Особистість за умов глобалізаційних конфліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

ОСОБИСТІСТЬ ЗА УМОВ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ КОНФЛІКТІВ

Спеціальність: Соціальна філософія та філософія історії

Левчук Євгенія Вікторівна

Київ, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасній соціальній філософії актуалізується пізнання процесів соціалізації людини. Така актуалізація пов'язана, насамперед, з тим, що активізуються глобалізаційні процеси, у яких людина перетворюється із об'єкта впливу на активного суб'єкта інтенсифікації їх розгортання. Глобальні процеси є загально цивілізаційним явищем, тому при їх розгортанні створюються нові умови для соціальної модернізації суспільств і, разом з тим, відбувається трансформація власне особистості. Оскільки глобалізація є наскрізь суперечливим і пронизаним невідповідностями явищем, то вона з необхідністю постає як конфліктний процес. Конфлікти ж на сучасному етапі розвитку набувають всеохоплюючого характеру, породжуючи тенденції як єднання людства у світове співтовариство, так і процеси його фрагментації.

Теоретичною основою дослідження конфліктів в умовах глобалізації та їх впливу на формування особистості є праці як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, зокрема:

- українських науковців - Л. Абалкіна, А. Бандурки, О. Білоруса, А. Ішмуратова, Ф. Канака, С. Катаєва, В. Козлова, В. Лобаса, Р. Мікаеляна, Н. Скотної, М. Цюрупи;

- російських вчених - А. Ананьєва, А. Анцупова, А. Дмітрієва, Ю. Запрудського, В. Кудрявцева, В. Кутирьова, А. Лурії, А. Шипілова;

- західних дослідників - З. Баумана, І. Валлерстайна, Р. Дарендорфа, Е. Гідденса, Л. Козера, Ч. Кулі, Дж. Міда, Р. Парка, Т. Парсонса, Е. Тоффлера, Ф. Фукуями, С. Гантінгтона та інших.

В процесі глобалізації особистість отримує додаткові можливості для реалізації та здатна розвиватись як на глобальному, так і на локальному рівні. Це, в свою чергу, вимагає формування нової ідентичності, що можливе завдяки розвитку і поширенню інформаційних технологій на всі сфери життєдіяльності суспільства. Дослідження особливостей таких процесів представляють наукові праці, які ґрунтуються на позиціях пост індустріалізму. Серед них слід особливо відзначити праці В. Іноземцева, Д. Іванова, Д. Белла, М. Кастельса, Й. Масуди, М. Моісеєва, Ф. Уебстера та ін., у яких здійснюється аналіз тенденцій і протиріч становлення техногенної цивілізації, реалізується спроба розкриття можливих наслідків технологізації та інформатизації суспільства.

Для українського суспільства в умовах глобалізації процес становлення і розвитку національної ідентичності має неоднозначний і суперечливий характер. Серед вітчизняних науковців, які займаються дослідженнями особливостей становлення особистості в сучасному українському суспільстві, виокремлюються праці таких дослідників, як Є. Андрос, В. Андрущенко, І. Бойченко, І. Бєкєшкіна, О. Білорус, Є. Борінштейн, В. Волович, Л. Губерський, М. Жулинський, О. Злобіна, В. Кремень, В. Ларцева, В. Лях, І. Надольний, М. Надольний, Б. Новіков, М. Михальченко, В. Огнев'юк, Ю. Павленко, М. Паращевін, А. Приятельчук, В. Рижко, А. Ручка, Н. Скотна, В. Шинкарук, Т. Ящук, В. Ярошовець та ін.

Не зважаючи на велику кількість наукових публікацій, в яких розглядаються і піддаються аналізу глобалізаційні процеси, залишаються недостатньо дослідженими низка питань і проблем, які стосуються процесів формування і реалізації особистості в умовах розгортання глобальних конфліктів. Адже конфлікти на сучасному етапі розвитку мають глобальний характер існування і суттєво впливають на всі сфери життєдіяльності людей. В дисертації зроблено спробу виявити, новий тип особистості, яка формується як під впливом зовнішніх конфліктів, так і під дією внутрішньо-особистісного конфлікту і з'ясовано, що особистість постає у якості суб'єкта глобальних процесів.

У цілому актуальність дисертаційного дослідження постає у якості необхідності визначення соціальної сутності людини та аналізу можливостей її адаптації, формування і реалізації в нових умовах розвитку суспільства, які утворюються в процесі розгортання глобальних конфліктів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в системі досліджень, які проводить кафедра філософії гуманітарних наук філософського факультету в рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України” НДР №06БФ041-01 “Філософія і політологія в структурі сучасного соціально-гуманітарного знання”.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є соціально-філософський аналіз процесу формування особистості в умовах розгортання глобальних конфліктів.

