Фiлософія позитивізму

Розвиток науки в дев'ятнадцятому столітті: освіта протягом позітівізма. Причини підстави, витоки, основні ідеї. Огюст Конт - фундатор позитивної філософії. Закон трьох стадій О. Конта, основні моменти закону. Послідовники ідей Конта: Д. Міль, Г. Спенсер.

Рубрика Философия
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 18.10.2008
Размер файла 20,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

10

Реферат на тему

Фiлософія позитивізму

ПЛАН

1. Формування та основні ідеї позитивізму.

2. Огюст Конт - фундатор позитивної філософії.

3. Послідовники Конта.

1. Формування та основні ідеї позитивізму.

Розвиток науки в XIX ст. (досягнення німецьких вчених -- Карла Вейєрштраса (1815--1897), Георга Кантора (1845--1918), Георга Рімана (1826--1866) -- в математи-ці, англійців Майкла Фарадея (1791 --1867), Джеймса Максвелла (1831--1879) та німця Германа Гельмгольца (1821 --1894) -- у фізиці, шведа Єнса Берцеліуса (1779-- 1848) і росіянина Дмитра Менделєєва (1834--1907) -- в хімії, англійця Чарльза Дарвіна (1809--1882) -- в біології), усвідомлення її значущості для промисловості та суспільного добробуту зумовили виникнення позитивізму -- філософської течії, головним предметом якої стало наукове знання, яке він називає «позитивним».

Позитивізм (франц. розіівт) -- умовний, позитивний, побудований на думці) -- філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, запере-чуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення.

Позитивізм протиставляє таке «позитивне» знання «метафізичному», або спекулятивному, яке виходить за межі фактів. Піп по тільки занурює філософію в наукову про-блематику, а намагається і розбудувати філософію на основі критеріїв науковості, характерних для природознавства (конкретних або точних наук). Позитивізм (філософія «по-зитивного» знання), який часто називають «філософією науки» -- одна з найвпливовіших течій останніх півтора століть. Видозмінюючись (від позитивізму до махізму і далі до неопозитивізму), він багато в чому визначив духовне обличчя людства сучасної епохи, яку характеризує розви-ток науки і техніки.

Теоретичним джерелом позитивізму є Просвітництво з його вірою у всемогутність розуму, в науково-технічний прогрес, а також англійський емпіризм Локка і Юма.

Основні ідеї та настанови позитивізму можна звести до таких тверджень:

1. Справжня наука не виходить за сферу фактів, за межі чуттєвого даного. Вона не гониться за невловими-ми першоосновами і першопричинами. Звідси бере поча-ток заперечення метафізики, яка не дотримується цієї ви-моги.

Наука, яка вивчає факти, є всемогутньою. Не існує меж науковому пізнанню.

Суспільство також підлягає науковому пізнанню. Нау-кою про суспільство є соціологія.

Розвиток науки і техніки, а також соціології є запо-рукою суспільного прогресу.

Під наукою позитивізм розуміє знання, побудоване на зразок природознавства. Вироблені природознавством кри-терії науковості та методи пізнання він розглядає як іде-ал науки.

Світогляд, який намагається вирішити основні про-блеми -- що таке світ, людина, що таке добро, прекрасне тощо, виходячи з наукового знання, називають сцієнтиз-мом (лат. зсіепііа -- наука). Позитивізм є типовим сцієн-тичним світоглядом. Сцієнтизм хибує тим, що намагаєть-ся звести існування людини до буття речі серед інших речей, не бачить специфіки людського існування (екзис-тенції), яку не можна зрозуміти, виходячи зі знання при-роди. В цьому сенсі сцієнтизм (і позитивізм як його різно-вид) є опонентом антропологічного (гуманістичного) сві-тогляду, який за вихідне обирає специфіку людського буття в світі. Виразниками антропологічної тенденції у філосо-фії наприкінці XIX -- XX ст. є філософія життя, феноме-нологія, екзистенціалізм та герменевтика. Наприкінці XIX -- протягом XX ст. опозиція сцієнтизму й антропо-логізму є однією з найважливіших у світовій філософії, культурі загалом.

