Сучасні методи медіа виховання

1) просоціальність („присутність у світі”, соціальна активність як небайдужість, психологічне включення у відносини із соціумом, готовність із ним взаємодіяти на засадах загальнолюдських цінностей) як опозиція соціальному егоїзмові („відсутність у світі”, використання його у власних егоїстичних інтересах, асоціальність, емоційне відчуження, маргінальність);

2) соціальна мобільність (соціальна активність як активна соціальна дія, просоціальна поведінка, належний рівень цілей і домагань) - як опозиція соціальній іммобільності (громадянській пасивності, поведінці уникання).

Ці критерії дають підстави поділяти суб'єктів соціалізації як таких (і як представників медіааудиторії) на чотири типи:

1) просоціальний, соціально мобільний (активний, лідерський, орієнтований на суспільно значущі цілі й завдання);

2) просоціальний, соціально іммобільний (інертний, конформний, орієнтований на традиції та ухвалені більшістю соціальні норми й цінності);

3) соціально мобільний, індивідуалістичний (порушник усталеного соціального порядку, орієнтований на суто егоїстичні цілі і завдання);

4) соціально іммобільний, індивідуалістичний (інертний, байдужий, орієнтований на ситуаційні, переважно прагматичні цілі, маргінальний).

Означені критерії і репрезентовані ними показники соціалізації формуються протягом дитинства (первинного соціологічного циклу) на тлі (і при цьому відносно автономно) [39], розгортання суб'єктності учасників соціалізаційного процесу. Тому успішність їхнього формування в повному обсязі доцільно й коректно визначати по завершенні первинного соціалізаційного циклу (по закінченні дитиною загальноосвітньої школи). Універсальні ефекти (і, відповідно, критерії) успішно соціалізованого індивіда може бути вкладено у два великі блоки, які репрезентують: 1) сформовану в нього внутрішню настанову існувати, функціонувати, розвиватися у сфері вимог соціального контролю (власне, його просоціальність - як універсальну внутрішньоособистісну ознаку); 2) практичну його здатність активно діяти і самовдосконалюватися як активний соціальний суб'єкт (власне, соціальну мобільність - як зовнішню, поведінкову ознаку).

До завершення первинного соціалізаційного циклу оцінка ступеня сформованості показників соціалізації має певні особливості, оскільки фактично оцінюється „сировина”, „напівфабрикат”, а тому природний у цій ситуації висновок про соціалізаційну незрілість є самоочевидним. У зв'язку із цим найбільш загальними (універсальними) критеріями успішності первинної соціалізації є: 1) сформовані стосунки емоційної прив'язаності і довіри між дитиною і соціалізувальним оточенням; 2) готовність дитини взаємодіяти з соціалізувальним оточенням і піддаватися (підпорядковуватися) його впливам; 3) засвоєння і відтворення нею (як активним спадкоємцем) пропонованих соціалізувальним оточенням (як активним спадкодавцем) зразків і норм почуттів, мислення і поведінки [40]. .

Висновок

Після 2000 року національна система аудіовізуальних ЗМІ в Україні знаходиться у фазі інтенсивного нарощування своїх потужностей і сьогодні можна дати цілком оптимістичний прогноз щодо динаміки її кількісного зросту на найближчі 5-7 років.

Перед батьками, вчителями, вихователями, та взагалі перед всим суспільством сьогодні стоїть благородне завдання підготувати дитину до життя в швидкоплинному інформаційному середовищі, не допустити, щоб дитина «заблукала» в ньому або щоб віртуальне існування заслонило для них реальне життя. Позитивними наслідками впливу ЗМІ на виховання дитини є прискорення процесів соціалізації, адаптації до сучасних умов життя у відповідному суспільстві, розширення розумових і творчих здібностей, формування в дітей власної думки щодо історичних, політичних і світових проблем суспільства.

Список використаних джерел

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. 1440 с.; перевид. з додатками і доповненнями, 2005 р. 1728 с.

