Григорій Сковорода - філософ і письменник

У списку своїх творів, складеному Г. Сковородою на початку 90-х років XVIII ст. і переданому М. Ковалинському, значиться 18 назв оригінальних творів і 7 перекладів. Із них залишаються невідомими чотири переклади творів Плутарха: "О божій правосудді", "О смерти", "О храненіи от долгов", "О вожделеніи богатств". До цього списку не ввійшли збірка "Сад божественних пісень", "Байки харківські", а також розрізнені поетичні твори українською і латинською мовами. Гіпотетичними залишаються відомості про написаний у 1753 р. для слухачів Переяславського колегіуму курс поетики "Разсужденія о поезій й руководство к искуству оной" і трагікомедію, слідів яких донині знайти не вдалося. Ймовірно, що трагікомедії Г. Сковорода не писав і пізніша згадка про неї потребує ретельної перевірки аніж завершений цілий поетичний курс. Написані в переяславський період поезії, що пізніше ввійшли до збірки "Сад божественних пісень", мали бути основою цього курсу, який, очевидно, не був оформлений як завершене ціле.

Заборона російським царизмом українського друкованого слова у XVIII ст. спричинилась до того, що майже все українське письменство цього періоду поширювалося у рукописному вигляді. Духовна, гумористично-сатирична і бурлескно-травестійна поезія, шкільна драматургія та інтермедії, мемуарно-історична проза - все залишалося в рукописах, доходило до читачів у незначній кількості списків. Складається враження, що письменники навіть не намагалися друкувати свої твори, цілком мирилися з рукописною традицією. Не уник цієї гіркої долі й Г. Сковорода. За життя письменника не було надруковано жодного його твору, вони залишалися в автографах і були відомі також у небагатьох списках. Першим друкованим твором Г. Сковороди є філософський трактат "Наркіс", що з'явився 1798 р. без підпису автора у петербурзькому академічному виданні "Библиотека духовная, содержащая в себе дружеские беседы о познании самого себя". "Байки харківські" побачили світ 1837 р. у Москві. Перше зібрання творів Г. Сковороди - "Сочинения в стихах и прозе" - видано І.Т. Лисенковим 1861 р. у Санкт-Петербурзі і містило "Сад божественних пісень", п'ять філософських трактатів ("Наркіс. Розмова про те: пізнай себе", "Боротьба архистратига Михаїла з сатаною про це: легко бути добрим", "Бесіда, названа двоє", "Суперечка біса з Варсавою", "Вступні двері до християнської добронравності"), притчу "Убогий Жайворонок" та уривки про самопізнання з інших творів і кілька листів.

У 1894 р., до 100-річчя з часу смерті Г. Сковороди, у Харкові вийшло перше наукове видання творів Г. Сковороди - "Сочинения, собранные и редактированные проф. Д. Й. Багалеем", до якого ввійшли поетичні і прозові твори Г. Сковороди. 1912 р. у Санкт-Петербурзі випущено І том "Собрания сочинений" Г. Сковороди, підготовлений В.Д. Бонч-Бруєвичем. У книзі надруковано оригінальні прозові твори Г. Сковороди. Обидва ці видання були неповними, а друге залишилося незавершеним (2-й том не вийшов), проте вони відіграли позитивну роль в освоєнні творчості письменника, на довгий час залишилися єдиним доступним і авторитетним зібранням його текстів.

Перше повне наукове видання творів Г. Сковороди: Твори в двох томах" - з'явилося тільки у 1961 р. У ньому подано всі відомі твори письменника - оригінальні і перекладні. 1973 р., до 250-річчя з дня народження Г. Сковороди видавництво "Наукова думка" випустило нове "Повне зібрання творів" Г. Сковороди у двох томах, у якому надруковано два нововідкритих твори письменника - "Бесіда 1-ша, названа (Сіон)" та "Бесіда 2-га, названа (по-єврейськи Сіон)". Це видання й нині є найавторитетнішим академічним повним зібранням творів Г. Сковороди.

До цих видань близьке ще одне: Григорий Сковорода. Сочинения в двух томах (Москва. - "Мысль", 1973), випущене Академією наук СРСР у серії "Философское наследие". Тексти Г. Сковороди переклали на російську мову і прокоментували І.В. Іваньо і М.В. Кашуба. Це видання містить усю оригінальну філософську спадщину мислителя. Тільки його поетична творчість представлена не у повному обсязі. Випущене великим тиражем (45 тис. прим.), це видання має широкого читача у всьому світі.

Останнім науково-критичним виданням вибраних творів Г. Сковороди є книга у серії "Бібліотека української літератури" (К., "Наукова думка", 1983), упорядкована відомим дослідником-сковородинознавцем Іваном Іваньо. Вона містить вибрану поезію, прозу, переклади, листи і розрахована на широке коло читачів.

