Виникнення сутність і розвиток філософії в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

1

Размещено на http://www.allbest.ru

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ

РЕФЕРАТ

на тему: Виникнення сутність і розвиток ФІЛОСОФІЇ в Україні

ПІДГОТУВАЛА: сТУДЕНТКА 2 курсу ХПФ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: БАЛЬНА ХОРЕОГРАФІЯ

БІЛЕЦЬ НАТАЛЯ

РІВНЕ 2007

Філософія в Україні розвивалася як невід'ємна частина історичної свідомості нашого - народу, відображала процеси, що відбувалися в суспільному житті нації. Як особлива форма самоусвідомлення національної культури філософія в Україні існувала в тісному взаємозв'язку з суспільно-громадською, політичною, науковою, художньою та релігійною думкою. Всебічний аналіз цього процесу - одне з важливих теоретичних завдань.

Становище української нації не було таким: українцям протягом століть доводилося захищати свою самобутність і право на життя. Українська національна культура піддавалась жорстокому переслідуванню. І все ж, усупереч цим несприятливим історичним обставинам, українська освіта, наука та філософія належать до найдавніших; ще в Київській Русі не лише Творилися художні твори, літописи, право і т. д., а хай у міфологічній і теїстичній формах здійснювалось осмислення світу, людини, сенсу буття, історії. Відтоді, за винятком хіба що періодів найжорстокіших погромів, нитка українського філософського мислення не переривалась.

Філософія на Україні є значно старша, ніж звичайно гадають. Вже зараз по прийнятті християнства в 988 р. на Україну приходять від греків різноманітні релігійні та повчальні твори, а пізніше--й література історична; в цих творах зустрічаємо хоч би коротенькі згадки про старих грецьких філософів, а також деякі уривки з їхніх творів,--здебільшого окремі речення Повчального змісту, але почасти зустрічаємо й окремі думки суто філософські. Так у старій Україні стали відомі імена старих грецьких -- рідше римських -- філософів та дещо про їхній світогляд. Хоч би про найбільшого зі старих грецьких філософів -- Платона знайдемо силу уривків, з яких можемо скласти цілий його портрет, що не протирічить в цілому дійсності, хоч із Платона і зробили попередника християнства (його навіть мальовано на неонах); але звернено було увагу й на його думки, що з християнством мали небагато спільного.

Українська філософія розвивалася за інших умов; крім того, в умовах національного гніту український інтелект змушений був працювати на чужій ниві. Не лише філософія увінчує повноцінний: розвиток культури, а й водночас філософські ідеї мають зворотний вплив на розвиток національної культури. Оскільки національна культура містить національний світогляд, то національною є та філософія, яка так чи інакше висловлює цей світогляд. Навіть зв'язок з українським культурним та інтелектуальним життям не може розглядатися як абсолютний показник: ряд філософських творів у минулому з тих чи інших причин було вилучено з українського культурно-інтелектуального контексту. Серед цих причин на першому місці стоять політичні та ідеологічні. Така доля спіткала філософські твори Памфіла Юркевича, а також твори українських мислителів, що жили й творили в еміграції,-- Івана Мірчука, Миколи Шлемкевича, Дмитра Чижевського, Івана Лисяка-Рудннцького та ін. їх зв'язок з українською культурною спільнотою, з проблемами українського національно-культурного життя не може бути поставлений під сумнів (та й написані вони здебільшого українською, мовою); отже, вони також мають бути включені в контекст того спілкування, з якого були штучно вилучені.

Те саме можна сказати про етнічних українців, які проживають за межами України: етнічний українець мовою своїх творів або їх проблематикою може виразно демонструвати свою належність до української нації як культурної спільноти (яка, як відомо, не знає державних кордонів). В інших випадках він сповна інтегрується в культурно-інтелектуальне життя тієї політичної нації, до якої належить.

Уваги заслуговує також і той факт, що в старій Україні помаду стає відома й релігійна література з філософським забарвленням, а саме твори отців церкви. Не треба забувати, що дехто з отців церкви писав твори цілком філософського змісту (а на Україні були якраз у слов'янських перекладах відомі твори, напр., Іоанна Дамаскіна, Максима Ісповідника або твори, що за їх автора раніше вважали - Діонісія Ареолагіта, що повні філософських думок, які нав'язуються почасти до Платона, почасти до Платонового учня -- А ріст от є л я).

