Духовні компоненти економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Буковинський державний медичний університет

Кафедра суспільних наук та українознавства

Реферат

на тему:

Духовні компоненти економіки

Виконавець:

Мойсей Валентина Іванівна

Чернівці - 2010

Зміст

Вступ

1. Предметні параметри філософії економіки

2. Духовні компоненти економіки

2.1 Економічна свідомість і економічне мислення

2.2 Економічна психологія

2.3 Економічне переконання

2.4 Моральні цінності економіки

2.5 Економічна культура

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

економіка духовний філософський мораль

Спосіб життя людини - це синтетична характеристика сукупності типових видів діяльності індивідів і соціальних спільностей. Спосіб життя охоплює всі сфери життя соціуму: працю і побут, його соціальне, політичне, духовно-культурне буття, поведінку людей. Він реалізується через діяльність, виробництво, розподіл, обмін, споживання. Звичайно, що без цих сфер виключена можливість повного і глибокого вияснення того, що таке суспільство, яка природа та історія соціально життя, у чому полягає взаємозв'язок духовного та матеріального. Для всебічного розуміння сутності соціально-культурного буття людини необхідним стає аналіз економічної сфери життя і розвитку суспільства з філософської точи зору. Економічна діяльність - це безперечна умова існування людей, вічна соціокультурна необхідність. Без неї неможливий обмін речей між людиною і середовищем, тобто неможливий соціальний розвиток. Як суспільство не може існувати без споживання, так само воно не може не виробляти. Через це економічна сфера життєдіяльності є першою і найважливішою передумовою людського існування в його повноті і всебічності. Економічна діяльність характеризується не лише виробництвом матеріальних благ. Вона відтворює соціально-культурне буття людини, а також формує, розвиває саму людину. Таким чином, без розгляду проблем філософії економіки не може бути повноцінної соціальної філософії та філософії історії.

1. Предметні параметри філософії економіки

У системно-багатовимірному змісті суспільство інтегрує зв'язки й орієнтації своїх економічних, соціокультурних, політичних сфер в єдину цілісність. Така ситуація створює необхідні стимули для створення економічної філософії. Вона розглядає різні діяльні сили, засоби і здібності людини в багатовекторному полі соціуму і гуманістичній перспективі її розвитку. Економічна філософія розкриває сутність економічних процесів, які відбуваються в суспільстві в їхньому людському вимірі, через всю сукупність форм життєдіяльності суспільства й індивіда. Економічна філософія - це визначена сукупність понять, яка є новою стилістикою в інтелектуальному осмисленні економічного буття. У змістовному плані це означає, що наша увага повинна переключитися із визначення економічного життя (економіки), яка самодостатня в ціле покладанні джерел розвитку зовнішнього середовища (існування й життєдіяльності людини), до його розуміння як засобу перетворення індивідом зовнішнього світу, як феномену само зміни самої людини. Само зміни - це перетворення людиною не тільки свого внутрішнього світу, а й предметно-різноманітних форм своєї економічної життєдіяльності.

Сенс такого розподілу - в тому, щоб, визначивши свій предмет, власні критерії опису людського буття, економіка змогла включити в розуміння свого предмету зв'язки у формах, які характеризують людську природу у філогенезі й онтогенезі діяльності. Філософія економіки фіксує перехід від форм простої кооперації, яка забезпечує об'єднання людських зусиль, до форм, що визначають ускладнення, „примноження” якості діяльності в житті людини та речей, які їм слугують. Такий підхід стає багато в чому вирішальним для суспільств, які вступають у постіндустріальну епоху. Він демонструє себе насамперед у сфері об'єднання економічних і духовних ідей.

Філософія економіки, визначаючи суспільну взаємообумовленість різних типів розподілу і кооперування людської діяльності, перспективи її змін, вирішує не тільки методологічне, а й світоглядне завдання. Вона задає систему координат, „малює” картини економічної реальності, виявляє орієнтири, завдяки яким людська особистість може визначити „моделі” своєї життєвої поведінки, створювати необхідні й різноманітні умови для свого існування й розвитку.

