Сутність поняття та його види

1. Загальна характеристика поняття

Поняттям називається форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх істотних ознаках.

Із цього визначення випливає, по-перше, що поняття -- це уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Тому поняття про предмети не можна змішувати із самими предметами, відбитими в цих поняттях. Поняття -- це логічна форма думки, думка про предмет.

Предмет думки -- це той предмет або явище, про який мислить людина. Предметами думки можуть бути як матеріальні предмети і явища, так і думки про ці предмети, які існують в об'єктивній дійсності, і предмети та явища видумані (Бог, русалка).

По-друге, поняття відтворює не все, що має предмет, не всі його ознаки, а тільки істотні.

Ознакою називається все те, в чому предмети схожі один з одним або чим відрізняються.

Кожен предмет і явище матеріального світу мають численні різноманітні ознаки. Одні з них істотні, інші-- неістотні.

Істотні ознаки -- це такі ознаки, котрі відображають природу предмета, його сутність і відрізняють його від усіх інших предметів. Істотними ознаками є загальні та необхідні ознаки, такі, котрі належать усім предметам роду і без яких предмет немислимий.

Неістотні ознаки -- це ознаки, наявність або відсутність котрих не приводить до зміни природи предмета чи явища. Неістотні ознаки є ознаками нестійкими, зовнішніми, одиничними, які не виражають властивості предмета. Різниця між істотними й неістотними ознаками відносна, ознака, що є істотною, із розвитком і зміною предмета може перетворитися в неістотну, і навпаки. Ознака неістотна в одному відношенні може виявитися істотною в іншому. Критерієм істотності ознак, які відтворюються поняттям, є суспільна практика людини.

Поняття відрізняється від уявлення. Уявлення, як і поняття, відбиває предмет у його ознаках. Тільки поняття відтворює істотні ознаки, а уявлення -- предмет в сукупності найрізноманітніших його ознак. Уявлення багатше, ніж поняття, воно відбиває більшу кількість ознак предмета, але поняття відображає предмет глибше, воно дає нам знання про властивість предмета, тоді як уявлення властивості речей і явищ не розкриває.

Поняття -- результат глибокого пізнання предметів або явищ. Щоб утворити поняття, необхідно вивчити предмет в усіх істотних його проявах. Вироблення того чи іншого поняття завжди є кроком уперед у пізнанні навколишнього світу, щаблем у розвитку науки.

У процесі утворення понять користуються такими логічними способами, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, повідомлення.

При вивченні предмета, визначенні його істотних ознак доводиться постійно порівнювати його з іншими.

Порівнянням називається співставлення предметів із метою визначення їхньої схожості й відмінності.

Порівняння дає змогу виявити загальне у предметів, те, чим вони схожі, а також чим вони відрізняються один від одного, дати оцінку виявленим ознакам, згрупувати предмети в класи тощо. Порівняння здійснюється на основі взаємодії аналізу і синтезу.

Аналізом називається мислений розклад предмета на складові його частини.

Перш ніж виділити істотні ознаки предмета, необхідно знати, що є у предмета, які ознаки, елементи, сторони складають його. Слід дослідити кожну властивість окремо та у зв'язку з іншими властивостями. Це досягається за допомогою аналізу.

Вивчивши предмет частинами, необхідно потім установити його в цілому. Це завдання вирішує синтез.

Синтезом називається уявне поєднання частин предмета, розчленованого аналізом, у єдине ціле.

Аналіз і синтез знаходяться в нерозривній єдності, вони взаємопов'язані і взаємообумовлені: аналіз завжди допускає синтез, а синтез -- аналіз.

Будь-який предмет має чимало властивостей і ознак. Щоб утворити поняття, необхідно відібрати із маси виділених аналізом лише суттєві. Тому у процесі вироблення понять завжди використовується такий логічний спосіб, як абстрагування.

Абстрагування -- це уявне виділення, істотних ознак предмета і відокремлення від маси інших властивостей. Результат абстрагування називається абстракцією. У цьому розумінні будь-яке поняття є абстракція.

При утворенні поняття вивчаються не всі предмети класу, а тільки деякі. Істотні ознаки, виділені в окремих предметів шляхом узагальнення, поширюються на всі останні предмети класу, на клас у цілому.

Узагальнення -- це такий логічний спосіб, завдяки якому здійснюється уявний перехід від одиничного до загального шляхом об'єднання однорідних предметів у класи на основі їхніх спільних ознак.

