Розвиток соціальної активності молоді в умовах соціокультурного середовища села

Результати, отримані після формувального експерименту, підтвердили наше припущення про те, що створення ефективного соціокультурного середовища як інтегративного соціально-педагогічного феномена є незаперечним доказом отримання прогнозованого результату як розвитку окремих ознак, так і розвитку соціальної активності молоді загалом.

Отже, отримані результати підтверджують доцільність впровадження запропонованої нами моделі сучасного соціокультурного середовища з метою розвитку соціальної активності сільської молоді. Описана модель засвідчує позитивну динаміку прояву соціальної активності як результату соціально-педагогічного впливу комплексу ефективних педагогічних умов і механізмів, оскільки в інтегративному соціокультурному сільському середовищі розвиток соціальної активності відбувається більш інтенсивно, ніж в окремо взятій соціальній інституції, що діє у сільському середовищі, де ці інституції працюють у традиційному режимі.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропонований новий підхід до розв'язання наукової проблеми розвитку соціальної активності молоді у сільському соціокультурному середовищі, що полягає у визначенні концептуально-методологічних засад категорії «соціальна активність молоді», побудові структурної моделі активності молоді та впровадженні у практику методичних рекомендацій, програми діяльності соціальних інституцій.

Результати проведеного теоретичного та експериментального дослідження засвідчили ефективність розв'язання поставлених завдань і дали підстави для формулювання наступних висновків.

1. У дисертації теоретично узагальнено та науково обґрунтовано комплекс проблемних питань щодо розкриття поняття «соціальна активність» молоді як педагогічного феномена і як багатоаспектного відображення розвитку особистості та соціокультурного середовища як соціально-педагогічного фактора, який стимулює здатність молодої людини до творчості, вольових актів, продуктивного спілкування.

Доведено складність і багатогранність феномена соціальна активність сільської молоді як стійкого особистісного утворення, яке характеризує молоду людину як соціальну істоту, котра має чітку особистісну спрямованість, володіє світоглядом як системою знань і переконань, має власну позицію, взаємодіє з навколишнім світом; водночас це і процес соціальної діяльності, що характеризується інтенсивністю, якістю, новизною, креативністю, успіхом, змістовим наповненням і може відбуватися за певних умов і в певних ситуаціях.

Визначено, що на розвиток соціальної активності молоді діє низка різних факторів, які простежуються у різних сферах життєдіяльності жителів села: освітній, соціально-виховній, трудовій, соціально-побутовій, управлінсько-координаційній. Їх вплив залежить від суб'єктивного ставлення молоді і її ролі у кожній сфері.

Узагальнення питань соціальної активності молоді потребувало уточнення поняття «молодь» як суб'єкта дії соціокультурного середовища, яка виступає як ресурсом, так і учасником соціальних процесів. Конституційно це особи віком 14-35 років, за характерологічними ознаками - вільна, винахідлива, ініціативна, діяльна, творча особистість; прагне бути причетною до політичних свобод, з розвиненою правовою відповідальністю, з окремою світоглядною позицією, з національно орієнтованою свідомістю; це людина, яка має бути підготовленою до життя, конкурентно здатною, з цілеспрямованою мотивацією та володіє соціальною мобільністю. Встановлено, що сільську молодь об'єднує територія поселення, громада, освітні заклади, сім'я, церква та інші агенти соціального виховання.

2. У процесі дослідження виявлено різні тлумачення поняття «соціокультурне середовище». При цьому соціальне середовище охарактеризовано як складне організоване багаторівневе утворення, де складові володіють відносно функціональною автономією один від одного і від цілого. Встановлено, що інфраструктура соціокультурного середовища села має свої особливості, обумовлені цілями, смислом і особливостями життєдіяльності мешканців села, зокрема молоді. Це: органи місцевого самоврядування, громадські та молодіжні організації, об'єднання за інтересами, освітні заклади, позашкільні соціально-виховні заклади, консультативний пункт, медичний центр, культурно-виховний центр, рада активу села, рада старійшин, центр соціальної допомоги тощо. Узагальненою соціально-виховною метою функціонування соціокультурного середовища визначено: а) формування особистісних і соціально значущих потреб, інтересів молоді та їх задоволення відповідно до соціальних норм; б) створення умов для саморозвитку та самореалізації духовних і моральних сил особистості чи групи людей; в) забезпечення відтворення соціокультурного потенціалу середовища.

У ході експериментальної роботи виявлено особливості соціокультурного середовища села, суть яких проявляється у: способі життя, сезонності та циклічності виробництва; специфіці умов праці, побуту; циклічності у відтворенні професійної структури населення; норми поведінки та форми спілкування жителів села; наявності і можливостях культурних і освітніх установ.

