Історико-філософська реконструкція концепції природного права в контексті аналізу перехідних суспільств
Сутність перехідного періоду української державності через історичний аналіз концепції природного права та її герменевтико-соціологічну інтерпретацію. Шляхи переходу до демократично-правового впорядкування через аналіз історіософського досвіду минулого.
| Рубрика | Философия |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.09.2013 |
| Размер файла | 34,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Історико-філософська реконструкція концепції природного права в контексті аналізу перехідних суспільств
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Вибір теми зумовлений теоретичними та практичними потребами ґрунтовного аналізу особливостей становлення і розвитку вітчизняної філософської та соціологічної думки, необхідністю формування в Україні культури правосвідомості особи, її правової освіти. Сучасність теми зумовлена гострими потребами аналізу шляхів побудови соціальної правової держави в Україні, необхідністю визначення характеру взаємодії існуючої держави та громадянського суспільства. Це сприятиме комплексному розв'язанню проблем реалізації прав і свобод людини.
Вирішення цих завдань передбачає аналіз проблеми суспільних правовідносин, їх історії та розвитку. Адже невідповідність декларованих правових норм реальному стану й тенденціям розвитку правовідносин в суспільстві є основною причиною неефективності й недієвості законодавчих приписів. Крім того, право в процесі свого формування, функціонування й реалізації постає як складний процес, що потребує розкриття й пізнання його природи. В залежності від виявлення закономірностей його розгортання визначається й ефективність його використання для соціальної організації, розв'язання соціально-економічних проблем та формування правової системи.
Звернення до вищезазначеної теми не є випадковим. В умовах розбудови громадянського суспільства та правової держави цінність категорії прав людини є програмно-визначальною для усього подальшого суспільного розвитку. Гострота проблеми є особливо очевидною з огляду на 70-річне тоталітарне минуле нашої країни та національну несамостійність упродовж кількох століть її історії. Адже питання права тлумачились з огляду на так звану «меншовартість» українців, їхнє залежне становище. Сучасна Україна перебуває в перехідному стані творення правових державних та суспільних інституцій. Тому й процес становлення громадянського суспільства потребує виявлення характеру правовідносин у ньому з точки зору перехідного періоду. Адже стосунки всередині громадянського суспільства мають формуватись на основі усвідомлення невід'ємності і неспростовності природних прав людини. На них має спиратись позитивне законодавство держави. Вони є запорукою ефективності усієї системи соціальних відносин.
Осмислення специфіки втілення концепції природного права в умовах перехідного періоду становить глибинну філософську сутність правового державобудування в країні. Концепція та породжуваний нею принцип взаємної відповідальності держави, суспільства і особи один перед одним сприяють узгодженню ідеї сильної міцної державності із принципами самоцінності, свободи й недоторканності особи. Це позитивно позначається на спробах подолати відчуженість між державою, особою і суспільством як колективною множиною утворюючих його суб'єктів.
Зважаючи на вищезазначене, дослідження обраної проблематики є актуальним із декількох причин:
- історичні передумови концепції, зацікавленість питанням природних прав людини упродовж усього періоду розвитку європейської філософії вказують на світову практичну й науково-філософську значущість означених ідей для будь-яких типів суспільств;
- концепція природного права сприяє вирішенню проблеми переходу посттоталітарного, авторитарного суспільства до правової держави та демократичного громадянського суспільства, виявленню специфіки їхніх взаємовідносин;
- з урахуванням національних особливостей країни, української національної ідеї, концепція природного права може бути успішно застосована в контексті обґрунтування державного та суспільного будівництва в перехідному суспільстві України;
- концепція відображає світовий досвід спільного життя людей, роз'єднаних особистими егоїстичними інтересами, але здатних їх узгодити й подолати протиріччя на основі спільного прийняття загального для всіх моральнісного закону.
Ступінь наукової розробки проблеми. До концепції природного права звертались філософи ще з часів давньої Індії, Китаю та античної Греції. В різних типах суспільств вона знаходила специфічну інтерпретацію і застосування. Якщо в давнину вона носила переважно природничий, а за середньовіччя - моральнісний характер, то в Новий час концепція спиралась вже на розумові основи раціонального мислення впевненої у своїх силах та могутності людини. Подальший її розгляд спрямовував філософів у різні напрямки. Посиланням на природне право виправдовувався расизм. З іншого боку, І. Кантом був сформульований категоричний імператив - внутрішній моральнісний регулятор людської поведінки, покликаний узгодити прагнення максимальної свободи людини з необхідністю підкорюватись вимогам колективного життя людей. В подальшому, філософи некласичної школи заперечували кантівський імператив через те, що вважали його занадто раціоналістичним, продиктованим розумом, а не серцем.
