Яка людина може бути по справжньому щаслива?

6

Загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів № 10

Доповідь на тему:

“Яка людина може бути по справжньому щаслива?”

Виконав учень 9-В класу

Березюк Анатолій

2010 рік

Світловодськ

План

1. Щастя…

2. Щастя для кожної людини - це унікальна річ

3. Питання щастя турбувало ще наших пращурів

4. Теологічна складова щастя

5. Висловлювання “великих” про щастя

6. Тож яка людина може бути по справжньому щаслива?

Джерела

Щастя - це стан вищої задоволеності життям.

(Тлумачний словник української мови)

Давньоруське слово «съчастие» походить

від праслов'янського «счастьє»,

власне «хороша частина, доля».

(www.Wikipedia.com.ua)

Щастя... У кожної людини воно різне. Я думаю, що найбільше щастя коли ти відчуваєш, що ти потрібен людям. Щастя -- це насолоджуватися красою рідної природи. Бути щасливим -- це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. На мій погляд, щастя кожної людини -- знайти себе в труді. Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. Про щастя “ сродної праці ” говорив і Григорій Сковорода.

Напевно кожний з нас хоча б раз у житті задавав собі питання: „Що таке щастя?”. Відповіді на це питання немає з початку життя людства через те, що щастя для кожної людини - річ унікальна. Щастя залежить від свідомості людини та її почуттів. Почуття щастя не може тривати вічно, проте ми завжди можемо його відчувати знову і знову. Як же можна досягти цього дивовижного стану? По-перше: ти можеш почуватись щасливим коли приноситимеш радість не лише собі, а й своїм друзям, знайомим, родичам, адже особисте щастя завжди залежить від інших. Ти не можеш бути до кінця щасливим, якщо у твоїх ближніх серйозні проблеми чи горе. Радість на фоні чужого лиха затьмарюється і не може існувати. По-друге справжнього щастя ніколи не можна досягти задоволенням лише потреб тілесних, адже це поняття більше відноситься до душі, думок, віри… Ти можеш жити бідним життям, проте ти щасливий, адже таким себе почуваєш. Це одна з найбільш актуальних проблем сучасності, адже для більшості людей іноді буває не зрозуміло чому не можна бути цілком щасливим, якщо ти живеш у пристойних умовах і це все, що тебе цікавить. Їх хвилює лише матеріальний стан і забезпеченість до кінця своїх днів. Про духовний розвиток просто забувають. По-третє щастя неможливо досягти не кохаючи життя, людей, всього того, що тебе оточує. Кохання - невід'ємна частина цього стану, його духовна основа і опора. Якщо ти досяг чогось у житті, використовуючи інших людей, обманюючи їх, то таке щастя не варте твоїх зусиль, адже десь, у глибині душі, ти розумієш що досяг свого не чесно і твої зусилля були марними.

Роздуми про щастя йдуть ще з сивої давнини. Уже у Давній Греції прихильники філософії кінізму зневажали традицію, звички, умовності, як у філософії, так і у моралі й політиці, а щастям і метою життя вважали людську гідність, все ж інше - нічим. Вони вважали, що лише гідність "за своєю природою" є благом, а все інше - надумане й непотрібне, бо самого відчуття власної гідності достатньо для щастя. З цього був зроблений висновок, що взагалі не можливо мати задоволення від матеріальних благ. Прихильники цієї теорії відмовили у цінності тим речам, яких не мали. Вони переконували, що треба збайдужіти до всього, крім гідності, тоді людина може стати насправді вільною й незалежною. Таких незалежних людей “кініки” вважали мудрецями. Цінуючи лише життя за законами природи, вони зневажали всі суспільні й державні обмеження. Виступаючи проти будь-якої нерівності, “кініки” відстоювали рівність жінок і рабів, не визнавали державних кордонів, а вважали себе громадянами світу. Діоген казав, що треба відмовитись не тільки від негативних, а взагалі від усіх здобутків цивілізації. Саме під їхнім впливом сформувалося уявлення про спосіб життя справжнього філософа, який повинен бути убогим, але щасливим. Нещасним стає життя, коли людина поводиться негідно, тобто всупереч природі й розумові. Джерелом нещастя вважалися сильніші від розуму пристрасті, тобто безглузді поривання душі, не властиві людській природі. Розрізнялися чотири пристрасті. З них дві - заздрість і жадібність - турбуються про химерні блага, а дві інші - сум і боягузтво - уникають уявного зла. Ці пристрасті роблять людські душі хворими й нещасними. Метою філософії епікурейців теж було намагання дізнатися, у чому полягає щастя і як його можна досягти. Епікур дав найпростіше пояснення: щастя полягає у задоволеннях, а нещастя - у стражданнях. Природний стан людини є приємним, сам процес життя вже є радістю. Ця радість дається нам із народженням, нам не треба її виборювати. Якщо тіло здорове, а душа спокійна, то життя стає насолодою.

