Український господарський менталітет: сутність і трансформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

УКРАЇНСЬКИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕНТАЛІТЕТ: СУТНІСТЬ І ТРАНСФОРМАЦІЇ

Попов Володимир Юрійович

Київ - 2000

Анотація

Попов В.Ю. Українській господарський менталітет: сутність і трансформації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Інститут філософії Національної академії наук України. - Київ, 2000.

Дисертація містить соціально-філософський аналіз стереотипів та настанов, що характеризують особливості світосприйняття і господарської поведінки українців, на підставі концепції сучасної західної і вітчизняної філософської думки розкривається зміст та значення терміна "господарський менталітет". Запропоновано модель ментальної структури, наведена типологія ментальностей. У дисертації підкреслюється, що етнічна ментальність відтворює певні стереотипи та настанови, які визначають особливості ставлення до праці, власності, підприємництва. Виокремлено головні риси українського господарського менталітету: індивідуалізм, завзятість у праці, розвинуті приватновласницькі інстинкти, толерантність до інших культур. Вказується, що ці риси формувалися на підставі культурних архетипів під впливом географічних, соціально-історичних, релігійних та ідеологічних чинників. У роботі досліджується сутність сучасних трансформацій українського господарського менталітету, які суттєво впливають на історичний вибір моделі соціально-економічної модернізації. Зроблено висновок про наявність умов для повернення України до європейської цивілізації.

Ключові слова: ментальність, економічний менталітет, архетип, ментальний символ, стереотип, економічна культура.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Проблематика сутності, генези та сучасного стану соціальних настанов до певного типу господарювання є однією з найбільш важливих проблем сучасної соціальної філософії. Трансформаційні процеси, що відбуваються на вітчизняних теренах, не вичерпуються лише реформами в політичній та економічній сферах. Вони пов'язані з докорінною зміною психічних детермінант людського буття. У той же час вкрай необхідні реформи в Україні здійснюються, на превеликий жаль, не зовсім виважено, вчасно та системно. Недостатньо враховується реальний стан речей в царині суспільної свідомості та її підсвідомої складової. Абстрактна схема зміни суспільно-економічних форм, переходу від командної економіки до ринкових відносин та демократії не повністю охоплює складні соціальні процеси, які відбуваються майже стихійно за своїми власними, маловідомими сучасній науці законами.

Актуальність дослідження цих процесів випливає також із кризового стану сучасних механізмів стимуляції продуктивної праці та ефективного господарювання. Поряд із соціально-економічними причинами кризи треба відзначити й певну духовну аномію, втрату самоідентіфікації, психічного здоров'я нації. "Діагноз" цієї соціально-психологічної хвороби може бути поставлений лише на підставі дослідження структури і форм функціонування етнічного підсвідомого. Боротьба з кризовими явищами повинна базуватися на соціальному, моральному та духовному оздоровленні суспільства. Сприяти цьому може аналіз сутності та механізму трансформації психологічних засад праці та господарювання. Необхідність дослідження випливає з завдання, що поставлене перед Україною й українцями Історією, бо самозбереження нації в бурхливому столітті, що починається, можливе, лише при умові розбудови динамічної моделі господарювання, яка б забезпечила Україні гідне місце в світовій спільноті, лад у державі й добробут її громадян.

Сучасна українська наукова думка опинилася перед нелегкою справою осмислення суперечливих суспільних реалій. Унікальна історична ситуація переходу до посттоталітарного суспільства не має аналогів ні в вітчизняному, ні в західному минулому. Застосування старої методології дослідження, старого понятійного апарату або некритичне запозичення деяких західних догм стає все більшим анахронізмом з огляду на стрімкий розвиток подій напередодні нового тисячоліття.

У цьому сенсі існує нагальна потреба органічного засвоєння кращих досягнень, багато з яких стали надбанням світової гуманітаристики. Зокрема, це стосується терміна "ментальність", що входить не тільки до наукового словообігу, але й до повсякденного слововжитку. Певною мірою відображуючи сучасний кризовий стан, суспільної психіки, він у той же час ще не набув певної концептуальної прозорості. Філософська рефлексія його змісту й сенсу та піднесення його до рівня поняття відкривають великі евристичні можливості для виваженого аналізу проблеми сучасного стану української суспільної свідомості, шляхів подолання негативних явищ у царині господарсько-мотиваційних процесів.

Дослідження тих психологічних особливостей, які були притаманні для нашого народу в минулому, їх витоків і певних метаморфоз, що відбувалися у зв'язку з тими чи іншими духовно-ідеологічними й соціальними впливами на тернистих шляхах історії України, сучасного стану ментальних настанов в умовах певної духовної дезорієнтації, може сприяти пошуку оптимальних засобів виходу суспільства з кризи, формування необхідних культурно-ідеологічних засад розбудови держави. Визначення терміна "господарська ментальність", його місця в системі існуючих соціально-філософських категорій, виявлення структури цього суспільно-психологічного феномена та тих особливостей господарської ментальності, що характерні для нашого національного типу, дасть змогу більш обґрунтовано досліджувати сучасний стан речей в українському суспільстві й окреслити шлях майбутнього розвитку.

