Післядипломна освіта керівників закладів загальної середньої освіти: виклики в історичному вимірі розвитку

Центральним органом виконавчої влади, що відповідає за сферу освіти дорослих, є Міністерство освіти і науки України. У 2016 р. у структурі МОН України створено директорат вищої освіти і освіти дорослих від (2020 р. - фахової передвищої, вищої освіти), у 2021 році - Комітет з освіти дорослих Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України як тимчасовий консультативно-дорадчий орган. У структурі Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій діє підкомітет з питань освіти впродовж життя та позашкільної освіти. Однак Україна залишається однією з небагатьох європейських країн, в якій відсутнє цілісне законодавче забезпечення освіти дорослих, що гальмує її розвиток [1]. Погоджуємося з висновками дослідника В. Олійника, що декларування освіти дорослих як складової освіти впродовж життя, актуалізувало питання про прийняття Закону «Про освіту дорослих», який обговорювався ще з 2005 року. Зазначимо, що донині зазначеного закону не прийнято (постановою Верховної Ради України 12 січня 2023 року №2874-IX прийнятий за основу проект закону).

Зазначимо, що в умовах, коли Законом України «Про освіту» затверджені ці прогресивні положення законодавства щодо післядипломної освіти та розпочато новий перехід до 12-річної повної загальної середньої освіти (ЗСО), на всю освітню сферу поширено компетентнісний підхід, створення системи внутрішнього і зовнішнього забезпечення якості освіти, унормовано особливості державно-громадського управління та партнерства, створення опорних закладів освіти в умовах децентралізації, коли у 2018 році затверджено новий Державний стандарт початкової освіти, у 2020 році - Закон України «Про повну загальну середню освіту» та Державний стандарт базової середньої освіти, важливим є те, що до Національного класифікатора професій ДК 003:2010 у 2018 році введено професію «Андрагог», активізовано діяльність громадських організацій, зокрема Української асоціації освіти дорослих та Української асоціації міст, що навчаються. Активно здійснюється організаційно-координаційна, моніторингово-дослідницька, науково-методична, освітня, просвітницько-інформаційна, енциклопедична, експертна, консультаційна, проектна, міжнародна діяльність з питань освіти дорослих, зокрема Інститутом педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, започатковано видання збірника наукових праць «Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи». У цих умовах «на порядок денний було винесено питання підготовки керівника нового покоління» [3]. Актуальним для нашого дослідження є затвердження наказом МОН України від 13.12.2018 року №1392 Типової освітньої програми організації і проведення підвищення кваліфікації керівних кадрів закладів загальної середньої освіти відповідно до вимог Концепції «Нова українська школа». Наступним важливим кроком було затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №800 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників», чим створено передумови для диверсифікації ринку освітніх послуг у системі післядипломної освіти та усунення суперечностей між формальною і неформальною післядипломною освітою.

На нашу думку, з 2020 року можна виокремити наступний етап розвитку післядипломної педагогічної освіти, що пов'язуємо із введенням карантинних обмежень задля недопущення поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Як зазначає авторський колектив науковців Університету менеджменту освіти (Л. Карташова, М. Кириченко, Т. Сорочан) у науковій праці «Антикризовий менеджмент підвищення кваліфікації», відповіддю на кризу масштабів COVID-19 мали стати системні антикризові заходи в післядипломній освіті. Для нашого дослідження важливими з-поміж них зазначимо такі: створення вебсайту «Український відкритий університет післядипломної освіти», який включив електронне освітнє середовище для дистанційного навчання. «Для системи неформальної освіти «Український відкритий університет післядипломної освіти» (УВУПО) розроблено спецкурси, навчальні модулі, окремі теми, зміст яких зорієнтований на актуальні запити споживачів, замовників і стейкхолдерів освітніх послуг з підвищення кваліфікації. У період карантину значно зріс запит на консультації з організації дистанційного навчання та флеш-курси відповідного змісту. Тому до сторінок вебсайту був доданий «Інформаційно-консультаційний центр організації дистанційного навчання» [5].

