Повнота списку атрибутивних системних параметрів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Спеціальність 09.00.02 - діалектика і методологія пізнання

ПОВНОТА СПИСКУ АТРИБУТИВНИХ СИСТЕМНИХ ПАРАМЕТРІВ

БОРОДІНА НАТАЛІЯ В'ЯЧЕСЛАВІВНА

Одеса 2007

Загальна характеристика роботи

Актуальність дисертаційного дослідження. Проблеми методології науки є одним з найбільш важливих компонентів філософського дослідження. Найбільший інтерес дослідників викликають методи, що з'явилися нещoдавно, тому що вони відповідають останнім розробкам науки. Одним з таких методів є системний аналіз, теоретичне осмислення принципів і можливостей якого доводиться на шістдесяті роки ХХ століття.

Причина популярності нової методології пояснюється тим, що системний підхід дозволяє вирішити найбільш актуальні проблеми науки: ізольованість спеціалізованого знання й неможливість формалізації в гуманітарних науках. Серед напрямів сучасної системології найбільш обґрунтованою є параметрична теорія систем, в рамках котрої веде дослідження дисертант.

Практичне застосування системного аналізу в рамках параметричної загальної теорії систем і одержання значимих результатів можливо в такій мірі, у якій будуть вивчені зв'язки між системними параметрами. Тобто параметр, як правило, важливий не сам по собі, а в кореляції з іншими параметрами, побудова зв'язного списку яких необхідна для вивчення зв'язків між параметрами.

Тому проблема повноти списку системних параметрів багато в чому визначає подальший розвиток параметричної теорії систем, а отже є важливим завданням для всієї науки.

Слід зазначити, що центр дослідження параметричної загальної теорії систем перебуває в Одесі, тому подальша розробка цієї перспективної методики становить великий інтерес для науки України. Ми можемо припустити, що розвиток даної методики сприяє світовому лідерству України у вивченні теорії систем і застосуванні системного аналізу. Як приклад актуальності даної методології можна привести інтерес до даних досліджень, що виявляє Польща, Америка, Бразилія, Ізраїль, Росія та інші країни.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації, пов'язана з дослідженнями в галузі сучасної методології наукового пізнання, погоджена із планами науково-дослідної й учбово-методичної роботи філософського факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова й виконана відповідно до теми “Філолофсько-методологічні дослідження гуманітарного знання” (номер державної реєстрації: № 245).

Ступінь розробки теми дисертації. Системний підхід уперше розроблявся в роботах Л. фон Берталанфі й А. Богданова, В. Садовського, Є. Юдіна. Подальший розвиток системного аналізу потребував побудови теоретичної бази, що була створена у вигляді реляційної теорії Урманцева Ю.А. і параметричної загальної теорії систем Уйомова А.І. Параметрична загальна теорія систем дозволяє використати як традиційні для науки кількісні методи, так й якісні (параметричний опис властивостей об'єкта), що сприяє всебічному вивченню об'єкта дослідження. Відповідно, ми можемо прийти до висновку, що саме даний метод є найбільш перспективним для одержання нового знання, і відповідно рекомендувати його до застосування українськими й закордонними вченими.

Механізм функціонування параметричної загальної теорії систем можна представити у вигляді алгоритму:

1.Подання об'єкта як системи.

2.Вивчення властивостей цієї системи, тобто атрибутивних системних параметрів.

3.Встановлення загальносистемних закономірностей.

4.За допомогою встановлених закономірностей між параметрами, виявлення значень параметрів системи.

Перша спроба побудувати повний зв'язний список системних параметрів належить А. Уйомову, але головним завданням його досліджень була генерація нових параметрів, тому упорядкування списку вже існуючих параметрів досі залишається невирішеною проблемою параметричної загальної теорії систем. Аналіз цієї проблеми розпочинається у публікаціях В. Сагатовського, В. Богдановича, А. Коздоби і І. Сараєвої Всі вищезгадані класифікації містять ряд істотних недоліків і не можуть бути використані як основа для побудови зв'язного списку атрибутивних системних параметрів і його класифікації. Ця проблема привертала увагу так само дослідників, що працювали не в рамках параметричної загальної теорії систем (Ю. Урманцев, В. Садовський, І. Блауберг, Є. Юдін, Б. Юдін), але проведене дослідження показало, що специфіка розуміння системи даними авторами не дозволяє ґрунтуватися на їхніх досягненнях.

