Аналіз співацьких навичок учнів старшого шкільного віку та методика їх розвитку

Зміст будови та функціонування голосового апарату у дітей старшого шкільного віку. Педагогічні умови успішності розвитку співацьких навичок старшокласників засобами музично–естетичної діяльності на уроках музики. Аналіз навчального пісенного репертуару.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 15.12.2015
Размер файла 170,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Метод засвоєння старшокласниками стильових особливостей звукоутворення, характерних для виконання популярної вокальної музики, є одним з найцікавіших методів для учнів старшого шкільного віку.

Важливою умовою хорового звучання є точне виконання звуків за висотою - стрій та співацька інтонація. Хоровий спів - це вміння інтонувати. Завдяки хоровому співу гарно розвивається музичний слух, координація між слухом і голосом з опорою на ладове почуття. Якість хорового співу залежить від уваги і вміння учнів володіти своїм голосом і навичками, від фізичного й емоційного стану співаків(Див. Додаток № 3).

Співацька постава, створюючи сприятливі умови для виразного співу, забезпечує зручне положення корпусу, голови, правильне відкривання рота під час співу. Від неї залежать дихання і звукоутворення; крім того, вона дисциплінує дітей, є першою організуючою ланкою колективного співу.

Під час співу важливе значення має дихання. Уміння чи невміння дихати позначається на якості звуку, чистоті інтонування й на інших характеристиках хорового звучання. Розрізняють три види співацького дихання: грудне, діафрагматичне і грудодіафрагматичне (останнє вважають найраціональнішим). Н.А. Дашанова зазначає, що слід не акцентувати увагу учнів на диханні, а виробляти його в процесі навчання поступово, у комплексі з іншими вокальними навичками [12, 42].

Співацьке звукоутворення і звуковедення багато в чому залежить від співацької установки й дихання; якщо ці навички не сформовано, робота над звукоутворенням навряд чи буде успішною. Формувати в голосі учнів співочість, навчити їх «тягти» звук -- одне з головних завдань вокального виховання. Від чіткого вимовляння голосних і приголосних звуків залежить розвиток у голосі дзвінкості й рівності -- важливих властивостей співацького голосу.

Хоровий спів являє собою найсприятливішу форму навчально-музичної діяльності для розвитку музичного слуху, музичної пам'яті, почуття ритму. У процесі хорового співу розвиваються не лише музичні здібності, але й уява, творча активність, цілеспрямованість, художній смак у сприйнятті прекрасного, тобто ті властивості, що мають значення для розвитку особливості учня старшого шкільного віку [22, 45]. Хоровий спів сприяє також оволодінню культурою мовлення, виробленню правильної, чіткої, виразної вимови.

Виразність хорового виконання учнів старшого шкільного віку на уроках музики, залежить від того, як їх навчили володіти необхідними художньо-виконавськими навичками й уміннями. Проспівати пісню може будь-яка людина, але художньо виконати, тобто виразно передати думки й почуття, закладені в пісні, може лише той, хто оволодів основними співацькими навичками.

Навчання хоровому співу передбачає оволодіння як вокальними, так і хоровими навичками. До вокальних навичок належать:

І) співацька постава;

2) співацьке дихання;

3) співацьке звукоутворення;

4) співацьке звуковедення;

5) співацьке дикція;

6) співацька інтонація.

Навички строю й ансамблю, а також розуміння диригентських жестів вчителя або керівника хору складають хорові навички.

У процесі співу вокальні й хорові навички взаємодіють і один елемент зумовлює інший. Дійсно, без правильно відтвореного звука не можна говорити про чистоту інтонування, а без розуміння диригентського жесту не буде злагодженого спільного виконання.

Хоровими навичками учні оволодівають тільки в колективі на уроках музики, а також на позакласних музичних заняттях. Вокальні навички кожна дитина здобуває індивідуально на уроках музики. Всі ці навички засвоюються учнями в єдиному, нерозривному комплексі з тією лише різницею, що на початковому етапі навчання співу на уроках музики більше уваги приділяється оволодінню вокальними навичками, а пізніше -- хоровими [41, 248] . педагогічний співацький навичка музичний

Співацька постава є необхідною умовою для нормальної роботи голосового апарата і для плідної репетиційної роботи. Неправильна співацька постава приводить до швидкої втоми голосового апарата і організму старших школярів в цілому. Коли співаки на репетиції сидять, їм не слід класти ногу на ногу або сидіти з високо піднятими колінами, бо це спричиняє неправильне дихання і звукоутворення. Під час співу стоячи корпус необхідно тримати прямо. Правильна співацька постава привчає до красивої постави, необхідної не лише при співі, але й у повсякденному житті. Під час співу голову не слід відкидати назад або опускати вниз, вираз обличчя має бути привітним.

Співацьке дихання вирізняється від звичайного тим, що воно складається з короткого вдиху, миттєвої затримки дихання і тривалого видиху. Основна відмінність співацького дихання від розмовного полягає в оволодінні видихом, їмо означає вміння співати на затриманому диханні. Миттєва та гримке дихання сприяє повільному видиху й дає змогу дитині початкових класів починати виконання за рукою вчителя.