Нові виклики щодо функціонування системи освіти України та відповідно післядипломної педагогічної освіти постали в надскладний період їїрозвитку та подальшого реформуванняв умовах повномасштабної війни, розв'язаної російською федерацією з 24 лютого 2022 року. Як зазначалося в інформаційно-аналітичному збірнику «Освіта України в умовах воєнного стану» (2022 р.), «система освіти України опинилася в нових реаліях функціонування, а перед освітніми менеджерами постали такі питання, які до сьогодні ніхто не вирішував. Спільними зусиллями ми продовжуємо створювати перспективи для інноваційного розвитку України, формуючи людську особистість» [6].

Методи дослідження / Research methods

Для вирішення поставленої мети використано теоретичні методи наукового дослідження: аналіз нормативних документів, наукових праць щодо стану досліджуваної проблеми у соціологічній та психолого-педагогічній літературі в історичному вимірі; аналіз, систематизація та узагальнення результатів проведеного теоретичного аналізу для визначення особливостей становлення та розвитку післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти в історичному вимірі післядипломної педагогічної освіти України у контексті розвитку національної системи освіти й післядипломної педагогічної освіти, як складника системи освіти, в умовах викликів часу.

Результати дослідження / Results of the research

Зважаючи на викладене вище, зауважимо, що важливим в умовах описаних викликів історичного виміру було закладено нормативно- правове та науково-методичне підґрунтя розвитку сучасної післядипломної педагогічної освіти щодо впровадження варіативних моделей організації освітнього процесу, ефективного поєднання формальної, неформальної та інформальної освіти, розвитку міжнародного співробітництва. У 2020 році Україна вперше взяла участь у підготовці п'ятого Глобального звіту ЮНЕСКО з навчання і освіти дорослих. З 2021 року провідним завданням ППО було підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів щодо впровадження Державного стандарту базової середньої освіти, затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2020 року №898. Для закладів ППО відповідно розроблено Типову програму підвищення кваліфікації педагогічних працівників (наказ МОН України від 23 квітня 2021 р. 457), Типову програми підвищення кваліфікації новопризначених керівників (директорів) закладів загальної середньої освіти (наказ МОН України від 16.09.2022 р. №817), а також затверджено та внесено до державного реєстру Професійний стандарт «Керівник (директор) закладу загальної середньої освіти» (наказ Міністерства економіки України від 17.09.2021 р. №568-21), розроблено дистанційні курси, започатковано міжнародні та всеукраїнські проекти. Проект «Навчаємось разом» як спільна загальнонаціональна програма співпраці Фінляндії та Європейського Союзу для допомоги Міністерству освіти і науки України в імплементації НУШ (2018-2023 рр.) систематично підтримував професійний розвиток керівників та педагогів, зокрема під час пандемії COVID-19 і війни в Україні. У проекті було проведено 34 навчальні курси, започатковано НУШ хаб, проведено онлайн-курси (з розвитку цифрової компетентності тощо). Цей проект сприяв розробленню модуля «Вищий клас шкільного управління по-фінськи» від міжнародного експерта з управління якістю освіти Арі Покка [19].

Проект «Національна школа управлінців» працює на базі ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» МОН України спільно з Асоціацією інноваційної та цифрової освіти. Серед українських проектів, які переважно є некомерційними, особливої популярності набули Освітній хаб м. Києва, EdEra, Prometheus, ВУМ online, WiseCow [1, с. 93]. Запропоновані студією онлайн-освіти EdEra, громадською спілкою «Освіторія», цифровим видавництвом «Експертус», BRITISH COUNCIL Ukraine, освітнім проектом «Всеосвіта» та іншими провайдерами курси щодо професійного розвитку керівників та педагогів свідчать про доцільність проведених змін щодо нормативно-правового забезпечення післядипломної освіти. Прикладом проєктної технології навчання в системі підвищення кваліфікації працівників освіти в умовах диверсифікації відповідних освітніх послуг є проект «Professional Development (Професійний розвиток працівників освіти)», започаткований під керівництвом В. Лунячека спільнотою фахівців з числа науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти та педагогічних працівників закладів загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти за підтримки громадських організацій [3].

