Порівняльна характеристика філософських роздумів Гоголя, Сковороди та Юркевича

Характеристика філософії Гоголя та Сковороди, її співзвучність. Звернення до морально-філософського рівня. Найважливіша складова етичної системи обох філософів – питання про щастя в різних його аспектах. Розуміння Бога у творах Юркевича, як вищого начала.

Рубрика Философия
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 27.03.2011
Размер файла 20,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

7

Есе

Порівняльна характеристика філософських роздумів Гоголя, Сковороди та Юркевича

Підготувала:

студентка групи К-41

Матчишин Ю.М.

Почнемо наше есе із характеристики філософії Гоголя та Сковороди, а саме - зверння до морально-філософського рівня, або до типології духу. Співзвучність між Сковородою і Гоголем тут вражаюче очевидна. У них як би загальна кардіограма душі. Цій душі відомі і сумніви, розлад, навіть розпач, знайомі і світлі миті спокою, умиротворення, благодаті, набуття твердого берега, бажаною духовної гавані, яку дає віра в Бога. Сковорода тому і став по суті першим ліриком в українській поезії, що, залишаючись у рамках тогочасного світовідчуття й поетики, поєднав проповідь (“Сядемо собі, брате мій, сядемо для бесіди”, “Сад божествених пісень”, пісня 21) з сповіддю (“Скорбна душа мені ...”, пісня 8-а), розкрив найпотаємніші куточки свого внутрішнього душевного світу.

Проповідником і разом з тим, хто сповідує постає перед нами і Гоголь.

Коли він в одному з листів запевняє Плетньова, що живе лише “своїм внутрішнім світом”, “давно остывши и угаснув для всех волнений и страстей мира”. Це далеко не вся правда про себе, швидше за все тут скороминущий настрій чи, може, не зовсім точно виражена думка. Насправді для Гоголя ці два світи злиті воєдино. Йому необхідно і душу свою вилити, і іншим душам чим-небудь допомогти, наставити на правий шлях, і весь цей грішний, насичений “хвилюваннями й пристрастями” світ поліпшити, удосконалити, або, як він казав, “влаштувати”. Ближче до істини про себе самого він тоді, коли признається: “Дело мое - душа и прочное дело жизни”.

З темою творчості органічно пов'язані у Сковороди такі етичні мотиви, як уявлення про щастя, цієї “необхідної потреби”, про душевну рівновагу, про “главності” серця в людині, про призначення долею “сродності” кожного до тієї чи іншої праці і т. д . І ось що вражає: Гоголь не тільки виявляє пильний інтерес саме до тих же проблем, але, як правило, і вирішує їх суто в дусі Сковороди, наче під впливом ідей свого попередника, хоча, судячи з усього, з працями філософа він не знайомий.

Така, наприклад, найважливіша складова етичної системи обох філософів - питання про щастя в різних його аспектах.

Гоголь виходить з розуміння щастя перш за все як внутрішньої душевної гармонії, що досягається в процесі невпинного, важкого, але єдино-благотворного осягнення власного “я”, морального “самобудівництва”, бажання “стати кращим”.

Фраза Гоголя: “... Силы мои слабеют ежеминутно, но не дух” - чи не дослівно, а головне, за змістом перегукується з тим, що пише на схилі років Сковорода у згадуваному щойно листі до М. Ковалинського: “Старость моя страдает, но страдает бренное тело, а не душа”.

“Душа”, “дух”, “серце” - і для Сковороди, і для Гоголя поняття одного смислового ряду, в них осередок “вдач людських”, істинних, часто прихованих за “зовнішніми якостями”, за випадковою оболонкою суті людини. гоголь сковорода юркевич філософія щастя

Як таємничі глибини людського серця, як індивідуальні, неповторність шляху до щастя, Сковорода бачить у цій сфері якісь непорушні закономірності. Одну з них він визначає поняттям “сродність”. Відповідно щастя слід шукати на протилежному полюсі - там, де панує природа, природність, “сродність”. Людське щастя, таким чином, постає як складний комплекс соціальних та особистісних чинників, як рухома система зв'язків і взаємозалежностей між природними схильностями і можливістю їх задоволення, між самопізнанням і самореалізацією, між моральністю і працею.

У Гоголя поняття “сродність” ми не знайдемо. Але про те ж, про пошуки оптимальної відповідності своїх природних схильностей, таланту, вдачі, людських устремлінь: “служби”, “посади”, положенню в суспільстві, розповів письменник у “Авторській сповіді”.

