Безумство, сексуальність, влада у філософії Мішеля Фуко

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Тараса Шевченка

УДК 165.75 (091) М.Фуко

БЕЗУМСТВО, СЕКСУАЛЬНІСТЬ, ВЛАДА У ФІЛОСОФІЇ МІШЕЛЯ ФУКО

Спеціальність 09.00.05 - історія філософії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Шкіль Людмила Леонідівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Аляєв Геннадій Євгенович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри історії філософії.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Куцепал Світлана Вікторівна, Полтавський факультет Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри соціально-економічних дисциплін;

кандидат філософських наук, Слюсар Вадим Миколайович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри філософії.

Захист відбудеться «18» жовтня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал №12.

Автореферат розісланий «17» вересня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ю. Крикун

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Одним з найвпливовіших західних мислителів останньої третини ХХ століття став Мішель Фуко Ї провідний і широко відомий філософ і методолог, основним завданням філософських робіт котрого є вивчення тих маргінальних проблем, яких уникало більшість сучасних йому мислителів, а саме проблем безумства та сексуальності. І хоча навряд чи можна вважати, що М. Фуко є засновником нового парадигмального напрямку в філософії, його вплив на розвиток постструктуралізму і розробку нових філософських ідей та сюжетів є надзвичайно важливим.

Фуко Ї один з небагатьох філософів, котрий на основі величезного емпіричного матеріалу звертався безпосередньо до фундаментальних категорій медицини і психіатрії, піднявши рівень їх обговорення на принципово нову вершину. Через оригінальність і новизну трактування давно відомих істин він назавжди залишиться одним із основних теоретиків антипсихіатрії, або, інакше кажучи, Ї епохальним противником психіатрів. Тотальна соціологізація психіатрії у Фуко не відповідає ні сучасним досягненням біологічної психіатрії, ні уявленням про соціальне як таке, що має біологічну основу; розроблена ним соціологізація поняття хвороби позбавлена сенсу на класичний розподіл двох незалежних осей (здоров'я - хвороба і норма-патологія), адже свої дослідження мислитель повертає у філософську площину, створюючи простір для філософсько-клінічної рефлексії, для синтезу філософії та психіатрії.

Надзвичайно актуальним для українського соціуму є і філософське вчення М. Фуко про владу, адже незаперечним є той факт, що радикальна зміна духовно-інтелектуального, соціопсихологічного клімату в сучасному українському суспільстві передбачає формування нового образу владовідносин. Корисним для цього є дискурс про владу у Фуко, який підтримує відому думку, що влада встановлюється у процесі розвитку людського суспільства, проте стверджує, що влада Ї це не насильство і підкорення, а таке вивчення окремої людини, безперервне спостереження за всіма тілесними і духовними проявами індивіда, яке сприяє прогресові суспільства, організації суспільного виробництва, регулюванню взаємовідносин між людьми. Таке мистецтво Фуко називає владою-знанням, владою-нормалізацією.

Необхідно відзначити, що проблемі влади Фуко не присвячував окремої праці, але ця проблема прозоро відкрита майже у всіх його творах. Незважаючи на те, що філософська спадщина Фуко ставить дуже серйозні питання про витоки, розвиток і функціонування сучасної західної цивілізації, він звертає свої дослідження головним чином не до політичної або соціальної історії західноєвропейського суспільства, а до другорядних, з точки зору класичного історика, проблем Ї вивчення безумства, сексуальності, в'язниці, тому завдання, поставлене у дисертації, Ї показати взаємозв'язок концептів "безумство", "сексуальність" та "влада" Ї є досить актуальним.

Філософські тексти Мішеля Фуко Ї це відображення його способу мислення, глибоко розроблена мислителем особистісна оцінка сучасності і минулого. Світоглядна позиція М. Фуко, безумовно, докорінно змінює уявлення науковців про суспільство і владу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах досліджень, які проводить кафедра історії філософії філософського факультету у відповідності до комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення України", НДР філософського факультету № 01БФ01-01 "Філософська та політична освіта в Україні на перетині тисячоліть".

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб показати взаємодію між концептами філософії Мішеля Фуко Ї безумства, сексуальності та влади Ї через специфіку взаємозв'язку розуму та безумства, безумства і сексуальності, сексуальності та влади.

Згідно із зазначеною метою у дисертаційному дослідженні поставлені такі завдання:

Ї з'ясувати трактування феномену безумства як відчуження людини від її людської сутності на основі дослідження філософської спадщини Мішеля Фуко;

Ї визначити роль безумства і сексуальності у становленні цивілізації;

Ї дослідити на основі взаємопроникнення філософських ідей психоаналізу та Мішеля Фуко взаємодію концептів безумства та сексуальності ;

Ї з'ясувати витоки перетворення статі й сексуальності в елементи владного дискурсу;

Ї виявити взаємозалежність влади, сексуальності та безумства і розкрити феномен всепроникності влади у різні сфери соціуму.

Об'єктом дослідження є філософське вчення М. Фуко.

