Григорій (Георгій) Кониський

Размещено на http://www.allbest.ru/

Григорій (Георгій) Кониський

кониський концепція філософія світогляд

Григорій (Георгій) Кониський народився 20 листопада 1717 у місті Ніжині в Україні. Батько його, Осип Іванович Кониський, належав до вищої козацькому стану (і він навіть ніжинським бургомістром). Рід Конисских в у вісімнадцятому сторіччі - це представники "нових людей", які під час реформ Петра I отримали перспективу підвищення на службі, у зв'язку з ніж ми їм давали можливість збільшувати свои земельні володіння).У 1728 року одинадцятирічним хлопчиком Григорій надходить (очевидно, по закінченні початковій полковий школи) в Києво-Могилянську академію. Г.Конисский навчався у академії у період її найвищого розквіту, коли тут викладали її кращі випускники, виховані на прогресивних віяннях Нового часу,-- Стефан Калиновський, Сільвестр Кулябка, Михайло Козачинский, Симеон Тодорський. У 1743 року Кониський закінчує повного курсу Академії й потрапляє до обраних випускників -- самих підготовлених і обдарованих,-- такі щороку поповнюють преподовательский склад. Кониський постригается в ченці Братського монастиря, де отримує духовне ім'я -- Георгій (під цим ім'ям і увійшов в вітчизняну історію). Майже два роки молодий професор готується до викладацької діяльності в стінах рідної академії. Від 1745 р. Г. Кониський -- професор кафедри, він читає курс поетики "Правила поетичного мистецтва". Г. Кониський багато в чому наслідує курс поетики Ф. Прокоповича.

Він створив зразок драми-мораліте "Воскресіння мертвих...", де гостро засудив прояви соціальної несправедливості у тогочасному суспільстві: захоплення старшиною земель біднішого козацтва, беззаконня і судову сваволю, жорстоке соціальне й національне гноблення трудового населення України й Білорусії польською шляхтою та магнатами.

Крім курсу поетики, Г. Кониський читав в академії два курси філософії, які відрізняються не лише за назвою, а й тематичною спрямованістю. Перший з них, прочитаний в 1747/48 навчальному році, -- "Загальна філософія перипатетиків", поділений на чотири розділи -- логіку, фізику, метафізику та етику. Цей курс був створений згідно з філософськими думками Арістотеля Стагірита і викладався в Києві у православній Могиляно-Заборовській академії у 1747--1748 pp. Наступні два роки професор викладав курс, який вже не ґрунтувався тільки на перипатетичній філософії.

Порівняння цих двох варіантів курсу філософії дає підстави для певних висновків. Якщо перший варіант -- це "загальна перипатетична філософія, викладена згідно з думками глави філософів Арістотеля.

Кониський виступає захисником скривджених і пригноблених, критикує несправедливість порядків, викриває злодіяння і хабарництво суддів і, засуджує пригнічення й сваволю поміщиків і козацької верхівки. У драмі порушується ідея дружби російського, українського суспільства і білоруського народів займає центральне місце. Кониський таврує ганьбою сваволю як поміщиків, так й духівництва. Тему критики католицького і православного духівництва він продовжує протягом усього життя...У 1755 року Георгій Кониський стає білоруським єпископом і переїжджає до міста Могилів. Сам переїзд Кониського до Білорусі тісно пов'язані з боротьбою проти шляхетско-католической експансії. 14 жовтня 1754 року у Могильові вмирає глава єдиної той період православної єпархії архієпископ Ієронім Волчанский. Боротьба за заміщення могилевской кафедри набуває серйозне політичне значення. Нездоланне суперництво між католицької і православної церквами закінчилося призначенням главою православної церкви Білорусі Георгія Конисського, що тоді широко відомого своїми антикатолическими і антиуниатскими переконаннями. Опинившись в вихорі політичних змагань, той розгортає активне громадське діяльність. Попри переслідування і загрози для із боку єзуїтів і польського урядувін виступає із проповідями, обличающими сваволю католицького і уніатського духівництва у Білорусі. Проповіді відрізнялися своєї злободенністю і служили зброєю для прогресивної наснаги в реалізації боротьбі проти національної неволі, збереження та розвитку рідної мови та фізичної культури. Кониський не був противником ні феодально-кріпосницького ладу, ні релігія у цілому. Він потребує лише пом'якшення феодальної експлуатації, згладжування найгостріших протиріч, затвердження в сучасному йому державі і суспільстві елементарного правопорядку і принцип законності у сфері самих поміщиків.. Він вимагає істотних, корінних змін соціального ладу, а підтримує устремління тієї опозиційно налаштованої частини панівного класу, котра вважала необхідним зробити у Білорусі реформи, проведені Петром I в Російській державі. Кониський був ідеологом середніх шарів панівного класу сучасного йому суспільства, зокрема православного дворянства.Кониський - жагучий поборник освіти. Обстоюючи декларацію про освіту всіх верств населення, зокрема і простого народу, Кониський відкриває Могильові училище (1757) на зразок Київської академії і метою зробити його оплотом освіти всім православних білорусів, які мають доступу до науки і знанням за умов шляхетської Польщі. Пов'язуючи громадський прогрес з недостатнім розвитком науки, з поширенням освіти попри всі верстви населення, Кониський відкриває школи, семінарію, пише і видає наукові праці та художні твори, навчальні посібники. Помер Георгій Кониський в 1795 року у Могильові.

