Особливості дослідження тексту: історико-філософські версії та деконструктивістський підхід

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Особливості дослідження тексту: історико-філософські версії та деконструктивістський підхід

Спеціальність 09.00.05 -- історія філософії

УДК 1(091)+140”312”+81'22

Стояцька Ганна Михайлівна

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Бичко Ігор Валентинович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри історії філософії

Офіційні опоненти: -- доктор філософських наук, професор Лях Віталій Васильович, Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, провідний науковий співробітник, завідувач відділом сучасної зарубіжної філософії; кандидат філософських наук, доцент Куцепал Світлана Вікторівна, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, доцент кафедри філософії

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка (м. Львів)

Захист відбудеться “18” лютого 2002 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 60, ауд. 330

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 58, зал №12

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Діденко В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сьогодні одним з найголовніших завдань української філософії постає необхідність осмислення сучасного західноєвропейського філософського досвіду з позицій більш фундаментальних та всебічних, ніж це здійснювалось дотепер. В рамках історико-філософського дослідження є можливість не тільки відобразити всю масштабність наукових перетворень сьогодення, але й критично проаналізувати комплекс ідей, які складають їх у систему поглядів.

Пропонована дисертаційна робота зосереджена навколо ідейних аргументів деконструктивізму та розуміння феномену тексту в його межах, а саме -- деконструктивістського здійснення парадигмального повороту філософії до рефлексії над світом як текстом. Місце і роль тексту в системі ідей деконструктивізму репрезентуються як важлива теоретична подія, що ініціює трансформацію філософської парадигми сьогодення. Історико-філософське дослідження даної проблематики має вагоме значення, оскільки в сучасній українській науці аналіз її сутності, історії розвитку та наслідків перебуває у стані становлення.

В Україні існує велика кількість наукових робіт, присвячених загальнокультурним, літературним, філологічним чи герменевтично-інтерпретаційним аспектам тексту. Натомість не існує системного історико-філософського дослідження статусу тексту в історії людства. Багато в чому це зумовлено тим, що текст, власне, став об'єктом філософського дослідження тільки у ХХ столітті. Крім того, у вітчизняній і зарубіжній філософії є приклади глибокого та плідного аналізу проблем, пов'язаних із системою ідей деконструктивізму. Але недостатній рівень наукового осмислення проблематики тексту як найсуттєвішого деконструктивістського здобутку, дозволяє говорити про необхідність його комплексного дослідження.

Слід наголосити, що деконструктивізм, на відміну від великої кількості інших сучасних філософських течій, залишається напрямком, який зберігає власне філософський тип мислення і спосіб аргументації, а тому може бути названий однією з найбільш змістовних сучасних теорій. Функціональний підхід до ресурсів тексту, висунутий на перший план деконструктивізмом, зумовив актуалізацію ряду проблем, які в рамках структурно-системного чи текстологічного аналізу не могли бути поставлені або не отримували задовільного розв'язання.

Результати дослідження феномена тексту в рамках деконструкції, як і можливостей застосування текстових переваг у сфері соціальної актуалізації, по-перше, дають змогу повніше з'ясувати структурну конфігурацію і функції тексту, по-друге, мають важливе значення для досліджень у галузі новітніх моделей суспільно-лінгвістичних потенцій, суспільного життя і культури, об'єкт, проблематика, мета і завдання яких ще й досі знаходяться у стадії формування. Тому дослідження ролі і місця сутнісних рис тексту в сучасній культурі уявляються автору необхідним та доцільним.

Значною мірою актуальність досліджуваної теми можна пояснити швидкою експансією деконструктивістських ідей у найрізноманітніші сфери гуманітарних та суспільних наук (соціологію, політологію, психологію), що спричинило ґрунтовний перегляд основних засад цих дисциплін. Вже на межі 70-х -- 80-х років ХХ століття постулати деконструктивізму втратили самостійний характер та переросли рамки окремої наукової теорії. Пройшовши за декілька останніх десятиліть через випробовування всебічною критикою, деконструктивізм сьогодні, в певних інтерпретаціях, залишається універсальним відгуком на зовнішній вплив та системою, набагато ширшою за коло проблем, які окреслює. Актуальність даної роботи полягає у з'ясуванні місця і ролі цієї системи в сучасній філософській гуманітаристиці.

