Духовність особистості: соціально-філософський аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Духовність особистості: соціально філософський аналіз

Русскін В.В.

З часів незалежності у нашій країні стали говорити про духовну кризу, яка пов'язана з втратою віри у комуністичні ідеали та цілі, про необхідність духовного відродження України. Під цим гаслом радикальні демократи прийшли до влади і стали здійснювати політичні та економічні реформи. Однак падіння нравів у суспільстві, культ грошей, наживи і низьких цінностей (еротики, насилля тощо), які пропагуються ЗМІ, свідчать про те, що у реальному житті суспільства розвиваються зовсім інші процеси. Сьогодні кожну мислячу людину не може не хвилювати тотальна дегуманізація суспільства, інфляція людських цінностей, реальна загроза незворотної варваризації країни. Усе це вкрай актуалізує розробку проблеми духовності особистості.

Проблема духовності особистості активно досліджується в останній час у сучасній соціально-філософській та соціологічній літературі [1;2;3;4;5;6]. У вказаних роботах розглянуто багато аспектів даної проблеми: онтологічне обґрунтування форм існування духовності; спроби визначити поняття «духовність»; історико-філософські та гносеологічні ідентифікації духовності; аксіологічний, семантичний, психологічний, культурологічний, педагогічний аналіз феномена духовності та інші. Тим не менш стислий перелік представлених теоретичних аспектів дозволяє говорити не лише про успіхи в осмисленні проблеми духовності, у прагненні охопити різні її грані, але й про певні «білі плями» в дослідженні. Зокрема, мова йде про осмислення духовності особистості в контексті соціально-філософського підходу. Не можна сказати, що цей аспект дослідження духовності ніколи не був предметом наукового інтересу вітчизняних та зарубіжних авторів [2;7;8], але комплексно і цілеспрямовано ця проблема ще не розглядалася. Тому метою даної статті є вивчення феномену духовності особистості у річищі соціально-філософського підходу.

Перш ніж розглянути проблему духовності особистості у вказаному вище аспекті, зробимо декілька зауважень щодо трактовки поняття духовності у літературі. По-перше, неможливо не відзначити той величезний внесок у розробку проблеми духовного, який зробили представники російської релігійної філософії кінця XIX ст. і першої половини XX ст. -- С. Франк, В. Соловйов, І. Ільїн, М. Бердяєв та інші.

Основу російської релігійної філософії складають ідея Бога як абсолютного джерела сенсу людського буття і положення про Божественний світоустрій, на якому засновано людське суспільство. «Питання про всесильний і всепереможний сенс є питання про Бога. Бог як життєва повнота і є головний принцип будь-якого життя. Це і є те, заради чого варто жити, і без чого життя не мало би ціни» [9,80]. А П. Флоренський вважав, що людський світ несумірний з Божественним; мале у цьому світі назветься великим у Царстві Небесному; людина не може зрозуміти сенс історії і звідси випливають два висновки: покірність і ірраціоналізм [10,179]. Тому російські релігійні філософи заперечували раціоналістичний підхід до аналізу суспільства та історії і піддавали критиці західних філософів за їхні спроби обійти ірраціональні аспекти суспільного життя. Суспільство ними вивчалося з позиції православної віри. Ось що писав П. Флоренський: «У католицизмі і лютеранстві ... прагнення не тільки пізнавати, але й підкоряти Божественне законам розуму. У православ'ї -- віра у найнерозумніші, безглузді речі, віра, яка розуміється як відмова від розуму.., тому легке і вільне визнання таких протиріч і недоступних раціональному розумінню фактів, від яких раціоналізм хапає судома» [10,179]. Головну роль в аналізі суспільного життя російські релігійні філософи відводили духовній складовій: «Вищою судовою інстанцією у справах пізнання не може і не повинна бути інстанція раціоналістична та інтелектуальна, а лише повне й цілісне життя духу» [11,25].