Предметом дослідження є концепти філософії М. Фуко Ї безумство, сексуальність та влада. фуко влада сексуальність безумство

Наукова новизна дослідження полягає в здійсненні цілісного історико-філософського аналізу засадничих концептів філософії М.Фуко (безумство, сексуальність, влада), у котрому наголошено на взаємодії безумства і сексуальності з владними відносинами, підкреслено соціально-антропологічний контекст історичності сексуальності та встановлено, що витоки безумства знаходяться у сфері сексуального.

Основними висновками дисертаційного дослідження, які містять положення наукової новизни і винесені на захист, є такі:

Ї з'ясовано, що безумство в трактуванні Фуко насамперед з'являється як "історична сукупність" різних знань, інституцій і відповідних практик (установлення недієздатності, відчуження від прав, інтернування, контроль і нормалізація), які встановлюють обов'язкові для всіх правила й обмеження. Відповідно до них, безумство є відчуженням людини від її людської сутності, хоча парадоксальним чином воно якраз і вказує на неї, відкриваючи істину про людину;

Ї доведено, що поряд зі ставленням до безумства характер цивілізації визначає її ставлення до сексуальності, де свободі розпусти протиставляється сувора репресивна мораль і відповідно до такого протиставлення виникають нові форми поведінки, підкріплені певними ідеологіями;

Ї визначено, що Фуко дослідив взаємозв'язок безумства та сексуальності на основі психоаналізу, звідси і висновок, що джерело народження безумства слід шукати у сфері сексуального, більше того, розмежовувати секс і безумство неможливо; вони за необхідністю являють собою нерозривну єдність, всередині котрої міняються місцями;

Ї встановлено, що в концепції Фуко перетворення статі й сексуальності в елементи особливого владного дискурсу почалося ще до християнства: християнські ідеологи успадкували ідею строгості відносно статі й жорсткого контролю своїх бажань від античних мислителів;

Ї виявлено, що у філософії Фуко сексуальність визначається як певний історичний досвід, соціальний конструкт, що діє в межах полів влади як стратегій, механізмів, маневрів, тактик, однією з яких є дисципліна, що і сприяє всепроникненню влади в усі сфери соціального буття. Саме дисциплінарна влада бере на себе відповідальність щодо "відбору" безумців і створення із них соціально активних людей.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення і висновки дисертації розширюють простір для подальшого історико-філософського дослідження проблем, котрі стосуються безумства, сексуальності та влади.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження сприяють більш глибокому розумінню філософського вчення М. Фуко і можуть бути використанні у викладанні філософських, педагогічних та психологічних дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни зроблені автором на основі власних результатів, отриманих в процесі дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри історії філософії, а також оприлюднені у формі доповідей на наукових конференціях: "Дні науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка - 2007" (м. Київ, квітень 2007 р.), "Дні науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка - 2008" (м. Київ, квітень 2008 р.), "Всеукраїнська науково-практична Інтернет-конференція "Гуманістичний вимір інформаційного суспільства" (м. Полтава, травень 2008), "Філософія. Нове покоління. Діалог. Комунікація. Дискурс. (Четверта студентсько-аспірантська міждисциплінарна конференція)" (м. Київ, лютий 2009 р. ), "Дні науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка - 2009" (м. Київ, квітень 2009 р.), "Дні науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка - 2010" (м. Київ, квітень 2010 р.).

Публікації. Впровадження результатів дослідження здійснено у формі наукових публікацій: чотирьох статей, які були вміщені у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та тез, опублікованих у матеріалах шести конференцій.

Структура та обсяг дисертаційного дослідження зумовлені логікою наукового дослідження, його метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів та шести підрозділів. Повний обсяг дисертації становить 180 сторінок, з яких 157 сторінок основного тексту і 23 сторінки - список використаних джерел, загальна кількість яких становить 219 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовані мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкриті методи та наукова новизна дисертації, її теоретичне та практичне значення, наведені дані про публікації та апробацію.

У першому розділі Ї "Теоретико-методологічна та джерельна база дослідження" Ї здійснено огляд літератури з теми дисертаційного дослідження, висвітлені головні напрямки вивчення концептів безумства, сексуальності та влади, обґрунтована методологія дослідження.

У дисертаційному дослідженні опрацьовано майже весь творчий спадок М. Фуко. Автор користується українським та російським варіантами перекладу текстів Фуко, а також іншомовними виданнями.

Творчість Фуко широко аналізується в працях його сучасників Ї Ж. Дельоза, Р. Барта, Ф. Гваттарі, Ж.-Ф. Ліотара, Ж. Дерріда. Більша частина зарубіжної критики, присвяченої М. Фуко, належить французьким дослідникам (Ж. Дельоз, Д. Ерібон), які продовжували і розвивали теоретичні ідеї М. Фуко. Окремі філософи (Ю. Габермас, Ж. Бодріяр, П. Бурдьє та ін.) критикували позиції М. Фуко, не погоджуючись із запропонованою концепцією сучасного "дисциплінарного" суспільства.

Важливий внесок щодо дослідження концепту безумства у філософії М. Фуко зробили вітчизняні дослідники Ї О. Городиська, О. Йосипенко, С. Куцепал, О. Творіна; російські Ї Н. Автономова, О. Власова, М. Грецький, І. Ільїн, Т. Клименкова, В. Лейбін, М. Ніколова, Л. Пеняєва, З. Сокулер, С. Табачнікова, С. Фокін та ін. Серед здобутків зарубіжних дослідників слід виділити праці Ж. Дельоза, В. Келле, Д. Міллер, Ж. Рюс.

