Риторична спадщина Цицерона

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти та науки України

НАВС

Кафедра: Української мови

Реферат

на тему: Риторична спадщина Цицерона

 Вступ

Марк Туллій Цицерон (лат. Marcus Tullius Cicero, 3 січня 106 до н. е.-- 7 грудня 43 до н. е.), давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ та літератор. Один із зачинателів римської розповідної прози.

Цицерон народився 3 січня 106 до н. е. в маєтку свого батька поблизу м. Арпіна (південний Лацій). Батько належав до вершницького стану, але через слабке здоров'я державної служби не прагнув, займався літературними вправами. Освіті своїх дітей він приділяв особливу увагу, тому переїхав з семирічним Марком та його братом Квінтієм до Риму, де вони навчались ораторському мистецтву, віршуванню та філософії.

У 90-х рр. до н.е. Цицерон провів рік на військовій службі під час Союзницької війни, спочатку під командуванням Помпея Страбона, а потім Сулли. Повернувшись до Риму посиленно займався філософією у Філона Ларисського та стоїка Діодота. Як свідчив сам Цицерон, він присвячував заняттям "дні й ночі".

1. Літературна спадщина та філософія Марка Туллія Цицерона

Літературна спадщина Цицерона складається з його публічних промов, творів з ораторського мистецтва, філософських трактатів, поетичних творів і приватних листів. Він уперше зробив латинську мову повноправним засобом висловлення філософських ідей, прагнучи дати римській освіченій публіці матеріал для серйозного читання і самоосвіти. Огляд своїх творів по філософії Цицерон наводить у трактаті "Мистецтво ворожіння", книга 2, розд. 1. Цей огляд починається словами: "Не раз я запитував себе, чим я можу бути найбільш корисним для республіки, не залишаючи моїх турбот про неї, після багатьох і довгих міркувань, прийшов я до такого висновку: найкраще буде, якщо я відкрию моїм співгромадянам шлях до шляхетних наук". У XIX--XX ст. спадщина Цицерона цікавила істориків філософії в основному як джерело відомостей про платонічну філософію періоду еллінізму (найбільш цінний матеріал про Філона з Лариси й Антіоха Аскалонського); Цицерон відображав у своїх творах і сучасні йому ідеї стоїків і епікурейців (Панетій, Посідоній), свідомо наслідував діалоги Аристотеля.

Цицерон торкався питань співвідношення риторики і філософії, державного устрою і, зокрема, "найкращої держави і найкращого громадянина". Слідуючи за грецьким істориком Полібієм і стоїком Панетієм, він бачить у Римській республіці часів її розквіту ту "змішану политею", у якій демократія (вільне волевиявлення народу і його справжня участь у державних справах) оптимально сполучається з елементами аристократії (керівництвом з боку найрозумніших і найгідніших). З теоретичних гносеологічних питань займався питанням про природу і статус знання: є чи критерії істинності пізнання? чи може знання про що-небудь бути остаточним? Відповідно до вчення Нової Академії, і на противагу стоїкам він відповідає на це питання негативно. У роботі "Про межі добра і зла" Цицерон послідовно спростовує вчення про вище благо епікурейців і стоїків, залишаючись при скептичному погляді про неможливість теоретичного обґрунтування вищого блага. В області практичної моралі таке остаточне визначальне поняття Цицерон знаходить -- це поняття природи: "хто додержується природи, той не помиляється", що зближає його позицію зі стоїчної. Стоїцизм був духовно близький Цицерону лише почасти: згода в питаннях моралі супроводжується різкою критикою віри в традиційних богів, стоїчного фаталізму і зв'язаної з цим віри у ворожіння ("Про природу богів", "Мистецтво ворожіння" і "Про долю"). Один із найзначніших творів Цицерона-- "Тускуланські бесіди" в 5 книгах, у якому розгортається широкий спектр філософських питань. У ньому він називає філософію "наукою про зцілення душі", "вихователькою чесноти, гонителькою пороків", що об'єднала силоміць "у суспільство розсіяних по землі людей".

Цицерон вважав, що істинна філософія як прагнення до мудрості і морального удосконалення збагачує основу повсякденного існування-- дружбу, і зм'якшує і наповняє смислом неминучі тяготи всякого життя: старість, біль, смерть близьких і чекання власної ("Про старість", "Про дружбу"). Для всіх наступних епох Цицерон так чи так залишався філософом-просвітником, представником гуманізму-- саме це слово походить від його улюбленого поняття humanitas.

2. Твори, Промови, Філософські праці

З творів збереглися 58 судових і політичних промов, 19 трактатів по риториці, політиці, філософії і більше 800 листів. Цицерон є автором латинського словника і стилю для вираження абстрактних понять.

