План

Вступ

1. Загальна характеристика поняття.

2. Дефініція (визначення) та поділ (класифікація) понять. Роль логічних правил дефініції та поділу в юриспруденції.

3. Задачі.

Висновок

Література.

Вступ

Думки можна поділити на класи залежно від типу їхніх логічних форм. Основними з цих класів є думки, які називаються поняттями, судженнями та умовиводом. Логічну форму думки можна розглядати як змістовну характеристику міркування в тім розумінні, що кожна з них у логіці розглядається як відповідний спосіб фіксації в мисленні інформації про предмети і явища. Наприклад, візьмімо таку думку: «Злочин - це суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), що кваліфікується законом як кримінально каране діяння». З одного боку, маємо конкретний зміст думки, тобто, що собою являє «злочин». Цей зміст не залежить від форми думки, яку можна представити у вигляді: «щось про щось стверджується». З іншого боку, відношення між предметом думки й ознакою предмета думки є тим змістом, що цікавить логіку як науку, яка вивчає способи утримання незмінними оцінки думок.

Будь - які за змістом думки можуть мати однакову форму побудови. У таких думках різні предмети фіксуються єдиним способом.

Поняття - це думка, в якій узагальнені в клас та виділені з певної множин предмети на основі сукупності суттєвих ознак, які загальні тільки для цих виділених предметів.

Слово «предмет» застосовується тут у широкому розумінні. Предметом думки називається будь-який об'єкт, на якого спрямована наша думка. Це можуть бути речі, їхні властивості, дії, відношення між ними тощо. Вони можуть дійсно існувати чи бути тільки уявними. Але навіть якщо об'єкт нашої думки уявний, він усе-таки існує як предмет нашої думки.

У поняттях предмети узагальнюються та виділяються на основі системи ознак.

Ознака - це те, у чому предмети схожі одних з одним, або те, чим вони відрізняються один від одного, тобто це - наявність чи відсутність властивості у предмета або відношення між предметами.

1. Загальна характеристика поняття

Поняття є найпростішою формою теоретичного пізнання (мислення). Воно в загальному вигляді відбиває властивості предметів і явищ, відбиває (називає, позначає) предмети в їх вагомих сутнісних ознаках. Ознаками, у свою чергу, є певні властивості предметів, завдяки яким вони є подібними чи відрізняються. Мовним еквівалентом поняття взагалі є окреме слово або словосполучення, що вказує на якийсь один предмет, їх окремий клас, певну ознаку предмета, наприклад: «викладач», «маркетолог», «фінансист», «релігія», «кандидат у майстри спорту», «добрий», «розумний», «цінні папери», «закон», «формальний лідер» тощо. Разом з цим наука більш схильна розглядати у якості понять теоретичні інструментарії мови - терміни, які доведені до певної раціональної досконалості, завершеності, наприклад «есенція», «демократія», «тиранія», «охлократія», «громадянська суспільство» тощо.

Поняття (слова та словосполучення) утворюються шляхом таких розумових процесів:

аналіз - розумове розчленування предметів на складові, виділення в предметі окремих властивостей (при цьому кожний отриманий компонент і окрема якість називається окремим словом-поняттям);

синтез - зворотній процес об'єднання складових предмета у ціле;

порівняння - встановлення подібності або розбіжності предметів за суттєвими чи несуттєвими ознаками;

абстрагування - виділення в предметі певних суттєвих ознак - при цьому увага від несуттєвих відвертається;

узагальнення - розумове об'єднання окремих предметів у певне поняття.

Перераховані вище логічні прийоми використовуються при формуванні нових понять як у науковій діяльності, так і при опануванні знаннями в процесі навчання.

Об'єм та зміст поняття, види понять, взаємини між ними

Логіка встановлює дві базові найважливіші параметральні характеристики поняття - його ОБ'ЄМ і ЗМІСТ - знання саме цих ознак буде вкрай важливе для розуміння всього подальшого курсу лекцій.

