Філософський аналіз логічного моделювання

Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Спеціальність - 09.00.01 - Онтологія, гносеологія, феноменологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Філософський аналіз логічного моделювання

Щербина Олена Юріївна

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі логіки філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - кандидат філософських наук, доцент Дученко Жанна Андріївна, кафедра логіки філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, доцент

Офційні опоненти:

доктор філософских наук, професор Жоль Констянтин Констянтинович, Інститут соціології НАН України, ст.н.сп.

кандидат філософських наук, доцент шашкова Людмила Олексіївна, кафедра філософії і методології науки Київського університету імені Тараса Шевченка, доцент.

Провідна установа: Центр гуманітраної освіти НАН України, кафедра філософії.

Захист відбудеться 7 грудня 1998 року о 14 год. На засіданні спееціалізованої вченої ради Д 01.01.06 у Київському університеті імені Тараса Шевченка (252033, м.Київ, вул.Володимирська, 60, ауд. 330).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (вул.Володимирська, 58).

Автореферат розіслано 3 листопада 1998 року.

Вчений секретар Діденко В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Еволюція теоретичного пізнання з необхідністю переходить до того етапу, на якому екстенсифікація знання вже не може бути домінуючою тенденцією. Остання закономірно викликає потребу в спрямуванні науково-пізнавальної діяльності у бік її інтенсифікації, тобто, підвищення ступеня практичної ефективності теоретичних знань. Одним із засобів конвергенції теоретичного знання з практичним буттям є моделювання (в широкому розумінні даного поняття). Особливо це стосується так званих функціональних моделей, метою створення яких є завдання принципів реалізації теоретичних знань, віддалених від практичної наочності. Тим самим моделювання виконує подвійну функцію: по-перше, воно стає гносеологічним засобом інтерпретації теорії і, по-друге, є посередником між пізнавальною та практичною діяльністю. Коли ж ідеться про реалізацію логічних теорій, то цей процес опосередковується побудовою семантичних та прагматичних моделей.

З іншого боку, методологічний розгляд логіки як моделі світу, на базі якої здійснюється науковий опис та пояснення дійсності, а також виділення та аналіз функцій семантичної моделі в логіці сприяє поглибленню знань в області гносеології, логічної семантики та методології дедуктивних наук. Ці знання мають суттєве значення у побудові логічної моделі інтелектуальної діяльності в цілому, що є актуальною проблемою теперішнього етапу наукового пізнання, яка, в свою чергу, пов'язана з вирішенням проблеми побудови універсальної логічної мови програмування, найбільш наближеної до природної. Відповідно, велике значення має вивчення структурних компонентів формалізованих мов, які вже існують у науці і можуть стати базою для досягнення зазначеної мети, зокрема проведення гносеологічного аналізу такого основного структурного компонента логічних теорій як семантична модель.

Семантична модель є основою побудови логічних теорій. Виступаючи як інтерпретація формальних систем, семантична модель у той же час є засобом відображення дійсності. Проведення аналізу семантичних моделей в єдності їх зовнішніх та внутрішніх засобів репрезентації сприяє вирішенню ряду філософських проблем логіки (таких, наприклад, як проблема співвідношення структури штучних мов та принципів організації дійсності, проблема релевантного залучення семантичних моделей при теоретичному відображенні реальності та доцільному перетворенні тощо).

Стан наукової розробки проблеми. Літературу з різних аспектів проблеми даного дослідження умовно можна поділити на дві групи.

До першої групи належить література про моделювання у науковому пізнанні та практиці, а також про формальну логіку як інструмент модельного пізнання. Можна виділити такі основні напрямки вивчення цієї проблеми:

- загальногносеологічні підходи до визначення терміну "модель" та функцій моделей у науковому пізнанні. Сюди входять праці В.А.Штоффа, Ю.Гастєва, Б.А.Глінського, Б.С.Грязнова, Б.С.Диніна, Є.П.Нікітіна, І.Б.Новака, Г.П.Щедровицького, І.С.Алексєєва, В.К.Лукашевича, Я.Г.Неуйміна, М.Вартовського та ін.;

- застосування методу моделювання в окремих науках. Цей напрямок досліджень представлений у багатьох збірниках, дисертаціях, статтях та монографіях, серед авторів яких є І.Т.Фролов, А.Едвардс, М.М.Амосов, Я.Б.Баженов, Б.В.Бірюков, Л.А.Шашкова та ін.;

- аналіз функцій логічних моделей у науковому пізнанні та логічних основ методу моделювання, представлений у працях А.А.Зинов'єва, І.І.Ревзіна, А.І.Уйомова, В.І.Кураєва, Ф.В.Лазарєва, Б.Н.Пятницина, С.П.Рудої.

До другої групи можна віднести літературу, пов'язану з розглядом у даному дослідженні методу моделювання у логіці (особливо логічній семантиці). Оскільки в цьому дисертаційному дослідженні метод моделей розглядається як один із засобів розв'язання семантичних проблем, на перший план висувається завдання розгляду проблем логічної семантики. В існуючій літературі з логічної семантики немає систематизації цих семантик на основі поняття "модель", тому для розв'язання цієї проблеми використана література з різних типів логічної семантики. Це праці А.В.Бессонова, А.Л.Блінова, В.А.Бочарова, В.І.Маркіна, Є.К.Войшвилло, О.Д.Смирнової, В.А.Смирнова, І.А.Герасимової, Ю.В.Івлєва, В.В.Петрова, М.В.Поповича, А.Т.Ішмуратова, А.Є.Конверського, К.К.Жоля, Д.Барвайса, Д.Перрі, С.К.Кліні, Р.Карнапа, С.А.Кріпке, Г.Кейслера, Ч.Ч.Чена, Р.Монтегю, А.Мадараса, Е.О.Сааринен, А.Саболчі, Д.Скотта, Я.Хінтіккі, Р.Фейса та ін.