Він є прихильником концепції двох істин -- віри і розуму й, відповідно, розмежування теології і філософії. Виокремлюючи в процесі пізнання три щаблі -- чуттєве сприйняття, формування інтелектом поняття про сприйнятий об'єкт і судження, -- надає великої ваги чуттєвому пізнанню, але вирішальну роль у відкритті істини залишає за інтелектом, апелюючи до сили природного світла розуму. К. переконаний, що процес пізнання має успіх за умов застосування двох методів -- індуктивного й дедуктивного. Великого значення при цьому надає спостереженню і дослідам.Світ К. розуміє як сконцентрований навколо Землі, одухотворений різноманітними формами організм, упорядкований і побудований на основі доцільності. На його думку, світ виник не через випадковий і сліпий збіг атомів (філософ не поділяв точку зору прихильників атомізму), а був створений Богом, в якому К. вбачає архітектора дивовижної машини. Розуміння Бога як майстра, що, створивши машину-світ, забезпечує збереження останнього і не втручається у дію природних законів, завдяки яким здійснюється його функціонування, засвідчує наявність ранньопросвітницької деїстичної тенденції у філос. курсі К. Весь створений світ, за К., складається з матерії та форми. Остання спричиняє його різноманітність. Натомість матерія єдина й однорідна в усіх земних, небесних тілах, а також і в самій людині. Свідченням однорідності земної і небесної матерії, на думку K., є змінність земних і небесних тіл. Ранньопросвітницька орієнтація на докази розуму приводила К. до зваженої й позитивної оцінки новітніх наукових і філос. концепцій. Так, викладаючи різні концепції світобудови -- Птолемея, Тихо де Браге й Коперника, -- К., попри прихильність до системи Тихо де Браге як зручної, на його думку, для розв'язання астрономічних труднощів і загалом не суперечливої щодо Св. Письма, не відмовляє в істинності й системі Коперника, покладеній на аргументовані докази розуму і суттєво доповненій теорією вихорів Р. Декарта. Певні тенденції новітнього раціоналізму виявляються й у вченні К. про людину як досконале, причетне до тілесної й духовної природи створіння. Своєю духовною природою -- розумом -- вона уподібнюється до Бога і на її основі повинна шукати шлях земного щастя. Його він розуміє як мудре і доброчесне життя, тілесне здоров'я і сприятливу долю. Щастя, за К., досягається інтелектуальною діяльністю, плеканням добрих нахилів, вихованням. Ідею спільного блага К. поєднує з прагненням до індивідуального, особистого добра. Визначне місце у житті людини і суспільства відводить освіті та науці.

Крім філос. творів, К. належить драма-мораліте "Воскресіння мертвих". Працював і над удосконаленням укр. системи силабо-тонічного віршування.

