Духовна культура української молоді ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Геолого - географічний факультет

Кафедра економічної та соціальної географії

Реферат

на тему: "Духовна культура української молоді ХХІ століття"

Виконала Зенькова І.Л.

Викладач Лопуга О.І.

Одеса - 2014

Зміст

Вступ

Молодь та детермінант мораль

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Духовна культура - це пізнання, моральність, виховання та просвіта, включаючи право, філософію, етику, естетику, науку, мистецтво, літературу, мову, музичний і словесний фольклор, національні риси характеру, звичаї, традиції, міфологію, віросповідання, тобто сферу свідомості, сферу духовного виробництва.[1]

Духовна культура -- складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.

Концепцію духовної культури підтримують перш за все діячі мистецтва та значна частина філософів, що наполягають на осібній та особливій ролі мистецтва та філософії та почасти заперечують проти включення науки (не кажучи вже про інженерію) до складу культури.

Елементами духовної культури є: звичаї, норми, цінності, знання, інформація, значення.

Поняття духовної культури включає всі галузі духовної сфери; показує соціально-політичні процеси, що відбуваються в суспільстві. Стародавні греки сформулювали класичну тріаду духовної культури людства: істина, добро, краса. Відповідно були виділені три найважливіших ціннісних абсолюти людської духовності: теоретизм, етизм, естетизм.[2]

Духовна (сакральна) культура - це культура ідейно - релігійного змісту, яка включена у систему релігійного культу, виконує визначені функції. Ця спрямованість на релігійний культ накладає відбиток на зміст та художню форму, направляючи свідомість людей у бік образів надприродного - Бога, ангелів, святих та ін. Вимоги церкви до культурного мистецтва фіксувалися у церковному каноні, що строго регламентував зміст та форму будь - яких мистецьких здобутків. Канон виступав як зразок для наслідування, як правило для фіксування образу та побудови форми, як норма, що регулює художню творчість. У культурній історії людства сакральне мистецтво впродовж довгого часу грало домінуючу роль при створенні картини світу, в міфології, етичних, естетичних нормах, філософії. [3] Духовна культура - це сукупність нематеріальних цінностей людини (норми, правила, закони, духовні цінності, церемонії, ритуали, символи, міфи, мова, знання, звичаї), а будь-який елемент нематеріальної культури потребує посередника, наприклад книга або якийсь інший витвір мистецтва. Вона включає в себе інтелектуальну та естетичну діяльність людини.[4]

Об'єкти духовної культури - моральні та естетичні ідеали, норми і зразки поведінки, мови, діалекти і говори, національні традиції і звичаї, історичні топоніми, фольклор, твори літератури, мистецтва і народної художньої творчості тощо .

Основною метою духовної культури є формування в інтересах суспільства певного типу людської особистості, в контролі поведінки людини при його взаємовідносини з собі подібними, врегулювання відносин людини з природою і навколишнім світом.

Молодь та детермінант мораль

Духовна культура є дійсно творцем, тому що вона є засобом духовного самовираження людини. І крім того її можна назвати творцем самої людини, оскільки культура це мислення, а мислення це те що відрізняє людину від тварини. Духовна культура включає в себе відтворення індивідуальної і суспільної свідомості, народну художню культуру, мистецтво як професійний вид художньої творчості, естетичну культуру, культуру наукового життя, культуру утворення, культуру виховання, культуру волі совісті, культуру морально-духовного життя, інформаційну культуру. Духовну культуру можна сміливо називати творцем. Крім того вона є домінантною ланкою культури взагалі. Доказом цього можуть слугувати такі форми духовної культури:релігія, мистецтво, філософія, наука.

Молодь - соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану. Молодість як певна визначена фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей соціалізації.

Основні детермінанти які впливають на молодь - мораль, політика, релігія, наука, освіта, молодіжне мистецтво та епоха постмодернізму.

Мораль - (лат. moralis - моральний) - система поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості.

Мораль є свідченням певного рівня розвитку, духовної зрілості людини, характеру її відносин з іншими людьми і світом.

