Практична філософія про еволюцію формули особової структури суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практична філософія про еволюцію формули особової структури суспільства

філософія антропологічний генофонд суспільство

Сучасна наука відрізняють чотири риси для визначення видів особи: агресивність, залежність від сугестії, контрсугестія та третя сигнальна система -- мораль. Отже, перший тип -- хижак. Другий тип -- залежний від сугестії. Третій тип -- неоантроп -- громадянин всесвіту. Він не здатен до експлуатації людини та природи. Третя сигнальна система -- біопрограмма збереження різновидів на біологічному (генетичний) рівні, універсально розвинена у неоантропів.

Процес розподілу населення у всіх сферах суспільства не випадковий, він підкорюється твердим правилам та законам. Якщо ми починаємо розуміти ці закони та впроваджувати ії, то на зміну стихії приходить Логіка науки в практиці управління суспільством.

Проблематика нашої статті полягає в практичному застосуванні законів генетики у фокусі наукового керування суспільством. Для того щоб вийти на вирішення головної проблеми, ми маємо пройти достатньо довгий і складний шлях. Умовно розділимо його на три моменти:

• відмовимося від стереотипів класової, етнічної, особової маркіровки історії суспільства і почнемо вивчення соціальної характеристики Обличчя історії з біосфери (тобто говоритимемо біологічною мовою);

• введемо поняття -- антропологічний тип, соціобіотип і їх диференціація, тобто зробимо спробу (що є новаційною і тому гіпотетичною) ввести у віддзеркалення законів історії формулу «золотого перетину»;

• вже саме поняття «формула особової структури суспільства» це замовлення на застосування математики при аналізі історії людства.

Рис.

Формула особової структури це кількісний аналіз розподілу антропологічних типів особи в структурі суспільства по методиці стратифікації. Йдеться про динаміку особових формул при переходах від класу до класу, однієї професійної групи до іншої, однієї етнічної спільності до іншої і одного етапу історії людства до іншого, в цілому -- про перехід від однієї цивілізації до іншої. Ця формула може стати точною лише за тих умов, коли буде створено інститути, лабораторії генетики, в програму яких буде включено завдання визначення типу особи.

Зробимо поворот від теоретичної філософії до практичної. Перехід від теорії до практики -- це не зліт науковості, а відмова від наукового інфантилізму.

Людина має рівневу структуру:

Людина підкоряється законам всіх рівнів, тобто фізичним (без жодного виключення), хімічним (він хімічна фабрика), біологічним (всім без виключення, у тому числі і генетичним) і соціальним законам, які спираються на всі шари, що лежать нижче.

Якщо ми визнали, що людина підкоряється всім законам без виключення, зробимо висновок -- треба знати всі закони без виключення, щоб керувати, суспільством розумно на основі використання точних наук. Якщо ми визнали, що генетичним законам ми підкоряємося так само, як і все живе в світі, то знання цих законів, їх визнання, їх використання неможливе без генетики суспільства, як науки. І якщо в природному середовищі підпорядкування законам природи здійснюється по біопрограмі, то людині потрібно долучати розум, інакше маємо винищення спадкоємності в Логіці дії законів історії. Тому нам потрібно разом з поняттям «тип особи» використовувати поняття «антропосоціотип», без якого розвиток новаційних ідей був би недоцільним.

Стисло: якщо ми визнали, що підкоряємося законам генетики, то їх повинен знати кожен. Тільки тоді він має право вважати себе людиною.

Соціальна генетика, як самостійний процес, то система, що злучає всі блоки в цілісну єдину формулу ОСС, -- особової структури суспільства. Для того, щоб виявити суть соціальної генетики, потрібно аналоги відняти від загальної системи ОСС.

Сучасна наука виділяє чотири основні ознаки для визначення типів особи. Це агресивність, залежність від сугестії, контрсугестія та третя сигнальна система мораль. Відповідно, перший тип це тип агресора (хижака), другий тип -- залежний від сугестії, різновидом якого є сугестор. Третій тип -- неоантроп -- громадянин Всесвіту, не здатний до експлуатації ні природи, ні людини. Третя сигнальна система -- це біопрограма збереження виду Homo Sapiens на біологічному (генетичному) рівні, універсально розвинена у неоантропів.

Розподіл населення у всіх сферах соціуму відбувається не стихійно (хоча нам іноді здається, що саме стихійно), а на основі жорстких, «залізних» правил та законів, поки що маловивчених, особливо на пострадянському просторі. Але якщо ці закони, зокрема генетичні, хоча б почати розуміти, то на зміну Логіці стихії в практиці управління суспільством прийде Логіка науки.

Традиційний розподіл за типами особи в структурі суспільства має безліч варіантів (модусів). Наприклад: агресивно-залежні -- 20%, залежні від сугестії -- 10% + інші типи. У іншому модусі агресивно-залежні -- 10%, залежні від сугестії -- 80%. І плюс 10% інших типів. На практиці знання формули допомагає стійко розділяти людство на типи, -- з одного боку, -- і протиставляти «пропащій стихійності, -- з іншою.