Кафедрою менеджменту освіти та права ЦІПО ДЗВО «Університет менеджменту освіти» також започатковано освітні проекти для керівників та педагогічних працівників загальної середньої освіти - «Професійний кластер керівника (директора) закладу загальної середньої освіти», Школа професійного розвитку «Лідери загальної середньої освіти», «Менеджер ЗЗСО HUB "HUB EDUCATION MANAGER"» тощо [4]. Слід зазначити, що МОН України наприкінці навчального року у 2023 році запросило до роботи з розроблення проекту Національної стратегії освіти і науки України понад 1700 експертів з числа освітян закладів різних рівнів освіти та громадські організації з усієї країни, щоб спільно визначити проблеми в освіті й науці, стратегічні напрями подальшого їх розвитку [20].

Участь автора статті у вищеназваному проекті дала змогу внести такі пропозиції з питань професійного розвитку керівників та педагогічних працівників загальної середньої освіти:

• Розробити та затвердити державну концепцію професійного навчання керівників та педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти та комплексний план забезпечення педагогічними кадрами закладів загальної середньої освіти.

• Запровадити єдиний державний портал з управління професійним навчанням керівників та педагогічних працівників загальної середньої освіти (з повним переліком суб'єктів післядипломної освіти (підвищення кваліфікації), їх освітньо-професійними програмами, рейтингами та відгуками користувачів послуг тощо).

• Розробити, затвердити та оприлюднити на державному порталі з управління професійним навчанням керівників та педагогічних працівників загальної середньої освіти критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівників (директорів) та педагогічної діяльності педагогічних працівників закладу загальної середньої освіти відповідно до переліку посад педагогічних працівників, професійних стандартів, порядку інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти тощо. Матрицю оцінювання для обов'язкового заповнення всіма учасниками освітнього процесу (учнями, колегами, керівниками, батьками) додати до атестаційного листа керівника та педагогічного працівника при атестації за новим положенням про атестацію педагогічних працівників (наказ МОН України «Про атестацію педагогічних працівників» від 09.09.2022 р. №805 набере чинності з 1 вересня 2023 р.). Пропонуємо внести відповідні зміни до цього наказу про додаток до атестаційного листа.

• Започаткувати створення міжгалузевих міжрегіональних науково-освітніх кластерів в системі освіти (у складі закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти, наукових установ, роботодавців, органів управління освітою, державних та громадських інституцій), спрямованість яких визначатиметься планом розвитку профільних шкіл, що є головним завданням заключного етапу реформування загальної середньої освіти за Концепцією «Нова українська школа». Розробити відповідні нормативно- правові документи та забезпечити науково-методичний супровід функціонування цих кластерів науково-методичними установами в контексті світового досвіду запровадження кластерної форми взаємодії суб'єктів діяльності. Зазначену пропозицію автором внесено відповідно до дослідження щодо науково-методичних засад управління інноваційним розвитком закладів післядипломної педагогічної освіти та професійного розвитку керівників закладів загальної середньої освіти на засадах кластерного підходу [21], [22].

• Запровадити обов'язкові короткострокові програми підвищення кваліфікації керівників та педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти з підсумковим тестуванням за темами: «Стратегічне управління закладом загальної середньої освіти в контексті державного управління», «Культура академічної доброчесності в загальній середній освіті», «Антикорупційна державна політика: виклики і відповідальність».

• Розробити та затвердити державну стратегію про засади державної антикорупційної політики в освіті й науці, а також комунікаційну стратегію МОН України в Україні на період 2024-2029 роки, що сприятиме зростанню підтримки українським суспільством модернізаційних змін та рівня довіри до освітніх реформ.

• Розробити та затвердити державний стандарт післядипломної освіти (підвищення кваліфікації) керівника (директора) закладу загальної середньої освіти та педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти відповідно до законодавства про освіту, освіту дорослих, повну загальну середню освіту, професійні стандарти тощо.

