Формування орфографічної грамотності в учнів початкових класів на уроках рідної мови

Завдання списування - навчити дітей писати каліграфічно, грамотно, без виправлень. З цією метою вправи на списування слід привчати виконувати за такою методикою:

1 Уважно прочитай слова ( речення, текст ), які ти будеш списувати;

2 Подумай, чи є там незрозумілі тобі слова. Якщо є, спитай учителя. ( Вчитель має передбачити подібні запитання і заздалегідь пояснити нові слова. Однак запитання можуть іноді виникати в слабких учнів у силу недостатнього розвитку їхнього мислення.)

3 Списуючи, продиктовуй собі кожне слово складами;

4 Звір свій запис з тим, з чого списував.

Якщо текст вправи записаний на дошці, то його спочатку читає вчитель, а потім учні ( хором разом з учителем й окремо ). Вимога продиктовувати або проговорювати ( пошепки чи напівголосно)кожне слово зумовлена тим, що цей прийом сприяє активному формуванню асоціативних зв'язків звук > буква, які є основою граматичного письма, особливо під час фонетичних написань. Крім того, приговорювання сприяє усвідомленню послідовності звуків у слові, що запобігає таким типовим у початкових класах помилкам, як пропуск, перестановка, заміна букв.

У практиці навчання розрізняють такі види списування:

1 Списування з підкреслюванням букв, написання яких пояснюється вивченням правилами правопису ;

2 Вибіркове списування ( у зв'язку з поставленими завданнями чи запитаннями);

3 Списування із зміною форм слова;

4 Списування з фонетико - чи граматико - орфографічними завданнями;

5 Списування з дописуванням пропущених букв. Цей вид списування, як показали спеціальні дослідження, є менш ефективним у порівнянні з іншими видами, зокрема з першим, оскільки пропуск дозволяє учню не замислюватися над місцем орфограми в слові; тобто у цих вправах відсутній розпізнавальний етап у застосуванні знань;

6 Списування з різного роду логічними завданнями на класифікацію слів, групування за граматичними, орфографічними чи лексичними значеннями, будовою тощо.[26,с.292]

Одним із видів списування є так звані зорові диктанти. Для зорового диктанту добирається матеріал, який легко запам'ятовується: віршовані рядки, загадки, прислів'я, можуть бути окремі слова, речення. Дрібний матеріал записується на дошці чи кодокартку, читається учителем і учнями, проводиться орфографічний запис, розбір, пояснюється розділові знаки, після цього учні ще кілька раз читають текст, щоб запам'ятати. Далі текст закривається і учні пишуть його з пам'яті. З класу в клас кількість слів для такого списування зростає.

Всі перераховані види списування є досить ефективними формами роботи, оскільки в них беруть участь майже всі аналізатори: мовно - рухові (кінестетичні), зорові, рукорухові. При цьому відповідно до поставлених завдань здійснюються різного роду розумові операції: аналізу і синтезу, порівняння, відбору, класифікації.

Зорові диктанти крім того, сприяють розвитку пам'яті учнів, записують не побуквенно, а цілими словами.

Перед списуванням необхідно проводити роботу над змістом речень чи тексту, який буде списуватися, а також робити орфографічний чи граматичний розбір найбільш складних слів.

У процесі списування слід привчити учнів запам'ятовувати: спочатку цілі слова, словосполучення, а потім і речення, які треба записати. Сприятимуть цьому завданню і вправи, які тренують пам'ять дітей, зокрема зорові диктанти.

З метою перевірки якості умінь списувати застосовують контрольне списування тексту з дошки.

Основними вимогами, які ставляться до списування є грамотність, каліграфічна правильність і швидкість.

Якщо двом першим вимогам завжди приділялася достатня увага, то останній досить довго не надавалося великого значення. Однак виявилось, що якщо діти пишуть повільно, то за урок вони встигають виконати одну - дві вправи, що звичайно, не дає можливості сформувати потрібні уміння. Адже в цьому випадку й мови не може бути про якусь систему вправ, використаних на уроці.

Саме тому швидкість письма повинна стати повсякденною турботою вчителя. За контрольне списування рекомендується нині виставляти три оцінки: за грамотність, каліграфію, швидкість письма.

Норми швидкості письма і її оцінювання

Клас	2	3	4
Оцінка	Кількість знаків за 1 хвилину
5 4 3 2	20 16 - 19 11 - 15 10	35 26 - 34 21 - 25 20	45 36 - 44 31 - 35 30 і <

Методика перевірки швидкості письма може бути такою: текст, записаний на дошці, читає вчитель, пояснює слова, повідомляє, що учні мають зробити і як. Коли діти готові до роботи, вчитель засікає на секундомірі час початку списування і час закінчення кожним учнем (дитина піднімає руку з ручкою, а потім перевіряє свою роботу).

Знаками вважаються букви і розділові знаки.

Обсяг тексту для списування у 2 класі - 25 - 35 слів, у - 3 - 35 - 60 , у 4 - 60 - 80 .

Диктант.

У методиці орфографії за участю аналізаторів розрізняють такі види диктантів: слухові, та зорові - слухові, за метою застосування - навчальні (попереджувальні і пояснювальні) та контрольні.

Навчальним може бути кожний із зазначених видів диктантів, контрольним - лише слухові.

Матеріалом для диктантів є як окремі слова, словосполучення, речення, так і текст.

Для контрольних диктантів рекомендується на слух (окремих чи в тексті) використовуються попереджувальні диктанти. Послідовність їх проведення така:

- учні сприймають продиктоване на слух;

- визначають слова з орфограмами і пояснюють правопис їх;

- записують речення (слова) під диктовку вчителя;

- перевіряють записане.

Цей вид диктанту спрямований на формування умінь розпізнавати орфограми за характерними для них фонетичними чи граматичними ознаками і позначати їх на письмі відповідно до засвоєного правила правопису.

Як вид попереджувального диктанту слід розглядати коментоване письмо (може бути списування або запис під диктовку). Під час його проведення один з учнів пояснює написання кожного слова, всі інші пишуть мовчки за учнем , що коментує написання. Доцільно залучити до коментування не одного - двох учнів, як це часто буває, а більшу кількість з розрахунку, що кожне речення коментує інший учень.

Коментоване письмо корисне тим, що привчає дітей думати над кожним написанням словесно оформити свою думку, застосовувати правила під час написання.

Одним із видів навчальних диктантів є зорово - слуховий диктант. Під час зорово - завжди добирати текст, які повинні мати пізнавальне і виховне значення й бути насиченими потрібною кількістю орфограм. ( 60 - 70 %).

Розглянемо види диктантів за метою застосування.

Навчальні диктанти.