Значне місце в системі навчання співу старших школярів займають вокально-хорові вправи. Їх мета - формування співацьких навичок: правильного дихання, звукоутворення, дикції, звуковедення, співу голосних та приголосних і розвиток голосу. Вокально-хорові вправи можна поділити на дві групи. До першої належать ті, що використовуються поза яким-небудь зв'язком з конкретним твором. Вони сприяють послідовному оволодінню засобами вокально-хорової виразності; поступовому, систематичному набуттю певних, необхідних вмінь для досягнення більш високого рівня художнього виконання. Вправи другої групи спрямовані на подолання певних труднощів під час розучування твору. Для цього вибираються в творі складні уривки з боку інтонації, дикції та строю. Природно, що ці вправи націлені на вирішення вузьких завдань і не можуть бути систематизовані з великою чіткістю та послідовністю. При використанні вправ слід звертати увагу на виховання свідомого відношення учнів до них. Необхідною умовою дійовитості вправ є послідовне ускладнення навчальних задач, які будуть вимагати від співаків певних зусиль. Послідовне ускладнення вправ, безумовно, буде сприяти пробудженню (збереженню) інтересу і уваги до занять, а також наполегливості у подоланні вокально-хорових труднощів. Для розспівування можна використовувати нескладні поспівки, прибаутки, музичний матеріал з розучуємого репертуару, мелодії творів для слухання. Всі вправи повинні включатись в урок музики з урахуванням принципів послідовності, систематичності, доступності, єдності художнього і технічного. Для стимулювання позитивних емоцій доцільно розучувати вправи, що звучать у мажорному ладі [29, 50]. На початковому етапі навчання мелодію нової вправи бажано підтримувати акомпанементом. Це потрібно не лише для досягнення чистоти інтонування, а й для розвитку гармонійного слуху в учнів. Іноді для розвитку координації слуху й голосу корисно співати вправи без супроводу (з попередньою ладовою настройкою). Початкові вокально-хорові вправи слід співати неголосно «до 1 октави - до 2 октави». Поступово діапазон вправ розширюється. Корисні різні співацькі вправи на легато, стаккато, з різним звуковисотним і ритмічним малюнком [8, 172].

Головна умова результативності - продуманість вокально-хорової роботи, що запобігає безцільним повторенням. Вчителю слід використовувати ряд поспівок-вправ, які сприятимуть зібраному, округлому звучанню, правильному формуванню вокального звучання голосних, на уроках музики з молодшими школярами.

Щоб активізувати процес набуття дитиною слухових уявлень, слід, перш за все, поставити її у такі умови, коли їй цікаво займатися розвитком власного слуху.

Специфіка хорового виконавства вимагає можливо більш глибокого, причому не тільки індивідуального, але й «синтезованого» у колективне, проникнення, розуміння, відчуття змісту добутку, що виконується. Специфіка всякого виконавства сприяє розвитку в дітях молодшого шкільного віку, прагнення віддати людям у загальній праці те духовне багатство, що здобуває кожний з них у спілкуванні з музичним мистецтвом.

У процесі музичного виховання виконавська діяльність має велике значення й тому, що кожний виступ, кожний концерт є своєрідний підсумок, віха на шляху розвитку дитини початкових класів. Часто на концерті, коли гранично зібрана дитяча увага і юні співаки прагнуть співати якнайкраще, відбуваються відомі зрушення в розвитку колективу[45, 3].

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що одним із головних завдань вокального педагога є не лише виявлення співацьких задатків учнів, але й створення таких умов життєдіяльності голосового апарату, які б сприяли найкращому розвитку співацької функції.

2.2 Навчальний пісенний репертуар, як ведучий фактор успішності розвитку співацьких навичок учнів старшого шкільного віку

Всебічний розвиток учнів старшого шкільного віку на уроках музики, виховання людини, яка по-справжньому розуміла б, цінувала і сама створювала прекрасне -- відповідальне завдання загальноосвітньої школи.

Велику увагу дослідженню вивчення пісенного репертуару на уроку музики - приділяли Е. Абдуллін, О. О. Апраксіна. Б. Асаф'єв, Л. Дмитрієва, Д. Кабалевський, О. В. Лобова, Г. Падалка. Е. П. Печерська, О. Я. Ростовський, Н. В. Стефіна та інші [1, 3, 4, 13, 16, 31, 37 41].

В естетичному вихованні підростаючого покоління особливого значення надається музичному вихованню, яке здійснюється насамперед на уроках музики та в різноманітних видах позакласної музичної діяльності учнів старших класів.

Найдоступнішою, найпоширенішою формою самовираження творчого початку в учнів старшого шкільного віку є хоровий спів. К- Ушинський, говорячи про хоровий спів, так визначив його силу і значення в житті молодого підростаючого покоління: «Спів -- це могутній педагогічний засіб, який організує, об'єднує школярів, виховує їхні почуття. Він оживляє дітей, вносить бадьорість, яскравість у шкільне життя».

Хоровий спів є дійовим засобом в ідейно-художньому вихованні учнів старшого шкільного віку на уроках музики. Різноманітність емоційно-образного змісту у виконуваних учнями, творах розвиває в них емоційну чуйність до навколишнього життя, природи, стосунків людей. На уроках музики у учнів молодшого шкільного віку розвиваються музичні здібності, їхні вокальні дані, творча активність, мислення, уява, пам'ять, розумова діяльність[32, 61].