Судові промови

· (81до н.е.) Pro Quinctio (На захист Публія Квінта)

· (80до н.е.) Pro Sex. Roscio Amerino (На захист Секста Росція)

· (77до н.е.) Pro Q. Roscio Comoedo (На захист Квінта Росція)

· (70 до н.е.) Divinatio in Caecilium (Слово проти Цецілія по справі Верреса)

· (70 до н.е.) In Verrem (Проти Гая Верреса)

· (69 до н.е.) Pro Tullio (На захист Туллія)

· (69 до н.е.) Pro Fonteio (На захист Марка Фонтея)

· (69 до н.е.) Pro Cжcina (На захист Авла Цеціни)

· (66 до н.е.) Pro Cluentio (На захист Авла Клуентія)

· (63 до н.е.) Pro Rabirio Perduellionis Reo (На захист Рабірія)

· (63 до н.е.) Pro Murena (На захист Луція Мурени)

· (62 до н.е.) Pro Sulla (На захист Сулли)

· (62 до н.е.) Pro Archia Poeta (На захист поета Архія)

· (59 до н.е.) Pro Flacco (На захист Флакка)

· (56 до н.е.) Pro Sestio (На захист Сестія)

· (66 до н.е.) In Vatinium (Проти Ватіній на суді Сестія)

· (56 до н.е.) Pro Caelio (На захист Марка Целія Руфа)

· (56 до н.е.) Pro Balbo (На захист Корнелія Бальба)

· (54 до н.е.) Pro Plancio (На захист Планція)

· (54 до н.е.) Pro Rabirio Postumo (На захист Рабірія Постума)

· (54 до н.е.) Pro Milone (На захист Мілона)

Філософські праці

· (84 до н.е.) de Inventione (Про добір арґументів)

· (55 до н.е.) de Oratore (Про оратора)

· (54 до н.е.) de Partitionibus Oratoriae (Про риторику)

· (52 до н.е.) de Optimo Genere Oratorum (Про найкращого оратора)

· (46 до н.е.) Brutus (Брут, або коротка історія римської риторіки)

· (46 до н.е.) Orator ad M. Brutum (Оратор, також відомий як Брут)

· (44 до н.е.) Topica (Теми)

Інша філософські праці

· (51 до н.е.) de Republica (Про державу)

· (45 до н.е.) Hortensius (Гортензій)

· (45 до н.е.) Lucullus or Academica Priora (Академічні питання)

· (45 до н.е.) Academica Posteriora (Академічні питання)

· (45 до н.е.) De Finibus, Bonorum et Malorum (Про межі добра і зла).

· (45 до н.е.) Tusculanж Quaestiones (Тускуланські бесіди)

· (45 до н.е.) de Natura Deorum (Про природу богів)

· (45 до н.е.) de Divinatione (Про девінацію, мистецтво ворожіння)

· (45 до н.е.) de Fato (Про долю)

· (44 до н.е.) Cato Maior de Senectute (Катону, або Про старість)

· (44 до н.е.) Laelius de Amicitia (Лелій, або Про дружбу)

· (44 до н.е.) de Officiis (Про обов'язки)

· (???) Paradoxa Stoicorum ('Парадокси стоїків)

· (???) de Legibus (Про закони)

· (???) de Consulatu Suo (Про своє консульство)

· (???) de temporibus suis (Про його життя та часи)

· (???) Commentariolum Petitionis (Поради кандидатам) (приписується Цицеронові, але ймовірно є твором його брата, Квінта Цицерона)

· (???) De Universo (Про Всесвіт, Переклад діалога Платона "Тімей".)

3. В українській літературі

Знайомство українських учених з філософськими ідеями Цицерона почалося з другої половини XIV ст, коли до навчальних закладів Західної Європи з Польщі, до складу якої входила Україна, ринув потік молоді. Їхня діяльність після завершення студій спричинилася до розгортання й розвитку гуманістичного руху в Україні. Чимало гуманістичних ідей із трактатів Цицерона використовує Станіслав Оріховський, цитуючи найчастіше його твір "Про обов'язки" та "Тускуланськи бесіди". Захоплення Цицероном Ян Замойський використав при заснуванні в Замості 1595 відомої Замойської академії. Інтерес до філософських ідей не послаблювався протягом XVII--XVIII ст., про що свідчать навчальні програми й підручники братських шкіл та академій, зокрема Києво-Могилянської. Найяскравішим свідченням може слугувати курс риторики Й. Кононовича-Горбацького. Частину трактату Цицерона "Про старість" переклав свого часу Г. Сковорода.

Список використаної літератури

1. Історія стародавнього світу. - к., 1989.

2. Історія красномовства. - к., 2000.

3. Українська та зарубіжна культура. Підручник. - к., 1999

Размещено на Allbest.ru