• Запровадити на сайтах МОН України, ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти», ДУ «Український інститут розвитку освіти» розділ «Досвід управлінської і педагогічної діяльності: кращі практики» (із систематизацією сучасного зарубіжного і національного досвіду керівників та педагогічних працівників закладів ЗСО із кращими практиками за підсумками участі освітян у міжнародних і всеукраїнських проектах, за підсумками атестації тощо. Систематизувати інформацію відповідно до напрямів реформування за Концепцією НУШ, компетентностей професійних стандартів тощо).

З урахуванням здійсненого науковцями аналізу інституційного забезпечення післядипломної освіти в Україні, погоджуємося, що «подальший розвиток післядипломної освіти повинен бути спрямований на забезпечення випереджувального характеру підготовки фахівців, надання якісних освітніх послуг відповідно до потреб ринку праці в умовах глобалізації суспільства в рамках відповідного нормативно-правового поля. Зазначене можливе лише при удосконаленні інституційного забезпечення післядипломної освіти в Україні, що вимагає розроблення дієвих державних механізмів, спрямованих на підвищення ефективності системи післядипломної освіти в Україні, пошук шляхів для координації зусиль закладів освіти різних форм власності з метою формування дійсно ефективної освітньої мережі, здатної втілювати концепцію освіти протягом усього життя».

Автором В. Олійником [2, с. 254-258, 325] визначаються найважливіші функції маркетингового управління в сфері післядипломної освіти з боку державних органів можна щодо виявлення соціальних потреб на освітні послуги; визначення попиту та пропозиції на ринку освітніх послуг; ініціювання та державної підтримки виробництва необхідних для споживачів послуг, виходячи з інтересів соціально-економічного розвитку країни; підвищення конкурентоздатності вітчизняного ринку освітніх послуг у сфері післядипломної освіти; впровадження державної системи управління якістю в сфері післядипломної освіти; впровадження стратегії виходу на міжнародні ринки освіти дорослих; формування банку інноваційних освітніх технологій, трансферту технологій; формування відкритого освітнього простору, впровадження ІКТ технологій в освітню діяльність; популяризації концепції «освіта протягом життя», формування культури безперервної освіти; підвищення іміджу вітчизняної системи післядипломної освіти на внутрішньому та міжнародному ринках; стимулювання населення до участі в безперервному освітньому процесі, формування попиту на освітні послуги; стимулювання роботодавців до участі у виробленні якісної освітньої послуги; впливу на цінову динаміку освітнього ринку післядипломної освіти; ініціювання та заохочення до формування стратегічних партнерств у сфері післядипломної освіти.

Запропоновано створення центрів різного підпорядкування (державного і регіонального) з комплексного дослідження та прогнозування ринку освітніх послуг післядипломного рівня для вирішення таких питань. Також важливими на нинішньому етапі є реалізація ідеї і принципів відкритої післядипломної освіти. Дистанційне навчання в закладах післядипломної освіти ним розглядається як якісно нова форма післядипломної освіти, яка базується на принципі самостійного навчання спеціаліста, передбачає використання сучасних технічних засобів передачі інформації та забезпечує випереджувальний характер, масовість, безперервність, оперативність, якість, варіативність, багатоаспектність, гнучкість, адаптивність, індивідуалізованість, доступність, демократичність підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Відповідно потребують удосконалення нормативно-правова база, організаційне, кадрове, інформаційно-комунікаційне, навчально- методичне і науково-методичне, фінансове забезпечення системи ППО.