Постановка мети зумовила необхідність розв'язання наступних дослідницьких завдань:

- розглянути процеси становлення особистості як суб'єкта глобальних процесів;

- дослідити зміст процесів та на основі аналізу виявити суперечності, які є сутнісним виміром глобалізації;

- проаналізувати характер розгортання конфліктів як на глобальному, так і на особистісному рівнях;

- визначити сутність взаємовпливу глобальних конфліктів і особистості;

- проаналізувати особливості формування глобальної ідентичності особистості, з урахуванням національної специфіки;

- виявити особливості інтеграції українського суспільства в глобалізаційні процеси.

Об'єкт дослідження - глобалізаційні процеси як нові чинники впливу на розвиток особистості.

Предмет дослідження - процеси формування і реалізації особистості в умовах розгортання глобальних конфліктів.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить соціально-філософський підхід, який дав змогу у поєднанні з аналітичним методом дослідити специфіку різних підходів щодо розгляду поняття “особистість”, особливо в процесі розгортання глобальних конфліктів. Структурно-функціональний метод дозволив виявити структурні рівні особистості, які є динамічними, що уможливлює формування нового типу особистості в процесі глобалізації. Для аналізу сучасного стану розвитку світу і формування в умовах трансформації світу особистості застосовувався метод аксіологічної інтерпретації.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні здійснено соціально-філософський аналіз формування і реалізації особистості в умовах розгортання глобальних конфліктів. Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається у таких теоретичних положеннях:

- проаналізовано вплив глобальних процесів на формування особистості і виявлено, що вона постає як у якості активного суб'єкта інтенсифікації глобальних процесів завдяки поширенню інформаційних технологій на всі сфери життєдіяльності суспільств;

- розглянуто основні теорії глобалізації та з'ясовано, що глобалізація є не тільки наслідком дії природних детермінант, але й, водночас, виникає завдяки невідповідностям і суперечностям, що представлені процесами глокалізації, “вестернізації”, тощо, які породжують низку конфліктів.

Існують зовнішні чинники конфліктів, до яких належать:

- рухи антиглобалістів та внутрішні - конфлікт між природою і людиною;

- конфлікт між цивілізаціями;

- уніфікація як загрозливий результат глобальних процесів;

- поділення світу: на фізичний і віртуальний, що посилює внутрішньо особистісний конфлікт;

- доведено, що ефективність самореалізації особистості, як правило, залежить від таких рис як професіоналізм, соціальна відповідальність, комунікабельність, здатність до творчості, однак, вирішального значення у формуванні особистості набувають конфлікти, які мають глобальний характер існування;

- обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку світу конфлікти набувають всеохоплюючого характеру, вони суттєво впливають на всі сфери життєдіяльності людства: екологію, економіку, політику, культуру і на формування внутрішнього світу кожної особистості;

- аргументовано, що глобалізаційні конфлікти призводять до зменшення впливу традиційного суспільства та посилення впливу міжкультурної комунікації, новітніх технологій на процес формування нового типу особистості;

- виявлено, що розуміння ідентичності як способу усвідомлення особистістю своєї приналежності до конкретного суспільства дозволяє стверджувати, що в умовах глобальних конфліктів творення нової ідентичності відбувається через сходження до глобальної ідентичності із збереженням сутнісних характеристик національної;

- визначено, що особливим чинником, який зумовлює специфічність інтеграції українського суспільства в глобалізаційні процеси є прояви ментальності, з їх акцентом на значенні внутрішньої екзистенції кожної особистості.

Домінування морального особистісного над загальнолюдським створює основу для таких перетворень соціокультурної реальності, які суттєво зменшують ризики наслідків глобалізації.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати сприяють збагаченню категоріально-понятійного апарату сучасної соціальної філософії, поглибленому вивченню процесів глобалізації та їх впливів на формування нового світового порядку і формування нового типу особистості, у процесі подальшого філософського і загальнонаукового дослідження. Практичне значення дисертаційного дослідження передбачає використання основних положень в навчальному процесі при викладанні нормативного курсу філософії, соціальної філософії, спецкурсів і практичних занять з соціології, психології, етики.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою авторки.

