Філософські погляди та ідеологічні концепції Петра Ткачова

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Філософські погляди та ідеологічні концепції Петра Ткачова»

Зміст

1.Вступ

2.Біографічні данні

3.Філософські погляди П. Ткачова

3.1студентський період…

3.2ставлення до літератури

3.3суспільна концепція

3.4.еволюція поглядів в еміграції

4.Висновки

5.Список використаних джерел

Прізвище цієї людини дала назву цілому напрямку в революційному русі в Російській імперії ХІХ століття[1:226]. Проте і тепер «ткачовщина» продовжує означати тактику зговорів, як засіб для досягнення революційних ідей, а також побудови нового суспільства під керівництвом революційної організації. Деякі історики, вважають, що більшовики на чолі з Леніном, саме завдяки застосування , на ділі, засобів та ідей Ткачова так несподівано і надовго прийшли до влади на території колишньої Російської імперії. Тому не дивно, що ця постать є досить цікавою, але безумовно суперечливою.

Метою цього ІНДЗ є не вивчення його біографічних даних, а розгляд та можливий аналіз його філософських поглядів та ідеологічної концепції створеного ним революційного руху.

На мою думку ця тема є особливо актуальною у наш час, тому що зараз з'явилися безліч радикальних організацій, і не виключено що деякі з них користуються ідеологічною спадщиною П. Н. Ткачова, а також тому що радянські історики часто Ткачову приписували комуністичні погляди і розглядали його особистість занадто ідеологічно заангажовано, тому зараз після розпаду СРСР потрібні нові погляди на таких діячів.

Щоб краще дізнатися світогляд людини, без сумніву, треба розглянути умови у яких вона росла та формувалася.

Петро Ткачов (11.7.1844 - 23.12.1885) - ідеолог російського народництва. Народився у селі Сивцово Великолуцького уїзду Псковської губернії, у родині небагатого дворянина (батько був купцем, але за відмінну службу отримав дворянство яке поширилося на сина ). Після навчання в 2-гій Петербурзькій гімназії у 1861 поступив на юридичний факультет Петербурзького університету, де активно працює в революційних гуртках. З 1865 року працює в журналі «Руське слово» і «Діло». Під час студентських виступів 1868 - 69 роках активно співпрацює з ватажками студентського руху, в 1869 арештований, - висланий на Псковщину, екстерном закінчує юридичний факультет.1873 році втікає за кордон де активно працює, спочатку, у журналі П. Лаврова «Вперед!», активно полемізує з Ф. Енгельсом.. Згодом переїжджає в Женеву де видає журнал «Набат», в цей час знайомитися з французьким ідеологом крайнє лівого руху - О. Бланкі. У 1882 тяжко захворів і помирає у психічній лікарні.[7]

Як видно з цієї біографії життя Ткачова було досить активним та напруженим, тож не дивно, що його погляди еволюціонували та змінювалися. Тож розглядати його ідеї як сталі досить складно.

Погляди Петра Ткачова сформувалися під впливом демократичних та соціалістичних ідеологій 50 - 60-их років ХІХ століття, він заперечував «самобутність» російської суспільної системи, і стверджував що потрібно рухатися не до капіталізму, а до соціалізму.[2:289] Як і всі народники, Ткачов надію на майбутній соціалістичний устрій Росії , пов'язував з селянством , але на відміну від решти вважав що селяни не спроможні самі побудувати соціалізм, тому община може бути соціалістичною тільки якщо знищити сучасний політичний та соціальний устрій. В противагу аполітизму Ткачов вважав, що першим етапом соціалістичної революції є політична революція. Він вважав що створення таємних політичних організацій є одною з гарантій успішної політичної революції. Революція по П. Ткачову зводилася до захоплення влади і встановлення «диктатури меншості», яка відкриває діяльність для подальшої революції.[3:330]

Самі філософські погляди Ткачова, дослідники називають «реалізмом». Ось чому він виступав противником «ідеалізму», ототожнюючи його існуючим устроєм суспільства. Будь яку філософську теорію він розглядав у співвідношенні з її цінністю для суспільства. Частково підтримував К. Маркса у матеріалістичному розумінні історії, визнавав економічний фактор одним з найважливіших рушіїв соціального розвитку, і розглядав історичний процес з точки зору боротьби економічних інтересів різних верств суспільства.[5:483] Проте в питані про особистість дотримувався «субє'ктивізму», тобто вважав що реальність залежить від особистості.