Серед мислителів, які зробили значний внесок у тлумачення змісту та сутності історико-філософської концепції природного права, можна виділити античних софістів, Платона й Арістотеля, Цицерона, Н. Макіавеллі, Г. Гроція, Т. Гоббса, Дж. Локка, І. Канта, Г.-В.Ф. Гегеля. В українській філософії проблемою природного права переймались М. Грушевський, Я. Ковельський, М. Козачинський, М. Костомаров, М. Драгоманов, С. Оріховський-Роксолан, Ф. Прокопович, Г. Сковорода, С. Франк, І. Франко та інші.
На сучасному етапі концепція використовується і тлумачиться багатьма українськими філософами, правознавцями, юристами. Серед них: В. Андрущенко, В. Гаєць, В. Кремінь, М. Михальченко, Ю. Павленко, М. Петренко, В. Ткаченко та інші.
На відміну від попередніх досліджень, автора цікавить, передусім, можливість застосування концепції природного права в контексті аналізу перехідних суспільств, яким є і українське суспільство. Існує багато герменевтичних інтерпретацій природного права та досліджень його дієвості в суспільствах різного типу. Серед них необхідно знайти ті раціональні зерна, застосування яких, з урахуванням особливостей національної ментальності, буде максимально ефективним для розвитку України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у відповідності з Комплексною науковою програмою Національного аграрного університету «Соціально-економічний вимір села у реформаційний період: світоглядні аспекти та прогностичні тенденції», НДР №0102У005706.
Об'єктом дисертаційного дослідження є герменевтико-історична інтерпретація ідеї природного права відносно процесу становлення правової держави та громадянського суспільства як загальних феноменів й особливостей трансформації української державності.
Предмет дослідження складають суспільні відносини відповідно до принципів концепції природного права, стандартів соціальної правової держави та адекватні їм правовідносини в українському суспільстві, державі, а також вплив, який вони справляють один на одного.
Мета дисертаційної роботи - визначити сутність перехідного періоду української державності через історичний аналіз концепції природного права та її герменевтико-соціологічну інтерпретацію; виявити найоптимальніші шляхи переходу до сталого демократично-правового впорядкування через аналіз історіософського досвіду минулого.
Досягнення мети вбачається можливим через вирішення декількох конкретних завдань:
- окреслити коло наявних методологічних засад щодо дослідження проблеми природного права у ретроспективі світової та української філософії. Оскільки підходи до аналізу питань побудови громадянського суспільства та правової держави ще залишаються предметом наукових дискусій;
- розкрити сутність концепції природного права та особливості її впливу на процеси державотворення, формування громадянського суспільства, на життя людини та її залучення до системи суспільно-політичних та культурних відносин;
- простежити процес становлення та розвитку ідеї природного права у філософській спадщині минулого як глибинного духовного руху до усвідомлення людиною своєї самоцінності;
- довести, що реалізація ідеї природного права в українському суспільстві може стати основою побудови правової держави і всебічно розвиненого незалежного громадянського суспільства.
Теоретико-методологічну та джерельну основу дослідження складають загальнонаукові принципи історизму та об'єктивності. Автор поєднує історичне дослідження проблеми з її філософсько-соціологічною інтерпретацією в умовах українського суспільства.
В дисертаційному дослідженні, поряд з діалектичним, синергетичним методами, застосовуються також порівняльний та метод структурного аналізу, що здійснюється на основі розуміння суті предмета дослідження.
Принцип історизму застосовується щодо динаміки концепції природного права та громадянського суспільства; метод структурного аналізу - щодо змістовної наповненості понять «громадянське суспільство», «свобода», «перехідне суспільство» та ін.; соціологічний метод - щодо реалізації вищезазначених понять в добу античності; у класичній філософській думці 17-19 ст.; в умовах розбудови демократичних суспільств.
