Універсалізація принципу "колективного добробуту" (collective welfare) у концепції соціального капіталу Ф. Фукуями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Універсалізація принципу «колективного добробуту» (collective welfare) у концепції соціального капіталу Ф. Фукуями

Гончаренко Н.А.

Сучасний стан соціально-економічного розвитку людської цивілізації окреслює наступне коло наукових проблем: необхідність наукової детермінації поняття «соціальний капітал» як феномену кін.ХХ.-поч.ХХІ ст. у зв'язку із сучасними тенденціями капіталізації та модернізації людських відносин; нерівномірний розподіл ресурсів та доступ до них; усвідомлення власної ідентичності та відчуженості, відмова сприймати існуючу дійсність у контексті «Третьої хвилі» розвитку людської історії, споживацьке та безвідповідальне ставлення до природно-соціального стану середовища та крокування у бік духовного краху: вимагає переосмислення життя суспільства й особистості на основі діяльнісно-інституційного підходу. «Сфера людських стосунків, власне кажучи, складається з мережі людських взаємин, яка є всюди, де люди живуть разом. Виявлення «мережі» через мовлення і встановлення нового початку через дію завжди занурюється у мережу, яка вже є, де можна відчути їхні негайні наслідки. Разом вони започатковують новий процес, що з'являється як унікальна історія життя новоприбульця, який неповторно впливає на життєві історії тих, з ким він стикається», - зазначає німецька дослідниця X. Арендт[1,с.141].

Тому, головним завданням, що постає перед світовою спільнотою є не лише вироблення і впровадження ефективних форм управління суспільними ресурсами планети. Важливим є усвідомлення ідеї соціально-економічного поступу людства у контексті взаємозв'язку теоретико-практичного підходу соціально-філософського знання.

Дослідженню феномену соціального капіталу присвячені праці багатьох авторів . Зокрема, введенням у 80-х роках XX ст.. до наукового обігу категорії соціального капіталу (СК) завдячуємо французькому соціальному філософу П. Бурдьє(Р. Bourdie; «Форми капіталу»,1985), де CK визначається у якості соціальних відносин, які можуть бути мобілізовані людиною для досягнення користі. Подальшому структуруванню та концептуалізацїї CK присвячені праці зарубіжних дослідників - P. BapTa(R.S.Burt), Дж. Koy.nMeHa(J. Coleman), Н. Ліна (N. Lin), Р. Патнема(ЇІ. D. Putnam), А. Портеса(А. Portes ), М. Шиффа( М. Shiff) та ін.. Спроби систематизації теорії CK окреслені у роботах російських та вітчизняних вчених - М. Горожанкіної, О. Демкова, О. Конькова, О. Поліщук, В. Радаєва, В. Степаненко, О. Убейволк. Популяризація концепту CK як мережі поширення взаємодії та комунікації була розроблена завдяки теоретико-методологічному базису робіт американського філософа і футуролога, політичного діяча Френсіса Фукуями (Francis Fukuyama: The End of History and the Last, Man, 1992;, Trust: The Social Virtues and the Creation of Prosperity, 1995; The Great Disruption: Human Nature and the Reconstitution of Social Order, 1999; Our Posthuman Future: Consequences of the Biotechnology Revolution, 2002; State-Building: Governance and World Order in the 21st Century, 2004; America at the Crossroads: Democracy, Power, and the Neoconsewative Legacy, 2006). Історико-філософське осмислення автором «кінця історії» сприяє переосмисленню мети людської діяльності сучасного суспільства крізь призму понять «людська природа» та «соціальний порядок». Американський дослідник говорить про суперечливий характер людської природи.«Людська природа як мінімум суперечлива; вона спричиняє змагання і веде до співробітництва, до індивідуалізму і спілкування.... хоча неможна просто взяти і перенести природу людини у її права, перехід від першої до другої здійснюється шляхом раціонального обговорення цілей людини, тобто за допомогою філософії»-2, с. 180], -пише автор. Розроблена Фукуямою концепція соціального капіталу спрямована розкрити наслідки зміни природи людських взаємин та функціонування інститутів сильної держави. Зокрема, трансформація соціального порядку держави та реалізації принципу «колективного добробуту»(со11есНуе welfare), що є метою статті. На думку дослідника складовими елементами сильної держави повинні бути наступні 4 взаємопов'язаних аспекти: 1) інститут організаційного проектування та менеджменту(суспільне адміністрування); 2)створення політичної системи(на державному рівні та окремих складових); 3)основи легітимності(формальний і нормативний характер державних інституцій, демократія як єдине джерело легітимності у сучасному світі); 4)культурні і структурні фактори як субполітичність суспільства( здатність розвивати чи утримувати офіційні чи неформальні інститути необхідні для вимірювання моральних норм, шкали цінностей і культури ). Концепт CK слугує виміром економічних благ індивіда, оскільки є сумою суспільних вартостей: моральних цінностей і суспільних норм у якості передумов спільних дій. У роботі «Сильна держава» професор Фукуяма визначає наступну закономірність: «Сучасні суспільства примножують число ідентичностей і відповідно групи і норми, до яких тяжіють індивіди, що у підсумку призводить до послаблення первинних дружніх і сімейних взаємовідносин»[3,с.116].