Висновки, положення наукової новизни зроблені авторкою на основі власних результатів, отриманих в процесі дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на методичних семінарах аспірантів філософського факультету, кафедри філософії гуманітарних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Відповідні результати дослідження доповідалися на міжнародних наукових конференціях “Дні науки філософського факультету” (2006, 2007), а також на науково-практичній конференції “Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості” (м. Чернівці, 20-21 жовтня 2006 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (2006 р.), а також на міжнародній конференції “Комунікативні стратегії інформаційного суспільства” (м. Санкт-Петербург, 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені авторкою у 10 публікаціях - п'ятьох тезах доповідей, опублікованих у матеріалах конференцій та п'ятьох статтях у фахових наукових виданнях затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації обумовленні специфікою предмету дослідження, логікою розкриття проблеми, а також метою і завданнями дисертаційного дослідження.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Повний обсяг дисертації складає 185 сторінок, список використаних джерел містить 203 найменування на 13 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, аналізується джерельна база та ступінь наукової розробленості досліджуваної проблеми, визначається об'єкт, предмет, мета та завдання дисертаційної роботи, методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, відображаються апробації й публікації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми формування особистості”, який складається з двох підрозділів, здійснено аналіз стану дослідження наукової проблеми, уточнено концептуальні підходи до розгляду сутнісних характеристик особистості. Проаналізовані сучасні теорії формування і реалізації особистості в процесі розгортання глобалізаційних конфліктів.

У підрозділі 1.1 “Становлення особистості як суб'єкта глобалізації” розглянуто зміст поняття “особистість”, в ході розгортання глобальних процесів, які вносять суттєві корективи в формування особистості, адже в динамічних умовах людині важко встигнути за розвитком подій. Саме тому в сучасних умовах найгостріше актуалізується внутрішній конфлікт особистості. Тому зазначається, що в умовах розгортання глобальних процесів особистість має, принаймні, два альтернативні шляхи для самореалізації. Перший - особистість перебуває в стані невизначеності і поступово звикає до нього як психологічно, так і соціально. Це може призвести до неадекватної оцінки світу, дезадаптацію, намагання створити штучну гармонію. Другий шлях - це спроби встигнути за прискореним темпом розвитку світу. Перш за все, це можливо завдяки технологізації та інформатизації суспільства. Вони є новими чинниками впливу на формування особистості. Посередництво Інтернет-технологій змінює логіку взаємовідносин між суб'єктами соціальної дії і суспільством. Але поглинання у віртуальний світ породжує таке явище як деструкція особистості, яка виражається у нігілізмі, що є захисною реакцією людини від поширення віртуального простору у сферу формування особистості.

Доведено, що нові умови розвитку світу не створюють нову людину, а створюється новий соціальний характер. Тому треба шукати не міфічну людину, а ті риси характеру, які найбільш будуть цінуватись в глобальному світі. Ці риси характеру не виникають тільки під дією зовнішнього тиску на особистість. Вони породжуються напруженням, яке існує між внутрішніми потребами багатьох індивідів і зовнішніми потребами, або під тиском суспільства. На сучасному етапі розвитку світу, ми можемо говорити, що особистість є перехідною істотою, індивідуальним проявом як конкретного соціуму, так і світового співтовариства загалом.

Отже, формування нового соціального характеру особистості “Людина світу” або “Глобальна людина” сприяє конструктивному вирішенню глобальних конфліктів. Адже в сучасних умовах трансформації світу для ефективної реалізації своїх можливостей особистість вже не пов'язує себе лише з певною державою, а зі світовою спільнотою загалом. Тобто, особистість стає не лише громадянином окремої держави, а стає самостійним суб'єктом дії в глобальних процесах.

У підрозділі 1.2 “Поняття структури особистості” розкривається динамічна характеристика структури особистості. Доведено, що розгортання глобальних процесів передбачає активну динамічну включенність особистості в перебіг подій. Соціальна трансформація світу передбачає і зміни в самій особистості, зміну її внутрішнього світу для ефективної реалізації своїх можливостей в нових умовах, які диктує глобалізація.

Особистість має свою структуру і всі структурні рівні діють як одне ціле, що визначає особистість цілісною істотою, спрямовану на взаємодію з оточуючим світом, проявляє певні тенденції, які виражаються у спрямованості особистості: в системі мотивів, потреб, ціннісних орієнтацій.

Структура особистості дозволяє нам дослідити внутрішній світ людини, механізми його формування і функціонування, взаємодію з зовнішнім світом і як результат цієї взаємодії формування цілісної особистості, яка здатна до змін, зберігаючи при цьому свої унікальні і неповторні задатки, які притаманні кожній конкретній особистості.

