Управління політичною партією як соціально-філософська проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ВІЩОЇ ОСВІТИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

УПРАВЛІННЯ ПОЛІТИЧНОЮ ПАРТІЄЮ ЯК СОЦІАЛЬНО - ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМА

МЕЙТУС ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ - 2005

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження соціально - філософських проблем управління політичними і громадськими організаціями, зокрема політичними партіями, обумовлено активним розвитком процесів демократизації суспільного життя в Україні, нагальною потребою вдосконалення політичних процесів. У розвитку і модернізації цих процесів політичні партії відіграють вирішальну роль. Багато в чому від їх ефективної діяльності залежить зростання політичної культури, розвинення демократії, громадянського суспільства тощо.

Проблема дослідження організації політичної партії і тих процесів, які лежать в основі її діяльності, набувають особливої актуальності при збільшенні ролі партії в політичному житті суспільства. В Україні вплив політичних партій поступово зростає в зв'язку, по-перше, з конституційною реформою і обранням Верховної Ради за партійними списками, що змінює принципи формування законодавчої гілки влади, по-друге, з очікуваним посиленням ролі партій на виборах в місцеві органи влади, по-третє, з активізацією суспільної діяльності політичних партій, що визначається необхідністю організації електорату, який підтримуватиме партію не тільки на виборах, але й під час громадянських та політичних кампаній, що стали важливим чинником суспільного життя України після “помаранчевої революції”.

Оскільки управління будь-якою організацією є одним з вирішальних чинників, що забезпечують ефективність її діяльності, дослідження проблем управління політичною партією у світлі загальних досягнень теорії управління, яка сформувалася в кінці ХХ століття, стає важливим напрямком політичної науки.

Дослідженню політичних партій в різних контекстах і у зв'язку з різними аспектами політичної діяльності завжди приділялася велика увага політологами, соціологами, філософами, у минулому (А.Токвіль, М.Острогорській, Р.Арон, Р.Міхельс, М.Вебер, В.Ленін, А.Лоуэлл, Г.Моска, М.Дюверже, Ф.Хайек, С.Роккан, та інші) і сьогоденні (П.Бурдье, А.Лейпхарт, С.Ліпсет, Е.Пуфлер, В. фон Тізенгаузен, І.Уоллерстайн, С.Хантінгтон, Х.Хесс, Э.Элліс та інші). Насамперед, партії розглядалися як механізм для формування або трансформування суспільної свідомості, репрезентації інтересів суспільства в тих чи інших владних конструкціях, які сприяли б створенню демократичних систем управління державою, розбудові громадянського суспільства.

Дослідження ролі та функції політичної партії продовжувалося в кінці ХХ століття і є актуальним в наші дні (Г.Сарторі, М.Михальченко, К.Гаджієв, Л.Сморгунов, В. Королько, В.Танчер, Т.Шмачкова, Е.Пуфлер, В.Горбатенко, А.Слюсаренко, М.Томенко, О.Зінченко, Г.Голосов, Д.Видрін, В.Литвин, В.Кремень, І.Шапіро, Ю.Шведа, Ю.Ященко та інші). Особливо важливим представляється аналіз змін, які пов'язуються з політичними партіями в умовах трансформації і модернізації суспільства, загальних змін суспільних відносин в Україні. Актуалізується завдання з'ясувати умови і чинники функціонування політичної партії, проаналізувати її як систему взаємозалежних складових. Саме такий підхід дозволяє побудувати моделі, що були б адекватні реальності, обґрунтувати основні принципи організації сучасної політичної партії в її соціально-філософському контексті.

Зв'язок проблеми з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації пов'язана з темою відділу соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України: “Модернізація системи вищої освіти: соціальна цінність і вартість для України”, де виконувалася робота.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є дослідження проблем, які виникають при організації і функціонуванні політичної партії, визначення соціально-філософської ролі політичної партії в умовах сучасного суспільства.