Актуальність і доцільність дослідження зумовлюється пошуком механізмів та принципів регулювання соціального буття. На шляху до духовного відродження це призвело до синтезу методів філософії,економіки, політики та соціології. Розвиток творчого потенціалу людини у всіх науково-технічних галузях поряд із глобальними проблемами вимагає враховувати не лише досвід співіснування людини зі світом, але й формувати стратегію соціального буття людини відповідно до принципу «гуманізації соціального знання»[4,с.4]. Фукуяма в одній із своїх робіт «Наше постлюдське майбутнє» продовжує досліджувати тематику соціальних відносин людської спільноти, її перспективи і наслідки у майбутньому. Автор переконаний, що: «Істинна свобода означає свободу політичної спільності захищати цінності, які їй найдорожче за все, і саме цією свободою ми повинні скористатися сьогодні по відношенню до біотехнологічної революції»[2,с.308]. Об'єктом нашого дослідження є концепція соціального капіталу на прикладі теоретичних напрацювань Френсіса Фукуями, а предметом - визначення ролі принципу «колективного добробуту» у концепції соціального капіталу Фукуями в контексті політико-економічного розвитку історичного поступу людства.

Вважається, що соціальний капітал формується внаслідок превалювання довіри у суспільстві, що, на думку економістів, є зовнішньою умовою. Фукуяма ж наголошує на домінуванні культурних витоків соціального капіталу: «У суспільного капіталу, цієї матеріалізованої довіри, що відіграє принципову роль у створенні здорової економіки, - культурне коріння»[5,с.64]. Характерною особливістю CK як феномену є те, що соціальна згуртованість як складовий елемент системи виявляється властивістю нового типу суспільства не традиційного типу - постінду- стріального (інформаційного) із наявними інститутами права власності та договірного права. Організації, що виконують функцію соціальної згуртованості можуть існувати не тривалий час, але корегувати поведінку завдяки мобілізації чи самоуправлінню. Спільність індивідів, які демонструють і кооперативну, і конкурентну, і корисливу поведінку визначаються автором у якості організації. Капітал розглядається у значенні категорії «відношення» функціональної залежності вартостей.

В сучасній культурі існує думка, що моральна самостійність є найважливішим правом людини. Зародок цієї ідеї міститься в точці зору Канта: «люди - суть ноумени, або речі в собі, що володіють моральною свободою». До Ніцше сходить погляд, що людина - «тварина, здатна червоніти», тобто творець цінностей, своєю волею, що вводить їх в існування, коли виголошує слова «добро» або «зло» і застосовує ці слова до навколишнього світу. Звідси вже недалеко до міркувань про цінності сучасного демократичного суспільства, які поділяються або не поділяються повністю вільною людиною.

