Чинники соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства (соціально-філософський аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Чинники соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства (соціально-філософський аналіз)

Кривоконь Олександр Григорович

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Історія розвитку людства - це історія зльоту й падіння людського генію, історія створення справжніх чудес світу і засобів знищення людства, проявів високої духовності, благородства і варварського знищення цілих країн і народів. Неоднозначність і суперечливість історичного процесу обумовлені не лише природними, економічними, соціальними, політичними та духовними факторами, але й здатністю народів та окремої особистості впливати на перебіг історичних подій, зміст і спрямованість історичного розвитку.

Проблема особистості, її формування та розвитку належить до вічних проблем людства і завжди привертала увагу науковців, політичних діячів і громадськості. Значної акцентуації проблема набувала в умовах соціальних трансформацій в окремих країнах, на зламі цивілізацій і переходу людства до нових історичних епох.

Актуальність дослідження чинників соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства зумовлена декількома обставинами.

По-перше, необхідністю визначення сутності, змісту та особливостей процесу формування особистості в умовах входження людства до інформаційної ери. Кожна нова історична епоха, як яскраво свідчить історичний досвід людства, висуває нові вимоги не лише до соціально-типологічних якостей, якими має володіти особистість у нових умовах буття соціуму, але й до процесу її формування.

По-друге, потребами виявлення трансформації в ієрархії чинників соціального формування особистості, обумовленої процесами змін в усіх сферах суспільної життєдіяльності, що відбувається під впливом переходу людства до інформаційної ери і розбудови інформаційного суспільства. Виявлення особливостей детермінації процесу соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства дозволить як прогнозувати соціально-типологічні якості, яких набуватиме особистість і здійснювати корегування процесу їх формування.

По-третє, потребами визначення домінуючих тенденцій у формуванні особистості в умовах становлення інформаційного суспільства, детермінованих змінами в ієрархії чинників соціального формування особистості.

По-четверте, необхідністю з'ясування сутності і змісту соціального механізму формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства, визначення напрямків діяльності щодо оптимізації процесу формування особистості в умовах становлення основ інформаційного суспільства в Україні.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження пов'язане з науково-дослідними роботами (НДР) “Гуманітаризація”, “Особистість” і “Культура”, що проводилися і проводяться кафедрою філософії Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за завданням Міністерства оборони України; отримані результати знайшли відображення у проміжних і заключних звітах про НДР, розробці технічних завдань.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Проблема формування особистості завжди була й залишається предметом досліджень науковців, політиків, письменників і діячів мистецтва. Першими кроками в дослідженні проблеми у вітчизняній гуманітарній науці стали роботи, присвячені засадним питанням людини, її сутнісним силам, структурі та умовам їх реалізації. Це розробки таких вчених, як Є.О. Ануфрієв, С.С. Батенін, І.С. Бекешкіна, Л.П. Буєва, І.В. Ватін, І.Ф. Ведін, О.Г. Вовченко, С.С. Гольдентріхт, Є.А. Железов, А.Г. Здравомислов, Р.С. Карпінська, Г.Г. Квасов, П.В. Квіткін, В.Є. Кемеров, С.М. Ковальов, О.Н. Крутова, Є.М. Мануйлов, О.Г. Мисливченко, Х.Ф. Сабіров, Г.Л. Смирнов, А.Т. Хлоп'єв, М.Ф. Цибра, В.К. Шаховський, В.І. Шинкарук та ін. Серед найінтенсивніших досліджень проблеми останніми роками є також розробки соціально-психологічних аспектів життєвого шляху особистості, що їх здійснюють, зокрема, такі вчені, як К.О. Абульханова-Славська, А.В. Грибакін, Є.І. Головаха, І.О. Мартинюк, Н.В. Паніна, Л.В. Сохань, В.О. Тихонович та ін. Плідні дослідження проблеми самореалізації особистості в контексті культури знаходимо в розробках Т.О. Вєтошкіної, Н.В. Кленової, Л.Н. Когана, В.М. Межуєва, В.Г. Рибалки, Н.І. Шаталової та ін. Культурологічний аспект життєдіяльності особистості аналізується В.П. Андрущенком, В.С. Біблером, Є.К. Бистрицьким, Л.В. Губерським, І.І. Коваленко, В.А. Малаховим, М. Недашківською та іншими дослідниками.