Опрацьований широкий масив праць з досліджуваної проблеми, де відстежується процес становлення, осмислення і розвитку ідеї природного права та концепції громадянського суспільства європейськими та українськими мислителями в різних історично-часових умовах. За основу дослідження взята класична наукова історико-філософська концепція природного права, розроблена Г. Гроцієм, Т. Гоббсом, Дж. Локком, І. Кантом. Аналіз доповнений розглядом моральних проблем права в концепціях ірраціональної, екзистенціональної та феноменологічної філософії тощо.
Наукова новизна дослідження полягає у запровадженні методології історико-філософського дослідження філософії права. Такий підхід дозволяє відійти від розгляду права в його позитивно-нормативному розумінні, зосередившись на історико-філософському баченні категорій свободи, справедливості та рівності. Це передбачає також осмислення з історико-філософських позицій концепції природного права та особливостей її тлумачення на різних етапах розвитку філософії, починаючи з античності.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних положеннях:
- з'ясовано міру реалізації головних принципів історико-філософської концепції природного права - свободи, правової рівності та справедливості в суспільствах різного типу: в ліберальному, технократичному, солідаристському, в соціальній державі. Фундуючі принципи концепції природного права є системоутворюючими чинниками впорядкування життя людей в різних типах суспільств;
- стан біфуркації соціально-державних процесів перехідного суспільства України створює поліваріантність можливостей її подальшого розвитку в напрямку еволюції і прогресу або занепаду та позаісторичності нації. Тому вирішальний вплив принципів історико-філософської концепції природного права на процеси індивідуалізації та персоніфікації життя людей сприяє не просто виробленню усталених норм законності, моралі, справедливості, але й їх дійсному функціонуванню як засобів стабілізації життя перехідного суспільства;
- історико-філософська концепція природного права є основою для формування нових підходів до розбудови української правової державності та формування громадянського суспільства. Такими підходами є право на свободу та гідність особи, право на володіння власністю, право на певний, гідний людини рівень життя та інші;
- історико-філософська концепція природного права є засобом обґрунтування принципу моральної нерівності та формування всебічно розвинутої національної еліти суспільства. Концепція є також важливим чинником оптимізації проблеми соціальної стратифікації населення та створення системи важелів і противаг з боку громадянського суспільства проти зловживань влади.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що дослідження структурного становлення та змістовного розгортання проблеми дало змогу проаналізувати формування філософсько-соціологічного кола питань в сучасній філософській думці, виявити загальні тенденції її розвитку, окремі аспекти дослідження змістового масиву та зв'язок із попередньою філософською традицією.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні положення, напрацьовані методологічні підходи можуть бути використані для подальших розробок з цієї проблематики в галузі філософії та соціології при дослідженні проблеми взаємної обумовленості «суспільного», «державного» та «особистісного». Висновки дисертації сприяють поглибленню історико-філософських і правових знань щодо специфіки ідеологічних та національно-культурних процесів в Україні. Пропонується сьогоднішнє бачення шляхів утвердження в житті українського народу ідей антропоцентризму та верховенства права. Виявляється їхня значущість для усвідомлення сучасних соціально-культурних і політичних реалій.
Дисертаційне дослідження може бути застосоване в педагогічній діяльності на всіх рівнях освітньої системи України, з урахуванням особливостей кожного з цих рівнів. Здійснене дослідження має науково-практичну значимість для використання як в науковій, так і в політичній та освітній роботі.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки й положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри філософії Національного аграрного університету, науково-практичних семінарах, а також були оприлюднені на міжнародних наукових конференціях: «Дні науки - 2002» філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2002); «Інновації наукового та соціального пізнання» (м. Одеса, 2002); «Актуальні проблеми виховання студентів, формування їх як особистостей у вищих закладах освіти» (м. Київ, 2002 р.); «Філософія та історія філософії» (м. Київ, 2003 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображено у 4 публікаціях (без співавторства), з яких 3 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 тези у збірнику матеріалів міжнародної конференції.
Структура та обсяг дисертації. Логіка наукового пошуку, цілі та завдання дослідження, концептуальна основа обумовили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 165 сторінок. Список використаної літератури включає 243 найменування і складає 18 сторінок.
Основний зміст дисертації
перехідний український державність демократичний
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, характеризується ступінь наукової розробки проблеми, формулюються мета і завдання роботи, визначаються методи та наукова новизна дисертації, її теоретичне та практичне значення, наводяться дані про апробацію результатів дослідження та публікації.