Політика - це сфера діяльності, пов'язана з відносинами між соціальними групами, суттю якої є визначення форм, завдань, змісту діяльності держави. Релігія - (від лат. religio -- зв'язок) -- віра, особлива система світогляду та світосприйняття, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини.[5] Наука - це і продуктивна сила, і соціальний інститут, і діяльність з метою одержання нових знань, і результат цієї діяльності, -- тобто сума (а точніше -- система) одержаних теоретичних знань, що становлять собою у своїй сукупності мислену (ідеальну) картину світу.[6]

Освіта - цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення.

Мистецтво - образне осмислення дійсності; процес або підсумок вираження внутрішнього або зовнішнього світу творця в (художньому) образі; творчість, спрямоване таким чином, що воно відображає цікавить не тільки самого автора, а й інших людей.[7]

Епоха постмодернізму - світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття ХХ століття приходить на зміну модернізму.

Цей напрям -- продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем -- світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Всі вони безумовно важливі і рівноправні для нашого духовного розвитку, але я хочу зупинитися на такому детермінанті культури як мораль.

У всі часи вчені по-різному тлумачили сутність моралі:

· як досвід житейської мудрості;

· як школу виховання людини, навчання її доброчесності;

· як виконання божественних заповітів, що забезпечують безсмертя особистості;

· як вищу насолоду, вдоволеність індивіда своєю поведінкою;

· як найкоротший шлях до щастя;

· як самоцінне служіння честі;

· як виконання незаперечного обов'язку;

· як інструмент збереження порядку в суспільстві;

· як забезпечення чесності у взаєминах людей;

· як вимогу суспільної користі;

· як викриття банальної, несправедливої дійсності, "суд над життям" і собою;

· як служіння ідеалу;

· як засіб взаєморозуміння і згуртування людей;

· як особливий засіб пізнання;

· як визначення вищого сенсу людського життя тощо.

Мораль як одна з форм суспільної та особистісної свідомості є системою поглядів, уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Її основу становлять переконання, звичаї, традиції, громадська думка. Вона охоплює всі сфери суспільного буття: ті, що регулюються державою (політика, виробництво, соціальна сфера, сім'я тощо), і ті, які держава чи громадські організації не регулюють (дружба, любов, товаришування, побут.

Життя - це великий простір, неосяжна таємниця, яка будувалася на певних цінностей. Ми не можемо уявити своє життя без людської доброти, порядності, почуття гідності, працелюбності, протистояння злу.

Людина - втілення високих моральних чеснот. Духовна цінність-це те, що має зв'язок із внутрішнім світом людини, те, що ми високо поважаємо і цінуємо. Цінністю є любов-вона повсюдно, але іноді ми її не помічаємо , ігноруємо і цінуємо. Доброта…Це основа нашого життя. Вона є фундаментом, на якому зростають усі духовні цінності. Так було дотепер.

У ХХІ столітті молоді люди рідко замислюються над своєю моральністю, над змістом життя, над проблемами стосунків. Звісно, юний вік не дозволяє актуально поглянути на світ, але не можна дивитися крізь темні лінзи сонцезахисних окулярів, що приховують всі недоліки та потреби суспільства.[8]

Молоде покоління має свої ідеали, свої вподобання. Добро, любов, дружба все швидше і швидше втрачають своє значення. Моральні цінності, котрі були всім для наших бабусь, дідусів, для теперішньої молоді ніщо. За словами вчених ХХІ століття можна назвати кризою моралі в сучасної молоді. Чи справді це так? Що про це думаєте ви? Мабуть, ви все ж таки погодитесь з тим, що проблема моралі, сучасної молоді стає все більше і більше актуальною.

Золоте правило моралі. Щоб глибше показати взаємозв'язок моралі з культурою людства, я розповім про золоте правило моралі.

У середині першого тисячоліття до н.е. народилось так зване золоте правило моральності. Воно знаменувало важливий поворот у духовному розвитку людини. Сенс цього правила полягає в тому, щоб кожна людина, обмірковуючи свої вчинки, не здійснював таких дій, які небажані по відношенню до самого себе. Скажімо, якщо він не хоче , щоб його кривдили, він не кривдить сам. Щоб перевірити, чи гарна моральна норма, її треба спочатку випробувати на собі. Чого не любиш в іншій людині, не роби цього сам. Поводься з людьми так, як ти хочеш, щоб вони чинили з тобою. Народна мудрість говорить:"Хто людям добра бажає, той і собі має", "Життя дано людині на добрі справи"

Дуже цікаво, що золоте правило (таку назву воно отримало у XVIII ст. ) народилося одночасно і незалежно в різних культурах. Ставши визнаною нормою, золоте правило увійшло не тільки в повсякденне життя і культуру, але й пізніше і в філософію, в суспільну свідомість в цілому. Зрештою із золотого правила і випливає поняття відносин норм моралі і норм права[9]

Упродовж століть людство виробило прийнятні форми співіснування які базувалися на правилах і традиціях кожного народу, а також були зумовлені особливостями національної історії, ментальності, політичного устрою країни.

