Атлетизм в системі фізичного виховання студентів закладу вищої освіти

Основні особливості організації та планування занять атлетизмом із студентською молоддю. Вивчення методики тренувань, характеру засобів відновлення працездатності та закономірностей розвитку спортивної форми. Характер та довжина тренувальних циклів.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 21.02.2022
Размер файла 85,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

На сучасному етапі актуальними є дослідження, які пов'язані з оздоровчою дією засобів атлетизму на осіб шкільного і студентського віку. Розвиток атлетизму як чинника, що впливає на фізичне оздоровлення молоді, набуває в наш час великого значення як в Україні, так і в інших державах [2, 3, 8].

Виноградов Г.П. вважає, що під час виконання силових вправ посилюється діяльність серцево-судинної, дихальної, видільної та нервової системи. Це визначає важливість вправ для оптимізації стану здоров'я, нормальної життєдіяльності організму [1, с. 69-72].

Отже, тренувальна діяльність студентів, які займаються атлетизмом характеризується не тільки постійною роботою над розвитком різних силових можливостей та формуванням м'язової маси, а й зміцненням здоров'я.

За твердженням науковців [4, 7], в процесі занять атлетизмом особливо ефективними є вправи на тренажерах, які можуть раціонально використовуватися як із спортивно-тренувальною, так із оздоровчою метою, забезпечуючи ряд переваг перед традиційними засобами, оскільки їм властиве чітке дозування навантаження, спрямованість тренування на окремі групи м'язів, а також широке застосування у період відновлення після отриманих травм і перенесених захворювань.

У процесі силового тренування студентської молоді тренажери і тренажерні пристрої дозволяють у більш короткі терміни вирішити завдання розвитку рухових якостей: сили, витривалості, швидкості, гнучкості та спритності. Особливо ефективним є використання тренажерів серед студентів з надмірною масою тіла. Такі студенти охоче і з задоволенням займаються на тренажерах, в той час як на стандартному фізкультурному обладнанні вони працюють менш активно [9, с. 17-21].

Тренажерне обладнання дозволяє ефективно розвивати різні рухові якості і здібності, поєднувати вдосконалення технічних умінь, навичок і фізичних якостей у процесі силового тренування.

На думку дослідників [1, 4, 9], тренажери сприяють формуванню позитивної психоемоційної мотивації у студентів і залученню їх до фізичної культури і масового спорту. Можна виділити основні цілі тренувань на тренажерах: збереження і зміцнення здоров'я, підтримка загального фізичного стану та відновлювальне лікування, тренування з акцентом на спортивний результат.

За даними досліджень [3, 5, 9] для тренажерного залу потрібно використовувати пристосоване приміщення, яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам і нормам для спортивних залів. Особливе гігієнічне значення має створення в приміщенні оптимальних мікрокліматичних умов: температури повітря в діапазоні 16-18 ° С, відносній вологості 35-60%, швидкості руху повітря 0,5 м / с.

Для підвищення комфортності занять дуже важливо організувати рівномірне освітлення і забезпечити необхідний рівень горизонтальної і вертикальної освітленості залу [1].

Критерії підбору обладнання: відповідність концепції створення тренажерного залу; відповідність площі тренажерного залу з урахуванням розстановки тренажерів; варіативність тренувань, тобто набір представлених тренажерів повинен дозволяти повноцінно тренувати різні м'язи та м'язові групи; кількість тренажерів - за кількістю учасників групи [6, 10].

Технічні особливості тренажерів залежать від конструкторських рішень, які визначаються необхідністю переважного розвитку однієї або одночасно декількох рухових якостей.

Тренажери можна розділити на три типи: кардіотренажери (бігові доріжки, степпери, велотренажери, еліптичні, гребні, райдери), які найчастіше використовуються для підвищення тонусу основних адаптаційних систем; силові тренажери (тренажери для роботи з навантаженнями) - для корекції фігури та розвитку силових якостей; багатофункціональні тренажери, які поєднують у собі ознаки обох груп [4].

За ефективністю дії всі представники кардіотренажерів приблизно рівні, але мають деякі особливості використання. Оскільки при заняттях на велотренажері поперек піддається підвищеному навантаженні, велотренажери не рекомендується застосовувати при болях у хребті, в області попереку, степпер забезпечує підвищене навантаження на тазостегновий суглоб, при заняттях на біговій доріжці сильно навантажується гомілкостоп і лише райдери в цьому сенсі нейтральні [3].

