Здійснення влади в умовах трансформаційних процесів сучасної України

УДК: 17+321.01+930.1

ЗДІЙСНЕННЯ ВЛАДИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата філософських наук

Сімферополь - 2006р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі соціальної філософії філософського факультету Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор

Кальной Ігор Іванович,

Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського,

завідувач кафедри соціальної філософії

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

Габрієлян Олег Аршавірович,

Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського,

завідувач кафедри політичних наук

кандідат політичних наук, доцент

Тихомиров Сергій Іванович,

Севастопольський національний технічнийий університет,

професор кафедри філософських і соціальних наук

Провідна установа:

Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії

науки і культурології (м. Київ)

Захист відбудеться “ 12 ” жовтня 2006 р., о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.01 Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 116-А.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського за адресою: г. Сімферополь, пр. Вернадського, 4.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. В. Зарапін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена змістом трансформаційних процесів Трансформація - це суттєве порушення міри кількісно-якісних змін, що забезпечують певний вектор розвитку., що переживає новоєвропейська цивілізація. Початок процесів, що відбувається, може бути віднесен до кінця XIX початку ХХ ст. Аналіз соціально-філософської, політологічної та соціологічної літератури свідчить, що ці питання не втратили своєї значимості й у XXI столітті. Більш того, у результаті природного розвитку трансформаційних процесів відбулася актуалізація низки проблем, серед яких особливе місце зайняло питання влади.

Увага до феномена влади пов'язана з тим, що влада має спроможність консолідувати суспільні і державні інститути в єдине політичне “тіло”, а також несе в собі можливість переборювати девіантні прояви, регулювати міжетнічні і міжконфесійні відносини, створювати передумови для вирішення істотних протиріч як у суспільстві, так і в сфері відносин: суспільство і природа, особистість і суспільство.

Актуальність проблеми влади зростає, коли дослідник звертається до конкретного суспільства, у якому на тлі загальних трансформаційних процесів, що характерни для всієї новоєвропейської цивілізації, відбуваються радикальні зміни суспільних і державних інститутів. У таких обставинах опинилась і пострадянська Україна.

Дисертант продовжує традицію пошуку нових можливостей на шляху подолання негативних явищ трансформаційних процесів у суспільстві через вивчення напрацьованого досвіду, його структурної організації і побудови ідеальної моделі влади з урахуваннем тенденцій її здійснення і наступним порівняльним аналізом специфічних реалій України.

Ступінь розробленості проблеми. Перші дослідження феномена влади розпочинаються ще у працях античних мислителів (думки, науковців): Платона, Арістотеля, Марка Аврелія. Однак питання про специфіку влади в умовах трансформації суспільних інститутів було уперше (вперше) поставлено (сфорлульовано) тільки в трактатах Аврелія Августіна, Фоми Аквінського і Данте Аліг'єрі.

Роботи Ж. Бодена, Вольтера, Д. Лока, Н. Макіавеллі, Л. Монтеск'є, Ж.-Ж. Русо, створені в умовах формування нового індустріального суспільства, перевели (?) розгляд проблеми зі сфери метафізики (античність і середньовіччя) у площину практичної політики.

Нові аспекти заявленої проблеми пов'язані з дослідженнями І. Канта, І. Фіхте, Г. Гегеля. І. Кант окреслив гносеологічні межі філософії влади, а І. Фіхте і Г. Гегель через діалектичний підхід до влади забезпечили можливість розглядати проблему з позицій становлення і розвитку, вбачаючи у трансформаційних процесах не тільки негативний, але і позитивний зміст.

У подальший час завдяки зусиллям А. Шопенгауера, К. Маркса, Ф. Енгельса, Ф. Ніцше, Н. Бердяєва, Х. Арендт, соціально-філософський дискурс (щодо) владу другої половини ХХ ст. заявив про свою специфіку вивчення влади на ряду з політологією, соціологією і психологією. Серед тих, хто працював у рамках соціально-філософського дискурсу про владу, можна згадати Е. Фрома, С. Московичі, М. Фуко, Ю. Габермаса, Е. Тофлера та ін.

У Радянському Союзі після публікацій відомих робіт Г. В. Плеханова, В. І. Леніна і маловідомого дослідження Б. М. Хатунцева проблема влади була виключена з реєстру радянської науки. Потенціал російської філософії другої половини XIX - початку ХХ століття створений працями Ф. М. Достоєвського, М. А. Бакуніна, Л. М. Толстого, П. Кропоткіна, В. С. Соловйова, М. А. Бердяєва, С. М. Булгакова, І. А. Ільїна, П. І. Новгородцева, був невикористований.

