Сучасна наукова картина світу

Отримані результати свідчать про те, що при доборі методичних засобів для вивчення особливостей уявлень і переживань про час продуктивніше звертатися не до саморефлексії досліджуваних щодо властивостей часу, які в силу своєї абстрактності слабко ними рефлектуються, а до конкретних суджень мислителів що конкретизують час та його властивості.

ВИСНОВОК

1.Порівняльний аналіз міфологічно-релігійного та філософсько-наукового типів світоглядного знання підтверджує наявність ідентичної ціннісної структури, яка лише по-різному проявляється в кожному конкретному випадку. Ціннісною передумовою становлення наукової картини світу стала соціокультурна значущість об'єктивного знання, що має теоретичний характер і не суперечить елементарним епістемологічним ідеалам і нормам.

2.Ідея позаціннісного статусу теоретичного знання, характерна для науки класичного періоду її розвитку, знайшла своє відображення і в загальнонауковій картині світу, хоча меншою мірою, ніж у механіці, фізиці та інших дисциплінах, які з підозрою ставилися до будь-яких метафізичних питань. Історія науки засвідчила обмеженість механістичної картини світу, на зміну якій прийшла діяльногносеологічна модель, згідно з якою науковий метод у процесі його застосування змінює предмет і. отже, знання про нього не може бути абсолютно незалежним, об'єктивним і ціннісно нейтральним.

3.Дослідження проблеми об'єктивності та суб'єктивно-ціннісної зумовленості наукової картини світу періоду формування некласичної науки засвідчує пом'якшення методологічних настанов і критеріїв науковості. Стала помітною тенденція до відновлення суб'єктивно-людського виміру наукового знання. Нова картина світу відкрила імагінативні горизонти людського мислення, показавши сумірність об'єктивної логіки, світоглядних орієнтирів і розумної світобудови.

4.Осмислення досвіду формування єдиної загальнонаукової картини світу виявило значні труднощі теоретико-методологічного характеру. Традиційне розуміння суті природничих і соціально гуманітарних наук є перешкодою на шляху подолання глибокого розриву між двома діаметрально протилежними парадигмами і використовуваними методами (розуміючими і пояснюючими, ідеографічними і номотетичними тощо).

5.Зважаючи на тенденцію до зближення природничо-наукового та соціогуманітарного знання, зумовленого зростаючою роллю людського чинника в глобально-цивілізаційному розвитку, становлення сучасної гуманітарно-наукової картини світу набуває важливого значення. Вона покликана сформувати світоглядно-ціннісні настанови, здатні позитивно вплинути на домінуючі нині тенденції розвитку людства, запропонувавши ефективні способи розв'язання глобальних проблем.

6.В руслі широкого використання принципів глобального еволюціонізму й синергетики наукова картина світу виявляє свій евристично-ціннісний потенціал, відіграючи роль посередника як між окремими науковими дисциплінами, так і між наукою в цілому та широким соціально-культурним контекстом її розвитку. Постнекласична картина світу репрезентує цілісний, адекватний дійсності, неупереджений і водночас антропомірний образ Універсуму.

7.Насамкінець важливо зазначити, що постнекласична наукова картина світу не тільки адекватно репрезентує наше сучасне розуміння цінності буття природи і людини. Вона створює більш адекватний образ еволюціонуючого світу, тобто його передбачуваного майбутнього. Водночас у світлі цих істинних уявлень усі попередні картини світу постають як актуалізовані лише частково ціннісні потенції науки тієї чи тієї конкретної історичної доби. Саме в цьому найбільша перевага постнекласичної гуманітарно-наукової парадигми в її ціннісному вимірі.

Деякі висновки щодо аналізу проблеми відображення часової складової в картині світе суб'єкта :

1. Встановлено, що в сучасній психології відсутній єдиний підхід до визначення поняття "картина світу". Виявлено два основних теоретичних підходи до визначення картини світу суб'єкта: як системи уявлень про світ і як сукупності індивідуальних переживань. Показано, що об'єднання обох підходів дозволяє визначити "картину світу" як інтегральне особистісне утворення, що має складну багатомірну структуру, що містить у собі, з одного боку, уявлення, які здобуваються суб'єктом у процесі соціальної взаємодії й, з іншого боку, унікальні внутрішні переживання.

2.Виявлено основні підходи до дослідження переживання й уявлення часу в психології, з позицій: а) особистісного часу, у рамках якого час розглядається як продукт діяльності суб'єкта; б) біографічного часу, тобто часу, наповненого життєво важливими подіями; в) суб'єктивного часу -- часу, наповненого суб'єктивними переживаннями; г) індивідуального часу, що відображає особливості зовнішнього об'єктивного часу.

3.Позначені основні відмінності в змісті понять "образ світу" й "картина світу", які полягають в тому, що "образ світу" розглядається, у першу чергу, як сукупність перцептивних образів. Показано, що відмінність "картини світу" від "образу світу" полягає у тому, що вона розкриває й упорядковує внутрішній світ людини, поєднуючи уявлення й переживання. Запропоноване розуміння "картини світу" як сукупності уявлень та переживань про зовнішній і внутрішній світ.