Взагалі, українців здавна вважали великодушним, добрим та милосердним народом. У ХVIII ст. українця поважали за добру і ввічливу людину, тоді в ХХІ ст. - як злу, брехливу і цинічну. І на жаль це правда. Українська молодь не намагається бути кращою, доброю, вона не відкриває свого серця, свої почуття.

Кажуть, що лікування добротою потребують не тільки хворі і самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черства і глуха до горя.

В Україні вже давно назріла криза ціннісної системи, що у ролі падіння моральних норм, відсутності чітких правил, принципів та імперативів, що характеризують спрямованість у діях і вчинках особистості. Уявлення про цінності розмиті, немає грамотного механізму формування та способу впливу на свідомість і поведінку молоді. Зміна моральних еталонів призвело до падіння престижу суспільно значимого праці, байдужості, соціальної пасивності.

Однією з рис справжньої людини для котрої моральні цінності займають якесь місце в житті є толерантність. Англійською готовність бути терплячим, українською - здатність терпіти, щось або когось, бути стійким і стриманим. Та на жаль жодне з цих значень в більшості не притаманне молоді ХХІ століття. Принципи толерантності маловідомі для сучасного населення нашої країни. Так само, як і населенню багатьох інших країн. Адже, судячи з вчинків, слів, котрі переважають зараз. Можна сказати тільки зараз про агресивність і нетерплячість. Але аж ніяк про розуміння почуттів і переживань оточуючих людей.

Для кожного українця святими були символи його країни: калина, мова, вишитий рушник, золотий колосок, що тягнеться до неба. Все це і зараз повинно бути символами миру та злагоди, милосердя, людяності, добра. Кожен третій сучасний українець вважає, що це вже не цінність, і що це не потрібно берегти. Молодь із зневагою ставиться і до рідної мови. Мови, котра колись зуміла відродити наш народ. Мова сучасної молоді переповнена сучасними русизмами і так званим суржиком.

Проаналізувавши всі факти і відомості, що були згадані раніше можна сміливо сказати, що в людському житті настала криза моралі. Ні добро, ні любов не є предметом поваги. Я вважаю, що це є ваговим чинником для того, щоб обговорювати цю проблему, тому кожен з нас повинен зробити свій внесок для вирішення цієї проблеми.

У нашому світі XXI століття моральні цінності, на превеликий жаль, значать все менше і менше. І якщо минуле покоління ще намагається дотримуватися норм поведінки і моралі , прийнятих у цивілізованому суспільстві , то нове покоління практично не дотримується жодних моральних устоїв. Якщо бути більш точними , моральні цінності у них свої , сучасні . І нове суспільство , яке тільки пару років тому почало формуватися , цілком спокійно приймає такий стан речей . Те , що ще десятиліття тому всі вважали б абсолютно аморальним і аморальним , у наш час вже практично нікого не дивує і не шокує.

Проблема духовності молоді - це не тільки визначення вищого рівня освоєння людиною свого світу, ставлення до природи, суспільства, інших людей, до самого себе. Це відповідь і на багато життєво важливі питання : хто я, навіщо я прийшов у цей світ , яке моє місце в ньому , який сенс мого життя , на підставі яких цінностей я повинен зробити вибір свого життєвого шляху , визначити мету і сенс своєї діяльності , вибрати засоби їх досягнення та оцінити їх результати. Криза, що переживає нашою країною , викликаний якоюсь мірою втратою гуманістичних моральних цінностей, підпорядкуванням моралі політико - ідеологічним інтересам .

Для української молоді ХХІ століття нормами моралі мають бути:

доброчесність,

совість,

правда,

милосердя,

доброзичливість,

вірність ідеалам,

справедливість,

добропорядність,

братерство,

миролюбність,

працелюбність,

рівноправність,

і свободолюбність,

глибока віра у людський ідеал - людське щастя.