Стан наукового опрацювання проблеми. Проблема сутності глибинно-психічних засад, що обумовлюють певний тип світосприйняття і поведінки людей різних націй і суспільних груп лежить на перетині інтересів мислителів, праці яких належать до скарбниць різних наук: філософії та історії, соціології та лінгвістики, політології та культурології. Важливий вклад у цю спадщину внесли психологи та етнографи.

Починаючи з епізодичних роздумів античних мислителів над особливостями господарської поведінки різних народів, світова гуманітаристика виробляє певні способи пояснення цих феноменів. Особливої актуальності ця проблема набуває в епоху Модерну, тобто в час формування сучасних націй і досягає піку в німецькій філософській та культурологічній традиції. Від гердеровських "Ідей до філософії історії людства" та гегелівської "Філософії історії" складається певна філософсько-методологічна традиція вивчення "духу народів", що сягає "Присмарку Європи" О.Шпенглера та "Націй і їх філософії" В. Вундта.

Дещо в іншому методологічному ключі розглядали цю проблему англійські та французькі мислителі А.Е.К. Шефтсбері, Ш. Монтеск'є, Ж.Ж. Руссо, Д. Юм, Е. Дюркгейм. Свій внесок в розв'язання проблеми сутності підсвідомих засад людської поведінки зробили психоаналітики З. Фрейд, А. Адлер, Е. Фромм, і особливо, що стосується національного несвідомого, - К.Г. Юнг. Проблема дослідження психологічних особливостей різних народів є центральною в західній етнології. Починаючи з досліджень Ф. Боаса, Р. Бенедикт, М. Мід, А. Кардінера та Ф. Знанецького певна увага приділяється напівсвідомим регуляторам господарської поведінки представників різних етносів. Сучасні західні дослідники Дж. Вайтинг, Т. Шварц, Р. Барт та інші продовжують ці традиції.

В Україні також наявні досить важливі доробки в царині етнопсихології. Насамперед слід назвати імена класиків: В. Антоновича, М. Грушевського, М. Костомарова, І. Нечуя-Левицького, О. Потебні, Д. Чижевського, П. Юркевича, В. Липинського і Ю. Липи. Певний внесок у цю справу зробили і російські вчені: М. Бердяєв, М. Данилевський, В. Ключевський, М. Лосський, В. Соловйов, Г. Федотов та інші.

У світовій і вітчизняній філософській і соціологічній думці існують праці, які присвячені проблемі психічних детермінант поведінки людей різних культурно-історичних епох, соціальних страт і націй в економічній сфері. Тут, насамперед, треба зазначити імена класиків західної соціології: М. Вебера, Е. Дюркгейма, Г. Зиммеля, В. Зомбарта, а також російського філософа С. Булгакова (“філософія господарства”).

Вперше термін "ментальність" концептуально осмислюється у працях засновників новітньої французької етнології Л. Леві-Брюлем та К. Леві-Стросом. Найбільшого поширення поняття "ментальність" набуває в працях щонайменше трьох поколінь школи французьких істориків, що дістала назву школи "Аналів". У дослідженнях Л. Февра, М. Блока, Ж. Лефевра (перше покоління), Ф. Броделя (друге покоління), М. Вовеля, Р. Мандру, Ж.Ле Гоффа та інших (третє покоління) досить повно розкривається зміст ментальних структур і особливостей їх впливу на діяльність індивідів, що жили в різних культурно-історичних умовах. У західній гуманітаристиці вживання поняття "ментальність" цього часу пов'язується, насамперед, з традиціями школи "Аналів". Разом з тим, у працях істориків практично відсутня чітка дефініція поняття, його зміст та значення є досить різноплановими: від певної настанови до всієї сукупності колективно-психічних явищ. В англомовній науковій традиції слово "mentality" зовсім не має закріпленого за ним значення, тому практично не використовується в філософських, соціологічних та етнологічних дослідженнях. Його певними аналогами виступають поняття "національний характер" (Р. Бенедикт), "настанова (attitude)" (Ф. Знанецький), "картина світу (world-view)" (Р. Редфілд) тощо. Проте, деякі західні вчені плідно застосовують термін "ментальність" для аналізу духовних утворень. Це стосується дослідників та інтерпретаторів творчості М. Вебера (особливо його вчення про "дух капіталізму"), зокрема - англійського соціолога Ф. Паркіна.