Слухові диктанти. Цей вид диктантів може використовуватися як навчальна вправа, коли необхідно навчити учнів встановлювати правильні асоціативні зв'язки типу звук > буква, що має особливо велике значення під час вивчення фонетичних написань. Слухові диктанти можуть бути словниковими (коли учні сприймають на слух і записують окремі слова), вибірковими (учні відповідно до завдання вчителя записують окремі слова чи словосполучення з продиктованого тексту). Для них можуть добиратися окремі речення й цілісний текст.

У практиці навчання словникові та вибіркові диктанти дуже поширені. Вони можуть використовуватись на всіх етапах формування орфографічних умінь, а також як контрольні (якщо треба перевірити якісь проміжні уміння).

Серед слухових диктантів залежно від навчальних завдань розрізняють попереджувальні чи пояснювальні диктанти.

На етапі розпізнавання орфограм у сприйнятих слухового диктанту текст записується на дошці або на картці й демонструється через кодоскоп, його читають учитель і учень, пояснюючи при потребі слова, аналізують орфограму, звертають увагу на написання слів, на правила, які ще не опрацьовані, або так звані словникові слова. Після цього текст закривається і учні записують його під диктовку вчителя. З метою перевірки записаного текст знову відкривається і учні звіряють правильність свого запису.

Такі диктанти спрямовані на активізацію зорово - слухових відчуттів. Для них використовуються тексти, які містять словникові слова, слова складні для написання. Можуть також вводитись слова з орфограмами, які будуть вивчатися на наступних уроках (пропедевтика знань).

Самодиктант. Крім звуко-слухових диктантів у практиці використовуються ще самодиктанти. За своєю методикою і дидактичним матеріалом, якій добирається для них, вони близькі до зорових диктантів. Різниця лише в тому, що текст диктанту (строфа з вірша, загадка, прислів'я) аналізується з орфографічного боку і заучується напам'ять на уроці, а запис вивченого твору проводиться на наступному.

Зазначені види диктантів застосовуються на етапі формування різних умінь, в тому числі й умінь писати з пам'яті. Вони розвивають зорові відчуття, виховують увагу до слова, сприяють встановленню правильних асоціативних зв'язків між звуками і буквами, тренують пам'ять дітей.

Пояснювальний диктант. Цей вид роботи використовується на етапі самостійного застосування знань та умінь і є проміжним між попереджувальними і контрольними. Пояснювальні диктанти проводяться як правило, після того, як тема в основному опрацьована, і дають можливість учителю виявити рівень сформованості тих чи інших орфографічних умінь.

Безпосередньо перед диктантом учні повторюють правила правопису, потім пишуть диктант.

Методика його проведення така:

- сприйняття продиктованого учителем на слух;

- запис під диктовку учителя;

- знаходження і пояснення орфограм.

Останній етап може проводитись після запису окремих речень або частини тексту.

Якщо учні затрудняються у знаходженні і поясненні орфограм, значить тема достатньо не засвоєна і є потреба знову повернутися до виконання навчальних вправ.

Малюнковий диктант. Одним із видів пояснювальних диктантів є малюнковий. Методика його проведення така; учитель демонструє предметні малюнки, учні мовчки або проговорюючи записують слова - назву малюнка. По закінченню пояснюють написання слів.

Цей вид роботи дещо складніший від пояснювального диктанту, продиктованого вчителем, оскільки учень має сам проговорити слово і записати відповідно до правопису. Такий диктант потребує більшої самостійності у застосуванні знань та умінь і використовується, коли орфографічна навичка уже сформована.

Орфографічна навичка вважається сформованою лише в тому випадку коли учні вміють грамотно писати творчі роботи. Тому в процесі формування правописних умінь і навичок рекомендується використовувати такі види роботи, як вільний і творчий диктант.

Оскільки ці види диктантів досить складні їх рекомендується проводити в 3 - 4 класах.

Вільний диктант. Для нього добирається цікавий текст. Учитель читає спочатку весь текст, а потім за логічно завершеними частинами (абзацами),

кожну 2 рази. Учні записують не дослівно, а так, як запам'ятали, або лише головну думку кожної частини. При цьому учні не повинні перекручувати зміст тексту, порушувати послідовність викладу. Вільний диктант є підготовчим до такого виду роботи, як переказ. Йому передані повторення тих орфограм, які включені у диктант.

Творчий диктант. Матеріалом для цього виду роботи є слова з орфограмами, словосполучення, малюнки, а також речення, які є опорними.

Перед диктантом учитель ставить завдання скласти чи поширити речення, замінити в реченні ті чи інші слова, синоніми тощо.

Складені учнями речення обговорюються і записуються під диктовку вчителя. При цьому доцільно добирати опорний матеріал на певну тему так, щоб у результаті творчої роботи був складений і записаний невеликий текст.

Творчі диктанти дають можливість поєднати вивчення правопису з розвитком усного і писемного мовлення.

Контрольний диктант. Цей вид роботи ставить своїм завданням з'ясувати рівень сформованості орфографічних умінь і навичок. Контрольний диктант слід давати не раніше як через тиждень після закінчення опрацювання певної теми.

Під час контрольного диктанту текст диктується в цілому, пояснюються нові слова, якщо є такі, записуються на дошці слова з орфограмами, які ще не вивчалися, при потребі пояснюються розділові знаки (в процесі диктанту). Вдруге вчитель читає диктант реченнями: перший раз учні слухають, другий - частинами, які повторюються один, іноді два рази - для запису. Після цього кожне речення диктується ще раз, щоб учні мали змогу перевірити записане. По закінченні запису текст читається ще раз для перевірки.

Отже, аналіз спеціальної літератури з проблеми дослідження дозволив нам виділити види орфографічних вправ, які традиційно застосовуються в методиці навчання орфографії. Це - різновиди списувань, диктантів та переказів.

Програма з української мови приділяє значну увагу словниковій роботі, результатом якої є розвиток мовлення дітей, підвищення їх грамотності. Адже курс української мови -- це не тільки окремий навчальний предмет, а й основний засіб опанування всіх інших шкільних дисциплін [58,с.22]. Тому вчителі початкових класів повинні чітко усвідомлювати відповідальність за уміння школярів грамотно використовувати слова в усному та писемному мовленні. Це стосується і розуміння значення слів, якими їм доводиться оперувати, і їх правильної вимови, зокрема наголошування, і орфографії, і доречних сполучень слів та слововживання.

Важливою частиною роботи з орфографії в школі І ступеня є засвоєння списку слів, вимову та правопис яких учні повинні запам'ятати [66, с.5]. Написання таких слів переважно не можна пояснити правилами сучасного правопису тому, що воно склалося історично (написання и в слові криниця або є в слові пшениця). До словникових слів у початкових класах належить і слова на правила, що вивчаються у старших класах (деякі прислівники, числівники), слова іншомовного походження (аеродром, метро, телефон тощо). Списки слів за класами складають:

-- 39 слів;

- 34;

- 49;

4- 60.