На підставі вказаних напрямків, які розглядаються в літературі з проблем моделювання, можна зробити висновок, що сучасними вченими проведено значну роботу по визначенню ролі методу моделювання у науковому пізнанні, його логічних основ; існує також велика кількість праць з логічної семантики. Проте, немає спеціального дослідження з філософського аналізу логічного моделювання, яким передбачалося б: проведення методологічного розгляду логіки як моделі, гносеологічного аналізу поняття "семантична модель", визначення функцій моделі в логіці та систематизації логічних семантик на підставі модельного підходу. (Семантична модель розглядалася вченими тільки у структурі конкретних логічних теорій). Саме проблеми такого плану зумовили мету і завдання цього дослідження.

Мета та завдання дисертаційного дослідження. Мета запропонованої дисертації полягає в дослідженні теоретико-пізнавального значення логічного моделювання. У зв'язку з цим передбачається:

- виділити та проаналізувати зовнішній та внутрішній аспекти логічного моделювання;

- провести історико-філософський аналіз логіки як функціональної моделі міркувань людини;

- провести методологічний розгляд логіки як структурної моделі дійсності; логічне моделювання філософське

- визначити та проаналізувати методологічні функції семантичної моделі в структурі логічної теорії;

- визначити модельну основу диференціації формальних семантик;

- провести систематизований огляд усіх теоретико-модельних семантик з метою визначення критерію переважності семантичних моделей.

Наукова новизна дослідження. Досягнення зазначених цілей передбачає обгрунтування таких положень, що виносяться на захист:

- У дисертаційному дослідженні з'ясовано, що логічне моделювання може розглядатися у двох аспектах: зовнішньому та внутрішньому. Під зовнішнім аспектом логічного моделювання розуміється аналіз логіки як двоєдиної моделі: функціональної моделі міркувань людини та структурної моделі дійсності. Внутрішній аспект логічного моделювання передбачає аналіз семантичної моделі як структурного компонента логічної теорії.

- Визначено, що поняття "семантична модель" має вихід на гносеологічну проблематику. З одного боку, коли це поняття розглядають як структурний компонент сучасних логічних теорій, що є певними моделями світу, схемами, у яких здійснюється опис дійсності, а з іншого боку - коли створюють змістовні моделі (змістовні інтерпретації) для формальних семантик. Підкреслюється, що семантичну модель доцільно розглядати в єдності її зовнішніх та внутрішніх засобів репрезентації, тобто, як модель відображення дійсності та як основу побудови логічної теорії. Пошук кореляції даних аспектів є істотним фактором оптимізації застосування логічних теорій.

- Проведений аналіз проблем моделювання щодо логічної теорії дозволив виділити методологічні функції семантичної моделі, якими є інтерпретаційна, під якою мають на увазі обгрунтування синтаксису логічної теорії, та класифікаційна, яка полягає в тому, що ця модель є основою диференціації теоретико-модельних семантик. Аналіз диференціації модельних семантик дає можливість більш точно окреслити сфери дії та методологічну значимість кожної семантичної моделі, що є фактором уникнення парадоксів, які спричиняються позамежним застосуванням певної семантики.

- В дисертації визначено, що однією з основ диференціації моделі у теоретико-модельних семантиках є функція інтерпретації як структурний компонент семантичної моделі. В роботі проаналізовано залежність "змістовності" модельних семантик від "технічної" зміни структури функції інтерпретації. Так, розгляд ряду підходів до визначення функції інтерпретації у семантиках "можливих світів" інтенсиональної логіки показав, що ця функція впливає на представлення інтенсиональних контекстів, що дозволяє по-різному підходити до вирішення проблеми інтенсиональної логіки - проблеми смислу.

Крім запропонованих тез, новизна дисертаційного дослідження також визначається такими елементами:

- проведено методологічний розгляд логіки як структурної моделі дійсності;

- запропоновано уточнення поняття "теоретико-модельні семантики", під якими розуміють усі формальні семантики, які базуються на понятті "модель": функціональні, референційні, алгебраїчні, семантики "можливих світів" (реляційні, околишні);

- наведена класифікація теоретико-модельних семантик;

- здійснена спроба визначення критерію переважності семантичних моделей, котрий є похідною як від міри релевантності, так і від міри евристичності моделі.

Теоретичне та практичне значення роботи полягає в тому, що проведене наукове дослідження сприяє поглибленню знань про зв'язок логіки з філософськими проблемами гносеологічного та онтологічного характеру, а також систематизації знань про масштаби та специфіку розвитку сучасної класичної логіки (під класичною логікою розуміють логіку висловлювань, логіку предикатів, класичні системи модальної логіки), особливо такої її частини як логічна семантика.

Наведений у дисертації матеріал, основні теоретичні узагальнення можуть бути використані при розробці досліджень з методології пізнання та філософії логіки, написанні навчальних посібників для філософських спеціальностей ВУЗів, у процесі викладання курсу гносеології, логіки, філософії науки, спецкурсу з логічного моделювання філософської проблематики.