Для досягнення поставлених цілей слід розв'язати такі завдання:

§ теоретично обґрунтувати й окреслити підхід до аналізу сукупності проблем, які безпосередньо пов'язані з діяльністю політичних партій в суспільній системі;

§ проаналізувати наявну типологію політичних партій та моделей їхньої організації;

§ розглянути залежність моделей організації та формування партії від обраної світоглядної системи;

§ визначити схеми управління політичною партією в залежності від використання сучасних методів, розроблених в теорії управління організацією;

§ виявити засоби системного управління, які можуть бути використані при побудові системи управління політичною партією;

§ визначити місце управління політичною партією в системі соціального управління;

§ розглянути проблеми соціальних взаємовідносин між партією та суспільством;

§ встановити зв'язок між інтересами соціальних груп, репрезентованих політичною партією, та її ідеологічною і соціальною доктриною.

Об'єктом дослідження є об'єктивні і суб'єктивні умови функціонування політичних партій, а також політичні партії як соціальний інститут.

Предметом дослідження є соціально-філософські аспекти управління політичною партією, як специфічною соціальною організацією, в умовах взаємодії сучасної держави і громадянського суспільства.

Методи дослідження. Для теоретичного аналізу діяльності політичних партії у суспільстві використані системний, порівняльний, синергетичний, структурно-функціональний і конкретно - історичний аналіз, принципи теорії управління й методи стратегічного менеджменту.

Наукова новизна одержаних результатів

В дисертаційному дослідженні застосовано методологію соціальної філософії для аналізу сучасних політичних партії і розроблено концепцію удосконалення управління політичною партією. Такий підхід дозволив висунути і обґрунтувати теоретичні положення, що мають наукову новизну:

вперше:

§ розроблено теоретико-методологічне обґрунтування використання принципів системного аналізу для розробки структури системи управління політичною партією, що дозволить оптимізувати це управління;

§ запропоновано використання загальних кібернетичних принципів побудови складних систем для створення системи управління політичною партією, на основі критеріїв поєднання інтересів,

§ розроблена структура системи управління для політичної партії та визначені її основні функції: планування (оперативне, тактичне, стратегічне), контроль, аналіз, регулювання і координація, створена структурна схема системи взаємодії цих функцій, які допоможуть зробити партійне управління адекватним новим завданням політичної діяльності в Україні;

§ встановлена залежність між стратегічним, тактичним та оперативним управлінням в системі управління політичною партією, для стратегічного управління розроблена система чинників, а саме: розробка і корегування стратегії партії, формулювання цілей, задач, цільових програм та створення потенціалу для досягнення стратегічно визначеної мети, прогнозування можливих змін ситуації, внутрішнього і зовнішнього середовища, тощо - тобто розроблені наукові засади управління політичною партією для досягнення суспільно значущих результатів;

§ введено нове поняття - “архітектоніка управління” політичною партією, яке визначається структурою і динамікою партійного управління, процедурами і функціями управління, організаційною культурою, принципами, критеріями, що визначають суспільну діяльність партії; архітектоніка пов'язана з наявністю стратегічних підрозділів в системі управління, розвитком мережі партійних організацій, розвитком суспільних рухів і громадських організацій, які створюються для підтримки партії, що дозволить розробляти наукові засади партійного будівництва;

одержали подальший розвиток:

§ розроблена типологія політичних партій на основі двох критеріїв - ідеологічного та організаційного, які відбивають зміни у сучасному суспільстві, зокрема, враховуючи ознаки інформаційного суспільства;

§ запропонована модернізована модель організації політичних партій в Україні з врахуванням соціальних особливостей електорату, де застосована нова категорія “стратегічна область впливу” (СОВ), котра дозволяє з'ясувати умови ефективного функціонування політичної партії;