Усього -- 182 слова.

Перевірка засвоєння цих списків є обов'язковою частиною контролю за сформованістю правописних умінь і навичок.

Нетрадиційні форми роботи в процесі ознайомлення з новими словами такі:

- використання міжпредметних зв язків;

- вправи, що пов'язують шукане слово з лінгвістичним матеріалом, що вивчається під час даного уроку;

- дидактичні ігри;

- домашні завдання;

елементи етимологічного аналізу;

жанри цікавої граматики (навчальні кросворди, ребуси, шаради);

какографія.

Усе це дає змогу в цікавій формі вивчати правопис словникових слів, повторювали, закріплювати, поглиблювати знання учнів, вдосконалювати їхню орфографічну грамотність, розвивати і збагачувати мовлення школярів; привчати працювати зі словниками різних типів та виготовляти наочні посібники.

Успішне засвоєння учнями програмного матеріалу залежить від багаторазових, послідовних, систематичних вправ та використання відповідної наочності. У 1-му класі це можуть бути окремі предмети, «Картинний словник» або малюнки предметів, що означають словникові слова. Наприклад, на малюнку зображений годинник. Під малюнком надруковано годинник. У слові червоним кольором виділені орфограма -нн- і наголос.

Також сконцентрувати увагу дітей на словниковій роботі допоможе «словникове дерево» (дерево, що виготовлене з цупкого паперу), на яке прикріплюють картки зі словниковими словами. Зворотна сторона картки потрібна для перевірки знань.

Наприклад:

; або

Цей нестандартний прийом допоможе вчителеві урізноманітнити роботу над засвоєнням слів, що зазначені у списку-мінімуму.

Практичний досвід підказує, що, працюючи з першокласниками, необхідно використовувати загадки, які на сучасному етапі стали складовими дитячого фольклору. Збірки загадок, що вийшли протягом останніх років, призначені саме для дітей.

Відомо, що загадки -- це стислі твори, в основі яких знаходяться метафоричні запитання. Для того, щоб дати на них відповідь, потрібно вміти зіставити життя і явища на основі їх спорідненості або подібності. Розгадування вимагає від учня не тільки певної суми знань, а й спостережливості, кмітливості, «уміння бачити в звичних та буденних речах багато поетичного, прекрасного. Традиційна загадка допомагає дитині пізнати дійсність, світ, що її оточує» [14, 10]. Саме в цьому і полягає основна особливість загадок, тому що кожна з них є логічним завданням, на яке потрібно знайти розв'язання шляхом кількох розумових операцій, що сприяє розвитку мислення, пам'яті, спостережливості, уваги молодших школярів.

Згідно з методикою, традиційне ознайомлення дітей із новим словом у І му класі містить такі етапи:

1. Відгадування загадки; обґрунтування власної думки.

2. Демонстрація предмета, або малюнка предмета, що означає словникове слово.

3. Повторення слова хором (класом), поодинці (4--5 учнями).

4. Звуко-буквений аналіз слова.

5. Робота учнів у зошитах: запис слова, підкреслення орфограми, позначення наголосу.

6. Складання словосполучень, введення нового слова в речення.

У методиці початкового навчання української мови розроблено чимало різних прийомів пояснення лексичного значення слів. Наведемо ті з них, які, на наш погляд, найбільше сприятимуть усвідомленню учнями значення незнайомого слова, його уточнення або розширення і є доступними для молодших школярів.

1. Співвідношення з реалією (демонстрація різних предметів або їх зображення на картині чи малюнку).

2. Введення слова в контекст (крила орла, крила літака).

3. Добір до слова синоніма або антоніма.

4. Морфемний або елементарний словотворчий аналіз (щоденно -- кожного дня).

5. Різноманітне групування слів не тільки за їх лексичними значеннями, а й граматичними ознаками (слова, що означають назви людей, тварин, рослин; слова за кольором, формою, вагою; слова-назви дій, що стосуються руху, мовлення, почуттів тощо).

6. Робота зі словниками виробить у дітей прагнення до точного, а не

описово-приблизного з'ясування значення слова. Для того, щоб полегшити школярам роботу зі словниками і залучити учнів до систематичного користування ними, радимо вчителеві пояснити дітям принципи побудови словників (тлумачного, перекладного, слів іншомовного походження), розповісти про їх практичну цінність.

(«Не бійтесь заглядати у словник», -- писав Максим Рильський.)

На етапі формування уміння пояснювати значення слова стануть у нагоді наступні завдання.

Розкажіть друзям про те, що ви дізналися про значення слова Україна.

Уявіть, що ви -- художник. Розкажіть, як ви будете малювати лінійку.

Складіть оповідання про їжака так, щоб читач зміг уявити звіра

таким, яким він є у житті.

Поясніть значення слова олівець людині, яка ніколи не бачила цього предмета.

5.Пригадайте значення слова бабуся і складіть загадку, в якій за однією

або кількома ознаками можна взнати людину похилого віку.

Опрацьовуючи навчальні тексти «Букваря», необхідно звернути увагу дітей на оповідання «Перо і олівець», що побудоване у формі діалогу: дідусь, відповідаючи на запитання онука, розмірковує над тим, як у нашій мові з'явилися слова олівець і перо [12, 140]. За аналогією до тлумачення походження цих слів доречно запропонувати школярам подумати над такими запитаннями.

Як з'явилися у нашій мові слова годинник, загадка?

2. Чи може цукерка бути солоною? Доведіть правильність свого міркування.

Що цікавого у будові слів одинадцять, чотирнадцять?

У 2-му класі робота над словами, вимову і правопис яких учні повинні запам'ятати, продовжується. Ознайомлення дітей зі словниковими словами проводиться за тією ж методикою, що і в 1-му класі. Але, враховуючи вікові особливості другокласників, доречно на одному уроці вивчати не одне, а декілька слів (2--4 слова, зважаючи на можливості школярів певного колективу). Тому у 2-му класі доцільно використати один із мнемонічних прийомів -- групування слів контрольно-орфографічного списку. Наприклад, за смисловим значенням можна виділити такі групи слів за темами.

«Дні тижня»: неділя, понеділок, середа, четвер.

«Домівка»: диван, дитина, килим, черевики.

«Ліс»: ведмідь, дятел, жайворонок, заєць, ясен.

«Місто»: вулиця, метро, театр.

«Професії»: учитель, шофер.

«Рік»: вересень, календар, шістнадцять.

«Слова-назви ознак»: духмяний, червоний, черговий.

«Суспільна лексика»: Батьківщина, герой, медаль.