Повернення інтересу до проблеми влади в радянську філософію стало можливим лише в 70-і роки, через розгляд проблеми авторитету влади у роботах Н. М. Кейзерова. Згодом завдяки зусиллям Г. Г. Філіпова, А. Г. Анікевича, М. І. Осадчого та ін., було підняте питання про формування радянської школи філософського освоєння влади. Але процес був зупинений розпадом Радянського Союзу і захопленням нового покоління дослідників політологічним, соціологічним і психологічним дискурсами про владу. Однак вирішити проблеми, породжені трансформаційними процесами на пострадянському просторі, зазначені дискурси виявилися не в змозі. У цьому зв'язку дослідницька думка знову звернулася до соціально-філософського освоєння проблеми влади.

Дослідження Л. К. Байрачної, Т. Н. Желаєва, А. А. Ільїна, Б. Г. Капустіна, В. Г. Ледяєва, О. В. Плотнікової, С. В. Пролеєва, П. А. Сапронова, В. Г. Серебрянського, Т. В. Яблонської, створені в рамках соціально-філософського дискурса, демонструють новий виток інтересу (зацікавленісті) до заявленої проблеми.

Аналіз ступеня розробленості проблеми влади в умовах трансформаційних процесів продемонстрував відсутність у належній мірі фундаментальних досліджень, що розглядають проблему здійснення влади з погляду її історії - становлення і розвитку.

Дискусійними залишаються також питання понятійного інструментарію дослідження влади в специфічних умовах трансформаційних процесів на пострадянському просторі.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Робота враховує положення національної програми Україна “Освіта”. Дисертація виконана відповідно до комплексної теми кафедри соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського “Громадянське суспільство і специфіка його становлення в Криму” (державна реєстрація теми № 0102V001652).

Метою дослідження є аналіз влади як одного з головних чинників консолідації і регламенту людського співжиття, а також виявлення перспективних принципів здійснення влади.

Заявлена мета забезпечує необхідність вирішити задачі, у формулюванні яких відобразилося авторське бачення проблеми:

Ш досліджувати існуючий теоретичний досвід усвідомлення феномена влади, структурно його організувати і побудувати ідеальний образ влади за допомогою понять “вертикаль влади” і “горизонталь влади”;

Ш розглянути генезу влади через введення у дослідницьку практику таких понять соціальної філософії, як “влада авторитету” і “авторитет влади”;

Ш забезпечити пошук варіантів подолання деструктивних проявів влади сучасної цивілізації;

Ш порівняти механізм реального здійснення влади в українському суспільстві трансформаційних процесів із ідеальним образом влади, отриманим у результаті успішного вирішення першої задачі.

Об'єктом дослідження є влада як конституюючий фактор соціуму, а предметом дослідження виступають особливості здійснення влади в умовах трансформаційних процесів сучасної України.

Методологічну основу дослідження склали принципи, підходи, методи, загальнологічні прийоми і ключові поняття.

Основними принципами дисертаційного дослідження виступили: принцип об'єктивності і конкретності істини, а також принципи взаємозв'язку, взаємозалежності і взаємозумовленості. Заявлені принципи знайшли своє вираження в аналітичному, діалектичному, синергетичному, системному та інтервальному підхідах, що стали основою методологічної стратегії дисертаційного дослідження.

Розгляд проблеми в рамках аналітичного підходу забезпечило можливість створити поняттєво-категоріальний каркас дослідження. Застосування діалектичного підхіду дозволило зрозуміти процес становлення і розвиток влади. Синергетичний підхід забезпечив можливість коректно виявити варіанти здійснення влади в інформаційному суспільстві. Системний підхід забезпечив розуміння того, що владу потрібно розглядати, виходячи з уявлень про суспільство як єдиного цілісного організму, певній системі у всій сукупності і різноманітті її компонентів. Інтервальний підхід дозволив розглядати емпіричний базис влади в різних інтервалах, від політичного до економічного.

Розглянуті підходи забезпечуються конкретними методами дослідження: структурно-функціональним аналізом, методом сходження від абстрактного до конкретного, а також методом єдності історичного та логічного. Метод єдності історичного та логічного дозволив виявити закономірності розвитку об'єкта не стільки за допомогою систематизації й узагальнення емпіричного матеріалу скільки через дослідження основних фаз його розвитку на сутнісному рівні. Метод сходження від абстрактного до конкретного забезпечив побудову ідеалізованого об'єкта як необхідної умови руху думки від абстрактного до конкретного. Застосування цього методу виявило істотні зв'язки і закономірності об'єкта дослідження. Метод структурно-функціонального аналізу забезпечив розгляд взаємодії частин системи і виділення елементів владної реальності, а також визначення їхніх функцій у сукупності всіх частин як єдиного цілого.