Дослідження концепту сексуальності в творчості М. Фуко представлене здобутками зарубіжних філософів, зокрема, О. Адамса, Ж. Бодріяра, Е. Гудденса, Д. Долімора, Р. Дікона, Е. Холлібоу, також російських філософів Ї В. Маркова, М. Ніколова, А. Поганяйло, П. Попова та ін. Серед здобутків вітчизняних філософів слід особливо виокремити В. Бурлачука, О. Гомілко, Д. Руденка, В. Слюсара, Н. Загорську тощо.

Проблемою влади у філософії Фуко в Україні займаються такі дослідники: О. Вергун, Р. Височанський, І. Гуркало, А. Данилюк, В. Дехтяр, С. Жеребкін, Р. Зимовець, О. Йосипенко, М. Лук'янець, Т. Лютий, В. Лях, К. Мальцева, О. Соболь, В. Табачковський, О. Хома, В. Ярошовець та ін. Відносини влади власне у фукіанській концепції суспільства й держави розроблені також російськими дослідниками Ї А. Ашкеровим, Ю. Бистровим, О. Вишневським, В. Візгіним, Р. Кинчовим, В. Подорогою тощо. Серед зарубіжних дослідників слід виділити Дж. Батлера, Ю. Габермаса, Ж. Дельоза, Ж.-Ф. Ліотара.

Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження складають, насамперед, праці вітчизняних філософів у галузі методології історико-філософських досліджень (Г. Аляєва, І. Бичка, І. Добронравової, М. Поповича, В. Табачковського, В. Чуйка, В. Ярошовця).

Що стосується методологічного інструментарію, то у дисертаційному дослідженні пропонується такий підхід до вивчення філософії Мішеля Фуко, що послідовно висвітлює процес формування його поглядів, теоретичні та культурно-історичні джерела вчення, розробку його окремих ідей.

У дисертаційному дослідженні використовується ряд методів:

Ї тематичний Ї те, що встановлюється, об'єкт і предмет дослідження, сфера сущого, яка зумовлює філософський інтерес до неї. У нашому випадку - це осмислення таких феноменів філософської концепції М. Фуко, як безумство, сексуальність та влада. Історичність дозволяє осмислити культурно-онтологічний та соціокультурний контексти цих понять;

Ї концептуальний Ї усвідомлення інтенцій, залучених філософських напрямків та персоналій стосовно таких концептів, як безумство, сексуальність та влада;

Ї компаративний метод (зокрема, зіставлення різних варіацій поєднання таких концептів безумства, сексуальності та влади) має на меті показати, як вони пов'язані з історичними типами суспільств, держави у концепції Фуко;

Ї структурно-функціональний метод (генеза таких концептів, як безумство та сексуальність, порядок функціонування владних практик);

Ї системний підхід, за допомогою якого було здійснено комплексне дослідження концептів безумства, сексуальності та влади у філософії М. Фуко, досліджено їх як єдине ціле із узгодженим функціонуванням усіх елементів. З огляду на цей принцип авторка вивчила кожен концепт системи у його зв'язку та взаємодії з іншими елементами. Зокрема, було досліджено концепти безумства, сексуальності та влади та їх взаємодію, показано вплив влади на безумство та сексуальність загалом.

Задіяний також текстологічний аналіз робіт М. Фуко в межах герменевтичної традиції. Використання герменевтичного методу як спеціальної методики зумовлюється тим, що природа історико-філософської реконструкції герменевтична за своєю суттю, тобто дозволяє множинність інтерпретування.

У процесі дослідження автором було задіяно також загально-логічні методи: аналітичний, який передбачає вивчення філософської літератури для формування методологічних і теоретичних засад дослідження, історичний та логічний методи, що дозволили здійснити реконструкцію процесу формування філософських поглядів М. Фуко, метод класифікації - у виокремленні основних рис окремих концепцій філософії М. Фуко (безумство, сексуальність та влада).

Під час дослідження використовувались також основні принципи історико-філософського аналізу: комплексність підходів, повнота дослідження, аналіз витоків та генези проблем, порівняльний аналіз ідей провідних філософів, аналіз динаміки змін етапів творчості М. Фуко; аналіз взаємних впливів та рецепцій інших філософських вчень, структурно-функціональний аналіз. У роботі з текстами загальнометодологічну основу складали надбання герменевтичного, феноменологічного, генеалогічного, археологічного та системно-структурного методів.

У другому розділі - "Безумство та сексуальність як соціокультурні феномени" (за філософією М. Фуко) Ї розкрито сутність понять безумства та сексуальності, досліджено взаємозв'язок між ними, показано, як еволюціонувало та змінювалось ставлення суспільства до безумства та сексуальності.

У підрозділі 2.1 "Розум та безумство: точки дотику" з'ясовано, що М. Фуко не відкидає феномен безумства, а відкриває нову несподівану його функцію Ї бути основою розуму. Згідно з Фуко, у безумстві прихована глибока істина, і саме завдяки безумству у людини з'являється сміливість проголошувати її.

