Освіта як фактор розвитку особистості в умовах ринкових трансформацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Освіта як фактор розвитку особистості в умовах ринкових трансформацій

Бойко А.І.

Трансформація українського суспільства відбувається в особливому освітньому просторі. На це неодноразово звертали увагу українські вчені, зокрема В.П. Андрущенко, М.І. Михальченко, І.С. Каленюк, В.Г. Кремень та ін. [1;7;17]. У їх працях розглядаються не тільки сучасні освітні реалії України, але й прогнозуються перспективи розвитку на майбутнє. Водночас бурхливі зміни, які останнім часом відбуваються в українській освіті, потребують постійного корегування тактичних аспектів їх розгортання.

Сучасне суспільство і його економіка ґрунтуються насамперед на особистих якостях працівників, на їх знаннях і прагненнях. Тому в центрі уваги освіти все більше опиняються не чинники технологічного характеру і навіть не загальні пріоритети індивідів з їх усередненими характеристиками, а особистість кожної людини, єдина і неповторна, з тільки їй притаманними рисами, навичками, інтересами.

Метою нашого дослідження є висвітлення тих аспектів освіти, які виявляються засадничими в розвитку особистості в умовах ринкових трансформацій. Об'єкт дослідження освіта; предмет її модернізація в контексті наближення до людини як особистості в системі ринкових трансформацій.

Як відомо, орієнтація на ринкові цінності формує у людей не тільки позитивні якості, але й негативні, серед яких вирізняються переважання споживацьких інтересів як таких, що формують їх поведінку і менталітет як споживачів, покупців товарів на ринку, та відсуває на задній план всі інші цінності моральні, духовні. В сучасному світі вже давно стало зрозумілим, що така раціоналізація, суто прагматична спрямованість суспільної діяльності може набути руйнівного характеру. Суспільство є сильним, життєздатним своїми громадянами, для яких суспільні цілі не пустий звук, для яких реальну вагу мають духовні цінності: патріотизм, відповідальність за долю своєї країни, а не весь менталітет зводиться до їх поглядів і смаків на споживацькі товари. Усвідомлення важливості сфер духовного виробництва у забезпеченні виживання та розвиткусучасної цивілізації стало основою кардинальної зміни відношення до сфери освіти.

Зникає роз'єднаність між розвитком своєї особистості та суто професійними знаннями, призначенням освіти стає всебічний розвиток особистості та надання професійних знань. Повинна бути переосмислена функція освіти, що традиційно розумілася як підготовка до виконання ієрархічно визначених ролей. На даному етапі ця функція повинна здійснюватися для підготовки робочої команди, для втілення почуття солідарності та для визнання і розуміння особистих відмінностей. Саме тому зараз зростає значення типу освіти, який стосується поведінки людей: вміння вести себе, спілкуватися з іншими, бути лідером тощо.

Сьогодні ми вже можемо говорити про те, що поряд з відомими системами освіти (американською, японською) у світовому освітянському цивілізаційному просторі з'явилася українська система, яка зберігає кращі традиції теж добре знаної у світі радянської системи. Право на освіту є одним із головних прав людини в цивілізованому суспільстві. Без належної освіти особа не спроможна сприймати себе як частину суспільства, як вільну постать, навіть не спроможна зрозуміти сутність тих прав і свобод, які гарантує Конституція [18].

В статті 53 Конституції України закріплено право громадян на освіту, в тому числі на здобуття вищої освіти безоплатно в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Основною гарантією реалізації права громадян України на здобуття вищої освіти є закон України «Про вищу освіту» [15].

Система освіти, що була створена в нашій країні протягом ХХ ст. (хоча і слід відмітити її добре поставлену і організовану виховну функцію), все-таки була орієнтована переважно на формування кваліфікованих кадрів для потреб економіки, гіпертро- фованої в бік переважного розвитку галузей важкої промисловості та військово-промислового комплексу. В структурі випускників різних вузів значну частину складали інженерні спеціальності, понад 60% осіб з вищою освітою мали дипломи з формулюванням «інженер» чи «технолог», тоді як у значно більш індустріалізованій ФРН таких було 27%, а в США - 9% [16,279].