Визначено, що глобалізаційні процеси мають високий рівень динамічності, тому особистість має встигати за змінами, які відбуваються в світі. Для реалізації своїх можливостей в нових умовах, які створює глобалізація людина повинна й сама вдосконалюватись, адже її вчинки, дії обумовлені внутрішніми задатками, які перебувають у процесі розвитку.

Другий розділ “Конфлікти і особистість: особливості взаємного відношення” складається з трьох підрозділів, у яких розкриваються сутнісні характеристики процесу глобалізації, виявляється суперечливий характер глобалізаційних процесів та на їх основі, в результаті невідповідностей виокремлюється низка конфліктів, які носять глобальний характер існування. Розгортання глобалізаційних конфліктів є новими умовами формування і реалізації особистості.

У підрозділі 2.1 “Суперечливість як сутнісний вимір процесів глобалізації” розглянуто основні теорії глобалізації, означені сутнісні характеристики цього процесу, виявлено суперечливий характер глобалізації. На наш погляд, необхідно, перш за все, розглядати глобалізацію, як розширення світових соціальних зв'язків, які об'єднують віддалені регіони, завдяки тому, що події місцевого масштабу стають всезагальними. Тобто, глобалізація розглядається як зменшення впливу географічного фактору. Земля постає як спільна домівка для всього людства. По-друге процес «глобалізації» передбачає, що політична, економічна і соціальна діяльність стає всесвітньою за своїми наслідками. В сучасних умовах розвитку глобальних процесів переосмислюється роль і функції національних держав і змін у їх взаємовідносинах. Але існує протилежна позиція, що глобалізація не передбачає створення єдиного світового співтовариства, а призводить до фрагментарності світу. Зазначається, що глобалізація не стихійне явище, чи природні катаклізми - це рукотворний процес, який реалізує певні інтереси. До утворення нового світового порядку, який передбачає глобалізація, людству потрібно пройти складний і довгий шлях. І важливим моментом є те, що людство повинно разом приймати участь у будуванні власного спільного майбутнього, а не залишатись осторонь цього процесу.

Отже, глобалізація являє собою складно структурований і багатогранний процес. Внутрішньо-суперечливий, оскільки іншу сторону процесу глобалізації складає процес локалізації, який включає в себе явища інтеграції і дезінтеграції. Це поняття одного і того ж порядку. Два протилежних процеси, які складають єдність.

У підрозділі 2.2 “Конфлікти: їх соціальна конструктивність і деструктивність” розглянуті як конструктивні так і деструктивні наслідки глобалізаційних конфліктів. Процеси глобалізації суттєво впливають на всі рівні життєдіяльності кожного окремо взятого індивіда, на суспільство і на земну цивілізацію взагалі. Глобалізаційні процеси є суперечливими за своєю сутністю. Становлення глобального світу є суперечливою дійсністю. Тут поруч присутні як нові перспективи розвитку світового співтовариства, так і нові небезпеки. Тому на сучасному етапі розвитку людства треба виокремити і конфлікти, які виникають в процесі глобалізації. На нашу думку, глобалізаційні конфлікти суттєво впливають і змінюють всі рівні життєдіяльності людей (середовище, екологію, економічну сферу, політичну, соціокультурну і впливають на формування внутрішнього світу людини). Вони, з одного боку, сприяють формуванню нового типу особистості - динамічної, яка може адаптуватися і встигати за ритмом життя, а, з іншого, залишає людину самотньою і незахищеною, нездатною встигнути за ходом подій. Отже, наслідки, які несуть в собі глобалізаційні конфлікти є конструктивними, так і деструктивними.

Загально відомо, що в конфлікті приймають участь, щонайменше, дві сторони, які називаються опонентами. Першим опонентом в глобалізаційних конфліктах виступають країни глобалізатори (США, країни “Великої вісімки”), другим опонентом є решта світу. Але треба зауважити, що поділ є умовним, оскільки у 2006 році було проголошено про розширення “Великої вісімки” і ряди цієї організації можуть поповнити Китай, Мексика та інші країни.

Отже, глобалізаційні конфлікти - це опозиційні дії двох або більше сторін, від дій яких залежить подальша доля і збереження життя на Землі і розвиток світового співтовариства.