У своїй першій великій роботі "Історія безумства у класичну епоху" Фуко радикально змінює постановку питання про безумство, що завжди трактувалося як своєрідна хвороба, нещастя, що підстерігає того, хто оступився з нормальної колії розуму. Насправді таке трактування безумства пов'язано з розвитком психіатричного дискурсу, який тільки на початку XІХ століття конституює безумство як хворобу духу.

Отже, основний зміст теорії М. Фуко пов'язаний з усвідомленням того, що розум зовсім не займає в суспільному просторі привілейованого місця, з якого він може спостерігати й засуджувати історію. Фуко простежує, як протягом історії змінювалось ставлення до психічних хвороб. Історичні приклади мислитель наводить, щоб підтвердити свою загальну тезу: система знань про людину й форми практики (наприклад, лікарської) відіграють вирішальну роль у розвитку структур інтернування й панування, що властиві людській цивілізації.

Поява психіатричної лікарні, клініки взагалі є прикладом однієї з форм дисциплінації, що Фуко пізніше детально опише як сучасну технологію панування. Архетип закритої установи, що виявлений Фуко в клінічно переустаткованому світі будинку для божевільних, відтворюється на фабриках, у в'язницях, казармах, школах і кадетських корпусах. У цих тоталітарних установах, що стирають природні диференціації староєвропейського життя й звеличують виключення Ї інтернування до якоїсь норми, Фуко бачить пам'ятники перемоги регламентуючого розуму. Відтепер розум панує не тільки над безумством, але й над природою потреб окремих організмів, так само як і над суспільним тілом людської популяції в цілому.

У спробах Фуко визначити розум через його протилежність, через безумство, тобто через те, що заперечується, відчужується і пригнічується, відображається суттєва потреба науки у визначенні своїх меж, визначенні ступеня умовності її меж, які постійно порушуються і знову встановлюються в процесі наукового пізнання. Ця проблема особливо близька до психології наукової творчості.

У підрозділі 2.2. "Сексуальність в системі моральних норм" показано, як, згідно з концепцією М. Фуко, з'явилось та трансформувалось поняття сексуальності, показано вплив психоаналізу на "історію сексуальності" М. Фуко.

Мистецтво еротичної чуттєвості мало місце в багатьох традиційних культурах і цивілізаціях; але тільки сучасне західне суспільство розвинуло науку сексуальності. Це відбулось, на думку Фуко, через поєднання принципів християнської сповіді з акумуляцією знань про секс.

Відкриття сексуальності, згідно з Фуко, було частиною певних специфічних процесів формування і консолідації сучасних соціальних інститутів. Сучасні держави і сучасні організації залежать від ретельного контролю за населенням в просторі і часі.

Філософ ставить перед собою завдання описати історію сексуальності не в якості історії пригнічення, а в якості "історії етичних проблематизацій, яка пишеться виходячи із практик себе".

У працях античних мислителів Фуко знаходить описи практик, що допомагають сформувати для себе певні визначені правила поведінки, зробити своє існування витвором мистецтва. Антична мораль закликала до строгості щодо самого себе, зокрема сексуальної строгості, але етика була відокремлена від юридичної або релігійних систем заборон і спрямована на виховання стилю й естетичного сприйняття життя своєї свідомості й тіла. Самі по собі дії не були моральними, лише мета, що формувала поведінку індивіда в цілому, характеризувала етичний вимір його існування. Таким чином, подружня вірність або цнотливість були цінними не самі по собі, а як засіб досягнення душевного спокою, гармонії. Етичні вимоги, що висувались до статевого життя індивідів, не входили в уніфікований моральний кодекс, вони являли собою свого роду "доповнення" до загальноприйнятих моральних установок, що призначались переважно для філософів і державних діячів.

В епоху Середньовіччя стать і сексуальність ставали елементами владного дискурсу, у рамках якого людина була готова добровільно обмежувати власні права й дозволити собою маніпулювати заради знаходження істини власного існування й утвердження себе як морального суб'єкта.

Таким чином, як і прогнозував М. Фуко, на зміну суб'єкту, що зникає, приходить новий "витвір": трансформуюча "людина без властивостей", з гендером замість статі, без ідеології і моралі. Продемонстровані Фуко в "Історії сексуальності" послідовні трансформації поняття статі в історії вказують на те, що боротьба сучасності за її "визволення" дуже далека від ідеї свободи, і скоріше говорить про відсутність в суспільстві якихось невимушених понять про етичність і сенс існування.

Філософ не погоджується, з класичним уявленням про те, що діти ? це асексуальні істоти, вони мають нарівні з дорослими бути вписаними в сексуальний дискурс. Звідси випливає, що вчення З. Фройда про дитячу сексуальність вплинуло на філософські розвідки Фуко.

Мислитель ні в якому раз не ототожнює поняття "секс" та "сексуальність", але ставить за мету знайти між ними взаємозв'язок.

Сексуальність ввійшла в людське буття як частина прогресуючого відокремлення сексу від гострої необхідності у виробництві. З подальшої розробки репродуктивних технологій це відокремлення стає все більш наповненим. Тепер, коли ця концепція може бути швидше штучно відтворена, ніж штучно загальмована, сексуальність стала повністю якістю індивідів і їх трансакцій (взаємодії) один з одним. Фуко вважає, що починаючи з ХІХ століття "сексуальність знаходиться під пильним ув'язненням. Їй відводять закрите приміщення. Вона належить законному подружжю. Тобто, на думку Фуко, в ХІХ столітті сексуальність строго вписана в такий соціальний інститут як сім'я. І якщо секс виходить за її межі, то це строго засуджується суспільством.