У першому розділі - «Методологічні та контекстуальні засади історико-філософського аналізу перехідних суспільств» досліджуються цілі та методи аналізу перехідних суспільств як таких, що прагнуть сталості. Право, як засіб соціальної організації життя держави набуває в таких суспільствах надзвичайно важливого значення. В залежності від характеру вибору суспільством природи права багато в чому визначається й уся його подальша доля. Таким чином, в перехідному суспільстві оптимізуються питання застосування правових здобутків минулого до реалій сьогодення.
У будь-якому здоровому соціумі час від часу мають відбуватись певні соціальні зміни та перетворення. Але вони не повинні носити довільний характер, а мають відповідати природі людини та спиратись на загальнозначущі ціннісні категорії. Саме з такої точки зору й проводиться дослідження соціально-філософського змісту понять «перехідне суспільство», «стале суспільство», «громадянське суспільство» та «правова держава».
На сучасному етапі свого розвитку людством вироблені та висунуті за взірець соціальних перетворень такі ціннісні орієнтири, як свобода, справедливість, гідність людини, її право на життя і щастя. Вони не завжди і не однаковою мірою знаходять своє втілення в житті соціуму. Іноді на заваді для їхньої реалізації стає держава, обмежуючи права та свободи особистості.
Правова соціальна держава в цьому контексті реалізує волю громадянського суспільства, економічну основу її складає ринкова економіка, кожний суб'єкт виробничої діяльності наділений рівними з іншими правами, підвладний однаковим законам, законодавчо рівний стосовно базового закону економічного життя й державного бюджету та економічно, політично й соціально захищений дією законів держави. Характер співвідношень між державою та особою, їхня взаємна відповідальність та взаємоповага великою мірою визначаються ступенем зрілості та розвиненості громадянського суспільства, що його утворюють громадяни. Саме воно являє собою царину якнайширших можливостей для реалізації людиною свободи, водночас виступаючи й засобом морального та духовного вдосконалення людини. Громадянське суспільство можна визначити як особливе соціальне утворення, що забезпечує прагнення свободи волі та гідності особи засобами морального впливу.
Аналізуються роботи К.К. Баранцевої, С.О. Кириченка, А.А. Козловського, М.Н. Кузьмина, Я.І. Паська, С.Г. Попеляєва, С.Г. Рябова, А. Дайсі, М.Ігнатьєффа, Т. Карозерса, К. Поппера та інших. Доводиться, що громадянське суспільство має поєднуватись з діяльністю правової держави, взаємно доповнюючи та контролюючи один одного. Цей тандем є ознакою сучасного цивілізаційного рівня суспільного буття.
Відстежуються закономірності розвитку перехідного суспільства, що має на меті створити умови для гармонійної та узгодженої життєдіяльності усіх його сфер. Таким чином відбувається перехід до сталого соціального середовища. Історично головною метою розвитку суспільства вбачається економічне зростання добробуту його громадян. В сучасних умовах увага зосереджується на використанні внутрішніх суспільних резервів. Повинен бути вироблений цілісний підхід до проблем сучасності, що включав би аксіологічні складові життя, сприяв гармонійному розвиткові та збереженню екологічної рівноваги в світі.
Право, як принципово важливий засіб організації життя, допомагає нестабільному суспільству успішно просуватись на шляху еволюційних змін та формувати новий справедливий порядок. Воно сприяє посиленню статусу і ролі особистості, спрямовує розвиток в гуманістичне русло. Таким чином, природне право людини перехідного суспільства постає як усвідомлена нею можливість і необхідність жити, бути вільною, щасливою та вимагати від держави й суспільства сприяння реалізації своїх прав у межах, визначених принципами співжиття соціуму. Свобода, що складає найнеобхіднішу вимогу природного права, для людини перехідного суспільства полягає в подоланні страху перед персоналізацією життя, виокремленні себе з колективної маси та виробленні навичок довіри до органів державної влади, до суспільних інституцій та ставлення до них як до таких, що покликані забезпечувати і підтримувати прагнення людини до самореалізації.
У другому розділі - «Філософсько-соціологічне дослідження концепцій природного права та громадянського суспільства в історії філософії» - подається стислий огляд розвитку концепції природного права. Узагальнюються тенденції розвитку та змін концепції в залежності від історично-часових обставин життєдіяльності суспільства.