Апробація результатів дослідження. Матеріали, основні положення, висновки дисертації опубліковані у 3 статтях, доповідалися на аспірантських семінарах філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, використовувалися у процесі проведення практичних занять із студентами філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, у процесі викладання логіки та філософії слухачам Національної академії внутрішніх справ. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри логіки філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, а також на засіданні кафедри філософії Національної академії внутрішніх справ. Основні ідеї та результати дисертації викладені у таких публікаціях: "Типы объектов в теории квантификации" (Киев, 1990), "Функція інтерпретації у моделях інтенсиональних семантик" (Київ, 1993), "Про роль моделей у науковому пізнанні" (Київ, 1997).

Структура дисертації визначалася логікою викладу та розвитком теми дослідження і складається із вступу, чотирьох глав, висновків та списку використаної літератури. Обсяг дисертації складає 170 сторінок, список використаних літературних джерел (172 найменування) - 13 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність досліджуваної теми, подано огляд стану та напрямків її розробки у сучасній літературі; сформульовано мету та завдання роботи, положення, що виносяться на захист, а також висвітлено наукову новизну та практичне значення дисертації.

Глава 1 "Специфіка логічного моделювання". У цій главі підкреслюється, що логіка історії теоретичного пізнання взагалі та логічних досліджень зокрема закономірно викликає становлення модельного підходу в науці, який у кожній галузі наукового пізнання має свою специфіку. Дослідження у сфері логічного моделювання проводяться у двох напрямках: аналіз логіки як моделі та моделювання у структурі логічної теорії. Це дає можливість виділити у даній роботі зовнішній та внутрішній аспекти логічного моделювання.

Підрозділ 1.1. "Модельне пізнання: основні поняття". Характерна особливість сучасного етапу розвитку наукового пізнання полягає у тому, що воно стає одним із найважливіших факторів інтенсифікації практичної діяльності, ефективність якої суттєвим чином залежить від її алгоритмізації. Ця обставина стимулює розвиток модельного підходу як у пізнанні, так і в практиці.

В свою чергу, використання методу моделювання у дослідницьких цілях вимагає його різнопланової філософської рефлексії, яка необхідна для з'ясування питання про роль, яку відіграє цей метод у науці, а також про можливість його застосування у різних сферах людської діяльності.

Виходячи з цього, в даному підрозділі дисертаційної роботи модель розглядається не лише в своїй репрезентативній функції, але й як засіб побудови наукового знання. Модель як найбільш загальний вид репрезентації є однією із форм пізнання, засобом відображення матеріального світу людиною. В роботі проаналізовано залежність специфіки цієї форми пізнання від характеру моделей, тобто від того, з яким видом моделей має справу суб'єкт пізнання та у якій науці застосовуються ці моделі.

Будь-які моделі є відображенням об'єкта тією мірою, наскільки умовою їх формування, побудови та використання у процесі пізнання є або фізична подібність, або аналогія, або гомоморфізм (або ізоморфізм). Ця робота обмежується розглядом уявних моделей, як специфічних образів, що подібні за своїм змістом до тих об'єктів, які моделюються ними. Йдеться про моделі-аналоги, які є опосередкованими образами дійсності, зокрема про знакові моделі в логіці.

Якщо функція відображення виконується не тільки моделями, але й іншими засобами пізнання, то існують такі процеси пізнання, для яких побудова моделей є просто необхідною. Це перш за все стосується інтерпретації. Модель виступає у ролі не тільки засобу інтерпретації (мається на увазі інтерпретація теорії шляхом зазначення тієї предметної сфери, де втілюються теоретичні положення), але й способу пояснення явищ, тобто інтерпретації явищ через побудову моделі.

Виходячи з цього, в роботі розглядають логіку як структурну модель, яка певним чином описує явища світу. Це передбачає аналіз проблеми співвідношення структури формалізованої мови логіки та структури дійсності. До того ж, зазначена проблема набуває особливої актуальності у зв'язку, по-перше, з підвищенням рівня формалізації сучасних логічних теорій і, по-друге, - з посиленням семантичної неоднорідності останніх. Проте, логіка може розглядатися не тільки як структурна модель дійсності, а як функціональна модель міркувань людини.

Треба зазначити, що оскільки дана дисертаційна робота присвячена філософському аналізу логічного моделювання, в ній розглядаються всі напрямки досліджень з цієї проблематики.

Підрозділ 1.2. "Зовнішній та внутрішній аспекти логічного моделювання". Метою даного підрозділу дисертації є схематичне окреслення зовнішнього та внутрішнього аспектів логічного моделювання, детальний аналіз яких здійснюється у наступних главах роботи.

Виходячи з того, що у філософії логіки дослідження проблематики логічного моделювання йде у двох напрямках: перший передбачає розгляд логіки як моделі, другий - моделювання в структурі логічної теорії, у даному дисертаційному дослідженні виділяється зовнішній та внутрішній аспекти логічного моделювання. Під зовнішнім аспектом логічного моделювання розуміється аналіз логіки як двоєдиної моделі: функціональної моделі міркувань людини та структурної моделі дійсності. Аналіз семантичної моделі як структурного компонента логічної теорії виступає внутрішнім аспектом логічного моделювання.