Певний вибух етнопсихологічних досліджень відбувається в Україні в кінці 80 - на початку 90-х років в зв'язку із зростанням національної свідомості. Для визначення особливостей українського психічного генотипу починає використовуватися термін "ментальність", запозичений з методологічного арсеналу західної гуманітаристики і праць учених української діаспори. Піонерним може вважатися дослідження В. Храмової, яке поряд зі збіркою статей учених діаспори: О. Кульчицького, Б. Цимбалистого, М. Шлемкевича, В. Дорошенка становило певну межу в розвитку зазначеної проблематики в вітчизняній гуманитаристиці. Проте, в цих працях акцент зроблено на простій констатації проявів суспільного душевного життя, бракує і визначеності ключового терміна.

Трохи раніше починається широке використання поняття “ментальність” і в російському суспільствознавстві. Ініціатива його введення до наукового обігу належить дослідникам творчості вчених школи "Аналів": А. Гуревичу, Ю. Афанасьєву і М. Рожанському. Проте, незважаючи на більшу увагу, яка надається в них зверненню до першоджерел, а також досить плідні концептуальні дослідження А. Горського, В. Візгіна, П. Гуревича, Л. Лісної, А. Лубського, С. Лур'є, Є. Онуфрієва, Л. Пушкарьова, О. Усенко та інших, в російському суспільствознавстві так і не склалося цілісного розуміння терміна “ментальність” та психічного феномена, що він відбиває. Це ж стосується і поняття “господарський менталітет”, що використовується, зокрема, соціологами О. Агєєвим та А. Кравченко, але не набуло методологічної чіткості.

В останні роки в Україні з'явилися нові наукові дослідження, присвячені проблемі визначення специфіки української ментальності. Це праці В. Ананьїна, І. Бичка, С. Грабовського, Р. Додонова, Д. Єсипенка, О. Забужко, Ю. Карпенка, С. Квіта, М. Кисельова, І. Кресіної, С. Кримського, І. Лисого, А. Лоя, А. Макарова, М. Мокляка, В. Нестеренка, І. Паська, Б. Попова, Ю. Присяжнюка, Ю. Римаренка, І. Старовойта, В. Шинкарука, Л. Шкляра, О. Шморгуна, В. Ятченко та інших. У працях наведених авторів подаються різні підходи до розуміння сутності цього феномена, значна увага приділяється розгляду головних рис національного менталітету, його впливу на різні сфери життєдіяльності. Що ж стосується поняття “господарський менталітет”, то воно майже не вживається в українській суспільно-філософській літературі. Продуктивно використовуючи термін “ментальність” для аналізу сучасних і колишніх економічних явищ М. Міщенко, Т. Нельга, Ю. Полунєєв, Ю. Загоруйко, І. Сорока та інші не вдаються до дослідження самих методологічних засад його застосування у відношенні до господарчої поведінки.

Огляд літератури, яка висвітлює проблему господарського менталітету українців, головних факторів його формування та суттєвих рис, показує, що поряд з глибокими і важливими ідеями, міркування деяких авторів інколи носять абстрактний характер, не спираються на конкретний історичний, соціально-психологічний та історико-економічний матеріал. Надто спрощується майже до рівня публіцистичної метафори поняття “ментальність”, яке ототожнюється з поняттями “духовність”, “національний характер” і таке інше.

У вітчизняному суспільствознавстві не склалося єдності у визначенні понять “ментальність” та “господарський менталітет”; малодослідженою є внутрішня структура соціально-психічного явища, яке віддзеркалюється цими термінами. Потребує дослідження і такий аспект, як визначення головних факторів формування господарського менталітету українців, які значною мірою обумовлюють його сучасний стан. Таким чином, наявність, з одного боку, достатнього методологічного і філософського фундаменту, а з іншого - ряду невирішених питань, зумовлює основну проблему і необхідність даного дисертаційного дослідження.

Об'єктом дослідження є природа і сутність українського господарського менталітету.

Предметом дослідження виступають культурно-ідеологічні детермінанти вищезгаданого феномена.

Мета та головні завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний соціально-філософський аналіз українського господарського менталітету, його структури, головних чинників формування і трансформацій, найбільш важливих рис його сучасного стану. Поставлена мета передбачає різнобічний підхід до даної проблеми, який реалізується в такій послідовності завдань:

проаналізувати наявні в західному й вітчизняному суспільствознавстві методологічні підходи щодо термінів “ментальність” та “господарський менталітет”;

на цій підставі висунути власне тлумачення вищезгаданих понять, показати їх місце і роль у системі соціально-філософських категорій;

розглянути структуру й функції ментальності;

з'ясувати специфіку господарського менталітету та його головних рис;

розкрити найбільш важливі чинники формування української господарської ментальності;

показати на широкому історико-культурному матеріалі вплив етнічного розподілу праці на соціально-психічні модуси економічної поведінки;

проаналізувати роль релігійного та тоталітарно-ідеологічного факторів на формування й сучасний стан українського господарського менталітету;

розкрити головні риси сучасної ментальності і з'ясувати можливі шляхи її трансформації.