Велике значення для даної роботи мали праці А. Уйомова, І. Сараєвої, А. Цофнаса, Л. Леоненко, Г. Портнова, Л. Терентьєвої. Саме їх методологічні досягнення спрямували пошук засобів для розв'язання проблеми повноти списку системних параметрів.

Мета даного дослідження - побудувати повний список системних параметрів в якості зв'язного списку. Відповідно до мети та гіпотези були поставлені завдання дослідження.

Завдання дослідження:

1. Виявлення недоліків попередніх спроб рішення проблеми повноти списку.

2. Побудова найбільш повного зв'язного списку системних параметрів.

3. Побудова класифікаційної схеми параметрів, що буде здатна передбачити принципово можливі системні закономірності.

4. Виділення найбільше практично значимих атрибутивних системних параметрів як бази дослідження й виявлення системних закономірностей як стійких повторюваних зв'язків між системними параметрами.

5. Застосування отриманих системних закономірностей у дослідженні філософських проблем.

Об'єкт дослідження - атрибутивні системні параметри.

Предмет дослідження - список атрибутивних системних параметрів, їхня класифікація й закономірності появи параметрів у даному списку.

Гіпотеза дослідження. Проблема повноти списку атрибутивних системних параметрів довгий час розумілася як необхідність побудови завершеного списку. Але слід зазначити, що повнота списку як "непоповнюемість" у рамках параметричної теорії систем неможлива, тому що список системних параметрів є принципово нескінченним. Тому повнота списку системних параметрів у рамках даного дослідження визначається як створення максимальне повного списку системних параметрів з можливих на даному етапі. Це припускає не принципову неможливість доповнити список новими параметрами, а побудову максимально зв'язного списку. Список повинен бути сформований таким чином, щоб неможливо було що-небудь вставити в проміжках між параметрами цього списку.

Критерієм виконання поставленого завдання є можливість за допомогою застосування даної методики одержати нове наукове знання й вирішити наукові проблеми. Варто пам'ятати, що системні параметри є не самоціллю, а інструментом для дослідження проблем науки. В існуючому дотепер переліку зібрано тридцять параметрів, але дослідникові, що застосовує метод системно-параметричного аналізу, може знадобитися зовсім інші системні параметри. Тому необхідно мати більше детальний їхній список. Для виконання даного завдання ми включаємо в дослідження не тільки теоретичну, але так само практичну частину, а саме застосування отриманих закономірностей у складеному нами повному списку атрибутивних системних параметрів для рішення найбільш актуальних питань сучасної західної й української філософії.

Методи дослідження - системний аналіз на базі параметричної загальної теорії систем.

Новизна наукових положень і результатів, отриманих особисто здобувачем і поданих на захист полягає у наступних висновках:

1. Встановлені методи, що дозволяють розширити список атрибутивних системних параметрів, що допомагає розв'язати проблему його повноти:

- подання системних дескрипторів як системи (субдескриптний метод);

- застосування параметрів до концептуальних, реляційних і субстратних дескрипторів (дескриптний метод);

- фіксація системного параметра не в окремому дескрипторі, а в їхньому системному взаємозв'язку (комплексний метод).

Нова методика генерування системних параметрів на дескрипторному, субдескрипторному і комплексному рівні дає можливість принципово нового вивчення об'єкта дослідження.

2. Удосконалено раніше існуючі методи поповнення списку параметрів на дескрипторному рівні. Вперше встановлено, що поповнення списку системних параметрів методом генерування параметрів на основі формальних моделей може привести до створення цілісного блоку так званих "формальних параметрів", які вимагають подальшої теоретичної розробки.

3. Вперше отримані раніше недосліджені параметри: параметри концептуальної крапковості, структурної некрапковості, концептуальній немінімальності, структурній немінімальності, концептуальній стабільності; досліджені чотирнадцять комбінацій комплексних параметрів, а також сорок сім комплексних імплікативних параметрів.

4. Виділені всі практично значущі параметри із принципово нескінченного списку. Таким чином, надалі це дозволить одержати всебічне знання про об'єкт, представлений як система.

5. Всі практично значимі параметри минулого об'єднані в класифікаційну схему, що буде здатна передбачити принципово можливі системні закономірності. Отримано кілька нових класів параметрів: концептуальні (до цього використався тільки параметр концептуальної крапковості) і блок комплексних параметрів, розбитих на кілька підгруп (Р-комплексні, R-комплексні й імплікативно-комплексні).