У підрозділі 2.3 "Безумство та сексуальність на тлі цивілізації" показується ставлення суспільства до безумства та сексуальності, досліджується взаємозв'язок між ними.

Фуко піднімає важливі питання про роль психічно хворої особистості у становленні цивілізації та про ставлення цивілізації до психічно хворої людини. Ті ж питання він ставить і щодо поняття сексуальності.

Важлива проблема, яку порушив Фуко, прямо стосується критерію безумства, що його встановлює та чи інша цивілізація, а також несамовитості щодо оцінки психічного стану людини, несамовитості, яка призводить до "безумства самого критерію". Мова йде про таку дисципліну, як психіатрія.

Загальна гіпотеза Фуко полягає в тому, що прояв історично окремих форм сексуальної поведінки відбувався у зв'язку з появою різних механізмів репресії, яку застосовували щодо сексуальності в тому чи іншому суспільстві.

У своїх підсумках Фуко здійснює моральні рефлексії щодо сексуальної активності та пов'язаного з нею задоволення і показує, що в перші століття нашої ери вона виступає значною за своєю суворістю темою.

Виголошуючи, що заборона кровозмішання є основою будь-якої цивілізації, сексуальність ставить себе під захист закону. Цей феномен, що охопив все західне суспільство, може бути виражений такою формулою: механізм сексуальності з'явився на межі родини (в релігійності та школі), потім він сконцентрувався власне на родині, яка стала тіснішою, більш структурованою та набула більш інтенсивних внутрішніх стосунків, ніж раніше.

Якщо механізм сексуальності і витікає з механізму подружнього зв'язку, то він його не заміняє. Навпаки, механізм подружнього зв'язку стає основним гарантом вживання механізму сексуальності.

У третьому розділі ("Влада над безумством й сексуальністю у філософській концепції Мішеля Фуко" ) розкривається зв'язок між владою та сексуальністю, між владою та безумством.

У підрозділі 3.1 "Влада розуму над безумством" з'ясовано завдяки яким методам суспільству вдалось отримати владу над безумством.

Розкриття проблематики взаємовідношення суспільства з "безумцем" дозволила М. Фуко згодом сформулювати концепцію "дисциплінарної влади" як знаряддя формування людської суб'єктивності.

"Норма" та "нормальна людина", від яких ніби відштовхуються при постановці діагнозу і при причисленні до "безумців", є лише мисленєвий конструкт, природу і місце котрого можна зрозуміти лише виходячи з суспільного і культурного розвитку.

Лиш те, що індивід кидає виклик загальноприйнятій об'єктивності, системі об'єктивної соціальної фантазії вже дозволяє суспільству визнати його безумним.

Отже, визначення, окреслення феномену безумство, пов'язано не з психологією, а зі ставленням до нього культури. І в кожну епоху, кожну культуру ставлення до цього феномену різне. Фуко прагне показати, що психіатрія не просто стала по-новому вивчати психічні хвороби, але що вона їх створила.

У підрозділі 3.2 "Сексуальність як винахід влади" показано, що в концепції М. Фуко сексуальність та влада нерозривно пов'язані.

В першому томі "Історії сексуальності" філософ протиставив класичному уявленню про владу (наявність пануючого і підкореного; негативний характер Ї підкорення, заборона, примус; прерогатива держави) Ї власну "генеалогію влади". Він описав сучасну владу Ї приховану, розпорошену і навіть суперечливу, яка реалізується нерозривно зі знанням, організовує соціальний простір по принципу "всенаглядовості". Це означає, що кожен потенційно/реально стоїть під наглядом, змушений постійно слідкувати за собою. Таким чином влада дисциплінує і нормує індивідуальну поведінку.

З'ясовано, що в концепції М. Фуко введення в дискурс сексу підпорядковується механізму постійного спонукання особливої форми влада/знання за принципом розсіювання і насадження різноманітних форм сексуальності через інстанції виробництва дискурсу, виробництва влади, виробництва знання.

Основне питання, яке досліджував Фуко, Ї це питання про те, як людина сама перетворює себе в суб'єкт. Зокрема, досліджуючи сферу сексуальності, він піднімав питання про те, як люди приходять до визнання себе суб'єктами сексуальності. Отже, не влада, а суб'єкт є основною темою досліджень Фуко.

Те, якими є люди, є результатом різноманітних маніпуляцій влади над їхніми тілами. Саме завдяки збільшенню різноманітності дисциплінарних технік, тіло конструюється та реконструюється суспільством. Але питання про те, що уможливлює відкритість тіла владі і наскільки воно їй відкрите, Фуко залишає без відповіді.

Стратегії влади спрямовані на виробництво і відтворення сексуальності, тому що лише за умови її існування й існують відповідні владні стосунки. Ця думка ілюструється на прикладі різних підходів до регулювання сімейних стосунків. У будь-якому суспільстві існує спосіб "оформлення союзу": порядок укладення шлюбу, встановлення родичання, передачі родового імені і спадку. Однак західне суспільство нового часу ввело замість цього дещо принципово інше Ї "оформлення сексуальних стосунків". Між першим і останнім є принципові відмінності.