§ розглянуто проблему відносин між великими соціальними групами, та політичною партією, проаналізовані структури інтересів, які виникають у взаєминах між індивідом та партією, що дозволило запропонувати типологію оцінок, на основі яких індивід визначає своє ставлення до політичної партії, а отже може сформувати рішення про її підтримку ;

вдосконалено:

§ розкриті особливості дій політичних партій в Україні в контексті становлення нового формату інтеграції українського суспільства за умов формування інформаційного суспільства та процесів глобалізації.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Концепти, що обґрунтовані в роботі, можуть бути використані як теоретичний фундамент дослідження феномену політичних партій в сучасному суспільстві та аналізу діяльності політичних партій в Україні, задля оптимізації процесів взаємодії партій та різних суспільних інституцій, визначення соціально-філософської ролі політичної партії в умовах сучасного суспільства.

Отримані результати можуть служити базою для створення ефективних систем партійного управління, для визначення наукових засад суспільних відносин між громадянами та політичними структурами, для спрямування організації партійної роботи у напрямку врахування інтересів суспільства.

Результати дисертаційної роботи можуть бути використані також у фаховій підготовці студентів - гуманітаріїв у вищій школі, при розробці і викладанні нормативних та спеціальних курсів з соціальної філософії, політології, соціології управління та ін.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження викладені у публікаціях автора а також у виступах та доповідях на науково-практичних конференціях: Міжнародна філософська конференція “Цінності громадського суспільства і моральний вибір: український досвід” (3-4 червня 2005 року, м. Київ), конференції Української академії політичних наук “Сучасна політична ситуація в Україні: сподівання і реалії” (15 квітня 2005 року), на семінарах відділу.

Структура та обсяг роботи. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 173 с. Список джерел складає 257 найменувань, 9 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, мета та задачі дослідження, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, наводиться інформація про апробацію одержаних результатів.

Перший розділ „Методологічні основи дослідження процесів створення політичної партії” містить концептуальне бачення місця і ролі політичної партії в політичній системі суспільства, а також авторську типологію різних політичних партій, що випливає з їхніх особливостей.

У розділі проаналізований широкий спектр визначень політики, оскільки це поняття є складовою частиною всіх подальших визначень, які створюють дискурс світу політики: політичні відносини, політичні системи, політичні партії. Загальний світ політики визначається тріадою, складовими частинами якої стають: ідеї, принципи, інтереси, що визначають стан та динаміку змін у суспільстві; норми та традиції, які існують у суспільстві; інститути та відносини, в рамках яких легітимізовані перша та друга частини цієї тріади.

Щоб аналізувати ці інститути пропонується застосувати методи системного аналізу. Використання системного підходу для вивчення проблем політики було запропоновано в другий половині ХХ століття американською школою політології, але загальновизнаним використання системного аналізу стало після демонстрації його ефективності для вирішення загальних проблем створення та функціонування організацій різного типу та призначення, а в контексті цієї роботи - політичних партій.

Для системного підходу характерним є представлення відповідного об'єкту у вигляді окремих взаємодіючих частин. Для політичної партії різні варіанти її побудови залежать від світогляду її членів, світогляду, який представляє собою засіб та одночасно технологію пояснення явищ та подій, які відбуваються в навколишньому світі. Це основа побудови парадигми й того середовища, в якому діє партія. Світогляд політичної партії визначається в основному її ідеологією, яка розглядається як сукупність ідей, поглядів, ідеалів, норм, міфів. Аналіз світогляду політичної партії пропонується виконувати, виходячи зі таких основних напрямків: характеристик суспільства, суспільних відношень, інтересів, цінностей, цілей, на які спрямована партія, передбачуваних шляхів розвитку та стратегій, які пропонує партія для досягнення своєї мети.