Висновки та перспективи подальших досліджень / Conclusions and prospects for further research

З урахуванням результатів аналізу наукових джерел з'ясовано, що, починаючи з 40-х років ХХ століття, у післядипломній педагогічній освіті здійснено численні реформаційні зміни, які детермінували зміни щодо професійного розвитку директорів шкіл в Україні. Унаслідок еволюційних змін в організації підвищення кваліфікації керівних педагогічних кадрів України утворилася цілісна система післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти, новий етап розвитку якої розпочався зі здобуттям Україною незалежності в 1991 році. Нами висвітлено особливості описаних науковцями етапів розвитку післядипломної освіти в історичному вимірі та запропоновано періодизацію розвитку післядипломної педагогічної освіти в контексті глобалізаційних та інтеграційних процесів ХХІ століття, викликів воєнного стану (19912002 рр., 2003-2009 рр., 2010-2013 рр., 2014-2019 рр., 2020 р. - по т.ч.), а також окреслено авторські пропозиції до проекту стратегії розвитку освіти і науки з проблемних питань післядипломної освіти керівників ЗСО.

Перспективи подальших досліджень. Проблемними питаннями, які потребують наукових розвідок в освіті дорослих, відповідно у післядипломній педагогічній освіті, залишаються такі: відсутність поєднання лінійного нарощування компетентностей, вже набутих дорослою людиною, та їх постійного розвитку (оновлення) з урахуванням вимог ринку праці, техніко-технологічного прогресу; виникнення нового дисбалансу, зумовленого суперечностями у розвитку вищої освіти в Україні, а саме: зростанням кількості фахівців з вищою освітою та невідповідністю рівня їхньої підготовки зрослим вимогам ринку праці; швидке зростання освітніх пропозицій (збільшення провайдерів, різноманітність форм тощо) без урахування потреб споживачів цих послуг; недостатня увага органів державної влади та органів місцевого самоврядування до питань фінансування; розроблення/удосконалення механізмів визнання результатів неформальної та інформальної освіти; професіоналізація освіти дорослих; системи збору статистичної інформації; комплексне вивчення освітніх потреб різних категорій дорослих [1], [2]. Для розвитку післядипломної педагогічної освіти керівників закладів загальної середньої освіти вважаємо актуальним розв'язання проблем щодо узгодженості основних напрямів державної політики щодо всіх складників системи освіти загалом, післядипломної педагогічної освіти, соціального запиту, державного, галузевого і регіонального замовлення, вимог стейкхолдерів, особистісних запитів в контексті розвитку повної загальної середньої освіти та профільного навчання; наближення навчання до потреб практики; зорієнтованості на конкретний результат; відсутності впливу результатів післядипломної освіти на якість професійної діяльності, на атестацію та професійну кар'єру керівників; безперервності професійного розвитку фахівців; відсутності системного підходу до формування системи відкритої післядипломної освіти та розвитку цифрових навичок учасників освітнього процесу тощо. Усі зазначені напрями мають набути розвитку у відповідності до стратегічних цілей та завдань у новій національній стратегії розвитку освіти і науки та Законі України «Про освіту дорослих», на прийняття яких, за результатами активної участі громадськості країни у їх обговорення та підготовці, сподівається українське суспільство.

Список використаних джерел / References (translated and transliterated)

1. В.Г. Кремень, Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні. Київ, Україна: КОНВІ ПРІНТ, 2021.

2. В.В. Олійник, «Теоретико-методологічні засади державного управління післядипломною освітою в контексті євроінтеграції», дис. д-ра наук. Київ, 2019.

3. В. Лунячек, «Підвищення кваліфікації новопризначених керівників освіти: трансформації на сучасному етапі розвитку освіти в Україні», Нова педагогічна думка, т. 112, №4, с. 23-33, 2022.

4. Н.В. Любченко, «Проект "Професійний кластер керівника (директора) закладу загальної середньої освіти" у контексті реалізації концепції Нової української школи», Вісник післядипломної освіти. Серія «Педагогічні науки», вип. 24 (53), 284 с., с. 101-122, 2023.[Електронний ресурс].

5. Л.А. Карташова, М.О. Кириченко, Т.М. Сорочан, «Антикризовий менеджмент підвищення кваліфікації», Вісник НАПН України, вип. 2(1), с. 1-10, 2020.

6. Освіта України в умовах воєнного стану; С. Шкарлет, Ред. 2022. [Електронний ресурс].