«Школа»: диктант, завдання, помилка, портфель, ознака, читання.

Чим більшою кількістю аналізаторів сприймається слово, тим воно краще запам'ятовується дітьми. Тому необхідно кожне слово провести через свідомість учня декілька разів і в різних контекстах, щоб активну участь під час засвоєння слова брали і зір, і слух, і рука, і пам'ять, і, звичайно, свідомість. Пам'ятаючи про це, необхідно виготовити з цупкого паперу таблиці різних форм, на яких записати наведені вище групи слів. На місці орфограми намалювати «віконечко», яке прорізати та використовувати по-різному -- вставляти потрібну букву на етапі ознайомлення зі словами або залишати «відкритим» під час закріплення, повторення, самостійної роботи учнів. Слова, що пишуться з -є-, надрукувати синім кольором, а з -и-, - зеленим. Таким чином, у дітей розвивається орфографічна зіркість, «відсутність якої, або її слабка сформованість є однією з основних причин помилок» [14, 39].

Роботу зі словниковими словами вчитель рівномірно розподіляє протягом року, продумує види лексико-орфографічних вправ на уроці за малюнками, картками. Найбільш розповсюдженим видом лексико-орфографічних вправ залишаються диктанти( традиційна методика їх проведення описано у теоретичній частині роботи). Опишемо методику проведення диктантів, яка є складовою експериментальної методики.

Із метою перевірки рівня засвоєння опрацьованої групи словникових слів проводимо контрольні словникові диктанти (за підсумками семестру або навчального року), які вважаються економними, орфографічно цілеспрямованими і дають можливість за короткий час записати багато слів. Вимова вчителя під час диктування має відповідати нормам літературної вимови. Не дозволяються підказування як прямі, так і засобом порушення правил вимови. Коли діти напишуть диктант, учитель ще раз читає всі слова, а школярі самостійно перевіряють свою роботу. На наступному уроці здійснюються обов'язковий аналіз допущених учнями помилок, відповідна робота над ними.

У 3-му та 4-му класах продовжується робота над вивченням нових словникових слів, які діти повинні правильно вимовляти і писати. Слова, які вже запам'ятали (списки-мінімуми для 1-го і 2-го класів), систематично повторюються. У зв'язку з цим, учитель на кожному уроці може проводити словникові диктанти «Хто більше запам'ятає?» (за методикою Л. П. Федоренко) так. Учитель вимовляє один раз і більше не повторює ланцюжок, наприклад, із трьох слів. Діти записують те, що запам'ятали. Вчитель читає новий ланцюжок із трьох слів. Діти знову записують те, що запам'ятали. Так відбувається декілька разів, поки не буде записана та кількість слів, що рекомендована для словникового диктанту. Після цього школярі працюють самостійно: підраховують і записують на полях кількість слів.

Наступний етап -- робота в парах. Учні обмінюються зошитами, перевіряють правильність написання словникових слів один у одного й намагаються оцінити записи свого сусіда за допомогою піктограм.

Згідно з методикою, диктанти «Хто більше запам'ятає?» впроваджують у практику, починаючи ланцюжком із трьох слів. Згодом кількість слів ланцюжка збільшується. Такі диктанти складаються зі слів, що вже знайомі школярам та поступово поповнюються щойно вивченими. З метою уникнення повторень радимо розбити списки-мінімуми на групи слів (наприклад, в алфавітному порядку, за вивченими правилами, тематичними групами, частинами мови -- на розсуд учителя).

Наводимо варіанти таких диктантів для 4-го класу.

Бабуся, бджола, виразно, Батьківщина, ведмідь, вересень, абрикос,

адреса, аеродром, будь ласка.

Годинник, завдання, читання, до побачення, щоденно, юннат.

Гумка, олівець, українська, помилка, портфель, черговий, бібліотека,

директор, коридор, напам'ять, чернетка, шеренга.

Одинадцять, чотирнадцять ,шістнадцять, вісімдесяти, п'ятсот, шістдесят.

У 3-му класі етап ознайомлення зі словниковими словами поступово ускладнюється. Спочатку вчителеві доцільно пропонувати дітям відгадування загадок, роботу з невеличкими віршованими чи прозовими текстами. Згодом радимо базуватися на матеріалі приказок, прислів'їв, прикмет, фразеологізмів, що належать до прозового фольклору (усної народної творчості). Не потрібно забувати, що учні залюбки збирають прислів'я і приказки, записують влучні вислови, пояснюють значення та походження образних фразеологічних одиниць. Роль учителя полягає лише в зацікавленні дітей цією справою, підтримці і стимулюванні учнівської пошукової діяльності.

Прислів'я та приказки -- це короткі влучні вислови, які в художній формі типізують різні явища життя. Вони є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду. Завдяки прислів'ям та приказкам у дитини формуються погляди на етику, історію, мораль, природу. Такі вислови рідко просто констатують якийсь факт, точніше рекомендують чи забороняють, схвалюють чи засуджують. Вони повчають, а тому становлять неписаний звід правил, якими кожний із нас повинен користуватися у повсякденному житті, тому що за ними стоїть авторитет поколінь. Прислів'я та приказки приваблюють молодших школярів яскравою грою слів, співзвуччям, ритмікою. Тут поезія виступає формою збереження й поширення мудрості, є засобом впливу на думки та вчинки кожного нового покоління. Здавна зберігається висока думка про ці короткі народні вислови: «Прислів'я гостріше голки», «Приказка у мові, як сіль у страві» [17, 7].

На уроках української мови під час ознайомлення зі словниковими словами ми намагаємося використовувати елементи етимологічного аналізу -- ефективного прийому збагачення словника молодших школярів, який може стати важливим засобом пояснення значення та правопису слів. Ми згодні з думкою М. Р. Львова, який пише, що «іноді написання, яке вважається традиційним та неперевірним, може бути перевірене на підставі знань етимології та історичних змін у фонетиці мови» [42, 12].

Історія методики, педагогічна практика та розкриття особливостей етимологічного аналізу свідчать про значення цінності цього методичного прийому як засобу навчання орфографії. Знайомство молодших школярів з етимологією слів не тільки позитивно впливає на їх грамотність, а й розширює кругозір, викликає інтерес до слова, рідної мови, розвиває творчу уяву, залучає до конкретних історичних фактів культури мовлення, вчить працювати зі словником.

Наведемо приклад уроку рідної мови, на якому раціонально поєднані і подані в певній послідовності запропоновані нами види вправ репродуктивно-творчого та дослідницького характеру. Розробляючи систему цих уроків ми спиралися на такі науково-методичні засади сучасних технологій навчання, які сприятимуть ефективній організації навчального процесу. Ці уроки побудовані таким чином, що:

кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно прозвітуватися;

від діяльності кожного учня залежить якість виконання завдань всіма дітьми в класі ( групі ).