Широко використовувалися загальнологічні прийоми аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення.

Як поннятя, що створили категоріальний каркас дослідження виступили горизонталь влади і вертикаль влади; ризоматична влада; влада авторитету й авторитет влади; життя, свобода, власність, формальна рівність і справедливість.

Наукова новизна дослідження знаходить своє вираження у положеннях:

1. Виявлено, що визначальним для характеру влади і її здійснення є протиріччя принципів влади (ієрархія, панування, підпорядкування забезпечують вертикаль влади, а вплив, управління, згода - горизонталь влади) базовими цінностями людини (життя, свобода, власність, формальна рівність і справедливість).

2. Обґрунтовується теза про те, що генеза і розвиток влади укладається в трохчлінну схему: від влади авторитету (потестарне суспільство) через авторитет влади (індустріальне суспільство) до нової якості влади авторитету (інформаційне суспільство).

3. Обґрунтовується положення, що в умовах трансформаційних процесів сучасного суспільства ставка на ідеологічне кліше демонструє свою неспроможність, що і виявляється в кризі вертикалі влади (а, отже, й у кризі авторитету влади) як домінуючої моделі структурної організації індустріального суспільства.

4. Стверджується положення про те, що в Україні реальні передумови й умови здійснення влади говорять або на користь тенденції посилення авторитету влади (авторитарність), або на користь реалізації принципів ризоматичної влади (анархія, бойкотування, капсулювання).

5. Зміст трансформаційних процесів, загальна логіка розвитку влади дозволяють зробити висновок про те, що майбутнє української влади на рівні належного пов'язано з домінуванням горизонталі влади. На практиці це може знайти своє відображення в побудові полікультурного соціального простору з орієнтиром на ідею громадянського суспільства і здійснення громадянської згоди.

Практичне і теоретичне значення результатів дисертації

Сформульовані загальні принципи здійснення влади наповнені конкретним змістом. Отримані результати, свідчать про специфіку української влади. Вони можуть бути використані для формування концепції розвитку влади в Україні.

Розробки дисертаційного дослідження, можуть бути використані при підготовці лекційних курсів у вищих навчальних закладах у рамках соціально-філософських і політологічних дисциплін. Використаний досвід класифікації й опрацювання джерелознавчої бази може бути застосований у спеціальних курсах із філософії історії й історії політичних ідей.

Окремі положення дисертації можуть бути використані при підготовці спеціальних курсів із кратології, громадянського суспільства, філософії влади й історії влади в європейській традиції.

Особистий внесок здобувача. Концепція, зміст, висновки дисертації і тексти опублікованих статей підготовлені і викладені автором самостійно. У статті підготовленій у співавторстві з І. І. Кальним і Ю. Д. Паруновою автору належить аналіз історико-філософського досвіду розгляду заявленої проблеми.

Апробація роботи

Основні положення дисертаційного дослідження відображені у доповідях на міжнародних конференціях і конгресах: міжнародній науковій конференції “Государственная власть и политическое участие” (Севастополь, 6-8 октября 2003 г.); міжнародній науковій конференції “Людина-Світ-Культура. Актуальні проблеми філософських, політологічних та релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка)” (Київ, 20 - 22 квітня 2004 р.); міжнародній науково-практичної конференції “Общество и власть: возможности диалога” (Симферополь, 21-22 мая 2004 г.); міжнародній науково-практичної конференції “Гражданское общество: возможности и перспективы становлення на постсоветском пространстве” (Севастополь, 5 октября 2004 г.); міжнародний науковій конференції “Історія філософії: теорія та методологія (До 110 річчя від дня народження В. Ф. Асмуса)” (Київ, 17 грудня 2004 р.); ХХХIV науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантов і студентів ТНУ им. В.І. Вернадського “Актуальные проблемы философии: общество, политика, культура” (Симферополь, 21-23 апреля 2005 г.); на IV Российському філософському конгресі “Философия и будущее цивилизации” (Москва, 24-28 мая 2005 г.); на I Таврійських читанях “Отечественная философия: современные коллизии” (Донузлав, Медведево, 17 - 21 сентября 2005 г.); ХХ наукових читанях “Культура народов причерноморья с древнейших времен до наших дней” (Симферополь, 23-24 ноября 2005 г.); ХХХV науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантов і студентів ТНУ им. В.І. Вернадського “Актуальные проблемы философии: общество, политика, культура” (Симферополь, 25-28 апреля 2006 г.); ХХI наукових читанях “Культура народов причерноморья с древнейших времен до наших дней” (Симферополь, 26-27 апреля 2006 г.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в 11 публікаціях, із них - 5 статей у фахових провідних виданнях, зареєстрованих ВАК України, 6 у формі тез опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що об'єднують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 337 найменувань. Повний обсяг дисертації складає 189 сторінку, із яких 170 займає основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальна значимість теми дисертаційного дослідження, аналізується ступінь її наукової розробленості, визначається проблемне поле, об'єкт і предмет дослідження, характеризується методологія дослідження, формулюються мета, задачі, а також обгрунтовується положення, що складають новизну дослідження.