4.Виявлено, що уявлення про час і переживання часу тісно пов'язані між собою. З одного боку, переживання часу ґрунтуються на внутрішньому досвіді, якій не завжди вербализується суб'єктом. З іншого боку, уявлення про час ґрунтується на соціальному знанні, що служить джерелом для вираження внутрішніх переживань часу. Обґрунтовано взаємозв'язок часової складової в картині світу суб'єкта з існуючими науковими концепціями часу, що обумовлено не лише наявністю певних уявлень у картині світу суб'єкта, але й тим, що в кожній з наукових концепцій імпліцитно включені власні переживання часу її автором. Виділені психологічні особливості уявлень філософів про властивості часу дозволили розробити концептуальну модель структури часової складової в картині світу суб'єкта. Обґрунтовано, що структура уявлень про час у картині світу суб'єкта містить у собі два основних блоки: статус часу й становлення часу. Показано, що статус часу описують чотири основні характеристики часу: "тривалість - упорядкованість", "рівномірність - нерівномірність", "зворотність - незворотність", "перервність - неперервність". Становлення часу визначають дві основні характеристики: "швидкість плину" й "наявність точки відліку часу".

5.На основі факторного аналізу виборів досліджуваними суджень про час виявлено й проаналізовано особливості відображення характеристик часу в уявленнях і переживаннях. Показано, що в суб'єктивних переживаннях й уявленнях про час представлена у загальному вигляді єдина структура з шести основних властивостей часу, алей з різною значимістю відображення цих характеристик в кожному з них, зокрема в переживаннях часу системобудуючими є такі характеристики як "рівномірність часу" і "зворотність часу", в уявленнях про час: "перервність часу" і "упорядкованість часу".

У роботі обґрунтовується існування єдиної системи характеристик часу, що відображає існування різних типів часової складовій в картині світу суб'єкта. Показано, що індивіди залежно від їхніх уявлень про час можуть бути об'єднані в чотири групи, у кожній з яких домінують певні уявлення часу. Крім того, показано, що суб'єкти залежно від їхнього переживання часу також можуть бути об'єднані в чотири групи: з домінуючими переживаннями часу субстанціональності, реляційності, статичності, динамічності часу. Показано, що типи уявлень часу та типи переживання часу диференціюються за двома шкалами: "точка відліку часу" і "перевність-неперервність часу". Поряд із цим, типи уявлень про час розрізняються по шкалі "упорядкованості часу", а типи переживання часу розрізняються по шкалі "швидкість плину часу".

6.Виявлено, що для "субстанціонального типу" часової складової в картині світу суб'єкта час є рівномірним, незворотнім, перервним, виступає як тривалість, без точки відліку часу, із невизначеною швидкістю. Для "реляційного типу" часової складової в картині світу суб'єкта час є нерівномірним, зворотнім, упорядкованим, неперервним, із точкою відліку часу, із не визначеною швидкістю. Для "динамічного типу" часової складової в картині світу суб'єкта час є рівномірним, незворотнім, упорядкованим, перервним, швидким, із точкою відліку часу. Для "статичного типу" часової складової в картині світу суб'єкта час є нерівномірним, незворотнім, виступає як тривалість, перервним, повільним, без точки відліку часу. Встановлені тенденції у відмінностях в графічному відображенні переживань часу суб'єктами із різними типами переживання часу. Зокрема, для суб'єктів із "субстанціональним типом" переживання часу найбільш характерний вибір рисунка часу, в якому лінія часу розділена на рівномірні відрізки. Для суб'єктів "статичного типу" характерно власне графічне зображення часу. Статево-вікових відмінностей у складі виділених груп у переживанні й уявленні про час не виявлено, що свідчить про високу конструктну валідність виділених характеристик часу.

7.Показано, що формування уявлень про час є тривалим, яке завершується до підліткового віку індивіда й не є залежним від статі досліджуваних. З 13 до 16 років час здобуває суб'єктивну значимість і формується цілісна часова складова в картині світу суб'єкта. Обґрунтовано механізм розвитку картини світу суб'єкта і її часової складової на ранніх етапах розвитку особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Бим-Бад Б.M. Комментарии // Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2-х т. - T. 1. - M., 1982. - С. 598-652.

2.Коменский Я.А. Великая дидактика // Там само. - С. 242-476.

3.Коменский Я.А. Предвестник всеобщей мудрости // Там само. - 477-527.

4.Коменский Я.А. Пансофическая школа // Избранные педагогические сочинения: В 2-х т. - Т. 2. - M., 1982. - С. 44-98.

5.Всеобщий совет об исправлении дел человеческих // Там само. - С. 285-469. Кант И. Трактаты и письма. - М., 1980

6.Гайденко П.П. Философия культуры Романо Гвардини// Вопросы филосифии.-1990.-№4.-С.121-126.

7.Гвардини Р. Конец Нового времени// Вопросы филисофии.-1990.-№4.-С.127-163.

8.Шило А.В. 20 век как культурологическая проблема// Вестник Международного Славянского университета. Серии «Социология», «Искусствоведение».-Т. V.-2003.-,№1.-Харьков:2003.-С.39-45.

9.Свинаренко М.Р. “Відображення часової складової в картині світу суб'єкта”. - Харків, -2008.

10.Григорків І.Р. “Аксіологічні виміри сучасної наукової картини світу”. - Чернівці, -2008.

Размещено на Allbest.ru