Вчення Аристотеля про світобудову та основи буття
Аналіз праць Аристотеля з фізики, метафізики та космології. Чотири стихії та ефір, будова Всесвіту. Круговий рух зоряного неба і природних елементів. Форма і матерія, причини буття. Природознавство Аристотеля, вчення про Бога як про божественний розум.
| Рубрика | Философия |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.02.2012 |
| Размер файла | 1,5 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Природа як організм. Зводячи всі зміни до руху, Аристотель далекий від механічного світогляду атомістів, що зводили всі зміни лише до переміщення частинок в просторі. Він піддає сильній критиці вчення Демокрита, визнає основні якісні відмінності речей і реальність якісних змін речовини, обґрунтовуючи можливість таких змін своєю теорією про ставлення потенції до акта.
Матеріальна природа представлялася йому подібно організму, в якому з насіння розвиваються нові різноманітні властивості. Навіть там, де ми бачимо зовнішнє з'єднання двох тіл, можливий їх органічний синтез, коли з двох тіл складається нове утворення, відмінне від кожного з попередніх, і в якому здійснилася нова форма буття. Взагалі, за Аристотелем, всяка зміна, не тільки органічне, а й механічне, обумовлено внутрішніми нематеріальними причинами: він визнавав у природі несвідоме, інстинктивну творчість. У ній ховаються і чекають свого часу потенційні форми, які і здійснюються в її творчому русі, причому вищі форми, як найбільш досконалі, здійснюються природою лише після цілого ряду проміжних ступенів. Фізика Аристотеля телеологічна (все на перед має свою мету існування).
Сила. Для Аристотеля очевидно, що, будь-який рух можливо лише тоді, коли до тіла прикладена сила. Такого поняття, як рух за інерцією, для Аристотеля просто не може існувати. Рух можливий тільки лише під впливом певної сили. Але це очевидно, на перший погляд, положення зіштовхує Аристотеля з величезною проблемою - поясненням руху кинутого каменя, тому що камінь летить, хоча до нього не прикладена жодна сила. Аристотель робить висновок, що камінь летить тому, що навколо нього групуються частинки повітря, що повітря штовхає в польоті камінь. Тому, якщо б був вакуум - порожнеча, то там рух був би неможливим, що є ще одним аргументом на користь того, що порожнеча не може існувати, так як в ній рух неможливий. Це ще один аргумент проти атомістів, які вважали, що є атоми і порожнеча, в якій атоми хаотично, безладно рухаються.
Отже, згадуємо структуру світу: першо-двигун, між ним і землею - ефірні тіла. Всесвіт у Аристотеля неоднорідний: з одного боку, існує Земля з її недосконалим рухом, з іншого - небесні тіла, де закони інші. Одна з його аксіом: простір неоднорідний.
Телеологія природних місць. Всесвіт неоднорідний, а з цього випливає - у кожної речі є своє природне місце. Це положення стане парадигмою на наступні тисячоліття [5]:
1) Камінь падає вниз тому, що природне положення каменя внизу.
2) Полум'я вогню спрямовується вгору, тому що там природне місце полум'я.
І знову ж заслугою наукової революції XVIIст. є те, що вперше була висловлена думка спочатку Миколою Кузанський, а потім повторене Джордано Бруно про те, що простір ізотропний, у всіх точках простору закони руху одні й ті ж.
Природність природи. За визначенням, фізика - це вчення про природу. На самому початку своєї роботи Аристотель ставить питання, що таке природа і чому вона протистоїть? Аристотель протиставляє природі мистецтво і вважає, що природа є те, що має причину в собі самій, а штучні речі завжди зроблені людиною. Природа - це все, що існує саме по собі і має початок існування в самому собі. Існуюче по природі має в самому собі початок руху і спокою. Інші ж речі, тобто штучні, мають початок руху і спокою не в собі, а в людині.