Зазначено, що глобалізаційні конфлікти мають як зовнішні, так і внутрішні чинники. До зовнішніх чинників глобалізаційних конфліктів належать рухи антиглобалістів. Вони виступають проти глобалізації як «вестернізації» і виступають за альтернативну глобалізацію в інтересах кожної людини. До внутрішніх чинників глобалізації відноситься ціла низка конфліктів:

- конфлікт між природою і людиною, опосередкований діяльністю людини, як основного рушія цього конфлікту;

- конфлікт між цивілізаціями, так звана “силова глобалізація”;

- уніфікація як загрозливий результат глобалізаційних процесів;

- поділення світу на фізичний та віртуальний, що, в свою чергу, загострює внутрішньо особистий конфлікт і таке явище як “втеча від реальності”.

Становлення глобального суспільства знаходиться лише на початку шляху усвідомлення себе як світового співтовариства. Воно проходить складний шлях і має суперечливий характер. Тобто, невід'ємною частиною процесів глобалізації є конфліктність. Глобалізаційні конфлікти в процесі формування глобального суспільства можуть виконати як конструктивну так і деструктивну роль. Конструктивні наслідки глобалізаційних конфліктів можливі лише в результаті формування світового співтовариства, яке ґрунтується на взаємозалежності і взаємоповазі, в інтересах кожної людини. Саме причетність до подій у світі і створює новий соціальний характер людини, яка відчуває себе відповідальною за процеси розвитку світу. До деструктивних наслідків глобалізаційних конфліктів відносяться уніфікація, “силова глобалізація”, посилення впливу інформаційних технологій на процеси формування особистості. Але невизначеність не означає не дієвість, вона навпаки відкриває нові перспективи. Отже, для побудови спільного майбутнього людство повинно усвідомити себе як єдине, глобальне співтовариство, яке засноване на взаємоповазі, взаємозалежності, урахуванні унікальності і неповторності кожної особистості, народу, нації, цивілізації, нейтралізувати небезпеки, або зменшити ризики і загрози глобалізації, щоб повніше реалізувати її творчий потенціал.

У підрозділі 2.3 “Особистісний чинник у вирішенні глобалізаційних конфліктів” показано взаємовплив глобалізаційних конфліктів на формування особистості, в процесі соціальних змін.

Доведено, що глобалізаційні процеси з необхідністю змінюють життя кожної людини на Землі. Тому цілком слушним постає питання, якою є особистість у сучасному світі, що характеризується глобалізаційними конфліктами? В ході глобалізації виникає низка явищ, зокрема, інформаційне суспільство. В межах теорії інформаційного суспільства існує дві протилежні тенденції, оцінки його впливу на розвиток особистості. Одна з них підтримує позицію, що інформатизація суспільства, або так звана комп'ютеризація є суспільним благом. Друга тенденція працює, розглядаючи інформаційне суспільство як трансформаційне явище, у якому зростає рівень маніпулювання людиною. Водночас, впровадження інформаційних технологій у сферу комунікації призводить до того, що людина губиться на межі між реальністю і віртуальним світом. Інтернет технології змінюють відносини соціальних суб'єктів в суспільстві, адже комп'ютерна мережа, на сьогодні, складає глобальний інформаційний ресурс, створюючи якісно нову сферу взаємодії - «комунікація всіх з усіма», відбувається вирівнювання можливостей всіх учасників комунікації.

Щоб встигати за темпом життя людям потрібно вступати у все більшу кількість відносин, взаємодій. А це сприяє формуванню нової соціальної активності.

Отже, за умов розвитку глобалізаційних процесів відбуваються значні зміни у людській свідомості, як головного носія соціальних цінностей. Процес формування і реалізація можливостей особистості в сучасних умовах має як діалектичний, так і альтернативний йому характер. Адже з одного боку це надання свободи особистості, а з іншого її уніфікація. Конфлікт виступає рушійною силою в формуванні особистості. Головним чинником у становленні людини, як суб'єкта соціальної дії є внутрішньо особистісний конфлікт. Він представляє собою внутрішні протиріччя, які сприймаються як емоційне переживання людиною, як значуща для неї психологічна проблема, яка потребує свого вирішення і викликає внутрішню роботу свідомості, яка направлена на його вирішення.

Отже, перед глобалізацією стоїть ряд вимог. Найголовнішою з них є виховання глобальної людини, члена світової спільноти. Формування глобальної людини передбачає формування глобального суспільства, всепланетарного співтовариства.

Життя сучасної людини відрізняється від традиційного, адже сучасна людина живе в ситуативному світі. Зміна життєвого шляху сучасної людини продиктована змінами, які відбуваються в економічній, політичній, морально-етичний, культурній сферах. Тому динаміка, яка відбувається в будь-яких із цих сфер є породження нової ситуації, яка зовсім не подібна до попередньої.