Зв'язок роботи з науковими програмами і планами. Тематика дисертаційного дослідження пов'язана з комплексом дослідницьких пріоритетів кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тему “Особливості дослідження тексту: історико-філософські версії та деконструктивістський підхід” затверджено вченою радою філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 26 січня 1998 р.).

Дисертаційне дослідження узгоджене з напрямками розробки планових тем Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Зокрема, робота пов'язана з комплексною науковою проблемою Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” та науково-дослідною роботою філософського факультету 01БФ041-1 “Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”.

Ступінь наукового опрацювання досліджуваної проблеми обумовлений двома аспектами. З одного боку, на даний момент у критичній думці пострадянського філософського простору широко опрацьовані питання про природу та значення деконструктивізму. З іншого боку, явище тексту в тій чи іншій мірі є провідною тематикою досліджень у галузях літературної критики, герменевтики, семіотики та філософії мови. Але паралельне дослідження наукового феномена (текст) та філософського напрямку (деконструкція) в межах однієї роботи, як і системний аналіз усіх факторів, що вплинули на їхню взаємодію, донині цілеспрямовано не здійснювалося.

Деконструктивізм у тій чи іншій мірі викликає інтерес повсюдно і постійно з того самого часу, коли наприкінці 60-х років ХХ століття у Франції побачили світ основні й фундаментальні роботи головного його теоретика -- французького філософа і мовознавця Жака Дерріда. Крім того, в сучасному філософському сприйнятті деконструктивізм залежить від смислів, закладених роботами М. Гайдеггера. Фундаментальне гайдеггерівське прагнення деструкції метафізики багато в чому стало причиною виникнення деконструктивізму у філософській практиці: напрямок був теоретично обґрунтований Жаком Дерріда, який і запропонував найбільш істотні деконструктивістські принципи (один з них -- сприйняття світу як тексту -- належить до основної проблематики пропонованої роботи). Проте, смислові риси деконструкції були також закладені в надрах традиції європейського нігілізму, гуссерлівської “редукції” філософського досвіду, активно формувались в рамках пізнього позитивізму.

Проблематика деконструктивістського підходу до явища тексту, яка складає основу дисертаційного дослідження, розроблялась в основному у зарубіжній критичній літературі. Значний внесок у поглиблення та розвиток деконструкції як філософського напрямку зробили послідовники Ж. Дерріда у Франції та США (зокрема Ф. Джеймсон, Ф. Лентріккія, В. Лейч та ін). Можна відмітити, що американськими деконструк-тивістами з розробок Дерріда була цілком сприйнята якраз лише його методика текстуального аналізу, а решта його філософських ідей в цілому залишилася поза межами їх інтересів. Різноманітні елементи філософії французького вченого бралися на озброєння американцями саме для того, щоб підкріпити практику ототожнення світу і тексту, яку вони застосовують повсякчас у філософії, політології, літературі.

Велика роль у формуванні корпусу критичних поглядів на проблеми деконструкції належить Дж. Сьорлю та Я. Хінтікка. Досить широкий аналіз існуючих концепцій деконструктивізму ми можемо знайти у російськомовних роботах Наталії Автономової, Іллі Ільїна, Михайла Рикліна, Валерія Подороги. Щоправда, критичні праці цих вчених присвячені детальному аналізу загальних смислових реалій деконструкції, а от з'ясування значення “світу як тесту”, що є одним із найсуттєвіших деррідеанських здобутків, у їхніх працях здебільшого принагідне й побіжне. Як безумовний позитив необхідно відзначити вагомий внесок українських вчених В. Лук'янця, О. Соболь, Г. Заїченка, які багато зробили для актуалізації та поширення у нашій країні основних ідей, термінологічного апарату та загальнокультурного значення філософії постмодерну (в тому числі і деконструктивізму).

Натомість у вітчизняній філософській літературі завжди досить широко аналізувався феномен тексту та пов'язане з ним коло питань. Зазвичай цей аналіз зосереджено навколо таких проблем як проблеми розуміння, інтерпретації, смислоутворення та функціонування у соціокультурному контексті (Васильєв С.О., Горський В.С.). В нашій країні однією з ключових ідей розуміння тексту як особливого смислового осередку завжди була думка про те, що текст має синтагматичну побудову і є матеріалізацією певного фрагмента свідомості. Об'єктивність та однозначність наукового чи філософського тексту досягались завдяки використанню понять у директивному предметно-логічному значенні, тому проблема полісемантичності зазвичай ігнорувалася. Разом з тим, у радянській та українській філософії текст часто розглядався як одна зі складових динаміки співвідношення мова-текст-культура (Іванов В.В), а також як елемент логіко-лінгвістичного (Павільоніс Р.І., Попович М.В.) та семіотичного підходів (Лотман Ю.М.).