Мережева структура CK є унікальною, що не роз'єднує, а об'єднує різних людей, не зважаючи на непрофесіоналізм, расово-етнічні, конфесійні та тендерні відмінності. Взаємозацікавленість різних особистостей об'єднує різноманітні інтереси в єдину систему, що оо єднуються на основі такого «соціального клею» як довіра. Різні культурні середовища СІЛА та Японії в постіндустріальній добі розвиваються за подібними законами, які демонструють активний розвиток приватного сектора та залученості суспільства до участі у громадських організаціях. З цього приводу зазначається, що «збіг найважливіших рис історичного розвитку американського і японського суспільств є невипадковим, більш того, це достатньо давно стало предметом роздумів багатьох вчених. Кожне з цих суспільств є якнайповнішим втіленням ідеалів і устремлінь цивілізаційної еволюції відповідно Заходу і Сходу»[6,с.5]. Це свідчення дослідника щодо ідей розвитку людської цивілізації знаходить підтримку у інших мислителів таких як П. Сорокін та Р. Льюіс, які для позначення даного явища дали назву «культура інтегрального типу». Отже, єднання західних принципів раціоналізму і східного містицизму із традиціоналізмом сьогодення є можливим на основі розповсюдження феномену CK.

Оскільки визначень культури існує чимало, то Фукуяма використовує значення культури як феномену, що поєднує, з однієї сторони, - цінності й уявлення, а з іншої - конкретні суспільні відносини. Через етичні приписи, які використовуючи слова Ф. Ніцше, є «мовою добра і зла», суспільство намагається обмежити людський егоїзм: «ці навики, в свою чергу, гарантують, що поведінка людей ніколи не буде зводитися до голої максимізації, що розуміється як егоїстична корисність, про яку весь час говорять економісти»[5,с.78]. Таким чином, культура інтерпретується як успадкована етична звичка через посередництво кодів якої, відбувається регулювання людської поведінки, а прикладами таких культурних кодів виступають релігія, ідеологія, традиція, історична звичка Довіра як складова CK належить перш за все до сфери суспільних чеснот, властивих усій групі в цілому і виявляється під час взаємодії індивідів. Оскільки вона існує у будь-якій моральній спільноті як етос культури, то аргумент Фукуями співпадає із аргументом М. Вебера у роботі «Протестантська етика і дух капіталізму» щодо тлумачення довіри як принципового фактора практичного життя, що формується внаслідок релігійної звички, а не постає як результат раціонального вибору.

Наступним культурним фактором є спонтанне спілкування (spontaneous sociability), тобто здатність до створення нових асоціацій та співробітництва за встановленими принципами. Дані спільності свідомо утворюються на основі формальних правил, хоча їхній організаційний простір перебуває в процесі постійного виникнення, зміни та розпаду. Наприклад, така спонтанна соціалізованість властива суспільствам Японії, Германії та СІЛА як суспільствам із високим рівнем довіри, і навпаки зводяться нанівець у фамілістичних (від англ. family - сім'я) суспільствах Китаю, Франції, Італії та Південної Кореї. Враховуючи дані культурні механізми, стає очевидне явище нерівного розподілу CK між різними суспільствами і як наслідок схильності деяких з них до будь-яких об'єднань та кращого адаптування до нововведень.

На жаль, як свідчать дослідження російських та українських науковців, на даному етапі більшість сучасних держав не здатні належним чином накопичувати CK як багатство громади. Для них характерним наслідком є симптоми крайньої соціальної амортизації та нездатності до самоорганізації. Даний стан речей може бути змінений, оскільки CK як різновид капіталу має властивість самовідтворення.

Ф. Фукуяма спростовує думку дослідника С. Хантінгтона щодо існування виразу «конфуціанська демократія». Поняття демократія завжди асоціюється із свободою, інститутом громадянського суспільства і процвітаючою економікою держави. Конфуціанство як релігія азіатських суспільств, за словами Фукуями, «сприяє створенню та залученню людей до співпраці, але не є обов'язковою умовою соціального порядку» [7,с.25]. Tобто, зауваження Хантінгтона щодо неможливості запровадження демократичного устрою в азіатських державах стосується лише того моменту, що демократія розуміється як здатність підтримки індивідуалізму в якості трансцендентального закону, що стоїть вище суспільних відносин. Але в іншому випадку, демократія може не суперечити традиції конфуціанства. Існуюча прозора система освіти Японії та Китаю та високий рівень освіченості населення слугує доказом необхідної формальної ознаки існування інституту демократії у галузі провадження нових інформаційних технологій. Особливістю традиції конфуціанства є побудова високоорганізованого суспільства знизу догори, де увага акцентується на моральних обов'язках сімейного життя як основному елементу творення суспільства.

