Щастя - лише відсутність страждань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щастя - лише відсутність страждань

Першою заповіддю життєвої мудрості я вважаю мимохіть висловлене Арістотелем положення, яке можна сформулювати в такий спосіб: "Мудрець повинен шукати не насолод, а відсутності страждань". Правильність цього вислову заснована на тому, що будь-яка насолода, будь-яке щастя є поняття негативне, страждання ж - позитивне. Якщо все тіло здорове і неушкоджене, крім одного злегка пораненого або взагалі хворого місця, то здоров'я цілого зовсім ніби зникає для нашої свідомості, увага постійно спрямована на біль в ушкодженому місці, і ми позбавляємося насолоди, що дає нам загальне відчуття життя.

Так само, якщо усі події відбувається за нашим бажанням, крім однієї, нам небажаної, то ця остання, якою б незначною вона не була, постійно спадає нам на думку; ми часто розмірковуємо про неї і рідко згадуємо про інші, більш важливі події, що відповідають нашим бажанням. В обох випадках задоволення має лише негативну дію, а тому і не відчуваємо його безпосередньо, навпаки - будь-яка поставлена волі перешкода - позитивна і сама дає себе відчути. Будь-яка насолода полягає в знищенні цих перешкод, у звільненні від них, а тому триває недовго.

Отже, ось на чому заснована наведена вище теза Арістотеля, що радить звертати увагу не на насолоди і радощі життя, а лише на те, щоб уникати незліченних прикрощів. Тому, бажаючи підсумувати своє життя, варто будувати розрахунок не на пережитих нами радощах, а на тих стражданнях, яких вдалося уникнути. Під "щасливим життям" треба розуміти "найменш нещасливе", "стерпне" життя. Життя дається не для того, щоб насолоджуватися ним, а для того, щоб його пережити, "відбути". Старість навіть втішається тим, що вся життєва праця вже позаду.

Найщасливішою людиною буде та, яка прожила без особливих страждань, як духовних, так і тілесних, а не та, чиє життя пройшло в радощах і насолодах. Хто цим останнім вимірює щастя свого життя, той вибрав неправильний масштаб. Адже насолода завжди негативна; лише заздрість може вселити помилкову думку, що вона дає щастя. Страждання ж, навпаки, відчуваються позитивно; тому критерій життєвого щастя - це їхня відсутність. Якщо до безжурного стану приєднається ще й відсутність нудьги, то в головних рисах земне щастя можна вважати досягнутим; все інше - химера.

Немає гіршого божевілля, як бажати перетворити світ - цю юдоль страждань - у розважальний заклад, замість відсутності страждань ставити собі за мету досягнення насолоди і радощів; а дуже багато хто так і робить.

Набагато менше помиляється той, хто з перебільшеною похмурістю вважає цей світ свого роду пеклом, і тому піклується лише про те, як би знайти в ньому недоступне для вогню приміщення. Дурень женеться за насолодою і знаходить розчарування; мудрець же тільки уникає горя. Якщо йому це й не вдалося, то значить винен не він, не його нерозумність, а доля. Якщо ж це хоч якось вдається, то розчарувань йому не треба боятися: страждання, яких він уник, завжди залишаться цілком реальними.

Обумовлене оптимізмом нерозуміння цієї істини служитиме джерелом багатьох нещасть. А саме: у хвилини вільні від страждань нам ввижається примара зовсім неіснуючого щастя, яка спокушає нас йти за нею в безперечно реальне страждання. Тоді ми починаємо бентежитися минулим, вільним від горя, що лежить, як загублений рай, за нами, і дарма бажаємо змінити те, що трапилося. Немов якийсь злий демон оманними химерами бажань постійно виводить нас з того безжурного стану, в якому тільки і є вище, щире щастя, що вислизає лише від тих, у кого не вистачає вміння його опанувати.

Це полювання за дичиною, якої насправді не існує, призводить, звичайно, до досить реальних, позитивних лих, що полягають в болю, стражданнях, хворобах і втратах, турботах, бідності, ганьбі й у тисячі неприємностей. Приходить розчарування, але занадто пізно.

На підтвердження цього Ґете говорить: "Хто хоче позбутися горя, той завжди знає, чого йому треба; той же, хто хоче кращого, ніж у нього є, сліпий на обидва ока".

Що спонукало античних кініків відмовлятися від насолод, як не думка про страждання, що супроводжують їх або негайно, або згодом; для кініків важливіше було уникнути горя, ніж знайти насолоду. Вони усвідомлювали заперечення насолоди і позитивності страждань. Тому, цілком послідовно, кініки робили все, щоб позбутися їх і для цього вважали за потрібне відмовитися від насолод, що здавалися їм тенетами, які віддають людей у владу страждань.

Щоправда, як говорить Шіллер, усі ми вступаємо в життя, очікуючи на щастя й насолоду, і плекаємо божевільну надію досягти цього; однак у справу втручається доля, грубо показуючи нам, що ми не владні ні над чим, а усім править вона; що доля має незаперечні права не тільки на наше майно і багатство, але й на дружину та дітей наших, на наші руки й ноги, очі й вуха, навіть на наші носи. У будь-якому разі досвід, що здобувається з часом, дає нам зрозуміти, що щастя і насолода - це фата-моргана, яку видно здалека, але яка зникає, як тільки ми до неї наближаємося; а страждання й біль цілком реальні, безпосередньо й без запрошення відвідують нас, не допускаючи жодних ілюзій на свій рахунок. радощі страждання насолода життя

Якщо ця істина прищепилася, то ми припинимо ганятися за щастям і насолодами та набагато більше піклуватимемося про те, як би, наскільки це можливо, ухилитися від болю й страждань. Тоді ми починаємо усвідомлювати, що найкраще в цьому світі - це безжурне, спокійне і стерпне існування. Найкращий засіб - не бути дуже нещасливим і не вимагати великого щастя. Цілком правий поет життєвої мудрості Горацій: "Хто обрав золоту середину, той не шукає відпочинку ні в жалюгідній хатині, ні в палацах, що збуджують заздрість в інших. Вітер сильніше хитає величезні сосни, високі вежі валяться з більшою силою, і блискавка частіше вдаряє у вершини гір".

Размещено на Allbest.ru