Теоретичну та методологічну основу дисертації складає масив праць з окресленої проблематики, в якому можна виокремити ті, в яких сформульоване відношення до тексту як до окремого предмета наукового дослідження, а також такі, в яких системно аналізуються здобутки деконструкції як філософського напрямку. Методологічною основою дисертаційного дослідження виступили роботи сучасних французьких, американських, українських і російських вчених, що дає підстави вважати ідеї деконструктивізму однаково значущими як для зарубіжної, так і для вітчизняної філософії.

Серед сучасних україно- та російськомовних слід виділити авторів, що прямо торкаються зазначеної тематики і дослідників, чиї теоретичні здобутки опосередковано актуалізують та уможливлюють подальші пошуки у царині постструктуралізму, деконструктивізму, семіотики.

У зв'язку з цим, теоретико-методологічною базою дисертаційної роботи виступають дослідження фахівців у різних напрямках сучасної філософії. Зокрема, у працях Н. Автономової, С. Васільєва, В. Горського, О. Гурко, В. Загороднюка, І. Ільїна, В. Кизими, Г. Косікова, С. Куцепал, В. Лук'янця, В. Подороги, М. Рикліна, О. Соболь аналізується структурно-мовний аспект; І. Бичка, К. Жоля, Г. Заїченка, С. Кримського, О. Кравченка, В. Табачковського, В. Ярошовця -- філософсько-методологічний; Е. Бистрицького, А. Лоя, Є. Причепія, Г. Тульчинського -- мовно-інтерсуб'єктивний; В. Бібіхіна, А. Грязнова, М. Зубрицької, В. Ляха, В. Шинкарука, -- світоглядно-епістемологічний; Б. Гаспарова, А. Конверського, Ю. Лотмана, Р. Павільоніса, М. Поповича, А. Пятигорського -- cеміотичний та логіко-лінгвістичний.

Мета дисертаційної роботи полягає у здійсненні системного дослідження феномена тексту в рамках філософсько-світоглядних аргументів деконструктивізму.

Досягнення поставленої мети можливе за умови вирішення деяких конкретних завдань:

-- здійснити філософську ретроспективу основних історично значущих філософських позицій, в яких явище тексту розглядається як один з дієвих чинників загальнофілософського руху;

-- проаналізувати фундаментальні принципи деконструктивістського світогляду як такі, що впливають на філософські побудови сьогодення (враховуючи певну умовність даного підходу);

-- здійснити порівняльний аналіз найбільш репрезентативних ідей головних теоретиків французького (Жак Дерріда) та американського (Фредерік Джеймсон, Вінсент Лейч) деконструктивізму, продемонструвавши певну єдність та запозичення у підходах до розуміння тексту;

-- з'ясувати світоглядно-філософські засади різноманітних поглядів на природу тексту, що знайшли своє відображення у роботах згаданих авторів і стали відправними у їхніх філософських концепціях, оскільки останні витлумачуються як продовження та певне філософське наслідування ідей Жака Дерріда;

-- послідовно екстраполювати отриманий теоретичний досвід на тип соціальних відносин, домінантний у сучасному світі, зробивши наголос на відповідності текстуальної стратегії основним концептуальним засадам деконструктивізму;

-- у світлі проблематики деконструкції довести плідність та ефективність ідеї структурування світу та свідомості як тексту, з'ясувати, чи може така ідея претендувати на реально-достеменне зображення та відтворення окремих ланок людського досвіду (індивідуального чи соціального).

Об'єктом дослідження є проблематика тексту як філософського феномена.

Предметом дослідження виступає текстуальна стратегія деконструктивізму.