Об'єм поняття означає сукупність предметів, які узагальнюються під даним поняттям. Іншими словами об'єм - це клас (кількість) предметів, які мисляться під даним поняттям. Наприклад, об'єм поняття «студент» включає всіх студентів, які жили, живуть та будуть жити; поняття «конституція держави» включає всі конституції держави, які існували, існують та будуть існувати; поняття «водойма» - всі водойми, які… і т. д.

Зміст поняття - це сукупність суттєвих властивостей, які притаманні відображеному у даному понятті класу предметів.

Іншими словами, якщо ми хочемо визначити об'єм поняття, ми мусимо відповісти на питання «Скільки таких об'єктів існує?», а якщо хочемо визначити зміст - відповісти на питання «Яке воно є?» або «Чим воно є?».

Таким чином зміст поняття:

«студент» - людина, яка навчається у вузі, оволодіває системою знань за певним фахом;

«конституція держави» - базовий закон держави, який юридично закріпляє систему державних органів, права і обов'язки громадян;

«водойма» - ємність з водою;

«референта група» - сукупність людей, з поглядами яких суб'єкт узгоджує свої вчинки.

Як бачимо, між змістом та об'ємом поняття існує зворотній діалектичний взаємозв'язок - чим більшим є об'єм, тим меншим є зміст поняття і навпаки.

Поняття	Об'єм	Зміст
Українець	Загальний Всі представники національності «українець» які жили, живуть та будуть жити.	Носій певного і конкретного етносу, численних унікальних національних ознак.
Слов'янин	Загальний Всі словяни та слов'янізовані народи взагалі - українці, поляки, серби, хорвати, болгари, росіяни, македонці тощо.	Люди з певним загальним етнічним минулим.
ВУЗ	Загальний Всі вузи які існували, існують та будуть існувати.	Учбовий заклад, в якому студенки мають змогу отримувати вищу освіту.
ДонДУУ	Одиничний

Вищій учбовий заклад, який має певний профіль, певну адресу, певний професорсько-викладацький склад, певну унікальну структуру і т. д.

Як бачимо, за об'ємом поняття «українець» менше, а «слов'янин» - більше, за змістом - навпаки, зміст поняття «слов'янин» менший за зміст поняття «українець». Так само поняття «Вуз» значно менше поняття «ДонДУУ» за змістом, але значно більше за об'ємом.

Види понять за об'ємом і змістом

В залежності від об'єму, поняття можуть бути пустими, одиничними та загальними.

· Пустими називаються поняття, об'єми яких не включають жодного реального предмета, явища, події - «вічний двигун», «кентавр», «еліксир молодості», «машина часу», «Донецька державна академія управління» тощо.

· Одиничним є поняття, об'єм якого включає лише один предмет, явище або подію. Це, як правило, власні назви - «Афіни», «Найбільше місто в світі», «Фундатор формальної логіки», «Сучасний президент України» тощо.

· Загальними є поняття, об'єм яких включає понад один предмет - «країна», «студент», «наука», «місто», «менеджмент», «сервіс», «грамотний» тощо.

Серед загальних понять виділяють реєстровані і нереєстровані. Реєстрованими є поняття, в яких кількість предметів піддається реальному обліку - «твори Т.Г. Шевченка», «міста України», «мер міста». Нереєстровані поняття не піддаються обліку - «людина», «зірка», «крапля», «тварина» тощо - їх перелічити в принципі неможливо.

Крім цього, до числа загальних належать також універсальні поняття, об'єм яких настільки значний, що його неможливо перевищити. До таких понять належать, наприклад, філософські категорії «час», «простір», «рух», «Всесвіт», «матерія», «свідомість» та інші.

У свою чергу за змістом формальна логіка виділяє вісім видів понять, які для зручності поєднані у чотири пари:

Конкретні - абстрактні;

Позитивні - негативні;

Відносні і безвідносні (парні і непарні);

Сукупні і несукупні

· Конкретними є поняття, які називають предмет або явище - «книга», «гроза», «Хомутенко Микола Григорович», «ДонДУУ», «менеджер», «колектив», «конституція» тощо.

· Абстрактні поняття називають (від лат. Abstractio - «відволікання») не предмет, а окремі його властивості. Вони відволікаються від предмета власне і зосереджуються на його якостях - «доброта», «успішність», «краса», «червоний», «недбалий», «начитаний» тощо.