Правильне вокально-хорове виховання безпосередньо пов'язане з уроками мови та літератури. Оволодіння цчнями в хорі чистою, виразною мовою необхідне як для співу, так і в повсякденному житті. Вправи, які ми даємо для вироблення чіткої, ясної дикції під час співу, одночасно покращують звичайну мову, допомагають позбутися деяких природних мовних недоліків. Робота над відчуттям фрази, розуміння учнями старшого шкільного віку змістовної виразності, допомагають їм користуватися різноманітною інтонаційною виразністю в роботі над літературними творами.

Багатоплановість тематики пісень закономірно викликає їхню жанрову різноманітність -- в репертуарі ми знаходимо пісні-гімни, пісні-заклики, пісні-пам'ятники, пісні-сцени, туристські та спортивні пісні тощо.

У вокально-хоровій музиці, як і музичному мистецтву в цілому, властива міцна опора на народно-пісенні традиції. Як відомо, національну природу творчості митця визначає не цитування народної музики, а відповідний склад мислення композитора, особливості його психології та сприйняття світу[17, 57].

Усвідомити особливості національної природи творчості композитора учням допомагає глибоке вивчення кращих зразків народної музичної творчості -- цієї невичерпної скарбниці музичної культури, національних традицій та особливостей музичної мови, життя і побуту різних народів. Особливо близькі та зрозумілі учням російські, українські та білоруські народні пісні, що вивчаються за програмою загальноосвітньої школи на уроках музики. Поряд з українськими, російськими, білоруськими народними музичними творами до програм включено зразки музики інших народів нашої країни та світу. Вивчення їх сприяє вихованню почуття дружби та засвоєнню таких особливостей народної музики, як змінність ладу, плагальність, підголосочна поліфонія, опора на діатоніку тощо, які також властиві творчості професіональних композиторів.

Характерною ознакою переважної більшості творів для учнва є чітко визначена вікова орієнтація, що враховує не тільки тематичну доступність віршів і музичної мови, а й психологічні вікові відмінності, можливості дитячих голосів. Як правило, діапазон пісень для старших школярів перевищує октавиу, у піснях не використовуються граничні динамічні нюанси, обмежується висока теситура [27, 43]. Не випадково найпоширенішими на уроках музики є твори тих композиторів, які добре обізнані з природою дитячих голосів або ж працюють з дитячими художніми колективами -- Д. Кабалевського, В. Локтєва, К- Мяскова, Г. Струве, Ю. Чичкова, В. Шаїнського, А. Філіпченка [16, 194].

Надзвичайно важливим компонентом музики є її яскравий мелодизм. Створюючи пісні для дітей, композитори прагнуть наблизити мелодичний малюнок до виразної дитячої мови шляхом зміни ритму, використання рухомих нюансів, що надає творам особливої яскравості, допомагає легкому запам'ятовуванню їх [50, 26]. У піснях для старших школярів, домінує двоголосся з елементами триголосся, переважає діатоніка. З часом мелодія ускладнюється альтерацією, вільніше розвивається мелодичний малюнок, дво- і триголосні твори відзначаються переважно гармонічним складом.

Не можна обминути увагою і роль супроводу у музичних творах для дітей.

Особливості змісту пісень визначають своєрідність їхньої музичної форми. Поряд з простою куплетною знаходяться й складніші побудови -- з прихованими гармонічними зворотами, гнучкістю темпів, варіюванням ритмів, динамічними змінами. Композитори, уважно слідуючи за змістом поетичного тексту, частіше використовують розвиток, інші тенденції сучасної музичної мови [26, 128].

Значну частину репертуару для виконання складають твори російських, українських та зарубіжних композиторів-класиків. Вивчаючи такі з них, як «Ніч яка місячна», «Чом ти не прийшов», «Ой під вишнею, під черешнею», «Ой джиґуне, джиґуне», учні старшого шкільного віку через усталену, перевірену часом музику знайомляться з історією і культурою народів, розвивають на класичних зразках свої музичні смаки та інтереси, формують вихідні критерії естетичних оцінок [1, 98].

Відбір репертуару - це не одномоментный акт: вибрав кілька добутків і можна на цьому заспокоїтися; це творчий процес, що органічно входить у повсякденну діяльність вчителя й потребуючий від нього багатьох знань і вмінь, наприклад знати закони сприйняття учнями тих або інших музичних добутків як окремо, так і в їхніх взаємозв'язках і сполученнях, уміти моделювати для кожного уроку й виступу всі нові «комплекси» музичного матеріалу, знати закономірності музично-співочого розвитку учнів старшого шкільного віку і вміти вгадати динаміку цього розвитку у своїх вихованців під впливом відібраного репертуару, уміти гнучко й повноцінно реагувати в навчально-виховному плані на нові віяння в сучасному музичному житті [48, 21]. Мають значення й принципові методичні установки педагога, а також уміння бачити можливості їхньої творчої реалізації на тім або іншому музичному добутку й т.п. Таким чином, відбір добутків - процес складний: з одного боку, у ньому фокусується педагогічний і музичний досвід, культура керівника, з іншого боку, характер відбору обумовлений специфікою музичного матеріалу, особливостями тих, хто його засвоює, а також тим, у яких умовах відбувається навчання.

Вміння відбирати репертуар не формується швидко, а виробляється у фахівця роками в результаті тривалої, цілеспрямованої, безустанної роботи й самовдосконалення.