Як приклад представлений порівняльний аналіз світоглядних засад наступних політичних партій: Комуністичної партії України (КПУ), Партії регіонів, Української народної партії (УНП). Даний аналіз полягає в розгляді деякої загальної системи координат і представлення кожної програми в цій системі. У вигляді вісі координат вибирані певні ознаки, під кутом розгляду яких досліджується кожна конкретна програма політичної партії. Як ознаки, що пов'язуються з світоглядом, виділяємо наступні: риси суспільства, формування якого партія має намір підтримати в своїй діяльності; суспільні відносини, на яких партія акцентує свою увагу; інтереси, цінності, цілі, до яких прагне партія; передбачувані шляхи розвитку суспільства, які готова підтримати партія; стратегія діяльності, що здійснюється партією. Виділення цих ознак дозволяє не тільки порівнювати окремі партійні програми, але і дозволяє характеризувати погляди політичної партії на проблеми суспільства.

В залежності від світогляду створюються відповідні організаційні форми, в яких партія проводить свою роботу. У роботі наведені два методи типологізації політичних партій, перший спирається на ідеологічні принципи, другий - на організаційні форми. За ідеологічним принципом розглянуті ліберально-демократичні; соціал-демократичні; комуністичні (соціал-комуністичні); націонал-демократичні ідеології партій. За організаційним принципом вводяться десять різних типів організаційних форм, враховуючи ті зміни у суспільстві, які характерні для сучасного світу. Дисертант розглядає такі типи партій: „буржуазні”, масові, тотальні, клієнтелістські та картельні партії, кадрові та елітні партії, малі, „всезагальні”, електорально-професійні, сотові, віртуальні партії, їх відмінності та особливості.

Зважаючи на відмінності, які пов'язані з гетерогенністю суспільства, пропонується спочатку розбити навколишнє середовище на стратегічні сфера впливу (СОВ), які є відносно гомогенними за деякими критеріями, а потім організовувати партійну роботу для кожної СОВ окремо, що дозволить ефективніше використовувати партійний потенціал та наявні ресурси. В розділі описані три основні функції, які виконуються партійною організацією в СОВ. Перша - розробка стратегії і виконання стратегічних задач, друга - створення іміджу партії, третя - оперативно-тактична робота. Природно, що крім цих функцій виконується функція забезпечення, що включає роботу з кадрами, бухгалтерію, фінанси. Виконанням цих функцій керує штабний апарат партії в СОВ.

Перший розділ закінчується розглядом проблеми, пов'язаної з сучасним станом політичних партій у суспільстві. Існують два протилежних погляди: один заснований на постійному зменшенні ролі політичних партій у суспільстві, другий - на зберіганні місця партій у структурі політичної системи, яка створювалась та створюється зараз. Дисертант наводить відповідний аналіз та відстоює думку, що найбільш вірогідним є другий погляд, який передбачає посилення ролі політичних партій при розвитку громадянського суспільства в Україні.

Вводиться поняття “архітектоніка управління” політичною партією яка визначається: структурою і динамікою партійного управління, включаючи підрозділи, спрямовані на рішення управлінських задач; процедурами і функціями управління; організаційною культурою, цінностями, принципами, моделями і критеріями, що визначають діяльність партії; наявністю стратегічних підрозділів, зайнятих лише стратегічним управлінням (дуже часто ці підрозділи відсутні); розвитком системи партійних організацій; розвитком системи підтримуючих партію рухів і громадських організацій.

Другий розділ „Управління політичною партією як теоретична проблема” містить результати, пов'язані безпосередньо з аналізом та деталізацією системи управління політичною партією. Політична партія може розглядатися як складна система, а управління партією - як управління цією системою. Основні функції управління: планування (оперативне, тактичне, стратегічне), контроль, аналіз, регулювання і координація, причому кожна з цих функцій забезпечується своєю групою задач.

Інфраструктура, за допомогою якої політична партія веде свою роботу в СОВ, залежить від цієї області. Розглянуті засоби встановлення зв'язків між партійною організацією і електоратом. Пропонується будувати роботу партії, базуючись на виконанні трьох функцій:

перша - розробка стратегії і виконання стратегічних завдань,

друга - створення іміджу партії,

третя - оперативно-тактична робота.

