Національно-соціалістичні ідеї Освальда Шпенглера

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНО-СОЦІАЛІСТИЧНІ ІДЕЇ ОСВАЛЬДА ШПЕНГЛЕРА

Освальд Шпенглер -- одна із найбільш непересічних постатей в історії європейської філософської та політичної думки. 1918 року у світ виходить його наукове дослідження "Занепад Європи".У цій праці науковець провів чітку межу між поняттями "культура" і "цивілізація", водночас взаємопов'язуючи їх. На думку О.Шпенглера, західноєвропейська культура доживає свій вік, а розвиток техніки і урбанізація остаточно доведуть справу трансформації одухотвореної культури в бездушну цивілізацію до логічного кінця. Він є генієм, який зумів розкрити механізм замкнутого часу. Науковець був консерватором і з презирством ставився до буржуазної демократії, вважаючи її джерелом корупції та моральної деградації.

Вчення Освальда Шпенглера стало теоретичним підґрунтям німецького націонал-соціалізму і найяскравіше представлене у роботі "Прусацтво і соціалізм". У передмові до неї автор пише: "Ця невелика праця виникла із заміток для мого твору "Захід Європи ", а саме для другого тому цієї роботи". У той же час це було одне з перших власне політичних досліджень Шпенглера. Він написав його влітку 1919 р. як відповідь Веймару і Версалю, озброївшись проти згубних для німецького духу лібералізму і парламентаризму. Втім, то був аж ніяк не політичний памфлет: Шпенглер не тільки визначав історичне призначення німецького народу, але і претендував на точний діагноз сучасної епохи. Західний лібералізм, парламентаризм і марксизм -- ось його основні супротивники. Прусацтво і соціалізм -- не протилежності, вони становлять єдине ціле. Позбавлена будь-якого провіденціалізму, пруська ідея у Шпенглера -- це перш за все виховна ідея, історичними породженнями якої стали пруська армія, пруське чиновництво і соціалістичний робітник. У "Прусацтві і соціалізмі" автор обгрунтовує філософію, яка продовжує і розвиває ніцшеанську метафізику "волі до влади". Саме тому тут настільки чітко простежується зв'язок соціалізму, роботи і влади. "Соціалізм означає владу, владу і знову владу ... Дорога до влади має свої передумови: краща частина німецького робітничого класу об'єднується з кращими носіями старопруського державного інстинкту у рішучості заснувати суто соціалістичну державу ... вони об'єднані єдиним почуттям обов'язку, усвідомлюють значущість великого завдання, здатністю до покори, щоб наказувати, готовністю померти, щоб перемогти ... щоб затвердити те, що ми є " [3, 134]. Революція -- це не просто захоплення влади. О.Шпенглер говорить зовсім про інше. "Ідеологічні системи більше не запаморочать нам голови, програми складають приналежність минулому сторіччю. Нам не потрібно більше тез, ми хочемо самих себе" [1, 167]. За його твердженням, національний дух німців і соціалізм -- одне й те саме. Особливістю прусського соціалізму є реалізація принципу чиновництва, згідно з яким кожен член народної спільноти набуває статусу чиновника і знаходиться на державній службі. Згідно з ним суспільство -- це система відносин між людьми, тобто психологічне енерго-інформаційне явище, яке підпорядковане законам космосу, де все коливається, обертається, знищується й відроджується. Історією рухає енергія, яку можна розглядати як накладання величезного числа різних за частотою і фазою коливань, що призводить до складної інтерференційної картини з непередбаченим переходом від мінімумів до максимумів. Управління суспільними сферами здійснюється владними органами за умови жорсткої дисципліни, чіткої ієрархії і субординації [2, 196].

Теорія німецького націонал-соціалізму, обгрунтована О.Шпенглером доводить, що з-поміж всіх соціальних верств суспільства лише аристократія і селянство зберігають здорову волю до влади, є рушійними силами історії, вони повинні підкорити робітничий клас і позбавити його можливості об'єднуватися в профспілки.

Владна ієрархія повинна заступити політичні партії та демократичні інститути, які є наслідком негативного переродження суспільства.

Основою господарювання є приватна власність, але відносини виробництва і розподілу повністю регулюються державою. Англійська модель суспільного устрою, в якій ринок керує державою, О. Шпенглер засуджує.

Історія людської цивілізації, за його вченням, -- це літопис боротьби європейської та азійської культур, протистояння "білої" та "кольорової" рас. У таких умовах призванням Німеччини є захист європейської культури від азійської та утворення на чолі з нею континентальної імперії [4, 396-397].

У роботах вченого містяться прогнози світового політичного розвитку, які в цілому підтвердилися подальшим ходом історії. Крім цього, Шпенглеру належить велика заслуга у розробці методологічного апарату сучасної політичної науки. Значним є внесок німецького філософа у сфері дослідження таких важливих політичних проблем, як проблема устрою держави, проблема націй і національних відносин, проблема війни і миру, економічної політики. У його роботах ми знаходимо цікаві підходи до аналізу політичних партій, дослідження політичної ролі засобів масової інформації, вирішення проблеми співвідношення політики та економіки.

Наукова діяльність Освальда Шпенглера охоплює початок XX століття -- час до і після Першої світової війни, час світової кризи, переосмислення традиційних міжнародних відносин, в результаті якого Європа втратила своє стратегічне становище у світовій політиці. Саме в цей період починається криза національних держав і перехід до глобальній політики. Володіючи великою історичною ерудицією, Шпенглер зміг поглянути на сучасні йому події світової політики з віддаленої перспективи. Його інтерес до аналізу політики не зникає до кінця його життя. Про це свідчить видана ним незадовго до смерті книга "Роки рішення" (1933 р.), присвячена аналізу сучасних йому політичних подій.

Список використаних джерел

філософія політичний соціалізм метафізика

1. Афанасьєв В.В. Консервативна ідеологія Освальда Шпенглера // Поліс (Політичні дослідження) : Науковий культурно-просвітницький журнал. -- 2005. -- № 5. -- С. 166-174.

2. Вільчинський Ю. Освальд Шпенглер: портрет в ідеях: Історія світової філософії // Філософська думка. -- 1999. -- N4-6. -- С.274-265.

3. Шпенглер О. Прусацтво і соціалізм / Пер. з нім. Г.Д. Гурвича (Серія "Ідеології"). -- М.: Праксіс, 2002. -- 240 с.

4. Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник. -- К.: Юрінком Інтер, 2007. -- С. 396-397.

Размещено на Allbest.ru