Степпер, імітуючи ходьбу по сходах, впливає на розвиток м'язів ніг і забезпечує таке ж навантаження, що і велотренажер.

Бігові доріжки ефективно навантажують не тільки м'язи ніг, але і м'язи спини та плечового поясу. Однак при цьому мають досить великі габарити. Велотренажери переважно навантажують м'язи ніг і черевного пресу.

Еліптичні тренажери - гібрид велотренажера, степпера і бігової доріжки. На таких тренажерах займаються за принципом крос-тренінгу: така траєкторія, що імітує природну ходьбу або біг, виключає навантаження гомілковостопного і колінного суглобу (чого не вдається уникнути при тренуванні на біговій доріжці або на велотренажері) і забезпечує навантаження на м'язи спини і рук, а на додаток навантажує ще й м'язи ніг. Ходьба по еліптичній траєкторії дозволяє тренувати серцево-судинну і дихальну системи, як на всіх кардіотренажерах, але перерозподіляє силове навантаження на нижні групи м'язів (стегна, сідниці і гомілки), а завдяки стаціонарним рукояткам-тримачам задіяним є і плечовий пояс [1, 9].

Найбільш універсальний із кардіотренажерів - гребний тренажер. При виконанні однієї вправи він тренує більшість м'язів: плечового поясу, рук, ніг, а також серцево-судинну систему.

Райдер забезпечує комплексне тренування основних груп м'язів, сприяє збільшенню гнучкості суглобів.

Силові спортивні тренажери призначені для збільшення м'язової маси, поліпшення рельєфу м'язів, збільшення максимальної сили.

Силові тренажери класифікують наступним чином:

1. З використанням власної ваги - це новий тип силових тренажерів, що використовують вагу спортсмена як основне навантаження. З їх допомогою добре розвивається сила, витривалість і гнучкість. Рівень навантаження можна змінити, відрегулювавши кут нахилу лави.

2. З вільними вагами: обтяженнями, грифами, гантелями, і ін. Так можна не тільки швидше наростити м'язову масу, але і поліпшити координацію рухів, так як весь час потрібно стежити за збереженням рівноваги і за положенням снаряду.

3. З вбудованими вагами. Тренажери з вбудованими вагами підійдуть тим, хто тільки почав займатися: вони безпечні і дозволяють працювати над конкретною групою м'язів. Як обтяження тут використовують плоскі вантажі з фіксаторами, що пересуваються по спеціальному стрижню [4].

Методика проведення занять із студентською молоддю наближається до методики занять із досвідченими атлетами. Динаміка навантажень досягає рівня, характерного для спортивного тренування. Зміст занять, дозування навантажень і оцінка фізичної підготовленості обов'язково диференціюється в залежності від статі. На тренуваннях створюються умови для розвитку загальної і швидкісної витривалості, що сприяє підвищенню працездатності, розвитку вольових зусиль. Обов'язково студентів навчають методам самоконтролю на заняттях. Рекомендується застосовувати різні види вправ, які виконуються під музичний супровід [10].

Перш ніж почати заняття тренер-викладач повинен провести тестування по визначенню рівня фізичної підготовленості студентів. Воно проводиться за трьома основними напрямками:

• Фізичний розвиток і соматичні показники (зріст, маса тіла, артеріальний тиск, життєва ємкість легень, проба Штанге - затримка дихання на вдиху, пульс у спокої).

• Функціональні можливості кардіореспіраторної системи і основні параметри її працездатності (тест Руф'є; PWC-120, 150).

• Показники рухових якостей (координація, зорово-моторна реакція, гнучкість).

Найбільш оптимальні для тренувань на тренажерах групи по 8-12 осіб. При такій кількості учасників групи вдається ефективно контролювати тренувальний процес. Для кращого тренувального ефекту заняття зі студентами повинні проводиться 2-3 рази на тиждень, регулярно, акцент робиться на самостійних заняттях. Мінімальною кратністю занять, що забезпечують підвищення рівня фізичного стану, є заняття, які проводяться 3 рази на тиждень; для збереження рівня фізичного стану - 2 рази на тиждень. Тренувальні заняття рекомендується проводити не раніше, ніж через 1,5-2 години після прийому їжі та не пізніше ніж за 2-3 години до сну [6]. Необхідно складати комплекс вправ так, щоб по можливості охопити всі основні групи м'язів, але не за одне тренування, а за 2-х тижневий цикл. Всі нові вправи починають робити тільки з 2-х підходів. А потім, коли м'язи адаптуються до навантаження, додають 3-й підхід. Як правило, здійснюється 2-3 підходи по 8-12 повторень [1]. Тренування на тренажерах відбувається за правильним алгоритмом. Розминка здійснюється на кардіотренажерах. Вони дозволяють зміцнити серцево-судинну і дихальну системи. Для подальшого тренування використовуються силові тренажери. В ході заняття не можна забувати про розминку не тільки перед тренуванням, а й безпосередньо перед вправою. В кінці тренування проводяться вправи на відновлення і розтягування. Основну увагу приділяють розтягуванню м'язів, які працювали на цьому тренуванні.