У розділі I “Досвід усвідомлення влади в умовах трансформаційних процесів” пророблений поняттєво-категоріальний каркас дисертаційного дослідження і здійснена побудова ідеального образу влади.

У підрозділі 1.1 “Влада як проблема соціальної філософії” виявлено, що основи соціально-філософських уявлень про владу були закладені у філософії античності. У античній традиції було покладено початок розгляду влади через розкриття її ціннісних основ. В епоху Средньовіччя проблема влади приймає чітко виражений метафізичний характер, що ініціює створення доктрин, що претендують на розкриття онтологічних основ буття влади, здійснюються перші спроби розглянути історію влади. У свою чергу, мислителі Відродження і Нового часу приклали значні зусилля в розробці прикладних аспектів проблеми, пов'язаних із прагматичними питаннями політичних реалій сучасної їм епохи. Історичний аспект проблеми став обов'язковим правилом при дослідженні влади. Німецька класична філософія формує гносеологічні межі проблеми, забезпечуючи можливість методологічно коректно досліджувати владу в її історичному аспекті. Однак виниклий у другій половині XIX ст. позитивізм виключив проблему влади з реєстру філософії, перенісши її окремі аспекти в дослідницьке поле соціології, психології і політології. Ренессанс соціально-філософського дискурса про владу наступив у середині ХХ століття, коли була обгрунтована теза, відповідно до якого влада - занадто складний об'єкт для кожної взятої окремі галузі знаннь. Дослідження влади тільки у рамках соціології або філософії визнано безперспективним. Як вихід зі сформованого методологічного тупика було запропоновано сформувати нову галузь наукового знання під узагальненою назвою - кратологія. У рамках кратологічного пізнання соціально-філософський дискурс про владу, реалізуючи закладений у ньому потенціал, повинний забезпечити побудову єдиного поняттєво-категоріального апарата влади, досліджуючи владу на рівні її вихідних, аксіоматичних посилок.

У підрозділі 1.2 “Методологія дослідження феномена влади” визначено, що найбільше актуальною стратегією для здійснення заявлених методологічних орієнтирів є розгляд проблеми влади в рамках аналітичного, діалектичного, синергетичного, системного та інтервального підходів усвідомлення влади. Заявлені методологічні підходи забезпечуються конкретними методами дослідження: структурно-функціональним аналізом, методом сходження від абстрактного до конкретного, а також методом єдності історичного і логічного.

У підрозділі 1.3 “Основні концепції постиження влади в умовах пострадянського простору” на основі аналізу аксіоматичних дефініцій, теорії сучасних російських і українських авторів були об'єднані в 4 групи: потенційна-вольова, або загальнофілософська концепція, соціально-психологічна концепція, соціологічна концепція, а також комплексна або кратологічна концепція. Аналіз концепцій влади виявив істотний дефіцит філолофсько-історичного дослідження влади, а також актуальність його застосування для вирішення заявленої проблеми. У результаті проведеного дослідження виявилося, що основними складовими дискурса про владу служать концепти: вплив, відношення, прагнення до влади, володіння, людина як суб'єкт влади, легітимність і легітимація, структура, функція, системна організованість наявного буття влади, обмін інформацією, управління, владовідношення, панівне начало, влада як задовольняюче володіння, притязання.

У підрозділі 1.4 “Ключові концепти соціально-філософського дискурса про владу” виявлене коло понять, що у російській та українській мовах окреслюють значеннєве поле поняття “влада”. Найбільше близькими до влади концептами стали: сила, воля, право і свобода. Для пояснення останніх і якісної оцінки самої влади в мові вживаються поняття: могутність, вплив, панування, управління. Наступний ряд представляють поняття, що іноді ототожнюються з владою, але частіше служать для ілюстрації вже заявлених понять. Це - держава і власність. Останнім концептом, семантичне поле якого містить у собі всі заявлені поняття, є володіння.