Вчені і публіцисти XIX ст. переважно цікавилися особою Г. Сковороди, його моральною філософією. Наукове вивчення життя і творчості мислителя започаткував Д. Багалій. Його численні дослідження кінця XIX - початку XX ст. завершилися книгою "Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода" (Харків, 1926. - 397 с.). У XX ст. творчість Г. Сковороди досліджували В. Ерн, В. Бонч-Бруєвич, П. Пелех, О. Біленький, М. Возняк, Ю. Барабаш, І. Головаха, І. Іваньо, Ю. Лощиц, Л. Махновець, А. Ніженець, І. Пільгук, Г. Хоткевич, В. Поліщук, П. Попов, М. Редько, М. Сиваченко, І. Табачников, П.Тичина, В. Нічик, І. Драч, І. Стогній, С. Кримський, М. Попович, Л. Ушкалов та ін.

Творчості Г. Сковороди приділили значну увагу українські вчені за рубежем. Найбільша заслуга у цьому проф. Дмитра Чижевського, автора монографії "Філософія Г. Сковороди" (Варшава, 1934, 2-ге доопрацьоване видання німецькою мовою у Гарвардській серії українознавчих студій. - Мюнхен, 1974. - 233 с.) та багатьох статей і матеріалів. Д. Чижевський розглядав Г. Сковороду як барокового поета і філософа європейського рівня, ввів його в коло німецьких філософів-містиків XVI-XVII ст. - Валентина Вайгеля (1533-1588), Йоганна Арндта (1555-1621), Якоба Бьоме (1575-1624), Ангелуса Сілезіуса (1624-1677), а також пієтистів XVII-XVIII ст. - Готфріда Арнольда (1666-1714) і Фрідріха Етінгера (1702-1782). Німецький протестантський містицизм, отже, був відомий в Україні і в Росії, і, як довів Д. Чижевський, в Росію він перейшов через українську літературу, насамперед філософію Г. Сковороди. Німецький містицизм вабив Г. Сковороду як своїм антикатолицьким спрямуванням, так і давніми, досекулярними джерелами. Монографія Д. Чижевського про Г. Сковороду й нині є авторитетним джерелом знань про нашого філософа у західному світі.

Поетичну творчість Г. Сковороди Д. Чижевський проаналізував у другій частині нарисів "Український літературний барок" (Прага, 1941). Це - фундаментальна студія над поезією Г. Сковороди, його теоретичними поглядами на віршування і їх практичним застосуванням, над роллю Г. Сковороди як реформатора і новатора українського віршування. Д. Чижевський запропонував своє прочитання тексту "Саду божественних пісень" і подав до нього ґрунтовний текстологічний коментар. Сковородіана Д. Чижевського - це цілий материк думок, спостережень, порівнянь, коментарів, її освоєння у нас тільки починається і, нема сумніву, внесе новий, свіжий струмінь у дослідження філософської системи і художньої творчості Г. Сковороди.

Із авторів, що з початку 20-х років працювали над творчістю Г. Сковороди за рубежами України, і з їх спадкоємців, що продовжували або ще продовжують свою працю й нині, назвемо імена Івана Мірчука, Домета Олянчина, Фелікса Гаасе, Марії Безобразової, Степана Шерера, Кирила Митровича, Дмитра Козія, Семена Погорілого, Юрія Лавриненка, Петра Одарченка, Василя Барки, Зіни Геник-Березовської, Степана Штефуровського, Аркадія Жуковського, Едуарда Вінтера, Антуана Ежена Калюжного, Роланда Пітча, Магдалени Ласло-Куцкж.

Бібліографія творів Г. Сковороди і праць про нього (вийшла двома виданнями: Харків, 1968, 1972) налічує близько півтори тисячі назв. Нині вона значно збільшилася як за рахунок нових праць останніх двадцяти років, так і з введенням у науковий обіг досліджень зарубіжних авторів.

Українські письменники створили світлий художній образ видатного мандрівного філософа і просвітителя. Про нього читаємо у художніх творах І. Срезневського, Т. Шевченка, П. Білецького-Носенка, П. Куліша, П. Тичини, В. Поліщука, М. Рильського, А. Малишка, І. Драча, Л. Ляшенка, І. Пільгука, Василя Шевчука, В. Підпалого, О. Іваха, М. Проліса, Л. Мосендза.

"Перший розум наш..." Пущене з легкої руки поета М. Вінграновського і обґрунтоване критиком І. Дзюбою, це визначення міцно закріпилося нині за Григорієм Сковородою - першим українським мислителем-філософом і письменником світового рівня. Могутній загальнолюдський зміст творчості Сковороди заполонює нашу сучасність, робить її близькою і зрозумілою читачам кінця XX ст. Проповідь гармонії природи і світу, боротьба з бездуховністю людини і відстоювання її внутрішньої свободи, соціальний оптимізм, одержимість у ставленні до науки й праці, байдужість до кар'єри і зневага матеріального добробуту, культ людської дружби - всі ці сторони вчення Сковороди актуальні й нині, суголосні нашій розгойданій добі. Цілісність постаті Сковороди, його потужний інтелект, духовна незалежність, нерозривність слів і діл, розуміння людини як частини природи привертають до нього нові, молоді покоління шукачів істини, оборонців прав і свободи людини.

