Поняття трансцендентного у Філона Олександрійського

Зростання інтересу до філософсько-релігійних студій викликає потребу в ознайомленні з обґрунтованими джерелами філософської класики. Одним із класичних авторів є Філон Олександрійський. Він зауважується як один із перших коментаторів біблійного П'ятикнижжя. До нашого часу збереглося близько тридцяти його творів. Без творчого спадку Філона не можна уявити правдивої теодицеї, бо саме він звернув увагу на дві її ключові теми: існування Бога і його атрибути.

На побудову обґрунтувань Філона Олександрійського відчутний вплив справили платонівські докази існування Бога. Як відомо, Платон ввів слово «Теос», вжив слово «Отець», засвідчуючи ним постать Бога стосовно до світу, якого розглядає як «Сина». Тут виразно простежується пантеїстичний підхід до трактування божества. Проте це окрема тема, і ми її тут не торкаємось. Більше того, у Філона монотеїстичний погляд, націлений на сферу трансцендентного Бога. Трансцендентний Бог цілковито незбагненний, послуговується у своїх діях низкою посередників (Логос, Пневма, Софія, Ідеї, Сили тощо). Посередники введені для того, щоб усунути будь-яку спробу звинуватити Бога у творенні зла. Теми відношення Бога до зла у цій розвідці ми теж не порушуємо, з огляду на її винятковий характер у природній теології олександрійської думки. Отож, у трактаті Філона «ІIpo особливі закони» знаходимо доказ, що базується на порядку космосу і відповідає думці Платона: «У розмислах про Бога розум філософа одразу стикається з двома найголовнішими питаннями: по-перше, чи загалом існує Божество (причиною сумніву тут може бути поширене безбожництво, найбільше з лих); по-друге, що таке Божество по сутності? Відповісти на перше питання не складно, а ось на друге не просто важко, а майже таки неможливо. Проте слід розглянути обидва питання. Перш за все, творіння завжди наділені властивістю вказувати на творця. Хіба хтонебудь, побачивши статую чи картину, не звернеться думкою до скульптора або художника? Хіба, бачивши одяг, судно або дім, не подумає про шевця, суднобудівельника або зодчого?». (Spec. І, 6, 33-35).

З огляду на наведене вище міркування Філона, бачиться залежність мисленика від теоретизування Платона чи неоплатоніків. Але це зовсім не значить, що Філон належав до неоплатоніків, чи медіоплатоніків, у яких характерною рисою вчення було обґрунтування існування Монади та Єдиного Бога. У своїх вишуканих теоретизуваннях він з однаковим успіхом послуговується висно-вками Анаксимандра, Геракліта, Ксенофана, піфагорейців, стоїків. Відомо, що його життя припало на період медіоплатонізму та на Різдво Icyca з Назарету. Жив і навчав мислитель у Єгипті, в Олександрії. На той час цей поліс славився як духовний центр, де жила і творила спільнота зеллінізованих юдеїв, яким випала відповідальна місія зблизити віру їхніх батьків з філософією еллінів.

Що ж нового у тлумаченні світу ідей міг запропонувати Філон?