У першому підрозділі - «Стародавня філософія про природне право» - обґрунтовується, що в античності людина набула значення частки, органу держави. Через це й правами вона наділялась як громадянин, а не приватна особа. Тому не дивно, що природне право набуло неприродного розгалуження, коли рабство вважалось природним для рабів, так само, як свобода - для вільних громадян. Середньовіччя до концепції природного права додало релігійну мораль, завдяки чому люди постали рівними у відповідальності перед Богом за свої вчинки, своє земне життя. Право, у протилежність античному тлумаченню, було віднесене до царини етики і тому не могло вже визначати законів держави, впливати на суспільно-політичні події.
Епоха гуманізму дарувала світові вчення, яке заклало основи для появи й розвитку загальнолюдської гуманістичної моралі. Віра в свободу волі людини та її здатність прокласти собі шлях до щастя заклали підвалини для виникнення ідеології лібералізму. Утвердження свободи волі особистості спричинило початок наукової та філософської революції в Європі.
У другому підрозділі - «Концепції природного права в класичній філософській думці ХУІІ-ХІХ століть» - встановлено, що Новий час став початком розвитку наукових концепцій природного права з раціональної натурфілософської точки зору. Право людини на життя, свободу й власність набувають з цього часу сили принципу. Просвітництво відкрило шлях для реформування європейської суспільно-політичної системи на засадах раціоналізму. При цьому була здійснена спроба зрівняти людей через посередництво їх розумових якостей. В умовах проголошеної рівності свобода людини набула фаталістичного забарвлення. Розробка концепції прав людини німецькими філософами-класиками, зокрема, І. Кантом, багато в чому посприяла тому, що на початок ХХ століття в європейській філософсько-правовій думці людину перестали бачити засобом зміцнення могутності держави. Натомість, вона сама стала метою, а держава - засобом досягнення людського щастя. Права людини набули первинного щодо держави значення. В той же час завдання держави вбачалось у визнанні та сприянні реалізації цих прав.
У третьому підрозділі - «Динаміка обґрунтування й тлумачення концепції природного права в українській філософії» - подається огляд розвитку концепції природного права на теренах України з часів Київської Русі. Показано, що розвиток української філософсько-соціологічної та соціально-правової думки відбувався в контексті світових досягнень з питань права. Українську філософську думку відрізняла прихильність ідеалам гуманізму, антропоцентризму. Трагічний для української державності розвиток суспільних подій не дозволив втілити теоретичні здобутки вітчизняних філософів в практичне життя українського суспільства.
У четвертому підрозділі - «Філософія ХХ та ХХІ сторіч: концепції природного права та їх інтерпретація в некласичній філософії» - проводиться огляд розвитку ідеї прав людини в некласичній європейській філософії. Для неї характерні тенденції очевидного домінування особливого над загальним, практичних проблем людини над теоретико-пізнавальними проблемами. Це спрямовувало її на пошук істинної людської сутності, мети існування людини на землі. Відтак, набувають значення й індивідуальні людські почуття й переживання, здатність до морального вдосконалення та самореалізації.
Сама держава, яку стали сприймати як механізм здійснення влади, виявилась обмеженням для людини нового типу. Тому виникла потреба у формуванні нового громадсько-політичного утворення - громадянського суспільства, що дозволило б якнайповніше реалізувати право людини на свободу та прагнення до щастя. Розгортання стосунків усередині такого суспільства по горизонталі - між рівними людьми - сприяло вирішенню дилеми свобода-справедливість на користь розширення свободи всередині громадянського суспільства. Одночасно зберігався державний контроль за дотриманням справедливості в галузях, які того потребували, зокрема, в економіці, освіті, медицині тощо.
У п'ятому підрозділі - «Структуризація громадянських суспільств західної демократії в залежності від ставлення до таких принципів концепції природного права, як свобода, рівність та справедливість (концепції лібералізму, соціальної державності, солідаризму, технократизму тощо)» - аналізуються різні типи громадянських суспільств західної демократії в залежності від їхнього ставлення до принципів концепції природного права та пріоритетів соціального розвитку. Здебільшого, це філософські розробки вчених на потребу практичної філософії для вирішення соціально-економічних запитів людини. Каменем спотикання стало для них усвідомлення того, що розвиток моральних якостей людства запізнюється, порівняно зі стрімкістю науково-технічного прогресу.