· Позитивними називають поняття, в яких відбиваються присутні в предметі ознаки або вказується на предмет як на наявний - «учень», «освічений», «лідер», «порядок», «добрий», «банк», «статистика», «етикет», «правосвідомість» тощо.

· Негативними є поняття, в яких наявність ознаки заперечується - «недобрий», «неграмотний», «малокультурний», «небілий», «неосвічений», «неправомірний» тощо.

· Відносні (парні) - поняття, які мають органічну єдність і не можуть мислитися окремо - тоді вони втрачають смисл - «батьки - діти», «право - ліво», «начальник - підлеглий», «верх - низ», «південний полюс - північний полюс» і т.ін.

· Безвідносні (непарні) поняття мисляться поза всяким зв'язком і не мають логічної пари - «троянда», «лопата», «книга», «студент ДонДУУ», «економіст», «підприємець» тощо.

· Сукупні поняття називають групу, клас однорідних предметів як одне ціле - «композиція», «колекція», «стадо», «отара», «колектив», «сузір'я», «група», «табун» і т. ін.

· Несукупні показують предмет, який може мислитися в однині - «водій», «студент», «професор», «спортсмен» тощо. Таким чином кожне поняття може бути характеризоване з позицій об'єму і змісту. Наприклад:

«Колектив» - загальне за об'ємом, конкретне, непарне, сукупне і позитивне поняття;

«Радіостанція» - загальне об'ємом, конкретне, позитивне, непарне, несукупне поняття;

«Добрий» - загальне за об'ємом, абстрактне, позитивне, парне, несукупне поняття.

Взаємовідношення між поняттями

Відзначимо, що у різних понять бувають загальні ознаки - те, що їх об'єднує або відзрізняє. Скажімо «студент» і «спортсмен» мають загальну ознаку - це люди і різні ознаки - сфери діяльності. Якщо у понять немає загальних ознак, то їх називають непорівняними. Такими є, скажімо, поняття «герань» та «доменна піч» - відносин між ними бути не може. У свою чергу, поняття, які мають загальні ознаки називають порівнюваними. Вони бувають сумісними - об'єми їх повністю або частково співпадають і несумісними - об'єми їх не співпадають в жодному з елементів.

Між сумісними поняттями можуть бути такі відносини:

тотожність (рівнозначність) - їх об'єми повністю співпадають, наприклад: «Аристотель» = «Стагирит» = «Творець формальної логіки»; «М.В. Гоголь» = «Український письменник, який написав твір «Мертві душі»; «юрист» = «правознавець»;

перетину (часткового співпадіння) - об'єми частково співпадають: «студент», «поет», «спортсмен» - може бути одна і та ж людина;

підлеглості (субординації) - об'єм одного поняття повністю входить до об'єму іншого, але менше його - в такому випадну більше за об'ємом називається родовим, а менше - видовим поняттям. Наприклад: «студент» - «заочник», «викладач» - «викладач логіки», «дерево» - «дуб»; «менеджер» - «менеджер у непромисловій сфері» тощо. Між несумісними поняттями є такі види відносин:

співпідлеглість - декілька видових понять входять до одного родового поняття, їх об'єми не перетинаються і не співпадають. Наприклад: «Людина» - «чоловік», «жінка»; «Вчений» - «аспірант», «кандидат наук», «доктор наук»;

протилежними називають поняття, одне з яких має певні ознаки, а інше ці ознаки заміняє на протилежні: «біле» - «чорне», «добрий» - «злий»;

у протиріччі знаходяться поняття, які просто заперечують ознаки одне одного, не замінюючи їх на інші - «чорне» - «не чорне», «добрий» - «не добрий», «розумний» - «нерозумний»;

Для полегшення сприйняття цих даних представимо їх графічно при цьому об'єм понять у логіці відображається у вигляді кіл (так званих «кругів Ейлера»).