Урок української мови в 3 класі

Тема: Правопис префіксів роз-, без-.

Мета: ознайомити учнів з літературною вимовою та написанням префіксів роз-, без-; закріплювати вміння розрізняти префікси та прийменники, правильно їх писати; розвивати орфографічну пильність, увагу до усного і друкованого слова; виховувати почуття доброти і любові до природи та рідного краю.

Обладнання: малюнок із зображенням сніговика, роздаткові картки, перфокарти, ілюстрації.

Хід уроку

1.Організація учнів до уроку

-Діти, сьогоднішній урок я хочу розпочати чудовими словами: «Хто поважає рідну мову -- вживає всі її слова безпомилково».

II. Етап орієнтації

-Для початку прошу вас відгадати загадку

Прийшла до нас бабуся У білому кожусі, Поля причепурила І білим снігом вкрила. Хто це?

(Зима)

-Правильно. Дійсно, адже за вікном зараз зима, тому наш урок буде проводитись у зимовому настрої.

1. Технологія «Робота в групах».

-А щоб нам всім було на уроці цікавіше і щоб ми виконали більше завдань , давайте об'єднаємо всіх учнів у групи. (Вчитель об'єднує всіх учнів у 6 груп і

кожній дає назву: біла сніжинка, голуба сніжинка, синя сніжинка, сіра сніжинка, фіолетова сніжинка, срібна сніжинка.

2.Технологія «Асоціативний кущ».

-Діти, от ви відгадали загадку і сказали мені що таке зима. А що ви уявляєте, коли чуєте це слово? Які асоціації у вас виникають?

(Заповнюють «павутинку» тими словами, що їх називають діти.)

-Молодці, можна придумати ще багато слів. Можливо, ці слова ще ми сьогодні зустрінемо на уроці.

III. Етапи проектування

А зараз я пропоную вам познайомитись з тими етапами уроку, які чекають нас сьогодні.

Ви, мабуть, помітили, що наша дошка вкрита хмаринками, давайте прочитаємо, що ж принесла нам кожна хмаринка.

IV. Етап організації виконання плану діяльності

1.Каліграфинка (каліграфічна хвилинка).

У кожного з вас на парті лежать зразки каліграфічних хвилинок, а яке ж слово вибрати нам? (Зима.)

А що тут цікавого є у його написанні? Яка цікавинка? Яка орфограма?

(Правопис ненаголошених є, и.) Як перевірити?

-Прошу виконайте своє завдання.

(Учитель звертає увагу на каліграфію, правильний нахил, акуратність.)

2.Повторялочка. Мозкова атака.

(Учитель швидко дає запитання кожній групі, а учні швидко відповідають )

Яка частина слова називається префіксом?

Що таке прийменник?

Як ви розрізняєте префікси і прийменники?

Як пишуться префікси зі словами?

Як пишуться прийменники зі словами?

Де у слові стоїть префікс?

Молодці!

3. Зустрічалочка.

-До нас на урок хтось завітав.

(Учитель вивішує незакінчений малюнок сніговика.)

-Як ви думаєте, хто це? (Сніговик.)

розвеселився безокий

розсміявсябезносий

роздививсябезрукий

розщедрився безногий

- Дуже подібний, але чогось йому не вистачає. Чого? (Очей, носика, ротика, рук, ніг, мітли.)

Якщо у нього всього цього нема, то який він? (Безокий, безносий, безрукий, безногий.)

(Учитель біля сніговита розташовує у стовпчики слова.)

Чи шкода вам сніговика? Давайте ми йому допоможемо і вилікуємо його.

(Учитель поступово дочіпляє йому ті частини, яких не вистачає.)

От ми і вилікували нашого сніговика. Що з ним тепер сталося? Він напевнее роздивився нас, розсміявся, розвеселився, розщедрився на усмішки нам.

(Учитель вивішує з другого боку слова.)

-Як багато він приніс нам слів. Давайте прочитаємо їх. (Читають разом

-Якщо ви були уважні, то помітили, що якась частинка слова у першому і другому стовпчиках повторюється. Як ви думаєте, яка? (Роз-, без-.) Що це?

-Видумаєте, що це префікс? Добре. Перевіримо себе. Коли доберемо спільнокореневі слова, і ця частинка буде зникати, то ви сказали правильно. (Діти усно добирають спільнокореневі слова.)

Отже, сьогодні на уроці ми маємо вивчити, як правильно писати префікси роз-, без-. А оскільки ви бачите такі слова на дощці, то запам'ятайте, у префіксах роз-, без завжди пишеться буква "з".

А тепер прочитайте у підручнику правила на с.104.

4.Складалочка.

-Я знаю, що ви любите грати різні ігри, тож пограємо гру "Складалочка". Я

кажу слово, а ви придумаєте слово з префіксами роз-, без-.роз-: малювати, писати, чесати, їхати, бити, мити.

без-: ніс, око, мова, хмара, шум, вода.

-Молодці!

5.Завдання з конверта.

(На парті у кожного учня конверт із завданням.)

-А зараз завдання, які принесли нам сніжинки на ваші парти. У кожному конвертику є окремі слова. Вам потрібно скласти з них речення і записати їх у зошиті. (Доповідач кожної групи читає, вчитель оцінює.)

Відпочивалочка. Фізкультхвилинка

Морозець, морозець, пощіпай нам щічки, Теплі валянки у нас, шубки, рукавички. Морозець, морозець, плещемо в долоні, У дівчаток і хлоп'яток носики червоні.

6.Цікавинка. Робота з підручником.

-Дуже цікаві перетворення відбуваються зі словами. От і зараз ми за цим поспостерігаємо. Для цього я пропоную вам виконати вправу 256.

Виконайте цю вправу, а речення кожна група складає лише одне. (Учитель перевіряє фронтально.)

7.Завершалочка. Робота з перфокартами.

-На партах у вас є перфокарти. Вам необхідно погрупувати слова у від

повідні стовпчики. (Вчитель перевіряє, викликавши до дошки одного учня, щоб він розібрав за будовою всі ці слова.)

Вода, водичка , підвода, безводний

-Отже, щоб краще запам'ятати, як пишуться префікси роз-, без-, прочитай те ці слова.

V. Рефлексія

-Діти, що ви сьогодні вивчили на уроці?

Роплести

Ро з горнути

Ромалювати

Родати

Бешумний

Без водний

Бекрайній

Бебарвний

Технологія « Мікрофон»

-Сьогодні на уроці я…

VI.Домашнє завдання

Диференційовано: 7 учнів складають казку про сніговика, решта - 260.