Спершу, він вбачає в Мойсееві найбільшого мудреця і філософа, який задовго до греків пізнав Істину. Йому він присвятив окрему працю «Життя Мойсея». Тоді, виношує у своєму серці віру в Бога єдиного і одиноко істинного, живого і особового. Але є ще одна прикмета, якої не знали греки про Бога. Цей Бог абсолютно трансцендентний по відношенню до космосу. Бог Книги Виходу (3, 14) грецького тексту Септуагінти. Він є недосяжний для розуму, найкращий, найдосконаліший, і звісно ж, згідно П'ятикнижжя, Творець світу, але й світу Ідей, які Від Нього сотворені; як і Мислячий Дух, Софія, Логос і Сили Божі. Щоправда, Філон не вважає, що Бог таки все сотворив сам, оскільки Він є тільки справжньою причиною Добра, тож не несе відповідальності за зло. Адже Істинний Бог у концепції Філона є «Сущим Богом» Книги Буття. Слід враховувати в акті сотворения дію посередників, на котрих припадає функція оформлення матерії, адже, згідно античної парадигми, якій залишається вірний мислитель. Бог не виступає її творцем. Філон навчав, що Бог творить тільки ангелів і людські душі, сама ж матерія є несотворена, тобто вічна. Платон відводив Деміургові функцію оформлення матерії, а Аристотель, з метою зберегти божественну трансценденцію, відмовився припустити феномен сотворения. Тож Бог і матерія залишалися найвищими началами реальності, згідно Аристотеля, до яких Платон приєднував ще світ ідей «Гіперуранія». Щоправда між науковцями немає згоди в цьому питанні. Одні вважають, що Бог таки створив невпорядковану матерію, яку згодом впорядкував (Г. Вольфсон. Другий том твору Вольфсона присвячено доказам існування Бога у Філона, серед яких виділяється містичний доказ від «чіткого бачення» Божества (т. 2, с. 83). Цей доказ, на думку Вольфсона [12, с. 306-310], ляже в основу онтологічного аргумента), інші дотримуються думки, що Бог від вічності її впорядкував і вона є побічним витвором Його творительного задуму (Д. Вінстон, Г. Стерлінг) [10, с. 10-12; 9, с. 15-41]. Таким чином виходить, що світ існує вічно. Роберто Радіче схиляється до сумніву коли-небудь розкрити цю загадку [6, с. 236]. Тут можна тільки припустити, що оскільки Філон мав на меті підкреслювати велич Бога, наділяти Його Всесильністю і трансцендентністю, то будь-яка форма творення є під силу Богові. Виділяючи силу божества навіть у Логосі, тим самим Філон припускає, що назви «Бог» і «Господь» це тільки чіткі імена Бога, з якими знайомиться розум людини через світ. Але й ці імена є Божим витвором, і не здатні передати всю красу і велич трансцендентного Бога. Ще вище, ніж за океаном Ідей і за космосом сил Логосу є незрівнянно віддаленіший і осяяний славою Бог Любов, якому під силу абсолютно все.

Зауважується певна оригінальність у доказі Філона, базованому на аналогії між будовою людини і структурою всесвіту, оскільки людина окрім тіла має душу, над яким вона панує. Te саме має відбуватися і у всесвіті, інакше буде абсурдом те, що «найгарніший, найвеличніший, найдосконаліший витвір, якого всі інші речі є тільки частинками був би без господаря» (DeAbr. 16,75).

Також слід звернути увагу на доказ, що його наводить Філон у творі «Про провидіння» (І 25): «Як може хтось бути передбачливим без провидіння або розумним без мудрости? Ta коли ніхто не в силі бути передбачливим або розумним без провидіння і мудрости, то в кожному разі має бути якесь суще, передбачливе і мудре, від якого спочатку вони й отримали у посідання ці якости» [10,ІІ, с. 1111].

Думку про Бога у Філона слід розглядати у комплексі з темою єднання з Богом і проведення духовного життя. Для цього філософ оперує концепціями «посередника» міжБогом і людиною, «перевищенням» («меторіос») і «переселенням». Відомо, що перу Філона належить книга «Про споглядальне життя», в якій, що цікаво, він засвідчив діяльність перших християн в Єгипті. В ній мисленик писав про так званих «терапевтів», тож, евангелист Марко саме в Єгипті розпочавши благовістити Христову Новину небезпідставно наводить слова Icyca Христа: «Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних.» (Марко 2, 16-17. Цю думку висунув Евсевій Кесарійськийу своїй «Церковній історії» (поч. IVct.)). [7, с. 11]. Щире захоплення з боку перших християн постаттю та творчістю Філона Олександрійського можна пояснити зусиллям пов'язати Благу Новину Icyca Христа з діяльністю найавторитетніших представників греко-римського світу, включно з діячами юдейської спільноти [7, с. 13].

Отожу творі «Про втечу» Філон чітко вказує на трансценденталізм Бога:

«Люди обожнюють субстанційну річ позбавлену якості, форми і фігури, не знаючи, якою є її дієва причина (…), залишаючись у повному незнанні про Найвище Начало, яке є першим і єдиним, пізнати і співжити з яким за будь-яку ціну є життєво необхідно.» (De Juga. 8).