Сучасна філософія економіки орієнтована на особистість ще й тому, що вона розкриває її як силу, що забезпечує збереження і розвиток суспільства. У свою чергу суспільство звертається до філософії економіки, коли для нього не зовсім ясні перспективи розвитку, коли воно відчуває потребу у реформації системи соціальних зв'язків, які склалися, коли йому потрібні нові засоби для активізації людських сил, для використання позаекономічних стимулів.

Філософсько-економічну концепцію не варто підміняти пошуком кінцевого результату, не варто конкретну методологічну діяльність і вибудову економічного світогляду заміняти готовою доктриною. Постановка питання про сучасний економічний розвиток передбачає врахування різних духовних „вимірів” економічного процесу.

Адже особливість економіки сучасного суспільства виявляється через її взаємозв'язок з культурою, наукою, мораллю, ідеологією, філософією. Ідея економічного розвитку оформлюється в процесі поглибленого осмислення її гуманістичних, фундаментальних духовних основ.

Філософія економіки забезпечує розгляд складної системи господарювання як багатомірний, об'ємний світ, який є не тільки феноменальним, а й сутнісним, світ, який не тільки сталий, а й перебуває в постійному розвитку. Філософський підхід дозволяє розглядати економічно-господарський світ „по вертикалі”, заглиблюючись в потаємне і піднімаючись над буденним, звичним, а не тільки „по горизонталі”, „ковзаючи” на поверхні явищ. Господарський світ не позбавлений таємниць, він далеко не у всьому спрощено пізнається. Філософський підхід дозволяє дізнаватись про сокровенне, те, що не дістається ані досвідом, ані практикою, що виходить за межі точної (математизованої) науки, яке часто непідвладне людському уявленню. Саме філософія економіки може надати більш багату за змістом, а тому й більш адекватну реальності.

Економіка - не просто супутник, а й мета життя людини (як і спосіб її буття). Зупинити господарювання - це зупинити життя, причому зовсім не у фізично-біологічному розумінні, а в повному людському. Все життя людини - економічна діяльність. У тому числі й життя інтелектуальне, і пізнавальне, і мистецьке. Думка - момент господарювання, не кажучи вже про думку творчу, духовну, конструктивну.

Господарюючи, людина пізнає світ, себе, як і створює свій світ - культурний неприродний. Господарювати - зовсім не тільки виживати, а й ще творити, діяти продуктивно, найвищий прояв господарювання - творчість. І одержане знання є також господарювання. Воно, як і взагалі життя, є необхідністю і закономірністю.

2. Духовні компоненти економіки

Людська духовність - це не тільки і не стільки стан, який може бути сформований за якоюсь схемою або копіювання інших людей, країн. Духовність стверджує себе як активний процес, який має потребу в постійному поновленні, якісному збагаченні. Духовність - це зростання людини в кожній людині, прояв якості особистості, її прагнення до впровадження в життя таких вищих ідеалів людства, як істина, як світ, доброта безкорисливість, краса. Духовність - це атрибут людини як особистості, антипод аморальності та бездуховності, які знаходять вираз у втраті особистості своїх суб'єктивних якостей.

У процесі становлення багатомірного економіко-господарського механізму, суперечностей його функціонування, розвитку економічних систем у розмаїтті теорій духовність не втрачає свого значення. Навпаки вона виступає найнадійнішим захистом проти прагматизму, аморалізму, раціоналістичної діловитості, яка спустошує людину.

Ринок як системно-духовне явище. Важливу роль в сучасному економічному господарстві виконує ринок. Він є не тільки економічним простором, де зустрічається покупець і продавець, де визначають міру своїх відношень попит і пропозиція. Одночасно ринок - це обширний простір міжособистісного спілкування, у процесі якого діє конкретний світогляд людей у системі їхніх знань, ідеалів, переконань, інтуїтивних уявлень, ціннісних орієнтацій.

Тим самим ринок включає до своєї орбіти не просто „економічних індивідів”, а багатомірні особистості, життєдіяльність яких здійснюється не тільки в економічних, а й в інших сферах суспільства.

Кожне явище і кожний процес ринкової економіки потрібно вимірювати не тільки економічними, а й духовними параметрами. Один з них стосується характеристики праці людини. Тільки в процесі цілеспрямованої трудової діяльності людина самореалізує себе як особистість.