6. Створено зв'язний найбільш повний (із можливих на сучасному етапі розвитку параметричної теорії систем) список системних параметрів, що дозволить надалі визначити схеми закономірностей і буде немаловажний для подальшого функціонування системного аналізу в рамках параметричної загальної теорії систем.

7. Отримані закономірності були застосовані щодо філософських концепцій, що дозволило глибше зрозуміти філософські проблеми, досліджувати їх у рамках категорій системного підходу. Дослідження параметрів філософських систем дозволяє побачити недосліджені раніше закономірності філософських суперечок, що стимулює подальший розвиток філософії.

Практичне значення отриманих результатів. Дисертація може бути використана в науковій і педагогічній роботі. Наукове та практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що висновки дисертації можуть бути використані у практиці наукового пізнання природних і соціально-гуманітарних явищ, що здійснюється з використанням системного аналізу, у практиці викладацької діяльності, пов'язаної з проблемами методології науки, у роботі філософських семінарів. З огляду на те, що системний метод входить у програму з методології науки для вузів, до програми кандидатських екзаменів із філософії, а також в програму навчання студентів філософських факультетів, матеріали дисертації можуть бути корисними й у цих формах навчальної та навчально-наукової роботи.

Апробація результатів дисертації - результати даного дослідження минулого апробовані на конференціях у Санкт-Петербурзі (Загальноросійська наукова конференція: “Сучасна логіка: проблеми теорії, історії й застосування в науці”. - Санкт-Петербург, 2004), Києві (Міжнародна наукова конференція “Людина - Світ - Культура”. - Київ, 2004), Ужгороді (Всеукраїнська наукова конференція “Формування національних і загальнолюдських цінностей фахівця при підготовці у Вузах”. - Ужгород, 2004), Москві (IV російський філософський конгрес “Філософія й майбутнє цивілізації”. - Москва, 2005) і викликали інтерес у науковому співтоваристві.

Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення в трьох статтях у спеціалізованих виданнях відповідно до списку, затвердженого ВАК України, а так само в журналі “Питання філософії”.

Структура й обсяг дисертації. Відповідно до поставлених завдань і логіці дослідження дисертація містить вступ, три розділи, висновки й список використаної літератури, що нараховує 186 джерел. Повний зміст тексту викладений на 175 машинописних сторінках.

Основний зміст

системний закономірність параметр

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначаються мета й задачі дослідження, об'єкт і предмет дослідження, ступінь розробленості проблеми, виділяється наукова новизна виробленої автором концепції в положеннях, що виносять на захист, їх теоретична й практична значимість. Подається загальний опис методології, структури тексту й відомості про апробацію роботи.

У першому розділі “Класифікація системних параметрів у структурі загальної теорії систем” установлюється важливість класифікації системних параметрів для поповнення їхнього списку. Досліджуються перспективи використання класифікації й зв'язного списку системних параметрів для виявлення загальносистемних закономірностей. Аналізується генезис проблеми класифікації параметрів і побудови їхнього зв'язного списку. Досліджуються класифікації, запропоновані раніше, установлюються причини їхніх недоліків. Формулюються вимоги до побудови класифікації й списку параметрів.

У першому параграфі “Класифікація списку системних параметрів у теорії систем Урманцева Ю.” аналізується робота Урманцева Ю., як приклад рішення даної проблеми поза рамками параметричної теорії систем і встановлюється неможливість генерації універсальних параметрів систем в запропонованою ним методиці. Тому класифікація системних параметрів у теорії Урманцева Ю. не має такого глобального значення, як класифікація системних параметрів у параметричної теорії систем.

У другому параграфі “Класифікація списку системних параметрів Сагатовського В.” аналізується один з перших варіантів класифікації систем, запропонований Сагатовським В., та встановлюється неадекватність принципу ієрархії для побудови класифікації системних параметрів.

У третьому параграфі “Класифікація списку системних параметрів Богдановича В.” досліджуються причини неможливості скласти класифікацію й зв'язний список параметрів за принципом реакції системи на зміну. Класифікація параметрів за принципом реакції на зміну повертає системний аналіз до теоретико-множинного підходу, що збіднює його можливості до кількісного аналізу даних і робить неможливим аналіз їх якісних характеристик.

У четвертому параграфі “Класифікація списку системних параметрів Сараєвої І. і Коздоби А.” аналізується проблема виявлення практично значимих параметрів як критерій класифікації параметрів. Класифікація за цім принципом заснована на поділі системних властивостей на параметри і субпараметри, що робить неможливим класифікацію самих параметрів.