Зміни, які відбуваються в світі і в самій особистості відбуваються “тут” і “тепер” у людей не має взірців, на кого можна було б орієнтуватись, тому люди будують нову ідентичність. В історії людства це не нове явище. Таке завжди відбувалось при переорієнтації усталених норм, стереотипів, як окремих людей так і суспільств, але в сьогоденні ці зміни мають глобальний характер.

Тому перед сучасною людиною глобалізаційні процеси створюють багато завдань. Найголовніше з них знайти себе у світі, що глобалізується. При трансформації соціальних зв'язків особистість, з одного боку, звільняється від прив'язки до певного середовища і цим самим відкривається, перед особистістю безліч можливостей для вибору життєвих стратегій. З іншого боку, перед особистістю в глобальному суспільстві постає проблема внутрішньої самостійної визначеності. На сучасному етапі розвитку глобалізаційних процесів людина зберігає ідентичність, яка пов'язана з малими чи великими спільнотами, але в той же час будує нову - глобальну ідентичність.

Отже, в нових умовах трансформації світу творення себе як “Людини глобальної”, або “Людини світу” є тривалим процесом. Сучасна людина характеризується як «перехідна істота», вона ще знаходиться на шляху вибору і створення нової ідентичності. Головну роль у змінах в особистості буде відігравати самовизначення і самоусвідомлення.

Третій розділ “Специфіка впливу глобалізаційних конфліктів на формування особистості в сучасному українському суспільстві” складається з трьох підрозділів і аналізується специфіка входження України у процеси глобалізації, а також їх вплив на формування особистості в сучасному українському суспільстві.

У підрозділі 3.1 “Глобалізаційні виклики українському суспільству” розглядається низка особливостей трансформації українського суспільства, які відбуваються в процесі глобалізації. По-перше, врахування особливостей історичного формування української нації, по-друге, особливості етнічно-національного і регіонального співвідношення, по-третє, збереження в ході глобалізації самобутньої української культури, четверте, розвиток економічних, політичних, соціальних складових в процесі соціальної модернізації.

Реалізація особистості в українському суспільстві, яке знаходиться в процесі трансформації, вимагає змін, перш за все, в соціокультурній сфері. Зміни в соціокультурній сфері є внутрішнім процесом змін. Ці зміни повинні сприяти формуванню нової соціокультурної концепції, яка повинна бути направлена на подолання різкої конфронтації в українському суспільстві.

Трансформаційні процеси в Україні носять суперечливий характер. Це обумовлено кризою в нашому суспільстві на етапі перетворень. Вона охопила майже всі сфери життєдіяльності суспільства. Ключовими складовими трансформаційних процесів в Україні є ідеологічні, економічні, правові і адміністративні, технологічні. Економічні і політичні складові трансформаційних процесів повинні спиратись на соціокультурні зміни. В свою чергу, соціокультурні зміни характеризуються зміною як в індивідуальній культурі, так і в ментальності, в зміні норм і цінностей. Але, ці процеси мають обумовлювати розвиток один одного. Нажаль, реальність така, що соціокультурна трансформація не підкріплюється перетвореннями в економічній і політичній сферах.

Зміни, що відбуваються на Україні виконуються із запізненням і носять не еволюційний характер, а скоріше штучний. Відбувається відмова від старої соціалістичної культури, але повна відмова або заперечення не є перспективною для подальшого розвитку. Вона в деяких випадках має бути трансформована, а деякі аспекти відкинуті. На сьогодні ці процеси відбуваються за умов культурного плюралізму. Але культурна поліфонія в умовах соціокультурної трансформації може призвести як до позитивних, так і негативних наслідків. Серед негативних повністю заперечуються традиційні засади і створюється ситуація невизначеності чи протистояння культур.

Отже, Україна на сьогодні переживає ряд внутрішніх суперечностей в різних галузях життєдіяльності суспільства. Ці суперечності і визначають життя суспільства. На сучасному етапі розвитку в Україні ще не спостерігається ані економічної, ані політичної стабільності. Тому українське суспільство потребує модернізації, формування нових відносин у сфері економіки, політики, культури.