До своєї праці та її результатів людина відноситься по-різному. Якщо поставити питання: „Для чого ви працюєте?” людям, зайнятим у бізнесі, можна отримати три типи відповідей. Перша: „Я працюю заради хліба насущного”; друга: „Я працюю, щоб створити певний товар”; третя: „Я працюю, щоб створити кращий світ”. В останній відповіді міститься головне призначення праці, яке полягає в одержанні гордості, радості та інших результатів духовного задоволення досягнутими результатами.

Наступний компонент - проблема грошей. З економічної точки зору вони виконують роль визначального еквіваленту. Одночасно гроші виступають показником життєдіяльності людини з позицій духовності чи антидуховності.

Гроші самі по собі не „створюють” і не „руйнують” людину як особистість. Вони, як і техніка, індиферентні до індивіда і обслуговують людей різних політичних, релігійних, культурних орієнтацій. Усе залежить від людини, наявності в ній або сил розуму, духовності, або сил наживи, гонитви за грошима. Питання про роль грошей в духовному удосконаленні людини чи в зруйнуванні її духовного світу потрібно адресувати самій людині.

Основні духовні компоненти ринку - це:

економічна свідомість;

економічне мислення;

економічна психологія;

економічні переконання;

моральні цінності економіки;

економічна культура.

2.1 Економічна свідомість і економічне мислення

Економічна свідомість - це не сукупність свідомостей індивідів, відносно самостійне духовне утворення, покликане обслуговувати процес формування і утворення ринкової економіки. В цьому аспекті економічна свідомість виступає як сукупність економічних знань, поглядів, почуттів, настроїв людей, що відображають ринкову дійсність на основі їхньої пізнавальної діяльності.

Економічна свідомість виступає як одна з форм суспільної свідомості й підкоряється його загальним закономірностям, характеризуючись співвідношенням двох рівнів: буденно-практичної і теоретичної свідомості. Часто їх протиставляють один одному, вважаючи, що буденно-практична свідомість являє собою більш низький рівень, ніж теоретична свідомість.

В гносеологічному аспекті буденно-практична свідомість виступає продуктом переважно констатуючого, фотографую чого відображення ринкової дійсності. Вона переважно складається на основі чуттєвого пізнання економічних реалій, безпосередньо життєво-побутового досвіду людей.

Іншими словами, буденно-практична свідомість виростає з повсякденних побутових умов економічного життя людей і обслуговує їх щоденні матеріальні потреби. Буденно-практична свідомість відображає поверхневий бік ринкових відносин, спрямована на реалізацію буденних турбот і прагнень людини, яка часто емоційно перебільшує ті чи інші економічні процеси, що відбуваються. Тому на даному рівні економічної свідомості людині важко досягнути розуміння здійснюваних економічних реформ, їх цільової стратегічної спрямованості.

Разом з тим буденно-практична свідомість має і сильні моменти. Відображаючи протиріччя оточуючої ринкової дійсності, буденно-практична свідомість виражає себе доволі часто в формі мітингів, у вигляді страйків та інших проявах протестного руху. В силу цього вона виступає в особі своїх носіїв більш неспокійною, ніж теоретична свідомість. Життя дає немало конкретних прикладів того, як під впливом протестних рухів центральні і місцеві владні структури вносять необхідні корективи в свою діяльність. Також під впливом протестних рухів мас ті чи інші економічні процеси отримують своє оформлення на теоретичному рівні економічної свідомості. Як бачимо, буденно-практична і теоретична економічна свідомість не тільки органічно пов'язані між собою, але і взаємодоповнюють один одного, характеризують різні рівні проникнення людини в сутність оточуючої її ринкової дійсності.

Ще однією особливістю економічної свідомості є цілепокладання. Кожний значимий крок суб'єкта ринкової економіки передбачає два тісно взаємопов'язаних між собою процеси:

передбачення кінцевого результату, моделі бажаного майбутнього;

програмування, регулювання дій, які повинні привести до практичної реалізації поставленої мети.

Відмінності даних процесів означають, що економічна свідомість не тільки активно відображає ринкову економіку, але й творить її.

Економічна свідомість володіє властивістю мотиваційної оцінки дій людей. Їй притаманна функція ціннісної оцінки думок, мотивів, потреб суб'єкта ринкової економіки, шляхів і засобів їх реалізації.