У філософській і науковій лексиці найбільше близьким до влади є поняття авторитет. У силу цього цілком коректно використовувати в соціально-філософському дискурсі поняття “влада авторитету” і “авторитет влади”. Вони необхідні для розуміння генези влади, її становлення і розвитку. Влада авторитету характеризується домінуванням права над законом, суспільства над державою. Авторитет влади є природним наслідком кризи влади авторитету в традиційному суспільстві і появою нових ціннісних орієнтирів у суспільстві індустріальному. Він характеризується домінуванням закону, політики і держави. Як більш широкі поняття - категорії пропонується використовувати концепти “вертикаль влади” і “горизонталь влади”. Дисертант виявив атрибути заявлених понять. Для вертикалі влади це: ієрархія, панування і підпорядкування. Для горизонталі влади: вплив, управління і згода.

Горизонталь і вертикаль влади є конституюючим чинником соціуму. Вони виконують роль стримуючого механізму, що перешкоджає деструктивним тенденціям прагнення людини до таких цінностей, як абсолютна свобода, умовна рівність, а також виборча справедливість. Питання про міру співвідношення влади і цінностей кожна епоха вирішує по-своєму, віддаючи превагу або інститутам влади авторитету, або авторитету влади.

У розділі II “Кризовий стан влади як умова перехідного періоду соціального розвитку” здійснюється аналіз становлення і розвитку відношень у рамках “влада - цінності”, що дозволяє скласти прогноз подальшої зміни об'єкта дослідження в специфічних умовах інформаційного суспільства.

У підрозділі 2.1 “Влада авторитету в потестарному суспільстві” аналіз заявлених параметрів забезпечив висновок, що влада авторитету має свої аналоги у світі живої природи і служить єдиною основою протовлади в середовищі високоорганізованих тварин. У людському суспільстві влада авторитету знайшла основу в рамках добувної економіки, первісної моральності, при відсутності посередників у прийнятті владних рішень. Аналіз умов існування влади авторитету дозволив зробити висновок, що вже в потестарному суспільстві закладаються протиріччя між ієрархією і впливом, пануванням і підпорядкуванням. З домінуванням норм культури над біологічними інстинктами, із виділенням “Я” із колективного “Ми”, із формуванням ціннісних орієнтирів виникає конфлікт, що у рамках заявленого дисертаційного дослідження позначається як протиріччя між владою і цінностями.

У підрозділі 2.2 “Криза влади авторитету в традиційному суспільстві” вивчення передумов кризи в економічному, політичному, соціокультурному і нормативних вимірах дозволяє установити, що закладені в потестарному суспільстві протиріччя з ускладненням соціуму, зміною світогляду, зміною типів економічної діяльності виливаються у чітко фіксовані конфлікти. Тандем “влада - цінності” ускладнюється появою нової потужної структури, що динамічно розвивається, - держави. Підкреслюється, що в рамках розглянутого етапу здійснюється не тільки інтелектуальний, але і практичний пошук форм примирення загальнолюдських цінностей і влади. Підтвердження тому - каскад проектів від ідеальної держави Платона до ідеальної монархії Данте Аліг'єрі.

У підрозділі 2.3 “Авторитет влади і його криза” виявлено, що науковий світогляд, формування інституту приватної власності, домінування закону над правом, оформлення політичної свідомості визначили домінанту авторитету влади. При цьому цінності новоєвропейської цивілізації, що ініціювали кризу влади авторитету, виявилися замінені ідеологічними кліше і помилковими моральними орієнтирами. Завдяки штучному коригуванню цінностей, авторитет влади став більш адекватно відображати реалії сучасного їй світу. Глобальні зміни у суспільстві, перехід від індустріального типу економіки до інформаційного, криза ідентичності у всіх сферах продемонстрували безсилля авторитету влади вирішувати глобальні проблеми існування людського суспільства. У політичній і правовій сферах із ростом комунікаційних технологій девальвуються традиційні інститути бюрократії і представницької демократії.

У таких умовах влада авторитету, що реалізує сутнісні характеристики горизонталі влади: вплив, управління і згода - демонструє свою ефективність. Однак індустріальне суспільство все ще існує, держава зберігає свої позиції. Індустріальний спосіб виробництва усі ще грає істотну роль у світовій економіці, а, отже, говорити про формування влади авторитету - передчасно. Більш того, успіхи інформаційних технологій можуть привести до посилення гірших рис авторитету влади через формування моделі “одномірної людини”, але вже на якісно іншому рівні. Було визначено, що на цей процес значно впливають регіональні особливості здійснення влади.

У розділі III “Особливості здійснення влади в сучасному українському суспільстві” на основі конкретного емпіричного матеріалу і порівняльного аналізу з ідеальним образом влади, виявлені найбільше ймовірні шляхи розвитку влади сучасної України.