Серйозної уваги заслуговує аналіз добутку в тембровому відношенні, тобто виявлення особливостей виразних засобів, які можуть зробити той або інший вплив на характер співочого звучання, на тембр голосу в процесі роботи над піснею. Проводити таку роботу необхідно, тому що тембр співочого голосу, як і інші властивості звучання, є відбиттям якості роботи голосового апарата учнів молодшого шкільного віку, відбиттям методичних установок керівника хору, а також того музичного матеріалу, що відбирає й використає педагог.

Опираючись на знання особливостей звучання співочого голосу, треба уявити собі, якою мірою можуть вплинути на характер звучання такі елементи добутку, як його теситура, звуковисотні компоненти, ритмічний малюнок, динаміка, штрихи, поетичний текст, художній образ у цілому, його емоційна насиченість.

Якщо кожний добуток буде відбиратися на основі знання й обліку особливостей і можливостей учнів молодшого шкільного віку, це значною мірою з'явиться заставою успішного індивідуального співочого розвитку школярів старших класів, охорони їхніх голосів, тобто найпершою умовою повноцінного функціонування хорових колективів. Притому тут необхідно передбачити не тільки ближні перспективи музично-співочого розвитку учнів старшого шкільного віку, але й далекі, тобто орієнтуватися й на те, що може послужити у запас [39, 26].

Вчитель повинен звертати увагу на точне співвідношення матеріалу, що відбирається, по жанрах. У репертуар повинні входити добутки як сучасних композиторів, звичайно, з акцентом на творчості вітчизняних авторів, так і добутку класиків, народні пісні союзних республік, а також пісні народів миру. Розумний відбір матеріалу забезпечить можливість для всебічного музичного розвитку учнів старшого шкільного віку. Говорячи про методичні установки, що впливають на відбір добутків, варто врахувати, якою мірою дотримується рівновага художніх і технічних завдань.

Одна з вимог, що пред'являється до співацького репертуару -- його доступність. Необхідно ясно уявляти собі, що мається на увазі під поняттям доступність у застосуванні до співу учнів старшого шкільного віку. У першу чергу варто розглядати особливості пісні з погляду технічних можливостей для певного віку: діапазону, динаміки, характеру звуковедення, подиху, дикції, ансамблю, ладу, темпу й т.д. У цьому плані поступовість голосового й загально-музичного розвитку дітей старшого шкільного віку у підборі пісенного репертуару програм на уроках музики, у принципі дотримується, хоча й постійно переглядається у зв'язку із прискореним розвитком, їхніми зростаючими можливостями й інтересами [34, 43]. Дидактичний принцип від легкого до важкого також у програмах ураховується. У співочій роботі використається й такий прийом, коли в репертуар класу включаються одне-два свідомо складних по технічних завданнях твору. Ціль даного прийому не стільки в тім, щоб вивчити й виконати складний твір, скільки в процесі роботи над ним дати поштовх для розвитку музичних можливостей учнів старшого шкільного віку.

У репертуар необхідно включати твори духовної музики, наприклад, Д. Бортнянського «Слава отцю і сину», О. Архангельського «Світе тихий», П. Чеснокова «Душе моя», М. Лисенка «Камо пойду от лица твоего, Господи». Саме ці та інші твори допомагають учням глибше вникати у світ музики, відчувати довершеність музичного мистецтва, відрізняти фальшиву музику від досконалої.

Вихованняв учнів почуття любові до рідного краю, до своєї Батьківщини, до свого народу червоною ниткою проходить через усі роки навчання. Прикладом можуть бути пісні Б. Фільц «Любимо землю свою», «Де найкраще місце на землі», В. Шаповаленка «У ріднім краї», С. Бикова «Рідний край», А. Філіпенка «Батьківщина - сонечко», І. Шамо «За лісом, за гаєм».

Ці пісні, завдяки емоційній, яскравій виразності мелодії, урочистому тонусу, закладеному в інтонаційній та гармонічній сферах, образному глибокому змісту не можуть не викликати почуття гордості за Батьківщину.

Пісенність, широта фрази, яскрава виразність народних пісень, тісний зв'язок мелодії з текстом - неоціненний матеріал для виховання та формування навичок багатоголосого співу.

У старших класах, поряд з танцювальними, ігровими гармонійно поєднуються трудові, обрядові, побутові пісні, зміст яких старшокласникам зрозумілий (наприклад: обр. О. Яковчука «Хмарка наступає», обр. Коломійця «Іванчику - білоданчику», обр. І. Бідака «Не сходило вранці сонечко», обр. В. Таловирі «Ой по горі, горі ярая пшениця» та інші). Краса інтонацій, ритму, використання різних ладів, розуміння дітьми значення підголоску як одного із засобів художньої виразності - все це слугуватиме основою для музичного розвитку учнів, сприятиме виявленню інтересу до народної творчості.

Велике значення для естетичного виховання мають твори композиторів-класиків Ц. Кюї «Осінь», Я. Степового «Зоре моя вечірняя», М. Глінки «Венеціанська ніч», Р. Шумана «Домик у моря», В.А. Моцарта «Тоска по весне», С.Рахманінова «Весенние воды», И.Брамса «Данко». Підсилюють виховний вплив твори, пов'язані з образами природи. Спів пісень Н. Завалішиної «Кульбаба», К. Щуровського «Веселий дощик», А. Аренського «Зозуля», К. М'яскова «Струмочок співає», Ж. Колодуб «Зайченя дрімає», І. Кириліної «В лісі є зелена хата», І. Щербакова «Місяць у повні», Б. Фільц «Білі гуси», Ж. Колодуб «Барвінок цвів», вокальні цикли Б. Фільц на сл. Л. Костенко «Осінні сюжети», «Весняні сценки» - основа для розвитку художнього смаку учнів старшого шкільного віку, виховання бережливого ставлення і любові до природи, духовного і морального збагачення.