Перейдемо до характеристики поняття „економічне мислення”, його взаємодії з поняттям економічної свідомості. Економічне мислення - складова частина духовної діяльності людей, один з визначальних компонентів економічної свідомості. Це в першу чергу процес, де відбувається взаємодія індивіда, соціальної групи, суспільства з матеріально-економічним суб'єктом і знаходить своє результативне вираження в понятті.

Економічному мисленню притаманні два аспекти. З одного боку, економічне мислення - це відтворення свідомістю людей їх економічних відносин у формі економічних ідей, категорій, законів, принципів господарювання в їх логічному зв'язку і конкретній системі.

З іншого боку, економічне мислення виступає як осмислення і засвоєння індивідом, соціальною групою, суспільством накопичених економічних знань, переробки оперативної економічної інформації.

Економічне мислення в своєму розвитку проходить ряд послідовних етапів. Перший етап - емпіричний. Він характеризується накопиченням первинних знань про ринкову економіку, її зовнішніх сторонах і конкретних фактах, які знаходяться на поверхні.

Другий етап - абстрактне економічне мислення. Він базується на основі набутого емпіричного матеріалу і переходу до формування більш глибоких, загальних понять.

Третій заключний етап - теоретичний. Він характеризується глибоким теоретичними осмисленням ринкових реалій, аналізом економічних законів як цілісної системи і синтезом раніш отриманих знань про розвиток конкретного боку даних реалій. На цій основі відбувається розробка гіпотези про подальше функціонування і розвиток ринкових процесів, що вивчаються.

Одночасно чи слідом за гіпотезою розробляється концепція, тобто більш розгорнута система поглядів на розуміння якихось явищ і процесів господарського механізму.

Природа економічного мислення характеризується співвідношенням в ній об'єктивного і суб'єктивного. Об'єктом економічного мислення виступає передусім система виробничих відносин, процеси функціонування економічного середовища суспільства, об'єктивні закони і тенденції їх розвитку. Суб'єктом економічного мислення виступає в першу чергу людина, що намагається пізнати ринкову економіку, закони і тенденції її формування і розвитку. До числа суб'єктів слід віднести також малі і великі соціальні групи, класи, державні структури, суспільство.

Основні типи економічного мислення - це:

активне; пасивне;

новаторське; консервативне;

творче; стереотипне;

догматизоване.

Формування і розвиток ринкової економіки вимагають саме творчого економічного мислення, подолання стереотипів, що склалися, відмираючи поглядів і уявлень. За своєю сутністю творче економічне мислення є протилежністю пасивного, консервативного, догматизованого мислення. Йому притаманний цілий ряд невід'ємних властивостей.

Основні властивості творчого економічного мислення - це:

швидкість думки;

сміливість думки;

спостережливість;

здатність мислити новими поняттями;

вибірковість розуму;

глибина розуму;

здатність йти на ризик;

здатність брати на себе всю повноту відповідальності.

В наведеній системі властивостей особливе місце займають вибірковість і глибина розуму. Вибірковість розуму означає поширення думки на ті об'єкти ринкових відносин, які є дійсно корисними. Глибина розуму проявляється в здатності суб'єкта ринку встановити причинно-наслідкові зв'язки між явищами і фактами, передбачити певні наслідки практичної реалізації тої чи іншої економічної теорії, того чи іншого господарського експерименту.

На основи вищесказаного можна дати визначення понять економічної свідомості й економічного мислення.

Економічна свідомість - це самостійний вид суспільної свідомості, цілісне духовне утворення, що визначається розвитком економічних інститутів суспільства і спрямоване на пізнання соціально-економічних відносин.

Економічне мислення - це один із визначальних компонентів економічної свідомості, система поглядів та уявлень людей, утворених їх участю в соціально-економічній діяльності й накопиченим практичним досвідом.

Невід'ємним компонентом економічної свідомості та економічного мислення виступає економічна психологія.

2.2 Економічна психологія

Це галузь психології, що досліджує взаємозв'язок психологічних характеристик індивідів, сімей, соціальних груп, яка здійснює значний вплив на сприйняття ними конкретної економічної дійсності і своєї поведінки.