Соціологічні дослідження ціннісних орієнтацій студентської молоді останнього десятиріччя переконують, що у свідомості сучасної молоді формується тип особистості, характерний для західного суспільства -- особистості, яка насамперед цінує себе і вважає, що її діяльність, успіх у житті і т. п. залежать саме від неї. З одного боку, це непогано, адже орієнтація на власні сили, розум, здібності при досягненні життєвих цілей вимагає роботи над собою, наполегливого оволодіння знаннями тощо. Утім найголовніше, щоб при виконанні цих завдань не формувалась людина-егоїст, яка зможе переступити через усе заради досягнення своєї мети.

На жаль, моральні цінності, сформовані протягом століть, ввійшли до списку архаїзмів. Серед молоді падає духовність, що пояснюється насамперед зниженням рівня життя в Україні, відсутністю соціальної захищеності, явним і прихованим безробіттям, інфляцією, невизначеністю моральних орієнтирів у політиці держави й повсякденному житті. Засоби масової інформації та комунікації дедалі більше впливають на суспільство й особливо на молодь, пропагують насилля, зброю, силу, прищеплюють моральний релятивізм, конформізм і цинічно-гедоністичне ставлення до повсякдення. Усе це призводить до відчуження дітей і молоді від моралі, спонукає їх до власних пошуків самореалізації, і врешті-решт до певного заперечення духовності й моральності як суспільно і особистісно значущих феноменів. Ці процеси посилюються кризовим станом сучасної сім'ї, яка перестає відігравати роль головного каналу долучення дитини до моральних начал і джерела розвитку моральності. "Сучасна молодь звикла до розкошів. Вона погано вихована, зневажає авторитети, не поважає старших. Діти сперечаються з батьками, жадібно ковтають їжу та до розпачу доводять вчителів". Здавалося б, ці слова стосуються сучасної молоді, але вони, як не дивно, належать Сократу і його часу.

Різні люди до молоді ставляться по-різному. Одні говорять, що слід цінувати її ентузіазм, гаряче прагнення змін. Інші принижують її або запобігають перед нею. Існує вислів: "За ставленням до молоді можна судити про ставлення до людини, до майбутнього".

Передусім шанувалося почуття любові до батьків. Моральним обов'язком дітей була допомога батькам по господарству, догляд за ними у разі хвороби. Суворо засуджувалась народною мораллю внутрішньосімейна ворожнеча; родинне життя мало ґрунтуватися на засадах щирої співдружності, краси взаємовідносин, людяності, поваги до свого родоводу. Наш народ суворо дотримувався моральних обов'язків, передусім: допомагати людині, яку спіткало нещастя, турбуватися про дітей-сиріт, обездолених.

Необхідною умовою збереження честі вважалося у народній моралі пошанування правдивості. Батьки вчили своїх дітей змалечку: "Ніколи неправди не говори, бо кого спіймають на неправді, тому вже хоч би й божився, не вірять". А такі чесноти, як честь і гідність особливо плекались у народній моралі. Перш за все шанувалось почуття національної гідності, відраза до фізичного і духовного рабства.

Великим безчестям вважалась національна зрада та зречення рідної мови. Слово надто багато важить у людському житті. Як відомо, може вплинути навіть на долю. Воно вмить змінює настрій, робить щасливим або ж нещасливим, радісним чи пригніченим. Оскільки мова - це концентрація мудрості і досвіду, то втрата її веде до порушення суспільної гармонії, законів людської еволюції. Вона - неповторна гілка на древі людства, з понищенням якої хиріє й зубожіє все дерево. Втрата народом мови - це трагедія всіх трагедій, бо тоді губиться весь попередній досвід, зафіксований у ній. Культура змінює свій генетичний код, а народ відчужується від традицій, звичаїв, духу предків, потрапляє в іншу духовну атмосферу і свідомо чи несвідомо страждає. Соціологи пишуть, що з'явилась нова молодіжна культура, відмінна від тієї, що властива суспільству в цілому. Серед молодих розповсюджуються свої смаки, традиції, жаргон. Відбуваються зміни і в моралі.