Таким чином можна зробити висновки про те, що:

1. Запропонована система вправ ( диктанти, вправи на списування, творчі завдання, мовні ігри, кросворди ) сприятиме підвищенню орфографічної грамотності учнів початкових класів.

2. Для вдосконалення навчання української мови в початкових класах роботу зі словами, вимову та правопис яких потрібно запам'ятати, необхідно ввести до загальної системи формування орфографічних умінь.

3. Легкість і міцність засвоєння учнями словникових слів залежить від

- ступеня розвитку певних умінь: уміння чути слово, що вимовляється (тобто ступінь розвитку фонематичного слуху), вміння виявити орфограму (тобто ступінь розвитку орфографічної зіркості).

4. Етапи ознайомлення зі словниковими словами, закріплення та систематизації знань доцільно урізноманітнювати шляхом використання

різних засобів навчання. Особлива роль у розв'язанні цієї задачі, на

нашу думку, повинна належати застосуванню елементів етимологічного аналізу та усної народної творчості.

5. Опанування вчителем нестандартних прийомів роботи над правописом словникових слів, уміння ввести їх до єдиної логічної послідовної системи в процесі навчання молодших школярів дає можливість підняти на новий рівень ефективність словниково-орфографічної роботи та уроку української мови в цілому.

2.2 Методика організації формуючого експерименту

З метою перевірки ефективності запропонованої методики ми провели формувальний експеримент на базі Підгайчиківської ЗОШ І-ІІ ступеня Коломийського району Івано-франківської області.

3-А клас визначили як контрольний, навчання в якому здійснювалось за традиційною методикою; 3-Б клас - як експериментальний, навчання в якому здійснювалось за запропонованою методикою.

Класи були дібрані з приблизно однаковим рівнем знань, який визначався за результатами підсумків в кінці 1 чверті, на основі бесід з вчителями, за результатами самостійних робіт, аналізу і спостереження уроків, рейтингової оцінки працівників школи. Експеримент проводився в продовж 2-х місяців під час вивчення учнями теми:

Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е,и] в корені слова, які перевіряються наголосом.

Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е,и] в корені слова, що не перевіряються наголосом.

Вимова і правопис слів з дзвінкими приголосними в кінці та середині слів перед глухими. Правило перевірки правопису слів типу боротьба, нігті.

Правопис префіксів роз-, без-.

Практичне ознайомлення з написанням префіксів з-,с-.

Апостроф після префіксів перед я,ю,є,ї.

Спостереження за збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса (денний, осінній).

Власні і загальні іменники. Велика буква у власних іменниках.

Змінювання іменників за питаннями.

Змінювання прикметників за числами у сполученні з іменниками.

З метою виявлення результатів експериментальної роботи ми розробили систему рівнів сформованості умінь і навичок у молодших школярів.

Ця система об'єднувала високий, середній і низький рівні сформованості даних умінь. (Визначення рівнів сформованості орфографічних умінь і навичок у молодших школярів див. [1.1.3,c…]

Для того, щоб виявити рівні сформованості орфографічних умінь і навичок, ми провели анкетування, бесіди з учнями та вчителями, запропонували ряд контрольних завдань, які оцінювали відповідно за 3-бальною системою( на основі повноти і правильності виконаної роботи):

«3»- завдання виконано повністю, правильно;

«2» - завдання виконано повністю, частково правильно;

«1» - завдання виконано неправильно.

Спочатку ми дослідили наявний рівень сформованості орфографічних умінь і навичок в учнів 3-х класів. З цією метою ми провели констатувальний експеримент у двох класах, під час якого учням було запропоновано виконати відповідні завдання (повний перелік завдань дається в додатках. див. дод.В).

Після виявлення рівня сформованості орфографічних умінь і навичок навчання у 3-А класі здійснювалося за традиційною методикою, а у 3-Б класі -у відповідності з експериментальною методикою.

Після проведення експериментальної роботи учням 3-х класів були запропоновані завдання, виконання яких оцінювалось у відповідності з розробленою 3-бальною системою. Наприклад:

Спиши вірш. Замість крапок встав потрібні букви.

Любій мамі.

Мамо, настала в..сна, квітне в..рба запашна,

Річка в долині с..ніє. мамо настала в..сна.

(В.Грінчак)

2. Запиши речення, поставивши слова, що в дужках у потрібній формі.

Такий мороз, що аж зорі (скакати).Де багато (птахи), там нема (комахи). Дома і рука, і нога спить, а в (дорога) й голова не дрімає. Голодний (курка) просо (думка).

Аналіз контрольних робіт дозволив зробити висновок про те, що в учнів, які навчалися за експериментальною методикою, у більшій мірі сформовані орфографічні вміння й навички; вони правильно виконують вправи з орфограмами, передбаченими програмою, та словами, правопис яких треба запам'ятати.

Із завданнями контрольної роботи учні експериментального класу справилися за короткий час, завдання більша частина учнів виконала вірно, безпомилково. Це говорить про те, що в них вироблені навички свідомо і самостійно працювати над вивчення орфографічного матеріалу і підпорядковувати цю роботу загальній навчальній меті.

Порівняльна характеристика результатів експериментальної роботи представлена у таблицях 2,3,4.

Рівень сформованості орфографічних умінь і навичок в учнів 3-Б класу (експериментального)

Таблиця 2

Рівні сформованості	Результати констатувального експерименту	Результати формувального експерименту
	%	К-ть учнів	%	К-ть учнів
Високий Середній Низький	4 52 44	1 13 11	8 68 24	2 17 6

Рівень сформованості орфографічних умінь і навичок в учнів

3-А класу (контрольного)

Таблиця 3

Рівні сформованості	Результати констатувального експерименту	Результати формувального експерименту
	%	К-ть учнів	%	К-ть учнів
Високий Середній Низький	4 48 48	1 12 12	4 56 40	1 14 10

Рівні сформованості в учнів орфографічних умінь і навичок за результатами формувального експерименту

Таблиця 4

Рівні сформованості	Результати 3-А класу контрольного	Результати 3-Б класу експериментального
	%	К-ть учнів	%	К-ть учнів
Високий Середній Низький	4 56 40	1 14 10	8 68 24	2 17 6

Порівняння отриманих даних в результаті експерименту свідчить про те, що в експериментальному класі дещо зменшилась кількість учнів з низьким рівнем (з 11 до 6) і відповідно підвищилась кількість учнів з середнім рівнем (з 13 до 17) та зросла кількість учнів з високим рівнем (з 1 до 2).

В контрольному класі теж спостерігалося незначне зменшення кількості учнів з низьким рівнем (з 12 до 10) і відповідно деяке збільшення кількості учнів із середнім рівнем (з 12 до 14).

Порівняння результатів експериментального та контрольного класів свідчить про позитивні наслідки проведеного експерименту та дослідження.