Ці філософи досліджували своєрідність російської православної духовності. Вони пов'язували її з соборним колективізмом, що виступає як первинність, нерозкладність, єдність людей, з якої потім виростає «Я». Вони прагнули з'ясувати сенс життя, знайти шлях до загального порятунку. На їх думку, відмітними ознаками російської духовності є прагнення до цілісного сприйняття світу, до всеохоплюючої конкретної тотальності і щільно пов'язане з цим почуття космічного, і, нарешті, бажання жити за законами добра. Ці філософи пов'язували духовність з самопожертвуванням, сенсом життя, творчістю, любов'ю, турботою про інших. Духовність переживає й осягає не лише розум, а й серце, вона містична та інтуїтивна. Таке розуміння духовності ґрунтується на ідеях всеєдності та космічності, тут переплетені розум, воля, почуття, істина, віра, інтуїція, краса, благо [5,26].

Треба також відзначити, що, аналізуючи сучасне їм суспільство, вони справедливо вказували на ту духовну кризу, у якому воно знаходилось. Мова йшла про те, що людина перестала бути вищою цінністю. У суспільстві панують інші цінності -- цінності могутності, техніки, раси, національності, класу, колективу [12,54]. Для подолання цієї кризи М. Бердяєв пропонував здійснити духовну, моральну революцію, яка повинна відновити зруйновану ієрархію цінностей і встановити цінність особистості вище ідолів техніки, держави, раси, колективу тощо. Суттю цієї революції є духовне відродження людства і людини на засадах нової християнської духовності. Ця духовність буде означати роботу духу в світі і в людині. Вона передусім виявляється у творчому ставленні до праці. Людина нової духовності поділяє страждання світу, несе у собі біль людей, прагне внести духовне, визвольне начало у все людське життя [12,71]. В цілому духовність у російській релігійній філософії розумілася як свого роду ідеал духовного розвитку людини; вона була в основному етичною категорією, покликаною виразити одну з вищих людських цінностей, позначити моральний вимір людського життя [1,17].

Стосовно невіруючих вчених треба відзначити, що їх підходи до розуміння духовності людини дуже відрізняються один від одного. Однак, незважаючи на цю відмінність, у трактуванні духовності і її дериватів («дух», «духовність», «духовна культура» і тому подібне) спостерігається дещо спільне: це відповідне розуміння духовності, що властиво радянському етапові нашої історії. Сучасні автори широко використовують у дослідженні проблеми духовності понятійний апарат та дослідницькі установки марксистської філософії, яка неподільно панувала у минулому. Наприклад, усім відоме заперечення діалектико-матеріалістичною філософією категорії «дух» («духовне») пов'язано з тим, що різні школи об'єктивного ідеалізму трактували дух як сутність і вихідне начало усієї дійсності. Очевидно, що філософія, яка бачить сутність світу у матеріальному началі, повинна була піддати критиці поняття «дух» у вказаному вище сенсі. Нам здається, що світоглядне неприйняття поняття «дух» («духовне») виявилося опосередковано сьогодні в існуванні доволі поширеної думки про те, що неправильно ототожнювати духовність лише з релігійністю, що духовність може бути релігійною і світською це дві різні, хоча взаємопов'язані лінії розвитку людини. Зведення духовності до релігійності відлучило би від духовного розвитку значну (і зростаючу з розвитком науки) частину людства і в результаті звузилося б саме поняття «духовність» [13,5].

По-друге, ми згодні з думкою С.Д. Пролєєва, який обґрунтовано пише про труднощі у визначенні поняття «духовність», оскільки у дослідженнях, присвячених аналізу духовної сфери та її складових («духовне виробництво», «духовні потреби», «духовна культура» тощо), «духовне присутнє у предикативній формі, тобто додається кожного разу до деякої сутності, чиє визначення у якості одного із ключових моментів має вказівку на те, що визначається, являє собою духовний феномен» [1,14].

Отже, у літературі аналізуються різні види і форми існування духовного, а, власне, визначення природи цього феномену відсутнє. Незважаючи на те, що з'ясування поняття «духовність» не є метою нашої статті, тим не менш ми відзначаємо найбільш аргументований підхід до трактування духовності, так званий інтегрально-комплексний, який поєднує різні визначення цього поняття, акцентуючи увагу на моральних засадах: добро і любов, мужність, шляхетність, совість, милосердя. Прихильники цього підходу Г.В. Платонов і А.Д. Косичов під духовністю людини розуміють «комплекс істотних властивостей людської психіки, що виражають її моральний, естетичний, інтелектуально-когнітивний і екологічний (природозахисний) зміст ...»[3,17].