Все людство поділяється на типи осіб по формулах розподілу особових систем. Ці формули людство спрадавна начебто «знало», але на основі інтуїтивного і інстинктивного «розуму». Використовувало людство ці формули не більше ніж на 5 -- 10%, унаслідок чого історія складалася у донавковий спосіб. І існувала величезна залежність Логіки історії від інстинктів, інтуїції, і т.д. тих шарів суспільства, які мали (захопили) допуск до колеса історії.

Як правило, ми визначаємо природу людини через фенотип, тобто через прояв або продукт генотипу. Але, не знаючи законів диференціації суспільства на генному рівні, ми намагаємося вивести закони еволюції не по суті, не з причин, а з проявів суті і та її наслідків, які розуміємо за поштовхи. Здатність сприймати дію соціальної системи дана генетично. Навіть через ембріон під час вагітності можна вчити людину системі сприйняття соціуму. Відповідно, диференціація на типи особи закріплюється на ембріональному зародковому рівні.

У чоловіків і жінок розподіл особової структури дзеркальна, а саме у жінок на першому місці неоантропи (про це побічно говорили ті, хто підкреслював, що жінка, насамперед, мати, тобто піклуватися про збереження виду). Якщо відбудеться передача управління жінкам, то їх управління буде доцільне, тобто відповідатиме збереженню Homo Sapiens і Космосу.

А у чоловіків формула розподілу особової структури визначається типом агресора. Тому історія людства -- це безкінечні війни, які сьогодні при створенні ядерної зброї стають небезпечними і для людства, і для Космосу, тобто не є доцільними. Саме війни відкидають жінок від управління суспільством.

Але ми живемо в період парадоксальної ситуації. За нашою концепцією формули і її модифікації війна до сьогодні залишається єдиним, стихійним, але законодоцільним, засобом зміни (розвитку) формули розподілу особової структури суспільства. Таким чином, прибрати війни означає (з якоюсь мірою вірогідність) зупинку «експериментів» природи над нашим майбутнім.

Ієрархічна система детермінації еволюції соціуму: генетичний детермінізм визначає економічний, зокрема розподіл праці, економічний визначає політичний, політичний визначає духовний. Отже, «розподіл діяльності» і його характер (Маркс) залежить від розподілу типів особи. Ще раз необхідно підкреслити наступні ідеї: ми заглиблюємо Маркса, переходячи із стадії економічного детермінізму на стадію генетичного детермінізму. Втім, на відміну від тих, хто зраджує Маркса, нам не треба зраджувати його ідеї. Ми заглиблюємо їх, а також концепції А. Чижевського і Л. Гумільова.

А.Чижевський довів, що сонячна активність безпосередньо впливає через вплив на людину Логіки розвитку історії. Пертурбація фізичних і соціальних процесів зафіксовано в дуже складних і точних таблицях. І це геніально, проте фізична дія Сонця і інших космічних чинників йде не тільки на людину, але, передусім за все, на ядро Землі, тобто Космос спілкується не з корою Землі, а з прототипом космічного світила, яким є ядро Землі з своїми власними внутрішніми законами. Це дія на ядро Землі виявляється в катастрофах, як-от землетрусів, цунамі, зміни кліматичних умов життя і т.д. Якби ми враховували Логіку зміни ядра Землі, відповідну Космосу, то ми могли б завбачати катастрофи, пережиті людством й захищати себе від їх наслідків.

Якоюсь мірою все це було доповнено Л. Гумільовим, який дав назву даній системі через термін «подих Землі». Він розглянув процеси етногенезу в суспільстві, використовуючи ті процеси, які відбувалися для безграмотної людини спонтанно, невідомо, з яких причин, а насправді вони були б прогнозованими, якби наука розкодувала поняття «подих Землі», як Логіку розвитку ядра Землі, виступаючої в одній системі (упряжі) з Космосом.

Конкретизувати існування формули розподілу особової структури суспільства можна на прикладах техніки, політики і релігії.

Техніка як упредметнене мистецтво збільшує міру збереження людської суті (інтелекту) на матеріальній основі. Техніка є світ штучно створеного аналога генетики людини і служить аналогом генофонду суспільства.

А все дуже просто: кожен генотип агресивної особи через техніку відтворює свого технологічного близнюка. Таким чином, структура технотипів (починаючи від стріли первісного мисливця і до атомних боєголовок наших часів) це аналог такої формули особової структури, де пріоритетом є агресивний тип. Інакше кажучи, кожна атомна бомба це чийсь брат-близнюк, і суспільство могло б управляти цими близнюками (людина і бомба), якби було зрозуміло, що агресивний тип особи повинен бути обчислений по генетичному паспорту до того, як він дістане доступ до виробництва зброї взагалі, а ядерного -- особливо. І всього лише людям треба, щоб вони повірили і зрозуміли, чия воля керує особою. Це воля генетичної матриці особи.