Методологічні основи і джерела дослідження. При вирішенні поставлених завдань дисертант спирався на останні досягнення в галузі методології гуманітарного пізнання. Зокрема були використані методи структурно-функціонального аналізу, герменевтики та психоаналізу. У зв'язку з багатоаспектністю проблеми для розробки другої частини дослідження був залучений широкий масив історичного, культурологічного та соціально-психологічного матеріалу як емпірична основа роботи. У дослідженні використані історичні та статистичні матеріали, що стосуються економічної культури України переважно ХVІ-ХХ ст., які найбільшою мірою відповідають вимогам розкриття проблеми.

Наукова новизна дослідження. У дисертації вперше у вітчизняному суспільствознавстві подається комплексний аналіз українського господарського менталітету, зазначаються головні фактори його формування й суттєві риси цього суспільно-психологічного явища в сьогоденні.

Основні положення, які складають наукову новизну й виносяться автором на захист, можна сформулювати таким чином:

феномен, позначений терміном “ментальність”, має багаторівневий системний характер; структура цього суспільно-психологічного явища складається з ментальних символів, стереотипів та ментальних атитюдів;

господарський менталітет, що є підсистемою ментальності, її проекцією на економічну сферу життєдіяльності людини, має свій вияв у специфічному для різних суспільних утворень (націй, класів тощо) відношенні до праці, багатства, розподілу, обміну, власності і підприємництва; філософський менталітет господарський

головними факторами формування господарської ментальності є культурні архетипи національного несвідомого, географічний, суспільно-історичний, релігійний та ідеологічний, причому перші два досить константні, решта пластичні в історичних трансформаціях; спільна дія цих факторів у їх культурно-історичній унікальності зумовлює неповторність національної господарської ментальності;

проаналізований суспільно-історичний матеріал дає підставу визначити етнічний розподіл праці, де українці протягом століть посідали певне місце, як основний суспільно-історичний чинник до формування модусів господарської поведінки;

українське православ'я (разом з уніатством на західних землях), маючи достатньо специфічний характер (у зв'язку з впливами протестантизму і католицизму), сприяло прилученню господарсько-ментальних орієнтацій до загальноєвропейських засад;

ідеологічний фактор набув найбільшого значення в ХХ столітті, переважно в формі тоталітарних ідеологічних настанов, які призвели до певних метаморфоз української ментальності та зруйнували традиційні стереотипи ставлення до праці, власності й підприємництва;

витоком сучасної духовної кризи є деформації української ментальності, що відбулися під впливом тоталітарної ідеології й зумовили непристосованість ментальних настанов до нових суспільно-економічних реалій;

тенденції трансформації господарської ментальності українців, попри всі протиріччя, що відбуваються в соціально-психологічній сфері сучасного суспільства, наближають її настанови до європейської цивілізаційної моделі.

Теоретичне і практичне значення дослідження. Результати проведеної роботи сприятимуть подальшому дослідженню специфіки української господарської ментальності. Матеріали дисертації можуть бути використані в лекційних курсах з соціальної філософії, історії та теорії культури, соціальної психології та менеджменту. Разом з тим, введення до широкого наукового обігу терміна “господарський менталітет”, обґрунтування його змісту й структури дасть змогу для його використання й продуктивного опрацювання в курсах економічної теорії, історії України, економічної географії тощо.

Апробація дослідження. Основні концептуальні положення й узагальнення дослідження обговорювались на засіданнях кафедри філософії Донецького державного університету, науково-методичних семінарах Макіївського економіко-гуманітарного інституту, доповідалися Вченій Раді Центру гуманітарної освіти НАН України, висвітлювались на Міжнародній конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1997), Науково-практичній конференції “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (Донецьк, 1999), V науковій конференції МЕГІ “Економіко-правові та гуманітарні проблеми Донбасу” (Макіївка, 1999). Окремі положення дисертації використовувалися на заняттях с курсу філософії, які автор проводив у Макіївському економіко-гуманітарному інституті.

Публікації. Результати дослідження опубліковані у філософському альманасі "Мультиверсум" (стаття) і журналі "Схід" (дві статті): фахові видання та дві статті у науковому збірнику, а також у трьох тезах наукових конференций.

Структура дисертації. Мета й завдання дослідження визначили структуру дисертації, яка складається із вступу, двох розділів, кожний з яких поділений на чотири підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Робота викладена на 169 сторінках тексту і 23 сторінках використаних джерел, в якому міститься 309 найменувань.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, аналізується стан та рівень наукової розробки проблеми, визначені об'єкт, предмет, мета, завдання, охарактеризовані наукова новизна та теоретико-методологічна основа, теоретичне і практичне значення розробки проблеми формування, сутності й сучасного стану українського господарського менталітету, представлені дані про апробацію та публікації результатів роботи.