Обмеження та узагальнення поняття

У повсякденному житті, у спілкуванні ми не завжди маємо на увазі весь обсяг понять, скажімо, коли говоримо «місто», «держава», «наука», «людина», «закон», «товар». Ми маємо на увазі, як правило лише частину об'єму цих понять:

Місто > місто Київ

Держава > українська держава,

Наука > наука логіка,

Людина > людина-соціолог,

Закон > моральний закон,

Товар > продовольчий товар

Таким чином ми подумки здійснюємо перехід від поняття з більшим об'ємом (родового) до поняття з меншим об'ємом (видового). Ця дія має назву обмеження поняття. Вона відбувається за рахунок того, що ми до родового поняття додаємо певну видоутворюючу ознаку - це слово написане вище курсивом. Таким чином: обмеження - логічна операція переходу від родового поняття до видового шляхом додавання до родового поняття видоутворюючої ознаки. Протилежна логічна операція має назву узагальнення - це перехід від видового поняття до родового шляхом відкидання від нього видоутворюючої ознаки.

Наприклад:

Студент ДонДУУ > студент;

Місто Донецьк > місто;

облігація > цінний папір;

юрист > адвокат;

колектив > група

Граничною межею узагальнення є філософські категорії - гранично загальні універсальні поняття, які відбивають найбільш суттєві, закономірні зв'язки і відносини дійсності і пізнання - «матерія», «рух», «простір», «час», «істота», «ідеальне», «свідомість» і т.ін. Наприклад: людина > примат > тварина > жива істота > істота.

Визначення і поділ понять, прийоми, подібні до визначення

Нам вже відомо, що базовими характеристиками поняття є його об'єм і зміст. Розкриваючи зміст поняття (пояснюючи сутність предмета, розказуючи, чим цей об'єкт є), людина тим самим дає визначення цьому поняттю. Визначення (дефініція) є логічною операцією, яка розкриває зміст поняття або встановлює значення терміну.

У визначенні виділяють дві частини - поняття, яке визначається (definiendum - Dfd) і поняття, яке його визначає - власне, визначення (definienсе - Dfn). Логіка розрізняє реальні та номінальні визначення. За допомогою номінальних (від лат. numen - ім'я) до науки вводяться нові терміни замість складних описів предметів. Наприклад: «Флорою називають видовий склад рослин, які ростуть на певній території».

Реальні визначення, на противагу номінальним, значно частіше зустрічаються у повсякденному житті і трудовій діяльності - за допомогою них людина пояснює зміст звичайних понять. Проте ми доволі часто зустрічаємося в житті з випадками, коли людина, наприклад, менеджер з продажу товарів, не в спромозі чітко визначити зміст поняття, дати йому зрозуміле визначення - це призводить принаймні до неточностей, непорозумінь, перепитувань, затримок часу, невірних дій. Саме тому логіка встановлює правила визначення. Розглянемо їх докладніше.

2. Дефініція (визначення) та поділ (класифікація) понять. Роль логічних правил дефініції та поділу в юриспруденції

Поняття, зміст якого потрібно розкрити, називається визначуване (дефінієндум); поняття, яке розкриває зміст визначуваного поняття, - визначаюче (дефінієнс).

Специфічною особливістю права є вживання понять, що строго визначені. У правових науках точне визначення понять має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Якщо, наприклад, у кримінальному праві не буде точних визначень понять «вина», «співучасть», «необережність» тощо, це може привести до помилкового тлумачення цих понять, до неправильного розуміння відображених у них явищ, а отже, до помилок суду та слідства.

Розкриваючи головне про предмет, визначення дозволяє виділити цей предмет, відрізнити його від інших предметів, остерігає від плутанини у міркуваннях.

Існують різні основи для розрізнення визначень. Залежно від призначення визначення поділяють на реальні та номінальні.

Реальним називається визначення, яке розкриває суттєві та загальні ознаки визначуваного поняття. Наприклад, «Касаційна інстанція - суд, що розглядає справи за касаційними скаргами і поданнями на вироки й ухвали суду першої інстанції, які не набрали законної сили».

Номінальним називається визначення, за допомогою якого замість опису будь-якого предмета вводиться новий термін, пояснюється значення терміна, його походження тощо.

Реальні та номінальні визначення різняться за своїми завданнями: розкрити суттєві ознаки предмета чи пояснити значення терміна.