В 1990 х роках у США зміни, що спостерігалися і прогнозувалися в структурі зайнятості та в попиті на освіту, вказували на можливе скорочення висококваліфікованих робітників. Органи влади приступили до методичного плану розширення навчальних послуг в країні. План грунтувався на точному встановленні потреб виробничої системи, цільових груп населення та впливу стимулів, задіяних на посилення участі підприємств у фінансуванні навчання.

Освітня політика Кореї підтверджує ідею, що інвестиції в освіту мають бути першим кроком до вирішення проблем виробництва, і що з часом вони повертаються. Цей критерій став хребтом корейської політики управління людськими ресурсами. Корея, для якої властивий сильний державний контроль, управляє і адаптацією своєї освітньої системи відповідно до розвитку і диверсифікації потреб економіки.

Структурна перебудова української економіки потребує не тільки переорієнтації галузевої структури випуску фахівців системою освіти. Дуже важливо, щоб остання була гнучкою і адаптивною стосовно швидко змінюваних потреб економіки. Досягти цього можна за умови, якщо структура підготовки фахівців не буде занадто спеціалізованою, буде включати більш широкі напрями спеціальностей, які дозволять випускникам пристосовуватися до змін на ринку праці і в самих виробничих процесах. В умовах зростаючої ролі знань потрібно переосмислити проблему поширення освіти на населення, вона має означати можливість ефективного універсального доступу населення до освіти, яка в свою чергу грунтується на повному розвитку особистості.

Світовий досвід свідчить, що «загальною тенденцією розвитку країн світу є підвищення середнього рівня освіти населення. Зростає вік учнів та кількість років загальної середньої освіти, необхідних для вступу до професійно-технічного навчання. Загальною тенденцією багатьох країн стає неодмінна умова наявності не тільки 8 9 років загальної освіти, а й повної загальної середньої освіти.

З початком XXI ст. освіта постала перед низкою історичних викликів, а саме:

— необхідність забезпечити високу функціональність людини в умовах, коли зміна ідей, знань і технологій відбувається набагато швидше, ніж зміна покоління людей. Також слід віднайти раціональні схеми співвідношень між лавиноподібним розвитком знань, високих технологій і людською здатністю їх творчо засвоїти;

— потреба забезпечити оптимальний баланс між локальним та глобальним з тим, щоб людина, формуючись як патріот своєї країни, усвідомлювала реалії глобалізованого світу, була здатною жити і діяти в цьому світі, нести частку відповідальності за нього, бути, по суті, не тільки громадянином країни, а й громадянином світу;

— необхідність сформулювати на загальносуспільному й індивідуальному рівнях розуміння людини як найвищої цінності, права кожного стати і залишатися самим собою у відповідності зі своїми природними здібностями, що зможе забезпечити високий демократизм суспільства;

— необхідність виробити у людини здатність до свідомого і ефективного функціонування в умовах небувалого ускладнення відносин у глобалізованому, інформаційному суспільстві, зрослої комунікативності життя та інформаційної насиченості середовища життєдіяльності;

— мінімізація асиметрії між матеріальністю і духовністю, культивування у кожної особистості піднесеної думки та духу у відповідності з національними традиціями та особистими переконаннями, формування конструктивізму як основи життєвої позиції, утвердження культури толерантності.

Ці та інші вимоги щодо освіти зумовлюють необхідність перегляду ряду характеристик, усталених норм освітньої діяльності. За роки незалежності на основі Конституції України визначено пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, здійснюється практичне реформування галузі згідно з Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXl століття»).

Модернізація освіти в Україні здійснюється на основі Національної доктрини розвитку освіти, що була створена в значній мірі зусиллями вчених АПН, обговорена на II Всеукраїнському з'їзді освітян [19,9].

