Загальні основи методики викладання

Провідна роль у формуванні особистості студента належить соціальним умовам. Проте формування особистості студента також зумовлено залежністю розвитку людини від характеру й змісту діяльності; взаємозумовленістю її внутрішніх психічних чинників і зовнішніх впливів; урахуванням вікових та індивідуальних особливостей; характером взаємин між людьми, духовною атмосферою, якістю навчально-виховної роботи всіх педагогів. Особистість студента формується у групі, колективі, які є важливим чинником виховання.

Педагогічному процесу властиві також специфічні педагогічні закономірності. Провідними серед них є єдність виховання (самовиховання), навчання, освіти (самоосвіти) і розвитку.

Якщо порівняти основні функції навчання й виховання, то потрібно зазначити, що вони реалізуються в єдності чотирьох основних функцій - освітньої, виховної, формуючої й розвивальної.

У вихованні надзвичайно важливе значення має вплив середовища, ЗМІ, які не можна не враховувати під час організації цього процесу у ВНЗ.

Специфічною закономірністю педагогічного процесу у ВНЗ є відповідність навчально-виховних впливів суб'єктів навчання духовним потребам і пізнавальним можливостям студентів. Ця закономірність виявляє спрямованість дій усіх суб'єктів педагогічного процесу, прагнення врахувати внутрішні сили студентів.

Наступною педагогічною закономірністю є моделювання (відтворення) процесів соціалізації та професійна підготовка студентів до умов діяльності. Ця закономірність потребує, щоб педагогічний процес відповідав особливостям сучасної економіки, а процес підготовки студентів відбувався із урахуванням їхніх дій в інформаційному суспільстві.

Усі закономірності педагогічного процесу діалектично взаємозалежні між собою, що ускладнює та одночасно гармонізує навчально-виховний процес. Якщо вони виявляють істотний зв'язок між причиною і наслідком, то принципи є основними вимогами, що визначають загальне спрямування педагогічного процесу.

Принципи педагогічного процесу - система основних вимог до навчання і виховання, дотримання яких дає змогу ефективно розв'язувати проблеми всебічного розвитку особистості.

У сучасній педагогічній теорії та практиці виокремлюють такі основні принципи педагогічного процесу:

¦ суспільно-ціннісної цільової спрямованості педагогічного процесу (означає відповідність вимогам сучасного суспільства, єдність з іншими природними та суспільним процесами);

¦ комплексності різних видів діяльності. Оскільки в систему педагогічного процесу входить декілька підсистем, у кожній із яких використовують різні види діяльності (а не лише пізнавальну), то виникає органічний зв'язок, комплекс усіх можливих видів діяльності студента у ВНЗ та поза ним: навчально-пізнавальної, суспільно-політичної, трудової, спортивної, вільного спілкування, художньої. Так виникають численні міжпредметні зв'язки, що дають змогу сприймати світ у всій різноманітності та єдності;

¦ колективного характеру виховання та навчання (передбачає використання всього позитивного потенціалу студентського колективу в інтересах особистості, яка розвивається; послідовне поєднання масових, колективних, групових, індивідуальних форм роботи зі студентами);

¦ єдності вимогливості та поваги до особистості; гуманізм, довіра;

¦ поєднання педагогічного керівництва з організацією спільної діяльності, а також із проявом самодіяльності, творчості та ініціативи студентів у навчанні та вихованні;

¦ естетизації студентського життя, створення позитивного, емоційно комфортного середовища, розвиток художньо-естетичного смаку, пізнання краси навколишнього світу;

¦ урахування індивідуальних особливостей студента в усьому педагогічному процесі та його підсистемах;

¦ свідомості, активності, самодіяльності, креативності студентів (сприяє формуванню свідомих, активних, самостійних і творчих особистостей, запобігає виникненню формалізму, безініціативності, байдужості);

¦ наочності (передбачає розвиток аналітичного мислення, уміння досягати образного виявлення різноманітних технічних і суспільних проблем);

¦ науковості (передбачає формування та розвиток у студентів наукового світогляду, вироблення умінь і навичок наукового пошуку, засвоєння способів наукової організації праці);

¦ доступності (враховує рівень можливостей студентів та запобігає їхнім інтелектуальним, фізичним, психологічним та моральним перевантаженням);

¦ цілеспрямованості педагогічного процесу (сприяє цільовій спрямованості змісту, організації навчання та виховання, формуванню цілісного наукового світогляду, емоційно-вольової сфери, національної свідомості та норм поведінки студента).

Размещено на Allbest.ru