Наступним напрямком можна назвати дослідження проблеми становлення особистості в контексті його джерел та рушійних сил, особливо потреби особистості в самореалізації. Це роботи О.П. Дзьобаня, В.Й. Коцюбинського, В.О. Лозового, М.М. Михайлова, О.К. Чаплигіна, О.В. Шишкіна та інших. На особливу увагу заслуговують дослідження проблеми індивідуальності особистості, які знайшли своє відображення у працях таких авторів, як Г.М. Гак, Г.Г. Ділігенський, І.І. Резвицький, В.П. Тугарінов та ін. Ще один аспект дослідження - це сенсожиттєві, світоглядні парадигми життєдіяльності особистості. Вони - предмет наукових пошуків таких вчених, як Л.О. Гончаренка, Г.Г. Кириленко, Л.Н. Когана, І.С. Кона, О.Т. Москаленка, В.Ф. Сержантова, Н.І. Соболєвої, В.В. Століна, І.Т. Фролова та ін. Найрізноманітніші спеціальні детермінанти становлення і життєдіяльності особистості стали предметом наукового аналізу В.О. Ананьїна, О.Г. Данильяна, А.Г. Здравомислова, І.І. Кравченко, О.М. Ледяєвої, Н.Г. Милосердової, В.В. Мшвенієрадзе, А.П. Огурцова, Н.П. Осипової, В.Ф. Сіренко, В.С. Стьопіна, М.П. Требіна, С.В. Туманова, Л.І. Чінакової, Т.І. Ящук та ін. Останнім часом проблему маргінальності і маргінальної особистості розробляють А.І. Атоян, Є.В. Стариков, М.В. Тьомкін, Г.І. Упорова, К.А. Феофанов, Н.А. Фролова, Т. Шанін, В.А. Щапінський та ін. Нарешті, проблемі становлення особистості взагалі присвячені роботи Г.С. Батищева, Г.І. Волинки, В.М. Гордона, В.С. Ларцева, В.І. Муляра, С.Л. Рубінштейна, В.С. Струтинського, А.А. Хамідова та ін.

Віддаючи належне досягненням вітчизняних і закордонних науковців в осмисленні проблеми, слід зазначити відсутність спеціального дослідження, у якому б здійснювався соціально-філософський аналіз особливостей детермінації процесу соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства. Таким чином, соціально-філософська затребуваність і недостатня наукова розробленість проблеми зумовили вибір теми дослідження.

Об'єкт дослідження - процес соціального формування особистості.

Предмет дослідження - чинники соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства.

Мета і завдання дослідження. З огляду на ступінь розробленості проблеми, а також її багатомірність, мета дослідження полягає в тому, щоб на основі соціально-філософського аналізу процесу соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства визначити особливості детермінації, провідні тенденції і соціальний механізм формування особистості, зміст та основні напрямки діяльності щодо оптимізації цього процесу в умовах розбудови основ інформаційного суспільства в Україні.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення таких дослідницьких завдань:

- з'ясувати сутність процесу соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства;

- виявити специфіку детермінації процесу соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства;

- визначити провідні тенденції соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства;

- розкрити сутність і зміст соціального механізму формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства;

- обґрунтувати напрямки діяльності щодо оптимізації процесу соціального формування особистості в умовах розбудови основ інформаційного суспільства в Україні.

Методи дослідження. Визначаючи методологічну основу роботи, дисертант виходив із необхідності системного підходу до визначення методів дослідження такого складного феномену, як особистість, особливостей її соціального формування в умовах розбудови інформаційного суспільства.

Методологічну основу дослідження становлять принципи соціально-філософського дослідження - генетичний, онтологічний, аксіологічний, соціологічний, структурно-функціональний, конкретно-історичний, змістовний, принципи об'єктивності, детермінізму, протиріччя, всебічності, єдності об'єктивного й суб'єктивного, історичного й логічного; принципи герменевтики й синергетики.

Методичний інструментарій дослідження базується на загальнонаукових методах пізнання - порівнянні, аналізі й синтезі, індукції і дедукції, систематизації та узагальненні; на контент-аналізі матеріалів періодичних видань.

Теоретичну основу дослідження становлять роботи вітчизняних (В. Ананьїн, В. Андрущенко, І. Бойченко, Л. Губерський, О. Данильян, Л. Кейсевич, В. Крисаченко, В. Куценко, В. Лозовой, М. Михальченко, В. Табачковський, О. Чаплигин, В. Ларцев та ін.) і закордонних (О. Москаленко, В. Сержантов, О. Ефендієв Х. Арендт, У. Бек, М. Бубер, П. Бьюкенен, І. Валлерстайн, Л. Гумильов, М. Кастельс, А. Печчеї, Е. Тоффлер, Ф. Фукуяма, С. Хантингтон та ін.) дослідників, які здійснювали аналіз феномену особистості в історії розвитку суспільства. Велика увага приділена сучасній філософсько-історичній, соціально-філософській, політологічній, психологічній і соціологічній літературі, у якій аналізуються найбільш актуальні проблеми формування особистості в новому тисячоліття, виділяються необхідні якості особистості, що необхідно активно формувати в умовах розбудови інформаційного суспільства.

Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні соціально-філософського аналізу особливостей детермінації процесу соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства. На підставі цього аналізу визначено сутність процесу соціального формування особистості в умовах інформаційного суспільства; виявлено провідні тенденції соціального формування особистості; розкрито соціальний механізм і напрямки діяльності щодо оптимізації процесу формування особистості в умовах розбудови основ інформаційного суспільства в Україні.

В межах дисертації висунуто й обґрунтовано низку положень, які конкретизують наукову новизну:

- запроваджено розуміння особистості як конкретного індивіду, який у процесі опанування системи суспільних цінностей, набуття соціального і професійного досвіду, формування власної системи цінностей і ціннісних орієнтацій здобув соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності, усвідомлює свою належність до них і постає суб'єктом суспільних відносин, соціальної і культурної творчості;

- вперше визначено, що соціальне формування особистості в умовах інформаційного суспільства постає складним і суперечливим процесом набуття й трансформації індивідуальних соціокультурних і соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності для реалізації індивідуальних і суспільних життєвих стратегій на основі акцентуації розгортання окремих компонентів природи і психіки людини цілеспрямованим та опосередкованим впливом соціально-інформаційного простору на свідомість, стиль життя та діяльності, ціннісні орієнтації та громадську позицію індивіда;

- обґрунтовано, що в умовах розбудови інформаційного суспільства відбувається трансформація ієрархії детермінант у системі чинників формування особистості: зменшується залежність процесу формування особистості від безпосередніх природних і соціокультурних умов буття; зростає значення зовнішнього соціокультурного середовища; підвищується роль індивідуальних психологічних особливостей індивіда; актуалізується значення інтелектуальних якостей у процесі формування особистості; зменшується роль фізичних якостей і фізіологічної обумовленості процесу формування особистості;

- доведений суперечливий за домінуючими тенденціями вплив процесу розбудови інформаційного суспільство на процес соціального формування особистості, що знаходить свій прояв як у всебічному розкритті та прояві індивідуально-особистісних якостей індивіда, реалізації його прагнень до соціальної ідентифікації і соціальної динаміки, перетворенні в активного суб'єкта суспільних відносин, соціальної й культурної творчості, так і втраті особистістю своєї індивідуальності та національної соціокультурної ідентичності, соціальній інфальтильності, падінні моральності, абсолютизації прагнень до задоволення матеріальних і природних потреб;

- вперше визначено, що соціальний механізм формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства - це детермінований потребами суспільства й особистості спосіб цілеспрямованого й опосередкованого впливу соціально-інформаційного простору на процес розгортання природи і психіки людини, свідомість, стиль життя та діяльність, ціннісні орієнтації та громадську позицію індивіда з метою набуття й трансформації індивідуальних соціокультурних і соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності, який реалізується через систему суб'єкт-суб'єктних та суб'єкт-об'єктних відносин і зумовлюється об'єктивними закономірностями процесу формування особистості. Розкриті складові соціального механізму формування особистості;

- обґрунтовані основні напрямки діяльності щодо оптимізації процесу соціального формування особистості в умовах розбудови основ інформаційного суспільства в Україні.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у створенні передумов для розробки соціально-філософської концепції особистості, концепції соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства, подальшого осмислення детермінант і механізмів формування особистості, визначення пріоритетних напрямків розвитку українського суспільства в контексті сучасних світових інформаційних процесів. Теоретичні положення й висновки можуть бути використані при обґрунтуванні та розробці теоретичних засад гуманітарної і соціальної політики держави, реформування системи загальної середньої освіти.

Практичне значення роботи полягає в рекомендаціях, спрямованих на оптимізацію процесу соціального формування особистості в умовах розбудови основ інформаційного суспільства в Україні. Реалізація цих рекомендацій сприятиме вибору найефективніших шляхів соціального формування особистості, яка б найбільш повно відповідала вимогам інформаційного суспільства, програмам реформування всіх сфер буття українського соціуму. Отримані результати можуть бути використані у викладанні гуманітарних та соціально-економічних дисциплін у вищих навчальних закладах, організації навчально-виховного процесу.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, практичні висновки й рекомендації дисертації обговорювалися на наукових семінарах і засіданнях кафедри філософії Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба; апробовані на І-ІІ наукових конференціях Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (2005-2006 рр.), ХVІІ Харківських політологічних читаннях “Проблеми формування електоральної культури населення” (Харків, 2005 р.), II Mezinбrodni vedecko-praktickб conference “Perspektivni novinky vedy a technici - 2005” (Praha, 2005), II Miкdzynarodowej naukowe-praktycznej konferencji “Wyksztalcenie s nauka bez granic - `2005” (Przemyњl, 2005), Першій міжнародній науковій конференції “Україна: шляхи культурного розвитку та формування духовної цілісності” (Чернігів, 2006 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Глобальні проблеми людства як фактор трансформації освітніх систем” (Харків, 2007 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення в 11 публікаціях, 4 з яких - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 199 сторінок, з них 180 - основного тексту. Список використаної літератури налічує 281 позицію.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми і стан наукової розробки проблеми; визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, його теоретична й методологічна основа; розкривається наукова новизна отриманих результатів, їх теоретичне та практичне значення; наводяться відомості про апробацію результатів дисертації, публікації та структуру роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження процесу формування особистості” розкриваються теоретико-методологічні підходи до аналізу проблеми особистості, сутності та змісту процесу її формування.