Основні елементи наукової новизни дисертаційного дослідження конкретизується у наступних положеннях:

--поглиблено переконання про деконструкцію як філософський стиль, який суттєво впливає на формування характерних рис та пріоритетів філософії сучасності;

--відпрацьовано та уточнено сутнісні риси поняття деконструкції, згідно з якими вона виступає закономірним філософським напрямком у руслі загальної європейської філософської традиції;

--здійснено історичну ретроспективу розвитку поняття тексту як феномена, який характеризується полісемантичністю, уособлює здатність не лише синтезувати та репрезентувати, але й творчо формувати основний корпус філософських смислів сьогодення, впливати на нелінійне бачення їх розвитку;

--висунуто докази на користь розуміння феномена тексту як апогею деконструктивістської філософії періоду 70-х -- 80-х років ХХ століття;

--доведено, що розуміння тексту в рамках деконструктивізму є плідною філософською стратегією через здатність долати в межах наукового, політичного чи соціального дискурсу директивні шляхи рішення парадигмальних конфліктів;

--розгорнуто ідею мультиваріативної аргументації, яка базується на деконструктивістському текстуальному принципі та зумовлює низку трансформацій і перетворень у різноманітних сферах філософської діяльності епохи.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у проведенні дослідження філософії деконструктивізму у контексті його текстуальної стратегії. Досліджувані у дисертації питання дають повніше уявлення і свого роду систематизовану картину про функціонування деконструктивізму як філософського напрямку та про властивості тексту, які є її концептуальною складовою, про взаємозв'язок і взаємодію таких значних філософських сфер як семантика і прагматика.

Результати, отримані в роботі, можуть доповнити існуючі у сучасній філософії уявлення про функціонування мови як складного системно-структурного утворення, в якому текст займає центральне положення.

Практична значимість роботи полягає у тому, що її результати можуть бути використані для розробки та вдосконалення нормативних курсів з філософії мови та семіотики, стати основою для спеціального курсу, присвяченого сучасним франко-американським філософським течіям.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії філософії, науково-практичних семінарах для аспірантів філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка; Міжнародній науково-практичній міжвузівській конференції ЛСГІ-МДТУ, Москва, Московський державний Технічний університет, 18 грудня 1997 р.; Міжнародній конференції “Мова та культура”, Київ, Інститут міжнародних відносин, 28-29 червня 1998 р.; Науково-практичній конференції “Свобода творчості та творчість як свобода”, Київ, НТУ “КПІ”, 17-18 травня 2001 р.; VIII Харківських міжнародних Сковородинських читаннях, Харків, Харківський національний університет ім. Каразіна, 28-29 вересня 2001 р.

Структура та об'єм роботи. Структура дослідження визначається її метою і завданням і складається із вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 158 сторінок. Список використаної літератури складається із 189 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначається мета роботи, її основні завдання, окреслюються наукова новизна та практична цінність результатів дисертаційного дослідження. Наведено основні положення, які виносяться на захист, визначено рівень реалізації теоретичних розробок, методологію та науковий внесок дисертанта.

У першому розділі “Поняття тексту: історико-філософський аналіз розвитку” викладаються загальні історико-філософська та методологічна конфігурації існування тексту як феномена, описуються його історично втілені версії, окреслюються положення, в контексті яких уявлення про текст існувало протягом століть. В сучасній дискусії про загальну трансформацію філософії деконструкція спирається на дієвий комплекс історико-філософських аргументів, а деконструктивістська текстуальна стратегія виступає частиною формування парадигми сучасного філософування. Та й сама логіка історико-філософського дослідження обумовлює необхідність опису тих культурних варіантів, в яких використовувався текст як поняття та явище до залучення у коло пошуків деконструктивізму.

Перший параграф “Текст як осередок мисленнєвої діяльності: історична статика та смислова динаміка поняття” присвячено опису тієї “історичної реальності”, яка визначає межі розуміння тексту в західній філософії діб античності, Середньовіччя та Нового часу. Досліджуються різноманітні типи розуміння та інтерпретації поняття “текст”, його смислове наповнення, історичні механізми формування текстових функцій, вплив характеру епохи на визначення ролі тексту у загальній культурі західної цивілізації. Найчастіше розуміння тексту у культурі людства обмежується його механічно-допоміжними функціями осередку втіленої думки. І навіть ці характерні риси проявляються приблизно у період середньовічної схоластики. Античній же добі притаманне цілковите ігнорування фактору писемної фіксації зокрема і сутнісних рис тексту взагалі. Поступово західна культура починає більш зосереджено ставитись до феномена тексту, усвідомлюючи корисність таких його функцій як фіксування та передача знань, можливість історичної полеміки, динамічний підхід до текстового смислу. Вже у добу Відродження, не зважаючи на панівну стереотипну протидію, закладаються елементи смислової динаміки тексту як осередку, в межах якого відбувається та втілюється пізнавальний досвід людства.