Дуже рідко сучасний студент замислюється над такими поняттями, як: "моральна свідомість", "моральне виховання" та й взагалі "моральність". А саме це формує юнака як людину з великої літери. У сучасному суспільстві панівна система морального виховання спрямована на нав'язування людям егоїзму, моральної вседозволеності, лицемірства, гордості, блюзнірства, відсутності ідеалів. Переконатись в тому, що молодь знаходиться в моральному запустінні, можна будь-де: в магазині, в кіно, на вулиці, в школах, в університетах. Воно виражається у непристойній поведінці, привселюдному палінні, вживанні спиртних напоїв, злодійстві, розкутості та ін. І не досить просто це підкреслювати, виявляти, забороняти чи наказувати, як робити правильно. Треба зуміти поглянути на проблеми і турботи молоді з їх точки зору. А ще краще проаналізувати себе, свої критерії моралі, свої вчинки, показати власний приклад. Але зробити це толерантно, без "позиції сили".

Справжньою бідою сучасної молоді є вживання у своїй мові нецензурних слів. Такі слова густо засмічують бесіди молодих людей. Особливо огидно вони звучать від молодих дівчат. До них звертаються не з метою принизити, образити, насправді вони або нічого не означають, лише заповнюють паузи, або можуть означати практично все, що завгодно. Для значної частини молоді, зокрема й студентської, характерні бідність лексики, слабкий розвиток вербального інтелекту, неграмотна побудова фраз, невміння чітко сформулювати основні тези, розгорнути логічну аргументацію. Тому людина, свідомо чи підсвідомо, користується лайливим звукосполученням, з метою виграти час для процесу формулювання думки, який протікає у неї з великими труднощами та бідності словникового запасу.

Отже, нам потрібно зробити все необхідне, щоб молодь зробила переоцінку своїх цінностей, і прийшла до висновку, що такі цінності як сім'я, свобода, праця, творчість, друзі, відповідальність, солідарність, чесність, вихованість - найголовніші!

Висновки

духовний культура молодь свідомість

Духовна культура - це система знань і світоглядних ідей , властивих конкретному культурно - історичному єдності чи людству в цілому.

Мораль (лат. moralis - що стосується моралі ) - один з основних способів поведінки людини. Мораль охоплює моральні погляди і почуття , життєві орієнтації та принципи, цілі та мотиви вчинків і відносин , проводячи межу між добром і злом , совісні і безсовісністю , честю і безчестям , справедливістю і несправедливістю , нормою і ненормальністю , милосердям і жорстокістю і т. д.

Мораль формується головним чином у результаті виховання , меншою мірою - в результаті дії механізму співпереживання або адаптаційного процесу . Мораль індивідуума, як імперативний підсвідомий механізм,погано піддається свідомому критичному аналізу і корекції.

Мораль служить предметом вивчення етики. «Мораль - поняття більш тонке , ніж моральність , пов'язане не тільки з системою моралі , а й з духовним світом людини , його орієнтацією на внутрішні цінності. Від питань екології , технології , політології ми неминуче повинні перейти до обговорення проблем еволюції внутрішнього світу людини. Необхідно знайти способи такого впливу на нього , щоб внутрішній духовний світ людини перетворився на його основну цінність. У цьому і лежить ключ до найголовнішого - збереження виду homo sapiens ».

Я вибрала детермінант мораль, тому що була зацікавлена чи дійсно сучасна молодь знає значення - мораль. І насправді мені дуже прикро, що більшість української молоді(до якої відношусь я сама) взагалі не знайома з цим терміном, що вона не знає моральних цінностей, моральних принципів.

Список використаної літератури

1.М.В.Кордон.Українська та зарубіжна література: Підручник 3-тє видання.-Київ: Центр учбової літератури, 2010.-584с.

2.О.М.Костенко. Культура і закон - у протидії злу. - Київ :Атіка. - 2008.-352с.

3. Художня культура як духовне явище. intranet.tdmu.edu.ua

4.Духовна культура як творець. pogorilovka.blogspot. com

5.К.В.Кислюк. Релігієзнавство:[ підручник для студентів вузів]/К.В. Кислюк, О.М. Кучер- [5-е вид., виправ. і доп.] - К.: на-род укр. академія, 2007.-с.425-464

6.readbookz.com

7. Философский энциклопедический словарь - Москва, 1983

8.А. Поліщук. Моральні принципи сучасної молоді. maysterni.com

9. В.Трофименко, А. Волгин "Поговорим о этике" - Москва, 1991

Размещено на Allbest.ru