У підрозділі 1.1. “Феномен особистості як предмет дослідження соціальної філософії” аналізуються підходи щодо дослідження феномену особистості, що існують у соціальній філософії. Здійснено компаративний аналіз вивчення феномену особистості психологією, педагогікою, соціологією, політологією, історією, економічними та юридичними науками, культурологією, етнологією і соціальною філософією.

Проаналізовано теоретико-методологічні підходи до феномену особистості томізму, неотомізму, марксизму, російської філософії, персоналізму, екзистенціалізму, філософської антропології, феноменології і деяких інших шкіл і напрямків. Показано, що у філософській антропології можна виділити такі напрямки щодо дослідження феномену особистості: неотомістська антропологія (Р. Гвардіні, І. Гейзер, М. Шьякка), що співвідносить особистість зі стійким об'єктивним порядком, створеним Богом, в якому людина посідає певне місце; аксіологічна антропологія, що виходить зі ствердження ієрархічно впорядкованого царства абсолютних цінностей (Н. Гартман, А. Демпф, М. Конрад-Мартіус, Ф.Й. Рінтелен); натуралістична філософська антропологія (І.П. Павлов, Е. Торндайк, Д. Уотсон), де місце абсолютних цінностей займають філософсько-антропологічні закономірності, які задають порядок світу й детермінують людину; індивідуалістична й персоналістична філософська антропологія (М. Недонсель, М. Шелер, В. Штерн), у якій здійснюється бунт проти будь-яких об'єктивних відносин, чи то фізичні закони чи то ціннісно-нормативний порядок; особистість сама формує й структурує і себе, і порядок; екзистенціальна філософська антропологія (Н. Аббаньяно, К. Барт, Е. Бруннер, М. Бубер, Ф. Гогартен, Г. Марсель), у якій особистість та її діяльність формує у своїх “проектах”, “інтеракціях”, “турботі” власний світ на противагу інертному об'єктивно-речовинному світу; ірраціоналістична антропологія (А. Бергсон, Ш. Блондель, Л. Клагес, Х. Ортега-і-Гассет, М. де Унамуно); прагматична антропологія (У. Джемс, Д. Дьюї, А. Гелен, Г. Плеснер, Е. Ротхаккер, Ф. Шиллер); трансцендентальна антропологія (Л. Бінсвангер, О. Больнов, Е. Кассірер, Г. Ріккерт, М. Хайдеггер); об'єктивно-ідеалістична філософська антропологія (Б. Бозанкет, Т. Літт, Е. Шпрангер).

Обґрунтовується, що в сучасній філософії існує декілька підходів до особистості. Інтегральний підхід трактує особистість як persona educandus і educabilis, тобто як істоту, що виховується й потребує освіти (Г. Лідтке, Г. Рот, А. Флітнер). Феноменологічний підхід розглядає особистість як persona distincfus, а саме як підлітка, дитя, вчителя, школяра, батька, мати (М. Я. Лангевелд, Р. Лассан). Діалектико-рефлексивний підхід визначає особистість як “політичну тварину”. Особистість проявляє себе в модусі соціального й індивідуального самоздійснення (Т. Адорно, М. Бубер, В. Клафка, Е. Левінас). Імпліцитний підхід розуміє особистість як imago hominus. Особистість існує лише в модусі образів себе (А. Шейерл). Плюрально-історичний підхід трактує особистість як persona absconditus, що виявляється у модусі рефлексивності й двоякої історичності (Х. Вулф, Д. Кампер, Л. Мелленхауер). Філолофсько-антропологічний підхід інтерпретує особистість як “тварину, що не зупиняється”. Особистість - це цілісність відкритих питань, “відкрита система” (О. Больнов, И. Дерболав, У. Лох). Постмодерністський підхід робить акцент на тексті. Особистість розглядається як анаграма, перетворюючись на поетичний текст (К. Гірц, Ж. Деррида, М. Фуко).