Поняття - одна з форм мислення, за допомогою якої пізнають сутність явищ, процесів, узагальнюють їх істотні ознаки. В поняттях предмети і явища дійсності відображаються в узагальненій абстрактній формі. Елементами змісту поняття виступають істотні для того чи іншого класу предметів і явищ, їх загальні риси, властивості.

1.Відношення рівнозначності (тотожності)

А Тарас Шевченко В автор «Кобзаря»

О.! Ф '

-

ІІ

о і о - <

с

§

Зміст поняття складають всі його елементи, які можуть бути виділені у вигляді окремих понять. Зміст поняття в певній мірі співпадає з його визначенням. У ньому можуть мислитися або ознаки однієї категорії речей, явищ дійсності, або ознаки предметів інших категорій, наприклад, категорій речі, властивості, відношення, часу, простору і т. д.

Обсяг поняття - це всі інші поняття, для яких воно служить ознакою, головною їх частиною. Якщо «А» це людина, то обсяг цього поняття можна позначити символами Аа (росіянин), Ав (українець), Ас (англієць) і т. д.

Зміст і обсяг поняття регулюються законом оберненого відношення: чим ширше зміст поняття, тим вужче його обсяг, и, навпаки, чим ширше зміст поняття, тим вужче його обсяг. Якщо зміст поняття А знаходиться в змісті поняття В, то це останнє поняття знаходиться в обсязі першого, і навпаки, якщо поняття В міститься, в обсязі поняття А, то останнє становить частину змісту першого. Тобто Зміст поняття дає уявлення про його смислове значення, а обсяг - про його предметне значення. У цьому суть закону оберненого відношення між обсягом і змістом поняття.

2. Відношення між поняттями за обсягом.»

У відношеннях між поняттями насамперед розрізняють порівнянні і непорівнянні поняття.

Порівнянними називаються поняття, що мають якісь спільні ознаки, які дозволяють зіставляти ці поняття. Наприклад, «менеджмент» і «маркетинг». Названі поняття відносяться до одного і того самого роду діяльності - управління.

Непорівняними називаються поняття, які не мають спільних ознак, а тому порівнювати такі поняття неможливо. Наприклад, «банк» і «тролейбус». У порівняних поняттях обсяги повністю або частково збігаються, а в непорівняних обсяги не мають жодної спільної ознаки. Звідси випливає, що в логічних відношеннях можуть перебувати тільки порівняні поняття. Порівняні поняття бувають сумісними або несумісними

Сумісними називаються поняття, обсяги яких повністю або частково збігаються. Існує три види відношень за сумісністю: рівнозначність (тотожність), перетин (перехресність, частковий збіг обсягів) і підпорядкування (субординація). Несумісними називаються понятгя, обсяги яких не мають жодного спільного елементу. Існує тритипи відношень між несумісними поняттями: співпідпорядкування (обсяги таких понять включаються до обсягу родового поняття, є його різними видами), протилежності (обсяги таких понять виключають один одного), протиріччя (обсяги таких понять повністю вичерпують обсяг родового для них поняття, а зміст одного з них заперечує зміст іншого).

Основні види понять

Пусті Непусті Позитивні Негативні Абсолютні Відносні Абстрактні Конкретні Реєструючі Нереєструючі Одиничні Загальні Сумісні Несумісні Щоб відрізнити поняття і встановити їх приналежність до того чи іншого класу, слід використовувати методи:

аналізу, тобто мисленого розчленування змісту предмета та його складових властивостей, ознак;

порівняння, тобто встановлення подібності і відмінності між предметами, що розглядаються;

синтезу, тобто мисленого поєднання ознак та властивостей предмета, які відображаються в змісті поняття;

абстрагування, тобто виділення з усієї сукупності ознак предметів єдності найбільш істотних ознак, що становлять зміст поняття;

узагальнення, тобто пошуку широкого кола ознак, що мають різні види предметів, які відповідають утворюваному поняттю (фактично ця дія подібна до абстрагування і пов'язана з нею).