Поступове перетворення "оформлення союзу" в "оформлення сексуальних стосунків" дозволяє пояснити, чому сім'я в ХVIII - ХІХ ст. стає обов'язковим місцем почуттів і кохання, привілейованим простором для вираження сексуальності.

У підрозділі 3.3 "Влада як межа між безумством та сексуальністю" показано, що влада є ланкою, що пов'язує між собою безумство та сексуальність.

М. Фуко ніколи не присвячував темі влади окремої книги. В багаточисельних історичних аналізах, які він зумів проробити у відношенні притулків, безумства, медицини, тюрем, сексуальності, він вивчав швидше її функціонування, те, "як" вона реалізується. Оскільки Фуко мав манеру перечитувати, переосмислювати, інтерпретувати свої старі роботи, то він остерігався написати "загальну теорію" влади, яку йому намагались приписати, наприклад, в зв'язку з теорією "паноптизму".

За межами очевидної переваги одних індивідів над іншими Фуко вбачає "капілярні" мікровпливи на душу - точки, де влада встановлює різноманітність своїх правил порядку. Він вважає, що саме на цьому рівні вирішуються найважливіші питання її глобальних стратегій, але це поле містить в собі багато такого, що не узгоджується з видимими проявами дискурсії. Зокрема, відношення влади на цьому рівні не можна розглядати як такі, що лежать за межами економічних, пізнавальних та інших культурних сфер, швидше навпаки, вони виступають тут як те, що іманентно міститься у всіх інших соціокультурних відношеннях.

Термін "влада/знання" (pouvoir/savoir) означає знання, що виникає й визначається внаслідок здійснення завдань влади та властивого їй бачення своїх об'єктів. Влада вивчає об'єкти свого дослідження стосовно тих умов, в яких вони перебувають, а також тих дій, які вона їм диктує. Отже, "влада/знання" - такий тип знання, що виникає в результаті накопичення інформації про об'єкти влади. Це той принцип, завдяки якому існує влада, механізм здійснення якої, як "влади/знання", описується у межах дисциплінарного простору.

Найповнішим вираженням властивого для сучасності типу "влада/знання" М. Фуко вважає такий інститут, яким є в'язниця. Цей ідеальний тип "влади/знання" проймає все суспільство: його можна виявити в школі, казармі, кабінеті лікаря, сім'ї тощо. Отже, владу потрібно розуміти як сукупність силових відносин, притаманних тим сферам, де вона здійснюється, існує, живе їх життям. Замість непридатного сьогодні класичного підходу до влади Фуко обґрунтовує і демонструє її як "практики" несвободи.

М. Фуко визначає владу як засадовість соціальної нормованості; можливо, саме беручи до уваги масштабність і глибину цього явища, він відмовляється від виведення "формули" влади та будь-якої її персоніфікації. Влада співвідноситься із соціальними практиками, що зав'язуються на людській тілесності (покаране тіло, піддане тортурам тіло, ізольоване тіло тощо); таким чином, влада "дає" людині "соціалізоване тіло"; вона є первинною, такою, що задає всі умови. Влада іманентна самій собі, скрізь створюючи ситуацію своєї тотальної присутності завдяки своїй синхронності щодо всіх макроструктур суспільства, і знаходиться всередині життєвої мікроскопії індивіда.

У розумінні Фуко влада є способом, яким певні дії модифікують інші дії. Таким чином, не існує влади у чистому вигляді - влада існує лише у процесі своєї реалізації.

Сексуальність починаючи з ХІХ століття почала виконувати роль інструмента соціального привласнення тіла шляхом конституювання його в моральний суб'єкт.

М. Фуко пропонує розглядати владні відносини в найширшому контексті, який включає такі владні позиції: чоловіків до жінок, батьків до дітей, психіатрів до психічно хворих, лікарів до населення, адміністрації до способів життя людей.

У висновках дисертаційного дослідження зроблено підсумки результатів роботи, що висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи і конкретизуються у таких положеннях:

Безумство Ї штучне умовне утворення суспільства, котре саме ж створює систему ізолювання, покарання та репресій щодо тих, кого воно визнало "безумними". В основі відчуження і стигмації безумства лежать норми і уявлення соціальної групи, в яку включений безумець. На відміну від антипсихіатрів, безумець для Фуко Ї не "чистий" апріорний суб'єкт, а суб'єкт, що формується в історичному і соціальному просторі. Історичний розрив в концептуалізації психічних захворювань і поводженні з психічними хворими відбувається лише на початку ХІХ століття, отже, до ХІХ століття безумства не було.

Сексуальність не є (як у Фройда) непіддатливим потягом чи природною силою, що її намагається сублімувати, вгамувати або контролювати якимось іншим способом цивілізація; це "історична конструкція", яка дає змогу функціонувати владним відносинам, результат та інструмент намірів влади. Влада не виключає сексуальність, але впроваджує її як спосіб специфікації індивідів. Влада здійснює свою дію через примноження окремих форм сексуальності, через специфікацію окремих форм периферійної сексуальності. Сексуальність Ї це своєрідний згусток, де всі взаємини переростають у відносини влади. Контроль над людською сексуальністю, що набуває за сучасних умов дедалі більшого розмаху, є могутнім джерелом влади. Владу потрібно розуміти як сукупність силових відносин, притаманних тим сферам, де вона здійснюється, існує, живе їх життям.