Висновки до ІІ розділу

1. У результаті проведеної попередньої вокальної діагностики ми з'ясували, що переважна більшість учнів мають певні недоліки звукоутворення: форсування звуку або крикливий спів; «гойдання» голосу; «білий» звук, тобто «відкритий», „плаский» звук; мляве звукоутворення; неточне фальшиве інтонування (детонація та дистонація); носові звуки; затиснута нижня щелепа або в'яла пасивна опущена щелепа.

2. В естетичному вихованні підростаючого покоління особливого значення надається музичному вихованню, яке здійснюється насамперед на уроках музики та в різноманітних видах позакласної музичної діяльності учнів старших класів.

3. Пісенність, широта фрази, яскрава виразність народних пісень, тісний зв'язок мелодії з текстом - неоціненний матеріал для виховання та формування навичок багатоголосого співу.

Висновки

Результати, одержані нами в підсумку проведеного нами наукового дослідження дозволяють сформувати ряд загальних теоретичних і практичних висновків, відносно необхідності, можливості та інтенсивності формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку в процесі музично - естетичної діяльності на уроках музики.

1. Виховання співацького голосу цілеспрямований процес, обумовлений роботою дихально - голосового апарату й центральної нервової системи.

2. Співацькі навички - це автоматизована система дій, всі компоненти якої органічно взаємопов'язані, як між собою так і з моторними, сенсорними, інтелектуальними діями, які лежать в основі співацької діяльності.

3. Для ефективного здійснення співацької функції необхідно знання педагогами - музикантами психофізіологічних закономірностей розвитку співацького апарату, учнів старшого шкільного віку і обов'язкове їх врахування при проведенні педагогічної роботи щодо виховання співацьких голосів старших школярів.

4. Оволодіння вокально - хоровою технікою, забезпечує цілеспрямоване формування таких співацьких навичок як:

– співацьке дихання;

– співацьке звукоутворення (атака звука, використання резонаторів);

– музикальний слух (чистота інтонування).

5. Одним із головних завдань вокального педагога є не лише виявлення співацьких задатків учнів, але й створення таких умов життєдіяльності голосового апарату, які б сприяли найкращому розвитку співацької функції:

а) період «ранньої юності» слід вважати перехідним етапом від дитинства до дорослості, цей період відзначається завершенням фізичного розвитку та становленням особистості;

б) старший шкільний вік характеризується набуттям характерних ознак повнолітньої людини.

Список використаних джерел

1. Абдулин З. Б. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе. - М.: Просвещение, 1983.- 111 с.

2. Алиев Ю. Опыт музыкального воспитания в селе и в городе // Музыкальное воспитание в школе. Вып.14.: Сборник статей / Сост. О.Апраксина. - М.: Музика, 1979. - С.65-68.

3. Апраксина О. А. Методика музыкального воспитания в школе: Учебное пособие. - М.: Просвещение, 1983.- 224 с.

4. Асафьев Б. В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. - 2-е изд. - Ленинград: Музыка, 1973.- 109 с.

5. Белобородова В.К. Развитие музыкального слуха учащихся. - М.: АПНРСФСР, 1956. - 108с.

6. Ветлугина Н.А. Музыкальное развитие ученика, - М.: Просвещение, 1967. - 415с.

7. Вопросы певческого воспитания. Сборник статей. Под. ред. Теплова Б.М.. - Ленинград, 1959. - 181 с.

8. Воспитание музыкой. Из опыта работы / Сост. Е.Т.Вендрова, И.В.Пигарева, - М.: Просвещение, 1991. - 208с.

9. Гладка С. Наукові основи вокального виховання учнів //Музика в школі. Вип. 7.: Збірка статей. - К.: Музична Україна. 1981. -С. 29-35.

10. Голубов П. Поради молодим педагогам-вокалістам. - К., 1983.

11. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К. Либідь, 1997.-376 с.

12. Дашанова Н.А. Экспериментальные хоровые занятия в общеобразовательной школе// Музика в школе. - №4. - 2003.- С. 40-43.

13. Дмитриева Л.Г., Черноиваненко Н.М. Методика музыкального воспитания. - М., 1990-315с.

14. Добровольская Н., Орлова Н. Что надо знать учителю о детском голосе. - М.: Музика, 1972.-32с.

15. Єлагіна Л.М., Лук'яненко О.М. Музика. Програма і методичні розробки уроків: Посібник для вчителя. - Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2002. - 64 с.

16. Кабалевский Д.Б. Про трех «китов» и про многое другое. - М., 1972. - 204с.

17. Леоферова Н.А. Оценивание творчества детей в процессе вокально-хоровой работы // Музыка в школе. №6. - 2003 - С. 56-58.

18. Лиханова М.В. Эмоционально - осознанное интонирование в вокально-хоровой работе со школьниками// Музыка в школе. - №6. - 2003. - С.59-62.

19. Малинина Е. Вокальное воспитание детей. - Ленинград: Музыка, 1967 -110с.