У другому параграфі “Проблема тексту у сучасному філософському прочитанні” досліджується процес формування смислових рис тексту в просторі філософських опозицій ХХ століття. Загострення зацікавленості у філологічних та лінгвістичних здобутках, виникнення структуралізму, розвиток герменевтики, семіотики та філософії мови можна вважати потужним поштовхом для актуалізації проблеми тексту в історії філософії. Аналізуються характерні риси тексту так, як вони розуміються Ф. де Соссюром, К. Леві-Стросом, Г.-Г. Гадамером, М. Фуко, Р. Бартом, Г. Яуссом, Ю. Лотманом, М. Бахтіним. Позитивною рисою зазначених дисциплін та напрямків можна назвати їх гостру зацікавленість у таких формуючих принципах тексту як проблематика авторства (Гадамер, Фуко, Барт, Дерріда, Яусс) та семіотичність знакової системи (Лотман, Барт, Пропп, Тинянов), що загалом посилили практичну значущість ролі тексту в культурі. Різноманітні знакові та інтерпретативні функції тексту проявляються через екстраполяцію своїх рис на окремі фрагменти зовнішнього світу. Така модель світобачення багато в чому споріднює досягнення деконструктивізму і семіотики та сприяє розширенню пізнавальної і практичної діяльності у текстовій сфері.

В той самий час, у процесі компаративного аналізу стає очевидним, що у філософії ХХ століття (як і в рамках всієї історії філософії) феномен тексту завжди розумівся через певний втілений його варіант. Слід зауважити, що таке бачення є не тільки дуже однобічним, але й найбільш закономірним для історії філософії. Специфіка кожної з дисциплін, в рамках яких так чи інакшерозроблялась текстова проблематика, як і загальний характер епохи обумовлюють певну недостатність розуміння функцій тексту через його фактичну тотожність з мовою, літературним чи філософським твором або універсальністю знакової системи.

У другому розділі “Текстуальна стратегія деконструктивізму: становлення, розвиток, історико-філософський контекст” аналізуються механізми формування тенденцій до “подолання метафізики”, які обумовили характер всієї філософії ХХ століття, досліджується вплив деконструкції на специфіку сучасної філософської парадигми, описуються основні положення концепції Дерріда, зрушення, що відбуваються у філософській думці завдяки пошукам у сфері текстових проявів.

Перший параграф “Подолання метафізики” як передумова та дієвий чинник деконструктивізму” присвячено розгляду того корпусу ідей, що істотно вплинули на виникнення деконструктивізму і можуть вважатись історичними чинниками подолання західного ідеалу раціональності. Передумовами такого подолання можна вважати ідеї Ніцше, Гайдеггера, теоретиків лінгвістичної філософії та пізнього позитивізму. Саме вони заклали інтенції до оновлення методологічної культури та формування корпусу поглядів на природу та функції мови. І саме в руслі прокладених ними шляхів рухається Дерріда, оскільки вони виступають методологічною основою для екстраполяції сутнісних рис тексту на будь-яку ланку життєвого світу.

Крім того, у межах деррідеанської філософії вирішення проблем традиційної метафізики найбільш досконало втілюється саме на стадії протидії метафізично організованому тексту, очищенні останнього від смислів, набутих у процесі взаємодії з традиційними суспільними стереотипами. Деконструктивістська протидія актуалізується через заперечення текстуальних функцій присутності-наявності, які обмежують його виключно псевдогносеологічною сутністю (яка, по суті виявляється механічно-допоміжною).

У другому параграфі “Філософське підґрунтя деррідеанського розширення поняттєвих меж тексту” досліджується процес фактичного формування текстуальної стратегії деконструктивізму. Конкретизуються основний арсенал методологічних регулятивів, а саме етапи мови-мовлення, писемності-письма та тексту-дискурсу, в яких відбувається сходження до явища текстової всезначущості. В концепції Дерріда текст актуалізується як світ завдяки попередньому етапу мовного аналізу, що застосовується до письмового тексту з метою відтворення його динамічної побудови. Така “граматологічна” стратегія надає можливість уявити, усвідомити та пережити текст у всій багатоманітності його смислів та запобігає привласненню чи привілеюванню окремого їх корпусу. Вона ж уможливлює конструювання світогляду, вільного від догматичного суверенітету розуму та відкритого для перманентного процесу полісемії, інтерпретації, співавторства та смислоутворення.

