В архіві автора збереглася стенограма наради, що дає можливість відтворити її хід максимально точно.

Нараду відкрив Представник Президента в Запорізькій області В.В. Похвальський. Він закликав створити “науковий підручник, позбутися помилок в змалюванні історії" і нагадав, “що обов'язок науковця саме в цьому”. Потім прозвучали слова, які без вагань міг сприйняти кожен з присутніх в залі: “Нелегко об'єктивному вченому сьогодні говорити правду всупереч прагматизму, який часто відступає від реальності”. Важко знайти науковця, який назве себе необ'єктивним і готовим відступити від реальності заради “прагматизму”, хоча це й “нелегко”.

У виступі керівника Запорізького обласного відділу освіти Б. Тетерятника було сформульоване завдання присутнім в залі науковцям: “Підручників немає, а ті що є - для нашого регіону не підходять. Треба писати якомога більше альтернативних підручників. Є згода Міністерства освіти на нашу роботу. Маємо велику підтримку асоціації підприємств”.

Цей виступ викликав змішані почуття. Професори погодилися з необхідністю мати альтернативні підручники. Питання лише в тому, який зміст вкладається в поняття “альтернативність”. Вони знали, що в демократичному західному суспільстві звичайним явищем є наявність кількох підручників, рекомендованих для використання в навчальному процесі відповідними державними структурами. При цьому, звичайно, зміст підручників повинен відповідати єдиному державному стандарту і давати загальнонаціональну, а не регіональну версію історії. Вчитель має право сам вибирати один з підручників. Саме у цьому контексті було сприйнята й теза про “альтернативність”: наявні книги (маються на увазі науково-популярні брошури і методичні посібники з історії України, бо насправді ніяких підручників ще не було) справді не зовсім “підходять для нашого регіону”. До речі, як до будь-якого іншого в Україні. Але, постільки Б. Тетерятник заявив, що існуючі підручники “для нашого регіону не підходять”, можна було зрозуміти, що пропонується план створення підручника для південно-східного регіону України. Професор П. Тригуб сказав прямо: “Я проти регіонально підручника, я за альтернативний підручник історії України”.

Відчувалося, що й інші науковці не в захваті від мети проекту. Постільки Б. Тетерятник повідомив про “згоду Міністерства освіти на нашу роботу”, один з професорів запитав, у якій формі Міністерство дало цю згоду. У відповідь Б. Тетерятник сказав, що була усна домовленість з Міністром Петром Таланчуком.

Справді, під час короткої зустрічі з Міністром освіти, яка відбулася на початку березня, Борис Тетерятник представив мене, як керівника авторського колективу майбутнього підручника, і в загальній формі повідомив про мету проекту. Мені здалося, що Міністр всерйоз не сприйняв цю інформацію. Принаймні, на нараду в Запоріжжя, про яку повідомили в Міністерство, ніхто з його представників не приїхав.

Не було одностайності щодо “регіонального” характеру проекту і серед обласних керівників освіти. Навіть представник обласного управління освіти Донецької області заявив: “Це має бути альтернативний підручник, а не регіональний (“хуторський”). Він пообіцяв всіляку підтримку цьому проекту. Миколаївський керівник підтримав свого донецького колегу: “Підручник має бути альтернативним і використовуватися по всій Україні”.

До єдиної точки зору так і не дійшли. Але, щоб не залишати професорів “без нагляду”, для обговорення майбутніх текстів підручників було вирішено створити групу вчителів-експертів вищої категорії зі шкіл південно-східних областей України. Керувати нею доручили Б.Г. Тетерятнику, начальнику Запорізького обласного управління освіти, у минулому вчителю фізики і математики. Було заплановано створити повний комплект підручників з історії України - для 7, 8, 9, 10, 11 класів і визначено їх майбутніх авторів. Запрошеним професорам запропонували самим визначити, хто з них буде писати той чи інший текст. Поставили жорсткі терміни - видати книги до наступного 1994/95 навчального року.

На тому нараду закінчили і пішли на банкет, влаштований власниками “Мотор-Січі" - головними ініціаторами проекту “Регіональний підручник”. В початковій фазі банкету дискусія продовжилася. Планував приїхати і В'ячеслав Богуслаєв, але щось йому завадило і від його імені говорив заступник директора “Мотор-Січі" по зв'язках з громадськістю Ярослав Сухий. Виявляється, він був кандидатом історичних наук, у минулому викладачем історії КПРС в одному з вишів Тернополя, в 1990-1991 рр. - останній секретар Тернопільського міськкому партії, а після проголошення незалежності у серпневі дні 1991 р. втік з малої батьківщини в Запоріжжя “під крило" “Мотор-Січі”. Сухий розставив усі точки над “і”. Від імені свого шефа він пояснив, що альтернативні підручники повинні мати “регіональний зміст”, тобто, розкривали історію окремого регіону. Навіть прозвучала фраза про “жовто-блакитну експансію" з Західної України. Акцентувалося, що “в нашому регіоні" (тобто на Півдні і Сході України) “своя історія”, відмінна від історії Західної України. Тому в наших школах повинна викладатися саме історія Південно-Східного регіону. Присутні на нараді керівники обласних відділів народної освіти сусідніх областей тепер мовчали, що було сприйнято як згода з цією тезою представника “Мотор-Січі”.