Одна з українських сект у XV -- XVI ст. шукала задоволення своїм філософським інтересам також у староєврейській та арабській філософській літературі; на Україні були зроблені й переклади з тій літератури, що спричинилися в першу чергу до вироблення філософської мови. Зокрема, проявляються на Україні заняття теологією, коли в XVI -- XVII от. починається релігійна боротьба, коли приходять впливи католицизму .

Постає унія, православна церква, переходить до оборонии віри словом та пером. Постають школи, зокрема й такі, вдають вже характер високих шкіл --головно в Острозі та друкарні; з'являються шкільні та приватні великі бібліотеки. Разом із впливом західної філософії середніх віків (т. зв. схоластика -- це слово не треба розуміти , як це часто роблять, як назву для якоїсь "мертвої" або "сухої": схоластика мала своїх визначні філософи); на Україні були відомі найвизначніші з філософів зокрема Фома Аквінський. Студіюючи каталоги бібліотек того часу, знайомлячись із змістом філософських викладів (латинською мовою) в старих українських школах та читаючи українську полемічну літературу мовами українсько-слов'янською, латинською, польською, бачимо здивуванням, що на Україні знали дуже багато з новітньої літератури та до того ж знали найрізноманітніші її напрями..

Самостійні філософські праці були нечисленні (як залишитися писані курси філософії). Але не бракувало спроб перекладів. Зокрема, треба звернути увагу на діяльність С. Тодорського, який уже у XVIII ст. переклав та видрукував у Німеччині кілька творів німецьких містиків -- також філософсмсого змісту. Транквілліон Ставровецький видав в 1618 р. "Зерцало Богословія", в якому знайдено й філософські розділи.

Григорій Савич Сковорода -- найбільш відомий з українських філософів, можна сказати, єдиний відомий з українських філософів. Але відомим став він головне через своє життя, в якім він у великій мірі здійснив свої філософські та релігійні погляди: суцільність його особистості залишила глибоке враження не лише в освічених колах, а й серед селянства; постать Сковороди стала легендою для оповідань. Його поетичні твори -- пісні, що хоч писані мовою, яка від сучасної літературної мови значно відрізається,-- мають велику літературну вартість і залишились до останніх часта у пам'яті народній. філософія україна нація

Розуміння думок Сковороди утруднено тим, що, Йдучи за старою традицією філософії, він, як і багато інших представників нашої школи, змальовує свої думки образами та картинами. На його думку, так висловлені думки в Біблії, так само захована правда цілому світі, так само криється вона в душі людській. Але якщо віть і винайдено під покривом образів ("символів" або "емблем") Біблії, в світі або в нашій душі заховані там думки, то й думки ці є такі прості для зрозуміння, бо вони, гадає Сковорода, протирічить собі.

Весь світ складається з протилежностей: "В цьому цілому світі-- два світи, з яких складається один світ: світ видимий і невидній, живий і мертвий, цілий і розпадливий. Цей -- тінь, а той -- дерево, цей -- матерія, а той -- іпостась, себто основа, що утримує так, як малюнок тримає так свою барву... В природі "не заайдеш дня без тьми і світла, а року без тепла та зими. Все в світі утворюють протилежності ("антитези"), складаючись в єдність: "Утворюють єдине: їжу --голод та насичення, зима і літо --плоди. Тьма і світло-день. Смерть та життя -- всяке створіння". "Так стоїть весь світ. Протилежне підтримує протилежне". Те саме сполучення протилежностей знайдемо і в житті людському -- де "солодощі є нагородою гіркоти, а гіркота -- мати солодощів", "плач веде до сміху, а сміх у плачі криється". Ніби посміхаючись, вичислює Сковорода оці протилежності в житті: "Де... менш золота -- менш потреб, менше рукомесел -- менше марнотратів, менш наук -- менш дурнів, менш прав - менш беззаконників, менше знаряддя -- менше війн, менше честі - менше страху, менше солодощів -- менше жалю..." Тому-то й усе добре, гарне, красне, видатне, святе знайдемо під злим, незугарним, недобрим.. Сковорода йде в цих поглядах не лише за філософами (т. зв. "діалектиками"), але й за християнською наукою, бо, наприклад, в релігійному переживанні християн сполучені протилежності, антитези: "Бог вибрав немудре, щоб посоромити мудре, й немічне світу вибрав Бог, щоб посоромити міцне, й незначне і пригнічене світу вибрав Бог, щоб посоромити значне". Сковорода іноді натякає на подібні слова апостола Павла.