Вироблення поняття -- це не одноактна дія, а складний пізнавальний процес. Формування понять нерозривно пов'язане із практичною діяльністю людини. Практика-- основа виникнення і розвитку понять, а також критерій їхньої істинності. Вироблене поняття використовується потім як засіб подальшого пізнання навколишнього світу.

2. Поняття і слово

Поняття й слово -- не одне й те ж саме. Поняття є категорія мислення, слово -- категорія мови. І як думка перебуває в нерозривному зв'язку з мовою, так і поняття органічно пов'язане зі словом.

Слово -- матеріальна дійсність поняття. Поняття не може існувати інакше, як втілившись у слові. Слово виражає й закріплює певне поняття.

Поняття може бути виражене одним словом (наприклад, держава) або сполученням слів (диктатура пролетаріату, державне право).

Для позначення кожного нового поняття використовується будь-яке попереднє слово або нове сполучення попередніх слів. Але вибір певного слова для вираження нового поняття не випадковий'. Слово має найадекватніше виражати поняття. Якщо ж підшукане слово не точно виражає поняття, не відповідає позначеному предмету, його намагаються замінити іншим, точнішим словом. Так, у колишньому карному процесі протягом довгого часу для позначення істини, що установлює суд, уживався термін «матеріальна істина». Однак з часом його піддавали все більшій критиці, як термін неточний, двозначний. Нині юридична наука користується терміном «об'єктивна істина». Уточнення найменувань -- справа не тільки природна, а й необхідна, воно сприяє виробленню сучаснішої термінології.

Поняття, закріпившись у слові, постає потім як його значення. Тому з'ясування значення слова є не що інше, як установлення того, яке поняття виражає дане слово.

Одне й те ж слово може виражати не одне, а кілька понять і, отже, мати не одне, а кілька значень. Наприклад, під словом «гіпотеза» розуміють «форму мислення» та «частину норми права». Слова, однакові за звучанням, але різні за своїм значенням, здобули назву омоніми. Наявність у мові омонімів викликає необхідність з'ясувати значення слів, що вживаються у практиці мислення.

Чимало уваги приділяється уточненню значення слів у юридичній науці й практиці. Теорією держави і права та іншими правовими науками розроблено спеціальний спосіб тлумачення правових норм, який здобув назву граматичного або словесного тлумачення, мета якого -- з'ясування змісту юридичних норм. Щоб правильно застосувати правову норму до конкретного випадку, необхідно з'ясувати її зміст. А для цього треба, перш за все, розкрити значення тих слів, у яких виражена норма права. У ряді випадків законодавець сам установлює значення слів, котрими він користується. У тих випадках, коли в законі відсутня вказівка на те, у якому значенні ужито те чи інше слово, зміст слів визначається судовою практикою або правовою теорією.

Здатність слів виражати різні поняття породжує іноді плутанину, неясність в аргументації. Тому в науці користуються не просто словами, а термінами.

Термін -- це слово, яке має чітко визначене значення.

Будь-яка наука прагне, щоб кожен термін мав єдине значення. Багатозначність термінології приводить до усіляких непорозумінь у суперечках, дискусіях, до помилок як у мисленні, так і в практиці. Неточна термінологія викликає невизначеність у мисленні, змішування понять і змішування явищ дійсності. Тому питання термінології не байдужі будь-якій науці.

3. Зміст і обсяг поняття

Будь-яке поняття має обсяг та зміст. Змістом поняття називається сукупність існуючих ознак предметів, відображених у понятті. Зміст поняття становлять ознаки, які відтворюють якість предмета і відрізняють його від інших схожих предметів. Так, зміст поняття «крадіжка» складають такі ознаки: 1) таємне 2) викрадення 3) особистого майна громадян. Змістом поняття «угода» є сукупність таких ознак: 1) дія, спрямована на 2) установлення, 3) зміну або 4) припинення 5) громадянських правовідносин.

Зміст поняття не очевидний, він не даний нам у слові безпосередньо. Наприклад, із самого слова «правовідносини» не видно, які ознаки складають зміст поняття, вираженого цим словом. Зміст поняття може бути установлений (розкритий) тільки за допомогою визначення цього поняття (див розділ III).

Зміст багатьох юридичних понять указаний в законі. У випадках, коли зміст того чи іншого юридичного поняття в законі не поданий, він установлюється правовою наукою і судовою практикою.