Даний документ є системою концептуальних ідей і поглядів на стратегію і основні напрями розвитку освіти в першій четверті XXI ст. Згідно Доктрині пріоритетними напрямами державної політики подальшого розвитку освіти є:

— національна орієнтація освіти;

— формування національних і загальнолюдських цінностей;

— створення для громадян рівних можливостей в отриманні освіти;

— постійне підвищення значення освіти, оновлення форм і методів організації навчально-виховного процесу;

— розвиток системи безперервної освіти і навчання протягом всього життя;

— пропаганда здорового способу життя;

— розширення україномовного освітнього простору;

— забезпечення освітніх потреб національних меншин;

— забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;

— розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти в сільській місцевості і професійно-технічної освіти;

— органічний зв'язок освіти і науки, розвиток педагогічної і психологічної науки, дистанційної освіти; упровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;

— створення ринку освітніх послуг і його науково методичного забезпечення;

— інтеграція української освіти в європейський і світовий освітній простір.

В Національній доктрині проголошується, що держава може забезпечувати гуманістичний характер освіти, що базується на культурно історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності. Освіта затверджує національну ідею, сприяє розвитку культури українського народу. Національне виховання є одним з головних пріоритетів і органічним компонентом розвитку освіти. В основу національного виховання повинні бути встановлений принципи гуманізму, демократизму, культурної відповідності, спадкоємності і спадковості поколінь, толерантності.

Головна мета національного виховання формування свідомого громадянина, патріота, отримання молодим поколінням соціального досвіду, високої культури міжнаціональних відносин формування у молоді потреби і уміння жити в цивільному суспільстві, розвинутій духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури.

В Україні створюється система безперервної мовної освіти, що забезпечує обов'язкове володіння державною мовою, можливість опановувати рідним (національним) і іноземними мовами. Освіта сприяє формуванню високої мовної культури і мовної компетенції громадян, пошана до державної мови і побуту національних меншин України, толерантності відносно носіїв різних мов і культур. Реалізація мовної стратегії здійснюється комплексним і послідовним упровадженням адміністративних, науково-методичних, роз'яснювально-пропагандистських заходів.

Освіта реалізує право національних меншин на задоволення своїх освітніх потреб на рідній мові, збереження і розвиток етнокультури, її підтримку і захист державою. В навчальних закладах з мовами національних меншин створюються умови для належного оволодіння державною мовою і полікультурного утворення.

Держава сприяє становленню демократичної системи навчання і виховання, наладці зв'язків між освітньою сферою і суспільством, посиленню ролі органів суспільного самоврядування створює умови для діяльності опікунських порад, меценатів, суспільних організацій, різноманітних фундацій, засобів масової інформації, їх залучення до вироблення і реалізації рішень в області освіти.

Державна політика в області освіти направлена на забезпечення здоров'я людини у всіх його складових: духовної, соціальної, психічної, фізичної. Пріоритетною задачею системи освіти є навчання людини відповідальному відношенню до власного здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищих індивідуальних і суспільних цінностей. Це здійснюється через повноцінне медичне обслуговування, оптимізацію режиму навчально-виховного процесу, створення екологічно сприятливого життєвого простору.

У всіх ланках системи української освіти закладаються засоби фізичного виховання і фізкультурно-оздоровчої роботи основи для забезпечення і розвитку фізичного, психічного, соціального і духовного здоров'я кожного члена суспільства. Фізичне виховання як невід'ємна складова частина освіти забезпечує можливість отримання кожним членом суспільства необхідних науково обгрунтованих знань про здоров'я і засоби його зміцнення, про шляхи і засоби протидії хворобам про методики досягнення високої працездатності і творчої активності. Держава забезпечує в системі освіти розвиток масового спорту як важливої складової виховання молоді. Координує цю роботу спеціальний орган управління при Міністерстві освіти і науки.

Рівний доступ до якісної освіти забезпечується для всіх громадян України, незалежно від національності, статі, соціального походження і майнового стану, віросповідання, місця проживання і стану здоров'я. Реалізація цього права передбачає прозорість, спадкоємність системи утворення всіх рівнів, її здатність реагувати на демографічні, соціальні, економічні зміни. Модернізація системи освіти направлена на забезпечення його якості з урахуванням новітніх досягнень науки, культури і соціальної практики.

