Концепція творення ідентичності

Размещено на http://www.allbest.ru/

8

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Концепція творення ідентичності

само ідентифікація ідентичність самовираження

До однієї з найбільш дискусійних та актуальних проблем сучасної політико-філософської думки належать, проблема ідентичності, людини.

Філософія модерну сприяла появі нового бачення проблеми ідентичності, так з'являється наративна ідентичність П.Рікера, комунікативна ідентичність Ю.Габермаса, морально-онтологічна ідентичність Ч.Тейлора. Метою реферата є аналіз концепції творення новочасної ідентичності, відомого канадського філософа Ч.Тейлора.

Зазначимо, що під ідентичністю розуміється образ себе в усіх його зв'язках із зовнішнім світом, почуття адекватності та стабільного володіння власним «Я» незалежно від змін «Я» та ситуацій, це фіксація у свідомості власної сутності із подальшим самовизначенням, завдяки якому індивід усвідомлює себе. «Визначення модерної ідентичності через опис її генези: 1) Модерний внутрішній вимір, відчуття самих себе як істот з внутрішньою глибиною і пов'язане із цим уявлення, що ми є самостями; 2) ствердження звичайного життя, що розвивається починаючи з періоду ранньої модерності; 3) експрисивіське уявлення про природу як внутрішнє джерело моралі» [с.9].

Попередній досвід людства свідчить, що ідентичність, не є чимось раз і назавжди даним. Залежно від умов часу вона змінюється, при чому саме в напрямі від більш сталої до менш тривкої. Постійно звужується сфера впливу традиції, і все більше набирає силу тенденція, що пов'язана з самостійним вибором способу життя, виробленням неординарної системи цінностей та моделей поведінки.

Одним із найбільш відомих та авторитетних американських фахівців у царині дослідження, ідентичності в аспекті моральних та духовних уявлень, які задіяні у творенні розуміння власної суті, й ведуть врешті до самореалізації, є канадський філософ Чарльз Тейлор.

Дослідження Чарльза Тейлора модерної ідентичності, окреслює вимоги сучасності до індивіда, які обумовлюються з однієї сторони соціальними ролями, що наявні у даний момент у суспільстві та історичною ситуацією, а з іншої потребують від людини виходу за межі вже існуючих трафаретних схем. ««Модерна ідентичність» … сукупність (великою мірою невисловлених) способів розуміння людини як діяча: через поширені в сучасному західному світі почуття внутрішнього виміру, свободи, індивідуальності та включеності у природу». [с.8]

Реальність, розпадаючись на безліч непередбачуваних фрагментів, пропонує людині нові форми активного прояву себе. Таким чином, індивід опиняється в ситуаціях, у яких він має керуватися різними, часом взаємовиключними цінностями, що й виступає у даному випадку руйнуючим фактором його самості, показником кризи ідентичності. «…ідеали й заперечення цієї ідентичності… формують наше філософське мислення, нашу епістемологію та філософію мови» [с.8]. Якщо різні ситуації припускають різні цілі, розумність дії починає витіснятись її прагматичністю.

Так, внаслідок політики ефективності та управління виникає масова філософія споживацтва та маніпулювання, виявляючи себе у нових формах комунікації між людьми, що не може не вплинути на критерії визначення людиною своєї внутрішньої природи, своєї самості. Відповідно до цієї ситуації формується й спілкування людей, провідною детермінантою яких стає не традиція, а філософія залежності, пристосовництва, що у свою чергу врешті веде до відчуження. В модерному світі виникає парадоксальна на перший погляд ситуація: чим більше людина стає залежною від тієї чи іншої групи у соціумі, тим більше зростає її відчуження від людей, що навіть переростає у вороже ставлення до них.

Аналізуючи процеси у суспільстві, кризу традиційних моральних цінностей, канадський дослідник визначає ідентичність як власне те підґрунтя, яке в даній ситуації допоможе чітко орієнтуватись серед власних смаків та бажань, думок та прагнень, яке набуває смислу, те, що допомагає визначити, що для нас є важливим, а що ні.