Перший розділ дисертаційного дослідження "Господарський менталітет як соціально-філософська категорія" присвячений аналізу генези терміну ментальність, його сучасним інтерпретаціям, визначаються поняття "менталітет" та "господарський менталітет" шляхом дослідження їх структури і функцій, встановлення міста й ролі в системі існуючих суспільно-філософських категорій і понять. У першому підрозділі "Поняття "ментальність" в сучасному суспільствознавстві" подається історія виникнення цього терміна в західній гуманітаристиці, аналізуються найбільш важливі типи розуміння його значення та сенсу в сучасній західній та вітчизняній соціально-філософській думці.

Зокрема зазначається, що в науці не склалося узгодженого погляду щодозмісту поняття "ментальність". Існуючі концептуальні підходи до його інтерпретації можна поділити на чотири головних типи:

Ментальність трактується як колективне несвідоме ("національний архетип");

Термін виступає як тотожний, або дуже близький за значенням до понять "духовність", "самосвідомість", "психічний склад нації".

Ці достатньо близькі підходи, які умовно названі "традицією Юнга", розглядають ментальність як константну етнопсихічну домінанту, що відтворює з себе національну самосвідомість та ідеологію. Згідно з цим поглядом, суспільно-економічні відносини, саму історію народу можна розглядати як витвір архаїчних схем світосприйняття і поведінки - етнічних архетипів.

Останні два підходи, що умовно позначаються як "традиція Анналів" інтерпретують поняття "ментальність" як "дух часу", модус розумових і поведінкових настанов людей певної епохи (третій підхід), або як визначений зріз суспільної психіки, який формується культурною традицією та суспільними структурами, виступаючи в той же час джерелом культурно-історичної динаміки (четвертий підхід).

На підставі ретельного аналізу всіх точок зору, їх певного синтезу, автор стверджує, що найбільш виваженим і методологічно продуктивним буде визначення ментальності як певної системи суспільно-психологічних феноменів, що знаходить виявлення в напівсвідомих ціннісних перевагах, модусі світосприйняття та виборі форми суспільної поведінки. Її глибинною основою є культурні архетипи (етнічні константи), але ментальність народу, маючи певний консерватизм, не є незмінною, зазнає певних трансформацій у процесі культурно-історичного розвитку. На підставі цього визначення поняття "ментальність" відмежовується від таких близьких понять як "національний характер", "ціннісні орієнтації", "суспільні настрої" тощо.

Метою другого підрозділу “Структура і функції менталітету” є аналіз ментальності як системи суспільно-психологічних явищ. Спираючись на доробки К. Леві-Строса, Ф. де Сосюра, Е. Дюркгейма та вітчизняних дослідників, автор стверджує, що менталітет являє собою складну органічну систему, яка має певну структурну організацію. Ця структурна організація може бути відображена у вигляді конструкції, що має різні структурні виміри. Зокрема, в структурі ментальності як теоретичної категорії визначаються компонентний, рівневий і функціональний виміри.

Щодо компонентної структури, то проблема її виокремлення похідна від багатозначності інтерпретацій самого поняття. При усьому розмаїтті існуючих підходів найбільш цінні з них синтезовані в розумінні менталітету як сукупності символів і стереотипів, а також зазначення його тісного взаємозв'язку з традицією, міфом і культурою. У роботі пропонується в якості компонентних елементів ментальності розглядати ментальні символи, стереотипи світобачення і поведінки, ментальні атитюди, а також міфологічні бінарні опозиції як спосіб упорядкування ментальних утворень.

Ці утворення виявляються на різних рівнях ментальної структури. Згідно з методологією психоаналізу, критерієм виокремлення “пластів” ментальності є ступінь усвідомленості ментальних символів, стереотипів і настанов. Ця модель складається з архаїчно-культурного рівня, безпосередньо базованого на архетипах, репрезентованих сталими символами й стереотипами; рівня соціальної практики, де відбувається засвоєння ментальних утворень та ціннісно-нормативного рівня, що наближає ментальність до світогляду.

На всіх цих рівнях менталітет виконує певні функції, що можуть бути репрезентовані в вигляді сукупності функціональних систем. Зокрема, в роботі розкривається зміст ідентефікаційно-інтегративної, комунікативної, світоорієнтаційної (квазіпізнавальної) та змістотворчої систем.