20. Менабени А. Вокальные упражнения в работе с детьми // Музыкальное воспитание в школе. Вып.13. /Сост. О.Апраксина. - М.: Музыка, 1978. - С.28-37.

21. Менабени А. Методы вокальной работы в школе // Музыкальное воспитание в школе. Вып.11. /Сост. О.Апраксина. - М.: Музыка. 1976.-С.86-94.

22. Михайлова М., Шувалова Е. Хорова робота // Мистецтво і освіта. - №1.- 2004.- С.43-46.

23. Морозов В.П. Искусство резонансного пения // Музыка в школе. №3. -2003 - С. 22-24.

24. Морозов В.П. О развитии голоса // Музыка в школе. №2. - 2003 - С. 31-34.

25. Морозов В.П. Об эстетическом эталоне певческого голоса, влиянии звуковой среды и СМИ// Музыка в школе.- №5. - 2003.-С. 64-66.

26. Музика. 5-8 класи / Укладачі Ростовський О.Я., Марченко Р.О., Хлєбнікова Л.О., Бервецький З.Т. - К.: «Перун», 1996. - 128 с.

27. Никшин В.И. Воспроизведение нотного письма певческим голосом// Музыка в школе.- №3.- 2002. - С. 41-44.

28. Огороднов Д.Е. Музыкально-певческое воспитание учеников в общеобразовательной школе: Метод, пособие. - 3 изд. - К.: Муз. Украина, 1989.-165 с.

29. Островський В.М., Сидір М.В. Уроки музики. Посібник для вчителя. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005 - 60 с.

30. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология. Словарь.- 2-е изд., исправ., и доп.- М.: Политиздат, 1990.- С.227.

31. Печерська Є.П. Уроки музики. - К.: Либідь, 2001.

32. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. Учебное пособие.- М.: Высшая школа, 1981,- С. 76.

33. Попов В.С. О развитии певческого голоса старших школьников // Музыкальное воспитание в школе. Вып.16./ Сост. О.А.Апраксина. - М.: Музыка, 1985. - С. 31-36.

34. Прокошин Ю.С. О развитии музыкальных способностей // Музыка в школе. - №3. - 2002 - С. 34-44.

35. Раненко М.З. Попытка уйти от фальшивого звучання // Музыка в школе. -№2. - 2006 - С. 55-57.

36. Ригина Г.С. Уроки музыки в старших класах. - М.: Просвещение, 1979.

37. Ростовський О.Я. Методика викладання музики. - Тернопіль: Богдан, 2001. -216 с.

38. Синдикова Г.М. Влияние ценностного потенциала музыкальных произведений на духовное развитие учащихся // Музыка в школе. - №5. -2005 - С. 34-46.

39. Старобинский С.Л. Урок музыки - урок искусства // Музыка в школе. - №2. -2003-С. 18-27.

40. Стахевич О.Г.Основи вокальної педагогіки. Частина 1: навч. посібник. - Харків-Суми, 2002.

41. Стефіна Н.В. Педагогічна скринька майбутнього вчителя: Навчальний посібник для студентів, аспірантів, викладачів, методистів, керівників практики в середніх та вищих педагогічних навчальних закладів, вчителів шкіл різного типу. - Суми: СумДПУ ім.. А.С. Макаренка, 2006, - 328 с.

42. Струве Г. Школьный хор: Книга для учителей. - М.: Просвещение, 1981, 191с.

43. Тевлина В.К. Вокально-хоровая работа// Музыкальное воспитание в школе. Випуск 15.- М., 1982.- С.43-77.

44. Тевлина В.К. Методика работы над песней.//Музыкальное воспитание в школе. Выпуск 17.- М.: Музыка, 1987,- С. 33-42.

45. Теплов Б.М. Основные музыкальные способности // Музыка в школе. - №5. -2004-С. 1-8.

46. Теплов Б.М. Психология музыкальних способностей, - М.: 1947. -510с.

47. Торшилова Е. М. Лупак Н. І. Розучування пісень з музично-ритмічними рухами // Початкова школа. - 1989. - №3. - С. 55.

48. Тушева В. Творчі завдання на уроках музики // Початкова школа. - 1997. - №6. - С. 30.

49. Юцевич Ю.Є. Теорія і методика формування та розвитку співацького голосу. - Київ, 1998.

50. Якимчук С. Музична грамота та хорове сольфеджіо в хоровому колективі // Мистецтво та освіта. - №3. - 2004 - С. 21-26.

Додатки

Додаток 1

Малюнок. 1. Сагітальний розріз черепа і шиї:

1 - лобна пазуха;

2 -- основна пазуха;

3 -- верхня носова раковина;

4 -- верхній носовий хід;

5 -- середня носова раковина;

6 -- середній носовий хід;

7 -- нижня носова раковина;

8 -- нижній носовий хід;

9 -- тверде піднебіння;

10 -- ротова порожнина;

11 -- язик;

12-- м'яке піднебіння;

13 -- носоглотка;

14 -- ротоглотка;

15 --- корінь

16-гортань;

17-трехея і трахейні кільця;

18 - стравохід.

Додаток 2

Вікторина.

Відповідаючи правильно на питання чи цікаво міркуючи, на думку учнів і вчителя, учні на полях зошита ставлять позначку «+», що будуть враховуватися при виставленні оцінок за урок.