У параграфі наголошується, що деррідеанська інтенція до подрібнення та перекомбінації досвідних ланок є настільки ж невід'ємною від історії західної думки, як і сама метафізика. В цьому відношенні ідеї деконструкції посідають місце поряд з ідеями простих нерозкладних осередків знання в історії філософії -- філософським атомізмом, простими ідеями Локка, плюралістичними ідеями Рассела, логічними теоріями множин, гуссерлівською редукцією, фукіанською трансгресією, синтагматикою тексту Лотмана. Власне, загострена наприкінці ХХ століття, ця тенденція коріниться в самій природі західної метафізики і є неминучим етапом історії ratio та філософії критеріїв.

Третій параграф “Світ як текст. Досвід розуміння концепції Ж.Дерріда” розкриває власне смисл та значення деррідеанської філософського принципу “світ як текст”. Суть цього принципу і складає основу текстуальної стратегії деконструктивізму, а її актуалізація відбувається у площині “мова-письмо-текст” шляхом переосмислення основних засад європейської метафізики. Деконструктивістська ідея безмежного тексту (власне “світ як текст”) передбачає необхідність докорінного оновлення засад сучасної філософії. Тому в більш вузькому та довершеному вимірі деконструкція -- це з'ясування місця та буттєвих конфігурацій тексту у загальній культурі людства. Текст стає умовою інтелегібельності світу, відповідно будь-який фрагмент реальності може бути досліджений за законами гіпер-текстуальної побудови.

Поступова і системна модифікація поняття “текст”, набуття ним статусу наукового явища та суттєве концептуальне збагачення обумовлюють прагнення деконструктивізму застосовувати текстовий здобуток як нову методологію. Таким чином деконструкція може бути визначена як всезагальний процес актуалізації і втілення тексту, розширеного до меж світу чи окремих фрагментів реальності. Розширення це свідчить як про нестабільний спосіб існування самого тексту, так і про постійне прагнення віднаходити нові смислові комбінації у навколишньому світі.

Своєрідність деконструкції в цьому сенсі полягає не лише у спрямованості на нестабільність і перетворення окремої актуальної сфери. Властивості деконструкції поширюються і на застосування для інтеграційних міждисциплінарних процесів -- тотального моделювання сутнісних визначальних філософії, науки, культури.

У четвертому параграфі “Механізми реалізації текстуальних принципів деконструктивізму та значення його ідей у новітній філософії” подається виклад та аналіз найбільш яскравих прикладів здійснення деконструктивістської текстуальної стратегії. В сучасному гуманітарному просторі таке здійснення втілюється в альтернативних конфігураціях окремих типів соціуму. У вітчизняних дослідженнях творчості Жака Дерріда залишається без уваги той факт, що остаточно деконструктивізм, як методологія та практика аналізу текстологічних явищ сформувався в США і важливу роль у цьому формуванні відігравали теоретики “лівого” деконструктивізму та “Йельської школи”, які тривалий час працювали у тісному контакті з Ж.Дерріда і фактично є його послідовниками. Деконструктивізм протягом 80-х років був у Сполучених Штатах найвпливовішим філософсько-критичним напрямком, тому саме ідеї цих дослідників є найбільш показовими для розмови про деконструктивістське розуміння тексту. Вони і стали предметом розгляду в даному дисертаційному дослідженні.

Параграф присвячено аналізу тих теоретико-методологічних складових, які обумовили сучасний етап розвитку деконструкції, а також утворення в університетах Північної Америки найбільш прийнятного середовища для подальшого розвитку дисципліни. Описуються здобутки металінгвістичних дисциплін (аналітичної філософії, дискриптивної лінгвістики, глоссематики, текстології), які разом з деконструктивізмом складають сучасний теоретико-методологічний простір філософії в Сполучених Штатах. Зазначається, що сучасним американським філософським ідеалом виступає можливість відкрито співпрацювати з літературою, пластичними мистецтвами, психоаналізом, соціологією, природничими науками, кінематографом. Саме так на американському континенті теоретично здійснюється інтегративна міждисциплінарна мета деконструкції.