2. Гальвецкій К.А. "Про людину, його розумових здібностях і його виховання" - М., 1938. - С.10.

3. Гундарова І. "Про наслідки сприйняття телевізійної інформації молодшими школярами" / / Виховання школярів - 2005рік. - № 9. - С.49-53.

4. «Методичні діалоги»// журнал «Методичні діалоги», 2011.№6. С. 7-24.

5. Минбалеев А.В., Бесова Е.С. Допрофессиональное медиаобразование и журналистика // Медиаобразование. 2008. № 4. С.4-13.

6. Медіаосвіта за кордоном: теорії медіаосвіти та коротка історія розвитку // Вища освіта України, 2006. № 3. С.104-108;

7. Онкович Г.В. Пресодидактика. Читаймо газету разом! Ч. І. Навч. посібник. К.: ІСДО, 1993. 60 с.

8. Онкович Г.В. Медіа-педагогіка і медіа-освіта: поширення у світі // Дивослово, 2007.- No 6. - С.2-4.

9. Потятинник Б. Масова журналістська освіта - а чому б ні? // МедіаКритика: Щоквартальний дайджест електроннного журналу. Львов: ЗУМЦНЖ, 2005. Ч.10. С.7-10.

10. Потятинник Борис. Масова журналістська освіта - а чому б ні? // МедіаКритика: Щоквартальний дайджест електроннного журналу. - Львов: ЗУМЦНЖ, 2007. - Ч.12.- С.14-17.

11. Педагогічний словник /За ред. Ярмаченка М.Д. - К.: Педагогічна думка, 2001. - 516 с.

12. Робак В. До питання про розвиток медіапедагогіки у Німеччині // Другий український педагогічний конгрес. Львів: ТзОВ Камула, 2006. С.275-286.Чемерис І.М.

13. Робак Володимир. До питання про розвиток медіапедагогіки у Німеччині // Третій український педагогічний конгрес: Збірник матеріалів конгресу. - Львів: ТзОВ Камула, 2010. - 601 с. - С.155 - 168.

14. Современный словарь по педагогике / Укладач Рапацевич Е.С. - Мн.: «Современное слово», 2001. - 928 с.

15. Соціально-політичний словник-довідник / за ред. проф. М.П.Іщенка. -Черкаси: Відлуння, 1999. - 304 с.

16. Соціолого-педагогічний словник /за ред. В.В.Радула. К.: ЕксОб, - 304 с.

17. Український орфографічний словник / Близько 165 тис. слів / за ред..

В.М.Русаніського. - 5-е вид., переробл. і доповн.- К.: Довіра, 2006. - 940 с. - (Словники України).

18. Федоров А.В. Медиаобразование в России и Украине: сравнительный анализ современного этапа развития (1992 - 2008) // Медиаобразование. 2008. № 4. С.23-45.

19. Фатиміна Валентина. Журналістська освіта в Німеччині в ХХІ столітті: проблеми й перспективи // МедіаКритика: Щоквартальний дайджест електроннного журналу. - Львов: ЗУМЦНЖ, 2005. - Ч.10. - С. 55 -58.

20. Федоров А., Челышева И. Медиаобразование в современной России: основне модели // Высшее образование в России, - 2004. - No 8. - С. 34-39.

21. Чемерис І.М. Медіаосвіта за кордоном: теорії медіаосвіти та коротка історія розвитку // Вища освіта України, 2006. - No 3. - С.104 - 108.

22. Шариков А.В. Концепция медиаобразования во второй ступени средней образовательной школы. М: Академия педагогических наук СССР, 1991.- 23 с.

23. Матвієнко В.Я. Соціальні технології. - К.: Українські пропілеї, 2001. - С. 446-474.

24. Мищишин І., Троханяк Н. Медіаосвіта як засіб формування медіакультури сучасної молоді // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. -- 2006. -- Вип. 21. -- Ч. 1. -- С. 161-166.