За виконання вищеназваних функцій відповідають слідуючи підрозділи, які організують управління партійною організацією СОВ,

Стратегічна група визначає розробку стратегії в СОВ і відстежує її виконання. Для цього постійно збирається і аналізується інформація, що визначає ситуацію, що виникла в результаті виконання оперативних задач і досягнення проміжної мети. На підставі цієї інформації перевіряється адекватність використовуваних методів виникаючим проблемам і ефективність вирішення проблем. Ведеться безперервний пошук нових можливостей і нових стратегічних підходів.

Таким чином, стратегічна група веде постійну аналітичну роботу, на підставі якої вносить пропозиції по можливому корегуванню стратегії партії в СОВ. Вона прогнозує можливий розвиток подій, виробляє пропозиції по зміні стратегії, якщо виникає така необхідність. Стратегічна група підкоряється місцевому керівництву партії і одночасно - стратегічному комітету, що входить в структуру центрального органу партії. Це так звана матрична структура управління.

Аналіз, що виконується стратегічною групою, дозволяє:

по-перше, контролювати обстановку в СОВ за результатами виконання поточних задач;

по-друге, отримувати інформацію для оцінки виконання загальної стратегії партії;

по-третє, оцінювати роботу партійної організації СОВ;

по-четверте, уловлювати загальні тенденції розвитку зовнішньої ситуації, зовнішнього середовища стосовно конкретної СОВ.

Збираючи інформацію з різних СОВ, стратегічний комітет будує загальну картину зовнішнього середовища.

Партійне керівництво в СОВ використовує результати роботи стратегічної групи для того, щоб контролювати очікуваний хід виконання стратегічних задач. На підставі аналізу стратегічної групи керівництво визначає задачі решті груп - оперативній і групі іміджинга. Стратегічна група використовує аналітичні, прогнозні та інші методи представлення майбутнього розвитку ситуації, причому, ці методи підкріплюються програмними комплексами і системами.

Оперативна група - це група управління поточною роботою партійної організації СОВ. На підставі оперативної інформації оперативна група вирішує питання фінансування, забезпечення кадрами, виконання тактичних і поточних задач. Одночасно вона займається питаннями взаємовідносин із ЗМІ, з суспільними групами і течіями, пов'язаними з партією, встановленням контакту між членами партії, партійними активістами і виборцями.

Від роботи оперативної групи управління, врешті решт, залежить успіх партії в СОВ. Які б ідеальні умови не створювалися центром, яка б стратегія не розроблялася, якщо оперативна група працює погано, якщо їй не вдається забезпечити підтримку партії електоратом, партія приречена на невдачу. Сама ідея збільшення впливу партії визначається переходом від ієрархічної структури, створюваної ланцюжком “центр - регіональна організація - первинна організація” до розподіленого впливу, що задається контактами членів партії з колом тих індивідів, які оточують їх в суспільстві.

Оперативна група підкоряється, передусім, штабу партії в СОВ, але одночасно вона підкоряється оперативному комітету партії, а з фінансових питань - фінансовому комітету. Оперативний комітет відстежує виконання стратегічного плану партії, рішення конкретних задач в реальному режимі часу, тобто як тільки задача виконана, відомості про це поступають з СОВ в оперативний комітет. Якщо задача не виконана, - тут же вирішується питання про причини цього, можливо, потрібно змінити план або умови його виконання, включаючи забезпечення ресурсами. Оперативний комітет не змінює стратегію, а виконує її, контролюючи при цьому нижчестоящих виконавців. Одночасно оперативний комітет координує дії партійних організацій в різних СОВ. Наявність матричного структури, як показують приклади застосування сучасної теорії управління, підвищує його ефективність.