У параграфі розкривається власне практичне значення ідей деконструкції на сучасному етапі розвитку філософії. Для аналізу обирається американський світоглядний варіант соціокультурного середовища як гуманітарний осередок, в якому ідеї деконструкції отримали найбільшого поширення. Аналізуються здобутки Йельської школи та лівого деконструктивізму -- двох напрямків, що найпослідовніше продовжували деррідеанські ідеї, а також значення неомарксистської теорії про текст як алегоричну модель суспільства. Відстежується сутнісна спільність термінологічної мови французького та американського деконструктивізму з мовою французької та тартусько-московської семіотичної школи. Продемонстровано суттєві складові візуального техногенного типу свідомості західної людини, характерною рисою якого є побудова багатоманітної текстової універсалії, з її безумовним позитивом -- абстрагуванням від просторових та генетичних особливостей окремих текстів. Конкретизуються положення, згідно з якими модель сучасної американської спільноти через “лобіювання” своїх пріоритетів новітньою американською філософією виступає тим втіленим “деконструйованим” типом соціуму, який виявився на сьогодні домінантним у світі.

ВИСНОВКИ

Зроблено висновки щодо реалізації мети і дослідницьких завдань. Автор здійснює низку підсумкових узагальнень, що характеризують новизну дисертаційної роботи, окреслює значення деконструктивістських здобутків у сфері розширення текстових властивостей та розуміння тексту як одного з істотних формуючих чинників сучасного філософування. У зв'язку з цим акцентується увага на відкритті нових можливостей філософської діяльності через залучення до широкого кола суміжних проблем та до міждисциплінарної інтеграції.

При розгляді досягнень деконструкції щодо розуміння тексту як необхідного та закономірного елементу сучасної філософії проводиться узагальнення змісту цього феномена, демонструється його внутрішня природа та спровоковані ним культурні зрушення, вплив на розвиток історії філософії та загальний розвиток філософської думки сьогодення. Висновки конкретизуються у наступних положеннях:

-- традиційні версії розуміння тексту через такі його риси як лінійність, послідовність, фіксування смислу, об'єктування мови, письмову маніфестацію, джерельну базу інтерпретаії виступають суттєво методологічно недостатніми;

--докорінна відмінність деррідеанського деконструктивізму від сучасних йому філософських напрямків (у рамках постструктуралізму-постмодернізму-нарратології) зосереджена саме у пункті надання тексту смислотворчих та смислоформуючих якостей;

--ефективність запропонованого французьким вченим власного підходу до розуміння і вирішення проблем традиційної метафізики підтверджує плюральний характер людського мислення та можливість перевідкриття значущості звичних і широковживаних аспектів людського буття;

--тісна спадковість між французьким і американським варіантами деконструктивізму викликана інтеграційними процесами у філософії, науці, культурі, ігноруванням існуючих систем нормативних обмежень та ідеологічного примусу;

--основні теоретичні здобутки деконструкції дозволяють сприймати дійсність як “нову культуру” та цілком прийнятно можуть бути екстрапольовані на суспільні модифікації сьогодення, що і відбувається в рамках американського соціокультурного варіанту, який в основі своїй має суттєву орієнтацію на принципи гіпер-тексту.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Стояцька Г.М. Проблема деконструкції: міф триває // Totallogy -- ХХІ. Постнекласичні дослідження. Вип. 2-3. -- Київ: Центр гуманітарної освіти НАН України, 1999. -- С. 461-472

2. Стояцька Г.М. Текстуальні модуси деконструктивізму в межах структурної закономірності мислення // Вісник Київського університету. Серія “Філософія, політологія”. № 29. -- Київ: Видавничий центр “Київський Університет”, 1999. -- С. 49-52

3. Стояцька Г.М. Примусовість знання і індивідуальність значення -- один деконструктивістський аспект // Вісник Київського університету. Серія “Філософія, політологія”. № 32. -- Київ: Видавничий центр “Київський Університет”, 1999. -- С. 30-33

4. Стояцька Г.М. Вплив деконструктивізму на текстуальні стратегії сучасності // Мультиверсум. Філософський альманах. Зб. наукових праць. № 9. -- Київ: Український Центр духовної культури, 1999. -- С. 92-100

5. Стояцька Г.М. Деконструктивістські орієнтації у текстуальних стратегіях // Мова і культура. Філософія мови та культури. Збірка наукових доповідей. Вип. 1, том 1. -- Київ: Видавничий центр Дмитра Бураго, 2000. -- C.198-202

6. Стояцька Г.М. Інтегральний образ деконструкції і процес креативного виробництва: сучасна взаємодія // Матеріали 6-ї Міжнародної науково-практичної конференції “Творчість свободи як свобода творчості” 17-18 травня 2001 р. -- Київ: НТУУ “КПІ”, 2001. -- С.53

7. Стояцька Г.М. Деконструктивістський текст як перспектива подолання онтології мови // Матеріали VIII Харківських міжнародних Сковородинських читань “Обрії комунікації та інтерпретації” 28-29 вересня 2001 р. -- Харків: Екограф, 2001. -- С.154-156

АНОТАЦІЯ

текстова концепція деконструктивізм парадигмальне зрушення

Стояцька Ганна Михайлівна. Особливості дослідження тексту: історико-філософські версії та деконструктивістський підхід -- Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2002.