Розглядаючи в третьому підрозділі “Специфіка господарського менталітету” існуючі типології ментальних утворень, слід зауважити, що в них переважно підставою є або тип носія ментальних настанов, або просто належність до певного культурно-історичного утворення. У дослідженні пропонується в якості суттєвої видової ознаки взяти форми людської життєдіяльності. При такому підході з'являється сенс розглядати в одному ряду з політичною, правовою, релігійною й господарську ментальність. Останнє суспільно-психологічне утворення визначається як певна підсистема колективного підсвідомого, що відбиває модуси й форми сприйняття і поведінки великих суспільних груп: символів, стереотипів та ментальних атитюдів, які певним чином обумовлюють ціннісні орієнтації у відношенні до економічної діяльності. Таким чином, висунуте поняття “господарський менталітет” відбиває глибинні суспільно-психологічні передумови особливостей, характерних для економічної поведінки різноманітних спільнот (зокрема, націй) у різні історичні епохи. На цій підставі в роботі показана відмінність цього поняття від досить близьких його за змістом: “економічна культура” та “трудова (виробнича, підприємницька тощо) етика”. Наголошується на нормативному та свідомому характері етичних норм та культурних цінностей, їх зв'язку з вихованням та традицією. У такому сенсі господарський менталітет є психологічним підґрунтям економічної культури та господарської етики.

Господарська ментальність репрезентується у вигляді характеристик, що відображують специфічне психічне сприйняття і ціннісне відношення до найбільш важливих аспектів економічного життя: праці, багатства, власності, підприємництва тощо. Це сприйняття і відношення створюють досить цілісну “картину світу”, що обумовлює модуси господарчої поведінки. У роботі вказується, що поняття “картина світу” веде свій родовід від класичного аналізу М. Вебера так званого “духу капіталізму”. Останнє поняття розглядається на засадах його визначення і використання в працях великого німецького соціолога як різновид, один із типів господарчої ментальності, характерної для певної культурно-історичної парадигми.

У дослідженні вказується також на існування суттєвих відмінностей в ментальних настановах різних народів. З огляду на особливості українського господарського менталітету: особливого ґатунку індивідуалізм, завзятість у праці, розвинуті приватновласницькі інстинкти, толерантність та відкритість до засвоєння чужого досвіду, висувається гіпотеза про його причетність до загальноєвропейських засад. Але суспільно-історичні впливи зумовили певну специфіку української ментальності, з'ясування якої неможливе без аналізу головних чинників її формування й саморозвитку.

У четвертому підрозділі "Проблема головних чинників формування української ментальності", насамперед розглядаються головні концепції визначення домінанти, яка обумовлює специфіку модусів господарської поведінки різних народів.

У роботі виокремлюються біологічно-генетична (Гобіно, Донцов), культурно-спіритуалістська (Гердер, Гегель, Лебон), географічно-кліматична (Монтеск'є, євразійці, Гумільов), суспільно-історична (Гельвецій, Маркс, Сорокін) наукові парадигми та їх різновиди (зокрема, підходи сучасної західної етнології). Зазначаючи важливість кожного з них, найбільш прийнятним автором вважає поліфакторний підхід, який є спробою синтезувати кращі досягнення кожного з перелічених. У роботі також вказується, що менталітет кожної нації складався на унікальному культурно-історичному ландшафті при домінуючій дії тих чи інших факторів.

Спираючись на дослідження М. Костомарова, П. Куліша, О. Кульчицького, Б. Цимбалістого та інших, але піддаючи критиці деякі їх погляди, дисертант висуває гіпотезу, що головними факторами формування українського господарського менталітету були: культурні архетипи національного несвідомого (етнічні константи), географічний, суспільний, релігійний та ідеологічний чинники. За природою перші два вважаються константними, пов'язаними з етногенезом, останні - змінними в історичних трансформаціях. Особлива увага приділена аналізу сутності архетипів українського несвідомого. Стверджується, що найбільш вплинули на модуси господарської поведінки архетипи Матері - Землі, Козацької Волі та Святої Віри.

Географічні умови існування українського народу на межі кочового степу, родючість ґрунтів та мальовничість краєвидів сприяли формуванню екофільного характеру ставлення до праці. Ця риса господарського менталітету закріплюється історичними культурними впливами.

У другому розділі "Культурно-історичні засади українського господарського менталітету" послідовно досліджується вплив найбільш важливих історичних соціальних та ідеологічно-культурних чинників на формування і подальші трансформації української ментальності.

У першому підрозділі "Вплив етнічного розподілу праці на суспільно-психічні модуси економічної поведінки" на підставі аналізу багатьох історичних, культурологічних розвідок та статистичних даних вказується на величезний вплив на українську господарську ментальність переважання селянства в суспільній структурі. Це пов'язується, насамперед, з існуванням етнічного розподілу праці, який визначається як природне або насильницьке закріплення певного виду соціальної діяльності, економічної "ніші".