Зате від колективу вчених прозвучало питання: а як же бути з загальноукраїнською історією і державною програмою, яка є обов'язковою для усієї України? Відчувалося, що професори розгублені і не погоджуються з ідеєю галицького комуніста про необхідність якогось особливого, відмінного від загальноукраїнського, підручника, який буде використовуватися в школах південно-східних областей України.

Розгорнулася дискусія (судячи з усього, для організаторів зустрічі несподівана і за банкетним столом недоречна), в результаті якої був сформульований висновок: “Підручник регіональний, програма загальноукраїнська”. Така алогічна відповідь нічого не вирішувала, але дала можливість мирно завершити дискусію і продовжити банкет.

Після банкету відбулася коротка нарада професорів, яка мала продовження в телефонному режимі. Стояло питання: що далі? Виявилося, що виконувати замовлення організаторів зустрічі в Запоріжжі, тобто писати суто “регіональний підручник”, ніхто з них не хотів. Були пропозиції відмовитися від цієї акції взагалі і продовжували виконувати власні наукові проекти, яких у кожного автора в той час було достатньо. До того ж, відчувалася “провінційна закомплексованість”: вважалося, що писати підручники з історії України - прерогатива київських вчених. Може ще львівських, але ж ніяк не запорізьких, дніпропетровських чи донецьких. Врешті-решт, сумніви було подолано. Вирішили скористатися ситуацію (про нараду писали місцеві ЗМІ, про неї знали в Міністерстві освіти, кожному автору для роботи над книгою обіцяли творчу відпустку на півроку) й почати роботу над повноцінними підручниками загальноукраїнського формату, які б відповідали програмі МОН і нашим уявленням про минуле України. Впевненості в успіху не було, але певного оптимізму надавала та обставина, що серед керівників народної освіти п'яти південно-східних областей України не було єдиної точки зору і не всі підтримували “регіональний проект” Богуслаєва-Сухого-Тетерятника.

Джерела та література

1. Когут З. Коріння ідентичності. Студії з ранньомодерної і модерної історії України / З. Когут. - К.: Критика, 2004. - 355 с.

2. Програми восьмирічної і середньої школи. Історія.4-10 класи.К., 1982. - 12 с.

3. Див.: Сарбей В.Г. Історія Української РСР. Пробний підручник для 9-10 класів. Рекомендовано Міністерством освіти УРСР / В.Г. Сарбей, В. Є. Спицький. - К., 1985. - 183 с.; Сергієнко Г.Я. Історія Української РСР для 7-8 класів / Г.Я. Сергієнко, В.А. Смолій, В.Г. Сарбей. - К., 1988. - 160 с.; Шовкопляс І.Г. Книга для читання з історії Української РСР / І.Г. Шовкопляс, Б.М. Мозолевський, Є.М. Максимов. - К., 1988. - 208 с.

4. Див., напр.: Сарбей В.Г. Історія Української РСР. Пробний підручник для 9-10 класів. Рекомендовано Міністерством освіти УРСР / В.Г. Сарбей, В. Є. Спицький. - К., 1985. - 183 с.

5. Лист Міністерства народної освіти про України // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - 1990. - № 7. - С.28-33.

6. Коваль М.В. История Украины. Пробное учебное пособие для 10-11 классов средней школы / М.В. Коваль, С.В. Кульчицький, Ю.А. Курносов, В.Г. Сарбей / под. ред. академика АН Украины Ю.Ю. Кондуфора. - К., 1991. - 367 с.

7. Див.: Сарбей В.Г. Історія Української РСР. Пробний підручник для 9-10 класів / В.Г. Сарбей, В. Є. Спицький; під ред. Г. Сарбея. - К., 1985. - 178 с.

8. Субтельний О. Україна. Історія / Орест Субтельний. - К.: Либідь, 1991. - 510 с.

9. Олейник Б.". И увидел я другого зверя”, или два года в Кремле” / Борис Олейник. - Запорожье: Хозяйственная ассоциация “Гласность”, 1992. - 110 с.

10. Алексеева Г.Д. Историческая наука в России. Идеология. Политика. (60-80-е годы ХХ века). - М.: Институт Российской истории РАН, 2003. - 246 с.

11. Цит. за.: Зякун А.І. Формування національної концепції шкільної історичної освіти в перше десятиліття незалежності України // Сумська старовина. - 2005. - № ХУІ-ХУІІ. - C.133-144.

12. Жуковський А. Нарис історії України / А. Жуковський, О. Субтельний; ред.Я. Грицак і О. Павлів. - Львів, 1992. - 230 с.

13. Кучерук О.С. Оповідання з історії України: Пробний підручник для початкового курсу з історії України для 5 кл. середніх шкіл / О.С. Кучерук. - К., 1992. - 158 с.

14. Див.: Кульчицький С. Наша спільна робота / С. Кульчицький // Свічення душі. Збірник пам'яті Наталії Теплоухової. - К., 2000. - С.7-8.

15. Коваль М.В. Історія України. Матеріали для підручника для 10-11 класів середньої школи / М.В. Коваль,

16. В. Кульчицький, Ю.О. Курносов. - К., 1992. - 463 с.

17. Див.: Богуслаев В. Управлять страной должны представители Юго-Востока // Искра (Запорожье). - 2007. - 5 сентября; Еженедельник “2000”. - 2007. - 30 сентября.

18. Ювас І. Народний капіталізм по-малоросійськи / І. Ювас // Просто. Український тижневик. - 2008. - 21 лютого.

Размещено на Allbest.ru