Методика формування досвіду саморегулювання майбутніх музикантів-педагогів у вищих мистецьких навчальних закладах

Проведене дослідження та вирішення поставлених завдань дали змогу зробити такі висновки.

1. Першочерговим завданням модернізації навчально-виховного процесу у вищих мистецьких навчальних закладах є оновлення змісту, форм і методів навчання, впровадження новітніх педагогічних технологій, спрямованих на формування досвіду саморегулювання як джерела духовного зростання творчої індивідуальності в координатах музичного мистецтва.

2. Досвід саморегулювання інтерпретується в дослідженні як цілісне особистісне утворення, сутність якого розкривається у взаємодії: духовних потреб та інтересів особистості, які виконують функцію цілеутворення, особистісно-смислового наповнення музично-педагогічної діяльності; тезаурусу знань, що дає змогу побудувати індивідуальну стратегію саморегулювання у музично-педагогічній взаємодії; системи особистісно прийнятих загальновизнаних норм і цінностей музично-педагогічного мистецтва, представлених у формі ціннісних орієнтацій фахівця, що виконують функцію оцінки та контролю результатів реалізації його індивідуальної стратегії самовдосконалення та самореалізації у музично-педагогічній діяльності; системи умінь та навичок самостійного регулювання психічного стану, поведінки, діяльності та внутрішнього світу. Отже, досвід саморегулювання є особистісним утворенням, в якому всі характеристики індивідуальної особистості синтезуються в унікальну структуру, компоненти якої віддзеркалюють емоційну, мотиваційну, когнітивну та вольову сфери особистості.

3. У результаті структурного аналізу виокремлено складові досвіду саморегулювання музикантів-педагогів, до яких віднесено мотиваційно-емоційний, когнітивно-пізнавальний, нормативно-ціннісний та операційний компоненти, що у взаємодії та взаємозалежності забезпечують цілісність означеного феномена. Відповідно до змістових параметрів виокремлених компонентів визначено критерії сформованості досвіду саморегулювання музикантів-педагогів, кожен з яких включає комплекс показників. Застосування визначених критеріїв і показників дало змогу з'ясувати рівні сформованості досвіду саморегулювання майбутніх музикантів-педагогів - низький, середній та високий. Відмінності між ними полягали у ступені сформованості потреби накопичення та реалізації досвіду саморегулювання у музично-педагогічній діяльності, в інтересі до самопізнання як механізму набуття і збагачення досвіду саморегулювання, здібності до емпатійного переживання як основи ціннісного пізнання світу мистецтва та внутрішнього світу іншої людини, ступені інтелектуальної та емоційної гнучкості (здатності до коригування музично-педагогічної діяльності), в творчій реалізації індивідуальних стратегій набуття досвіду саморегулювання.

4. Встановлено, що формування досвіду саморегулювання майбутніх музикантів-педагогів ґрунтується на особистісноорієнтаційному та аксіологічному підходах, з позицій яких педагогічний процес, що спрямований на формування досліджуваного феномена, постає як стимулююче, пробуджуюче навчання, навчання резонансного впливу, в якому особливої значущості набуває ціннісно-смислова домінанта, рефлексивне осягнення особистістю власної ціннісно-смислової та мотиваційної сфери, особистісне нормотворення.

5. Дослідженням встановлено, що ефективність формування досвіду саморегулювання забезпечується завдяки дотриманню таких умов: формування мотиваційної спрямованості на самовиховання та самовдосконалення у музично-педагогічній діяльності; спонукання студентів до активізації самопізнавальної діяльності на основі індивідуалізації фахової підготовки студентів у вищих мистецьких навчальних закладах; забезпечення діалогізації навчально-виховного процесу; стимулювання художньо-творчої самореалізації студентів на основі вільного самовираження в процесі музично-педагогічної діяльності.

6. У дисертації подано поетапну методику формування досвіду саморегулювання майбутніх музикантів-педагогів. Визначено етапи (мотиваційно-пізнавальний, оцінювально-орієнтаційний, творчо-пошуковий) та напрями їх реалізації (самопізнавальна, художньо-творча та комунікативна діяльність), що передбачають динаміку формування досвіду саморегулювання майбутніх музикантів-педагогів від репродуктивного до творчого; набуття належного тезаурусу знань про саморегулювання й здатності їх реалізації під час практичної діяльності; зростання ролі ціннісних орієнтацій та формування умінь саморегулювання психологічного стану, поведінки та діяльності студентів.

7. Результати дослідно-експериментальної роботи дали можливість констатувати позитивну динаміку формування досвіду саморегулювання майбутніх музикантів-педагогів у експериментальній групі порівняно з контрольною, що свідчить про ефективність запропонованої методики. Впровадження запропонованої методики дає змогу вдосконалити процес формування досвіду саморегулювання студентів вищих мистецьких навчальних закладів.

Здійснене нами дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого наукового вивчення потребують такі питання: формування досвіду саморегулювання учнів у процесі навчання музики; роль досвіду саморегулювання особистості у формуванні індивідуального стилю музично-педагогічної діяльності; взаємозв'язок динаміки зростання педагогічної майстерності з особливостями становлення досвіду саморегулювання музиканта-педагога.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях

1. Лисюк Ю.С. Зміст та структурні компоненти досвіду саморегулювання майбутнього музиканта-педагога // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. - Вип. 186: Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2003. - C. 41-46.

2. Лисюк Ю.С. Досвід саморегулювання майбутнього музиканта-педагога: сутнісна характеристика феномена // Педагогічні науки. Зб. наук. праць. - Суми: Сум. ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2003. - С. 387-394.

3. Лисюк Ю.С. Модель формування досвіду саморегулювання майбутніх музикантів-педагогів у процесі професійної підготовки // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. праць - Вип. 3. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2004. - С. 218-228.

4. Лисюк Ю.С. Компонентна структура досвіду саморегулювання майбутнього музиканта-педагога // Педагогічний процес: теорія і практика: Зб. наук. праць. - Вип. 1. - К., 2005. - С. 75-84.

5. Лисюк Ю.С. Методи діагностування рівнів сформованості досвіду саморегулювання майбутніх музикантів-педагогів // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 16: Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Вип 3 (13). - К.: НПУ, 2005. - С. 36-39.

6. Лисюк Ю.С. Методи формування досвіду саморегулювання майбутніх музикантів-педагогів у мистецьких вищих навчальних закладах // Наукові записки. Серія: Педагогіка. - Тернопіль, 2006. - С. 57-61.

7. Лисюк Ю.С. Досвід саморегулювання музиканта-педагога: структурний і функціональний аналіз проблеми // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: Теоретичні та методичні засади розвитку / Тези міжнародної наукової конференції (30 червня - 2 липня). - Київ - Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2004. - С. 115-117.

8. Лисюк Ю.С. Критерії сформованості досвіду саморегулювання майбутніх музикантів-педагогів // Педагогіка вищої та середньої школи: Зб. наук. праць. - Вип. 9. - Кривий Ріг: КДПУ, 2004. - С. 142-145.

9. Лысюк Ю.С. Развитие творческой самостоятельности студентов музыкальных специализаций в курсе фортепиано: контуры нового взгляда на проблему // Курс фортепиано для студентов разных специальностей в ХХI веке / Материалы научно-практической конференции. - М., 2003. - С. 55-57.

10. Лисюк Ю.С. Методика формування досвіду саморегулювання у студентів вищих мистецьких навчальних закладів: Методичні рекомендації. - К., 2005. - 30 с.

Размещено на Allbest.ru