Питання вікторини

1. Чому легеневе дихання властиве більш великим організмам, а трахейне - більш дрібним?

2. Коли людину перед операцією присипляють, їй кладуть на обличчя наркозну маску. Чи досить для приспання комахи помістити її голову в морилку?

3. У чому принципова відмінність легень і зябер?

4. Наземні краби дихають зябрами в повітрі. Як ви вважаєте, у чому особливість будівлі органів дихання цих тварин?

5. Шкірний тип дихання властивий амфібіям. Поясніть, чому інші хребетні не здатні так дихати?

Додаток 3

Урок музики у 8 класі . Сучасність в музиці

Мета: на прикладі нової музики покращувати вміння аналізувати її; розвивати вокально-хорові навички (плавне звуковедення, мґяке, наспівне звучання). Вчити вдумливо ставитися до всякого музичного матеріалу, щоб виявити значущість його для слухачів; прищеплювати любов до класичної музики.

1. Вхід до класу під музику « ВІЙСЬКОВИЙ МАРШ» Г. Свиридова. Перед входом поділяю клас на групи і пояснюю завдання для кожної. Учні однієї групи фіксують настрій, характер твору, його прояви в ладогармонійному розвитку, побудові мелодії, у другій групі - відмічають особливості ритму, зміни темпу, у третій аналізують динамічний розвиток, у четвертій виявляють музичні інструменти (їх групи), характеризують їх тембри, регістри, в яких ті звучать, аналізують фактуру музичного твору. Після того, як зайдуть у клас, мовчки організовано сідають на свої місця і свої спостереження фіксують у зошитах.

2. Привітання. Після першого прослуховування обговорюють свої спостереження між членами груп.

3. Повторне прослуховування активізує увагу учнів і робить слухання більш цілеспрямованим, дає можливість знайти нові „нюанси” розвитку музичного твору. Після цього представники груп розповідають про свої спостереження (один учень із групи дає характеристику музиці в межах свого завдання) всьому класу, а учитель фіксує висловлювання дітей на дошці. Потім починається аналіз твору

-Чи можна назвати цю музику сучасною? Чому? Які думки викликає цей твір? Цьому маршу більше 50-ти років і вона до цих пір нас хвилює. Чому ж це відбувається? Мабуть тому, що це справжній твір музичного мистецтва. Спробуємо розібратись у причинах впливу на людину «Військового маршу».

Автор цієї чудової музики - видатний композитор Георгій Васильович Свиридов (коротке повідомлення підготовленого учня (з фотографією композитора)). Повідомлення готують кілька учнів, яким важче дається спів.

Послухаймо ще раз і скажете, хто виконує його. (Духовий оркестр). А тепер дайте відповідь, коли багатша музика: при виконанні одним інструментом (наприклад, синтезатор), чи коли виконує багато інструментів (духового ансамблю, оркестру). Електронні інструменти «бездушні», це «машина», а звичайні механічні та духові інструменти виконують всі «команди» виконавця ( то тихіше, то голосніше, то швидше , то повільніше).

За допомогою яких засобів виразності ця музика має вплив на слухачів?

ІІ. Розспівування.

-Зараз ви послухаєте мелодію, можливо, знайому вам. Ваше завдання - визначити характер музики, спробувати здогадатись, про що ця музика. Слухання мелодії (баян). Спробуйте дати відповідь на питання: хто автор цієї музики? Відповіді дітей. Українська народна пісня «Ніч яка місячна, зоряна, ясная».

-Який характер мелодії? Про що може бути така музика? Чому так вирішили? Діти визначають виразні засоби музики.

Сольфеджування перших двох рядків.

3. Розучування укр. нар. пісні «Ніч яка місячна, зоряна, ясная». Після сольфеджування підставляємо слова, спочатку склавши виконавський план.

Звернути увагу на довгі звуки в кінці кожних двох фраз. Добиватись м'якого, наспівного звучання. Завжди думати, про що співають. ВИСНОВОК: УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПІСНЯ ЗАВЖДИ СЛАВИЛАСЯ СВОЄЮ МЕЛОДІЙНІСТЮ, НАСПІВНІСТЮ. Цим вона передає характер душі українського народу, його почуття , думки, прагнення, сподівання.

-Чи можна назвати цю пісню сучасною? Чому? Чи впливає ця музика на наші почуття? Яким чином? ( Відповіді дітей).

4. Виконання пісні в супроводі баяна, потім - в супроводі клавішного інструмента. Порівняння. Вчити дітей обґрунтовувати свої думки. - Який же варіант виконання легший? А який кращий для виконання? Чому?

5. Слухання музики.

- На минулому уроці ми з вами почали знайомитися з творчістю великого композитора - сучасника Бетховена… Чому я назвав його сучасником? Відповіді.

5 СИМФОНІЯ. Слухання 1 - ї частини. Використовую різні портрети композитора.

Чи сподобалась музика? Чим? Чи можемо назвати її сучасною? Чому? Розповіді дітей про композитора.

Під час слухання (на фоні музики) читаю вірш

1.Я забуду про все. І ридання, що глибоко сховане

Під покровом мовчань, і тривога, і труби грози

Проростуть із іржавого серця глухого Бетховена.

Але очі сухі. Ні сльози. Тільки так. Ні сльози.

2. Ніч над серцем музики. І блискавки мідноязикі

Розтинають чорнотою сповнений повені плин.