Другий розділ “Перелік системних параметрів” присвячений рішенню поставленої проблеми, виходячи з вимог до списку системних параметрів, сформульованих у першому розділі.

У першому параграфі “Методики поповнення списку системних параметрів” аналізуються способи поповнення списку системних параметрів на основі:

- створення параметрів, які представляють дескриптори у вигляді системи;

- виводимості нових системних параметрів на основі формул мови тернарного опису;

- створення параметрів, які вивчають не тільки дескриптори, але й системи в цілому.

Відповідно, виділяються нові класи системних параметрів: концептуальні, субдескрипторні й комплексні.

У другому параграфі “Порядок у списку системних параметрів” вибудовується зв'язний список системних параметрів, що дозволить надалі встановити нові загальносистемні закономірності. Параметри діляться на три блоки: дескрипторні, субдескрипторні й комплексні. Параметри дескрипторного блоку діляться на блоки “Властивості дескрипторів” та “Відносини між дескрипторами”, або блок організації. Порядок параметрів у блоці "Властивості дескрипторів" відповідає порядку їхніх формул у мові тернарного опису. Тобто порядок аналогічний порядку появи додаткових символів. вони також характеризують ступінь усталеності системи. Порядок у блоці організації більш складний. Першим обраний параметр упорядкованості, тому що він містить типові риси усіх параметри даного блоку. Всі вони представляють деякі модифікації організації систем, а терміни "порядок" й "організація" досить часто вживаються як синоніми. Повністю ототожнити їх не коректно, тому параметр упорядкованості винесений окремим пунктом від загальної властивості "якийсь тип організації", тобто відносин між дескрипторами. Параметр жорсткості поставлено поруч із параметром детермінованості, тому що в обох випадках мова йде про деяку імплікацію. У випадку жорсткості один дескриптор імплікує іншій, у випадку детермінованості ми маємо справу з імплікацією усередині дескрипторів. Параметри іманентність, центрованість, цепність, циклічність розкривають механізми функціонування системи. Повнота й первинність описують стан системи в цілому.

В третьому розділу “Філософське значення проблеми повноти системних параметрів” отримані результати дослідження апробуються на філософських теоріях. Застосовується системний підхід до вивчення філософських концепцій, а так само пропонуються варіанти їхнього рішення за допомогою системного підходу.

У першому параграфі “Філософське значення параметрів блоку організації” аналізуються прояви в філософії розчленованих і нерозчленованих систем, гомогенних і гетерогенних систем, гомеомерних і негомеомерних систем, відкритих і завершених систем, сильних і слабких систем, мінімальних і немінімальних систем, а так само параметр унікальності й твеновості.

У другому параграфі “Філософське значення параметрів блоку усталеності” аналізуються прояви в філософії параметрів впорядкованості, твердих і нежорстких систем, детерминуючих і недетерминуючих систем, систем з опосередкуванням, іманентних і неіманентних систем, центрованих і нецентрованих систем, а так само субстратно-первинних систем.

Висновки

Дисертаційне дослідження проблеми повноти списку атрибутивних системних параметрів дозволяє нам прийти до наступних наукових і практичних результатів:

1. Аналіз попередніх спроб рішення проблеми повноти списку показав, що проблему упорядкування й класифікації атрибутивних системних параметрів ускладнює безперервне виникнення нових параметрів. Попередні дослідження показали, що перелік системних параметрів нескінченний. Дане дослідження представило список системних параметрів, найбільш актуальних і практично значимих із цієї потенційної нескінченності. Список сформований таким чином, щоб неможливо було що-небудь додати поміж параметрами цього списку, що робить його зв'язним і максимально повним у даному контексті значення повноти. У такий спосіб нами був установлений критерій розуміння повноти списку, що дозволив нам створити класифікаційну схему упорядкування списку атрибутивних системних параметрів.

2. Аналіз методик, що дозволяють розширити список атрибутивних системних параметрів, дозволив скласти максимально повний список системних параметрів. Було проаналізовано кілька способів поповнення списку атрибутивних системних параметрів. Поповнення параметрів за допомогою генерування їхніх формальних моделей варто визнати більше результативним для одержання нових параметрів.

3. У ході даного дослідження було отримано кілька нових класів параметрів: концептуальні, субдескрипторні й блок комплексних параметрів, розбитих на кілька підгруп (Р-комплексні, R-комплексні та імплікативно-комплексні).

4. Параметри, як показало дослідження, неоднорідні. Частина їх розглядає властивості дескрипторів, а частина - відносини між ними. Тому для побудови зв'язного списку параметрів їх буде доцільно розбити на два блоки.