3.6 Вчення про Бога як про божественний розум
Аристотель вважав, що існує вічний божественний творчий розум. Звідси він вивів саме божество або божественний розум. Міркуючи про відношення душі до її об'єктів, Аристотель писав: "У душі почуттєво сприймальна і пізнавальна здібності потенційно є цими об'єктами, - як чуттєво пізнавані, так і досяжні розумом; душа повинна бути або цими предметами, або формами їх. Але самі предмети відпадають, - адже камінь у душі не знаходиться, а тільки форма його. Таким чином душа являє собою немов руку. Адже рука є знаряддя знарядь, а розум - форма форм, відчуття ж - форма почуттєво сприйманих якостей". З наведеного положення випливає, що творчий розум, предметом і змістом якого є форми і лише форми, не тільки вільний і незалежний від реальних предметів, але логічно первинний стосовно них. Він "творить" речі, мислячи їх. Точно так само і божественний розум "творить" світ, мислячи його. Але божество Арістотеля не передує світу в часі, будучи співвісним з ним; воно відділене від світу лише в тому сенсі, в якому форма (межа) речі віддільна від самої речі. Вічність світу саме і має на увазі невіддільність Бога від світу, бо в такому випадку світ перестав би існувати, що, за Аристотелем, неможливо.
У "фізичному" змісті це означає, що Бог є "перший нерухомий двигун". Ми зобов'язані визнати його існування, оскільки інакше вийшов би нескінченний регрес заподіяння: причина одного явища є наслідком іншого, попереднього йому, і т.д. до безкінечності. Така нескінченність ірраціональна і неприпустима, звідси виводиться перший двигун. Він є причина буття одних речей, небуття інших, а заодно - безперервної зміни всіх речей. У ньому як би дві частини: рушійна (нерухома) і спонукальна (рухлива, яка здійснює круговий рух). Можна таким чином сказати, що в "першій філософії" та "фізиці" Божество грає декілька різну роль. У першій він - форма форм, перша (формальна) причина всього сущого, у другій - перший двигун. І тут очевидно, що ім'я Божества надається першому двигуну як предиката: не Бог є вічний двигун, а вічний двигун заслуговує назви Бога. Вічний двигун - не народне Божество; він безособовий і байдужний до людини. Як скаже через 2300років Мартін Гайдеггер, такому Богу не можна молитися і приносити жертви, перед ним не можна ні впасти на коліна, ні скакати і танцювати, як Давид перед ковчегом.
Післямова
Отже, підіб'ємо підсумки вищесказаного і зведемо міркування Аристотеля до коротких висновків, до яких прийшов великий мислитель:
1) Його фізичне вчення більш правильно називати натурфілософією через переважання формальної логіки над сухими експериментальними фактами. Але, на думку автора, саме ці розлогі міркування про "очевидні" речі і лягли в основу тієї фізики, яку вихваляємо ми сьогодні.
2) Рух - всяка зміна матерії. Аристотель розрізнив в природі матеріальну причину як момент статичний, пасивний і невизначений і форму як момент динамічний і визначальний. Але навіть сьогодні з цим важко посперечатися, тому що ні довести ні спростувати це не можна.
3) Час не тотожний руху, але час є кількісна характеристика руху. Час є число руху. Час абсолютний.
4) Простір (місце) - це межа осяжного тіла. Тому він - властивість не предмета, а осяжного тіла, а отже, предметом може бути залишено. Вчення Аристотеля про простір і час, мабуть, заклало основу для ньютонівської концепції абсолютного простору і часу.
5) Геоцентризм і вчення про досконалі, тобто кругові орбіти небесних світил.
6) Бог є "перший нерухливий двигун". На думку автора це вчення могло послужити основою першого доказу буття Бога Фоми Аквінського.
7) Аристотель проголошує всю дійсність несуперечливою, а тому по суті незмінною. Автор бачить у цьому основу жорсткого детермінізму Лапласа.