Громадянське суспільство є видом суспільства, в якому існує і постійно розширюється сфера вільного волевиявлення. Це, в свою чергу, сприяє розкриттю внутрішнього потенціалу людей, що досягається через систему інституцій та відносин, покликаних забезпечити умови для само- реалізації окремих індивідів та їхніх об'єднань. Як зазначає Фукуяма, громадянське суспільство є «царством спонтанно створених структур, окремих від держави і які покладені в основну демократичних політичних інститутів>>[5,с.15]. Вони формуються повільніше, ніж політичні інститути. А в свою чергу для них характерним є менше маніпулювання зі сторони державної політики.

Щодо структури CK, то Фукуяма застосовує мікрорівневий підхід. Він називає такі механізми творення соціального капіталу - релігія, традиція та історична звичаєвість. Автор подає таке визначення: «соціальний капітал - це норми, неформальні норми чи цінності, які роблять можливими колективні дії у групах людей. Це може бути як мала група, що складається із двох друзів, які, наприклад, допомагають один одному переїхати на іншу квартиру, чи велика група, скажімо корпорація, чи суспільство в цілому>>[8]. Критерієм оцінки наявності чи відсутності CK є довіра, а головним фактором - культура. соціальний капітал філософ фукуяма

Довіра визначається як перепустка у світ певного кола людей, тобто має радіус простору впливу. Відповідно до «радіусу довіри», терміну запропонованого Фукуямою, існує коло людей, серед яких діють спільні (кооперативні) норми. У випадку позитивного впливу CK на оточуючий світ, радіус довіри може бути розширений і бути більшим за безпосередній радіус цієї вже існуючої групи. Довіра - це моральний ресурс, що не може бути зведений до інформації як мережі існуючого знання, хоча передбачає обмін та поширення інформації як такої. Певні очікування та зобов'язання , поряд із дією соціальних норм та спонтанної соціалізації описують структуру CK. Tакі відносини, що породжують діяльність, спрямовану на доцільне існування соціальних практик взаємодії та інтеграції індивідів у єдине об'єднання на рівні спільноти, громади чи суспільства. Радіус довіри або позитивна «екстернальність» може виходити за межі мережі CK. Прикладом може слугувати пуританська етика, яка чесність відносить до якості чеснот не лише людей, приналежних до даної релігійної спільноти, але й вважає її чеснотою людини як живої істоти. Смисловим значенням терміну «екстернальність» є прибуток чи витрати як наслідки для індивідів, що не є приналежними до діяльності мережі відносин довіри. Для роз'яснення Фукуяма наводить такий приклад: «Стрижка вашого газону та догляд за будинком, щоб він гарно виглядав, - це приклади позитивної екстернальності, які корисні вашим сусідам. Забруднення навколишнього середовища -класичний приклад ціни, яку повинні сплатити люди, ні в чому не винні»[7,с.80].

У роботі «Великий крах» філософ аналізує проблему культури, яка є чинником та підґрунтям формування CK. Культура у даному випадку розуміється як вибір індивіда, його внутрішній голос, який скеровує людину та водночас асоціюється із етичною цінністю. Якщо пригадати відомі слова англійського філософа Т. Гоббса, що природним станом для людини є війна проти всіх, то Фукуяма пропонує інше визначення, де модель поведінки людини, її стан існування виявляється скоріше близьким до соціальної згуртованості, яка не може бути відокремлена від множини моральних правил та норм. Основою суспільної солідарності є моральні вартості. Отже, мережа CK формується в результаті встановлення відносин соціальної взаємодії, що ґрунтується на суспільній довірі, є своєрідним «клеєм», завдяки чому новаторство та ефективна діяльність сприяють досягненню поставленої мети, зменшують витрати часу та спрощують формальні процедури додержання неписаних норм. Освіта є другим важливим чинником при формуванні соціальної мережі та регулюванні моральних цінностей суспільного життя. Поінформованість та освіченість є передумовами кращого усвідомлення людиною власної поведінки та виразником потреб. Залежність довіри від рівня отриманої освіти професор пояснює як наслідок опанування знаннями та вміннями, але й вихованням у певній культурній традиції.