Група іміджинга займається створенням образу партії в СОВ. Вирішуючи задачі, пов'язані з власними інтересами, партія в умовах демократії враховує і реагує на інтереси електорату. І сам електорат бачить в партії свого політичного представника, захисника своїх інтересів. Особливість психологічного сприйняття людини полягає в тому, що поряд з сприйняттям конкретних фактів реальності індивід отримує образне представлення оточуючих його складних предметів. Це уявлення певною мірою корегує сприйняття фактів. Тому велику роль в роботі партії грає можливість створення образу, іміджу партії як деякого цілісного об'єкту.

Загальна структура управління в СОВ задається наступною схемою:

Крім того, існує окрема функція забезпечення, тобто підтримка всієї діяльності партії та партійного апарату ресурсами. Розроблена схема управління партійною організацією в СОВ і визначені функції, що виконуються окремими підрозділами в цій схемі.

Управління політичною партією в пострадянському просторі формувалося під впливом двох тенденцій: можливостей, що надаються в суспільстві переходом до ринкових відносин в умовах “дикого” капіталізму, і історичним досвідом, який визначається реальностями управління комуністичною партією в колишньому СРСР. Нові обставини роботи політичних партій характеризуються наступними умовами: відсутністю реальної ідеології, яка служила б проводом партії; зміною соціальних відносин і норм в суспільстві; зміною умов фінансування партій і залежністю результатів виборів від наявності необхідних коштів; зміною морально-етичних відносин в суспільстві; існуванням зв'язків з тіньовими структурами, що забезпечують фінансування партійних витрат; взаємопроникнення бізнесу в політичне життя, а партійного керівництва в бізнес; корумпованість партійного керівництва і його доступ до державних ресурсів в своїх особистих інтересах.

Управління політичною партією розпадається на три частини - оперативне, тактичне і стратегічне управління. У кожній частині розв'язуються свої завдання, що забезпечують безперервність і спадкоємність управління. Даючи аналіз всіх складових, зупинимося детальніше на стратегічному управлінні, що включає: розробку і корегування стратегії партії; формулювання цілей, завдань, цільових програм, виконання необхідних дій; створення потенціалу для досягнення глобальної мети; прогнозування і прогноз можливих змін ситуації, внутрішнього і зовнішнього середовища; аналіз і зміна архітектоніки партійного управління з метою оптимального досягнення потрібних результатів.

У свою чергу, архітектоніка управління політичною партією визначається: структурою і динамікою партійного управління, включаючи підрозділи, направлені на рішення управлінських задач; процедурами і функціями управління; організаційною культурою, цінностями, принципами, моделями і критеріями, що визначають діяльність партії; наявністю стратегічних підрозділів, зайнятих тільки стратегічним управлінням (дуже часто ці підрозділи відсутні); розвитком системи партійних організацій; розвитком системи підтримуючих партію рухів і громадських організацій.

Архітектоніка партійного управління має на увазі композиційну відповідність і відповідність форми і структури системи управління партією тим задачам, які стоять перед нею. Це важливий елемент, який виділяється спеціально, щоб підкреслити його пріоритетність в наборі глобальних задач.

Архітектоніка партійного управління визначається:

§ структурою і динамікою партійного управління, включаючи підрозділи, спрямовані на рішення управлінських задач;

§ процедурами і функціями управління;

§ організаційною культурою, цінностями, принципами, моделями і критеріями, що визначають діяльність партії;

§ наявністю стратегічних підрозділів, зайнятих лише стратегічним управлінням (дуже часто ці підрозділи відсутні);

§ розвитком системи партійних організацій;

§ розвитком системи підтримуючих партію рухів і громадських організацій.

Відзначимо, що архітектоніка не є застиглою системою принципів. Вона повинна бути досить гнучкою, щоб відповідати тим змінам, які супроводжують існування соціальних структур в суспільстві, і одночасно вона повинна бути досить жорсткою, щоб забезпечити досягнення мети партії без постійних коливань загального напряму руху, генеральної лінії. В той же час, архітектоніка - це найбільш стабільна і важко змінна частина партійного управління. Як і всяка культура, архітектоніка створюється поступово, з часом, особливо, якщо керівництвом партії цьому приділяється достатня увага.