Влада не конституюється як субстанційний феномен, а реалізує себе саме за допомогою функціонування відповідного диспозитиву, що пронизує собою всі рівні і форми відношень. Одну з головних характеристик влади становить здатність розпоряджатися тілом або тілами. У сучасних суспільствах, де ставлення до тіла формується відповідно до принципу корисності, відношення влади набувають особливої форми Ї "біо-влади", котра є сукупністю двох технік: контролю над "чистотою" виду, крайньою формою якого є расизм, і контролю над тілом (дисциплінарна влада), Ї які й прийняли загальну форму контролю над сексуальністю. Дисциплінарна влада урівнює індивідів, розділяє їх, реєструє й контролює. "Біовлада" діє на іншому рівні, бере під контроль все населення і забезпечує йому соціальну безпеку, при цьому спирається на поняття "норми".

Тип знання, що виникає в результаті накопичення інформації про об'єкти влади, Ї це "влада/знання". Типи констеляції "влади/знання" історично мінливі. У межах "панівного" сьогодні типу влада не є привілеєм ані жодної особи, ані жодної держави, не має центру, тобто є децентрованою, дисперсною, анонімною. Саме цьому типові "влади/знання" притаманний "паноптизм" (тобто всенаглядовість), дисциплінування й нормування.

Центральним моментом філософії влади Фуко є критика здійснення влади як панівного утворення. Характер влади, на його думку, маючи широкий спектр прояву, дуже важко вхопити й визначити остаточно. Фуко вважає, що влада не дана, а завжди вже є, тобто існує апріорно. Влада спрямовується не вибірково, а існує завжди і скрізь і цією своєю присутністю пронизує усі рівні соціального буття. Сама заборона на обговорення тих чи інших тем в цих умовах виступає як означаючий фактор, тому основна мета роботи Фуко і полягає в тому, щоб розшифрувати симптоми мовчання, змусити говорити все Ї і безумство, і сексуальність, і злочин, і хворобу.

Список праць, опублікованих автором за темою дисертації

1. Шкіль, Л.Л. Трансформація дискурсивних практик у філософії М. Фуко / Л.Л. Шкіль // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2007. Вип. 32. С. 25-29.

2. Шкіль Л.Л. Виокремлення безумства як суспільного феномену в контексті філософії М. Фуко / Л.Л. Шкіль // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. Лях В. В. Вип. 69. К., 2008. С. 76-85.

3. Шкіль Л.Л. Дисципліна як тип влади у філософській концепції Мішеля Фуко / Л.Л. Шкіль // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць. Випуск 23 / Відп. ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2009. С. 76-83.

4. Шкіль Л.Л. Сексуальність як різновид етичної субстанції (у розвідках Мішеля Фуко) / Л.Л.Шкіль // Гілея (науковий вісник). Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. К.: ВІР УАН, 2010 - Вип. 34. С. 300-306.

5. Шкіль Л.Л. Людина в системі філософії М. Фуко / Л.Л. Шкіль // Дні науки філософського факультету - 2007: міжнар. наук. конф. (18-19 квітня 2007 року): матеріали доповідей та виступів. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2007. Ч. І. С. 114-116.

6. Шкіль Л.Л. Концепція дисциплінарного суспільства у філософії М. Фуко / Л.Л. Шкіль // Дні науки філософського факультету - 2008: міжнар. наук. конф. (16-17 квітня 2008 року): матеріали доповідей та виступів. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2008. Ч. І. С. 111-112.

7. Шкіль Л.Л Свобода як умова можливості влади у філософії М. Фуко / Л.Л. Шкіль // Гуманістичний вимір інформаційного суспільства: матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції [Філософські семінари. Випуск 7] / Мин-во освіти і науки, Полтавський нац. тех. ун.-т ім. Ю. Кондратюка. Полтава: ПолтНТУ, 2008. С. 149-150.

8. Шкіль Л.Л. Поняття "дискурс" у філософії Мішеля Фуко / Л.Л. Шкіль // Філософія. Нове покоління. Діалог. Комунікація. Дискурс. (Четверта студентсько-аспірантська міждисциплінарна конференція). Збірник тез. К., 2009. С. 56-57.

9. Шкіль Л.Л. Феномен безумства у філософії Мішеля Фуко / Л.Л.Шкіль // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнар. наук. конф. (21-22 квітня 2009 року): Матеріали доп. та виступів. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2009. Ч. І. С. 142-143.

10. Шкіль Л.Л. Соціологічний аспект аналізу влади у філософській концепції Мішеля Фуко / Л.Л. Шкіль // Дні науки філософського факультету - 2010: Міжнародна наукова конференція (21-22 квітня 2010 року): Матеріали доповідей та виступів. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2010.Ч. І. С. 184-186.