Розглядаючи проблеми культури ліберального устрою(індивідуалізму, свободи) та ціннісних орієнтацій ліберальної демократії(громадянських організацій, толерантності, доброчесного ставлення до інших), Фукуяма відзначає несумірність тези більшості західних дослідників щодо раціонального дотримання формальних норм і правил. Неформальні норми та цінності не можуть бути замінені раціональним вибором. CK є підтвердженням цього факту. Довіра, толерантність, свобода в якості суспільних благ CK не можуть існувати. Адже особистість повинна відчувати себе потрібного не лише на рівні родинних чи дружніх стосунків, але й на рівні суспільної значимості. Тому, безмежна свобода особистості може перетворитися у протилежність відчуженості та ізольованості особистості, та крайність - відірваність від суспільства. Е. Дюркгейм назвав би цей стан - «аномієк», а Е. Фромм -»втечею від свободи».

Отже,Ф. Фукуяма наполягає на моральному регулюванні поведінки людей у суспільстві та стратегії нагромадження CK. Особливо, на формуванні суспільних цінностей не лише державними інститутами, а з допомогою громадських організацій. Головне, щоб такі неформальні стосунки не перетворювалися у «тіньові» та не сприяли розшаруванню суспільства, порушуючи проблему нерівності. Тому, на перше місце формування соціальних відносин у суспільстві слід поставити - принцип довіри, який у філософському розумінні є «етосом культури». Оскільки сама лише свобода та правове регулювання державного правління не є достатніми підставами для реалізації якостей суспільного та індивідуального вимірів життєсвіту людини. Адже право може виступати лише в якості нормативного регулювання соціалізації особистості. «Чуття власної позиції» у світі для людини як індивіда й особистості регулюється в межах суспільства на основі «соціального клею», такого людського ресурсу як СК. Слід зазначити, що CK впливає на процес розвитку демократії у межах існуючого суспільства. Функціонально значимим є громадянське суспільство як складовий елемент його структури

Отже, підсумуємо результат дослідження у вигляді наступних положень. Структура CK є унікальною, що не роз'єднує, а об'єднує різних людей, не зважаючи на непрофесіоналізм, расово-етнічні, конфесійні та тендерні відмінності. Об'єднуючими виступають такі 3 компоненти структури: 1)моральні джерела(принципи, норми, цінності); 2) соціальні структури (асоціації, ГРО); 3)соціальні мережі(сфера прояву, наприклад інформаційні канали у галузі освіти). Взаємозацікавленість різних особистостей об'єднує різноманітні інтереси в єдину систему, що об'єднуються на основі довіри. Завдяки самопізнанню та розумінню власного життєсвіту людина як особистість спроможна проектувати мислення таким чином, що відповідні форми поведінки набувають прояву у вигляді принципів СК: довіри, норм взаємності, мереж залученості, моральних зобов'язань та світоглядних форм традицій, мистецтва, релігії, ідеології, науки. Через норми взаємності та мережі громадської активності CK здатний скоординувати дії людей, що дають змогу розширювати межі розвитку особистості у суспільному просторі як творчого, вільного суб'єкта. На особистісному рівні важливою формою прояву CK є довіра, а на суспільному - взаємна довіра. Інколи у розмовній лексиці така довіра може позначатися поняттям - «кредит довіри», тобто осмислюватися як шанс на успіх. Кредит довіри виступає в якості показника рівня культурних взаємин між людьми, як капітал, який може передаватися від одного агента до іншого.

Осмислення витоків концепту CK повинно співвідноситися із розумінням філософської традиції. Важливість сталих правил і норм поведінки у неформальних утвореннях (громадських рухах, наприклад) є свідченням існування морально-культурного коріння СК, що збереглися у постіндустріальному суспільстві, не зважаючи на розрив із соціальними нормами минулого. Дискурсивним залишається питання щодо окреслення меж сучасної філософської традиції постмодерну. Процес систематизації концепцій CK не є завершеним, а може бути доповненим у зв'язку із появою нових методів дослідження, висвітлених у наукових працях дослідників та провідних фахівців сучасності. Ідеалом сучасної, особистості виступає митець - чуттєва, діяльна та розумна людина. її завдання полягає у перетворенні себе шляхом духовного самовдосконалення, оскільки важливою засадою життєсвіту такої особистості виступає свобода, але вже не як ілюзія. А свобода у позитивній формі - «свобода для...», коли на рівні інтерсуб'єктивних стосунків долаються такі явища як «жадоба до влади», відчуження від світу, ізоляція, конформізм, маніпуляційний вплив ЗМІ, надраціоналізація й «емоційна бідність», псевдомислення, турбота за власне існування, цинізм.