Література

1. Библиотека духовная, содержащая в себе дружескія бесіди о познаніи самого себя. - СПБ.: Изд-во Акад. наук, 1798. - 225 с.

2. Басни Харьковскія. - М.: Изд. Моск. попечит. ком-та "Человеколюбивого о-ва", 1837. - VI. - 59. - 11 с.

3. Бесіда двоє. - М.: Изд. Моск. попечит. ком-та "Человеколюбивого о-ва", 1837. - 50 с.

4. Дружеский разговор о душевном мире. - М.: Изд. Моск. попечит. ком-та "Человеколюбивого о-ва", 1837. - 94 с.

5. Убогій Жайворонок: Притча / Предисл. й примеч. М. Макарова й Й. Решетникова. - М.: Изд. Моск. попечит. ком-та "Человеколюбивого о-ва", 1837. - II, IV. - 32 с.

6. Брань архистратига Михайла со Сатаною, о сем: легко быть благим. - М.: Изд. Моск. попечит. ком-та "Человеколюбивого о-ва", 1839. - 45 с.

7. Сочинения в стихах и прозе. - СПБ.: Лисенков, 1861. - 322 с.

8. Сочинения, собранные и редактированные проф. Д.Й. Багалеем: Юбилейное изд. (1794-1894 г.). - X., 1894. - СХХХІ. - 352 с. (Сб. Харьк. ист.-филол. о-ва. - Т. 7).

9. Собрание сочинений / С биогр. Г.С. Сковороди М.Й. Ковалинского, с заметками и примеч. В.Д. Бонч-Бруевича. - СПБ., 1912. - Т. 1. - XV. - 544 с.

10. Харківські байки. / За ред. акад. П. Тичини. Передмова проф. С. Чавдарова. - К.: Укрдержвидав, 1946. - 32 с.

11. Твори: В двох т. / Ред. колегія: акад. О.І. Білецький, чл.-кор. АН УРСР П.М. Попов. - К.: Вид-во Акад. наук УРСР, 1961.

12. Сковорода Г.С. Сад пісень: Вибр. твори (Для серед. та старш. шкільного віку) / Пер. М. Зерова та ін. Вступна стаття, упор, та приміт. В.В. Яременка. - К.: Веселка, 1968. - 198 с., "Шкільна б-ка".

13. Сковорода Г. С. Вибрані твори / [Упор., підгот. текстів, вступна стаття та приміт. Б.А. Деркача]. - К.: Дніпро, 1971. ? 135 с., "Шкільна б-ка".

14. Сковорода Г.С. Поезії / [Упор, та приміт. В. В. Яременка. Вступна стаття 1.1. Пільгука]. - К.: Рад. письменник, 1971. - 239 с., "Б-ка поета".

15. Сковорода Г. Байки харківські: Афоризми / Упор, і автор передмови Н.О. Батюк. - X.: Прапор, 1972. - 132 с.

16. Сковорода Г. С. Сад пісень: Вибр. твори / Пер. М. Зерова І та ін. Упор, та приміт. В.В. Яременка. - К.: Веселка, 1972. - 203 с., "Шкільна б-ка".

17. Сковорода Г. Літературні твори / Вступна стаття, І упор, текстів і приміт. Б.А. Деркача. - К.: Наук думка, 1972. - 436 с.

18. Сковорода Г. Повне зібр. творів: У 2 т. / Редколегія: Шинкарук В.І. (голова), Євдокименко В.Ю., Махновець Л.Є., Іваньо І.В., Нічик В.М., Табачников І.А. - К.: Наук думка, 1973. - Т. 1. - 531 с.; Т. 2 - 574 с.

19. Сковорода Григорій. Вірші. Пісні. Байки. Притчі. Прозові переклади. Листи / Упор., вступна стаття і приміт. І.В. Іваньо. ? К.: Наук, думка, 1983. - 542 с. ("Б-ка української літератури").

20. Сковорода Г. Сад божественных песней: Вірші, байки, діалоги, притчі / Упор., автор передмови та приміт. Б.А. Деркач. - К.: Дніпро, 1988. - 319 с. ("Б-ка класики "Дніпро").

21. Сковорода Г.С. Избранное: Стихи и басни (К 250-летию со дня рождения) / Пер. с укр. и латин. - М.: Худ. лит., 1972.

22. Сковорода Г. Сочинения: В 2 т. / Составление, перевод и обработка Й.В. Иваньо и М.В. Кашубы. Вступительная статья Й.В. Иваньо и В.Й. Шинкарука. - М.: Мысль, 1973. ? Т. 1. ? 511 с.; Т. 2. - 486 с. (Чеською мовою).

Размещено на Allbest.ru