Економічна психологія виступає предметом безпосереднього і опосередкованого відображення системи економічних відносин виробництва, розподілу, обміну і вивчення не стільки відносин матеріальних речей і процесів, скільки специфіки взаємовідносин людей. Головна мета економічної психології - вивчення людини як вирішального суб'єкта господарських змін, „психологічного фактора” економіки.

Основа економічної психології в ринковій системі - самореалізація і самоствердження особистості в даній системі. Самореалізація - це одна з основних потреб особистості, яка бере свій початок з прагнення індивіда до розкриття своєї індивідуальності, її неповторності. Досвід роботи чесних підприємців засвідчує, що їм притаманні такі особисті психологічні якості, як інтуїція і чуття, енергія і воля, відмова від сталих порядків у сфері економічних процесів, підвищена схильність до ризику, опора на власні сили на противагу зовнішнім обставинам та ін.

Самоствердження - це ствердження себе як особистості, активного суб'єкта ринкової економіки. Воно потребує високих громадянських якостей, розвинутих професіональних і психологічних здібностей, творчого натхнення.

Існує, нажаль, і егоїстичне самоствердження. Воно проявляється тоді, коли суб'єкт ринкової економіки захоплений тільки власним „я” і свої індивідуальні інтереси протиставляє іншим суб'єктам, державі, суспільству.

Суперечливий характер самоствердження особистості в системі ринкової економіки приводить до виникнення двох типів життєво-психологічних орієнтацій.

Один з них полягає в тому, що для більшості населення України виникла проблема задоволення елементарних потреб фізичного існування, „зведення кінців з кінцями”. Це призвело до виникнення соціально-психологічної орієнтації на виживання: „прожити як-небудь”, „зберегти те, що маю зараз”. В результаті виникла велика психологічна напруженість, люди не бажають миритися з конкретними проявами бідності. А це в свою чергу свідчить про неприйняття масами занадто високої матеріальної і психологічної ціни за рух до ринку.

Другий тип життєво-психологічної орієнтації виражає спрямованість людини до розширення і оновлення матеріальних та інших благ, володіння якими сприймається як самоціль і спосіб самоствердження в колективі і суспільстві.

Сказане дає можливість ще раз повернутися до проблеми в соціально-психологічному аспекті. Слід розрізняти поняття „психологія споживання” і „споживацька психологія”. Перше поняття характеризує позитивні соціально-психологічні якості людини в галузі задоволення матеріальних і духовних благ. Друге - відображає сутність таких негативних явищ, як користолюбство, кар'єризм, безпринципність та ін.

Економічна свідомість, економічне мислення та економічна психологія тісно переплітаються з іншими духовними компонентами ринку. Тут необхідно назвати в першу чергу економічне переконання.

2.3 Економічне переконання

Аналіз цього духовного компонента ринку слід почати з порівняння понять „переконання”, „переконаність”, „економічне переконання”, „економічна переконаність”.

Переконання - тверда впевненість в чомусь, заснована на конкретній ідеї, світосприйнятті людини; духовне ядро людини.

Економічне переконання - тверда впевненість в необхідності і перспективності здійснення господарських перетворень шляхом економічних реформ.

Переконаність - суб'єктивне відношення людини до власних дій і переконань, в якому проявляється її впевненість в своїй правоті.

Економічна переконаність - суб'єктивна впевненість людини в правоті своїх економічних ідей і принципів господарювання, необхідності їх практичної реалізації.

Переконання не існує само по собі. Воно завжди в залежності від світосприйняття людини знаходиться в опозиції до інших переконань. В процесі свого розвитку конкретне переконання набуває статус переконаності.

Економічне переконання - складне, цілісне духовне утворення, яке включає в себе такі компоненти:

економічні знання особистості, соціальної групи, класу, держави, суспільства;

ціннісні орієнтації суб'єкта економічної діяльності;

стійка психологічна установка особистості та інших суб'єктів економічної діяльності;

емоційний стан особистості, її глибока віра в досягнення бажаного результату;

суб'єктивна впевненість особистості в правоті своїх економічних ідей і принципів господарювання;

глибока впевненість в необхідності практичної реалізації своїх економічних ідей і принципів господарювання.

Всі перераховані компоненти взаємопов'язані, взаємодоповнювані. Виключення з системи одного чи декількох компонентів позбавляє економічне переконання можливості здійснювати свої функції.