2. Огюст Конт - фундатор позитивної філософії.

Засновником позитивізму є французький мислитель Огюст Конт. Йому належить 6-томний «Курс позитивної філософії», надрукований у 1830--1842 рр. Виступивши ідеологом науки, Конт не тільки високо підніс її статус, а й зробив її своєрідною релігією.

Підґрунтям концепції Конта є закон трьох стадій. На його думку, кожне з понять, і відповідно знання зага-лом, неминуче долає три такі стадії:

теологічну, або фіктивну, коли за явищами шукають надприродні сили -- божества тощо;

метафізичну, або абстрактну, коли за явищами вба-чають абстрактні сутності й сили -- субстанції, флогісто-ни тощо;

наукову, або позитивну, коли між явищами відкри-ваються незмінні закони.

Принципова відмінність позитивної стадії від попередніх полягає в тому, що явища не пояснюються через щось інше, потойбічне їм, а описуються через зв'язок з іншими явищами. В законі трьох стадій Конт правильно розпізнав тенденцію зростання ролі наукового знання в історичному розвитку суспільства. Однак він неправомірно надав цим змінам стадійності. Насправді знання фактів (за Контом, позитивне знання) завжди було притаманне людині, без нього неможлива практична діяльність. Поширення нау-кового знання в Новий час не привело до заперечення ре-лігії та філософії. Конт не вбачав своєрідності рілігії, мета-фізики і науки, відмінності їх функцій у суспільстві. Зага-лом закон трьох стадій хибує на «метафізичність» (на неправомірне, невідповідне фактам узагальнення), проти якої сам Конт так пристрасно боровся.

З двох типів наукових теорій -- описових, які встано-влюють закономірні зв'язки між явищами (фіксація за-лежності розширення металічного стержня від темпера-тури), і пояснювальних, які намагаються проникнути в сутність явищ (пояснення розширення стержня через атом-ну структуру речовини), Конт віддав перевагу описовому. Наука, на його думку, повинна відповідати на запитання «як?», а не «чому?». Цей вузький емпіризм є характер-ною рисою позитивізму на всіх етапах його розвитку. В ньому коріниться як сила (застереження проти викорис-тання в поясненні надуманих сутностей), так і слабкість (скептицизм, недовір'я до розуму, що сковує політ науко-иої думки).

Безсумнівною заслугою Конта є заснування соціології як окремої конкретної науки про суспільство. На його думку, знання про суспільство найпізніше долає метафі-зичну стадію, але час конкретної науки про суспільство вже настав. Основні розділи цієї дисциліни -- соціальна статика, що вивчає суспільні інституції, і соціальна дина-міка, що досліджує закони розвитку суспільства. Соціоло-гія, за його словами, є запорукою раціональної політики. Незважаючи на те, що соціологія Конта містить багато надуманого, здогад про необхідність конкретного вивчен-ня соціальних явищ і врахування набутого знання при управлінні суспільством був геніальним прозрінням ми-слителя.

Конт відомий також завдяки своїй класифікації наук, яку він здійснив за принципом сходження від простого до складного (пізніше без посилання на автора вона була ви-користана Ф. Енгельсом). Вона передбачає таку послідов-ність: математика, астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія, мораль. Це свідчить про те, що гуманітарним наукам (історії, юриспруденції, філології тощо) Конт не надавав особливого значення. Під наукою він розумів пе-редусім природознавство.

Філософії в системі Конта відводиться роль науки про науки, енциклопедичної суми наук, вірніше -- роль «слу-жанки науки». Вона зорієнтована тільки на наукову про-блематику (класифікація наук, упорядкування наукового знання в цілісну систему, дослідження методів наукового пізнання). Філософія не здобуває свій матеріал самостійно, а отримує його через конкретні науки. Позитивізм спричи-нив нігілістичне ставлення до філософії, бо звужена до ролі «служанки науки», філософія приречена на втрату вла-сного вагомого слова й у сфері наукового знання.