Поділ понять

Логічна операція, що розкриває обсяг поняття, називається поділом поняття. Поняття, обсяг якого розкривається, називається діленим поняттям. Ознака, за якою здійснюється поділ, називається основою поділу, а поняття, одержані в результаті поділу, членами поділу. Залежно від кількості членів поділу розрізняють поділ двочленний, тричленний і багаточленний. Серед двочленного поділу виділяють дихотомію (від грец. dicha - два і tome - поділ, розтин, тобто поділ на дві частини), що являє собою поділ обсягу діленого поняття С на два суперечних поняття - А і не_А: швидкий - нешвидкий, збитковий - незбитковий і т. д.

Особливим видом поділу є класифікація. Від звичайного поділу класифікація відрізняється тим, що в ній поділ здійснюється за істотною, корінною ознакою, а члени поділу займають постійне і чітко фіксоване місце. Прикладом класифікації може служити періодична система хімічних елементів Менделєєва.

Узагальнення і обмеження понять

Узагальнення поняття - логічна операція, що полягає в переході від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обсягом. Наприклад: НАУ -> Вищий навчальний заклад -> Навчальний заклад. Узагальнювати поняття можна до категорій - понять з гранично широким обсягом. Формула узагальнення:

Aab ->Аа ->А

Обмеження поняття - логічна операція, у процесі якої переходять від понять з більшим обсягом до понять з меншим обсягом. Наприклад: Навчальний заклад - «Виший навчальний заклад ->НАУ. Обмежувати поняття можна до індивідуальних (одиничних) понять бо далі буде вже не обмеження, а розчленування цілого на частини, оскільки обсяг понять складається лише з одного елемента. Формула обмеження: А - «Аа - «АаЬ

Визначенням, або дефініцією, називається логічна операція, що розкриває зміст поняття. Наприклад, «Холдингова компанія - це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній». Поняття, зміст якого визначається, називається визначуваним поняттям (definiendum, скорочено - Dfd), а поняття, за допомогою якого розкривається зміст визначуваного поняття, визначаючим поняттям (definience - DfiiJ.

Логіка пропонує декілька видів визначень

Явні визначення задаються конструкцією Р є Q, де Р - дефінієндум, a Q - дефінієнс. Відрізняють три види тих визначень.

По-перше, це атрибутивні визначення, в яких видовою ознакою є властивість предмета, що визначається. Наприклад, «Афоризм - це короткий влучний оригінальний вислів, що зробився усталеним».

По-друге, це генетичні визначення, в яких видовою ознакою є спосіб походження, створення, конструювання предметів. Наприклад, «Гібрид - це статеве потомство від схрещування двох організмів з різною спадковістю».

По-третє, це операційні визначення, в яких є вказівка на операцію, шо допомога з розпізнати ті чи інші предмети. Наприклад, «Бісектриса - пряма лінія, що проходить через вершину кута і ділить його на дві однакові частини».

Правила явних визначень:

співмірності (за обсягом Dfd = Dfh);

заборони тавтологій (Dfd і Dfh не можна виражати однаковими словами);

однозначності (Dfn повинне бути чітким, ясним, неметафоричним, небагатозначним);

несуперечності (не можна визначати Dfd через відсутність у нього певних ознак).

Неявні визначення передають смисл деякого терміну через систему його відношень до інших термінів у певному контексті.

По-перше, це контекстуальні визначення, в яких контекстом виступає звичайний уривок якого-небудь тексту. Наприклад, «Мистецтво довговічне, а життя людини коротке».

По-друге, це остенсивні визначення, які здійснюються за допомогою демонстрації предмета. Наприклад, «Ця книга є навчальним посібником з логіки».

По третє, це аксіоматичні визначення, в яких контекстом виступає сукупність аксіом деякої теорії. Наприклад, «Геометрія Евкліда виходить з того, що паралельні лінії ніде і ніколи не перетинаються».

Існують також номінальні і реальні визначення. Якщо у визначенні розкриваються тільки назва поняття, то воно називається номінальним. Якщо ж у визначенні розкриваються істотні ознаки предмета, то воно називається реальним.

3. Задачі

2. Дати аналіз дефініції (визначити, чи правильна вона, коли ні - то яке правило порушено): «Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння, що посягає на суспільний лад України».

