Філософія як світоглядна система

6

ПВНЗ

Європейський університет

Криворізька філія

Самостійна робота №1

з дисципліни «Філософія»

на тему:

"Філософія

як світоглядна система"

Виконала: студентка 2-го курсу групи Д - 072

Кривий Ріг

2008 р

План

1. Визначте особливості філософських знань. На яку потребу духу відповідає філософія?

2. Доведіть спільне та відмінне в релігії та філософії.

3. Як співвідносяться філософія та ідеологія? Чому філософія не може бути ідеологією?

1. Визначте особливості філософських знань. На яку потребу духу відповідає філософія?

Філософія це система певних знань про природу, суспільство, людину, процес її мислення, пізнання. Ці знання у порівнянні з природничими мають свої особливості. В чому вони полягають?

1. Філософські знання мають найбільш високий рівень узагальнення, в результаті якого виділяються спільні риси, ознаки, зв'язки, відношення речей і процесів, що мають місце в об'єктивному світі.

2. Філософські знання - це знання найбільш загальних проблем буття, а саме: світу, його єдності, людини, її походження, мислення, пізнання, розвитку суспільства тощо. Іншими словами, це знання загального в системі відношення “світ - людина - діяльність”.

3. Філософське знання - це таке знання, котре дає можливість з допомогою свого понятійного апарату адекватно відобразити рух і розвиток - біжучість всього існуючого.

4. Філософське знання складає теоретичну основу світогляду, з допомогою якого людина здатна відобразити цілісну картину світу в його багатоманітності.

2. Доведіть спільне та відмінне в релігії та філософії.

Релігія (благочестя, набожність, святиня) - є така форма світогляду, що ґрунтується на вірі в існування богів, священної основи (початку, джерела), що знаходиться за межею природного, недосяжного розумінню людини. Основна ознака релігії - віра у надприродне. Не кожна віра є релігійною. Існує і нерелігійна віра. Так, Костянтин Ціолковський вірив в те, що люди вийдуть у космос, побувають на місяці. Його віра базувалась на реальному науковому передбаченні. Релігійна віра має ілюзорний характер. Якщо надприродне суперечить у свідомості віруючих чуттєвому сприйманню матеріального світу, то надприродне не підлягає перевірці. Так пояснюється той факт, що в багатьох віруючих наукові знання про реальний світ поєднуються у свідомості з вірою у Бога, надприродні сили. Звідси, основною ознакою релігійного світогляду є не просто наявність у свідомості людей образів надприродних сил та істот, образи можуть існувати і в свідомості людей нерелігійних, а віра в реальне існування надприродних сил, істот, властивостей або відносин.

Природа релігійного світогляду складна і вимагає ретельного вивчення. У минулому оцінка релігійного світогляду значно спрощувалась, зводилась до простої системи неосвіченості уявлень про світ і людину, тоді як релігія ~ певне явище духовної культури, форма ідеології, що має соціальну природу та функції. Так, Російська православна церква надає значної уваги історії та патрології опису та вивченню пам'ятників церковного зодчества, іконографії, церковної писемності, постійно та повсюдно здійснює ремонт та реставрацію архітектурних ансамблів (стародавніх монастирів Данілова, Введенсь-кої досвідної Пустелі та ін.), бере участь у русі релігій за мир, у перемаганні екологічної кризи, проповідує милосердя, сприяє моральному очищенню особистості. Активно діє в суспільстві і Українська православна церква. Християнство вчить: усі люди народжуються рівними, усі призначені до сумлінної праці й мають рівні права на блага життя. За вченням священного Писання, злодії, п'яниці, зло-мисники, хижаки царства Божого не успадкують. Отже, церква підносить працю у ранг важливої моральної доброчесності та високо звеличує її у категорії етичних цінностей. Але у релігійному світогляді можуть відбуватися і зовсім інші настрої, ідеї: фанатизм, ворожнеча до людей іншої віри. Прикладів такої ворожнечі можна навести багато: події в Нагірному Карабасі, Баку, Ташкенті, Душанбе тощо. В сучасних умовах немає підстав однозначно оцінювати соціально-політичну роль релігійних поглядів.

Релігія тісно зв'язана з філософією. Близькість їх полягає в суспільно-історичних формах світогляду, вирішенні аналогічних завдань світорозуміння і впливу на свідомість та поведінку людей. Та між релігією і філософією є і суттєві відмінності. По-перше, релігія ділить світ на земний, природний та небесний, надприродний. Філософія виходить із єдності об'єктивного природного світу. По-друге, в релігійній свідомості відбиття земного та небесного світу здійснюється за допомогою надприродних образів. Об'єктивний світ у філософській свідомості відбивається способом загальних понять. По-третє, релігійний світогляд основну увагу приділяє людським занепокоєнням, надіям, пошуку віри. Філософський світогляд - інтелектуальним аспектам. Прагнення людей до знання обумовило потребу в філософії. Проблемою виникнення філософії цікавились уже античні філософи. Різні аспекти проблеми привертали увагу Платона та Арістотеля, Діогена Лаертія та Олімтодора. За Платоном, початок філософії - у здивуванні. У Платонівському діалозі «Тее-тет» підкреслюється, що філософу притаманно відчути здивування. А здивування і є початком філософії. Що стосується питання виникнення філософії, то відповідь можна знайти в Арістотеля: філософія виникає із науки, як результат її розвитку, і виникає із міфології.