Слід зауважити, що ці автори, додержуючись не релігійного, а виключно наукового, світського трактування духовності, однак припускають тим не менш можливість одночасного існування не одного, а двох взаємодоповнюючих типів духовності людини : світського і сакрально-релігійного. Останній тип духовності, на їх погляд, є необхідним для обмеження і потім повного знищення злочинності й інших видів бездуховності, бо одного примусу явно недостатньо [3,21].

Види духовного різноманітні : це форми та рівні суспільної свідомості, а також світогляд, переконання, знання, воля та вірування [14,16]. Форми духовності існують на двох рівнях: на рівні особистості і на рівні соціуму. В останньому випадку вони мають надіндивідуальну природу. Нас цікавить рівень особистості.

Соціально-філософський підхід у вивченні духовного розвитку особистості має місце в тих випадках, коли це поняття досліджується в системі категорій соціальної філософії: (з використанням таких понять, як «матеріальне виробництво», «духовне виробництво», «виробничі відносини», «споживне виробництво» і низка інших). У своїх роботах Г. Гегель та К. Маркс неодноразово писали про існування перетворених форм суспільного життя. Тому цілком логічним представляється аналіз духовного виробництва як перетвореної форми, як інобуття продукту матеріального виробництва. Мова йде про те, що матеріальний продукт завдяки споживній діяльності (або споживному виробництву) ніби переробляється в духовний продукт. У масштабі суспільства частина виробленого матеріальним виробництвом суспільного продукту перетворюється у форму духовного багатства. Наприклад, хіба освіта і кваліфікація, набуті будь-якою соціальною групою, не є реалізованим в особливій формі суспільним продуктом матеріального виробництва? Визнаючи перетворення ідеального в матеріальне, наприклад, впровадження наукових відкриттів у промисловість, не можна заперечувати і зворотне: перетворення матеріального в ідеальне. Процес переходу, перетворення продукту матеріального виробництва у форму духовної діяльності та її результати осягається через гегеліво-марксову теорію розпредметнення уречевленої у продукті праці. Процес розпредметнення продукта реалізується через споживання (або споживне виробництво).Споживне виробництво виступає як процес виробництва і відтворення самої людини і людського виробництва. На жаль, це виробництво не стало предметом широких досліджень у соціально-філософській і соціологічній літературі. Можна назвати тільки окремі праці [15;16].

Перехід від об'єкта (продукту) до суб'єкта у соціальних науках майже не розглядався на відміну від зворотного процесу: переходу від праці до продукту (від суб'єкта до предмета). Задача розробки гегелівської теорії розпредметнення у значній мірі залишилася нереалізованою. Не знайшла матеріалістичного тлумачення і та частина теорії Г. Гегеля, яка охоплює рух від об'єктивного до суб'єктивного. У Г. Гегеля повернення предмета у самість (тобто в людину) тотожно самосвідомості людини, а не процесу її реального соціального становлення. «Дух відчужує себе,писав Г. Гегель, а потім з цього відчуження повертається в себе, тим самим лише тепер проявляється у своїй дійсності та істині» [17,19]. Зі слів Г. Гегеля зрозуміло те, що індивід тим самим виробляє себе у своєму наявному бутті. Отже, висновок робиться на користь матеріалізму -- людина породжується своєю працею.

Загальновідомо, що положення про людину як продукт праці у матеріалістично інтерпретованому вигляді було реалізовано К. Марксом у «Капіталі» в трудовій теорії вартості. На жаль, зворотний процес -- розпредметнення уречевленної вартості, перетворення цієї вартості у соціальні (в тому числі і духовні) властивості людини -- К. Марксом не досліджувався. Окрема робота про найману працю, яку К. Маркс планував написати після аналізу капіталу та земельної власності і в якій, власне, і мали бути розглянуті проблеми соціальної філософії (відтворення людини, класів та інших соціальних груп), так і не була виконана (якщо не брати до уваги відповідні розділи «Капіталу»).