У підрозділі 3.1 “Проблеми пострадянського простору і передумови здійснення влади в Україні” констатується, що форма протікання життя в соціальному, політичному, нормативному й економічному вимірах змінилася, але зміст залишился, по суті, колишнім. При цьому знищені суспільні ідеали, що робили радянську систему стійкою і привабливою для мас. Реальністю стала масова патологія ідентичності, маргінальність стала нормою, що значно ускладнює можливість здійснення тут і зараз принципів горизонталі влади і влади авторитету. Але, незважаючи на це, у результаті краху СРСР і початку процесу формування нової системи влади стали складатися умови і чинники, що створюють можливість подолання негативних аспектів радянської спадщини.

У підрозділі 3.2 “Умови і чинники здійснення влади в сучасному українському суспільстві” обгрантовується теза, що у специфічних українських реаліях економічні, політичні, социокультурні та нормативні умови припускають формування влади на принципах ієрархії, панування і підпорядкування. Дія чинників (люди, етнокультурний плюралізм і конфесіональне різноманіття) говорить на користь влади авторитету, але вони стримуються очевидними трудностями формування діалогу між етносами, культурами і конфесіями, що тільки і може стати основою для формування цивільної згоди. Поза громадянською згодою здійснення в Україні влади за принципами влади авторитету - безперспективно. Ситуацію ускладнює конкурент горизонталі і вертикалі влади - ризоматична влада. Ризоматична влада має ознаки анархії, капсулювання і бойкотування. Дисертантом установлено, що в специфічних умовах України здійснення цього проекту, що раніше проходив за реєстром утопій - цілком реально Однак, суб'єктивні чинники дозволяють засумніватися в торжестві радикальної ризоматичної влади і змушують виключити її з претендентів на домінуючу роль у системі владних відношень. Проте, принципи ризоматичної влади, що не мають на даному етапі вирішальної і безумовної сили, зберігають потенцію знову заявити про себе на будь-якому витку розвитку влади.

У підрозділі 3.3 “Два сценарії здійснення влади в Україні” визначені: проект “національна держава” і проект “громадянське суспільство”. У специфічних українських умовах найбільше ймовірним, на перший погляд, представляється проект “національна держава”. Він у короткі терміни здатний “приборкати” кризу управління, кризу ідентичності і деструктивні сили маргінальності, що викликають у членів соціуму найбільше невдоволення. Реальність цього орієнтиру підкріплюється тим, що приведена тут схема поширена у світі і зарекомендувала себе в історії як діюча. Вона характерна для індустріальної цивілізації. Окремі аспекти здійснення української політики змушують говорити, що перший проект розпочав запровожуватися в життя. Тому він проходить за реєстром сущого. Проект “громадянське суспільство” існує лише в теорії. Ідея громадянського суспільства ще не може претендувати на статус суспільного проекту, тому що вона потребує реального, а не декларативного проведення в життя принципів діалогу, компромісу і толерантності, як принципів горизонталі влади. Однак із погляду розвитку логіки влади, успіхів інформаційного суспільства проект “громадянське суспільстве” більш перспективний. В умовах сучасних українських реалій його варто розглядати на рівні належного. Першим кроком реалізації другого проекту повинно стати широке впровадження системи референдумів як механізму зняття існуючого протиріччя в рамках “влада - цінності”.

У Висновках констатується, що соціальна філософія, розглядаючи проблему влади, заявляє про себе як системоутворюючий елемент усього комплексу кратологічного знання.

Основними поняттями соціально-філософського дискурса є: “горизонталь влади” і “вертикаль влади”, “влада авторитету” і “авторитет влади”. Поняття “влада авторитету” і “авторитет влади” служать для практичної ілюстрації взаємозв'язку того або іншого способу вирішення протиріч вертикалі і горизонталі влади з базовими цінностями людини.

В умовах уже традиційного суспільства намічається криза влади авторитету. Базисні цінності людського співжиття, зазнаючи тиск із боку нової формуючої парадигми суспільного розвитку, що формується, підміняються ідеологічними кліше.

В умовах індустріального суспільства домінуючим виявився авторитет влади (ідеальною структурною організацією суспільства визнана вертикаль влади). Але глобальні зміни ініціювали і кризу авторитету влади.

Специфіка умов здійснення влади в сучасному українському суспільстві така, що ціннісні орієнтири справедливості і формальної рівності, не мають популярності, на відміну від свободи і власності. Сформована тенденція ставить під сумнів однозначну трансформацію тоталітарного суспільства в демократичне. Передумови й умови здійснення влади в Україні свідчать на користь посилення авторитету влади через здійснення принципу вертикалі влади. У специфічних умовах буття сучасного українського суспільства, можливий і деструктивний варіант здійснення влади. Він несе на собі ознаки “ризомічной влади”: анархії, бойкотування і капсулювання.