З антитетичною філософією Сковороди тісно зв'язаний його дуалізм -- вчення, що світ є подвжний- весь світ складається з двох природ, одна є видима, друга невидима. Видима природа зветься створінням; невидима природа, або Бог, проникає та утримує ціле створіння. Видимий світ-створіння Сковорода порівнює з тінню дерева-Бога: ці "дві природи -- вища та глибша, вічна та тлінна -- утворюють усе". Внутрішній, вищий, божественний, невидимий світ є міцніший, кріпший, постійніший, аніж змінний, непостійний, видимий світ, є його суттю, єством та основою: "Як часто чуємо про повітря? Чи не спираються птиці на, повітря? Воно міцніше за залізо. Але дерев'яну стіну можна легше помітити. А повітря вважають за пустоту. Чому? Бо його нелегко помітити. Стіну легше намацати. Скоріше побачити різні барви. А повітря не таке гарне. А проте воно міцніше за камінь та залізо... Повітря захований та здається, що воно не має ніякої сили, хоч гонить кораблі, рухає море, ламає дерева, руйнує гори, скрізь, скрізь проникає та все з'їдає, а саме залишається ціле. Бачиш, що природа не така, як ти міркуєш. У ній те сильніше, що невидиміше. І коли щось так заховане, що його не можна намацати ніякими смислами, то в тому-то й є сила. Й коли ми ледве можемо переконатися в існуванні повітря,

Через своє покликання, через працю, що для кожної людини є "природна", досягає людина Досконалості та щастя: "Мертва зовсім є душа людська, яка віддана своєму природному ділу, подібна до каламутної та смердючої води "ліпше бути природним котом, аніж з ослячою природою левом". Сковорода вважає, Що й сам він, обравши для себе мандрівне жаття, пішов за покликанням Божим: "Світ подібний до театру: щоб грати в театрі з успіхом та похвалою, беруть ролі відповідно до здібностей... Я довго міркував над цим, і по довгих спробах побачив, що не можу грати в театрі світу ніякої особи вдатно, крім низької, простої, безтурботної, самотньої; я обрав цю роль, узяв її та задоволений..

Ми бачимо, що антитетична філософія Сковорода є суцільна та викінчена система. Всі її думки в'яжуться одна до одної, а Сковорода здійснив їх у своєму житті. Тому ми з повним правом уважаємо нашого філософа за одне з найвизначнішйх явищ у духовий історії

СУЧАСНИКИ СКОВОРОДИ. За часів Сковороди ще цілий шерег українців працював на полі філософії (переважно в Росії). Можна сміливо сказати, що найголовніші автори філософських творів в російській мові, а також перекладачі, що виробили російську філософську термінологію, були українці (між ними Г. П о л етика -- імовірний автор "Історії русів"). Найбільш визначні представники української думки мали все ж виразно релігійні інтереси та в багатьох пунктах дуже наближаються до Сковороди, утворюючи з "ним, так би мовити, "містичне тризір'я" української філософії Паїсій Величківський та Семен Гамалія).

Паїсій Велнчківс ький, що народився та помер тих; самих років, що й Сковорода (земляк Сковороди з Полтави), працював, щоправда, поза межами України. Учень Київської академії, він приймає чернецтво й перебуває на Афоні та* в Румунії, обновляє та оживляє християнство та зокрема аскетичне чернецьке життя в Румунії... Величківський сам написав небагато (невеликі аскетичні трактати та листи), але обробив у слов'янській мові величезну збірку "вибраних творів отців церкви-- "Філокалія" або "Доброподобіє", іцо подає головно етичні та аскетичні уривки. Збірка ця була надзвичайно розповсюджена на Україні та в Росії й не тільки зумовила собою цілий характер народної православної релігійності в XIX ст. (мала великий вплив і на секти), але Й впливала на представників філософії (напр., на т. зв. слов'янофілів), поезії... Головний зміст "Філокалії" -- змалювати шлях удосконалення людини та засоби боротьби зі злом (що персоніфікується як диявол); Мета цього вдосконалення -- "обожнення", як і в Сковороди. Та й в окремих питаннях знайдемо в "Філокалії" багато спільного зі Сковородою...

