Філософія Стародавнього Риму
Історія стоїцизму як вчення однієї з найбільш впливових філософських шкіл античності. Єдність законів світового розуму-Логосу в сферах пізнання. Виникнення великої філософської системи античності - неоплатонізму. Вивчення філософії Порфирія та Прокла.
Рубрика | Философия |
Вид | доклад |
Язык | украинский |
Дата добавления | 23.09.2013 |
Размер файла | 7,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Доповідь
За історії філософії
На тему: Філософія Стародавнього Риму
Стоїцизм - вчення однієї з найбільш впливових філософських шкіл античності, заснованої близько 300 р. до н.е. Зеноном з Кітію; її назва походить від "розписного портик" - "Вар" в Афінах, де викладав Зенон. Історія стоїцизму традиційно ділиться на три періоди: Ранній (Зенон, Клеант, Хрисіп і їхні учні, III-II ст. До н.е.), Середній (Панетій, Посідоній, Гекатон та ін.., II-I ст. до н.е.) і Пізній (або Римський) стоїцизму (Сенека, Мусон Руф, Гіерокл, Епіктет, Марк Аврелій, I-II ст.н.е.). Цільні твори збереглися лише від останнього періоду. Це робить неминучою реконструкцію стоїцизму, який в даний час розглядається як сувора система (Остаточно оформлена Хрісіппа).
Стоїцизм (подібно кінізму, епікуреїзму і скептицизму) - "практична" філософія, орієнтована на обгрунтування "мудрості" як етичного ідеалу, хоча логіко-онтологічна проблематика займає в ній принципово важливе місце. Етика стоїцизму формувалася під кинічеськи впливом, якого у Хрісіппа і в Середньої Стое стало супроводжувати платонічне і перипатетической.
Стоїцизм ділиться на логіку, фізику і етику (найбільш важливу і історично впливову частину стоїцизму, обгрунтуванню якої підпорядковані інші частини вчення). Структурна взаємозв'язок трьох частин виступає як доктринальне вираз загальної "логічності" буття, або єдності законів світового розуму-Логосу (насамперед, апріорного закону причинно-наслідкового зв'язку) в сферах пізнання, міроустроєння і морального цілепокладання.
У III столітті н.е. виникає остання велика філософська система античності - неоплатонізм. Його засновником був Амоній Саккас (175-242), а найбільш значним представником - Плотін (205-270). У 244г. Гребель відкрив у Римі свою школу.
Плотін говорив про те, що будь-яка істота залишається собою завдяки своєї єдності з іншими. Форми єдності різноманітні, але всі вони підпорядковані нікому вищому принципом єдності, яке називається Єдиним. Єдине нескінченно, воно первинне по відношенню до багато чого. Єдине - причина всього. Єдине породжує все інше, причому нічого не втрачаючи в собі.
Перше, що сталося від Єдиного - це Розум (Нус), Дух. Якщо Єдиний - «Потенція всіх речей», то Нус - це мислення, життя, світ чистої краси. p> Той, хто йде від Єдиного світло через Нус йде до Душі. Душа існує вже в часі. Вона є сполучною ланкою між надчуттєвий і чуттєвим світами. Душа, залишаючись безтілесної, породжує тілесне. Душа вважає природу. Природа, з одного боку, є нижчою, затемненій частиною світової Душі, а з іншого - породженням матерії. Сама матерія - Це щось, що майже ніщо. Матерія протистоїть Єдиному, як зло протистоїть благу.
Виходить, що Єдине не тільки сходить у багато чого, але і багато прагне до Єдиного. Багато чого прагне стати Єдиним. Найбільш усвідомленим це прагнення є у людини.
Порфирій (232-233-301) бачив мету філософії в порятунку душі. Він говорив, що в русі душі до досконалості є чотири щаблі. На першій, нижчої, стихійні душевні афекти зводяться до золотої середини. На другий - душа досягає безпристрасності. На третій відбувається епізодичне звернення до бога. На четвертій відбувається постійне звернення до бога на основі переміг у душі розуму. Якщо ж душа не спрямована до богу, то вона стає оселею для демонів.