У підрозділі 1.2. “Конкретно-історична модифікація процесу соціального формування особистості” здійснений логіко-дискурсивний аналіз понять, що розкривають різноманітні аспекти соціального становлення особистості - “соціалізація особистості”, “розвиток особистості”, “формування особистості”.

Розкривається, що соціально-філософська рефлексія сутності та змісту процесу соціального формування особистості має конкретно-історичну модифікацію, обумовлену соціокультурним розвитком суспільства, розумінням сутності та структури особистості, ступенем домінування психологічних та соціологічних підходів.

Показується, що процес соціального формування особистості має багатоаспектний характер і може розглядатися за декількома засадами. У функціональному плані - як процес формування соціально-типологічних та індивідуальних соціальних рис, необхідних для життєдіяльності суспільства, соціальних спільностей і груп, окремої особистості. У змістовному плані - як сукупність органічно взаємопов'язаних процесів, певна сукупність яких залежить від засад їхньої класифікації. У структурному плані процес формування особистості може розглядатися як органічна єдність спеціалізованої та неспеціалізованої діяльності.

Виходячи із загальнофілософського розуміння сутності процесу взагалі, багатоплановості процесу соціального формування особистості та запропонованого розуміння сутності особистості, доводиться, що у процесі соціального формування особистості відбувається набуття та трансформація соціально-типологічних та індивідуальних соціальних якостей індивіда.

Аналіз змісту процесу соціального формування особистості дозволив стверджувати, що формування особистості постає складним і суперечливим процесом набуття й трансформації індивідуальних соціокультурних і соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності для реалізації індивідуальних і суспільних життєвих стратегій на основі акцентуації розгортання окремих компонентів природи і психіки людини цілеспрямованим та опосередкованим впливом соціально-інформаційного простору на свідомість, стиль життя та діяльності, ціннісні орієнтації та громадську позицію індивіда.

У другому розділі “Детермінанти й механізм соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства” на основі аналізу чинників соціального формування особистості досліджуються особливості детермінації процесу соціального формування особистості в сучасному світі; розкривається соціальний механізм формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства.

У першому підрозділі “Особливості детермінації соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства” доведено, що процес соціального формування особистості є складною динамічною системою, яка зумовлена впливами різноманітних факторів, що детермінують її стан, динаміку та тенденції, визначають зміст, особливості функціонування та розвитку на певних етапах існування суспільства та життєдіяльності соціуму.

Обґрунтовується, що соціальне формування особистості обумовлено трьома органічно взаємопов'язаними групами факторів: природними, соціокультурними та індивідуально-особистісними. Природні фактори - це природне середовище, в якому перебуває індивід і відбувається розгортання його біологічної, соціальної та духовної природи. До природних факторів віднесені космічні, біосферні та географічні. Соціокультурні фактори (економічні, соціальні, політичні та духовні) залежно від рівня організації соціуму та фактичного впливу диференційовані за мега-, макро- і мікрорівнями. Мегарівень соціокультурних факторів - це економічні, соціальні, політичні та духовні процеси буття людства в цілому; макрорівень соціокультурних факторів - це економічні, соціальні, політичні та духовні процеси життєдіяльності певного суспільства; мікрорівень соціокультурних факторів - це безпосередні умови життєдіяльності особистості, стан та особливості професійних, соціальних та духовних процесів життя конкретних колективів. Індивідуально-особистісні фактори соціального формування особистості мають прояв через біогенетичні, фізіологічні та психологічні особливості особистості (специфіка психічних процесів, властивостей і станів), особливості її психічної діяльності на рівні умовного рефлексу та життєдіяльності як процесу адаптації; через специфіку функціонування колективного та індивідуального неусвідомленого, формування певних стереотипів та архетипів, життєвий та історичний досвід індивіда.

Спираючись на результати зарубіжних і вітчизняних досліджень сутності та специфіки інформаційного суспільства, проаналізовано особливості детермінації соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства. Доведено, що в умовах розбудови інформаційного суспільства відбувається трансформація ієрархії детермінант у системі чинників соціального формування особистості: зменшується залежність процесу формування особистості від безпосередніх природних і соціокультурних умов буття; зростає значення зовнішнього соціокультурного середовища; підвищується роль індивідуальних психологічних особливостей індивіда; актуалізується значення інтелектуальних якостей у процесі формування особистості; зменшується роль фізичних якостей і фізіологічної обумовленості процесу формування особистості;

У другому підрозділі “Соціальний механізм формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства” розкривається об'єктивна необхідність соціального формування особистості у нових умовах буття соціуму, визначається сутність і зміст соціального механізму формування особистості.

Установлено, що в умовах розбудови інформаційного суспільства, коли кожна людина стає свідком і співучасником загальносвітових процесів і подій, необхідність соціального формування особистості набуває загальнолюдської, цивілізаційної, суспільної (загальнодержавної), етнонаціональної, соціально-професійної, соціально-групової та особистісної обумовленості.