При проведенні тренувань у тренажерному залі за методикою колового тренування можна ділити групу на підгрупи по 2-3 людини, групи змінюють місця занять через кожні 3-4 хвилини по команді тренера-викладача. Кожен студент за тренування встигає виконати завдання на 10-12 місцях занять. Біля кожного місця занять знаходиться картка з завданнями: рекомендована вага для юнаків і дівчат; кількість підходів і повторень кожної вправи, що потрібно виконати на тренажері; перелік можливих вправ з штангами, гирями, гантелями тощо [1, 7]. Після закінчення кожного місяця тренер-викладач формує на кожного студента висновок за підсумками проведених у тренажерному залі занять. Бажано на підставі результатів тестування видати студентам індивідуальні рекомендації для самостійних занять. Це особливо необхідно для фізично слабких студентів із метою їх додаткової самопідготовки, зокрема, в канікулярний час, коли відсутня організована рухова активність. Як відмічають практики [9, 10], систематичне ведення щоденника самоконтролю, перевірка його тренером-викладачем привчає студентів серйозно ставитися до самостійних занять, дозволяє оцінювати свою реакцію на тренувальне навантаження, виховує свідоме ставлення до власного здоров'я.

Основною рекомендацією силового тренування слід вважати відповідність параметрів тренувальних навантажень поточному стану студентів і їх відповідність природним ритмам розвитку фізичних якостей. Керуючись цим, слід вибирати тренувальні навантаження такого змісту, характеру і спрямованості, щоб враховували єдність генетичних передумов розвитку рухової активності студента і функціональних властивостей його організму.

Висновки

Заняття на тренажерах - ефективна форма впливу на організм студента, спрямована на позитивну зміну його фізичного потенціалу. В результаті систематичних тренувань на тренажерах в організмі відбуваються морфологічні і фізіологічні зміни, що дозволяють розширити функціональні можливості практично всіх органів і систем, удосконалити регуляторні механізми. В результаті підвищується опірність до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, пристосовуваність до фізичних навантажень, поліпшуються показники фізичного розвитку.

Застосування тренажерів дозволяє точно дозувати навантаження і розвивати різні фізичні якості: витривалість, силу м'язів, швидкість та ін. Вправи на тренажерах набувають все більшої популярності і все частіше використовуються в тренувальному процесі різних категорій населення. Отже, при організації і плануванні занять атлетизмом із студентами необхідно вибудувати алгоритм річного циклу тренувань з урахуванням специфіки графіка навчальних занять у ЗВО. Широкий вибір засобів атлетизму і методичні можливості занять силовими вправами дозволяють крім загальних (гармонійного фізичного розвитку і силового вдосконалення) вирішувати такі специфічні завдання: корекція фігури, розвиток загальної і локальної працездатності, розвиток сили окремих м'язових груп, розвиток максимальної сили або іншого її прояву, розвиток сили з прикладною спрямованістю (для конкретного виду рухової діяльності або виду спорту. Заняття студентів атлетизмом сприяють формуванню гармонійної тілобудови, розвитку силових якостей, виправленню і вдосконаленню постави, корекції статури, підвищенню рівня рухової активності та зміцненню здоров'я. Використання тренажерних пристроїв у процесі силового тренування студентів дає можливість створити недосяжні за природних умов режими м'язової діяльності під час виконання вправ. Конструктивні особливості тренажерів передбачають мінімальні відхилення від раціональної техніки виконання запланованої дії, усунення помилок і створення умов для якісного тренування запланованої групи м'язів.

атлетизм тренування працездатність спортивний

Література

1.Виноградов Г.П. Атлетизм: теория и методика тренировки: учебник для вузов. Москва: Советский спорт, 2009. 328 с.