Існує реальна можливість нівелювати передумови й умови здійснення української влади як за принципами авторитету влади, так і ризоматичной влади. Два потужних чинники - конфесіональний і національний дають привід прогнозувати і такий варіант розвитку подій. Нові цінності суспільного розвитку і влади авторитету можуть сформуватися на базі релігійної етики, центром якої вони, по суті, і є. Звернення до ідеї полікультуралізму затребує особливості менталітету українського народу, у якого принципи справедливості, рівності, толерантності завжди відігравали ключову роль, що створює умови здійснення влади з орієнтиром на принципи горизонталі влади.

Сучасна українська влада має два проекти свого здійснення: проект “національна держава з орієнтиром на монокультурне суспільство і домінування принципів вертикалі влади” і проект “громадянське суспільство з орієнтиром на полікультуралізм і домінування принципів горизонталі влади”.

Перший проходить за реєстром сущого, другий - за реєстром належного. При цьому підкреслюється, що механізм взаємозв'язку “влада - цінності” повинний засновуватися не на ідеології, а на ціннісних превагах громадян, їх самостійному й усвідомленому виборі влади і її підтримки. Механізмом примирення влади і ключових цінностей суспільства в рамках влади авторитету є референдуми, що із розвитком інформаційних технологій дозволяють значно спростити процедуру взаємозв'язку й обумовленості.

Основний зміст дисертації відображено у публікаціях

Статті

1. Шевченко О.К. Ценностные ориентиры субъекта власти в условиях переходного периода // Ученые записки ТНУ. Серия “Философия”. - 2004. - Т. 17 (56), № 2. - С. 125 - 133.

2. Кальной И.И., Парунова Ю.Д., Шевченко О.К. Проблема идентичности в условиях трансформации современного украинского общества // Ученые записки ТНУ. Серия “Философия”. - 2004. - Т. 17 (56), № 2. - С. 110-118.

3. Шевченко О.К. Феномен власти и ее постижение в обществе трансформационных процессов // Ученые записки ТНУ. Серия “Философия. Социология”. - 2006. - Т. 18 (57), №1. - С. 132-144.

4. Шевченко О.К. Специфика осуществления власти в современной Украине // Ученые записки ТНУ. Серия “Философия”. - 2006. - Т. 19 (58), №1. - С. 268-271.

5. Шевченко О.К. Сравнительный анализ философских концепций власти в Украине и России // Культура народов Причерноморья. - 2006. - №74. - С. 160-165.

Тези

1. Шевченко О.К. Принципы социально-психологического механизма власти Материалы международной научной конференции “Государственная власть и политическое участие”. - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2003. - С. 163 - 165.

2. Шевченко О.К. Отношение к феномену “власть” в условиях переходных периодов (Эллинизм, Ренессанс, Постмодерн) // Матеріали міжнародної наукової конференції „Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170 річчя філософського факультету Київського національного університету ім Т. Г. Шевченко)”. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 799 - 801.

3. Шевченко О.К. Взаимоотношение светской и духовной власти в условиях современной Украины // Материалы IV Международного семинара “Религия и гражданское общество: между национализмом и глобализмом. - Симферополь: Таврия, 2005. - С. 288-290.

4. Шевченко О.К. Феномен власти и его метаморфозы // Труды IV Российского философского конгресса “Философия и будущее цивилизации”. - М.: “Современные тетради”, 2005. - С. 166 - 167.

5. Шевченко О.К. Украина: постсоветское наследие и предпосылки становления нового общества // Материалы ХХХIV научной конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов ТНУ им. В.И. Вернадского “Актуальные проблемы философии: общество, политика, культура”. Симферополь: ОАО “Симферопольская городская типография”, 2005. - С. 41 - 45.

6. Шевченко О.К. Тема власти в постсоветской философии // Материалы ХХХV научной конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов ТНУ им. В.И. Вернадского “Актуальные проблемы философии: общество, политика, культура”. Симферополь: ОАО “Симферопольская городская типография”, 2006. - Вып. 2. - С. 63-64.

Анотація

кризовий влада пострадянський соціальний

Шевченко О.К. Здійснення влади в умовах трансформаційних процесів сучасної України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. - соціальна філософія та філософія історії. - Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадского. Сімферополь, 2006.