Обчислимо динаміку рівнів сформованості орфографічних умінь та навичок в експериментальному та контрольному класах згідно з формулою:

М = Е (n1x1+n2x2+…nnxn):N=, де

М - середній бал;

n1 ,n2 , …nn -оцінки рівнів за трибальною шкалою: високий рівень - 3 бали, середній рівень - 2 бали, низький рівень - 1 бал;

х 1, х2 ,.. , хn - кількість учнів, віднесених до того чи іншого рівня;

N - загальна кількість учнів.

Експериментальний клас:

М початкове = (3•1 +2•14+1•11): 25 = 1,6

М кінцеве = (3•2+2•17 + 1 •6 ):25 = 1,84

Таким чином, в експериментальному класі початковий середній бал становив 1,6, а кінцевий середній бал - 1,84

Контрольний клас:

М початкове = ( 3 •1 + 2 • 12 +1 •12 ):25 = 1,56

М кінцеве = (3 •1 +2 • 14 +1 • 10 ) :25 = 1,64

Таким чином, в контрольному класі початковий середній бал становив 1,56, а кінцевий середній бал - 1,64

Порівняння середніх балів до початку та після завершення експерименту в обох класах свідчить про його результативність і дає підстави говорити про більшу ефективність обраної нами методики по формуванню орфографічних умінь і навичок у молодших школярів. Про це свідчить і наочна картина динаміки рівнів сформованості орфографічних умінь і навичок в учнів молодших класів на уроках рідної мови.

Експериментальний клас

Початок експерименту Завершення експерименту

Контрольний клас

Початок експерименту Завершення експерименту

Висновки до розділу

Таким чином, проведене експериментальне дослідження дозволило зробити ряд висновків:

запропонована система орфографічних вправ є ефективною і може бути запропонована вчителям початкових класів та студентам педагогічних факультетів для застосування на уроках рідної мови під час вивчення орфографічного матеріалу;

формування орфографічних умінь і навичок у молодших школярів на уроках рідної мови необхідно розглядати як цілісний, безперервний процес, який здійснюється під час опрацювання таких розділів:

Мова і мовлення.

Текст.

Речення.

Слово (Значення слова. Будова слова. Частини мови).

проведене дослідження не охоплює всіх аспектів цієї багатогранної проблеми, тому перспективними, на наш погляд, є такі напрямки роботи як:

організація роботи з допоміжним лінгвістичним матеріалом;

активізація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення орфографічного матеріалу;

застосування аудіо - візуальних засобів на уроках рідної мови при вивченні орфографічних правил.

Проведене нами дослідження підтвердило актуальність проблеми - як закласти основи грамотного письма у молодших школярів в ході вивчення рідної мови.

Аналіз наукової, психолого-педагогічної і методичної літератури показав, що дана проблема ще не знайшла належного висвітлення в практиці роботи вчителів початкових класів.

Констатувальний експеримент довів, що вчителі відчувають ряд істотних труднощів під час викладу окремих тем з орфографії через недосконалість навчальної програми, підручників (орієнтир на «середнього» учня), слабку матеріальну базу школи; у застосуванні методів репродуктивно - творчого та дослідницького характеру з метою розвитку орфографічних умінь та навичок.

Для усунення недоліків у роботі вчителів початкових класів нами була розроблена методика формування у молодших школярів орфографічних умінь і навичок.

Реалізація цієї мети здійснюється за принципом концентризму в 1-4 класах середньої загальноосвітньої школи І ступеня.

Ефективність запропонованої методики підтверджують результати формувального експерименту, який показав, що після її впровадження збільшився високий рівень сформованості орфографічних умінь в учнів експериментального класу.

Отже, в результаті проведеного дослідження були виконані такі завдання:

проаналізовано шляхи розв'язання проблеми, висвітлені в психолого-педагогічній та методичній літературі;

виявлено типові недоліки в діяльності вчителів та учнів, з'ясовано їх причини;

розроблено експериментальну методику формування орфографічних умінь та навичок.

Таким чином, проведене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу про те, що процес розвитку орфографічних умінь у молодших школярів буде ефективним, якщо вивчення орфографічного матеріалу носитиме свідомий характер і спиратиметься на простіші навички і вміння: навички письма, уміння робити фонетичний та ентомологічний аналізи слів, встановлювати його морфемний склад, визначати орфограму.

Отже, на основі результатів дослідження зроблено загальні висновки:

Завдання оволодіння учнями орфографічною грамотністю не можуть бути розв'язані без постійної уваги шкільного курсу до орфографічного матеріалу.

Аналіз методичної літератури з проблеми, програм і шкільних підручників з рідної мови, результати аналізу учнівських контрольних робіт та виконаних спеціальних завдань дали підстави для висновку про доцільність і доступність цієї роботи в початкових класах.

Підвищенню ефективності формування у молодших школярів орфографічних умінь сприяє системний характер тренувальних вправ: аналітичних, конструктивних і творчих.

Запропонована в роботі методика формування орфографічних умінь сприяє загальному інтелектуальному розвитку молодших школярів.

Тісний взаємозв'язок запропонованої експериментальної системи з діючими навчальними програмами з рідної мови, опора на знання учнів підвищує її доступність, усуває протиріччя між новим змістом навчання мови в початкових класах та традиційним, створює резерви розвитку орфографічних умінь школярів без затрат додаткового навчального часу.

Список використаної літератури:

Антипець В. П. Використання дидактичних матеріалів на уроках грамоти // Початкова школа. - 1990. - № 9. - с . 28 - 29.

Антипець В.П. Робота над словами, правопис яких треба запам'ятати //Початкова школа. - 1985. - № 3. - с. 22-27

Білецька М.А. ,Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручник для 1 класу трирічної початкової школи. - К.: Освіта, 1994. - 223 с.

Блик О.П. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія : Посібник для вчителів. - К. : Рад. Школа, 1988. - 128 с.

Будна Н.О. , Головко З.Л. Творчі завдання з української мови 3(2) клас: Посібник для вчителів початкових класі та самостійної роботи учнів. - Тернопіль: Богдан, 1997. - 72 с.

Буряк Г.В. Слово - диво: Вправи, завдання, диктанти з української мови: Методичний посібник. - Стрий, 1993. - с.10 - 14

Вашуленко М.С. Орфоепія і орфографія в 1 - 3 кл.: Посібник для вчителів. - К. : Рад. Школа, 1982. - 104 с.

ВашуленкоМ.С., Мельничайко О.І. Рідна мова: Підручник для 3 класу чотирирічної і 2 класу трирічної початкової школи. - К. : Освіта, 1996. - 256 с.

Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод. Посіб. - К.: Освіта, 2006. - 268 с.

