Докази існування Бога за Ф. Аквінським

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Аргумент руху

2. Космологічний аргумент

3. Аргумент можливості та необхідності

4. Аргумент градації істот у всесвіті

5. Телеологічний аргумент

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Фома Аквінський (1225-1274), італійський філософ-схоласт, займає почесне місце серед християнських богословів. Він - сьомий син графа Аквінського Ландольфа. За походженням належав до однієї із найзнатніших родин Європи, пов'язаної спорідненням з імператорами Священної Римської імперії. З раннього дитинства Фома виявив схильність до чернецтва. Всупереч запеклому опору сім'ї Фома вступає у Домініканський жебрацький орден. Спочатку навчався в університеті Неаполя, потім пройшов курс навчання у Альберта Великого в Кельні і звернув на себе увагу цього видатного мислителя тогочасності. Продовжив розвиток кар'єри при Паризькому університеті, де здобув ступінь магістра богослов'я і став главою кафедри. Під час захисту на звання доктора богослов'я змагався з чотирнадцятьма найерудованішими богословами і з величезним успіхом. Потім Фома відвідує великі університети Європи, бере участь в наукових дискусіях, викладає богослов'я і філософію.

Залишив після себе величезну літературну спадщину. Серед неї коментарі, що стосуються Арістотелевих «Аналітик», «Нікомахової етики», «Метафізики», «Фізики», трактатів «Про душу», «Про небо і землю», «Про виникнення і загибель природних речей», «Політика» тощо; філософський трактат «Про єдність Розуму проти авероїстів»; відомий теологічний трактат «Сума теологій» та ін. Завдяки Фомі Аквінському богослов'я почали розглядати як царицю наук. Сам він стверджував, що це похідна наука для інших наук. Богослов'я переважає інші науки своєю більшою надійністю, оскільки воно основується на світлі божественного знання, яке неможливо затуманити, в той час як інші науки виходять із природного людського розуму, схильного до омани. Фома Аквінський стверджував, що існування Бога може бути доведене чистим розумом без допомоги якого-небудь зовнішнього авторитету. На основі своїх спостережень він сформулював п'ять доказів буття Бога. Про них і піде мова в даній праці.

1. АРГУМЕНТ РУХУ

«Я стверджую, - пише Фома Аквінський, - що існування Бога можна довести п'ятьма способами. Перший і найбільш явний спосіб - це аргумент, якій основується на факті існування руху. Для нас зовсім очевидно, що деякі речі в світі знаходяться в постійному русі. Проте, все, що рухається, було приведене в рух кимсь стороннім, тому що ніщо не може рухатися саме по собі, якщо тільки воно не має в собі потенціальної енергії рухатися в певному напрямку… Таким чином, все, що рухається, було приведене в рух кимсь… Але так не може продовжуватися до безкінечності, тому що тоді не було б першого моменту руху. Справа в тім, що наступні моменти руху напряму залежать від сили і енергії, яку задає початковий момент руху… Таким чином, нам необхідно звернутися до того, хто вперше привів усе це в рух, і цим кимсь, що є очевидним для усіх, є ніхто інший, як сам Бог» [3, 83].

Аргумент руху Фоми Аквінського основується на факті постійної зміни, яка є характерною рисою всесвіту. Якщо, - за названим філософом, -прослідкувати кожну зміну у всесвіті і дослідити причину цієї зміни, то логічним шляхом, розглядаючи причинно-наслідковий зв'язок і рухаючись у зворотному напрямку, ми неминуче прийдемо до тієї істоти чи сили, яка початково привела усе в рух, який потягнув за собою всі наступні зміни - моменти руху. Ці зміни (або рух) одночасно стосуються як переміни місцезнаходження, так і процесу розвитку, подібного росту рослин. Як вказує християнський філософ Рамм: «Десь повинна бути істота, яка, не будучи рухома кимось, породила цей первісний рух, залишаючись при цьому початковим джерелом усякого руху у всесвіті». Рамм говорить про цю істоту, як про «Невидимого Ініціатора руху» [3, 83]. Фома Аквінський же стверджує, що ним є ніхто інший, як Бог Біблії.