У підрозділі 3.2 “Соціальні трансформації як шляхи вирішення глобалізаційних конфліктів” розглядається формування особистості в сучасному українському суспільстві. Самостійно реалізуючись на глобальному рівні, особистість, там самим, повинна зберегти і трансформувати свою національну ідентичність. Творення нової ідентичності не означає відмову від попередньої. Нова ідентичність означає збереження унікальних, неповторних характеристик, таких рис, які визначають самобутність особистості і набуття нових якостей, які дозволяють ефективно реалізуватись в нових умовах.

Зі здобуттям незалежності українське суспільство формує паралельно як національну ідентичність, так і намагається сформувати глобальну. Самостійна визначення особистості в Україні відбувається, з одного боку, в межах своєї держави, яка переживає низку внутрішніх суперечностей і знаходиться на шляху трансформацій, а, з іншого боку, під тиском глобалізаційних конфліктів. Загально відомо, що глобалізація породжує суперечності, які мають всеохоплюючий характер. Але ці суперечності по різному впливають на розвинуті країни і на країни, які тільки розвиваються. До таких країн відноситься Україна. Перед країнами, що розвиваються глобалізаційні конфлікти протікають більш гостро, котрі не просто розв'язати.

Для ефективного включення України в процеси глобалізації українці повинні ствердити і зберегти свої національні особливості. Адже глобалізація поширює західні стандарти життя на увесь світ, маючи потужний економічний потенціал. Тому найголовніше завдання, яке повинно виконати українське суспільство це створення належних умов для розвитку пересічного українця.

У підрозділі 3.3 “Національна ідентичність як чинник формування особистості” розглянуто як під впливом глобалізаційних процесів змінюється ставлення до етнонаціональних цінностей як буття окремої людини, так і буття людства. Глобалізація здійснила такий вплив на ставлення до етнонаціональної ідентичності, що трактується як пережиток минулого. В такому контексті зауважимо, що ідентифікація сучасної людини має суперечливий характер, оскільки людина може себе ідентифікувати в різних рівнях суспільного буття.

Національне буття є своєрідним зв'язком між поколіннями. Відбувається комунікація поколінь. Наступне покоління приймає від попереднього традиції, звички, вірування, легенди, оповідання та ін., а потім передана інформація осмислюється, засвоюється і, в свою чергу, знову передається наступному поколінню. Чим триваліша ця комунікація, тим багатша і міцніша нація. Національна культура є природною, органічною, а її середовище необхідною умовою для становлення і розвитку особистості.

Зміни в культурі обов'язково передбачають зміни в кожній конкретній людині. Космополітична культура заснована на штучних і фальшивих цінностях, тому вона не є життєздатною на тривалий час. На нашу думку, вона є складовою перехідного періоду як окремо взятої особистості, так і світу, в цілому. Загрозливим фактором, який несе в собі глобалізація - це значні деструктивні тенденції уніфікації культурного простору, порушуючи тим самим перед національною державою проблему збереження власної культурної самобутності на міжнародній арені та підтримки культурної багатоманітності у суспільстві.

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні здійснено соціально-філософський аналіз адаптації, формування і реалізації особистості в умовах розгортання глобалізаційних конфліктів, а також виявленні особливості цього процесу, що дозволяє зробити наступні підсумки.

У сучасній соціально-філософській літературі особистість трактується з різних позицій, але визначальним і домінуючим є такий підхід, коли вона розглядається як соціалізований індивід, який поєднує в собі всі соціальні ролі і несе відповідальність за їх виконання. На сучасному етапі розвитку філософського мислення і розгортання глобалізаційних процесів особистість визначають як “Людину світу” або “Інтернаціональну людину”.

В дисертації визначено, що глобалізаційні процеси суттєво впливають на становлення і реалізацію особистості. Дослідження процесів глобалізації показує, що це явище не є однозначним, воно має суперечливий характер. Глобалізація несе в собі як процеси єднання світу, так і тенденції його фрагментації. Глобалізація не є сукупністю міфів, а це реально існуючий процес. Тут поруч присутні як нові перспективи розвитку світового співтовариства, так і нові небезпеки.

Слід вважати, що основною рушійною силою у формуванні нового світового порядку і особистості, зокрема, виступають конфлікти. На сучасному етапі розвитку світу вони мають не локальний характер, а планетарний. Тому в сучасній соціально-філософській літературі крім традиційно визначених типів конфліктів виокремлюються такі, які виникають в процесі розгортання глобалізації.

Характеристика глобалізаційних конфліктів дозволяє виокремити ряд їх зовнішніх і внутрішніх чинників. До зовнішніх відносяться рухи антиглобалістів.