2.Ільченко С.С. Рухова і спортивна складова в ієрархії видів дозвілля студентів педагогічних спеціальностей нефізкультурного профілю. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2016. №5. С. 33-37.

З.Марченко О.Ю. Формування ціннісних категорій особистої фізичної культури у студентської молоді : дис. ... канд. н. з фіз. виховання і спорту : спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення». Дніпропетровськ, 2010. 224 с.

4.Олешко В.Г. Моделювання процесу підготовки та відбір спортсменів у силових видах спорту: монографія. Київ: Полімед, 2005. 254 с.

5.Онищенко Н.П., Лиховид О.Р. Здоров'язбережувальні технології у системі підготовки майбутніх учителів до інноваційної діяльності. Молодий вчений. 2016. № 9. C. 120-126.

6. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. Київ: Олимп, л-ра, 2004. 808 с.

7. Пуцов С.О. Побудова тренувального процесу важкоатлеток високої кваліфікації у річному макроциклі: автореф дис. на здобуття наук, ступеня канд. наук, з фіз. виховання і спорту: спец 24.00.01 «Олімпийський і професійний спорт. Київ, 2008. 20 с.

8. Раевский Р.Т., Канишевский Р.Т. Здоровье, здоровый и оздоровительный образ жизни студентов. Одесса: Наука и техника, 2008. 556 с.

9. Стеценко Л.І. Пауерліфтинг. Теорія та методика викладання: навч. посіб. для студентів ВНЗ. Черкаси: Вид-во. Черкаського національного університету, 2008. 460 с.

10. Шейко Б.И. Пауэрлифтинг: настольная книга тренера. Москва: Спорт. сервис, 2003. 532 с.

References

1.Vy'nogradov G.P. (2009). Atlety'zm: teory'ya y' metody'ka treny'rovky': uchebny'k dlya vuzov. Moskva: Sovetsky'j sport. 328 s.

2.Il'chenko S.S. (2016). Ruxova i sporty'vna skladova v iyerarxiyi vy'div dozvillya studentiv pedagogichny'x special'nostej nefizkul'turnogo profilyu. Pedagogika, psy'xologiya ta medy'ko-biologichni problemy' fizy'chnogo vy'xovannya i sportu. #5. S. 33-37.

3.Marchenko O.Yu. (2010). Formuvannya cinnisny'x kategorij osoby'stoyi fizy'chnoyi kul'tury' u students'koyi molodi : dy's. ... kand. nauk z fiz. vy'xovannya i sportu: specz. 24.00.02 «Fizy'chna kul'tura, fizy'chne vy'xovannya rizny'x grup naselennya». Dnipropetrovs'k. 224 s.

4.Oleshko V.G. (2005). Modelyuvannya procesu pidgotovky' ta vidbir sportsmeniv u sy'lovy'x vy'dax sportu: monografiya. Ky'yiv: Polimed. 254 s.

5.Ony'shhenko N.P., Ly'xovy'd O.R. (2016). Zdorov'yazberezhuval'ni texnologiyi u sy'stemi pidgotovky' majbutnix uchy'teliv do innovacijnoyi diyal'nosti. Molody'j vcheny'j. # 9. C. 120-126.

6. Platonov V.N. (2004). Sy'stema podgotovky' sportsmenov v oly'mpy'jskom sporte. Obshhaya teory'ya y' ee prakty'chesky'e pry'lozheny'ya. Ky'yiv: Oly'mp, l-ra. 808 s.

7. Puczov S.O. (2008). Pobudova trenuval'nogo procesu vazhkoatletok vy'sokoyi kvalifikaciyi u richnomu makrocy'kli: avtoref dy's. na zdobuttya nauk, stupenya kand. nauk, z fiz. vy'xovannya i sportu: specz 24.00.01 «Olimpy'js'ky'j i profesijny'j sport. Ky'yiv. 20 s.

8. Raevsky'j R.T., Kany'shevsky'j R.T. (2008). Zdorov'e, zdorovbij y' ozdorovy'tel'nbij obraz zhy'zny' studentov. Odessa: Nauka y' texny'ka. 556 s.

9.Stecenko L.I. (2008). Pauerlifty'ng. Teoriya ta metody'ka vy'kladannya: navch. posib. dlya studentiv VNZ. Cherkasy': Vy'd-vo. Cherkas'kogo nacional'nogo universy'tetu. 460 s.

10. Shejko B.Y'. (2003). Pauэrly'fty'ng: nastol'naya kny'ga trenera. Moskva: Sport. servy's. 532 s.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.