У цій праці, філософ досліджує характер ідентичності з точки зору переваги діалогічного та морально-онтологічного чинників у її формуванні, оскільки головний критерій відповіді на питання про природу власного «Я», про наявність смислової основи, як зазначає дослідник, ґрунтується перш за все на інтерактивних компонентах, комунікації з іншими. «Той спосіб у який ми думаємо, міркуємо, наводимо аргументи,та ставимо собі запитання щодо моралі, ґрунтується на припущенні що наші моральні реакції мають дві сторони. Різноманітні онтологічні тлумачення приписують людським істотам певні предикати які є досить схожими з теоретичними предикатами природничих наук у тому що: а) вони досить віддалені від наших повсякденних визначень людей навколо нас і себе самих, б) пов'язані з нашою концепцією універсуму й місця яке ми в ньому посідаємо. Онтологічні тлумачення за своїм статусом є висловленням наших моральних інстинктів. Вони висловлюють твердження неявно присутні в наших реакціях». [с.20]. Тобто, сучасна людина легше усвідомлює та відшукує сенс свого буття, коли вона його формулює, для того, щоб висловити.

Ідентичність людини, таким чином, є показником, який визначає межі цінностей, мотивацію, аспекти бачення добра і зла. Вона виступає фундаментом, який дозволяє людині не загубитись у інформаційному просторі, що заповнений маніпулятивними технологіями сучасних засобів масової інформації, часто спрямованими на спотворення, порушення цілісності моральної картини світу. Наслідком такої спрямованої руйнівної сили інформації в сучасному світі врешті постає жахлива криза ідентичності. Ч.Тейлор саме й аналізує причини, коли особистість не має власної позиції в питаннях принципового значення, не знає як відповісти собі на них.

Говорячи про моральну орієнтацію, що є показником людини-співрозмовника, яка є у повній мірі відповідальною за себе, Ч. Тейлор підкреслює проблему вибору відповідною людиною системи орієнтації у просторі, згідно із якою індивід намагається віднайти свій шлях.

В цій роботі, Ч.Тейлор відкриває можливість поєднання різних аспектів бачення проблеми ідентичності, зупиняючись більш детально на розгляді зазначеного феномену з точки зору такої системи координат, як благо. Філософ вважає, що відчуття своєї самості, образу себе, який має відповідати певним придуманим даним індивідом, слабкостями його «Его» та стандартами соціуму, щоб подати себе у кращому світлі, не пов'язане з ідентичністю, а є лише самоспостереженням. Справді сильна людина є вільною, як від думок інших про себе, так і власних, ілюзій і комплексів. Проте, як стверджує Ч.Тейлор, людина абсолютно не може існувати без свого бачення блага, й ця система поглядів даної особи фактично і є відображенням її суті, та підґрунтям її самоідентифікаціїї. «Самість і блага, а відтак самість і мораль виявляються невідривно пов'язаними темами». [с. 13].

Ч. Тейлор переконаний, що тільки особа, яка здатна до самоінтерпретування, саморозуміння, якій властива орієнтація на певну систему моральних цінностей, в основі якої знаходиться ідея блага, й володіє справжньою самоідентифікацією. Таким чином, критерії оцінювання виступають вагомими показниками важливості саморефлексії в нашому житті.

Проте, Ч. Тейлор перш за все підкреслює необхідність наявності моральної саморефлексії. Відкрити свою внутрішню суть, моральний горизонт для самих себе, та для оточуючих, що між іншим, знаходиться далеко від індивідуального простору, філософ пропонує здійснити також за допомогою системи цінностей та оцінювання. Це рамки, які людина завжди поділяє із своїм соціумом. Так, поділяючи думку, що у сучасному світі, ми можемо ставити свої власні акценти, вибираючи щось згідно наших бажань, уподобань та пріоритетів, спираючись на особливості нашої власної природи, ми також вважаємо, що, ніколи повністю не можна уникнути колективної основи. Отже, спільнота людей не може бути безпосередньою, вона завжди опосередкована мовою, орієнтацією на якусь загальну мету, на істину, на Бога.