Захищається текстова концепція деконструктивізму як один з важливих факторів сучасного парадигмального зрушення у філософії в цілому і історії філософії зокрема. У дисертації запропоновано аналіз сутнісних рис деконструктивістського розуміння тексту, його світоглядного та інтегративного значення.

Здійснюється компаративний аналіз різноманітних історичних версій розуміння проблеми тексту та сутнісних рис картини сучасного філософування. Пропонується нова стратегія дослідницької діяльності, що базується на методології деконструктивістських текстуальних перетворень.

Ключові слова: світ як текст, деконструктивістське розуміння, текстова стратегія, текстуальний принцип, філософський дискурс, подолання метафізики, гіпертекст.

АННОТАЦИЯ

Стояцкая Анна Михайловна. Особенности исследования текста: историко-философские версии и деконструктивистский подход. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2002.

Защищается текстовая концепция деконструктивизма как один из главных факторов современного парадигмального сдвига в философии в целом и в истории философии в частности. В диссертации предложен анализ сущностных черт деконструктивистской текстуальной стратегии, ее мировоззренческих и интегративных последствий.

Своеобразие предмета диссертационной работы обусловлена его двойной природой. С одной стороны исследуемая проблема лежит в плоскости языковых и семиотических научных образований, с другой -- в широкой сфере парадигмальных сдвигов в современной философии. Выяснение оснований и особенностей такой амбивалентности, а также сущностных черт новизны, привнесенной деконструктивистским видением в систему философии обуславливают особую актуальность данного исследования.

В диссертационном исследовании проанализированы те исторические версии текстового существования, которые характеризуют его ценность как сферы репрезентации, а также те аспекты, которые в ХХ столетии обусловили его как культуру производства. В среде французского и американского деконструктивизма и французской семиотики второй половины ХХ столетия такое культурное производство реализуется через воплощенную множественность текстовых проявлений. В рамках этих концепций получают новое звучание проблемы полисемии и поливалентности.

Понимание феномена текста выступает в рамках деконструктивизма этапным решением проблем европейской метафизики. Характерность этого решения заключается в противодействии метафизичности присутствия-наличия. “Бытийный мир текста” благодаря деконструктивному компоненту трансформируется в широкий и непрерывный процесс его становления. Дерридеанское понимание текста как наиболее совершенного механизма деконструкции актуализирует текст как реальность, прозрачную и значимую во всех направлениях, что, собственно, и подразумевает “мир как текст”. Именно поэтому сама деконструкция может быть определена как всеобщий процесс актуализации и воплощения мира-текста, процесс, который свидетельствует о нестабильном способе существования и о постоянном поиске в нем новых значений.

В роботе проведен сравнительный анализ различных исторических версий понимания проблемы текста и сущностных черт картины современного философствования. Предлагается новая стратегия исследовательской деятельности, базирующаяся на методологии деконструктивистских текстуальных преобразований.

Ключевые слова: мир как текст, деконструктивистское понимание, текстовая стратегия, текстуальный принцип, философский дискурс, преодоление метафизики, гипертекст.

ANNOTATION

Stoyatska Ganna Muhaylivna. Peculiaritys of text investigations: historic-philosophical versions and deconstractiv approach. -- Manuscript.

Thesis for the application of scientific degree, candidate in the science of philosophy speciality - 09.00.05 - history of philosophy. Taras Shevchenko's Kiev University. Kiev, 2002.

It is defending the thesis which is devoted the textual concept of deconstructivism as one of the major factor of contemporary paradigmatic shift in the philosophy in general and particularly in the history of philosophy.

In the dissertation the there is proposed the analysis of essential features of deconstructive textual strategy, its world outlook and integrative consequences. In the research is made the comparative analysis of different historical views of the understanding the problem of text and essential characteristics of the mode of contemporary philosophizing. There is proposed new strategy of research activity, which is based on the methodology of deconstructive textual changes.

Key words: deconstructive understanding, textual strategy, textual principle, philosophical discourse, overcoming of metaphysics, hipertext.

Размещено на Allbest.ru