Світогляд Кониського загалом можна визначити як відхід від ортодоксальних поглядів. Уже сам факт існування двох філософських курсів різної тематичної орієнтації в одного й того ж викладача свідчить, що Г. Кониський чітко продемонстрував свою причетність до духовного прогресу, вміння вибрати у філософській традиції елементи, що сприяли розвитку філософської думки. Філософський курс Кониського, прочитаний у 1749--1751 pp., рясніє залученими доказами із природничо-наукового знання. Ним ставляться й по-своєму вирішуються проблеми, дуже важливі для подальшого розвитку вітчизняної філософської думки. У полеміці з авторитетами святого письма та Арістотеля Г. Кониський недвозначно зайняв позиції науки й філософії Нового часу, особливо раціоналізму Декарта. Він сміливо став на шлях, уторований Ф. Прокоповичем. Його філософський курс дає чіткий виклад основних положень раціоналістичної філософії. Зокрема, Кониський підкреслює особливості вчення Декарта і його відмінність від інших систем. "Сучасник Гассенді Картезій, -- мовить він, -- майже згоден з Гассенді, вважаючи началами речей природи частинки різного виду; однак дуже розходиться з ним, коли твердить, що локальна протяжність у довжину, ширину й глибину є у кожній речі і в самій матерії чи тілі, а також вважає, що не може бути порожнього простору".

Г. Кониський висловлює повну згоду з ученням Декарта про однорідність світу: "Небо, як й інші тіла, складається з матерії і форми, і ймовірно, що його матерія не відрізняється видом від матерії земних речей". Посиланням на Декарта він стверджує і своє визнання безконечної подільності матерії: "...Дуже зрозумілий і найбільш істинний у цій справі Декарт; він ясно твердить у другій частині "Начал", розділи 34 і 35, що матерія подільна до невизначеності, тобто так подільна, що людський розум не в силах відчути межу її подільності".

Під впливом картезіанської філософії Г. Кониський накладає певні обмеження й на Бога-творця: "Бог, створюючи багатоманітність цього світу, оскільки бачив, що будь-яка річ не може виникнути без його творення ані створена існувати, постановив, що всім речам він віддає свою зберігаючу здатність, однак таким чином, щоб це збереження менш за все перешкоджало [діям] встановлених ним законів природи, -- інакше суперечив би сам собі". Явище збереження він пояснює просто: "Те, що природа зберігається богом, означає, що зберігаються субстанції, незалежні від інших речей".

Хоча Г. Кониський і назвав "помилкою Спінози" ототожнення великим голландцем природи і Бога, сам він, судячи з його визначення природи як внутрішнього принципу дії матеріальної речі, не дуже далекий від подібного ототожнення. При цьому природі приписується могутність, що нагадує всемогутність Бога, бо само собою зрозуміло, що лише досконалий творець може творити досконалі речі: "Бог діяв найкоротшим шляхом і вирішив не створювати природу, що вимагає чужої праці, а таку, яка сама себе задовольняє". Така природа, як внутрішній принцип діяння матеріальної речі, сама повинна бути активною. Г. Кониський схиляється до думки, що природа -- не пасивне творіння, а сама виступає як творець, пробуджуючи в тілах усякі процеси і виступаючи їх причиною: "Природа є принципом руху і спокою.

Це значить: якщо речі рухаються, їх рух зумовлює природа; якщо перебувають у спокої, їх спокій знову ж зумовлює природа. І тому, чи рух, чи спокій є в тілах, їм за своєю природою належить рухатися чи бути у спокої". Проте такі активні властивості приписує він не всій природі, а лише тій, яка ототожнюється з оформленою матерією.

Відносно першоматерії у нього подібні думки не виникають. Як і Декарт, який стверджував, що матерія не має активних, діяльних сил, вона -- сама пасивність, наповнений простір, якому властива лише протяжність, Кониський остерігається послідовно визнавати активність природи-матерії. Поняття активності він беззастережно застосовує лише для характеристики природи -- світу матеріальних речей, світу загалом як реальності матеріальної субстанції.

Размещено на Allbest.ru