2. КОСМОЛОГІЧНИЙ АРГУМЕНТ

«Другим аргументом, - стверджує Фома Аквінський, - є природа цілеспрямованої причини… Немає жодного відомого випадку, при якому що-небудь виявлене було б цілеспрямованою причиною саме в собі, тобто, саме було б причиною своєї появи, що просто неможливо. Розмірковуючи про цілеспрямовану причину, ми також не можемо іти до безкінечності… Таким чином, виникає необхідність признати початкову цілеспрямовану причину, ім'я якої - Бог» [3, 84]. телеологічнтй аквінський богослов християнський

Наведений аргумент в деяких джерелах називається аргументом причинності або космологічним аргументом. Замість того, щоб використовувати концепцію руху, у спробах привести докази в захист Першого Ініціатора руху, аргумент причинності сформульований в рамках причинно-наслідкового зв'язку. В рамках цієї концепції початкова причина визначається Фомою Аквінським як «першопричина» або Бог.

Космологічний аргумент Аквінського включає в себе також уявлення про існування порядку у всесвіті, наявність якого вимагає також і наявності першопричини. Оскільки, за відсутності першопричини, навіть якщо щось і існувало б, воно не могло б бути самостійно оформлене у які-небудь рівні організації, а характеризувалося б хаотичністю. Порядок у всесвіті можна пояснити виключно наявністю цілеспрямованої початкової причини, якою, за Фомою Аквінським, є Бог Біблії.

3. АРГУМЕНТ МОЖЛИВОСТІ ТА НЕОБХІДНОСТІ

Третій аргумент Фоми Аквінського, який доводить існування божого буття у всесвіті, основується на концепції можливості і необхідності і виражений наступним чином:

«Ми виявляємо, що усе в природі може існувати, а може і не існувати, оскільки все виявлене постійно змінюється, піддається тлінню і прямує до повного розпаду, а, отже, для цього можна як існувати, так і не існувати… Таким чином, якщо всього, що існує в природі, могло б і не бути, тоді, значить, в певний час всього цього і не існувало… А якщо був такий час, коли нічого не існувало, тоді нічого і не могло розпочати існувати; тоді і сьогодні нічого б не існувало, що є просто абсурдом. Таким чином, ми не можемо не прийняти ідею про існування деякої істоти. Причому її існування саме по собі виявляється необхідним. Ця істота не могла бути створена кимось іншим, але, швидше, сама є причиною появи всього того, існування чого є просто необхідним. І усі люди називають цю істоту Богом» [3, 85].

Аргумент можливості і необхідності Аквінського в літературі іноді називають аргументом залежності. Слово ж «залежність» означає щось, що повинне відбутися в результаті чогось іншого. Іншими словами, воно вказує на такі взаємовідносини між речами, при яких одна річ підпорядкована іншій і обумовлена нею. За словами Фоми Аквінського, основна ідея цього принципу в питанні доказу божого буття міститься в тому, що всі події, всі обставини - словом, все, що є у всесвіті, - говорить про залежність. Матеріальний всесвіт, який ми спостерігаємо, не повинен існувати, його не мало би бути за відсутності іншої самодостатньої у своїй природі істоти, яка обумовила існування всього іншого, що існує, оскільки будь-що, несамодостатнє у своїй природі, не могло би появитися. Таким чином, з точки зору логіки знову можна прослідкувати в зворотній послідовності концепцію того, що не залежить ні від чого іншого. Така незалежна істота, яка стоїть за межами всесвіту, як вказує Фома Аквінський, і є біблійний Бог.

4. АРГУМЕНТ ГРАДАЦІЇ ІСТОТ У ВСЕСВІТІ

Четвертий доказ божого буття у всесвіті Фоми Аквінського оснований на принципі градації істот у всесвіті. Він бере початок із спостережень Аристотеля, який, вивчаючи навколишність, був вражений надзвичайною складністю форм життя. Він спробував розробити класифікацію всього того різноманіття, яке спостерігав навколо себе. В деякому значенні він здійснив спробу розробити систему, за допомогою якої можна було б класифікувати усе існуюче. Фома Аквінський перейняв цю ідею і розвинув із неї один із аргументів у захист існування Бога. Цей аргумент оснований на ідеї про те, що повинен існувати свого роду ланцюг, який об'єднує в собі в напрямку зростання всі істоти, розпочинаючи із найнижчих і завершуючи абсолютно досконалою істотою. «Повинне бути щось, - стверджує він, - що для всіх істот є причиною буття, блага і всього, що їм притаманне; і цю першопричину ми називаємо Богом» [3, 85].