Анотація

Шкіль Л.Л. Безумство, сексуальність, влада у філософії Мішеля Фуко. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.05.05 - історія філософії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

В дисертації розкрито діалектику взаємопроникнення розуму та безумства, визначено, яке місце займає сексуальність в системі моральних норм, як пов'язані безумство та сексуальність з владними відносинами у трактуванні Мішеля Фуко.

Розкрито сутність понять безумства та сексуальності, досліджено взаємозв'язок між ними, показано, як еволюціонувало та змінювалось ставлення суспільства до безумства та сексуальності. На прикладі реформування психіатричної установи й клінічної психології Мішель Фуко обґрунтовує внутрішню спорідненість гуманізму й терору. Досліджено, що у своїй філософській концепції філософ визначає безумство як відчуження людини від її людської сутності. Доведено також, що Фуко відкриває несподівану функцію безумства Ї бути основою розуму.

Розкрито взаємозв'язок між владою та сексуальністю, владою та безумством. З'ясовано, що в концепції М. Фуко влада виступає як механізм, і ні в якому разі не панування і не репресія, хоча до механізмів влади філософ відносить і механізм вигнання.

Ключові слова: М. Фуко, безумство, сексуальність, влада, біовлада, дисциплінарна влада.

Аннотация

Шкиль Л.Л. Безумие, сексуальность, власть в философии Мишеля Фуко. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко - Киев, 2010.

В диссертационном исследовании раскрывается диалектика взаимопроникновения разума и безумия, определяется место сексуальности в системе моральных норм, показывается, как связаны безумие и сексуальность с властными отношениями в трактовке Мишеля Фуко.

В попытках Фуко обозначить разум с помощью его противоположности, то есть с помощью безумия, отображается существенная потребность науки в обозначении своих границ, обозначении степени условности тех ее границ, которые постоянно нарушаются и опять восстанавливаются в процессе научного познания.

Исследуется появление и трансформация понятия сексуальности, а также влияние психоанализа на "историю сексуальности" Мишеля Фуко. Хотя психоанализ и имел непосредственное влияние на его творчество, все же философ критически переосмыслил его теорию. Именно благодаря психоанализу Фуко удалось исследовать взаимосвязь между безумием и сексуальностью. Философ поставил перед собой задание описать историю сексуальности не в качестве истории угнетения, а в качестве "истории этических проблематизаций, которая пишется, исходя из практик себя". Согласно с теорией Фуко, искусство эротической чувственности имело место во многих традиционных культурах и цивилизациях; но только современное западное общество развило науку сексуальности.

Показывается отношение общества к безумию и сексуальности, исследуется взаимосвязь между этими концептами. Философ подымает вопросы о роли психически больного индивида в отношении цивилизации и о отношении цивилизации к нему. Те же вопросы он ставит и относительно сексуальности.

Раскрывается связь между властью и сексуальностью, между властью и безумием. Благодаря взаимоотношениям общества с "безумцем" М. Фуко сформировал концепцию "дисциплинарной власти" как орудие формирования человеческой субъективности. Согласно с теорией Фуко, обозначение такого феномена как безумие, связано не с психологией, а с отношением к нему культуры. И в каждую эпоху, каждую культуру отношение к этому феномену разное.

Одним из основных вопросов, которые исследовал Фуко, был вопрос о том, как человек сам переделывает себя в субъект. Исследуя феномен сексуальности, он подымал вопрос о том, как люди приходят к тому, что осознают себя субъектами сексуальности. Следовательно, не власть, а субъект является основной проблемой исследований Фуко. То, какими есть люди, является результатом всевозможных манипулирований власти над их телами. Именно благодаря увеличению разнообразности дисциплинарных техник тело конструируется и реконструируется обществом.

В современном обществе, где отношение к телу формируется согласно с принципом корысти, отношения власти принимают особую форму, которой Фуко дает название "био-власти". "Био-власть" являет собой совокупность двух техник: контроля над "чистотой" вида, крайней формой которого является расизм, и контроля над телом (дисциплинарная власть), Ї которые и приняли общую форму контроля над сексуальностью. В результате исследования показывается, что власть является связующим звеном между феноменами безумия и сексуальности.

Ключевые слова: М. Фуко, безумие, сексуальность, власть, биовласть, дисциплинарная власть.

Annotation

Shkil LL. Insanity, sexuality, power in the philosophy of Michel Foucault. - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of philosophical sciences, specialty 09.05.05 - History of Philosophy. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

The dissertation reveals the dialectic of interpenetration of sense and insanity, it shows what place sexuality occupies in a system of moral standards, and demonstrates the connection of insanity and sexuality with relations of power in Michel's Foucault's interpretation.

The paper discovers the content of definitions of insanity and sexuality, studies the coherence between them and displays how social attitude towards sexuality and insanity has changed and evolved. Using reform of psychiatric institutions and clinical psychology as an example, Michel Foucault proves the internal relationship between humanism and terror. It is shown that in his concept philosopher defines insanity as an estrangement between man and its human essence. It is also proved that Foucault reveals an unexpected feature of insanity - its being a basis of sense.

The relationships between power and sexuality, power and insanity are revealed. The research explores that the power doesn't acts as a rule or repression in Foucault's concept, but as a mechanism. Although philosopher refers the mechanism of banishment to the mechanism of power as well.

Key words: Foucault, insanity, sexuality, power, biopower, disciplinary power.

Размещено на Allbest.ru