Доводиться, що соціальний механізм формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства - це детермінований потребами суспільства й особистості спосіб цілеспрямованого й опосередкованого впливу соціально-інформаційного простору на процес розгортання природи і психіки людини, свідомість, стиль життя та діяльність, ціннісні орієнтації та громадську позицію індивіда з метою набуття й трансформації індивідуальних соціокультурних і соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності, який реалізується через систему суб'єкт-суб'єктних та суб'єкт-об'єктних відносин і зумовлюється об'єктивними закономірностями процесу формування особистості.

Соціальний механізм формування особистості розглядається як система органічно взаємопов'язаних елементів: цілей соціального формування особистості; суб'єкт-суб'єктних і суб'єкт-об'єктних відносин процесу соціального формування особистості; шляхів та форм діяльності щодо здійснення соціального формування особистості; суб'єктів, у діяльності яких реалізуються закономірності соціального формування особистості; умов соціального формування особистості; засобів соціального формування особистості.

У третьому розділі “Особливості соціального формування особистості в умовах розбудови основ інформаційного суспільства” розкривається специфіка соціокультурних процесів в умовах розбудови основ інформаційного суспільства; показаний вплив світових інформаційних процесів на соціальне формування особистості у сучасному українському соціумі; визначаються напрямки діяльності щодо оптимізації процесу соціального формування особистості в умовах розбудови основ інформаційного суспільства в Україні.

У першому підрозділі “Особистість в умовах розбудови основ інформаційного суспільства” доводиться, що розбудова основ інформаційного суспільства започатковує докорінну трансформацію діяльності та стосунків особистості в економічній, соціальній, політичній і духовній сферах суспільної життєдіяльності, стилю життя, системи цінностей і ціннісних орієнтацій.

Розкривається, що в умовах упровадження інформаційних технологій у всі сфери виробництва, збереження і розповсюдження суспільних цінностей, насамперед, матеріальних і духовних, засобів масової комунікації, зміни пріоритетів у співвідношенні сфери виробництва і сфери надання послуг відбувається трансформація системи соціальної стратифікації суспільства, соціальних статусів особистості як представника певних соціальних і соціально-професійних груп. Підкреслюється, що зазначені процеси обумовлюють зміни у соціально-типологічних якостях соціальних і соціально-професійних груп, висувають нові вимоги до індивідуальних соціальних якостей особистості. Стверджується, що особливо важливого значення набувають такі її якості, як схильність до інновації, креативність, постійне прагнення до збагачення новими знаннями і самовдосконалення.

Показано, що завдяки інформагенезу відбувається безпрецедентне прискорення становлення й автономізації особистості, здійснюються її трансакції із суспільством. Підкреслюється активізація процесу перетворення людини на відкриту нелінійну систему, де особливого значення набувають трансцендентні основи та екзистенційні виміри буття особистості.

Розкривається суперечливий за домінуючими тенденціями вплив розбудови основ інформаційного суспільства на процес соціального формування особистості, що знаходить свій прояв як у всебічному розкритті та виявленні індивідуально-особистісних якостей індивіда, реалізації його прагнень до соціальної ідентифікації і соціальної динаміки, перетворенні на активного суб'єкта суспільних відносин, соціальної й культурної творчості, так і втраті особистістю своєї індивідуальності та національної соціокультурної ідентичності, соціальній інфантильності, падінні моральності, абсолютизації прагнень до задоволення матеріальних і природних потреб.

У другому підрозділі “Особливості соціального формування особистості у сучасному українському суспільстві” показується, що цей процес відбувається за умов незавершеності системної трансформації посттоталітарного суспільства; відсутності досягнення рівня розвитку індустріального суспільства; трансформації системи міжнародних відносин; загострення міжцивілізаційних протиріч і боротьби провідних країн за домінування у сучасному світі; процесів глобалізації і переходу людства до інформаційної ери; ускладнення усього комплексу екологічних проблем.

Доводиться, що транзитивний стан суспільства та особливості сучасного буття світового співтовариства обумовили декілька особливостей соціального формування особистості у сучасному українському суспільстві. До основних з них віднесено: здійснення в умовах нескінчених трансформацій і потрясінь, відсутності у суспільстві єдності у розумінні напрямків і механізмів розвитку суспільства; домінування у системі ціннісних орієнтацій матеріальних інтересів, орієнтація на досягнення особистого благополуччя; гіпертрофованість соціальних статусів соціальних і соціально-професійних груп в українському суспільстві; руйнування фундаментальних засад історичної етнокультурної спадщини, соціокультурних традицій народу і домінування західних цінностей у процесі формування особистості; незавершеність процесу формування українського народу як політичної нації і культурно-історичної спільності, соціокультурного фенотипу народу України; відсутність дієвих механізмів захисту інформаційного простору, загальнолюдських і національно-історичних духовних цінностей.

