У другому розділі «Контентний аналіз основних підходів до формування інформатично-професійної компетентності в освітньо-педагогічному середовищі вищої школи» здійснено порівняльний аналіз традиційної та інноваційної систем навчання; розглянуто підходи до підготовки вчителя засобами інформаційно-комунікаційних технологій; подано історичний екскурс розвитку інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища; уточнено сутність поняття «інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище» та подане авторське трактування означеного феномена; введено поняття «трисуб'єктна дидактика».

Важливе місце в системі кадрового відтворення учителів початкової школи належить педагогічним дисциплінам як основи психолого-педагогічної та професійної підготовки майбутнього вчителя. На жаль, як засвідчують результати дослідження, традиційне навчання має суттєві недоліки: усереднений загальний темп вивчення матеріалу; єдиний усереднений обсяг знань, що засвоюють студенти; питома вага знань, що отримують студенти в готовому вигляді через викладача без опори на самостійну роботу; недостатнє сприйняття викладачем, чи засвоїли студенти навчальний матеріал; домінування словесних методів викладання матеріалу, що створює об'єктивні передумови розсіювання уваги; складність самостійної роботи студентів з підручником; домінування навантаження на пам'ять студентів тощо.

У розділі зазначено, що в межах традиційної освітньої парадигми вчитель (викладач) є основним джерелом набуття знань, хоча при цьому він використовує різні методи та засоби навчання, а також активні форми організації навчального процесу. Основний акцент його функціональної діяльності полягає у передаванні певного об'єму знань, умінь і навичок. При переході до інноваційної педагогічної парадигми він виступає як координатор навчальної діяльності, спрямованої на розв'язання тих чи інших навчальних завдань.

Зазначимо, що в межах інноваційної підготовки майбутнього вчителя початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій виділяють два основні підходи - компенсаторний і дистанційний. Компенсаторний підхід забезпечується наявністю нових засобів представлення інформації та способами доступу до неї. Це є певною компенсацією збільшення обсягу знань і зменшення часу на його ознайомлення та засвоєння. Дистанційний підхід характеризується наявністю різноманітних платформ, які забезпечують функціонування дистанційної освіти (Learning Space, Web Tycho Мерилендського університету США, платформа «Прометей», «Аванта», Joomla та ін.).

Масове застосування і розвиток інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах життя неминуче висуває необхідність інформатизації освіти як широкого впровадження у систему освіти методів і засобів інформаційно-комунікаційних технологій, створення на цій основі комп'ютерно-орієнтованого інформаційно-комунікаційного середовища з відповідним електронним наповненням і можливостями використання наданих наукових, освітніх та управлінських ресурсів при розв'язанні різних завдань.

Розроблена і впроваджена за участю автора дисертації у Херсонському державному університеті інформаційна аналітична система (ІАС) управління університетом стала необхідною базою для відкриття лабораторії мультимедійних технологій та дистанційного навчання, одним із завдань якої стала розробка і впровадження у навчальний процес дистанційних курсів. Як засвідчують результати дослідження, застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання дозволяє студентам прилучатися до комп'ютерної культури, готує їх до життя серед постійно оновлюваних технологій, що розширює можливості майбутнього фахівця в одержанні роботи в сучасному інформаційному суспільстві. Застосування комп'ютерної діагностики у вищому навчальному закладі має суттєве методичне значення, оскільки майбутні вчителі таким чином практично знайомляться з різновидністю тестів і вивчають їх особливості. Це дає змогу в майбутній професійній діяльності самостійно створювати тести і впроваджувати їх у навчальний процес.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій дозволило забезпечити індивідуальну траєкторію навчання і, таким чином, цілком реалізувати основні принципи індивідуального підходу: урахування індивідуальних особливостей кожного студента (психологічний розвиток, темперамент, тип нервової діяльності); урахування досвіду, що передував цьому етапу навчання; урахування індивідуальних стилів пізнавальної діяльності; залучення кожного студента до активної пізнавальної діяльності.