Зокрема, ліберальна концепція, надаючи перевагу цінностям свободи особи, покладала моральне впорядкування життя та збереження людської гідності на власний розсуд кожного. В той час як максимальне обмеження ролі держави в житті суспільства розкривало великі перспективи для самореалізації кожної людини.
Завдяки концепції держави загального добробуту увага громади максимально зосереджується на дотриманні соціальної справедливості життя. Однак при цьому не знімається проблема можливості перетворення держави на тоталітарну.
Концепція солідаризму ґрунтується на ідеї об'єднання людства на засадах рівноправ'я, свободи, справедливості та християнської любові. Але з практичної точки зору проблема лишилася не розв'язаною.
Технократична доктрина головну увагу зосереджує на питаннях технічного забезпечення життя людини, розраховуючи таким чином досягти стану загального добробуту. Близька до неї й концепція комп'ютерної демократії. Але їхнім недоліком є те, що зосередженням на технологічному боці проблеми дещо ігнорується морально-етичний бік людського буття.
До розгляду також залучаються концепції справедливого суспільства, соціальної держави, психоаналітична суспільно-філософська концепція. Вони так само містять як позитивні, так і негативні елементи. В цілому, практичне впровадження в життя будь-якої з цих концепцій в чистому вигляді видається малоймовірним. Здебільшого, в реальному світі вони існують у змішаному вигляді.
У третьому розділі, «Особливості формування і функціонування громадянського суспільства в Україні», аналізується сучасний стан соціального та громадсько-політичного життя українського суспільства із змалюванням можливих наслідків розгортання тих чи інших явищ.
У першому підрозділі - «Функціонування цінностей гуманізму, свободи, справедливості в українському суспільстві» - доводиться, що прихильність українців ідеалам гуманізму, свободи й справедливості не є випадковою, вона зумовлена усім попереднім історичним процесом формування й розвитку українського народу. Християнські заповіді, перенесені на територію Київської Русі з Візантії, знайшли тут благодатний ґрунт. Показовим з цієї точки зору було існування принципу «початкової демократії», коли вся громада приймала участь у вирішенні важливих суспільних справ. Державні традиції були зорієнтовані на людинознавство та людинолюбність. Ідеал чуттєвості, властивий світоглядові українців, сприяв формуванню у них загостреного почуття справедливості. Староукраїнська філософська думка була близька до прийняття й усвідомлення принципів природного права.
Втрата державності спричинила до того, що західні та східні українські землі підпали під різні, навіть протилежні сфери впливу. У східних землях посилювався процес зміцнення держави при майже цілковитому нехтуванні правами людини. На західноукраїнські землі справляла вплив західна культурна традиція, що стало причиною культивування серед місцевого населення традицій волелюбності та жаги до незалежності.
Таке поєднання східного, греко-візантійського, та західного суспільно-політичного впливів мало відчутні негативні наслідки. А саме: асиміляція національної еліти, формування комплексу меншовартості нації, розвиток жорстоких форм і методів позаекономічної експлуатації людини, необґрунтоване посилення влади держави та сили державної бюрократії. Національна свідомість набула ознак провінційності, недовіри до влади, схильності задовольняти свої потреби за рахунок спільно набутого тощо.
Однак, важливо й те, що негативні наслідки несамостійності країни не завадили спробам знов і знов відроджувати державність нації. Славні приклади тому - часи козаччини та Української народної республіки. В сучасних умовах існування молодої державності виникла необхідність поєднати світові гуманістичні традиції із специфікою української духовності. Узгодити чуттєвий український світогляд з раціоналізмом світу, осягнути свободу у її позитивному розумінні як свободу творчої самореалізації людини, як право на щастя.
У другому підрозділі, «Перехідне суспільство в Україні: закономірні риси й особливості сучасного стану державотворення. (Суперечності розбудови громадянського суспільства в Україні)», обґрунтовується необхідність створення дієвої й живої синтетичної моделі української цивілізації, що включала б правову соціальну державу та сильне й незалежне громадянське суспільство. На законодавчому рівні Конституцією України визначені й закріплені основи правового регулювання суспільних відносин. Права людини гарантуються державою, хоча законодавчо вони й не визнаються природно притаманними людині. Реальне втілення в життя принципу верховенства права ще має значні труднощі.