Стихійний розвиток на практичному і політичному рівнях якоюсь мірою був вигідний і надійно, але не зараз, коли ми відтворюємо в техніці сили природи хижого, агресивного типу. Відтворюємо не на рівні біології, а на рівні фізики і хімії. Відзначимо, що якщо біологія має внутрішній обмежувач агресивності і хижості, то фізика і хімія не мають цих обмежувачів. Суспільство, використовуючи фізичні і хімічні процеси для своєї агресії, втрачає запрограмований генетикою обмежувач стихійності і, передусім за все, агресивності.

Розділимо техніку:

• з погляду суб'єкта-творця;

• винахідника функцій;

• оцінки зворотної дії.

Простіше: винахідник, покупець й споживач. До останнього часу такі генії, як фізик Николо Тесла були примушені, щоб досягти споживання свого винаходу, продавати себе надагресивним особам типа Гітлера і Берії, адже навіть елементарний олігарх (у Тесла це був Морган), кінець кінцем, відмовляється фінансувати таких геніїв, як Н.Тесла. І таких прикладів історія знає немало.

І революція техніки позитивна, якщо всі три напрямки працюють на користь людства.

Політика традиційно розглядає можливість зміни ходу історії згори, через скидання верхівки, не змінюючи суті розподілу особових типів і не знаючи її формули. Перевороти в самій суті еволюції політичної верхівки -- це генетична підмога негеополітичного початку в логіці історії, яке діє час від часу.

Що стосується релігії, то кожен тип особи створює свій прообраз Бога і релігії і розглядати її (релігію) належить також через призму особової структури.

Неоантропи склали (створили) первинні релігійні вчення. Однак потім вони були виправлені не неоантропами, а хижаками і сугесторами. На першому етапі і в певному обсязі, релігія несе історичний позитив. Вона відриває певних залежних від сугестії людей (фанатиків) від насильства, фашизму і т.д. Проте на другому етапі вже діє антитетична тенденція дії на типи особи. Цьому сприяє: розкладання моральності служителів церкви і розкладання моральності віруючих, бо їх практика не відповідає біблейській «хореографії».

Людина вимагає ілюстрацій ілюзій («Дика качка» Ібсена) і містифікацій, прикрас. Втім релігія тут відстає -- за наслідками -- від містифікацій політичних, экстравертных і псевдонаукових. Формула: стільки + стільки в особовій структурі релігійної сфери змінюється.

Передусім, як правило, релігійні функції позитивні (християнство -- піднесення мови, культури, загальнолюдської моралі, боротьба з рабством, расизмом). Проте оскільки в релігію втягнуті всі типи особи, у тому числі і хижаки, то через церкву і інші установи вони прагнуть виконувати релігійні функції і розпоряджатися ними на агресивних витоках. Тут виявляється і суть дифузного, найбільш значного типа особи.

Таким чином, не знаючи законів розвитку генофонду суспільства, ми робимо науки (історію, психологію, політологію) описовими науками.

Зараз, коли арена безглуздості досягла ядерного і космічного масштабу, а інтуїція не працює, і опора на неї просто кумедна, суспільству доводиться керувати системою, яка, можливо, переживає останній виток спіралі в розвитку особової структури, де на кожну агресивно-залежну особу припадають мільйони близнюків в системі ядерної зброї.

На додаток відзначимо, що суспільство, щоб зберегти себе і справдити наявність Логіки розумної поведінки, примушене і повинне удатися до допомоги концепції інтеграції наук у фокусі філософії, яка зуміє підказати і настроїти політиків на наукове керівництво суспільством. Необхідно щоб політики змогли створити інститути соціальної генетики та лабораторії по вивченню генофонду всього людства в аспекті його диференціації на антропосоціобіотипи. Соціальне замовлення цим лабораторіям повинне надходити від системи управління суспільством, тобто від держави.

Література

1.Ауербах Ш. Проблеми мутагенезу.//Пер. з англ. -- М:1978.

2.Вернадський В.И. Роздуми натураліста. Наукова думка як планетарне явище. -- М.: «Думка», 1989.

3.Гумільов Л.Н. Географія етносу в історичний період. Л.: «Наука». 1990.

4.Дубинін Н.П. Що таке людина. М., 1983.

5.Дубинін Н.П. Нове в сучасній генетиці. М.,1986.

6.Маркс К. Капітал // Маркс К., Енгельс Ф. Соч. Т.23. -- М., 1963.

7.МарксК. Теорія додатковій вартості // Маркс К., Енгельс Ф. Тв. Т.26, ч.2. М., 1963.

8.Моїсеєв Н.Н. Людина і ноосфера. -- М.: «Молода гвардія», 1996.

9.Оконська Н.Б., Оконська Н.К. «Еволюція і генетика суспільства у фокусі філософії». Севастополь -- Перм, 2006.

10.Плюснін Ю.М. Проблема біосоціальної еволюції. Новосибірськ, 1990.

11.Чижевський А.Л. Фізичні чинники історичного процесу». М., 1924.

12.Чижевський А.Л. Космічний пульс життя. Земля в обіймах Сонця. Геліотараксия. М.: «Думка». 1995.

Размещено на Allbest.ru