З'ясування змісту понять має важливе значення для пізнання й практики. До того часу, доки ми не установимо зміст поняття, яке нас цікавить, його ознаки, нам не зрозуміла властивість предмета) що виражається цим поняттям, ми не можемо точно і чітко відмежувати цей предмет від суміжних із ним допускаємо плутанину в мисленні.

Обсяг поняття -- сукупність предметів або явищ мислимих у понятті.

Обсяг поняття становить коло предметів, на котрі поширюється дане поняття. Наприклад, обсяг поняття «дерево» становить усі предмети, до яких належить це поняття; тобто усі дерева; обсяг поняття «держава»-- усі держави; обсяг поняття «крадіжка» -- всі злочини, що мають ознаки цього поняття, та ін.

Сукупність предметів, що складають обсяг поняття, називається логічним класом.

Окремі одиничні предмети класу (сукупність) називаються індивідами або елементами класу (сукупністю). Наприклад, «місто Київ», є елементом класу міст; «злочин, скоєний Пегровим»,-- елемент класу злочинів. Характерною особливістю елемента сукупності є те, що він називається або може бути названий власним іменем.

Для того щоб визначити, чи входить той чи інший одиничний предмет до класу (сукупність) поняття, яке нас цікавить, чи є він елементом даної сукупності, необхідно виходити зі змісту понять. Якщо предмет має всі ознаки, які складають зміст даного поняття, то він входить до класу цього поняття і до нього воно застосовне Якщо ж одиничний предмет не має усіх ознак поняття, то він не є елементом класу, вираженого цим поняттям Це положення має важливе значення в судовій практиці при визначенні юридичної оцінки правових явищ і особливо до карно-правової кваліфікації злочинів. Так якщо конкретне діяння не має хоча б однієї ознаки крадіж ки, то воно не може бути кваліфіковане як крадіжка включене до обсягу цього поняття.

Сукупність (клас) може складатися з одного елемента, наприклад, «Українська юридична академія», із численних елементів («договір купівлі-продажу», «злочин» «крадіжка») або безлічі елементів («атом», «електрон», «сутність», «явище» і т. ін.). А такі класи, як «русалка», «вічний двигун», «кентавр» тощо, не мають жодного реального предмета.

Сукупність (клас) включає до свого складу не тільки елементи, а й різні їхні сполуки (групи). Елементам цих . груп належать певні, специфічні для даної сполуки ознаки, такі, що не притаманні елементам інших сполук. Групи елементів тієї чи іншої сукупності (класу), які складаються з елементів, котрі мають певні відрізнювальні властивості, називаються підкласами. Наприклад, сукупність (клас) угод складається з окремих конкретних юридичних угод, які є її елементами. Із цих елементів всередині класу угод можна скласти підкласи, наприклад, підклас позики, кредиту, купівлі-продажу, заповіту тощо. Кожен такий підклас утворюється за певною ознакою, притаманною тільки тим елементам, котрі входять до нього.

Зміст і обсяг понять взаємопов'язані. Цей взаємозв'язок виражений у логічному законі зворотного відношення між обсягом і змістом поняття, котрий формулюється так: зі збільшенням змісту поняття зменшується його обсяг і зі збільшенням обсягу поняття зменшується його вміст.

Візьмімо такі два поняття: «злочин» і «посадовий злочин». Великий обсяг має поняття «злочин», оскільки воно поширюється на всі злочини, а поняття «посадовий злочин» охоплює тільки частину злочинів, ті, які є посадовими. Зміст же буде більшим у поняття «посадовий зло чин», оскільки окрім ознак, властивих усілякому злочину, воно включає ще й ознаки специфічні, ті, якими по садові злочини відрізняються від інших.

Таким чином, більший обсяг -- менший зміст, біль ший зміст -- менший обсяг поняття.

4. Види понять

Поняття діляться на види за змістом і обсягом. За обсягом розрізняють поняття одиничні, загальні й нульові.

Одиничним називається поняття, обсяг якого складається з одного предмета.

Прикладами одиничних понять є такі: «Харків», «Велика Вітчизняна війна» та ін.

Загальне поняття -- це таке поняття, обсяг якого складається більш ніж з одного предмета. Загальним поняттям є: «людина», «держава», «норма права», «злочин», «крадіжка» тощо. До обсягу кожного з них уходить не один, а група однорідних предметів.

Загальні поняття можуть бути реєструючими і нерееструючими.