Рамм коментує приведений аргумент наступним чином: «Всесвіт є пірамідою істот різного рівня досконалості. Наприклад, існує контініум істот від черв'яків або комах до людини, де ступінь досконалості збільшується в напрямку вершини піраміди. Вище людини, згідно християнської традиції, із створених істот стоять ангели. Але повинна існувати початкова істота, найвища істота, сама повнота досконалості. І цією істотою по праву є Бог» [3, 86].

З іншого боку, цей аргумент основується на законі ентропії, згідно якого все у всесвіті рухається від вищих порядків до нижчих, від складніших структур до простіших. Це означає, що сумарна складність макро- і мікроструктур всесвіту спрощується. Але це не могло продовжуватися безкінечно. Мусив бути початок і причина, яка утворила існуючі структури і форми різного рівня складності з притаманними їм властивостями. І цією першопричиною градацій і порядків за Фомою Аквінським розумно признати біблійного Бога.

5. ТЕЛЕОЛОГІЧНИЙ АРГУМЕНТ

П'ятий доказ існування Бога Фоми Аквінського ґрунтується на ідеї управління світом. «Сама ідея управління світом, - зазначає він, - вказує на існування розумної істоти, яка керує усім природним ходом подій; і цю істоту ми називаємо Богом» [3, 86].

Аргумент управління світом більше відомий як телеологічний аргумент, тобто аргумент цілі або призначення. Цей аргумент стосується елементів буття, розташованих таким чином, що у них з'являється ціль або призначення. Іншими словами, аргумент має на увазі, що різноманітні компоненти неосяжно складного всесвіту, судячи з усього, організовані певним чином для досягнення визначених цілей.

У. Пейлі, захищаючи ідею існування Бога, використовував описуваний аргумент Фоми Аквінського: «я можу пояснити існування каменя, який лежить на дорозі, посилаючись на природні процеси, такі як вулканічна активність, вітер чи дощ. Але якщо я побачу годинник, який лежить на дорозі, то я не зможу пояснити їх походження подібним чином. Складна організація годинникового механізму вимагає від мене висновку про існування високоінтелектуального розуму, який відповідає за походження подібної речі» [3, 86].

Отже, за Фомою Аквінським, незрівнянно складне і упорядковане функціонування фізичного світу рішуче демонструє наявність високоінтелектуальної істоти, яка організувала матеріальний світ у такий порядок з певною ціллю; і цією істотою є Бог.

ВИСНОВКИ

П'ять доказів Божого буття Фоми Аквінського, сформульовані ним у ХІІІ столітті, стали класичними аргументами християнської апологетики і широко застосовуються сучасними апологетами в еволюціоністсько-креаціоністських дискусіях. Виокремленні Фомою Аквінським явище руху у всесвіті та причинно-наслідкового зв'язку, висновок про залежність та обумовленість фізичного світу, світовий закон ентропії та факт гармонії і упорядкованості надскладної світобудови можуть рахуватися основоположними апостеріорними признаками, які вказують на існування Бога. Найсильнішим і найбільш незаперечним із п'яти доказів Фоми Аквінського продовжує залишатися телеологічний аргумент.

Слід, проте, зауважити, що дані аргументи не можуть рахуватися доказом існування біблійного Бога. Вони можуть використовуватися лише як признаки існування Бога взагалі. У. Оккам піддав сумніву доводи Фоми Аквінського в цьому плані і, схоже, був правий. Він стверджував, що причинно-наслідковий зв'язок, явище руху у всесвіті, наявність високої організації в матеріальному світі, обумовленість світу та закон ентропії не обов'язково доводять існування біблійного Бога, а можуть вказувати на якусь іншу початкову причину, яка може бути лише обмеженою силою або істотою, меншою за самого Бога, якщо останній взагалі існує.

Однак, не зважаючи на зауваження Оккама про те, що аргументи Фоми Аквінського не обов'язково доводять існування біблійного Бога, ці докази, поряд з іншими, є цінними признаками існування Бога - Творця всесвіту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Історія філософії: Підручник для вищої школи / Друге видання, перероблене та доповнене. - Х.: Прапор, 2003. - 768 с.

2. Эриксон Миллард Христианское богословие. - Санкт-Петербург: Библия для всех, 2004. - 1088 с.

3. Мензис Вильям Апологетика: Учебное пособие / Первое изд. на рус. языке. - Христианский литературный центр «Глобал», 2006. - 319 с.

4. Тіссен Генрі К. Лекції з систематичної теології. - Канада, Едмонтон, 2001. - 437 с.

5. Шэффер Ф. Бегство от разума. - СПб.: Мирт, 1999. - 205 с.

Размещено на Allbest.ru