3. З метою проведення експериментальної роботи та розвитку соціальної активності молоді було розроблено модель соціокультурного середовища села як соціально-педагогічного феномена. Дана модель представляє змістово-процесуальні блоки, до яких входить зміст, форми, які дозволяють досягати окреслених цілей і завдань; суб'єкти взаємодії (молодь, соціальні інститути, громада, сім'я тощо), технологічне забезпечення соціально-виховного процесу (соціальні проекти і програми, індивідуально орієнтовані мікросоціуми, продуктивна соціальна значуща діяльність за інтересами, система самоуправління); комплекс соціально-педагогічних умов розвитку соціальної активності (педагогізація середовища, створення ситуацій успіху, змінюваність соціальних ролей, цільові програми, взаємодія і взаємовплив суб'єктів дії).

4. З метою виявлення змін, що відбуваються у життєдіяльності сільської молоді було розроблено критерії (змістовий, мотиваційний, діяльнісний), показники соціальної активності (прояв інтересу до соціально значущої діяльності, сформованість мотиву і прояв соціальної активності) та виявлено рівні їх сформованості (високий, середній, низький).

Виявлення помітно малого відсотка респондентів, які відносяться до високого рівня розвитку соціальної активності (ЕГ - 7%, КГ - 9%) спонукало до пошуку шляхів реалізації запропонованої моделі, метою якої стало досягнення узагальненого результату: адекватності соціокультурного середовища визначеним цілям і завданням розвитку соціальної активності особистості. У ході дослідження виокремлено оціночно-критеріальний інструментарій розвитку соціальної активності молоді у соціокультурному середовищі села. В якості основного критерію виміру рівня вибрано динаміку від низького і середнього рівнів розвитку соціальної активності до високого рівня.

5. У процесі проведення експериментального дослідження, встановлено, що характер соціально-педагогічних технологій особливо яскраво проявився у процесі педагогізації соціокультурного середовища села, який можливий за умов: соціальної спрямованості саморозвитку особистості та розвитку соціальної активності; позитивного ставлення сільської молоді до соціокультурного середовища, до різних соціальних інститутів і соціальних груп; реального включення молоді у процес перетворення процесу життя і соціального оточення; можливості реалізації власних ініціатив, ідей, рішень і відповідальності за них; оволодіння технологією проектування власної життєдіяльності; вільної самореалізації. Через систему соціально спрямованих форм роботи і видів діяльності забезпечено рівні можливості для різних груп молоді, серед них можна виокремити організацію системи самоуправління, участь у теоретичних семінарах, тренінгах («Ми за здоровий спосіб життя», «Ми проти насильства у сім'ї!»), спільних творчих справах («Адресна турбота», «Не забудь - ти творець власної долі», «Кожна людина - талант», «Розумник села» та ін.) у художньо-мистецьких вечорах, святах, конкурсах («Я і моя сім'я», «Сімейна творчість», свята вулиці, конкурс гумористів та ін.), організацію клубів за інтересами (Клуб молодої сім'ї, КВВ, клуб сімейної реліквії, клуб майстрів рукоділля тощо), діяльність в індивідуально-орієнтованих соціумах (корпус волонтерів, прихильників народних обрядів, фонд соціальної допомоги тощо).

На основі впровадження запропонованої нами моделі соціокультурного середовища села, яка обумовила цілі, завдання, умови і змістово-процесуальне забезпечення, виявлено рівні прояву соціальної активності молоді в адекватних оптимальних умовах. Результати, отримані після формувального експерименту, підтвердили припущення про те, що створення ефективного соціокультурного середовища як інтегративного соціально-педагогічного феномена є незаперечним доказом отримання прогнозованого результату як розвитку окремих позитивних соціально значущих якостей молоді, так і розвитку її соціальної активності загалом.

6. В результаті проведеної експериментальної роботи розроблено концепцію системної роботи з молоддю села, програмне забезпечення різних соціальних інститутів щодо соціального виховання молоді та розвитку її соціальної активності («Особистість і її партнери на шляху до активної дії у суспільстві», «Соціальне партнерство на селі і демократизація співпраці»; «Партнерство школи і громада села» тощо).

Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх проблем соціальної активності молоді у соціокультурному середовищі села. На нашу думку, потребує уваги ряд питань, що стосується розробки та реалізації моделі соціокультурного середовища та району, взаємодії його складових, які у сукупності можуть давати помітний ефект у розвитку соціальної активності молоді; розробки і впровадження цільових соціально спрямованих програм, розрахованих на людей різного віку і статусу тощо.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях автора