Реєструючим називається таке поняття, до обсягу котрого входить чітко визначена, яка підлягає обліку, кількість предметів. Наприклад, «планета сонячної системи», «частина світу», «близький родич звинувачуваного», «законний представник потерпілого» тощо.

Нереєструючим називається поняття, котре відноситься до необмеженої кількості предметів. Так, поняття «факт», «подія», «сутність», «явище» і т. д. є нереєструючим, оскільки кількість предметів, що підлягають під кожне з них, не піддається обліку.

Нульовим поняттям називається поняття з нульовим обсягом, тобто поняття, логічний клас якого не має жодного елемента. Наприклад, «круглий квадрат», «вічний двигун», «бог», «русалка», «відьма» тощо.

Поняття, котрі відносяться до сукупних предметів, мисляться як вдине ціле, називаються збірними поняттями. Такими є поняття «ліс», «бібліотека», «клас», «натовп», «банда» та ін.

Збірне поняття відображує істотні ознаки певної сукупності предметів, а не ознаки предмета, що створюють цю сукупність. Наприклад, поняття «бібліотека» відображає істотні ознаки бібліотеки як сукупності книг, а не ознаки книг. Тому збірне поняття не застосовне до окремих предметів сукупності. Не можна, наприклад, одну книгу називати бібліотекою. Цим збірні поняття відрізняються від загальних понять, котрі застосовні до кожного окремого предмета, що відображається загальним поняттям. Так, поняття «стіл» застосовне до кожного окремо взятого столу.

Збірне поняття може стати як одиничним, так і загальним. Наприклад, «Харківська бібліотека ім. Короленка», «Робітництво України», «1-й Гвардійський полк» тощо -- це одиничні збірні поняття. А поняття «піхотний полк», «робітничий клас» є загальними збірними поняттями.

За змістом розрізняють поняття конкретні й абстріктні, позитивні й негативні, співвідносні й безспіввідносні.

Конкретним називається поняття, яке відтворює предмет у його цілісності.

Абстрактним називається поняття, яке відображає не предмет, а його властивість чи відношення, взяте як самостійний об'єкт думки.

Так, поняття «стіл», «людина», «держава», «злочин», «крадіжка» і т. д.-- це поняття конкретні, а «тягар», «хоробрість», «вартість», «провина» та ін.-- абстрактні поняття.

Конкретному поняттю відповідає в дійсності конкретний предмет або явище. Властивість же, що відтворюється абстрактним поняттям, не володіє предметністю, вона не існує сама по собі поза річчю. У світі немає тягаря, вартості, провини самих по собі, а є предмети, що володіють тягарем, вартістю, провиною. Тому, коли ми оперуємо абстрактними поняттями, то можна назвати предмет, який володіє властивістю, що відображається в абстрактному понятті, але неможливо продемонструвати властивість саму собою як таку.

Позитивним називаються такі поняття, котрі відображають наявність у предмета або явища певних ознак.

Негативним називається поняття, в якому йдеться про відсутність у предмета ознак, котрі складають позитивні поняття.

Наприклад, поняття «осудність» є позитивним, а «неосудність»-- негативним. У кожному з них ідеться про одні й ті ж ознаки, які становлять їхній зміст, тільки в одному понятті говориться про наявність, а в другому про відсутність цих ознак. Осудність є 1) здатність людини розуміти те, що відбувається і 2) свідомо керувати своїми вчинками. Особа визнається неосудною, якщо вона 1) не могла віддавати собі звіт у своїх діях або 2) керувати ними унаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладнання психічної діяльності, недоумкуватості або іншого хворобливого стану.

Зміст і обсяг негативних понять є такими ж визначеними, як зміст і обсяг позитивних понять. Так, негативне поняття «неповнолітній», «неосудний», «незаконний», «необгрунтований» і т. д. дають змогу строго окреслити коло предметів, що підпадають під це поняття, як і позитивні поняття, «повнолітній», «осудний», «законний», «обгрунтований».

Зміст негативного поняття не може бути встановленим без знання змісту відповідного йому позитивного поняття. Так, без знання змісту поняття «законний вирок» не можна визначити ознаки поняття «незаконний вирок»; не знаючи змісту поняття «осудний», не можна визначити, які ознаки складають зміст поняття «неосудний» тощо.