Крім того, щоб говорити про поняття ідентичності, про «Я», необхідно мати прагнення до самовираження, що у свою чергу не виникає на порожньому місці. Самовираження є продуктом сучасної культури. Такий спосіб сприйняття себе, розуміння своєї самості на основі саморефлексії виникає через культивування західного індивідуалізму, який формується завдяки певним факторам, серед яких поява релігійного плюралізму в межах християнської Європи, розділення публічної та приватної сфер, зростання соціальної мобільності. На думку Ч. Тейлора, саме з цього часу, обов'язком кожного індивіда стає самовираження, як життя відповідно до своєї самобутності. «…всі суспільства сприймають моральні вимоги як нав'язані певним класом осіб… [с.15].

Також необхідно враховувати, що фактичну дійсність для комунікації створює ситуація. Адже це певна конкретна дійсність, яка впливає на діяльність особи, відкриває перед нею можливості або обмежує їх. Ситуація може бути типовою або унікальною. Остання найбільше й найповніше розкриває людину як для самої себе, так і для інших людей. Лише в такий спосіб людина спроможна зрозуміти себе, актуалізуючи стан, коли ми стаємо самими собою.

Таким чином, форми спілкування, в які вступає людина у сфері своєї життєдіяльності, тотожні сукупності її соціальних ролей. Безперечно, що вони є необхідними для людини, але недостатніми для виявлення її самості. Тобто, людині не вистачає для відчуття себе, одного із найвагоміших діалогів - розмови із собою, оскільки саме такому виду комунікації відводиться належна функція, за допомогою якої людина приходить до самої себе, стаючи справжнім підґрунтям свого власного, автентичного, персонального буття. Людське існування як «знак» сповіщає нам про глибинний, інтимно-особистісний вимір її буття - такий, що є не-об'єктивованим та безумовним, самодостовірність чого висвітлює сутність нашого існування і дає можливість віднайти його.

Висновки

Сама назва книги «Джерела себе» говорить, як сильно її автор вірить в пряму залежність долі людства від способу й шляхів того, як воно саме себе розуміє, тобто від його філософії. І тому так переконливо звучить відповідь Ч.Тейлора на античний інтелектуальний імператив «Пізнай самого себе» : «Щоб пізнати себе, відкрий свої джерела і пізнай спочатку їх» [с.252]. І тільки так, вважає Ч.Тейлор, людина здатна не заплутатись в бутті, залишитись собою, чи стати навіть кращою.

Також, хотілось б зазначити, що у сучасному світі ідентифікації постійно змінюються, не закріплюючись на тривалий час, та визначаються соціально. Безперечним є той факт, що даний феномен складається історично й спирається на моральні критерії та соціальні ролі, що допомагають індивіду сформувати власні цілі та прагнення, які працюють, проте лише у конкретно взятому соціумі.

Особливо цінним у концепції Ч. Тейлора є привернення уваги та аналіз джерел самості людини, її автентичності через простеження зв'язку між розумінням самості та баченням морального, між ідентичністю та благом.

Аналіз впливу таких вагомих мотиваційних аспектів, як моральні цінності, бажання, критерії оцінювання, релігійне виховання, способи комунікації на модерний внутрішній вимір людини, відчуття самих себе як істот із внутрішньою глибиною, відкриває нові джерела модерної ідентичності, ніж це прийнято традиційно розглядати. Індивідуалізм, автентичність, у такому випадку, виступають і як досягнення ідентичності модерну, і як подальший ресурс, підґрунтя для майбутнього розвитку людини, її самості.

Список використаних джерел

1.Тейлор Ч. Джерела себе. Творення новочасної ідентичності. - К., «Дух і літера», 2005. -625 с.

Размещено на Allbest.ru