Українське громадянське суспільство повинно отримати можливість розвиватись незалежно від державних процесів, спираючись на власний потенціал. Людина, як його складова, має усвідомити себе як мету й найвищу соціальну цінність. В цьому контексті зростає роль держави і громадянського суспільства щодо забезпечення прав людини, її честі, гідності та природного суверенітету.
Реальний стан української державності можна характеризувати як авторитарний. В ньому присутні елементи демократизму, як то: автономія особи й суспільства від влади в неполітичних сферах, існує недержавний сектор економіки, формальний розподіл гілок влади, багатопартійність та система виборів. Однак, домінування виконавчої влади, зрощення державного апарату з апаратом правлячої партії, переважання силових методів управління, відсутність реальної сили громадських організацій в значно гірший бік відрізняють українську державу від правових демократичних держав. Країна перебуває в хиткому стані, коли можливий її перехід як до демократії, так і до тоталітаризму.
У третьому підрозділі - «Поліваріантність можливостей реалізації принципів концепції природного права в умовах України» - доводиться, що побудова правової держави та розвиненого громадянського суспільства можливі за умови раціонального співробітництва, взаємоповаги та дотримання обов'язків один перед одним держави, суспільства і особи. Це передбачає прозорість діяльності органів державної влади та можливість її контролю. Свобода громадянського суспільства здатна утримувати державу в межах її правового статусу. На шляху до реалізації свободи особи єдиною перепоною може бути виключно закон. Позитивний, з точки зору юридичного регулювання її діяльності та моральний - у сфері міжособистісних відносин, коли свобода однієї особи має обмежуватися свободою її співгромадян.
Для цього необхідне вироблення довгострокових програм щодо економічного, політичного, соціального розвитку країни. Знеособлення механізмів здійснення влади, формулювання перспективних ідеологічних настанов, здатних об'єднати націю. Впровадження правової освіти населення, розвиток культури тощо. Важливе значення має й часовий чинник у тому сенсі, що за планом і швидкими темпами не можна примусити людей до демократії, змінити водночас традиції та менталітет.
У результаті проведеного дослідження були зроблені такі висновки:
1. Дослідження генези концепції природного права в ретроспективі світової та української філософії доводить, що концепція за своєю гуманістичною сутністю відображає глибинний духовний рух людства до усвідомлення самоцінності людини. Природне право за своєю сутністю відмінне від позитивного. По відношенню до останнього воно перебуває дещо зовні, складаючи джерелознавчу основу законодавства правової держави, але не замінюючи її повністю. Концепція природного права є, скоріше, моральним кодексом особистості й регулює стосунки громадянського суспільства та з моральної точки зору впливає на збереження правопорядку в суспільстві. Застосування принципів концепції природного права дозволяє відійти від розгляду права в його позитивно-нормативному розумінні та зосередитись на історико-філософському баченні категорій свободи, справедливості та рівності.
2. Головні принципи історико-філософської концепції природного права, такі як право людини на життя, свободу, правову рівність, справедливість, обов'язково присутні в суспільствах різного типу. Зокрема, у ліберальному, соціальному, технократичному, солідаристському суспільствах вони є фундуючими основами колективного життя людей. Нормальний баланс між ними та державно-силовими методами регулювання життя забезпечують соціальну стабільність та правопорядок у цих суспільствах.
3. Реалізація історико-філософської концепції природного права має стати основою для побудови української правової держави та громадянського суспільства, здатного забезпечити й реалізувати свободу людини. Вона може служити культурно-правовою парадигмою державотворення і духовного відродження нації через визначення смислових орієнтирів буття людей. Одвічні цінності концепції - право людини на життя, свободу, власність, право на повагу до себе та гідний спосіб життя - є чинниками формування морального кодексу особистості, її правової свідомості. Вони ж сприяють вирішенню проблем політичного, економічного та духовного життя суспільства, як і вирішенню проблеми соціальної стратифікації суспільства.
4. Розкриття й усвідомлення сутності ідеї розвиненого, потужного й незалежного громадянського суспільства, правової держави, в якій діє принцип верховенства права, позитивно впливає на процеси державотворення, суспільного будівництва, на життя людини та її залучення на рівноправній основі до системи соціально-політичних і культурних відносин в суспільстві.