Яке ж значення вчення Арістотеля? Вище вже було сказано, що багато його вчень були продовжені вченими майбутніх поколінь. Зупинимося тепер тільки на самих загальних впливах вчення Арістотеля на історію людства:
воно дало початок існуванню формальної логіки, і згодом появи схоластики;
у ньому міститься систематизація знань, накопичених людством до IVст. до н. е., але що ще важливіше - у ньому містяться принципи цієї систематизації;
в ньому були закладені багато основ майбутньої механістичної картини світу.
Так чому ж впала велика парадигма Арістотеля щодо свтобудови? Невже критики були настільки розумні, що перевершили в пізнавальному аналізі світу геніального Арістотеля? Але чому тоді філософи продовжують оскаржувати його бачення світу? Чому, нарешті, студенти продовжують вивчати фізику та космологія Аристотеля, знаючи що позиції сучасної науки розходяться з його вченням?!
Факти, факти, факти! Вся сучасна наука, і фізика та космологія в тому числі будується на виведенні закономірностей з фактів, зібраних і зафіксованих людством за всю його історію. Не можна звинувачувати Аристотеля за помилковість деяких його положень: ці положення в його час повністю відповідали фактам, відомим людям того часу. За минулі 2500років мало що змінилося - людський мозок не перетворився в надпотужний комп'ютер, але ми все-таки володіємо величезною перевагою в порівнянні з ученими давнини - у нас є досвід, набагато більший, ніж у античних мислителів. Саме в наслідок отримання та використання нових даних були спростовані деякі вчення Арістотеля. Деякі, але не всі! Філософські положення неможливо не підтвердити, не спростувати ніякими фактами, а не одна з теорій ще не була спростована логічними доказами. Філософи продовжують сперечатись про недоведені речі, і цей спір вічний.
Але все-таки ми продовжуємо цікавитися працями древніх мислителів, переслідуючи наступні цілі:
1) не повторювати їх помилок;
2) використовувати справжні положення їх навчань;
3) використовувати методи пізнання світу, відкриті ними.
І, нарешті, що найголовніше, ми намагаємося зрозуміти як вони мислили, як приходили до тих чи інших тверджень, зокрема геній свого часу - Аристотель.
Я сподіваюсь, що ще не один десяток поколінь буде цікавитися роботами Аристотеля із Стагіра, цікавитись як він увляв той світ що був навколо нього, як він увляв його будову і розвиток, як його думки будували в голові картини що зараз сприймаються нами трошки дитячими - а втой час це було вершиною, і в кінці кінців, длоя того, щоб почерпнути в них щось цінне для своєї епохи і для себе самого!
Список літературних джерел
1. Аристотель. Метафізика / переклад А.В. Кубицкого. - М.: Соцэкгиз, 1934.
2. Аристотель. Физика / переклад В.П. Карпова. - Харьков: ЭКСМО-Пресс, 1999.
3. Асмус В.Ф. Антична філософія: 2-е видання, перероблене і доповнене / В.Ф. Асмус. - М.: Вища школа, 2005.
4. Балашов Л.Е. Философия: учебник, 3-е изд., с исправлениями и дополнениями / Л.Е. Балашов. - М., 2009.
5. Гайденко П.П. Эволюция понятия науки (становление и развитие первых научных программ) / П.П. Гайденко. - М.: Наука, 1980.
6. Гаспаров Михаил. Аристотель и античная литература / Михаил Гаспаров. М.: Наука, 1978.
7. Зубов В.П. Аристотель. Человек. Наука. Судьба наследия / В.П. Зубов. - М.: Едиториал УРСС, 2009.
8. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Аристотель и поздняя класика / А.Ф. Лосев. М.: Искуство, 1975.
9. Найдыш В.М. Концепции современного естествознания: учеб. пособие / В.М. Найдыш. - М.: Гардарики, 2001.
10. Перельман М.Е. Наблюдения и озарения, или как физики выявляют законы природы. От Аристотеля до Николы Теслы / М.Е. перельман. - М.: Либроком, 2012.