Або ж у трактаті «Про жертвоприношення» читаємо:

«Дійсно, ми не можемо виготовити скарб в нашій душі, не перервавши ту фундаментальну підставу, яка виражає цінність Причини, тобто те, що «Бог не є як людина» (Чис. 23,19), щоб перевищити будь-яке людське зображення «(Sacrif 94-97).

Трансцендентність Бога для Філона це правда з правд, яку він відстоює у ряді своїх екзегетичних книг. Яких тільки епітетів, метафор, оксюморонів він не вживає, до яких лише алегорій та символів не вдається, щоб виразити цю найсильнішу назву з назв Бога. Так, у книзі «Життя Мойсея» Бог промовляє: «Перш за все скажи їм, що Я є Той, Хто є, тому що, звернувши увагу на відмінність між буттям і небуттям, нехай затямлять, що мене не можна назвати жодним ім'ям, а мені належить тільки буття». Mos. 1, 75. (Що цікаво, евангелист Йоан вважатиме, що слова Icyca Христа «Я є» (Йо. 8, 58) це слова старозавітнього Бога, звернені до Мойсея. Тож Мойсей під час зустрічі з Об'явленим Богом розмовляв з Ісусом Христом).

В трактаті «Про незмінність Бога» мислитель підкреслює, що ми в силі пізнати тільки те, що Бог є, але суть Бога залишається поза сферою нашого розуміння:

«Дуже важливе зауваження знаходиться у пророків: «Бог не такий як людина», але й не як небеса, чи світ: адже вони є сотвореними формами, і постають перед нашими органами чуття, тоді коли Бог не пізнається нашим розумом; але це не можна сказати про пізнання Його дійсного Буття. Ми схоплюємо Його існування, але поза ним більш нічого.» (Deus. 62. Порівн.: Ргает. З9-40).

Перу Філона належить окремий трактат «Про Бога», щоправда, до нас дійшов тільки фрагмент, і то на вірменській мові. Він містить пояснення на 18-ий розділ книги Буття (Втор. 4, 24)» [2, с. 187].

До думки про непізнавальність Божої сутності Філон схиляється у книзі «Про нащадків Каїна»:

«[Коли ми говоримо], що Буття можна побачити, то ми вживаємо ці слова не в буквальному їхньому значенні, бо це вживання слів у невластивому значенні, за допомогою якого той, хто говорить, посилається на кожну з Його сил. Адже Бог насправді не говорить: «Бачите Мене» (бо абсолютно неможливо, щоб Сущий Бог був цілковито схоплений розумом створеними сущими), але говорить у книзі Втор. 32, 39: «Дивіться отже, що я, я Бог [Бачите, що Я є]» тобто переконайтеся в моєму існуванні. Для людського розуму цілком достатньо просунутися [у своєму знанні] до розуміння того, що Причина Всесвіту є і існує; скеровувати свої пошуки далі і [намагатися] досліджувати [в Бозі] сутність або якість це немудрість, яка притаманна тільки яким-небудь далеким часам» (Poster. 168).

Абсолютна трансцендентність Бога дає змогу Філонові вважати, що не варто зближати Бога Творця із сотвореним світом, а слід вибудувати ряд могутніх посередників безплотних сил (на позір платонівським ідеям, або формам), на яких припала б дія сотворения, мовляв, не личить Богові починати світ із впорядкування хаосу (Spec. 1. 329). У творі «Про сотворения світу» Філон детальніше пояснює чому необхідні посередники у сотворенні світу, адже тоді знімається будь-яка відповідальність з боку Бога за проникнення у світ зла (Див.: Opif. 75). Тож під дієсловом «сотворімо» криються співтворці, коли Бог, будучи Володарем всесвіту наділяє свободою дії саму людину, яка і є автором свого вибору.

Такою була б семантична модель природної теології Філона Олександрійського, проте для повнішої картини філософської рефлексії слід враховувати концептуальні здобутки методу алегорії і символу, яким мисленик збагатив філософську думку Олександрії.

філон доказ бог трансцендентний

Размещено на Allbest.ru