В свою чергу, проведення філософського аналізу логічної теорії, а саме її семантичної частини, дає можливість виділити в окремий напрямок досліджень логічне моделювання філософських проблем. Мова йде про наукові праці, в яких логіка виступає як засіб розв'язання філософських проблем (такої, наприклад, як проблема врахування факту зростання знання). У даній роботі більш детально розглядається цей напрямок логічного моделювання у четвертій главі у зв'язку з побудовою змістовних моделей для формальних семантик.

У літературі з логіки та методології науки семантична модель розглядалася у структурі конкретних логічних теорій. Це дослідження присвячене логіко-філософському аналізу поняття "семантична модель". Саме це поняття є предметом дослідження логічної семантики, але вихід на питання гносеології та онтології семантична модель має подвійний. З одного боку, коли це поняття розглядають як структурний компонент сучасних логічних систем, що є певними моделями світу, схемами, у яких здійснюється опис об'єктивної реальності; з іншого - коли створюють змістовні семантичні моделі (змістовні інтерпретації) для формальних семантик. У свою чергу, в логіці семантична модель, як головна структурна частина формальної семантики (а саме через семантику здійснюється постановка філософських проблем логіки), виконує певні функції, визначення та аналіз яких є предметом дослідження у третій та четвертій главах роботи. Отже, вважаємо, що семантичну модель доцільно розглядати в єдності таких її аспектів, як засіб відображення дійсності та як основа побудови логічних теорій, які можна визначити як її зовнішній та внутрішній засоби репрезентації.

Розгляд внутрішнього аспекту проблем моделювання в логіці, а саме дослідження функцій семантичних моделей, проводиться на основі теоретико-модельних семантик, під якими розуміють функціональні, референційні, алгебраїчні, реляційні, околишні семантики. Саме ці семантики не випадково вибрані для проведення даного дослідження. Теоретико-модельні семантики - це такі семантики, які вже достатньо сформовані, довгий час діють як засіб інтерпретації формальних логічних теорій, мають чітко визначену структуру побудови та задають умови істинності висловлювань. Ці семантики визначають умови коректності логічного виводу. За тривалий час існування такого семантичного підходу в логіці з'явилося чимало наукових розробок з проблем, пов'язаних із застосуванням того чи іншого виду теоретико-модельних семантик. Все це, а основне повна сформованість та перевірена дієвість, дає змогу провести логіко-філософський аналіз, тобто визначити та дослідити функції поняття "семантична модель", як базового структурного компонента цих семантик. Тому дане дисертаційне дослідження спирається на літературу з проблем логічної семантики часів розробки теоретико-модельних семантик.

Глава 2 "Логіка як модель". У даній главі досліджується зовнішній аспект логічного моделювання, що передбачає предметний та методологічний розгляд логіки як моделі. Аналіз базується на твердженні, що логіка може розглядатися як функціональна модель змістовної логіки людського мислення та як структурна модель дійсності.

Підрозділ 2.1. "Історико-філософський аналіз логіки як функціональної моделі міркувань людини". Ідея, що логіка є моделлю змістовної логіки людського мислення, у нинішній період достатньо добре відома. Такий підхід базується на предметному розгляді логіки як моделі. Це означає, що логіка має справу з певними моделями, що будуються у відповідності з теоретичними припущеннями та настановами, прийнятими у даній логіці, та які виступають як безпосередній предмет дослідження логіки. Логіка досліджує лише функціональний аспект людського мислення, не звертаючи увагу на її структурний та субстанціальний склад, тобто мова йде про моделювання логікою схем міркувань людини.

Як функціональна модель змістовної логіки людського мислення логіка у пізнанні може виконувати дві рівноважні ролі. Логіка (і індуктивна, і дедуктивна) може виступати і як інструмент отримання нового знання (тобто науки про міркування), і як теоретико-пізнавальна модель (тобто науки про пізнання дійсності), важливим проявом останнього є те, що логіка функціонує як інструмент уже існуючого знання (його правильності, придатності, а у випадку прагматичних логік - і про оцінку його корисності). Для виконання логікою ролі інструмента отримання нового знання потрібно враховувати те, що формально-логічні системи, як і будь-які формальні моделі, можуть стати дійсно працюючими інструментами лише тоді, коли у цих систем з'являться їх матеріальні утілювачі, якими все частіше стають різні електронно-обчислювальні машини. Тому, побудова достатньо формалізованих мов, "зрозумілих" відповідній машині, дає можливість логіці виконувати своєрідну роль "логіки відкриття". Але перш, ніж досягти цього логіка як наука пройшла великий шлях у своєму розвитку. Моделюючи аспект міркування людського мислення, логіка на різних етапах її розвитку виконувала різну роль у пізнанні, дослідження якої проводиться під час історико-філософського аналізу логіки як функціональної моделі міркувань людини. Підкреслюється, що з інструмента аналізу вже наявного знання, яким логіка виступала у період традиційного етапу всього розвитку, вона у період математизації логічного знання перетворюється в інструмент отримання нового знання. В умовах становлення класичної науки задача - стати інструментом для отримання нового знання - для логіки не могла бути не тільки розв'язана, але навіть свідомо поставлена. Логіка того часу (це стосується як дедуктивної, так і індуктивної логіки) будувалася на частково-формалізованій мові, тому про яке-небудь серйозне застосування її у прикладних цілях не можливо було й говорити. Тому логіка того періоду відігравала в основному методологічну роль, оскільки могла дійсно використовуватися лише для теоретико-пізнавальних задач того часу. У сучасний період розвитку логічного знання, для якого характерний прикладний аспект, можна говорити про те, що логіка може виступати і як інструмент отримання нового знання, і як інструмент аналізу вже існуючого знання. Це дві основні, хоча і не єдині функції, які логіка виконує у пізнанні.