Велику роль у подальшій філософії зіграло «Вступ» Порфирія до роботі «Категорії» Аристотеля. Порфирій розглядав проблему загального видового, відмінності ознак і предметів, відносин і т. д. він дає класичний приклад дихотомічного ділення («Дерево Порфирія»):
Прокл (412-485) виходив з твердження про єдиний першооснову, благо і про перехід до світового розуму (Нус). Розум розпадається на тріаду: розум сам в собі, розум виходить з себе, розум повертається до себе. Розум в собі також утворює тріаду: межа, життя, і само життя. У межі своя тріада: межа, безмежне, сутність. Потім йдеться про тріади розуму, що виходить з себе та вертається до собі. Все це вельми штучні побудови. Далі розглядалася світова космічна душа. У ній містяться душі богів, демонів, небесних тіл (астральні душі), тварин, напівбогів-героїв, людей. І нарешті, на нижчому щаблі знаходиться чуттєвий тілесний світ.
В цілому вся концепція Прокла об'єднується цілої тріадою:
- зміст створеного в творить;
- виділення створеного з творить;
- повернення створеного до творящему.
У ході свого розвитку неоплатонізм зближується з християнською філософією. стоїцизм філософія античність неоплатонізм
Завершення античної філософії датується 529 р., коли був оприлюднений «Кодекс Юстиніана». У ньому говорилося: «Ми заборонялося викладання доктрин тих, хто заражений навіженими ідеями язичників. Тому жоден з язичників не може наставляти заблукалих, що послідували за ним, бо він розтліває душі своїх учнів...»
Язичниками тут називалися як прихильники різних релігійних навчань, відмінних від християнства, так і послідовників концепцій античної філософії.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Виникнення філософського мислення на початку VI ст. до н.е. Представники класичного періоду філософії. Особливості філософії еллінно-римської епохи. Вчення софістів, характер діяльності. Суть тверджень Сократа. Погляди Демокріта, його теорія пізнання.
презентация [133,1 K], добавлен 29.09.2014Ортодоксальні школи індійської філософії (даршан). Санкх’я про засоби пізнання блага. Буддизм - як релігія, заснована на позбавленні від бажань і пробудженні в нірвані. Махавіра - засновник джайнізму. Учення представників філософії стародавнього Китаю.
презентация [103,8 K], добавлен 15.04.2014Виникнення та періоди розвитку стоїцизму. Характеристика стоїчного вчення. Періоди розвитку стоїчного вчення. Морально–етичні вчення стоїків римського періоду. Вчення Марка Аврелія. Порівняльний аналіз вчень представників школи стоїцизму та софізму.
курсовая работа [65,1 K], добавлен 14.04.2015Історичний аналіз розвитку наукового знання з часів античності. Питання виникнення і розвитку науки і філософії. Наявність грецьких термінів у доказовій давньогрецькій науці. Розвитко доказових форм наукового знання. Формування філософського світогляду.
реферат [32,0 K], добавлен 26.01.2010Розвиток філософської думки України. Становлення українського неоплатонізму XIX–XX ст. Академічна філософія України в XIX ст.: Куліш, Шевченко, Юркевич. Філософія обґрунтування нової картини світу: Ф. Бекон, Р. Декарт, Кант, Гегель, Гегель, Фейєрбах.
дипломная работа [38,4 K], добавлен 18.12.2007Формування І. Канта як філософа. Факти з біографії, що передували розвитку філософських поглядів И. Канта. Період, що передує написанню " Критики чистого розуму". "Критика чистого розуму" - головна філософська праця І. Канта.
реферат [28,8 K], добавлен 18.02.2003Погляди Аристотеля, його вплив на розвиток наукової і філософської думки. Основні положення вчення Геракліта. Філософія Левкіппа та Діогена. Ідеологія давньогрецького філософа–матеріаліста Епікура. Погляди старогрецьких мислителів Платона і Сократа.
реферат [28,1 K], добавлен 21.10.2012Виникнення філософських ідей у Стародавній Греції, передумови їх формування, основні періоди. Відомі філософські школи давньої Еллади, славетні мислителі і їх вчення. Занепад грецької історико-філософської думки, причини, вплив на філософію сучасності.
курсовая работа [52,8 K], добавлен 30.11.2010Проблеми середньовічної філософії, її зв'язок з теологією та основні принципи релігійно-філософського мислення. Суперечка про універсалії: реалізм і номіналізм, взаємини розуму та віри. Вчення Хоми Аквінського та його роль в середньовічній філософії.
реферат [34,0 K], добавлен 07.10.2010Своєрідність східної культури. Філософія стародавньої Індії ("ведична" філософія, буддизм). Філософські вчення стародавнього Китаю (Конфуцій і конфуціанство, даосизм). Загальна характеристика античної філософії. Конфуціанський ідеал культурної людини.
реферат [37,1 K], добавлен 03.09.2010