3. Як співвідносяться філософія та ідеологія? Чому філософія не може бути ідеологією?

Философия всегда имеет своей возможностью создание идеологии. Что такое идеология? Идеология - это совокупность искусственно создаваемых и задаваемых идеалов. Что такое идеалы? Идеалы - это цели, посредством сознания установленные и руководящие деятельностью человека. Философия же ориентирована на поиск целей. Она берет свое начало в культуре. И находит цели. Философия формирует идеологию, потому что дает ей цели.

Следствием философии И.Канта является идеология гражданского общества, основанного на праве. Для Канта гражданское общество - это люди, вышедшие из состояния несовершеннолетия, то есть дееспособные люди, такие которые осознают свои свободы, права и, конечно, обязанности.

Следствием русской религиозной философии является идеология православного общества (И. В. Киреевский, А. С. Хомяков - идея церкви, общины, соборности). Если нам поверить Н. А. Бердяеву, то по его словам славянофильство первая самостоятельная в России идеология.

Следствием философии К.Маркса, точнее сказать, последовавших интерпретаций марксова материализма явилась идеология тоталитарного государства, имевшая непосредственное выражение -- СССР.

Исторический опыт показывает, что опосредованно через внедрение идеологии в общественное сознание философские результаты могут быть использованы на практике, как во благо, так и во зло. Зло - это диктатура одной идеологии. Благо - это плюрализм идеологий с отрицанием любых форм шовинизма.

В СССР идеология правящего класса имела приоритет над философией. Люди, профессионально занимавшиеся «философией», часто оказывались больше идеологами, нежели философами. Для многих из тех, которые не испытывали чувства долга обслуживать господствующую идеологию, была мила древняя мысль: «Живи незаметно». И они уходили с головой, например, в логику или в методологию науки, или еще куда-нибудь подальше от марксизма-ленинизма. Интересно, что, даже, определения в советских философских словарях относили философию к содержанию идеологии.

Философ в стороне от политики, но под влиянием философии происходит формирование идеологии. Идеология для философии в каком-то смысле предмет создания. Так как со временем идеология, созданная философией, растворяется в культуре. А философия, повторяя сказанное выше, берет начало в культуре. Естественно, что культура богата не только философией и идеологией, но и другими родами деятельности сознания и тела. Так, что происходит некоторое развитие человечества, строго замкнутого круга здесь нет.

Философия - это универсальное средство для поиска целей. Философия находит цели, стремится их систематизировать. Политика превращает найденные философией цели в идеологию. Политическая пропаганда навязывает идеологию народу. Народ сопротивляется и разделяется на группы. Некоторые из этих групп принимают идеологию и следуют ей до конца. Другие отвергают и попадают под влияние другой идеологии. А про философию часто забывают. Либо ее забывают сами, либо ее помогает забыть политическая власть.

Реализация целей в практической жизнедеятельности, например, в политике, требует соблюдения определенных правил действия, т.е. правовых и моральных норм.

Выявлением и разработкой моральных норм занимается этика как философская дисциплина, тем же самым для правовых норм может заниматься философия права.

Норма - это средство для достижения цели. Следовательно, посредством норм существует идеология. Отсюда следует, что философия имеет приоритет перед идеологией, так как именно она, в качестве этики, выявляет и систематически разрабатывает нормы.

Итак, философия задает цели и средства, обеспечивая возможность появления идеологии.

Література

1. Аристотель. Метафизика. Соч. в 4-х томах, т. 1, М., 1976, стр. 66, 67, 68, 69, 71.

2. Гурина Мишель. Философия. Перевод с французского, М., 1998, стр. 119.

3. Гегель. Энциклопедия философских наук, т. 1, М., 1974, стр. 347, 402. 

4. Гегель. Лекции по истории философии. Соч. в 3-х томах, т. 3, М., 1976, стр. 66.

5. Гегель. Соч. в 3-х томах, т. 3, М., 1972, стр. 296.

6. Зотов А. Ф., Мельвиль Ю. К. Западная философия ХХ века. М., 1998, стр. 371.

7. Гумбольт Вильгельм. Избранные труды по языкознанию. М., 1984, стр. 230.

8. Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия. М., 1991, стр. 10.

9. Спиркин А. Г. Философия. Учебник для вузов. М., 2000.

10. Философский энциклопедический словарь, 2-е издание, М., 1989.

11. Конке В. А. Основы философии. М., 2000.

12. Філософія. Навчальний посібник, 2-е видання, перероблене і доповнене (за ред. І. Ф. Надольного), К., 2001.