У роботі вказується, що такий стан речей мав позитивні наслідки (формування стереотипу ставлення до праці як повсякденного важкого завдання перед Ненькою-Землею) і негативні (виникнення "комплексу меншовартості"). Ця орієнтація української господарської ментальності на усталені, пов'язані з традиційними стереотипами, форми праці стала однією з причин того, що промислово-економічний розвиток України кінця XIX - початку XX століття певною мірою відбувався без участі українців. Автор вважає, що насильницьке прилучення селянства до процесу радянської індустріалізації негативно вплинуло на національне несвідоме, призвело до певної деформації ментальних засад господарювання і праці. Урбанізація і русифікація відтворили ситуацію, яка існувала в минулому: носіями української культури залишилося селянство і частина гуманітарної інтелігенції. Наголошується, що формування повноцінної суспільно-економічної структури та піднесення національної самосвідомості є засобами подолання негативних рис української ментальності.

У другому підрозділі "Українське православ'я і господарська ментальність" аналізується вплив релігійних чинників на світосприйняття і поведінку українців протягом століть.

На методологічних засадах класичної спадщини М. Вебера стверджується, що релігійна догматика, а особливо етика, мають досить великий вплив на соціальну психіку й економічну поведінку. Особливості релігійних настанов у вирішенні проблем ставлення до світу і теодицеї обумовлюють відмінності стереотипів та атитюдів національних ментальностей. Через призму певного релігійного світосприйняття розглядають свою економічну діяльність люди, що належать до різних соціально-культурних спільнот.

У той же час, в дисертації піддані критиці погляди М. Вебера, що не витримали перевірку часом. Зокрема, це ідея про монополію протестантизму в формуванні так званого "духу капіталізму", що була спростована економічним піднесенням країн Далекого Сходу (насамперед, Японії). У роботі піднімаються проблеми ставлення православ'я до праці і господарської діяльності людини.

Всупереч поширеним у західному суспільствознавстві поглядам про неприйнятність православ'ям економічного активізму, стверджується, що українське православ'я, перебуваючи протягом століть під впливом протестантизму і католицизму, формувало досить активний, як у суспільно-політичному і релігійному, так і в економічному житті, тип особистості. У дисертації аналізуються погляди представників православних братств, учених Могилянської доби, вчення про "сродну працю" Г. Сковороди. Вказується на етично-раціональний характер українського православ'я, його толерантність і терпимість до інших релігійних конфесій всупереч магічно-обрядовому та догматично-автократичному російському православ'ю. У роботі досліджується також вплив греко-католицької церкви на формування економічної культури західних українців. Підкреслюється, що принципи субсидіарності та корпоративізму стали духовною основою кооперативно-підприємницького руху в Галичині. У дисертації показано, що саме криза українського православ'я, його денаціоналізація, а потім і насильницьке усунення від впливу на суспільну психологію (за радянські часи) призвели до відсутності духовних підвалин сучасної української господарської культури. У роботі наголошується, що в наш час, коли спостерігається катастрофічний занепад трудової і підприємницької етики, є нагальна потреба у відродженні етичних засад українського православ'я та інших релігійних конфесій.

Третій підрозділ "Тоталітарні ідеології і метаморфози українського менталітету" присвячено аналізу впливу ідеологічних настанов на трансформації традиційної ментальної парадигми. Розглядаючи тоталітарні ідеології як своєрідні секулярні квазі-релігії, слід вказати, що з їх допомогою радикальні рухи намагаються створити новий тип людини, позбавлений приватних інтересів та підприємницької ініціативи. У роботі на підставі аналізу праць ідеологів комунізму і українського інтегрального націоналізму (Д. Донцова, М. Сциборського) простежується певна єдність у нехтуванні традиційних західних чеснот індивідуалізму, толерантності, свободи та поваги до приватної власності.

У дисертації відмічається, що у XX столітті українська ментальність стала об'єктом втілення соціальної утопії, зокрема радянсько-комуністичної. Стереотипи у ставленні до праці (культ абстрактної праці)споживання (аскетизм), розподілу (егалітаризм), суспільних відносин (колективізм) стали надбанням української ментальності. Розбіжність між ідеологією і соціальними реаліями спотворила зміст цих ментальних засад, що призвело до їх певної метаморфози. Зокрема, це позначилося на таких рисах сучасної української ментальності, як суспільна пасивність, орієнтація на утриманство, патерналізм, невмотивована амбітність, нехтування правових норм. Саме ці негативні риси потребують найшвидшого подолання, бо без цього унеможливлюється соціально-економічне реформування та духовне оздоровлення сучасного українського суспільства.