11. Петрушенко В.Л. Філософія: підручник / Петрушенко В.Л. - Львів, 2010.
12. Радіонова Л.О. Філософія: навчальний посібник (для студентів 2 курсу ФПО і заочного навчання) / Л.О. Радіонова. - Харків: ХНАМГ, 2006.
13. Стретерн П. Аристотель за 90 минут / Пол Стретерн. - М.: АСТ, 2005.
14. Щерба С.П., Щедрін В.К., Заглада О.А. Філософія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за аг. ред. С.П. Щерби. - К.: МАУП, 2004.
15. Методичні вказівки з філософії для аспірантів та здобувачів наукового ступеня. Укладачі: Петрушенко В.Л., Бразуль-Брушковський Є.Г., Мазур Л.І., Паньків О.В., Шадських Ю.Г. - Львів.: Львівська політехніка, 2011.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Дослідження Аристотилем питань суспільного та політичного життя. Фактори, що вплинули на формування вчення Аристотеля про державу. Проблематика доби і біографічні аспекти появи вчення. Аристотель про сутність держави та про форми державного устрою.
курсовая работа [46,1 K], добавлен 02.12.2009Погляди Платона та Аристотеля на проблеми буття, пізнання, людини. Сутність філософського вчення Платона. вчення Платона-це об’єктивний ідеалізм. Центральні проблеми римського стоїцизму. Визнання Аристотелем об’єктивного існування матеріального світу.
реферат [21,6 K], добавлен 30.09.2008Філософське і конкретно-наукове розуміння матерії. Гносеологічні та субстанційні сторони матерії. Рух, простір і час як категоріальні визначення буття. Основи функціонування енергії системи. Визначення поняття відображення. Рівні і форми відображення.
контрольная работа [24,1 K], добавлен 26.01.2016Досягнення попередників Аристотеля у Стародавній Греції. Вчення про істину і закони мислення, про судження, про поняття, про умовивід, про доведення, логічні помилки, модальності. Індукція та її особливе місце в логіці Аристотеля. Парадейгма й ентимема.
реферат [31,4 K], добавлен 19.03.2014Жизнь Аристотеля величайшего ученика Платона и древней Академии. Философия и учение Аристотеля. Исходный пункт философии Аристотеля. Аристотелевская метафизика. Природа для Аристотеля. Практическая философия Аристотеля: государство.
контрольная работа [28,4 K], добавлен 11.02.2007Жизнь Аристотеля величайшего ученика Платона и древней Академии. Философия и учение Аристотеля. Исходный пункт философии Аристотеля. Аристотелевская метафизика. Природа для Аристотеля. Практическая философия Аристотеля. Поэтическая философия.
контрольная работа [29,8 K], добавлен 24.02.2007Творчество Аристотеля в области философии и науки. "Рождение" метафизического учения Аристотеля. Философское и метафизическое учение Аристотеля. Основные постулаты физики Аристотеля. Цитаты из "Физики" Аристотеля. Основной принцип греческой философии.
реферат [34,0 K], добавлен 25.07.2010Краткая биография Аристотеля. Первая философия Аристотеля: учение о причинах начала бытия и знания. Учение Аристотеля о человеке и душе. Логика и методология Аристотеля. Аристотель является создателем самой обширной научной системы античности.
реферат [28,3 K], добавлен 28.03.2004Проблема нескінченносі і вічності буття - питання філософської науки усіх часів. Категорія буття, її сенс і специфіка. Основи форми буття, їх єдність. Світ як сукупна реальність. Буття людини, його основні форми. Специфіка і особливості людського буття.
контрольная работа [22,7 K], добавлен 14.03.2008Розгляд класифікації світогляду людини по мірі довідності (релігія, філософія), змісту ідей (лібералізм, соціалізм), епохам (феодальний, капіталістичний). Аналіз проблеми буття у філософії Стародавньої Греції за вченням Парменіда, Платона, Аристотеля.
реферат [33,5 K], добавлен 14.03.2010