Обґрунтовано основні напрямки діяльності щодо оптимізації процесу соціального формування особистості в умовах розбудови основ інформаційного суспільства в Україні:

перехід від орієнтації на формування “базисної особистості” (еталон, матриця, що слугує відтворенню бажаних, з погляду суспільства, рис особистості), який забезпечує стійку репродукцію суспільства та його інститутів, здійснює їх історичну й соціокультурну спадкоємність до орієнтації на формування вільної і самостійної особистості;

формування інформаційної культури особистості, насамперед, вміння використовувати засоби масової комунікації та обробки інформації, орієнтуватися в інформаційних потоках і використовувати інформаційні ресурси, здатності до критично-аналітичного ставлення до інформації, дотримання прав інтелектуальної власності;

створення ефективного національного інформаційного простору, здатного забезпечити інформаційні потреби особистості у науково-технічній, виробничій, освітній, політичній, соціальній та художньо-естетичній сферах;

забезпечення безпеки суспільства у духовній сфері, насамперед, у галузі збереження духовної спадщини і національно-культурної ідентичності народу, захисту національно-історичних і загальнолюдських цінностей;

зміна парадигми освітньої діяльності у системі загальної середньої освіти - перехід від предметної спрямованості навчального процесу до формування загальної культури, прагнення до постійного самовдосконалення та саморозвитку, розвитку індивідуальності;

формування соціокультурного фенотипу народу України як політичної нації і культурно-історичної спільності, національної самосвідомості і самоідентичності, національної гідності.

ВИСНОВКИ

У висновках підбиті підсумки проведеного дослідження, зроблені теоретичні узагальнення, запропоновані рекомендації теоретичного, методологічного й методичного характеру, визначені можливі напрямки подальшої розробки проблеми.

1. В сучасній філософії існує декілька підходів до особистості: інтегральний підхід трактує особистість як persona educandus і educabilis (особистість - це істота, яка виховується й має потребу в освіті); феноменологічний підхід розглядає особистість як persona distincfus (особистість - це підліток, дитя, учитель, школяр, батько, мати); діалектико-рефлексивний підхід трактує особистість як “політичну тварину” (особистість виявляє себе в модусі соціального й індивідуального самоздійснення); імпліцитний підхід розглядає особистість як imago hominus (особистість існує лише в модусі образів себе); за плюрально-історичним підходом особистість трактується як persona absconditus, виявляючись у модусі рефлексивності й двоякої історичності; філософсько-антропологічний підхід інтерпретує особистість як “тварину, що не зупиняється” (особистість - це цілісність відкритих питань, “відкрита система”); постмодерністський підхід робить акцент на тексті, особистість розглядається як анаграма, перетворюючись на поетичний текст.

Виявлення сутнісних рис особистості дозволило зробити висновок, що особистість - це конкретний індивід, який у процесі опанування системи суспільних цінностей, набуття соціального і професійного досвіду, формування власної системи цінностей і ціннісних орієнтацій здобув соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності, усвідомлює свою належність до них і постає суб'єктом суспільних відносин, соціальної й культурної творчості.

2. Формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства постає складним і суперечливим процесом набуття та трансформації індивідуальних соціокультурних і соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності для реалізації індивідуальних і суспільних життєвих стратегій на основі акцентуації розгортання окремих компонентів природи і психіки людини цілеспрямованим та опосередкованим впливом соціально-інформаційного простору на свідомість, стиль життя та діяльності, ціннісні орієнтації та громадську позицію індивіда.

3. Формування особистості обумовлено трьома органічно взаємопов'язаними групами факторів: природними (природне середовище, в якому перебуває індивід і відбувається розгортання його біологічної, соціальної та духовної природи), соціокультурними (економічні, соціальні, політичні та духовні фактори, які залежно від рівня організації соціуму та фактичного впливу, диференційовані за мега-, макро- і мікрорівнями) та індивідуально-особистісними.

В умовах розбудови інформаційного суспільства відбувається трансформація ієрархії детермінант у системі чинників формування особистості: зменшується залежність процесу формування особистості від безпосередніх природних і соціокультурних умов буття; зростає значення зовнішнього соціокультурного середовища; підвищується роль індивідуальних психологічних особливостей індивіда; актуалізується значення інтелектуальних якостей у процесі формування особистості; зменшується роль фізичних якостей і фізіологічної обумовленості процесу формування особистості.