В список величезної сфери інтересів Ткачова входила також художня література. Підтримуючи теорію «реальної критики», вимагав від творів високої ідейності та суспільної значимості, естетичну цінність творів він категорично відкидав ( Л.Толстого називав «салонним письменником»).[8]

Також Петро Ткачов вважав, що суспільство постійно прогресує, тож він виділив три елементи прогресу - рух, визначений напрямок і чітка ціль. Він доводив, що у суспільному розвитку можуть бути відомі тільки цілі, а закони ні, тому критерій прогресу ідентичний його цілі. Тобто Ткачов, прийнявши за критерій прогресу його ціль, розглядав прогрес, не як дійсне, щось необхідне, а як належне, як ідеал вироблений особистістю. Намагаючись перебороти субє'ктивізм, Петро Ткачов стверджує що ціль, яка є критерієм прогресі, повинна мати об'єктивний характер. Переважна більшість праць Ткачова були опубліковані, як газетні і журнальні статі чи брошури були досить відомі у тогочасній Європі.[6:589]

В останній період життя на Ткачова найбільший вплив мали ідеї французьких радикалів на чолі з О. Бланкі, що додало ідеологічній спадщині Ткачова утопічно - комуністичних ідей.[4:78] Але у цей час його ідеї були більш популярні у Західні Європі ніж у Російській імперії.

Висновки

ткачов народництво соціалістичний ідеологія

Петро Ткачов, якого називають російським якобінцем та бланкістом, насправді був ідеологом, унікальної ідеологічної концепції - «ткачовщини» яка собі поєднала усі політичні та соціальні погляди які російський революціонер сповідував протягом усього життя. Це і реалізм, і демократія, і соціалізм, і радикалізм, а у кінці життя навіть утопічний комунізм! Безсумнівно основну роль у його світоглядній філософії відіграли демократичні та соціалістичні тенденції. Дуже важливою у працях Петра Ткачова постає проблема розвитку суспільства, тут він критикуючи суб'єктивізм Лаврова, врешті не може знайти йому альтернативи і змушений адаптувати його під свою ідеологію.

Аналізуючи ідеологічну концепцію Петра Ткачова можна дійти висновку, що ні в якому разі не був ідеологом більшовиків про що, дехто активно говорить - унікальність його ідеології важко заперечити!

Список використаних джерел:

1.История России В 2 т. Т. 2. С начала ХІХ века до начала ХХІ /Под редакцией А. Н. Сахарова/ - М. : ООО «Издательство АСТ», 2003. - 862 с.

2.Дерев'янко А. Г., Шабельникова Н. А. История России с древних времен до конца ХХ века. Учебное пособие.- издательство второе - М.: Право и закон , 2001 . - 800 с.

3.История России ХІХ начало ХХ века. Учебник для исторических факультетов университетов. /Под редакцией В. А. Федорова/ - М.: Издательство зерцало, 1998 . - 752 с.

4.История СССР, 1861 - 1917. /Под редакцией Кузнецова/ - М.: Просвещение, 1984. - 480с.

5.Философский словарь /Под редакцией И. Т. Фролова/ - 5-е издание. - М.: Политиздат, 1986. - 590 с.

6.Політичний словник /Під редакцією В. К. Врублевмького/ - третє видання. -К.: Головна редакція Української радянської Енциклопедії, 1982. - 654 с.

7.www.history.ru

8.www.khronos.ru

Размещено на Allbest.ru