Підрозділ 2.2. "Логіка як структурна модель дійсності". Методологічний розгляд логіки як моделі передбачає аналіз філософської проблеми про відношення структури мислення до структури об'єктивної реальності. Людина, відображаючи світ не тільки за змістом, але й за формою, пізнає його у межах певних моделей світу. Ці моделі формуються в історичному процесі розвитку людської практики та знання. Певна модель світу - це певна система мислення, у межах якої формуються твердження. Гіпотеза про те, що з граматичною структурою мови пов'язується спосіб бачення світу, вже досить відома. Йдеться про штучні мови науки. Приймаючи мову, ми приймаємо певні припущення щодо світу, ставимо межі для інформації про світ. Тому аналіз структури штучної мови є дієвим засобом для виявлення тих онтологічних припущень, які пов'язані з цією мовою.

При створенні формалізованих мов логіки насамперед прагнуть мети однозначного співвідношення між мовною структурою та певними способами мислення. Інакше кажучи, ці мови зорієнтовані на однозначну відповідність між логічною та граматичною формами. У самих правилах побудови формалізованої мови не можна виявити логічні структури, які вона відображає. Для цього необхідна рефлексія над мовою. Засобом такої рефлексії є теорія семантичних категорій, яка виявляє методи логічного аналізу, що приймаються у даній мові, а також окреслює систему її логічних форм, тобто її категоріальну структуру. Вчення про семантичні категорії бере свій початок у працях Фреге та Гусерля. Але найбільш інтенсивну розробку воно отримує у польській школі логіки у Ст.Лєснєвського, К.Айдукевича, А.Тарського, де теорія семантичних категорій пов'язана з філософськими та лінгвістичними проблемами. Різні формалізовані мови логіки мають різні категоріальні структури. Теорія семантичних категорій є основою класифікації формалізованих мов за типами категоріальних структур.

Теорія семантичних категорій є логіко-семантичною концепцією побудови мови. Але, коли йдеться про те, чим детермінується прийняття тих чи інших методів логічного аналізу, виникає ряд питань філософського плану. Адже, прийняття певної системи семантичних категорій детермінується теоретико-пізнавальними мотивами, зокрема тими чи іншими способами членування типів значень - предметів думки. У мовах Арістотеля та Буля як предмети думки фігурують властивості та відношення, а у мовах Фреге-Раселовського типу - предмети, властивості та відношення.

Таким чином, в основі теорії семантичних категорій формалізованої мови лежить певна концепція інформативності логічних форм, що визначає зміст логічних форм мови: про які сутності об'єктивного світу вони несуть інформацію. Проблема інформативності логічних структур є філософською проблемою відношення структури формалізованої мови до структури дійсності. Отже, можна говорити, що логіка, в основі методу якої лежить формалізована мова, виступає структурною моделлю дійсності.

У роботі, виходячи з співвідношення: "формалізована мова - певна модель дійсності", аналізують структуру сучасної формалізованої мови, зокрема, таке поняття як "семантична модель", що є складовою частиною сучасних логічних теорій. Семантична модель - це результат певних абстракцій та ідеалізацій. Змістовно під нею розуміють логічний образ позалінгвістичної дійсності, з якою співвідносяться вирази об'єктної мови, що є структурною частиною сучасних формалізованих мов. Виділення та розгляд методологічних функцій семантичних моделей є метою дослідження у наступних главах даної дисертаційної роботи.

Глава 3 "Моделювання в структурі логічної теорії". Ця частина дисертаційної роботи присвячена внутрішньому аспекту логічного моделювання, а саме моделюванню в структурі логічної теорії. У даній главі визначаються методологічні функції семантичної моделі, якими є інтерпретаційна та класифікаційна. При дослідженні цих функцій особлива увага приділяється інтерпретаційній, під якою розуміють обгрунтування синтаксису логічної теорії. Аналіз цієї функції семантичної моделі грунтується на понятті "модель" логіки висловлювань та логіки предикатів першого порядку.

Підрозділ 3.1. "Семантичне поняття "модель" у сучасній логіці". Значною мірою саме через логічну семантику здійснюється зв'язок логіки з філософією, саме семантика розкриває теоретико-пізнавальні основи логіки. Аналіз основного структурного компонента логічної семантики, а саме поняття "семантична модель" дає можливість простежити зв'язок внутрішніх проблем логіки з низкою традиційних філософських питань.

У роботі виходять з того, що вважають поняття "модель" центральним поняттям теоретико-модельної (логічної) семантики, оскільки воно є базовим для визначення поняття "істини" у цих семантиках. У теоретико-модельній семантиці термін "істина" виражає відповідність структури виразу структурі мови, він застосовується по відношенню до речення ("бути реченням, істинним у певній мові"). Мова йде не про ототожнення терміну "істина", який використовують в класичній логічній семантиці з гносеологічною істинністю, яка пов'язана з питанням про можливість адекватного відображення об'єктивного світу. (Мається на увазі лише одна, хоча й визначальна, властивість філософського поняття істини - відповідність знання та дійсності. Таке розуміння істини достатнє лише для обгрунтування класичної логіки. Розглядаючи інтенсиональні контексти, доводиться враховувати такі властивості істини, як її конкретність, залежність істинності висловлювання від часу, контексту та інших "точок співвіднесення"). Семантичне поняття істини є експлікацією гносеологічного поняття істини, здійсненою формально-точними засобами, яка утримує основний гносеологічний зміст категорії істини. У логіці різні формалізовані мови будуються за різними принципами, тому семантичне визначення істини є відносним: відповідним до конкретної формалізованої мови.