Якість освіти є національним пріоритетом і передумовою виконання міжнародних норм і національного законодавства в частині реалізації прав громадян на отримання освіти.

Висока якість освіти передбачає взаємозв'язок освіти і науки, педагогічної теорії і практики. Якість визначається на основі вимог системи стандартів шляхом оцінки громадськістю освітніх послуг. Держава здійснює перманентний моніторинг якості освіти, забезпечує його прозорість, сприяє розвитку суспільного контролю.

Державна політика в області безперервної освіти здійснюється з урахуванням світових тенденцій розвитку освіти, соціально економічних, технологічних і соціокультурних змін протягом життя.

Держава здійснює прогноз об'ємів і напрямів професійної підготовки в навчальних закладах різних типів і форм власності, створює умови для професійного навчання безробітних з урахуванням змін на ринку праці.

Сучасна економіка освіти може створити передумови для розвитку всіх напрямів галузі з метою формування високого освітнього рівня народу України.

Обсяг фінансування освіти і науки повинен задовольняти потреби суспільства і особи в якісній освіті. Держава поступово збільшує витрати на освіту і підводить їх до середніх показників країн Європейської Співдружності але не нижче десяти відсотків від ВВП. Досягти цього показника планується до 2015 року.

В умовах глобалізаційних процесів, системі ринкових трансформацій, створення єдиного освітнього простору стратегічною задачею державної освітньої політики є вихід української освіти на ринок світових освітніх послуг, поглиблення міжнародної співпраці, розширення участі навчальних закладів, педагогів, студентів і науковців в проектах міжнародних організацій і співтовариств. Інтеграція утворення України в міжнародний освітній простір базується на принципах пріоритету національних інтересів, збереження і розвитку інтелектуального потенціалу нації, миротворчої і культуростворюючої спрямованості міжнародної співпраці, орієнтації на національні, європейські і загальнолюдські фундаментальні цінності, розвиваючого, системного і взаємовигідного характеру співпраці і толерантності в оцінці і сприйнятті зарубіжних систем освіти.

Планується, що реалізація Національної доктрини розвитку утворення України забезпечить: перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, що сприятиме зростанню інтелектуального культурного, духовного потенціалу особи і суспільства. В результаті цього будуть досягнуті позитивні зміни:

— в системі матеріального виробництва і духовного відродження України;

— зростання незалежності і самодостатності особи, її творчої активності, що створить демократичні основи цивільного суспільства і прискорить його розвиток;

— активізацію процесів національної самоідентифікації особи, підвищення її цивільного авторитету, а також статусу громадянина України в міжнародному соціокультурному співтоваристві;

— конкурентоспроможність української освіти в європейському і світовому освітньому просторі, мобільність людини на ринку праці;

— впровадження новітніх промислових і інформаційних технологій, що дасть можливість протягом найближчі 10 15 років скоротити відставання в темпах розвитку, а надалі наблизитися до рівня і способу організації життєдіяльності розвинутих країн світу.

Випереджаючий розвиток освіти забезпечить рівень життя, гідний людини XXI ст. [20].

В свою чергу прийняття законів України прямої дії «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно технічну освіту», створило передумови для подальшої інтелектуалізації нації. Розробляється нова нормативно-правова база освіти, запроваджуються системні заходи щодо гуманізації освіти, утвердження загальнолюдських цінностей, громадянського виховання учнів.

Вагомий внесок у розбудову, стабілізацію національної системи освіти та окремих підструктур і секторів, у вирішення теоретичних і стратегічних завдань, реалізацію чинного законодавства зробили відповідні укази Президента України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України.