4. Розбудова інформаційного суспільства має суперечливий за домінуючими тенденціями вплив на процес соціального формування особистості, що знаходить свій прояв як у всебічному розкритті та прояві індивідуально-особистісних якостей індивіда, реалізації його прагнень до соціальної ідентифікації і соціальної динаміки, перетворенні на активного суб'єкта суспільних відносин, соціальної й культурної творчості, так і втраті особистістю своєї індивідуальності та національної соціокультурної ідентичності, соціальній інфальтильності, падінні моральності, абсолютизації прагнень до задоволення матеріальних і природних потреб.

5. Соціальний механізм формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства - це детермінований потребами суспільства й особистості спосіб цілеспрямованого й опосередкованого впливу соціально-інформаційного простору на процес розгортання природи і психіки людини, свідомість, стиль життя та діяльність, ціннісні орієнтації та громадську позицію індивіда з метою набуття й трансформації індивідуальних соціокультурних і соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності, який реалізується через систему суб'єкт-суб'єктних та суб'єкт-об'єктних відносин і зумовлюється об'єктивними закономірностями процесу формування особистості.

До елементів соціального механізму формування особистості належать: цілі формування особистості; суб'єкт-суб'єктні та суб'єкт-об'єктні відносини процесу формування особистості; шляхи та форми діяльності щодо здійснення соціального формування особистості; суб'єкти, у діяльності яких реалізуються закономірності формування особистості; умови і засоби формування особистості.

6. Основними напрямками діяльності щодо оптимізації процесу формування особистості в умовах розбудови основ інформаційного суспільства в Україні визначені: формування вільної і самостійної особистості; формування інформаційної культури особистості; створення ефективного національного інформаційного простору; забезпечення безпеки суспільства у духовній сфері; зміна парадигми освітньої діяльності у системі загальної середньої освіти; формування соціокультурного фенотипу народу України як політичної нації і культурно-історичної спільності, національної самосвідомості і самоідентичності, національної гідності.

Основні положення й результати дисертаційного дослідження відображені у публікаціях

особистість інформаційний суспільство український

Кривоконь А. Факторы социального формирования личности (социально-философский аспект): Монография. - Харьков: Факт, 2005. - 240 с.

Кривоконь О.Г. Соціальний статус і соціальна роль особи в суспільстві // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХУ ПС. - 2005. - Вип. 2(23). - С. 139-144.

Кривоконь О.Г. Фактори соціального формування особи - важлива проблема соціальної філософії // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХУ ПС. - 2006. - Вип. 1(25). - С. 129-137.

Кривоконь О.Г. Особистість в інформаційному суспільстві // Вісник Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут”. Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Філософія. - Харків: НТУ „ХПІ”. - 2007. - № 4. - С. 33-38.

Кривоконь О.Г. Механізм фазової концепції формування особистості // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХУ ПС. - 2007. - Вип. 1(27). - С. 114-120.

Кривоконь А.Г. Человек как субъект электоральной культуры // Проблеми формування електоральної культури населення: Збірник наукових статей (за матеріалами ХVІІ Харківських політологічних читань). - Харків: „Право”, 2005. - С. 53-54.

Кривоконь А.Г. Социальный статус, социальная роль личности в обществе // Materiбly II Mezinбrodni vedecko-praktickб conference “Perspektivni novinky vedy a technici - 2005”. Dil 6. Psychologie a sociologie. - Praha: Publishing House „Education and Science s.r.o.“, 2005. - S. 33-35.

Кривоконь А.Г. Социально-философские концепции человека // Materiaіy II Miкdzynarodowej naukowe-praktycznej konferencji „Wyksztalcenie s nauka bez granic - `2005”. Tom 28. Politoіogija, Paсstwowe zarz№dzanie, Filozofia. - Przemyњl: Sp. Z.o.o. “Nauka i studia”, 2005. - S. 58-60.

Кривоконь О.Г. Засоби масової інформації в системі соціального формування особистості // Матеріали Другої наукової конференції Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, 15-16 лютого 2006 року. Програма конференції та тези доповідей. - Харків: ХУ ПС, 2006. - С. 125.

Кривоконь А.Г. Роль культурно-творческой деятельности в социализации личности // Україна: шляхи культурного розвитку та формування духовної цілісності. Матеріали Першої міжнародної наукової конференції (Чернігів, 18-19 травня 2006 р.). - Чернігів: КП „Видавництво „Чернігівські обереги”, 2006. - С. 83-85.

Кривоконь О.Г. Освіта як чинник формування особистості // Глобальні проблеми людства як фактор трансформації освітніх систем: Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф.-семінару кер. ВНЗ та вчен.-дослідників із проблем освіти (Харків, 1-3 лют. 2007 р.). - Харків: Вид-во НУА, 2007. - С. 241-243.

Размещено на Allbest.ru