Як основна структурна одиниця семантики логічної теорії, семантична модель, у змістовному розумінні, є логічним образом позалінгвістичної дійсності, з якою співвідносяться правильно побудовані вирази мови. З технічної точки зору, модель у логічній теорії - це те, що задає інтерпретацію нелогічним символам формалізованої мови логіки (тобто приписування їм істиннісних значень). В класичній логіці висловлювань як модель розглядають довільну підмножину множини простих та побудованих із них складних тверджень, де кожне з висловлювань може бути тільки істинним або хибним. До структури моделі класичної логіки предикатів входить не пуста множина об'єктів, яку називають областю інтерпретації, та функція інтерпретації, яка приписує значення нелогічним константам мови. Таким чином, поняття істиннісної оцінки висловлювань пов'язане з семантичним поняттям "модель".

Оскільки мова логіки предикатів є мовою з великими виразовими можливостями, порівняно з мовою логіки висловлювань, тому семантична модель логіки предикатів першого порядку є тим об'єктом, на якому зосереджена основна увага в даному дослідженні.

Для кожної логічної теорії є важливими питання: що є законом цієї теорії та що становить відношення логічного слідування в ній. Відповіді на ці запитання пов'язані з семантичним поняттям моделі. У логіці предикатів визначення закону пов'язане з поняттям загальнозначимості або істинності в усіх моделях. Таким чином, можна зробити висновок, що поняття "семантична модель" є базовим поняттям теоретико-модельної семантики, за допомогою якого визначаються всі інші поняття семантики формалізованої мови.

Підрозділ 3.2. "Методологічні функції семантичної моделі в структурі логічної теорії". Виходячи з того, що семантична модель є тим поняттям, на основі якого дається обгрунтування синтаксису логічної теорії, з одного боку, та відбувається диференціація формальних семантик, з іншого, в даному дослідженні визначають, що семантична модель у структурі логічної теорії виконує інтерпретаційну та класифікаційну функції. ЇЇ класифікаційна функція пов'язана з проблемою типологізації формальних семантик. У цій своїй функції семантична модель виступає основою для диференціації теоретико-модельних семантик. Аналіз цієї функції семантичної моделі передбачає розгляд моделей усіх теоретико-модельних семантик, тому цей матеріал, оскільки він об'ємний, доцільно винести в окрему главу. Детальний розгляд класифікаційної функції семантичної моделі здійснюється у наступній главі дисертації. В даному підрозділі дисертаційної роботи увага зосереджується на інтерпретаційній функції семантичної моделі.

Аналіз інтерпретаційної функції семантичної моделі грунтується на визначенні теорії виводу, яке було запроваджене А.Тарським. На синтаксичному рівні метатеоретичного дослідження логічних теорій визначається поняття теорії як множини речень, замкнутих відносно виведення (йдеться про елементарні теорії) та її властивостей: повноти та несуперечності. (Теорія вважається несуперечною, тільки якщо не знайдеться такого речення, щоб воно саме та його заперечення належали теорії; теорія є повною, якщо і тільки якщо для кожного речення, сформульованого мовою теорії, чи воно саме, чи його заперечення належить теорії). Поняття теорії як теорії виводу та її властивостей (несуперечливості та повноти) є синтаксичним. Ці поняття мають семантичні кореляти. Формулюються вони на основі семантичного поняття моделі. Семантична модель логічної теорії є тим поняттям, яке визначає зміст цієї теорії, поняттям, за допомогою якого дається семантична характеристика властивостей елементарних теорій виводу. (Тільки якщо існує модель теорії, ця теорія є несуперечною. Теорія повна тільки тоді, коли усі її моделі елементарно еквівалентні - це семантичний корелят синтаксичного поняття повноти теорії.) Інтерпретаційна функція семантичної моделі - це функція, яку вона виконує по відношенню до синтаксису логічної теорії.

Метарівнева "змістовність" формалізованих логічних теорій залежить у першу чергу від типу семантик, за допомогою якого здійснюється інтерпретація синтаксису цих теорій. Аналіз різних типів логічних семантик дозволяє визначити класифікаційну функцію семантичної моделі, яку вона виконує в самій семантиці, детальний розгляд якої, в свою чергу, може надати уяву про пізнавальний смисл формалізації.