В останньому підрозділі роботи "Сучасна духовна ситуація і шляхи трансформації ментальносних засад господарювання" розглядається сучасний кризовий стан українського менталітету. Зокрема, констатується протиріччя між консервативними ментальними настановами, що обтяжені атавізмами соціалістичного минулого, і процесом соціально-економічного реформування. На ментальність пересічного українця впливають непослідовність у проведенні реформ, наростання все більшої соціальної диференціації, гальмування зростання національної самосвідомості, особливо у східному й південному регіонах. Вказуючи на невідповідність сучасного менталітету вимогам ефективних ринкових перетворень, автор стверджує, що існують умови для його позитивних трансформацій. Враховуючи на особливості української ментальності: індивідуалізм разом з традиціями добровільної співпраці в громаді, працьовитість, розвинуті приватно-власницькі інстинкти, можна вважати, що аскетичний "дух капіталізму" може бути адаптованим через мережу корпоративного підприємства, в якій будуть впроваджуватися ефективні методи формування нової етики підприємництва.

У дисертації наголошується, що саме ментальні гравітації мають бути підвалинами глобального самовизначення України, її вибору між Західною та Євразійськими культурними парадигмами. На підставі дослідження розвідок сучасних українських та західних вчених обстоюється думка про тяжіння ментально-господарських настанов до загальноєвропейських засад. Автор вказує, що для інтеграції України в Європу необхідними формування громадянського суспільства, нової політичної та економічної еліти та подолання атавізмів минулого в народній ментальності.

Проблема головних тенденцій у сфері господарської ментальності, на думку автора, потребує подальшого аналізу. Осмислення процесів і трансформацій українського господарського менталітету, які відбуваються в наш час, з'ясування їх сутності мають величезне значення для України в її самовизначенні в сучасному світі.

Висновки

У висновках узагальнені результати дослідження, які мають вагу не лише в теоретико-методологічній, але й у суспільно-практичній площині. Дисертант аргументує такі положення:

господарський менталітет репрезентує собою усталену соціально-психологічну систему, найважливішими складовими якої є ментальні символи, стереотипи та атитюди; ця система виконує ідентифікаційно-інтегративну, комунікативну, світоорієнтаційну та змістотворчу функції; господарський менталітет у своїй цілісності являє собою визначену парадигму, яка на феноменологічному рівні відбивається у ставленні до праці та багатства, обміну та розподілу, підприємництва та власності тощо;

господарський менталітет є соціально-психологічною підвалиною певної економічної культури;

як провідні риси традиційної української господарсько-ментальної парадигми можуть бути означені: певний індивідуалізм, екофільний характер праці, особливо землеробської, розвинуті приватновласницькі інстинкти, комунікабельність, толерантність до інших культур;

підсвідомими засадами модусів сприйняття дійсності та певної соціально-господарської поведінки українців є архетипи Матері-Землі, Козацької Волі та Святої Віри;

виокремлені в роботі культурно-історичні групи чинників формування українського господарського менталітету (соціальні, релігійні, геополітичні) мали свою вагу не лише при складанні етнічних ментальних структур, але й впливали на їх подальші трансформації;

духовне оновлення українського народу, вироблення ефективного психологічного механізму стимуляції продуктивної праці та конкурентно-спроможного господарювання неможливе без подолання наслідків впливу тоталітарної ідеології на господарсько-ментальні настанови;

вибір Україною цивілізаційної моделі господарювання може бути зроблений лише з урахуванням її природних ментальних настанов і орієнтирів, що тяжіють до європейської парадигми.

Список опублікованих праць

Етно-конфесійний розподіл праці та український господарський менталітет// Схід. - 1998. - № 4 (21). - С.17-22.

Сучасна духовна криза і шляхи трансформації ментальних засад господарювання// Схід. - 1999.- № 3 (27). - С.53-55.

Поняття “менталітет” в пострадянському суспільстві// Мультиверсум. Філ. альмонах: Зб.наук.праць/Відп. ред. В.В. Лях. - Вип.9. - К.: Український центр духовної культури, 1999.- С.80-91.

Утопічна традиція і українська ментальність// Вісник Макіївського економіко-гуманітарного інституту: “Слово”, 1997. - №2(5). - С.59-67.

Українська духовність і сучасне підприємництво// IV Міжнародна Конференція. Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. Матеріали. Дніпропетровськ “Поліграфіст”. 1997, II том, 1 частина. - С.101-102.

Антиномії сучасної української ментальності// Економіко-правові та гуманітарні проблеми Донбасу. Матеріали V наукової конференції. - Макіївка, 1999. - С.55-56.

Социальный статус индивида и его ценностная ориентация// Тенденции и факторы совершенствования социальной структуры советского общества в условиях перестройки (Тезисы Республиканской научно-практической конференции). Краматорск-1990. Раздел IV. - С.51-52.

Українське православ'я і підприємництво// Вісник Макіївського економіко-гуманітарного інституту: “Слово”, 1999. -№2 (8). - С. 38-45.

Размещено на Allbest.ru