Конт фактично зігнорував світоглядну функцію філо-софії. Проблеми місця людини в світі, сенсу людського життя та ін., які виводять філософію за вузькі межі нау-кової проблематики, є духовно чужими позитивізму. Об'-єктивно філософія Конта сприяла виокремленню філосо-фії науки в окрему галузь філософського знання. В цьому безсумнівна його заслуга. Справедливо його вважають і засновником соціології як конкретної науки.

3. Послідовники Конта.

Ідеї Конта були підхоплені англійським філософом Джоном-Стюартом Міллем (1806--1873), який став відо-мим завдяки праці «Система логіки». Мілль -- принци-повий емпірик, він навіть математичні й логічні принци-пи вважав індуктивними узагальненнями, які мають тіль-ки вірогідний характер. Він проголошував ідею свободи особи, стверджував, що свободі кожного поставлено межу тільки в свободі іншої особи. Відмінність людей, різнома-нітність характерів -- благо для суспільства. Мілль од-ним з перших теоретично обґрунтував необхідність захисту права меншості в парламенті. Демократія, щоб не пе-ретворитись на тиранію, повинна брати до уваги інтереси не тільки більшості, а й меншості.

В етиці Мілль був послідовником англійського філософа-утилітариста Єремії Бентама (1748--1832). Засадою утилітаризму є прагнення до максимально можливого щастя для якомога більшої кількості осіб за мінімуму страждання. Погляди Мілля вплинули на американського філософа, засновника прагматизму Чарльза Пірса (1839--1914) і на Г. Спенсера.

Одним з найвідоміших позитивістів «першої хвилі» є англійський мислитель Герберт Спенсер (1820--1903), ба-гатотомна «Синтетична філософія» якого користувалася великою популярністю в середовищі науково-технічної ін-телігенції другої половини XIX -- початку XX ст Проблема співвідношення науки і релігії є актуаль-ною для кожної з історичних епох і кожна з них вирішує її по-своєму. В другій половині XIX ст. під впливом на-укових відкриттів, особливо дарвінізму, зокрема вчення про походження людини, які брали під сумнів традиційні релігійні уявлення, особливої гостроти набула проблема співвідношення науки і релігії. Позитивізм, що виступав як філософія науки, змушений був дати відповідь на це питання.

Конт заперечував традиційну релігію, намагався на її місці утвердити щось на зразок «позитивної релігії» з культом Людства. Це відповідало ранньому позитивізму. Серйозне теоретичне обґрунтування співвідношення науки і релігії з позиції позитивізму дав Спенсер, ствер-джуючи, що існуючі релігії не дають зрозумілої відповіді па питання про першооснову всього сущого. Розумом не можна збагнути створення світу з нічого. Всі релігії, зре-штою, визнають, що першопричина світу є таємницею, яку неможливо осягнути. Але в такому ж відношенні до пер-шооснови, на його думку, перебуває і наука. Поняття матерії, простору, часу (зокрема їх подільність до безкінечності) так само мало збагненні, як і релігійний Абсолют. Це визнання незбагненності, непізнаваності Абсолюту (першооснови) і споріднює, на думку Спенсера, релігію та науку. Релігія не повинна тільки претендувати на позитив-не знання про Абсолют (тобто бути наукою про Бога), а наука не повинна виходити за межі позитивного знання. Реальність, яка прихована за явищами, людині не відома і завжди буде такою. Тому, на його думку, суперечка нау-ки і релігії, а також матеріалістів і спіритуалістів (так за англійською традицією називають ідеалістів) є безплід-ною. В розумінні філософії Спенсер іде за Контом, зами-каючи її в межах наукової проблематики. Філософія ми-слиться більш узагальненим знанням порівняно зі знанням конкретних наук. Така філософія, хоча й не є сумою конкретних наукових знань, а їх узагальненням, принципово не відрізняється від науки.