Врахування особливостей перехідного періоду українського суспільства разом зі специфікою його національного розвитку дозволить успішно вирішувати проблеми становлення громадянського суспільства та правової держави. В системі всезагальних зв'язків та у єдності з моральними нормами вирішувати питання прав і свобод людини. При цьому, критерієм оцінки свободи може бути лише свобода усього суспільства, усіх соціальних груп та меншин, дійсне забезпечення прав кожного.
Основні положення та висновки дослідження знайшли відображення в таких публікаціях автора
1. Культенко В.П. Погляд на генезу та трансформацію концепції природного права людини в історії філософії // Філософія. Політологія: Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. -2002. - №42-45. - С. 22-27.
2. Культенко В.П. Категорії громадянського суспільства і природного права в сучасній українській філософській та суспільно-політичній думці та їх роль для аналізу соціальних трансформацій в Україні // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Одеса, 2002. - №10. - С. 12-17.
3. Культенко В.П. Сутність і соціальне значення правової держави та сталого громадянського суспільства як орієнтирів перехідного періоду // Практична філософія. - К., 2003. - №4 (10). - С. 17-22.
4. Культенко В.П. Проблеми ідеологічного і національно-патріотичного виховання студентів у процесі становлення громадянського суспільства // Актуальні проблеми виховання студентів, формування їх як особистостей у вищих закладах освіти: Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції. - К.: НУХТ, 2002. - С. 31.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Створення на основі історико-філософського та культурологічного підходів концепції естетичного як соціального феномена, духовно-аксіологічної та світоглядної детермінанти в екзистенційних умовах людства, співвідношення естетичного ідеалу і реальності.
автореферат [54,1 K], добавлен 12.04.2009Дослідження філософської концепції О. Шпенглера у аналізі його історіософської праці "Присмерки Європи". Філософська інтерпретація історії у теорії локальних цивілізацій А. Тойнбі. Історіософсько-методологічні концепції істориків школи "Анналів".
реферат [26,2 K], добавлен 22.10.2011Філософська рефлексія фон Гумбольдта над проблемами мови зі спробами лінгво-філософського осмислення її результатів. Цінність та оригінальність концепції мови Гумбольдта, її вплив на філософію та лінгвістику. Загальна картина світу, що постає у мові.
реферат [18,2 K], добавлен 02.07.2009Футурологія як галузь знання, що досліджує та конструює майбутнє. Біографія та наукова діяльність Ф. Фукуями, аналіз його футурологічних концепцій. Прогнози щодо України. США у контексті глобального розвитку цивілізації кінця XX - початку XXI ст.
реферат [42,7 K], добавлен 20.09.2009Причини та основи соціального розвитку держав світу, відображення даних питань та проблем в філософських пошуках. Сутність концепції суспільно-економічних формацій, її основні евристичні можливості і недоліки. Технократичні концепції суспільного процесу.
контрольная работа [20,4 K], добавлен 27.09.2010Виникнення та зміст концепції "кінця історії" та її вплив на розвиток американської філософської думки. С. Хантінгтон і теорія "зіткнення цивілазацій" в геополітичній розробці міжнародних відносин. Аналіз точок дотику та відмінностей даних концепцій.
контрольная работа [70,3 K], добавлен 01.04.2015Філософія історії як складова системи філософського знання, її сутність та розвиток. Шляхи трансформації поняття "філософія історії" від його Вольтерівського розуміння до сучасного трактування за допомогою теоретичної спадщини Гегеля, Шпенглера, Ясперса.
реферат [32,2 K], добавлен 23.10.2009Історія та особливості становлення професійної філософії в Україні. Біографія Григорія Савича Сковороди, аналіз його впливу на розвиток української філософської думки та художньої літератури. Загальна характеристика основних концепцій філософії Сковороди.
реферат [28,5 K], добавлен 12.11.2010Розгляд станів і громадянського суспільства у філософській концепції Г.В.Ф. Гегеля, роль та значення даного процесу в визначенні статусу цих соціальних інститутів у державі. Напрямки вивчення правових, філософських, політичних і соціальних аспектів.
статья [25,9 K], добавлен 30.07.2013Особливості філософії періоду Відродження у XIV-XVI ст. Значення у розвитку філософської культури тогочасної України Острозької академії - першої української школи вищого типу. Гуманістичні ідеї у філософській думці України. Києво-Могилянська академія.
контрольная работа [36,3 K], добавлен 23.08.2010