До внутрішніх чинників належить ціла низка суперечностей, які несе в собі глобалізація:

- конфлікт між природою і людиною, який опосередкований діяльністю людини, як основного рушія цього конфлікту;

- конфлікт між цивілізаціями, так звана “силова глобалізація”;

- уніфікація як загрозливий результат глобалізаційних процесів;

- дуальність світу: фізичний та віртуальний, що посилює внутрішньо особистісний конфлікт і породжує таке явище як “втеча від реальності”.

Необхідно підкреслити, що як людство в цілому, так і окрема особистість не може знаходитись в стані конфлікту постійно. Кожен конфлікт, як правило, вирішується, функціонуючи конструктивно чи деструктивно. Особливістю глобалізаційних конфліктів є те, що вони обов'язково повинні вирішуватись світовим співтовариством в цілому. Однак, становлення світового співтовариства знаходиться лише на початковому етапі. Тому для побудови спільного майбутнього людство повинно, насамперед, усвідомити себе як єдине світове, глобальне співтовариство, яке засноване на взаємоповазі, взаємозалежності і урахуванні неповторності і особливості кожної особистості, нації, держави, цивілізації.

Потрібно також наголосити, що при трансформації соціального середовища особистість звільняється від прихильності до конкретного суспільства. Це відкриває перед особистістю ряд додаткових можливостей для самореалізації та вибору різних життєвих стратегій. Отже, в глобальному суспільстві перед особистістю постає проблема внутрішньої самостійного визначення. В той же час вона намагається створити нову ідентичність - глобальну. Але глобальна ідентичність не вимагає відмови від сутнісних і унікальних характеристик тієї спільноти, з якою себе ідентифікує особистість. Адже при відмові від характерних сутностей спільноти виникає таке загрозливе явище як уніфікація.

Реалізація особистості в сучасному українському суспільстві, яке знаходиться у перехідному періоді вимагає суттєвих корекцій в соціокультурній сфері. Така корекція спрямована на формування нової соціокультурної моделі особистості, адже нова соціокультурна реальність передбачає вибір нових пріоритетів, цінностей, методів адаптації до реальності, яка трансформується.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Левченюк Є.В. Особистість в умовах розгортання соціального конфлікту / Є.В.Левченюк // Філософські проблеми гуманітарних наук. - 2006. - №8-9. - С. 203-208.

2. Левченюк Є.В. Глобалізація: особливості соціально-філософського аналізу змісту поняття / Є.В. Левченюк// Науковий вісник Чернівецького університету. - 2006. Випуск 309-310. Філософія. - С. 110-114.

3. Левченюк Є.В. Роль глобалізаційних конфліктів у формуванні світового співтовариства / Є.В. Левченюк // Практична філософія. - 2007. - №3. - С. 122-128.

4. Левченюк Є.В. Внутрішньо особистісний конфлікт як основа соціалізації людини / Є.В. Левченюк // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Збірник наукових праць. - 2007. Випуск XVIII. - С. 41-48.

5. Левченюк Є.В. Вплив глобалізаційних процесів на інтеграцію України до світового співтовариства / Є.В. Левченюк // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. - 2007. Випуск 20. - С. 116-122.

6. Соціальна мобільність - один з аспектів процесу глобалізації: матеріали доповідей та виступів міжнародної наукової конференції “Дні науки філософського факультету - 2006”, (Київ, 12-13 квітня 2006 р.) / К.: ВПЦ «Київський університет», Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2006. - 149.

7. Перспективи розвитку особистості в умовах глобалізації: матеріали наукової конференції “Філософія гуманітарних наук: актуальність і перспективи розвитку”, (Чернівці, 5-6 жовтня 2006 р.) / «Рута», Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, 2006. - С. 263.

8. Реалізація особистості в умовах глобалізаційних процесів: матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку”, (Київ, 2-3 березня 2007) / К.: ВЦ “Принт-центр”, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2007. - 354. філософський глобалізація суспільство

9. Загроза уніфікації особистості в умовах глобалізації: матеріали доповідей та виступів міжнародної наукової конференції “Дні науки філософського факультету - 2007”, (Київ, 18-19 квітня 2007 р.) / К.: ВПЦ «Київський університет», Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2007. - 142.

10. Влияние современных коммуникативных технологий на становление личности в информационном обществе: труды международной научно-теоретической конференции “Коммуникативные стратегии информационного общества”, (Санкт-Петербург, 9-11 октября 2007 г.) Издательство политехнического университета, Санкт-Петербург, Санкт-Петербургский государственный политехнический университет, 2007. - 266.

Размещено на Allbest.ru