Ще на початку своєї наукової творчості К. Маркс мав намір дослідити у загально філософському, методологічному плані процес переходу матеріального в ідеальне, духовне, що стає зрозумілим, якщо звернутися до аналізу першої з «Тез про Фейєрбаха». «Головна хиба всього дотеперішнього матеріалізму -- включаючи і фейєрбахівський -- полягає в тому, що предмет, дійсність, чуттєвість береться тільки в формі об'єкта, або в формі споглядання, а не як людська чуттєва діяльність, практика, не суб'єктивно... »[18,1]. Тут предмет трактується не тільки як об'єкт пізнання, але й як предмет, який в процесі його споживання переходить у стан людської суб'єктивності, у соціальні якості людини.

Продуктами духовного виробництва можуть бути не тільки духовні цінності (ідеї, знання та інші), але і люди як духовно розвинуті особистості. Останнім часом у соціальних науках визнається факт існування виробничих відносин у сфері духовного виробництва [19;20], які є соціально економічною основою духовного розвитку особистості. Деякі автори, визнаючи факт існування виробничих відносин у сфері духовного виробництва, відходять при їх трактовці від класичного розуміння їх як відносин людей з приводу власності, розподілу, обміну та споживання духовних благ і реальних умов їх створення і зводять ці відносини до деякого абстрактного «права власності на індивідуальні сутнісні сили особистості»[7,170], під якими мисляться «знання, здібності, навички, потреби, цілі, ідеали тощо»[7,169]. Наприклад, якщо мова йде про економічні відносини у сфері науки, то вони, відповідно до цієї точки зору, зводяться до зв'язків між наукою і технікою. Зрозуміло, що в цьому випадку у працівників науки виробничими відносинами будуть технологічні зв'язки з виробництва знань, а не їх відносини до засобів виробництва. Отже, економічними відносинами вважаються зовсім не відносини власності, розподілу, обміну, споживання. Виробничі відносини, у межах яких здійснюється виробництво наукових знань, духовних благ взагалі -- це не духовні відносини, що виникають із спільної духовної ( у тому числі наукової) діяльності, а ті ж самі економічні відносини, у яких відбувається і матеріальне виробництво.

На жаль, деякі автори роблять неправильний висновок про те, що знання, наприклад, наукова продукція є загальною власністю (бо знаннями можуть користуватися усі люди). У цьому сенсі знання доступні всім і лише природні межі (різний рівень особливих здібностей) заважають людям засвоювати відповідний обсяг знань. Інформаційна революція, яка відбувається сьогодні у розвинутих країнах Заходу, створює нібито однакові передумови для духовного розвитку всіх верств населення [21,12;22,20]. Насправді, все відбувається інакше. Незважаючи на модернізацію капіталізму, треба тим не менш визнати, що і сьогодні у ведучих країнах Заходу продовжують діяти класичні закони капіталістичної економіки (наприклад, закон додаткової вартості [23,27;24,12-14]. Умови використання науки у виробництві знаходяться в руках власників приватної власності або народу. У капіталістичному суспільстві робітники, наприклад, можуть користуватися науковою інформацією поряд з капіталістами, але від цього вони не стають власниками умов використання науки у виробництві. Інша справа -- капіталіст. Він не тільки споживає наукові знання у якості послуги викладача або професора, але й привласнює чужу працю для виробництва вартості. Якщо привласнення робітником послуг вченого на основі обміну частини своєї заробітної платні на ці послуги не робить його приватним власником, то обмін капіталу на робочу силу науково-технічних працівників здійснюється за допомогою відносин приватної власності, експлуатації чужої праці, споживання якої капіталом призводить до створення додаткової вартості. Тут в наявності відносини найманої праці і капіталу. Також класи та соціальні групи по-різному беруть участь у розподілі та споживанні духовних благ. Ця різниця виявляється у багатьох випадках: це неоднакові можливості займатися науковою працею, отримання духовних благ різного роду (середньої або вищої освіти); різні умови духовного розвитку людини тощо.