Принцип «колективного добробуту» є основним у концепції CK капіталу Фукуями. CK є рухомою субстанцією, що може відповідати ідеї побудови держави суспільного добробуту, яка буде орієнтуватися на людську діяльність не лише як «ресурс», але й як середовище для розвитку взаємодій і прояву духу товариства. Автор один із перших обґрунтував ідею побудови ліберального демократичного устрою держави, що повинна спиратися на взаємодію наступних принципів людської спільноти: «культурного релятивізму», «методологічного індивідуалізму», «суспільної солідарності» та принципів довіри і взаємності. Оптимізація розвитку рівня CK в Україні є можливою при умові проведення курсу соціальної політики (реформи в галузі освіти та законодавства, поліпшення умов праці та забезпечення техніко-інформаційної бази, розвиток громадянського суспільства та мережі поширення позитивного досвіду негромадських організацій, передача морального виховання та культурних традицій). Саме перехід від тіньових відносин (негативного СК) до відносин відкритого партнерства повинен не лише збільшити обсяг CK українського суспільства, але разом з тим підвищити показники соціально-економічного розвитку кожного громадянина держави (наприклад, ІЛД). Позитивний CK є показником, що відображає соціальний статус особистості та стан економічного добробуту. Культурні і моральні вартості слугують джерелами соціального порядку з метою розширення меж людської взаємодії Для відмежування значення позитивного від негативного CK Фукуяма використовує поняття - «корпоративна культура». Тому, універсалізація принципу «колективного добробуту» у концепції соціального філософа є однією із стратегій історичного поступу людської спільноти. «...Люди за природою своєю є соціальними тваринами, а окрім того ще й творцями культурних правил. І природа, і раціональність у кінцевому підсумку сприяють розвитку таких звичайних вартостей, як чесність, надійність і взаємність, які являють собою основу соціального капіталу», - підсумовує дослідник[7,с.283-284]. На наш погляд, дані висновки переконують, що лише міждисциплінарний підхід у вивченні феномену соціального капіталу та його корисних функцій є принципом, що пояснює людську діяльність у якості універсальної основи людського буття.

Список використаних джерел

1. Арендт Г. Становище людини /Г. Арендт; -пер. з англ. М. Зубрицької]. - JI.: Літопис, 1999. - 256 с.

2. Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее: Последствия биотехнологической революции/ Ф. Фукуяма; -пер. с англ. М. Б. Левина]. - М.: ACT: ОАО «ЛЮКС», 2004. -349 с. - (Philosophy).

3. Фукуяма Ф.Сильное государство: Управление и мировой порядок в XXI веке/ Ф. Фукуяма;.-пер. с англ. О. Э. Колесникова и др.]. - М.: ACT: ACT МОСКВА: Хранитель, 2006. -220 с. - ( Philosophy).

4. Андрущенко В. П. Проблема гуманізму у сучасній філософії: -навчально- методичний посібник]/ В. П. Андрущенко, Л. В. Губерський та ін.. - K.: Глобус, 1994.-63 с.

5. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию/ Ф. Фукуяма; -пер. с англ. Д. Павловой и др.]. - М.: ООО «АСТ»: ЗАО НПП «Ермак», 2004. -760, с. - (Philosophy).

6. Буданов М. А. Влияние социального капитала на эффективность коллективного действия: традиции и перспективы/ М. А. Буданов // Вестник Московского университета. -2005. -№4. -С.1-10. - Серия 21: Управление (государство и общество).

7. Фукуяма Ф. Великий крах: Людська природа і відновлення соціального порядку/Ф. Фукуяма; -пер. з англ. В. Дмитрука]. - Л.: Катьварія, 2005. -380 с.

8.Что такое социальный капитал? -Электронный ресурс]/ Киевская лекция Френсиса Фукуямы/ - вторник, 17 октября 2006. -№177. - Режим доступа: http:// www.day.kiev.ua/170573/

Размещено на Allbest.ru