У дисертації обґрунтовується положення, що джерелом розвитку влади є протиріччя між ціннісними орієнтирами суспільства та існуючою парадигмою влади. Протиріччя вирішуються або при узгодженні принципів вертикалі або горизонталі влади із ціннісними орієнтирами на підставі парадигми влади авторитету, або через підміну цінностей ідеологічними кліше й домінуванням авторитету влади. В умовах формування інформаційного суспільства знову назріла (?) заявлена (русизм) криза. Умови існування сучасного суспільства дозволяють затверджувати реальність подолання кризи з кожного із заявлених сценаріїв. Специфічні умови буття української влади дозволяють константувати початок перетворення (утворення) в життя (і) ознак вертикалі влади, це знаходить своє вираження в проекті “національна держава”. Але на рівні належного, більш перспективним представляється (уявляється ) проект “громадянське суспільство”. Він повніше( повністю ) відповідає логіці розвитку влади у загальносвітовому масштабі.

Ключові слова: влада авторитету та авторитет влади, вертикаль влади та горизонталь влади, ризоматична влада.

Аннотация

Шевченко О.К. Осуществление власти в условиях трансформационных процессов современной Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03. - социальная философия и философия истории. - Таврический национальный университет им. В.И.Вернадского. Симферополь, 2006.

В диссертационном исследовании феномен власти исследуется как объект социально-философского познания, рассматриваются различные теоретические предпосылки и методологические подходы к исследованию власти.

Для решения поставленных задач вводятся понятия “вертикаль власти” и “горизонталь власти”, уточняется гносеологическая роль таких понятий как “авторитет власти” и “власть авторитета”. Обосновывается положение, что “вертикаль власти” отражает объективную реальность, которая характеризуется наличием иерархической системы построения отношения в рамках господствования и подчинения. Категория “горизонталь власти” служит для объяснения объективной реальности, которая характеризуется наличием влияния, управление и согласия.

Первоначальный этап генезиса власти определяется как власть авторитета, возникшая в условиях потестарного общества и проходящая по реестру доминирования признаков горизонтали власти - влияния, управления и согласия.

Важнейшей причиной инициировавшей трансформацию власти авторитета в авторитет власти в условиях традиционного общества является кризис в рамках системы “власть - ценности”.

В условиях трансформации индустриального общества в информационное вновь назревает кризис. Демонстрацией кризиса явился конфликт между обществом и государством, а также противостояние между позицией гражданина и поданного. С теоретической точки зрения наиболее актуальным способом преодоления кризиса является доминирование во властных отношениях таких гражданских ценностей как жизнь, свобода, формальное равенство и справедливость. В этом случае статус доминанты обретает власть авторитета, но уже на качественно ином уровне чем в условиях потестарного общества. Однако техногенная цивилизация приводит к усилению худших черт авторитета власти, осуществляя модель “одномерного человека”.

В специфических условиях постсоветской Украины, конкуренция между властью авторитета и авторитетом власти находит свое выражение в существование двух моделей конституирования социума. Первый проект “национальное государство” ориентирован на построение монокультурного общества и доминировании авторитета власти. Реальность свидетельствует о претворении его в жизнь. Этот проект проходит по реестру сущего. Однако проект “национальное государство” с точки зрения долгосрочной перспективы уступает проекту “гражданское общество” с ориентиром на построение поликультурного общества и доминирование власти авторитета. Проект “гражданское общество” полнее отвечает “духу информационного общества” и логике развития власти в общемировом масштабе. Он проходит по реестру должного.

Ключевые слова: власть, власть авторитета и авторитет власти, вертикаль власти и горизонталь власти, ризоматическая власть.

The summary

Shevchenko O.K. Realization authority in conditions transformation processes of a modern Ukraine. - The Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of philosophical sciences on a speciality 09.00.03. - social philosophy and philosophy of a history. - The national Tauriada Vernadsky university. Simferopol, 2006.

In the dissertation position is proved, that a source of development of authority are contradictions between valuable reference points of a society and an existing paradigm of power. The contradiction is authorized or at the coordination of principles of a vertical or a horizontal of authority with valuable reference points on the basis of a paradigm of power of authority, or through substitution of values by ideological cliches and domination of authority of power. In conditions of formation of an information society again has ripened the declared crisis. Conditions of existence of a modern society allow to assert a reality of overcoming of crisis on any of the declared scripts. Specific conditions of life of the Ukrainian authority allow to ascertain the beginning of implementation of attributes of a vertical of authority, it finds the expression in the project “the national state”. But at a level due, more perspective represents the project “a civil society”. It answers logic of development of authority in universal scale more full.

Key words: power of authority and authority of power, a vertical of authority and a horizontal of authority, rizoma of authority.

Размещено на Allbest.ru