2.4 Моральні цінності економіки

Ринкова економіка в сутності своїх відносин являє собою своєрідний простір для застосування моральних цінностей. Сутність морального вирішення ринкових проблем полягає в їх нерозривному зв'язку з життєвими інтересами і цілями людини, всього людства.

Коли людина не задумується про корисність чи про вигідність морального вчинку, то перед нами онтологічна мораль. Коли вона чітко розрізняє добро і корисність, розуміє їх зустрічний рух, знаходить їх взаємодію, то перед нами виникає принцип: не людина і ринок для моралі, а мораль для людини і ринку. За своєю суттю цей принцип гуманістичний, моральний і являється виразом духовності, тому що обмежує поведінку тих суб'єктів ринку, які можуть нанести шкоду розвитку самого ринку і всього суспільства.

Необхідно також мати на увазі, що сам розвиток зв'язку між моральним вирішенням проблем ринку і життєвими інтересами, цілями людини, всього суспільства багато в чому залежить від рівня розвитку ринкової економіки, її кількісного і якісного стану.

Основні категорії моральності - це: добро і зло; обов'язок і відповідальність; честь; достоїнство, совість, щастя.

З позицій даних категорій діяльність підприємця повинна здійснюватися в двох аспектах. Суть першого полягає в характері відношення до нього суспільства, тобто в соціальних наслідках в широкому сенсі. Другий аспект: як розцінювати підприємництво з точки зору особистої етики; чи може людина, що намагається залишатися моральною особистістю, займатися такого роду діяльністю?

В даному контексті особливий інтерес викликає теорія „ідеального типу” підприємця, розроблена німецьким мислителем М. Вебером. В своїх роботах він відмічає, що європейський капіталізм зобов'язаний своїм виникненням релігійно-етичному комплексу, який допоміг забезпечити формування таких рис особистості, як працелюбство, бережливість, ощадливість, чесність. В уявленні М. Вебера ідеальному типу підприємця властиві стриманість, скромність, почуття виконаного обов'язку, відданість справі, намагання допомогти економічному процвітанню своєї країни.

Ділова етика - це вид етики, система норм соціальної відповідальності поведінки людей, яка дозволяє оцінити на основі моральних критеріїв характер взаємовідносин між керівниками і підлеглими. В бізнесі вона характеризує моральні критерії відносин між виробниками і споживачами, керівниками і співробітниками фірми (компанії), між самими фірмами, між ними і державою, суспільством.

Ділова етика включає в себе наступні принципи і норми поведінки:

рівень довіри одних партнерів до етичних стандартів поведінки інших;

моральну відповідальність один перед одним;

соціальну відповідальність за формування нової корпоративної культури, яка б враховувала не тільки необхідність збільшення прибутків, але й адекватного задоволення потреб держави, суспільства;

благодійну діяльність, меценатство і спонсорство;

розробку і реалізацію етичних кодексів поведінки працівників фірм, корпорацій, конкретних галузей економіки;

справедливі відносини підприємця з найманою робочою силою;

чесні і відкриті відносини з партнерами.

До категорій моральності відноситься обов'язковість. Вона стоїть в одному ряду з чесністю, порядністю, совістю та іншими складовими. Обов'язковість бере свій початок з моральних накопичень людини, народу, суспільства, всього людства. Це така риса особистості, яка проявляється в непохитному, безумовному виконанні своїх обов'язків на основі закону і в силу морального обов'язку, моральних принципів.

2.5 Економічна культура

В літературі до цих пір ще не сформоване загальноприйняте розуміння цього феномену. Одні автори вважають, що економічна культура - це сукупність професійних знань і навиків, господарських норм, цінностей і символів, необхідних для виконання економічних ролей. На думку інших авторів, економічну культуру доцільно визначати як спосіб взаємодії економічної свідомості та економічного мислення, що регулюють участь індивідів і соціальних груп в господарській діяльності і ступінь їх самореалізації в конкретних типах економічної поведінки. Третя точка зору: економічна культура - це система цінностей і мотивів господарської діяльності людей, взаємопов'язане поєднання культури виробництва, обміну, розподілу і споживання.