5. Була проведена ревізія списку вже існуючих параметрів і доведено, що в параметричній загальній теорії систем використається ряд параметрів, які можливі, тільки якщо система має інші параметри. У списку вони позначені не окремими номерами, а прикріплені до того параметра, з яким вони корелюються.

6. Параметри гомогенності (негомогенності), гомеомерності (негомеомерності), автомодельності (неавтомодельності), елементарності (неелементарності), багатоверстовості (одноверстовості) можна розглядати як різні види розчленованості. Параметр міцності говорить нам про здатність системи змінювати вхідні до неї нові елементи. Отже, можна говорити про міцність тільки тих систем, які здатні приєднати нові елементи (тобто відкритих систем).

Параметр "цілкомнадійність" можливий тільки в тих системах, які допускають відкидання елементів, тобто в немінімальніх.

Параметр "регенеративності" припускає можливість системи відновлювати свої елементи. Ця властивість може бути зафіксована (або не зафіксована) тільки в тих системах, які допускають заміну своїх елементів. Тобто цей параметр може бути зафіксований, і в структурі, і в субстраті, таким чином регенеративність за субстратом можна назвати видом неунікальності, а регенеративність за структурою - видом стабільності.

7. Створено зв'язний список системних параметрів, що дозволить надалі визначити схеми закономірностей і буде немаловажний для подальшого функціонування системного аналізу в рамках параметричної загальної теорії систем. У результаті проведеної ревізії списку параметрів, і доповнення його новими параметрами, список розпадається на кілька блоків, що робить більш зручною його класифікацію. Таким чином параметри підрозділяються на: 1) концептуальні, структурні й субстратні - тобто дескрипторні; 2) субдескрипторні - де як система виступають самі дескриптори, і виділяються дескриптори дескрипторів, тобто субдескриптори; 3) комплексні, де вивчається система в цілому. Список параметрів заснований на логічній виводимості формул параметрів, тому легко можна підрахувати можливі кореляції між параметрами.

8. Створено класифікаційну схему параметрів, що буде здатна передбачити принципово можливі системні закономірності. Дана схема враховує як формальну побудову параметрів, так і їх якісне визначення, тому являється поєднанням досягнень усіх попередніх класифікацій. Класифікаційна схема припускає можливості виникнення нових параметрів та залучення їх до списку, тому являється відкритою та зберігає можливість модернізації відповідно новим досягненням системного аналізу.

9. Відповідно нової класифікаційною схемі зв'язний список атрибутивних системних параметрів розділено на три блоки. Досліджувані раніше параметри увійшли до блоку “Дескрипторні параметри” і були підрозділені на блок “Властивості дескрипторів” і блок “Відносини між дескрипторами” (Організація). Параметри блоку “Властивості дескрипторів” схожі за побудовою формального визначення у мові тернарного опису, тому їхня послідовність визначається порядком появи додаткових символів. Порядок у блоці організації побудовано на якісному визначенні даних параметрів як імплікативних, тобто обумовлюючих. Тому саме присутність цього принципу у формулах параметрів дозволила об'єднати їх в єдиний блок. Всі параметри даного блоку представляють деякі модифікації організації систем, а терміни “порядок” і “організація” часто вживаються як синоніми.

10. Отримані закономірності були застосовані щодо філософських концепцій. Було доведено, що існують різні стилі філософствування залежно від того, який системний дескриптор виявляється в центрі вивчення. У буддистський філософії - це концепт, у європейської - субстрат, у Аристотеля, а так само у філософії ХХ століття - структура. Саме прихильність до певного системного стилю філософії обумовило специфіку розуміння взаємин людини й світу в цих філософських напрямках. Сучасна філософія ХІХ століття повертається до концептуальної унікальності в розумінні людини як системи. Субстрат людини в результаті розвитку науки став системою неунікальною в повному розумінні слова - клонування дозволяє створювати саме таких людей на штучному матеріалі. Відповідно, людей відрізняє друг від друга саме концепт - тобто їхній спосіб побудови як системи. Для нашої цивілізації концептуальне розуміння унікальності відіб'ється в перегляді системи цінностей: раніше найбільш важливим було виробництво (тобто речі, субстрат), а зараз найціннішим вважаються так звані "креативні здібності" - тобто можливість представити наявну інформацію в незвичайному концепті й, відповідно, одержати нову інформацію. Всі ці зміни вже можна спостерігати в сучасному світі - у соціальній філософії вони були названі переходом від індустріального суспільства до інформаційного (постіндустріального).