Березневий приплин. І польоту орлиного крики.

Ніч над серцем музики. Гіркий і ядучий полин.

3. Якщо слухать мовчання, то звідки народження звуку?

Сонце входить в зіниці. Колишуться зорі в саду.

День і ніч. І крізь вік пронести свою пристрасть і муку.

Я з тобою, Бетховен, дай руку-я поруч піду.

4. Я з тобою піду… ось вітри, що задуху зривали,

Коли ти кулаками у люті безсилій гатив,

Наче молотом бив об мовчання холодне ковадло,

У розтруб світової прачорної глухоти.

5. Світ розпорото чорним крилом. В закривавлений розтин

Вухо став склеротичне і слухай, як голосно б'є .

Крізь перетин часу, крізь мовчань стоголосу коросту

Серце світу - лише? - серце світу твого і твоє.

6.Що ж ти плачеш, Бетховен? За відстань, за холод, за морок

Непроглядної ночі летить геніальності крик,

І співає, й згоряє, і вогненні зграї над морем…

Що ж ти плачеш, Бетховен, чи ж гірший за інших музик?

7. До безсмертя змагайся з лакованим лагідним звіром.

Ти не чуєш ричання його. Тільки вискал холодних зубів

Нагадає тобі про даремність надій і довіри,

Про печаль завойовань і силу того, що згубив.

8. Але те, що родилося в серці, що мукою тричі відчуто,-

Проростання небес у вершинах дубів вікових

І крижин березневе кружляння в потоках розкутих -

Це весна, це чекання і щастя, і болів нових.

9. А чи прийде воно, чи навіки залишаться болі?

Бийся в мур глухоти, в непроникні холодні пласти,

Вилітай за шлагбауми тьми - і на волю! На волю! На волю! -

Разом з березнем, з водами, з сонцем, з дубами рости!

10. Ти про все вже забув. І ридання вже глибоко сховане

Під покровом мовчань. Але мідні розтруби грози

Проростають із теплого серця живого Бетховена.

До безсмертя. До смерті. І очі сухі. Ні сльози.

Розбір твору учнями. Які ваші враження від почутого? Як музика вплинула на ваші почуття? Відповіді дітей.

Детальний розбір (для вчителя).

Перша частина написана в формі сонатного аллегро. Її темп - Allegro con brio, тобто швидко, з вогнем. Головна тема представляє собою розвиток початкового мотиву симфонії. Її відрізняє велика ритмічна чіткість, рішуча спрямованість вперед. Разом з тим ця тема повна тривоги, переживання. Досягнувши вершини, головна партія несподівано обривається. Зупинка підкреслена знаком фермати. Знову звучить грізний бойовий клич « мотиву долі». Він дає поштовх зупиненому рухові. Головна партія продовжує свій розвиток. Поступово посилюється динаміка, досягаючи fortissimo. Та і на цей раз рух переривається на нестійкому акорді. побічна тема починається вольовим закликом, наказним мотивом соло валторн. А ось, нарешті, і нова мелодія - наспівна, ніжна, світла. Звучання валторн змінюється м'яким співом скрипок. Та характерний ритм основного мотиву симфонії не зникає і тут. Він лише відходить на другий план і глухо гуркоче в басах. ЕКСПОЗИЦІЮ завершує заключна партія, повністю побудована на тому ж грізному мотиві. Повторюючись багато разів в МАЖОРІ, в могутніх звуках всього оркестру tutti , головна тема твору звучить тут рішуче і переможно. Вся розробка побудована на розвитку основного мотиву . Різкі динамічні контрасти, величезні наростання сили звуку надають цьому розділу колосальну напруженість звучання. Розробка закінчується впертим повторенням мотиву долі, який набуває грізного характеру. І тут же починається РЕПРИЗА. Звучить головна партія. Як і раніше , її виклад переривається. Але тут після фермати з'являється ніжна мелодія, наче несміливе прохання, мольба. Мелодію виконує соло ГОБОЙ.

Може, Бетховен хотів тут сказати про муки людини, слабіючої в боротьбі з життєвими незгодами.

Головну партію змінює побічна, яка в репризі звучить в одноіменному мажорі ( до - мажор ). Ця світла, ніжна тема знову вносить спокій у тривожну, бурхливу музику. Вона дає надію, що людина подолає всі перепони, що стоять на її шляху, і переможе. Перша частина симфонії закінчується великою КОДОЮ. З новою силою наступає мотив долі , знову звучать його погрози. І знову, як і в репризі, не знаходить відповіді прохання, ще більш несміливе. Доля невблаганна, до перемоги ще далеко.В чому полягає драматургія цього твору? (співставлення двох протилежних тем). Що ж це за протилежні теми? (відповіді дітей).

ТЕМА ЗЛОЇ ДОЛІ - ТЕМА НЕСКОРЕНОЇ ЛЮДИНИ, яка не піддається ударам долі.

-Чи можна назвати цю музику сучасною? Автобіографічною? Доведіть! Що обґєднує усі портрети композитора? (впевнений погляд, рішучість). Що головне в музиці Бетховена (героїчний характер). Це ви знаєте з попередніх класів.

Детальніше спробуємо розібрати цю музику на занятті гуртка.

5. Підсумок уроку. - Що нового винесли із сьогоднішнього уроку? Що навчились? Чи важливо, коли було написано музику?

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.