Ця дефініція розкриває сутність поняття - злочин і відмежує його від інших понять.

Суб'єктом в цьому судженні є поняття «злочин», предикатом - «суспільне небезпечне діяння, що посягає на суспільний лад України». Зв'язка виражена словом «визнається».

Таким чином, ця дефініція є правильною.

3. Дати аналіз поділу (визначити, чи є він правильним, коли ні - то яке правило порушено): «Поняття поділяються на порожні (нульові), одиничні, загальні та конкретні».

Як відомо, щоб не припускатися логічних помилок при здійсненні поділу, треба керуватися відповідними правилами.

1. Поділ понять повинен здійснюватися за однією основою.

2. Поділ повинен бути співмірним, тобто сума обсягів членів поділу має дорівнювати обсягові поділюваного поняття.

3. Члени поділу повинні виключати один одного, тобто не мати спільних елементів.

4. Поділ повинен бути безперервним (поступовим), тобто члени поділу мають бути поняттями одного порядку загальності.

Даний поділ порушує 1 правило, так як якщо поняття поділяються за принципом реальності, то вони можуть бути також непусті, якщо за принципом того, чи містяться в поняттях ознаки разом з їх носіями чи ізольовано від них, то вони можуть бути абстрактними.

Тому цей поділ є неправильним.

4. Проаналізувати судження (визначити його вид і структуру):

«Кримінальні справи може розглядати тільки суд». Записати судження, несумісне з даним.

Це просте (а значить категоричне) загально стверджувальне судження.

Його суб'єктом є поняття «кримінальні справи», предикатом - їх властивість: «може розглядати тільки суд». За логічною lnd`k|m3qr~ це судження є достовірним, за змістом предиката - атрибутивним.

Судження, яке буде суперечити даному, можна записати так:

«Кримінальні справи може розглядати не тільки суд».

5. Формалізувати судження: «Якщо неправильна перша версія, то неправильна і друга (і навпаки)».

Вищевикладене можна записати за допомогою еквіваленції: тобто якщо перша версія вірна, то вірна друга - обидві частини істинні, або навпаки:.

6. Встановити дотримання основних принципів правильного мислення у міркуванні:

Всі студенти Національної академії внутрішніх справ України повинні стати юристами вищої кваліфікації.

Т. - студент академії.

Т. повинен стати юристом вищої кваліфікації.

Перше речення є загальностверджувальним: всі студенти повинні стати юристами. В ньому суб'єкт є розподіленим. Так як Т. входить до їх числа, то він теж повинен стати юристом.

Таким чином, це міркування є правильним.

7. За допомогою таблиць істинності визначити, чи є логічним законом така формула: А V А = А.

Подумаємо таблицю істинності:

№	А	А	А V А	А
п/
п
1	2	3	5	6
1	І	І	І	І
4	Х	Х	Х	Х

Так як значення стовпців 5 та 6 співпадають, то ця формула є

логічним законом.

Висновок

Логіка - це наука, яка вивчає закони і форми мислення.

Важко перелічити всі існуючі визначення поняття мислення. Загалом, є дві тенденції в перекручуванні змісту і обсягу цього поняття - надто вузьке визначення і надто широке. Першим різновидом надто широкого розуміння поняття мислення є ототожнювання його зі «свідомістю».

Другим різновидом надто широкого розуміння поняття мислення є те, згідно з яким до мислення відносять діяльність митця в процесі створення художніх образів, інтуїція, а іноді навіть деякі форми відображення високоорганізованих тварин - так зване предметне мислення тощо. Не абсолютизуючи це визначення, будемо виходити з того, що мислення - це вища форма активного відображення дійсності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому і узагальненому пізнанні істотних властивостей, зв'язків і відношень, предметів і явищ.