Народ повинен володарям своїм служити і годувати їх. Цей мотив повторюється у Сковороди в діалозі “Буквар світу”, де в розділі “Сродності до хліборобства” йдеться про зумовленість тяжкої праці, яка випала на долю селянина.

А от до байки “Голова і Тулуб” звучать поради, що даються Гоголем другу-поміщику в розділі “Руський поміщик” (“Вибрані місця ...”): “Возьмись за дело помещика, как следует за него взяться в настоящем и законном смысле. Собери прежде всего мужиков и объясни им, что такое ты и что такое они. Что помещик ты над ними не потому, чтобы тебе хотелось повелевать и быть помещиком, но потому, что ты уже есть помещик, что ты родился помещиком, что взыщет с тебя Бог, если б ты променял это званье на другое, потому что всяк должен служить Богу на своем месте, а не на чужом, равно как и они также, родясь под властью, должны покоряться той самой власти, под которою родились, потому что нет власти, которая бы не была от Бога”.

Такою несподіванною гранню повертається принцип “сродності”.

Нікуди не подітися від делікатного висновку: і Гоголь, і Сковорода трактують кріпосну систему, систему відносин між “головою” і “тулубом” з патріархальних, консервативних позицій.

Близькість вихідних позицій очевидна. Є, проте, в рамках загальних принципів і відтінки, відмінності, причому досить істотні. Звернемо увагу: Гоголь говорить про Христа, про Христові закони, християнські заповіді, Сковорода - взагалі про Бога, про біблійні мудрості, про духовну спадщину старозавітних пророків. У Гоголя вектор самоаналізу, “повірки розуму”, всієї внутрішньої, душевної роботи спрямований перш за все і виключно до Христа: “...На этой дороге, - подводит он итог своим исканиям, - нечувствительно, почти сам не ведая как, я пришел ко Христу...”. Сковорода будує свою програму самопізнання і самовдосконалення на більш широкій основі. Ще в “Наркіссє” він шукав корені спроб свого героя впізнати себе у давньоєгипетській (“фіваідській”) і іудейської міфології, намагався розгледіти його риси в старозавітньому Давиді. “Асхань”, принаймні перша її половина, спеціально присвячена пошуку в Священному Писанні підтвердження того, що “найголовніший пункт” багатьох біблійних постулатів і заповідей “зовсім здається схожий з цим: “Пізнай себе” ”. Сковорода звертається до язичницької, античної мудрості - до Сократа, Платона, Плутарха, Горація, Сенеки, до особливо шанованого ним Епікура. Вражаючим по зухвалості зіставленням закінчує він свою пісню 30-ма, обгрунтовуючи думку про те, що життя “некрасне довготою, але красне добротою”.

Так, ми говорили вже про те, що найважливішою складовою етичної системи обох філософів - Гоголя та Сковороди -питання про щастя в різних його аспектах. Що ж Юркевича, то в нього також є роздуми про щастя. Про нього він пише: “Живі потреби серця, що любить, що ще не охололо від досвіду, змушують людину бачити і любити життя навіть там, де досвідчений розум не бачить нічого живого і одушевленого. Людина починає свій моральний розвиток з рухів серця, яке бажало б усюди бачити добро, щастя, солодку гру життя, усюди хотіло б зустрівати істоти, що радуються, гріють одна одну теплотою любови, що є зв'язані між собою приязню та взаємним співчуттям. Тільки в цій формі здійсненого загального щастя вона уявляє собі світ, що є гідний існувати”. І, якщо пригадати, що за Сковородою, людське щастя постає як складний комплекс соціальних та особистісних чинників, то така позиція більше перекликається із Юркевичем та, водночас, в де-чому суперечить Гоголю із його розумінням щастя як виконання обов'язку, але обов'язку служіння Христу.

Згадавши про розуміння Бога у творах філософів, ми вже знаємо, що Гоголь говорить про Христа, про Христові закони, християнські заповіді, Сковорода - взагалі про Бога, про біблійні мудрості, про духовну спадщину старозавітних пророків, а розуміння Бога в Юркевича, на мою думку, найкраще ілюструють слова “яке б значіння не мала думка про Бога, як загальну субстанцію річей, ми повинні визнати, що не до цього Бога звертається людина в своєму релігійному почутті, не перед цим Богом вона виливає скорботу своєї душі, падає на коліна і молиться. Серце людини підноситься у вірі й молитві до такої істоти, яка може слухати його ридання і полегшувати його страждання” (Рецензія на “Лексикон” Гогоцького). Юркевич говорив також про Богом установлений порядок морально-духовного життя людини й людства, таким чином підкоряючи Всевишньому людину, та часто звертався до Біблії.