У наш час, коли воля і свідомість людей все більше визначають перетворення у суспільстві, у новому ракурсі постають критерії суспільного прогресу, що зумовлює соціальний запит на високий рівень освіченості, культури, професіоналізму фахівців. Низький професійний і загальнокультурний рівень значної частини населення, особливо молоді, впливає не тільки на конкурентоспроможність країни на світовому ринку, але й на рівень соціальної стабільності.

Саме освіта покликана сприяти формуванню інтелектуального потенціалу нації, всебічному розвитку особистості як найвищої цінності суспільства, стати могутнім фактором розвитку духовної культури українською народу, відтворення продуктивних сил України. У зв'язку з переходом суспільства від постіндустріальної стадії до інформаційної, інтерактивної все більшого значення набувають такі чинники, як усвідомлення взаємозалежності, необхідності тісного співробітництва, пошук нової інформації, впровадження системи неперервної освіти.

Глобальні зміни в суспільстві дали підставу ЮНЕСКО розробити та прийняти Концепцію ступеневої підготовки фахівців. Інтегрування української освіти в загальноєвропейський чи світовий контекст розпочинається з усвідомлення засад і і принципів сучасної неперервної освіти та пошуку шляхів її практичної реалізації.

Література

освіта суспільство ринковий

1. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв»ю. К.: Знання України, 2005. 804 с.

2. Андрущенко В.П. Реальність освіти: проблеми деміфологізації // Практична філософія. 2001. №2. С. 188 189.

3. Андрущенко В.П. Вийти за межі моделі «розвитку навздогін» // Віче. 2001. - №10. - С. 88.

4. Андрущенко В.П. Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття / Авт. кол.: В.Литвин (кер.), В.Андрущенко, А.Гуржій та ін. К.: Навч.книга, 2004. Кн.1: Пріоритет інтелекту. 2004. 638с.

5. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов СПб: Питер,2000. 304 с. (Серия «Учебник нового века») Модели образования.

6. БулкинА.П. Социально-культурная сущность образования (кольтур- но логический и историко-семантический аспекты). М., 1999.

7. Вища освіта України: методологічні та соціально-виховні проблеми модернізації: Монографія / Під заг. ред. В.П. Андрущенка, М.І. Михальчен- ка, В.Г. Кременя. - К.: ДЦССМ, Запоріжжя: ЗДУ, 2002. - 440 с.

8. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В.Г Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш,

В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, 1.1. Бабин. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2004. 384с.

9. Дюркгейм Э. Социология образования. М., 1996. С.40.

10. Журавський В.С. Політична еліта України: теорія і практика трансформації / В.С.Журавський, О.Ю.Кучеренко, М.І.Михальченко; Українська академія політичних наук, Інститут соціології НАН України. К.: Логос, 1999. - 262 с.

11. Журавський В.С. Правові системи сучасності: Глобалізація. Демократизація. Розвиток / В.С.Журавський, О.В.Зайчук, О.Л.Копиленко,

Н.М.Оніщенко; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Інститут Законодавства Верховної Ради України. К.: Юніком Інтер, 2003. 249 с.

12. Журавський В.С.Україна на шляху до інформаційного суспільства / В.С.Журавський, М.К.Родіонов, І.Б.Жиляєв, М.З.Згуровський (заг ред); Національний технічний ун т України «Київський політехнічний ін т». К.: Політехніка, 2004 482 с.

14. Журавський В.С. Філософія права: Підручник: Для студ. Юридич. Спец. Вищих навч. Закладів / В.А.Бачинін, В.С.Журавський, М.І.Панов; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 486 с.

15. Журавський В.С. Вузовский преподаватель сегодня и завтра // Высшее образование в России 2000. № 3. С.3 11.

16. Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. 2002 № 2.

17. Каленюк І.С. Економіка освіти: Навч. Посіб. К.: Знання України, 2003. - 316 с.

18. Каленюк І.С. Освіта в економічному вимірі: потенціал та механізм розвитку. К.: ТОВ «Кадри», 2001. 326 с.

19. Конституція. України//Відомості Верховної Ради України, 1996. № 6.

20. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). К.: Грамота, 2003. 216 с.

Размещено на Allbest.ru