Іноді поняттю «мислення» надається надто вузьке значення. Загальновідомо, що до мислення відносять діяльність як розуму, так і розсудку. А «законами мислення», тими законами, які вивчаються формальною логікою, фактично вважаються закони мислення. Тому поняття мислення у визначенні предмета логіки використовується у вузькому значенні. Виходячи з цих обставин, очевидно, раціональніше вважати, що формальна логіка вивчає закони розсудкової діяльності людини

Є проблеми і щодо форм мислення. Оголосивши форми мислення (поряд із законами) предметом вивчення логіки, нечітко визначають, чому в центрі її уваги є саме поняття, судження і умовиводи, а не інші форми мислення. До того ж залишається не з'ясованим, які з цих форм є формами мислі (думки), а які - формами мислення, тобто руху думок. Деякі автори стверджують, ніби поняття і судження належать до форм думки (мислі), а умовивід - до форм мислення. Поняття, справді, більше тяжіє до форми думки, а судження - до форми мислення.

Поняття істинності характеризує думки, перед усім судження, а поняття правильності - зв'язки між думками у формі мислень.

Мислення - це зіставлення думок, пов'язання їх задля відповідних висновків.

Істинними є думки, які в принципі, загалом, відповідають дійсності за своїм змістом. У формальній логіці абстрагуються від проблеми відносності істини й розглядають думки як такі, за якими закріплене одне і лише одне логічне значення - або істина або хиба.

Правильне мислення - мислення, в якому одні думки (висновки) з необхідністю випливають з інших думок (засновків).

Метою пізнання є одержання істинних знань. Для того, щоб одержати такі знання за допомогою мислень, треба, по-перше, мати істинні засновки, а по-друге, правильно їх поєднувати, міркувати за законами логіки. При використанні хибних засновків припускаються фактичних помилок, а при порушенні законів логіки, правил побудови мислень роблять логічні помилки. Фактичних помилок, як і логічних, певна річ, треба уникати, що не завжди вдається. Що ж до логічних, то людина високої інтелектуальної культури може уникнути цих помилок, оскільки давно вже сформульовано основні закони логічно правильного мислення, правила побудови мислень і навіть осмислено типові помилки в мисленнях.

Як граматика вивчає форми слів та їх поєднань у речення, абстрагуючись від конкретного змісту мовних виразів, так і логіка досліджує форми думок та їх поєднань, відволікаючись від конкретного змісту цих думок.

Щоб виявити форму думки чи мислення, їх необхідно формалізувати.

Формалізація - побудова моделі, в якій змістовним думкам і мисленням відповідають формальні аналоги.

Формалізація дає змогу виявити загальні структури думок, сформулювати на цій основі загальні закони і правила мислення, завдяки чому можна змінити будь-яке змістовне мислення, фрагмент тексту чи й цілий текст відповідною системою формул.

Науки іноді поділяються на точні і неточні (останній термін використовується рідше). Цей поділ має умовний характер. Але якщо вдатися до нього, то формальна логіка явно тяжітиме до точних наук. Проте і в ній є багато «неточного», невизначеного, дискусійного. Тому інформація про подібні проблеми має велике значення для розвитку критичного, творчого мислення. Тим більше, що існує думка, ніби абсолютизація формально-логічних знань може спричинити схильність до догматизму.

Логіка ніколи не була нейтральною стосовно філософської боротьби. У логіці завжди існувало (й існує) чимало різноманітних шкіл і течій, котрі в залежності від розв'язання основного питання філософії групуються навколо двох напрямків: матеріалізму й ідеалізму

Послідовність мислення є необхідною умовою будь-якого пізнання, послідовним має бути не тільки наукове, а й звичайне щоденне мислення людини. Послідовність в характерною ознакою всякої справді наукової теорії і науки в цілому.

Література

1. Гетманова А.Д. Логика. - М., 1995

2. Конверський А.С. Логіка. - К., 1998

3. Тофтул М.Г. Логіка. - К., 1999

4. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. - М., 1982

5. Войшвилло В.К. Понятие как форма мышления. - М., 1989.

6. Торфул М.Г. Логіка. - К., 2003.

7. Щербін О.Ю. Логіка для юристів: Курс лекцій. - К., 2004

8. Гвоздик О.І. Логічні числення: принципи побудови та застосування в юриспруденції. - К., 2003

9. Курбатов В.И. Логика для юристов. - М, 2007

10. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для студентів юридичних факультетів. - К, 2004.

11. Ивлев Ю.В. Логика. - М., 2007