Головний сенс економічної культури - культурна людина, що володіє економічною грамотністю, соціальною зрілістю і багатим духовними потенціалом. Світ економічної культури - це світ матеріальних і духовних цінностей, наповнений людським сенсом. Не може бути культури, в тому числі й економічної, без людини, точно так же не може бути людини без культури.

Особливості економічної культури:

вона охоплює тільки ті цінності, норми, потреби, які породжуються економікою і здійснюють на неї значний конкретний вплив;

вона орієнтована на управління економічною поведінкою людей, на вироблення у них культурних навиків в організації своєї роботи, уміння володіти собою і розуміти особливості працюючих поряд співробітників;

вона володіє різноманітними каналами впливу на економіку: концепції, теорії, економічна поведінка.

Сутність, зміст економічної культури знаходить свій вираз в її функціях:

регулятивна - здійснюється за допомогою вже готових економічних концепцій, накопичених загальноприйнятих норм, у відповідності з якими повинна відбуватися економічна діяльність;

трансляційна - передача новим поколінням ринкових цінностей, мотивів поведінки, створених попередніми поколіннями;

селекційна - відбір із існуючих ринкових цінностей і мотивів поведінки тільки перспективних при одночасному утриманні позитивних, які містяться в минулому досвіді;

інноваційна - оновлення ринкових цінностей та мотивів поведінки шляхом вироблення нових і запозичення життєздатних із економічної культури інших країн.

Для успішної реалізації ринкових відношень суб'єкти економічної культури повинні володіти якостями, що допоможуть реалізувати сучасні вимоги: продуктивність, діловитість, професійна самореалізація, дисципліна, участь у різного роду нововведеннях. Для ринкової економіки потрібні не просто виконавці, а професіонали з високою культурою відповідальності.

Висновки

Загальна тенденція розвитку сучасних економічних знань характеризується розширенням і поглибленням уявлень про об'єкт економічної науки, переходом, насамперед, від аналізу переважно суто економічних структур до вивчення економічних процесів як частини соціально-культурного і духовного оточення, що обумовлює ці процеси.

Розширення поля досліджень економічної науки висуває ряд важливих теоретичних і методологічних проблем, які вимагають комплексного вивчення і філософського аналізу. Насамперед, це обґрунтування статусу і функцій економічної науки, її місце в загальній системі пізнавальної діяльності. З проблемою природи економічного знання тісно пов'язані також питання співвідношення економіки та ідеології, економіки і політики, які на сьогодні привертають увагу спеціалістів різного профілю. Найважливішим завданням також є вивчення взаємодії економіки зі всіма різноманітними проявами духовного життя. Питання про співвідношення економічного буття з різними формами суспільної свідомості виступають як соціально-психологічна і культурологічна проблема.

Питання про економічний статус України - це питання про перспективи її розвитку, тобто значною мірою - питання філософської розробки економічного світогляду, аналізу всебічних зв'язків, які виникають між різноманітними умовами і формами людської життєдіяльності.

Використана література

Анисимов С. Ф. Духовные ценности: производство и потребление. - М., 1988.

Волчек Е. З. Философия: Учеб. пособие. - 3-е изд., испр. и доп. - Минск, 1998.

Заславская Т. И., Рывкина Р. В. Социология экономической жизни: очерки теории. - Новосибирск, 1991.

Ільїн В. В., Кулагін Ю. І. Філософія: Підручник: В 2 ч. - Ч. І. Історія розвитку філософської думки. - К.: ”Альтерпрес”, 2002. - 464 с.

Ільїн В. В., Кулагін Ю. І. Філософія: Підручник: В 2 ч. - Ч. ІІ. Актуальні проблеми сучасності. - К.: ”Альтерпрес”, 2002. - 480 с.

Петрушенко В. Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти І-ІV рівнів акредитації. - К.: „Каравела”; Львів: „Новий світ-2000”, 2001. - 448 с.

Плавич В. П. Убежденность: Философско-социологический анализ. - К., 1991.

Радаев В. В. Экономическая социология. Курс лекций: Учеб. пособие. - М., 1997.

Сен А. Об этике и экономике. - М., 1996.

Философия экономики: Учеб. пособие для высш. учеб. заведений / Отв. ред. С. В. Синяков. - К.: «Альтерпрес», 2002. - 384 с.

Размещено на Allbest.ru