Ващук В.О. Вироблення в учнів орфографічних навичок // Українська мова і література в школі, 1981. - №7. - с. 68 - 72.

Векслер Р.П. Шкільний орфографічний словник у самоосвіті вчителя //Українська мова і література в школі. - 1983. №3. - с.65 - 69.

Вивчення української мови в 2 - 3 кл.: Збірник статей / Упоряди. Мельничайко О.І.; за ред. Хорошковської О.Н. - К.: Рад. школа. - 1984. - 104 с. - /Нар. Освіта; Б - ка передового досвіду/.

Великий тлумачний словник сучасної української мови /Укл. і гол . ред.В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. - 1440 с.

Воскресенська Н.О. Використання проблемно -пізнавальних завдань на уроках української мови. - В кн.:Вивчення української мови в 2 - 3 класах: Зб. ст. - К., 1984. - с 4449.

Воскресенська Н.О. Використання звукового аналізу слів під час вивчення орфографічного матеріалу // Початкова школа. - 1994. - №2. - с. 15 - 16

Воскресенська Н.О. Навчання орфографії / За програмою розвивального навчання /. //Початкова школа. - 1996. - с. 13 - 16

Воскресенська Н.О. Українська мова в 4 кл. чотирирічної початкової школи: Посібник для вчителів /Н.О. Воскресенська, А. О. Свашенко, О.Н. Хорошковська. - К.: Рад. школа. - 1989. - 125, [2] с.; 20 см - /Б - ка вч. Поч.. класів. Укр.. мова /.

Гальперин П.Я. Управление познавательной деятельностью учащихся. /Сборник статей /. - М., 1972. - 263 с.

Гальперин П. Я., ред. Формирование знаний и умений на основе теории поетапного усвоения умственных действий : Сборник статей - М., 1968. - 117 с.

Гайштут О. Сходинками до розвитку уваги, пам'яті, логіки //Почат. Школа. - 2005. - №2. - с. 46 - 55

Гайова Л. Робота зі словами вимови і написання яких потрібно запам'ятати //розвитку уваги, пам'яті, логіки//Почат.школа.-2005-№2.-с.46-55

Горбачук В.Т. Види диктантів і методика їх проведення: Посібник для вчителя.-К.:Рад.школа 1989.-96 с.

Горбунцова Т.Ю. Цікаві вправи та ігри на уроках укр.мови впочаткових класах.-К.:Рад.школа, 1986.-119 с.

Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»)//Освіта.-1993.-№44-45-46.-с.2-15

Деркача Н.І. Методичні вказівки до «Таблиць з української мови»//Початкова школа.-1993.-№2.-с.16-22

Дорошенко С.І. Методика викладання української мови: навчальний

посібник.-К.:Вища школа, 1992.-398с.

Древаль Інновації в початковій освіті:теорія і практика//Почат.шкока-

2008.-№3-с.63-64

Єрмоленко С.Я., Мацько Я.І. Начально-виховна концепція вивчення української мови./Для чого і як вивчати українську мову?/ //Початкова школа.-1995.-№1.-с.33-37

Жайворонок В. Правописник складних слів//Освіта України.-1996.-№14.-с.5

Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова.-К.: Вища школа.-1994.-с.247

Закон України «Про освіту» // Голос України.-1996.-25 квітня.-с.7-11

Закон України «Про мови» //Освіта. - 1995. - №26. - с.7

Занков Л.В. Индивидуальные варианты развития младших школьников. - М., 1973.-176 с.

Кащук А. На допомогу вчителям - початківцям/Мова / //Диво слово.-1997.-№3.-с.52-53

Кириленко В. Формування та корекція мотивації учіння молодших школярів//Почат.школа.-2008 .- №1.-с.56-59

Козачук Г. Орфографія // Козачук Г. Підвищення грамотності учнів.-К.-1995.-с.6-48

Колісниченко В.І. Навчання грамоти - одне з головних завдань початкової школи // Початкова школа. - 1994.-№4-.с.11-16

Коломійченко О.Ф. Ще раз про поліпшення орфографічної грамотності учнів // Укр.мова і літ.в школі.-1991.-№4.-с.13-17

Концепція української школи Прикарпаття // Педагог.Прикарпаття.-1990.-5 грудня.- с.3-4

Коваль Л. Технологія взаємодії вчителя й учнів на різних етапах уроку // Почат.школа.-2006.-№10- с.55-58

Кочерга О. Психофізіологічні основи дій молодших школярів // Початкова школа.-2008-№1.-с.7-12

. Львов М.Р. Праваописание в начальных класах.-М.:Просвещение, 2001.-160 с.

Логачевська С. Диференційовані завдання з розвитку мовлення для 2 класу // Почат.школа.-2008.-№3-с.13-19

Методичні рекомендації щодо усного і писемного мовлення молодших школярів: Норми оцінювання знань, умінь і навичок. - К.:Магістр -S, 1996.-77 с.

Мартиненко С. Зміст, форми і методи педагогічної діагностики вчителя початкових класів // Почат.школа.-2008-№3.-с.50-53

Місяк Н. Системність роботи із словниковими словами // Початкова школа.-1997.-№4.-с.21-23

Митник О. Технологія формування культури мислення молодшого школяра. // Початкова школа.-2007.-№7.-с.23-27 Навчання.-Тернопіль: Астен, 2005.-с.352

Могила Н.М., Вовк І.М. Диференційовані завдання на уроках української мови // Початкова школа.-1996.-№2.-с.12-16

Николин М.М. Подорож у чарівну країну Граматику // Українська мова і література в школі.-1991.-№2.-с.12-16

Наумчук М. Сучасний урок української мови в початковій школі ( методика і технологія).

Ночвінова О. Самобутній стиль учительської праці // Початкова школа .-2006.-№10.-с.2-4

Плевако Н.Г. Як запобігти деяким помилкам учнів у засвоєнні граматики // Укр.мова і література в школі.- 1973.-№6.-с.66-68

Пономарьова К.Л. Основні напрями роботи з розвитку монологічного мовлення учнів / Упор. О.Я Савченко.- К.: Початкова школа, 2005.-с.173-189

Приступа Г.Н. основы методики орфографии в средней школе.-Рязань, 1973-с.16

Педагогічні новації столичної освіти: теорія і практика. Науково-методичний щорічник.-№4.-Київ, 2004-25с.

Прищепа О. Взаємозв'язок графічної навички письма з офографічною грамотністю// Початкова школа. - 1997.- №8.- с.24-26

Прищепа К. Щоб знання були міцними: Нові програми для початкової школи.- Українська мова // Рад.освіта.-1986.- 11 квітня.- с.3

Програма для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи.-К.: Початкова школа, 2006.- 432 с.