Спенсер увійшов в історію філософії як творець концепції еволюції. Почав розробляти її за кілька років до опублікування в 1859 р. «Походження видів» Дарвіна, який, безперечно, вплинув на його погляди. На думку Спенсе-ра, еволюція є універсальним явищем. Всесвіт, біологіч-ний світ і окремі організми, суспільство і окремі соціаль-ні явища підлягають певним еволюційним змінам. Він на-голошував на трьох важливих моментах еволюції:

Перехід від відокремленого стану елементів до зв'я-заного (інтеграція, або концентрація). Перш ніж розвива-тись, система повинна утворитись.

Диференціація, тобто перехід від однорідного стану до різнорідного. Йдеться, зокрема, про спеціалізацію орга-нів, поділ праці в суспільстві тощо.

Зростання порядку, перехід від невизначеності до ви-значеності.

Загалом еволюцію він розумів як перехід від відособ-леної однорідності (гомогенності) до зв'язаної різнорід-ності (гетерогенності). Порушені Спенсером проблеми (упо-рядкування хаосу) є предметом вивчення нової науки синергетики, а його можна вважати одним із її попередників. Концепція еволюції Спенсера виникла на основі біології. Звідси походить біологізм його поглядів на суспільство. Моральні норми, наприклад, він розглядав як інструмен-ти пристосування людини до середовища.

Філософські побудови Конта і Спенсера, які ґрунтува-лися на узагальненні сучасного їм наукового знання, ви-явилися вразливими: радикальна зміна наукових теорій протягом кількох десятиліть зумовила руйнування філо-софських узагальнень, які підносились над ними. Тому позитивізм «першої хвилі» змушений був поступитись міс-цем позитивізму «другої хвилі», який висунув на перед-ній план теорію наукового пізнання.

Література

1. Дильтей В. Категории жизни // Вопросьі философии. -- 1995. -- № 10.

2. Зарубіжна філософія XX століття. -- К., 1993.

3. Современная философия науки, Хрестоматия. -- М., 1994.


Подобные документы

  • Изучение философских взглядов Огюста Конта. "Дух позитивной философии" и "Система позитивной политики", как главные труды в его жизни. Влияние учения О. Конта на институционально-организационную сторону развития социологии. "Закон трех стадий" О. Конта.

    презентация [1,4 M], добавлен 25.12.2010

  • Загальна характеристика основних ідей філософів О. Конта, Д. Локка, Д. Берклі та Д. Юма, їх місце у розвиток ранньої історії наукової психології. Сутність та основні положення теорії пізнання. Порівняльний аналіз позитивізму, матеріалізму і емпіризму.

    реферат [24,8 K], добавлен 23.10.2010

  • Передумови виникнення філософських ідей Нового часу. Філософський емпіризм XVII-XVIII ст. Філософські погляди Ф. Бекона. Розвиток емпіричного підходу в ідеях Т. Гоббса. Сенсуалізм і лібералізм Дж. Локка. Концепція раціоналізму в філософії Нового часу.

    реферат [45,8 K], добавлен 04.06.2016

  • Возникновение и распространение философии французского мыслителя Огюста Конта. Основные идеи позитивизма - "положительные знания" и очищение философии от метафизических иллюзий. Философия, основанная на естественном понятии мира - эмпириокритицизм.

    контрольная работа [48,9 K], добавлен 02.07.2013

  • Соціальний розвиток давньогрецького суспільства. Гомерівська Греція. Натурфілософія. Поєднання філософії та зародків науки. Етико-релігійна проблематика. Піфагор та його послідовники. Класичний період давньогрецької філософії. Філософія епохи еллінізму.

    реферат [37,8 K], добавлен 09.10.2008

  • Наука як система знать та освіта як цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань. Виробництво знань про природу, суспільство і про саме пізнання. Основні методи емпіричного знання. Рефлексія основоположень методологій філософії науки.

    реферат [26,7 K], добавлен 05.12.2012

  • Учение о науке, ее субъективность, развитие идеи в "духе" (в который переходит природа) в философии Ф. Гегеля. Особенность и своеобразие науки в отличие от философии (метафизики) по И. Канту. Позитивная философия французского философа Огюста Конта.

    реферат [20,7 K], добавлен 16.04.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.