Формулювання завдань, що вирішуються на етапі стратегічного управління, включає наступні чинники, на основі яких ставляться відповідні завдання: цілі - основний чинник, пов'язаний з формуванням стратегій, які, за визначенням, є стратегіями досягнення мети; шляхи досягнення мети - чинник, що визначає деяку область вибору і можливої реалізації стратегій; обмеження - умови виконання стратегій; інформація - один з істотних чинників, який є обов'язковим для встановлення взаємозв'язку між стратегіями та їх виконанням; стиль керівництва - частина внутрішньої стратегії партії; організаційна структура - чинник забезпечення реалізації зовнішньої стратегії з використанням рішень, що включаються у внутрішню стратегію; способи вирішення управлінських проблем - чинник, що також становить частину внутрішньої стратегії, який задає обмеження на формулювання зовнішньої; пошук альтернатив - чинник, що передбачає можливість і необхідність формулювання декількох можливих альтернативних варіантів і спосіб рішення, як вибір одного з них; ризик - найбільш невизначений чинник, що передбачає деяку імовірність здійснення можливих різних напрямків розвитку ситуацій.

Третій розділ „Соціальні проблеми управління політичною партією в умовах глобалізації” присвячений дослідженню соціальних проблем, які виникають в умовах сучасного суспільства, яке переживає етап модернізаційних трансформацій.

Політична партія є проміжною, але необхідною ланкою, між основною масою виборців і органами влади, що формуються за участю партії. Щоб одержати голоси виборців, партія артикулює, агрегує і представляє інтереси соціальних груп і шарів, на які вона орієнтує свою політичну діяльність. Основна складність полягає в детермінізації позиції партії, здатної привернути увагу виборців в ході жорсткої конкурентної боротьби інших партій і блоків. Як показують соціологічні опити, багато в чому це залежить від загального іміджу партії і харизми її лідерів і у меншій мірі від загальних програмних положень.

Як свідчить зроблений аналіз політичних програм різних українських партій, в цих програмах можна відмітити існування двох основних полюсів. Перший - пов'язаний з бажанням політичної партії привернути до себе максимально можливу кількість виборців, пропонуючи найзагальніші формулювання інтересів електорату. Другий - пов'язаний з орієнтацією на ті групи виборців, що вже підтримували цю політичну партію.

Разом з груповими інтересами в суспільстві існують і індивідуальні відносини між політичною партією та індивідами, які визначаються взаємним інтересами і зобов'язаннями, які виникають між цими двома суб'єктами. Індивід віддає переваги певній політичній партії, якщо вона найкращим чином вписується в його розуміння зовнішнього середовища, причому формування відповідних моделей може залежати не тільки від особистих інтересів самого індивіда, але й від інтересів тих соціальних груп, до яких він себе відносить.

Формально вибір індивід здійснює, виходячи з певної внутрішньої оцінки, яка визначається наступними чотирма характеристиками. Перша - те, що співпадає у індивіда і партії. Друга характеристика зв'язується з оцінкою, яка визначається тим, що індивід може додатково одержати, якщо він буде співробітничати з партією. Третя характеристика - це те, що індивід втрачає, замінивши особисті інтереси партійними. Четверта визначається тим, проти чого індивід категорично заперечує, тим, що не вписується в парадигму його інтересів. Кожна з цих характеристик може розглядатися під різними точками зору і носити настановний, логічний, емоційний характер.

Індивід порівнює одержану оцінку з наявним у нього індивідуальним порогом, званим мінімальним рівнем корисності. Якщо оцінка вища за поріг, то індивід ухвалює рішення стати членом партії або підтримувати її, якщо ж оцінка нижча, то він дотримується протилежного рішення.