25. Москаленко А.З. Два кити: Журналістика як система засобів масової інформації. Журналістика перехідного періоду. - К.: Школяр, 1997. - 360с.

26. Новикова А.А. Медиаобразование в США: проблемы и тенденции // Педагогика. - 2000. - №3.

27. Ожегов, С.І. Тлумачний словник російської / С.І. Ожегов,Н.Ю.Шведова. - М., 1996.

28. Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник // А.З.Москаленко, Л.В.Губерський, В.Ф.Іванов. - К., 1999. - 634 с.

29. Павлова Е.Д. Манипуляционный потенциал средств массовой информации // Актуальные проблемы современной науки. - 2004. - № 2. - С. 145-146.

30. Панов З. "Інтернет-залежність": причини наслідки / З. Панов // Учитель. - 2007. - № 5.

31. Павлова Е. Д. Манипуляционный потенциал средств массовой информации // Актуальные проблемы современной науки. -- 2004. -- № 2. -- С. 145-146. 10.

32. Педагогіка: Підручник / Під ред. Л. П.Крившенко. М., 2006.

33. Петров В.П. Інтернет у світовому інформаційному просторі / В.П. Петров, С.В. Петров //ОБЖ. - 2008. - № 8.

34. Політологія / За ред. О.І.Семківа. - Львів, 1994. - С. 430

35. Почепцов Г.Г. Психологические войны. - М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» - 2002. - 528 с.

36. Полуехтова И.А. Телевидение как механизм социального контроля // Вестник Московского университета. - Сер. 10. - 1998. - № 1.

37. Потятиник Б.В. Медіа: ключі до розуміння. Серія: Медіакритика. - Львів: ПАІС, 2004. - 312 с.

38. Прокофьев В.Ф. Тайное оружие информационной войны: атака на подсознание. - М.: Синтег, 2003. - 408 с.

39. Разинов Ю.О. Інтернет як подія культури. Всеросійська науково-практична конференція.

40. Рогозянский М.Е. Виховний потенціал телебачення: теоретичні питання, осмислені практиком /М.Е.Рогозянский // Освіта й суспільство. - 2008. - № 2.

Додаток

Термінологічний медіасловник

Масмедіа, медіа - засоби масової інформації (радіо, телебачення, преса, кіно, фотографія, відео, мультимедійні комп'ютерні системи, Інтернет).

Медіавиховання - формування світоглядних позицій, інтересів, потреб, ідеалів, мотивів, ціннісних орієнтацій, свідомості, переконань, суджень, а також конкретних рис характеру, моделі поведінки та культури поведінки засобами масової інформації.

Медіаосвіта - частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіа-культури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою масмедіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп'ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.

Медіапедагоги - учителі, викладачі, вихователі всіх ланок системи освіти, керівники медіа-студій різного профілю в структурі центрів роботи з молоддю та інших організацій, які мають відповідну педагогічну і медіапсихологічну компетентність та впроваджують медіаосвіту.

Медіакультура - сукупність інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, елементів культури комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передачі інформації, а також культури її сприймання соціальними групами та соціумом у цілому. На особистісному рівні медіакультура означає здатність людини ефективно взаємодіяти з масмедіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі.

Медіаобізнаність - рівень медіакультури, який передбачає засвоєння особистістю системи знань про засоби масової комунікації, їх історію та особливості функціонування, користь і шкоду для людини, уміння убезпечити себе від негативних інформаційних впливів і вільно орієнтуватись у світі інформації.

Медіаграмотність - рівень медіакультури, який стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати владні стосунки,міфи і типи контролю, які вони культивують.

Медіатворчість - компетентне і здорове самовираження особистості та реалізація її життєвих завдань, покращення якості міжособової комунікації і приязності соціального середовища, мережі стосунків і якості життя в значущих для особистості спільнотах.

Размещено на Allbest.ru