Зробимо висновки. Трансформаційні процеси в нашому суспільстві висунули на перший план проблему бездуховності суспільства, яка пов'язується з ціннісною дезорієнтацією людей, з дегуманізацією людини і суспільства. Усі ці негативні явища вкрай актуалізують постановку проблеми духовного розвитку особистості. Аналіз проблеми духовності особистості з позиції соціальної філософії передбачає розгляд цього феномена крізь призму таких понять, як «духовне виробництво», «споживне виробництво», «виробничі відносини». У статті приділяється особлива увага аналізу виробничих відносин у сфері духовного виробництва, який дозволяє зробити висновок, що люди, зайняті у цій сфері, включаються у певні майнові відносини і мають відносини щодо привласнювання засобів виробництва і розподілу матеріальних та духовних благ. У сфері духовного виробництва продовжують діяти відносини власності і тут окремі індивіди чи соціальні групи привласнюють не просто знання чи інші духовні утворення, а реальні умови їх створення та результати практичної реалізації.

духовний криза особистість суспільство

Література

1. Пролеев С.Д. Духовность и бытие человека. -- К.: Наукова думка,1991.-112с.

2. Барановский В.Ф. Духовность личности: социальный механизм развития. -- К.: КИВВС, 1995.142с.

3. Платонов Г.В., Косычев А.Д. Проблема духовности личности (состав, типы, назначение) // Вестн. Моск. ун-та. Сер.7.Философия. -- 1998 -- №3. С.15-21.

4. Юзвак Ж.М. Духовність як психологічний феномен: структура та чинники розвитку // Філософська думка. -- 1999 -- №5. -- С.139-150.

5. Абрамов В.І. Духовність суспільства : методологія системного вивчення: Монографія. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 236с.

6. Актуальні проблеми духовності. -- Зб. наукових праць. -- Вип.6. -- Кривий Ріг: КДПУ, 2005. -- 415с.

7. Муляр В.І. Проблема становлення особистості в системі «індивід -- суспільство» (філософсько-культорологічний аналіз) -- Житомир: ЖДТУ, 2005. -- 320с.

8. Барулин В.С. Социальная философия : Учебник. -- Изд.2-е. -- М.: ФАИР-ПРЕС, 1999. --560с.

9. Трубецкой Е.Н. Смысл жизни -- М.: АООТ « Русский двор», 2004. -- 411с.

10. Флоренский П.А. Вопросы религиозного самопознания. -- М.: АСТ, 2004. -- 451 с.

11. Бердяев Н.А. Философия свободы. -- М.: Гуманит. изд. центр «Владос», 2004. -- 292 с.

12. Бердяев Н.А. Судьба человека в современном мире // Бердяев Н.А. Философия свободного духа. -- М.: Аспект -- Пресс, 1994. С. 52-74.

13. Буева Л.П. Духовность и проблемы нравственной культуры // Вопросы философии. -- 1996. -- №2. -- С.3-9.

14. Материальное и духовное в социальном развитии. -- К.: Вища шк.

15. Изд-во при КГУ, 1986. 208с.

16. Ковалев А.М. Диалектика способа производства общественной жизни. -- М.: Мысль, 1982. -- 255с.

17. Ельмеев В.Я. К новой парадигме социально-экономического развития и познания общества. -- СПБ.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1999. -- 140с.

18. Гегель Г. Феноменология духа // Гегель Г. -- Соч. -- Т.4. -- М., 1959. С.3-435.

19. Маркс К. Тези про Фейербаха// К.Маркс і Ф.Енгельс. Твори -- К.: Держ. видав. політ. літератури УРСР, 1959. -- С. 1-4.

20. Ельмеев В.Я. Воспроизводство общества и человека. -- М.: Мысль, 1988. -- 235с.

21. Орехов А.М. Интеллектуальная собственность как объект философского исследования // Вестн. Моск.ун-та. Сер.7. Философия. -- 1997. -- №1. -- С.31-48.

22. Иноземцев В.Л. Собственность в постиндустриальном обществе и исторической ретроспективе // Вопросы философии. -- 2000. -- №12. -- С.3 -- 13.

23. Кушерець В.І. Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій. -- К.: Знання України, 2002. -- 248с.

24. Бузгалин А.В. «Постиндустриальное общество» -- тупиковая ветвь социального развития? // Вопросы философии. -- 2002. -- №5. -- С.26-43.

25. Мясникова А.А. Экономика постмодерна и отношения собственности // Вопросы философии. -- 2002. -- №7. -- С.5-16.

Размещено на Allbest.ru