Безвідносними називають поняття, які відображають предмети, з існуванням котрих ми не пов'язуємо необхідне існування яких-небудь інших предметів. Такі поняття мисляться самі собою, поза зв'язки з якимись іншими певними поняттями. Наприклад, «людина», «норма права», «договір», «крадіжка» -- це поняття безвідносні.

Відносними називають пари понять, котрі відображають такі предмети існування одного із яких немислиме без існування другого. Відносні пари понять: «боржник» і «кредитор», «позивач» і «відповідач», «злочин» і «кара», «зміст» і «форма», «кількість» і «якість», «сутність» і «явище» тощо.

Виділення відносних понять має важливе значення для пізнання. Якщо ми маємо справу із співвідносними поняттями, то необхідно мати на увазі, що пізнання одного предмета неможливе у відриві від другого, співвідносного до нього. Так, не можна розібратися у природі надбудови, не досліджуючи економічний базис, не можна розглядати форму поза зв'язком зі змістом тощо.

5. Відношення між поняттями

У процесі пізнання і практики досить часто доводиться з'ясовувати відношення між тим чи іншим поняттями. Знання відношення між поняттями дає змогу не змішувати одні поняття з другими, вбачати у поняттях як спільне, так і відмінне, правильно користуватися поняттями у практиці мислення.

У логіці всі поняття розділяють на порівнянні і непорівнянні.

Непорівнянними називаються такі поняття, котрі відображають настільки віддалені предмети, що в їхньому змісті й обсязі немає нічого спільного. Наприклад, поняття «метал» і «право», «атом» і «держава», «норма права» і «рослина», «крадіжка» і «невагомість» непорівнянні.

Порівнянними називаються поняття, у змісті і обсязі яких наявне дещо спільне. Порівнянні є такі поняття: «право» і «мораль», «закон» і «указ», «договір» і «угода» тощо.

Розділяючи поняття на порівнянні і непорівнянні, треба мати на увазі, що абсолютно непорівнянних понять взагалі немає. Будь-які два поняття, наприклад, «право» і «місяць», мають не тільки відмінне, а й спільне. Таким спільним для них є логічна форма, яка дає змогу відносити їх до однієї й тієї ж форми мислення -- поняття. Але якщо у логіці говорять про поняття порівнянні й непорівнянні, то мають на увазі зміст і обсяг понять, а не логічну форму. Порівнянні поняття бувають сумісні й несумісні.

Сумісними називаються поняття, обсяг яких цілком або частково збігається. Зміст сумісних понять різний, але деякі ознаки їх можуть бути спільними.

Несумісними називаються поняття, обсяг яких не збігається в жодній своїй частині. Зміст несумісних понять не тільки різний. Тут видові ознаки одного поняття виключають видові ознаки другого. Але родова ознака несумісних понять є спільною.

Серед сумісних понять розрізняють три види відношень 1) відношення тотожності, 2) підпорядкування і 3) перехрещення.

6. Задачі.

А) Потберите понятия противоположные и противоречащие данным.

1) Большой маленький небольшой.

2) Правда ложь неправда.

3) Гармоничный хаосный негармоничный.

Б) Найдите понятия, отношения между которыми соответствовали бы приведенным графическим схемам.

А - студенты

В - Економисты

С - юристы

Д - Менеджеры

А - преступление

В - Киев

С - убийство

А -Право

В - Конституция

С - Законы

Д - Служебная инструкция

В) Сделайте вывод из посылок. Если он с необходимостью не следует, то объясните почему, какие правила нарушены.

- лица совершившие служебный подлог, привлекаются к уголовной ответственности по ст. 172 УКУ. Л. Не совершил служебный подлог.

В силлогизме должно быть 3 термина P, S, M.

S - менший термин

P - больший термин

M - средний термин

В данном предложении:

Л. - S

Лица - P

Служебный подлог - М

P - M

S - M

_____

S - P

Заключение не демонстративное (Вывод не следует с необходимостью).

Г) Найдите посылки и заключение условно-категорического силлогизма. Определите модус. Следует ли заключение с необходимостью.

- судья не может участвовать в рассмотрении дела, если он не является потерпевшим. Судья Л. Потерпевший, поэтому он не может участвовать в рассмотрении этого дела.

Условно-категорическим силлогизмом называется умозаключение, в котором одна из посылок - условное, а другое - посылка, и заключение - категорические суждения. В условно-категорическом силлогизме имеются 4 модуса, которые исчерпывают все возможные комбинации посылок.

В данном предложении модус является отрицающим.

А В, ¬ В

_________

¬ А