Таким чином, можна говорити, що всі три філософи зверталися до вищого начала у вигляді Бога, але його трактування та розуміння у всіх трьох відрізняється, хоча сам Бог є тією точкою дотику у всіх трьох філософів, а Біблія - це точка дотику лише для Сковороди та Юркевича.

Підводячи підсумки, ми можемо із впевненістю сказати, що у філлосовських роздумах Гоголя, Сковороди та Юркевича є спільні моменти: роздуми про щастя, звернення до Бога та й взагалі філософські шукання.

Список використаної літератури

Барабаш Ю.Я. Гоголь: барокко, барокко…// Современная драматургия, 1992. №2

Зеньковский В.В. Русские мыслители и Европа. М., 1997.

Эрн В. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение. М., 1982.

Русская идея Основные проблемы русской мысли XIX и начала XX веков // О России и русской философской культуре М , 1990.

Черепанова PC Утопия и антиутопия типология и взаимоотношения//Вестник Челяб. ун-та. Сер. 1. История. - 1999.

Чижевський Дм. Історія укражської літератури.

http://litopys.org.ua/chyph/chyph10.htm

Размещено на http://www.allbest.ru/


Подобные документы

  • Історія та особливості становлення професійної філософії в Україні. Біографія Григорія Савича Сковороди, аналіз його впливу на розвиток української філософської думки та художньої літератури. Загальна характеристика основних концепцій філософії Сковороди.

    реферат [28,5 K], добавлен 12.11.2010

  • Філософські погляди Памфіла Юркевича, який розвивав християнське вчення про серце як основу людської істоти і духовно-моральне джерело душевної діяльності. Особистість і особисте життя Юркевича. Характеристика і основи його ідейно-теоретичної спадщини.

    реферат [29,4 K], добавлен 16.11.2013

  • Шлях Григорія Сковороди в філософію. Основні напрями передової педагогіки, що відбилися у педагогічних поглядах Сковороди. Філософська система у творах українського просвітителя-гуманіста. Ідея "сродної" праці, головний принцип розрізнення життя філософа.

    презентация [158,5 K], добавлен 26.04.2015

  • Навчання про "три світи" та "дві натури" в центрі філософії українського та російського просвітителя, філософа, поета та педагога Григорія Сковороди. Інтелектуальний шлях філософа. Особливості зв'язку філософської спадщини Г. Сковороди з сучасністю.

    курсовая работа [72,0 K], добавлен 18.03.2015

  • Становлення філософської системи, специфічного стилю і форми філософського мислення великого українця. Фундаментальні цінності очима Г. Сковороди. Традиції неоплатонізму і християнської символіки. Принцип барокової культури. Суперечності світу.

    реферат [18,9 K], добавлен 19.10.2008

  • Теоретичне обґрунтування щастя людини й гармонійного розвитку у творчості Г.С. Сковороди - філософа світового рівня. Ідея феномену мудрості у контексті здобуття істини у спадщині мислителя. Методики дослідження соціальної спрямованості особистості.

    курсовая работа [86,1 K], добавлен 13.05.2014

  • Ознайомлення із філософськими ідеями Григорія Сковороди про щастя та любов, антиетичність буття та трьохвимірність будови світу, вираженими у світоглядних трактатах християнського богослова "Вступні двері до християнської добронравності" та "Кільце".

    сочинение [15,2 K], добавлен 24.12.2010

  • Місце категорії ідеального та проблема його розуміння в різних філософських течіях: екзистенціалізму, аналітичної філософії, неотомізму, постмодернізму, марксизму. Визначення матерії. Єдність матеріальних й ідеальних компонентів та їх роль в суспільства.

    реферат [27,5 K], добавлен 20.11.2015

  • Філософія історії як складова системи філософського знання, її сутність та розвиток. Шляхи трансформації поняття "філософія історії" від його Вольтерівського розуміння до сучасного трактування за допомогою теоретичної спадщини Гегеля, Шпенглера, Ясперса.

    реферат [32,2 K], добавлен 23.10.2009

  • Зародження українського бароко та його зв'язок з Європейським Просвітництвом. Григорій Сковорода: життєвий шлях та філософські погляди. Тема самопізнання у творах письменника, його вчення про дві натури і три світи, про сродну працю та щастя народу.

    курсовая работа [49,3 K], добавлен 12.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.