Глава 4 "Типологія семантичних моделей у сучасному логічному знанні". Ця глава присвячена детальному розгляду класифікаційної функції моделі в логіці, а саме: виходячи з того, що основа побудови будь-якої семантики - модель, тоді на основі типології моделей можна здійснити диференціацію формальних семантик логіки. Залежно від модифікації універсума розглядання семантичні моделі ділять на істиннісно-функціональні, алгебраїчні, реляційні, околишні (останні дві відносять до семантик "можливих світів"), що й є основою виділення відповідних типів семантик. Проте модель може визначатися як структурою універсуму розглядання, так і структурою інтерпретаційних функцій, тому, аналізуючи різні підходи до визначення функції інтерпретації в інтенсиональній логіці, робиться висновок, що ця функція є однією з основ для диференціації моделей семантик інтенсиональної логіки. В інтенсиональній логіці структурна зміна функції інтерпретації впливає на представлення інтенсиональних контекстів, що дозволяє по-різному підходити до вирішення проблеми смислу. В даній главі також аналізуються змістовні інтерпретації для формальних семантик можливих світів, що дає можливість зробити висновок про моделювання за допомогою поняття "семантична модель" проблем онтології та гносеології.

Підрозділ 4.1. "Стандартні та нестандартні семантики". В даному підрозділі аналізується вже існуюча класифікація формальних семантик. Це дає можливість показати, що семантична модель є не єдиною основою для диференціації семантик, такою основою можуть бути онтологічні принципи повноти та несуперечності. Розгляд такої диференціації формальних семантик для даної роботи є необхідним також для того, щоб під час подальшого аналізу всіх теоретико-модельних семантик показати, як принципи повноти та несуперечності формулюються в кожній із них.

Відношення між істинністю та хибністю визначають типи семантик. У цьому розумінні диференціація формальних семантик на основі онтологічних принципів повноти та несуперечності є основоположною. (Ці принципи "онтологічні" у тому розумінні, що виражають принципи організації областей інтерпретації. Самі ж ці області можуть змістовно тлумачитися по-різному залежно від категоріальних апаратів тих формальних семантик, у межах яких вони сформульовані.) Залежно від прийняття чи не прийняття цих принципів логічні семантики поділяють на стандартні та нестандартні.

Така диференціація семантик розвиває ідею, що закони логіки, які пов'язані з концептуальним апаратом суб'єкта, що пізнає дійсність, не є незмінними та універсальними. Оскільки логічна семантика, враховуючи свої специфічні задачі, конкретизує та використовує основний принцип теорії відображення, то класифікація семантик на основі принципів повноти та несуперечності показує, що, залежно від того, яким умовам відповідає прийняте в семантиці поняття істинності, находять своє виправдання та обгрунтування ті чи інші правила логіки.

Підрозділ 4.2. "Диференціація формальних семантик на основі типології моделей". Окрім принципів повноти та несуперечності, як основи диференціації формальних семантик на стандартні та нестандартні, класифікацію семантик можна проводити за іншою основою. В даній роботі пропонується диференціація семантик на основі типології моделей. Залежно від предметної області (універсума розглядання) та функції інтерпретації, які складають семантичну модель метамови, семантики можна поділити на функціональні (істиннісно-функціональні та функціонально-числові), референційні, алгебраїчні, реляційні, околишні. Перевизначення істиннісно-функціональної семантики у термінах семантичного поняття "істини" дає аналітико-табличну семантику або семантику типа Бета, яка також розглядається у даній роботі. Окрім того, існують різні моделі побудови семантики можливих світів, що дає можливість диференціювати ці семантичні моделі на основі їх структурних компонентів. Залежно від того, як можна представити множину можливих світів, що розуміють під відношенням альтернативності або досяжності, визначеному на цій множині, існують різні варіанти побудови реляційних семантик. Це зумовило розгляд двох варіантів формулювань реляційної семантики можливих світів для модальної логіки: семантики типа Кріпке та семантики модельних множин Хінтіккі. В роботі розглядаються також різні варіанти подання (зображення) моделей околишніх семантик, які є узагальненням реляційних семантик. Ототожнення можливого світу з узагальненим описом стану дає нову (в змістовному плані) модель, а отже і семантику у термінах описів стану.

Диференціація семантик на основі типології моделей дає можливість чітко окреслити межі використання кожної семантики, показати, як різні філософсько-логічні аналоги математичної теорії моделей, під якими розуміють семантики можливих світів, пов'язані з дослідженням певних філософських проблем. Моделі семантик можливих світів фактично моделюють певні аспекти реального процесу пізнання. В них у своєрідній формі реалізується підхід до розуміння дійсності, при якому дійсність розглядається у взаємозв'язку всіх її аспектів. Аналіз різних моделей семантик можливих світів дозволяє оцінити способи опису мовою структури реальності, визначити критерій переважності семантичних моделей, який залежить від міри релевантності моделі та від міри її евристичності.

Розгляд гносеологічних та онтологічних інтерпретацій формальних моделей семантик можливих світів дозволяє зробити висновок, що поняття "семантична модель" є тим поняттям, яке пов'язує логіку з гносеологією та онтологією, оскільки за допомогою певних семантичних моделей досліджується проблема зростання та накопичування знання, здійснюється кореляція між способами міркування, способами оперування з часовими операторами та онтологічними припущеннями про властивості часових відношень.

Підрозділ 4.3. "Функція інтерпретації у моделях інтенсиональних семантик". Важливою внутрішньосемантичною функцією поняття "модель" є змістовне тлумачення формальної семантики. Входячи у структуру поняття семантичної моделі, функція інтерпретації, звичайно, бере участь у процесі реалізації цієї методологічної функції моделі.