7. Н.В. Любченко, «Науково-організаційні засади координації науково-методичної діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти», дис. канд. наук. Київ, 2013.

8. С.В. Крисюк, «Становлення та розвиток післядипломної освіти педагогічних кадрів в Україні (1917-1995 рр.)», автореф. дис. д-ра наук. Київ, 1996.

9. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України м. Київ (далі ЦДАВО України). Ф. 5139, оп. 1, спр. 60, арк. 79. План роботи та звіт про діяльність Центрального інституті удосконалення вчителів за 1970 рік.

10. В.І. Бондар, Управлінська діяльність директора школи: дидактичний аспект. Київ, Україна, 1987.

11. В.І. Маслов, «Теорія та методика педагогічного керівництва неперервним підвищенням компетентності директора школи», автореф. дис. д-р наук. Київ, 1991.

12. Н.М. Чепурна, «Науково-методичні засади розвитку системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників України (19702004 рр.)», автореф. дис. канд. наук; Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України. Київ, 2005.

13. В. Гладуш, «Університет менеджменту освіти: передісторія створення та розвитку», Післядипломна освіта в Україні, №1, с. 2633, 2018.

14. В.В. Олійник, «Післядипломна педагогічна освіта в Україні у контексті світового розвитку», Післядипломна освіта в Україні, №2, с. 25-29, 2002.

15. Т.М. Сорочан, Підготовка керівників шкіл до управлінської діяльності: теорія і практика. Луганськ, Україна: Знання, 2005.

16. Н.І. Клокар, «Управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників в умовах післядипломної освіти регіону на засадах диференційованого підходу», дис. д-ра наук. Київ, 2011.

17. В.В. Олійник, «Тенденції розвитку післядипломної педагогічної освіти в умовах трансформації суспільства», Теорія і практика управління соціальними системами, №1, с. 56-65, 2013.

18. Верховна Рада України. (2017, Верес. 05). Закон №2145-VIII «Про освіту».[Електронний ресурс].

19. Проект «Навчаємось разом» завершує роботу в Україні: підбито підсумки 5-річної роботи з підтримки реформи НУШ Фінляндією та ЄС. [Електронний ресурс].

20. Візія майбутнього освіти і науки України. [Електронний ресурс].

21. Н.В. Любченко, «Управління інноваційним розвитком закладів післядипломної педагогічної освіти на основі кластерного підходу як проблема дослідження», Імідж сучасного педагога, вип. 9 (158), с. 13-17, 2015.

22. Н.В. Любченко, «Потенціал кластерних механізмів в управлінні освітою в умовах децентралізації влади», Вісник післядипломної освіти. Серія «Управління та адміністрування», вип. 2(31), с. 65-81, 2016. [Електронний ресурс].

References (Translated and transliterated)

1. V.H. Kremen, Natsionalna dopovid pro stan i perspektyvy rozvytku osvity v Ukraini. Kyiv, Ukraina: KONVI PRINT, 2021.

2. V.V. Oliinyk, «Teoretyko-metodolohichni zasady derzhavnoho upravlinnia pisliadyplomnoiu osvitoiu v konteksti yevrointehratsii», dys. d-ra nauk. Kyiv, 2019.

3. V. Luniachek, «Pidvyshchennia kvalifikatsii novopryznachenykh kerivnykiv osvity: transformatsii na suchasnomu etapi rozvytku osvity v Ukraini», Nova pedahohichna dumka, t. 112, №4, s. 23-33, 2022.

4. N.V. Liubchenko, «Proiekt "Profesiinyi klaster kerivnyka (dyrektora) zakladu zahalnoi serednoi osvity" u konteksti realizatsii kontseptsii Novoi ukrainskoi shkoly», Visnyk pisliadyplomnoi osvity. Seriia «Pedahohichni nauky», vyp. 24(53), 284 s., s. 101-122, 2023.

5. L.A. Kartashova, M.O. Kyrychenko, T.M. Sorochan, «Antykryzovyi menedzhment pidvyshchennia kvalifikatsii», Visnyk NAPN Ukrainy, vyp. 2(1), s. 1-10, 2020.