11. Встановлені закономірності між блоками “властивості параметрів” та “відносини параметрів” дозволяють нам робити прогнози щодо розвитку систем в залежності від типу їх організації. Найбільш глобальна проблема взаємозалежності організації та розвитку - це проблема історії людства взагалі. Концепції двадцятого століття, що заперечують зміст і ціль історії, помилково ототожнили концептуально-завершені системи із системами взагалі (тобто з тим, що має концепт). Історія небезглузда, але недоцільно шукати в ній якийсь заздалегідь заданий зміст (концепт): він змінюється в процесі її розвитку. Припустимо, що зміст палеоліту в появі людини, але безглуздо надавати цей же зміст всієї історії Всесвіту. Історія є концептуально незавершеною системою. Хід історії (тобто розвиток суспільства) можливий тільки в тому випадку, якщо співтовариство буде являти собою структурно-незавершену й варіативну систему. Концепції, що представляють суспільство як структурно-завершену систему (утопізм і єсхатологизм) ігнорували загальносистемну закономірність, що стабільність не корелюється із завершеністю. Релігійна точка зору пояснювала зміну субстрату у філософії історії якимось запропонованим порядком. Побачити за цим порядком зміну структур людина не в змозі, це здатен зробити тільки Бог. Відповідно представити R як систему й аналізувати її структуру, людство довгий час було неспроможне. Концепція структурної впорядкованості - більше прогресивний етап, тому що свідчить про секуляризацію свідомості людини, вірі у свої пізнавальні здатності. Поки що, рівень розвитку людства не дозволяє здійснити аналіз упорядкованості концепту історії як системи на науковій основі: можливі лише припущення. Якби вдалося перейти до наукового аналізу концептуальної впорядкованості, це стало б поворотним моментом для всієї історичної науки.

12. Для вивчення філософських концепцій дуже важливим є системний взаємозв'язок між параметрами жорсткості і стабільності. Жорсткість системи не корелюється с параметром стабільності, тому тривале функціонування цих систем неможливо. Тому всі філософськи концепції, що декларують тверду залежність одних дескрипторів від інших, неадекватно відбивають картину навколишнього світу, і тому навряд чи надовго будуть визначати характер філософських дискусій.

Подальші перспективи розвитку проблеми системних параметрів складаються у виявленні й доказі всіх принципово можливих системних закономірностей. Більш докладно повинні бути вивчені відкриті комплексні системні параметри й субдескрипторні системні параметри.

Виявлені системні закономірності можуть бути використані при аналізі проблем будь-якої науки, тому що системний аналіз універсальний. І, отже, подальше використання результатів даного дослідження можливо в будь-якій області знання.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

Статті

1. Лабутіна Н.В. До питання використання системного аналізу у філософії. //Наукове пізнання. - Одеса. - 2006. - С.64-70.

2. Лабутина Н.В. К вопросу классификации системных параметров //Перспективи. - Одесса. - 2005. -№3. -С.48-54

3. Лабутина Н.В. Социально-философские парадигмы нового времени: возможность системной интерпретации //Sentencia. - 2004. - №4. - С.3-9.

4. Лабутина Н.В. Влияние изучения логики и системного анализа на формирование личности //Вестник УжНУ. - 2004. -№3. - С.57-64.

5. Уёмов А.И., Лабутина Н.В. Философское значение атрибутивных общесистемных параметров //Вопросы философии. - 2003. - №2. - С.77 - 90.

Тези

1. Лабутина Н.В. Полнота списка системных параметров //Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень. Матеріали Міжнародної наукової конференції “Людина - Світ - Культура”. - К.: Центр Навчальної літератури, 2004. - С.195-196.

2. Лабутина Н.В. Проблема классификации атрибутивных системных параметров //Философия и будущее цивилизации: Тезисы докладов и выступлений IV Российского философского конгресса. М.: Современные тетради, 2005. - С.353-354.

3. Лабутина Н.В. Проблема полноты списка системных параметров //Материалы VIII Общероссийской научной конференции: “Современная логика: проблемы теории, истории и применения в науке”. - Санкт - Петербург, 2004. - С.75 - 77.

4. Лабутина Н.В. Системный анализ истории философии //Тезисы докладов VII Международной научно-практичной конференции “Наука и образование 2004”. - Днепропетровск, 2004. - С.53 - 54.

Размещено на Allbest.ru