Семен Гамалія--молодший за Сковороду (1743--1822) вихованець Київської академії, де він, треба гадати, познайомився із західноєвропейською містикою. Виїхавши до Росії, Гамалія взяв діяльну участь у русі масонів, що в ті часи цікавились переважно містичною літературою Заходу. Гамалія переклав твори найвизначнішого німецького містика нових часів Я. Беме (XVII ст.) у 22-х писаних томах, твори французького послідовника Беме -- Сен-Мар-тена й ін. Але головною його діяльністю був особистий вплив на людей, на яких він, як свідчать сучасники, мав величезний вплив завдяки своїй блискучій красномовності, своєму вмінню підходити до людей та своїй сипі переконання. Ми маємо свідоцтва про те, як він у найкоротший час обертав до віри людей, що стояли на ґрунті.

Головне завдання людини -- "праця над собою: "Візьмись, за господарство людської душі . Тільки там знайдеш щастя", бо "людська душа -- це скарб, про який нам усім треба дбати якнайбільше"; "вища насолода -- милуватися красою душі, що є окрасою та перлою Божих створінь".

ПАМФИЛО ДАНИЛОВИЧ ЮРКЕВИЧ. Найвизначнішим українським філософом у XIX 8т. був, поза; сумнівом, П а м ф и л о Данилович Ю р к є в и ч -- професор/ філософії в Київській Духовній академії, а потім -- у Московському: університеті. Юркевич ---син священика з Полтавщини (1827--74)| вихованець Київської академії -- був не лише видатним мислителем, а й блискучим письменником та дуже добрим викладачем, слава якого довго ще трималась у Київській академії. Відомий український) письменник І. Нечуй-Левицький описує Юркевича під іменем Дашковича у своєму романі "Хмари"; між іншим описує успіх лекцій Юркевича в Академії: "Молоді студенти, приїхавши з усіх кінців Росії, вже чули про його, вже ждали чогось надзвичайного... В його аудиторії було повнісінько студентів, котрі Сиділи цілими лавами й купою стояли у порога, прийшовши з інших курсів". Дашкович промовив перше слово, і всі ряди голів, наче по електричному потоку, разом схилялись уперед, насторчившись слухати. Г цілу лекцію так держались голови. І його мисль лилася чиста, як кришталь! Не було там ні одного слова зайвого, не до діла..." Соловйов пише: "Юркевич був глибокий письменник, чудовий знавець історії .філософії, зокрема старої, й дуже добрий професор, Що читав надзвичайно цікаві для фахівців і змістовні лекції..." Але в Москві на Юркевича накинулась тодішня ліберальна преса, а саме з тієї причини, що Юркевич різко виступав проти матеріалізму, який тоді вважався чомусь єдино можливою основою "прогресивного" світогляду. Хоч газети та часописи виступали проти Юркевича головне з особистими нападами, без знання науки та філософії, але впливі його був цими нападами знищений і студенти були від нього відштовхнуті.

Література

1. Багай Д. Г. Сковорода-український мандрівний філософ. Харків, 1926

2. Бірчак І. Українськая філософ В. Довгович // Наук. зб. на пошану М. Грушевського. К., 1929. Т. 2

3. Возняк М. Кирило-Мефодієвське Братство. Львів, 1921

4. Грушевський М..З історії релігійної думки на Україні. Львів, 1925

5. Дорошенко Д. П. Куліш. К.: 1971

6. Журливий М. В. Лесевнч даю філософ Одеса" 1915

7. Петров В. Куліш у 50-ті роки. К., 1929. Т. 1

8. Смаль-Стоцький С. Шевченко: Інтерпретації. Варшава, 1934

9. Про Сковороду. Одеса, 1922

10. Хоткевич Г. Г. С. Сковорода: Український філософ. Харків, 1920

11. Чехович К. Погляди Потебні на українську справу. Львів, 1929

12. Чижевський Д. Нарис З історії філософії на Україні. Прага, 1931

13. Чижевський Д. Філософ Г. С. Сковороди. Варшава, 1934

14. Ярема Я. Ввід до філософії Прага, 1934

Размещено на Allbest.ru