Християнське уявлення про щастя, якщо не за формою, то за сутністю відрізняється від елліністичного. Ісус з Назарету у Своїй першій промові, яку Він проголосив на горі, означив щастя для Своїх послідовників у так званих заповідях блаженства.

Перша з них звучить так: Щасливі вбогі духом, бо їхнє Небесне Царство.

Друга заповідь звучить так: Щасливі засмучені, бо вони будуть утішені.

Третя заповідь така: Щасливі сумирні, бо вони успадкують землю.

Четверта заповідь: Щасливі голодні й спраглі Істини, бо вони будуть насичені.

П'ята заповідь говорить: Щасливі милостиві, бо вони будуть помилувані.

Шоста заповідь обумовлює, що лише щирі серцем побачать Сущого.

Сьома заповідь проголошує: Щасливі ті, які прагнуть миру, бо вони будуть названими Божими дітьми.

Восьма заповідь: Щасливі люди, яких переслідують за правду (за любов до Істини), бо їхнє Небесне Царство.

Отже, людині варто ніколи не забувати, що всі природні фізичні, душевні й духовні насолоди й задоволення дарував нам наш Небесний Отець, а з нашого боку було б увічливим і дуже доречним щиро дякувати Йому за все це, бо наше теперішнє й майбутнє щастя залежить від Нього й від нашої любові до Нього.

Як уже зазначалося, питання що таке щастя людське, як досягти щастя, належать до числа «вічних» питань. Вони хвилювали людину ще в сиву давнину, що відобразилося в народних повір'ях, приказках та прислів'ях. Віра у вдалий випадок, який принесе щастя, жива й у наш час. При нагоді старші люди скажуть: «не родися красивим, а родися щасливим». Проводжаючи в самостійне життя, зауважать: «кожен сам коваль свого щастя». Все це є узагальнення багатоманітності життєвого досвіду пошуків і переживань щастя. Народна мудрість, афоризми, висловлювання великих людей, допомагають зробити набутком кожного загальні правила та закономірності щасливого життя. Щастя дістається тому, хто багато трудиться, говорив Леонардо да Вінчі, підкреслюючи тим самим зв'язок щастя та праці. Дбаючи про щастя інших, ми знаходимо своє власне, стверджував філософ Платон, вважаючи, що для особистого щастя необхідне спілкування з іншими людьми, зв'язок особистого щастя зі щастям інших. Як писав Аристотель, щастя -- це така мета дій, яку «ніхто не вибирає ні заради благ, ні заради чогось іншого». Це, «очевидно, щось досконале... й самодостатнє». Звичайно, протягом усього свого життя людина не може бути постійно ним вдоволена. Не буває щастя без червоточинки, зауважив Горацій. Трапляються в житті моменти, коли людина відчуває себе глибоко нещасною. Така діалектика життя, котра дає можливість повніше й гостріше відчути його радість. Розуміння причин нещастя, вміння з гідністю переносити й долати їх, зацікавленість у включенні до особистого досвіду набутих моральних уроків роблять можливішим досягнення щастя.

Тож яка людина може бути по справжньому щаслива? Тільки та людина в якої тіло і дух гармонічно поєднані почуттям кохання до людей і світу, впевненістю у завтрашньому дні, в собі і своєму призначенні.

Джерела

1. Тлумачний словник української мови

2. www.wikipedia.com.ua

3. Григорій Сковорода “Байки”

4. Культура та віра Давньої Греції

5. Біблія

6. Прислів'я та приказки народів світу

7. www.famouspeople.com.ua