Результати проведеного екскурсу щодо розвитку інформаційно-комунікаційних технологій дозволило дійти висновку, що інтенсивність і некерованість змін, які відбуваються у сучасному середовищі, вимагає розглядати його як активного суб'єкта освітнього процесу. Це дозволило висунути ідею щодо необхідності введення у теорію і практику навчання поняття «трисуб'єктна дидактика», яка розуміється нами як один із напрямів педагогічної науки про найбільш загальні закономірності, принципи та засоби організації навчання, що забезпечує свідоме та міцне засвоєння системи знань, умінь і навичок у межах рівноправних взаємин учня (студента), учителя (викладача) та інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища.

При цьому в кожний поточний момент перебігу навчального процесу суб'єкти можуть змінювати свою функціональність, переходити із суб'єкта в об'єкт і навпаки. Їх рівноправність виявляється у можливостях необхідних змін стану активності кожного з трьох суб'єктів.

Узагальнення матеріалів дослідження дало змогу сформулювати власне трактування поняття «інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище», під яким розуміємо сукупність знанієвих, технологічних і ментальних сутностей, які в синхронній інтеграції забезпечують якісне оволодіння системою відповідних знань.

Під сутністю ми розуміємо те постійне, що зберігається у явищі при різних його варіаціях, зокрема часових. Це невід'ємна якість, без якої предмет неможливо осмислювати. Сутність - це найголовніше, основне, істотне в чому-небудь; це внутрішня основа предметів, яка визначає їх глибинні зв'язки та тенденції, що виділяються і пізнаються на рівні теоретичного мислення. Доведено, що знанієві сутності передбачають наявність в особистості системи набутих і сформованих знань. До технологічних сутностей належать технічні, програмні, мережні засоби отримання, зберігання, опрацювання та представлення інформації. Щодо ментальних сутностей, то вони забезпечують дотримання сукупності психічних, інтелектуальних, ідеологічних, релігійних, естетичних та інших національних особливостей народу.

Одним із варіантів побудови означеного середовища в умовах вищого навчального закладу, співавтором якої є дисертантка, була розробка комплексної програми інформатизації Херсонського державного університету на 2005/2009 навчальний рік (затверджена вченою радою університету, протокол № 5 від 09.01.06 р.). Програма передбачала вдосконалення процесів управління (адаптація до вимог Болонської угоди) та навчального процесу; розвиток інформаційної структури (технічний і програмний аспекти), зокрема створення системи доступу в Інтернет із будь-якого місця в університеті за допомогою технології Wi-Fi, яка створює умови для комфортного навчання студентів та значно розширює можливості організації професійної діяльності викладачів; підвищення кваліфікації працівників.

У межах означеного середовища розроблено та впроваджено комп'ютерну програму «Web-мультимедіа енциклопедія «Історія педагогіки»», відповідне його наповнення методичними матеріалами та організація навчально-виховного процесу на базі означеного курсу як при вивченні історії педагогіки, так і проведенні навчальних занять з професійно-орієнтованого циклу дисциплін.

У третьому розділі «Специфіка формування інформатичних компетентностей у майбутніх учителів початкових класів» розкрито сутність і структуру поняття «інформатичні компетентності вчителя початкових класів»; уточнено поняття «інформатичні компетентності»; cхарактеризовано процес формування інформатичних компетентностей; висвітлено ставлення студентів до використання інформаційно-комунікаційних технологій; визначено індивідуальні особливості студентів у процесі використання інформаційно-комунікаційних технологій.

У розділі проаналізовано наявні підходи щодо структури ключових компетентностей (key competencies), де наголошується, що кожен із них обов'язково включає як іманентний компонент інформатичні компетентності.

Інформатичні компетентності, як невід'ємна складова фахової підготовки вчителя, передбачають не тільки і не стільки вміння оперувати власними знаннями, а й бути готовим змінюватися та пристосовуватися до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж усього життя.