Виникає основна суперечність: між концептом політичної партії, що сформувався в умовах індустріального суспільства, як детермінованою, ієрархічною, незмінною, жорсткою структурою, заснованою на ідеологічних принципах і створеною для ухвалення необхідних центру рішень, і умовами існування суспільства, що модернізується, що змінилося, яке характеризуються ослабленням мобілізуючої і організуючої сили системи суспільних інститутів, що тісно пов'язані з сучасним суспільством і визначають його інституційний характер.

Дослідження сучасного стану дозволяє зробити загальний висновок: в умовах глобалізації організація політичної партії повинна мати форму, яка відповідатиме новим суспільним тенденціям, й, відповідно - створення цієї форми є одним з важливих завдань соціальної філософії та політичних наук.

ВИСНОВКИ

філософський партія електорат політичний

У висновках викладені підсумки роботи, сформульовані рекомендації що до створення сучасних науковообґрунтованих та ефективних систем управління політичними партіями.

У дисертації з'ясовані проблеми, які виникають при організації і функціюванні політичної партії, та запропоновані методи їх вирішення для підвищення ефективності політичної діяльності, визначені умови, чинники, особливості що можуть впливати на діяльність політичної партії в українському суспільстві.

Запропонована авторська типологія політичних партії, розглянута залежність моделей організації та формування партії від обраної світоглядної системи, визначена схема управління політичною партією в залежності від використання сучасних методів, розроблених в теорії управління організацією; з'ясовані засоби системного управління, які можуть бути використані при побудові системи управління політичною партією, визначене місце стратегічного управління в загальній системі управління політичною партією, розглянуті проблеми соціальних взаємин між партією та суспільством, встановлений зв'язок між інтересами соціальних груп, репрезентованих політичною партією, та її соціальною доктриною.

У дисертації отримало реалізацію використання методів системного аналізу для вивчення внутрішньої структури політичної партії.

Одержані результати є системним вирішенням поставлених проблем. Методи системного аналізу та методи дослідження складних систем дозволили розробити систему управління політичною партією, встановити основні функції, з якими пов'язано управління партією, сформулювати умови використання цих функцій та їх взаємодію між собою в рамках всієї системи управління, структурувати основні функції у вигляді системи інших простіших функцій. Це дає можливість використовувати отримані результати в практичній діяльності в умовах створення нових партій, або ж реформування вже існуючих, з метою посилення їх можливостей у суспільстві.

Окрему групу результатів в дисертації становлять моделі та висновки, які стосуються проблем політичних партій в філософському контексті. Ці результати є невід'ємною частиною основних результатів, оскільки аналіз суспільних та політичних систем, відношень у суспільстві зв'язує в єдине ціле сучасний стан суспільства та відповідну політичну систему. Крім того, в роботі дана не тільки сучасна характеристика місця і ролі політичних партій, але й розглянуті найближчі перспективи розвитку суспільства і змін, які виникають в політичних партіях та пов'язані з трансформацією та модернізацією суспільства відповідно тим цивілізаційним змінам, які відбуваються в наш час.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Мейтус В.В. Спроба типологізацій політичних партій. // Київ. Держава і право - 2005, - №29 - С. 658 - 664.

2. Мейтус В.В. Проблеми конкуренції в боротьбі політичних партій в Україні. // Вища освіта України - 2005, - №3, - С. 59 - 64.

3. Мейтус В.В. Проблеми ефективності і детермінізації стратегічних областей впливу (СОВ). // Сучасна українська політика - 2005, - №7, - С. 315 - 327.

4. Мейтус В.В., Мейтус В.Ю. Политическая партия: стратегия и управление. - К.:Эльга, Ника-Центр, 2004. - 400 с.

Мейтус В.Ю. Мейтус В.В. Политическая партия: менеджмент избирательной кампании.- К.: Ника-Центр, 2005. - 120 с.

Размещено на Allbest.ru