Розглядаючи в даному підрозділі дисертаційної роботи ряд підходів до визначення функції інтерпретації у моделях інтенсиональних семантик, можна зробити висновок, що модель визначається як структурою множини можливих світів, а також різноманітною конкретизацією відношення досягнення (у реляційних семантиках) на цій множині, так і структурою інтерпретаційних функцій. Залежно від того, які об'єкти зіставляються функцією інтерпретації нелогічним константам, можна отримувати більш "змістовні" моделі семантик інтенсиональної логіки, у яких враховується релятивізація поняття істинності щодо сукупності стану справ, що представляють якийсь можливий світ, а також певним чином уточнюється поняття "стан справ".

Одним із можливих шляхів змінювання побудови моделі є обмеження функції інтерпретації, а у пропозиційній логіці - обмеження функції оцінки формул. В околишніх семантиках функція інтерпретації впливає на представлення інтенсиональних контекстів, що дає змогу по-різному підходити до вирішення проблеми інтенсиональноі логіки - проблеми смислу та значення, яка пов'язана з філософською ідеєю конкретності істини, тобто залежності істинності стверджень від об'єктивних та суб'єктивних обставин.

Проведений порівняльний аналіз деяких підходів до визначення функції інтерпретації у моделях інтенсиональної логіки, дає змогу говорити, що функція інтерпретації є однією з основ для диференціації цих моделей.

Підрозділ 4.4. "Теоретико-модельна семантика та сучасні семантичні теорії" присвячений огляду сучасних семантичних теорій. Це пов'язано з тим, що розгляд та порівняння теоретико-модельних семантик уявляється багатьом дослідникам в області логіки та методології дедуктивних наук справою минулого. Проте, кожна сучасна семантична теорія займає своє місце в області семантичних досліджень та вносить свій внесок у розвиток сучасної семантики, її можливостей для участі у вирішенні сучасних проблем наукового пізнання. У цьому розумінні атипсихологічна спрямованість теоретико-модельної семантики не є негативною для неї характеристикою. Теоретико-модельна (логічна) семантика, по-перше, розвинула інструменти для розгляду та обговорення вражаючого класу явищ, що мало велике значення для розвитку інших напрямків у семантиці. Основні поняття теоретико-модельної семантики лягли в основу інших напрямків сучасної семантики. По-друге, оскільки структура теоретико-модельної семантики чітко розроблена, спирається на певну семантичну базу даних, за допомогою такої семантики можливо промоделювати (а отже визначити можливість вирішення) певні філософські проблеми (наприклад, проблему конкретності знання, урахування факту зростання та накопичування знання).

Створення таких ідеальних конструктів, як семантичні моделі, що є основним структурним компонентом теоретико-модельних семантик - важливий аспект пізнавальної діяльності. Певна семантична модель, основні поняття якої тісно переплетені з філософськими міркуваннями про час, факти, детермінізм, проливає світло на ці традиційні філософські питання.

У висновках підсумовуються найбільш загальні результати проведеного дослідження.

ПУБЛІКАЦІЇ

Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення в таких публікаціях автора:

1. Типы объектов в теории квантификации. //Философские исследования. - К. 1990. - С.98-108.

2. Функція інтерпретації у моделях інтенсиональних семантик. //Вісник Київського університету. Серія: Філософія, політологія, соціологія, психологія. - К., №23. - 1994. - С.98-107.

3. Про роль моделей у науковому пізнанні. //Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - К. 1997. - №1. - С.40-49.

АНОТАЦІЇ

Щербина О.Ю. "Філософський аналіз логічного моделювання". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук по спеціальності 09.00.01 - онтологія, гносеологія, феноменологія. - Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1998.

Робота містить філософський аналіз логічного моделювання, у ході якого визначаються зовнішній та внутрішній аспекти даного моделювання. Це передбачає розгляд логіки як моделі, виділення і аналіз методологічних функцій семантичної моделі. Такий підхід дозволяє систематизувати усі існуючі напрямки досліджень з проблем логічного моделювання. Проведення логіко-філософського аналізу поняття "семантична модель" дає можливість простежити зв'язок внутрішніх проблем логіки з низкою філософських питань.

Ключові слова: модель, семантична модель, логічна теорія, інтерпретація, можливий світ, відображення.

Щербина Е.Ю. "Философский анализ логического моделирования". - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.01 - онтология, гносеология, феноменология. - Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1998.

Работа содержит философский анализ логического моделирования, в ходе которого определяются внешний и внутренний аспекты логического моделирования. Это предполагает рассмотрение логики как модели, выделение и анализ методологических функций семантической модели. Такой подход позволяет систематизировать все существующие направления исследований по проблемам логического моделирования. Проведение логико-философского анализа понятия "семантическая модель" даёт возможность проследить связь внутренних проблем логики с рядом философских вопросов.

Ключевые слова: модель, семантическая модель, логическая теория, интерпретация, возможный мир, отображение.

Shcherbyna E.Yu. " The philosophical analysis of logical modelling ". - Manuscript.

The dissertation on competition for candidates degree on philosophy speciality 09.00.01 - ontology, gnoseology, phenomenology. - Kiev, Taras Shevchenko University, 1998.

The work contains philosophical analysis of logical modelling, which helps to define inner and outer aspects of this modelling. It supposes the consideration of logic as model definition and analysis of the methodological functions of semantic model. Such kind of approach gives an opportunity of systematisation of all the existing directions of researches on problems of logical modelling. The logical and philosophical analisis of the notion of "semantic model" help to seach the connection of inner problems of logic with the chain of philosophical questions.

Key words: model, semantic model, logic theory, interpretation, possible world, representation.

Размещено на Allbest.ru