6. Osvita Ukrainy v umovakh voiennoho stanu; S. Shkarlet, Red. 2022. [Elektronnyi resurs]. Dostupno: https://is.gd/GS5UWl Data zvernennia: Serp. 15, 2023.

7. N.V. Liubchenko, «Naukovo-orhanizatsiini zasady koordynatsii naukovo-metodychnoi diialnosti zakladiv pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity», dys. kand. nauk. Kyiv, 2013.

8. S.V. Krysiuk, «Stanovlennia ta rozvytok pisliadyplomnoi osvity pedahohichnykh kadriv v Ukraini (1917-1995 rr.)», avtoref. dys. d-ra nauk. Kyiv, 1996.

9. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta upravlinnia Ukrainy m. Kyiv (dali TsDAVO Ukrainy). F. 5139, op. 1, spr. 60, ark. 79. Plan roboty ta zvit pro diialnist Tsentralnoho instytuti udoskonalennia vchyteliv za 1970 rik.

10. V.I. Bondar, Upravlinska diialnist dyrektora shkoly: dydaktychnyi aspekt. Kyiv, Ukraina, 1987.

11. V.I. Maslov, «Teoriia ta metodyka pedahohichnoho kerivnytstva neperervnym pidvyshchenniam kompetentnosti dyrektora shkoly», avtoref. dys. d-r nauk. Kyiv, 1991.

12. N.M. Chepurna, «Naukovo-metodychni zasady rozvytku systemy pidvyshchennia kvalifikatsii pedahohichnykh pratsivnykiv Ukrainy (1970-2004 rr.)», avtoref. dys. kand. nauk; Tsentralnyi instytut pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity APN Ukrainy. Kyiv, 2005.

13. V. Hladush, «Universytet menedzhmentu osvity: peredistoriia stvorennia ta rozvytku», Pisliadyplomna osvita v Ukraini, №1, s. 26-33, 2018.

14. V.V. Oliinyk, «Pisliadyplomna pedahohichna osvita v Ukraini u konteksti svitovoho rozvytku», Pisliadyplomna osvita v Ukraini, №2, s. 25-29, 2002.

15. T.M. Sorochan, Pidhotovka kerivnykiv shkil do upravlinskoi diialnosti: teoriia i praktyka. Luhansk, Ukraina: Znannia, 2005.

16. N.I. Klokar, «Upravlinnia pidvyshchenniam kvalifikatsii pedahohichnykh pratsivnykiv v umovakh pisliadyplomnoi osvity rehionu na zasadakh dyferentsiiovanoho pidkhodu», dys. d-ra nauk. Kyiv, 2011.

17. V.V. Oliinyk, «Tendentsii rozvytku pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity v umovakh transformatsii suspilstva», Teoriia i praktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy, №1, s. 56-65, 2013.

18. Verkhovna Rada Ukrainy. (2017, Veres. 05). Zakon №2145-VIII «Pro osvitu». [Elektronnyiresurs].

19. Proiekt «Navchaiemos razom» zavershuie robotu v Ukraini: pidbyto pidsumky 5-richnoi roboty z pidtrymky reformy NUSh Finliandiieiu ta YeS. [Elektronnyiresurs].

20. Viziia maibutnoho osvity i nauky Ukrainy. [Elektronnyi resurs].

21. N.V. Liubchenko, «Upravlinnia innovatsiinym rozvytkom zakladiv pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity na osnovi klasternoho pidkhodu yak problema doslidzhennia», Imidzh suchasnoho pedahoha, vyp. 9(158), s. 13-17, 2015.

22. N.V. Liubchenko, «Potentsial klasternykh mekhanizmiv v upravlinni osvitoiu v umovakh detsentralizatsii vlady», Visnyk pisliadyplomnoi osvity. Seriia «Upravlinnia ta administruvannia», vyp. 2(31), s. 65-81, 2016. [Elektronnyi resurs].

Размещено на Allbest.Ru