Узагальнення наявних визначень інформатичної компетентності стало підґрунтям для авторського трактування цього поняття. Інформатична компетентність - це здатність до реалізації системного обсягу знань, умінь і навичок набуття та трансформації інформації у різних галузях людської діяльності для якісного виконання професійних функцій та усвідомленого передбачення наслідків своєї діяльності.

Розроблена в дисертації класифікація інформатичних компетентностей включає основні засоби роботи, якими майбутній учитель має оволодіти для успішної реалізації компетентності з інформаційно-комунікаційних технологій у своїй професійній діяльності. Це - інформатично-збиральна, інформатично-перетворювальна, інформатично-зберігаюча, інформатично-презентувальна, інформатично-мережна компетентності.

Інформатичні компетентності вчителів початкових класів розуміються нами як комплексна характеристика системи теоретичних і методичних предметно-спеціальних знань, а також особистісних якостей педагога, що дозволяє йому ефективно здійснювати професійно-педагогічну діяльність. Водночас вона не зводиться до знань і вмінь роботи з комп'ютером, а передбачає необхідну обізнаність у сфері дидактики й теорії виховання. Компонентами інформатичних компетентностей учителя виступають умотивована професійна спрямованість, креативність мислення, здатність до рефлексії, потреба в самовдосконаленні тощо; вони акумулюють у собі інтеграцію досвіду, теоретичних знань, практичних умінь і значущих для педагога особистісних якостей.

У дослідженні визначено особливості формування інформатичних компетентностей учителя початкових класів. Показано, що широкий спектр його соціальних функцій зумовлює підготовку до всіх напрямів використання інформаційно-комунікаційних технологій у майбутній професійній діяльності, врахування санітарно-гігієнічних вимог до роботи з дітьми різного віку, наукових підходів до використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі, оптимальне врахування «за» і «проти» навчання на базі комп'ютера в початковій школі, усвідомлення факту швидких змін технологій і готовність до самостійного освоєння нових програмних продуктів, знання вимог до програмних педагогічних засобів і т.ін. Доведено, що формування інформатичних компетентностей учителя початкової школи вимагає уваги впродовж усього навчання в університеті та включає у себе формування системи знань, умінь і навичок, необхідних як для ефективного використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі, його гуманізації та диференціації, надання навчальній діяльності дослідницького, творчого характеру, так і для формування елементів інформаційної і загальної культури учнів.

Узагальнення результатів вивчення ставлення студентів до комп'ютерної техніки засвідчило позитивне ставлення респондентів до інформаційно-комунікаційних технологій навчання. Водночас воно виявило низку проблем дидактичного характеру. Це, зокрема відсутність роздаткових матеріалів, не для усіх студентів дидактичний матеріал в електронному вигляді є зручним, недостатній рівень їхньої комп'ютерної грамотності, обмежені можливості (доступність) роботи на комп'ютері тощо. На думку респондентів, мультимедійні технології сприяють ефективному використанню у навчальному процесі творів літератури й мистецтва, художні образи яких впливають на емоційно-естетичну сферу студентів, спонукають їх вникати в сутність людських взаємин, в особливості життя суспільства. Мережні технології забезпечують доступність матеріалів не тільки під час лекції або семінарського заняття, а й у будь-який зручний для них час.

Доведено, що використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі вимагає урахування специфічних особливостей студентської молоді. Це насамперед індивідуальність, становлення самосвідомості, формування образу «Я», тобто соціального ставлення особистості до себе, розвинуте відчуття індивідуальності, прагнення розраховувати на власні сили, емоційна рухливість і водночас розвинений самоконтроль, бажання працювати самостійно, потреба в досягненнях, а також наявність схильності до абстрактного теоретизування, створення різних теорій, захоплення філософськими побудовами, науковими проектами. Важливим, про що наголошується й у документах Болонської угоди, є створення у вищому навчальному закладі такого навчально-формувального середовища, в якому студенти могли б розвивати свої здібності, захоплення, творчий потенціал, реалізовувати потреби та інтереси, а також сформувати індивідуальний стиль навчальної діяльності, який складається зі специфічних, оптимальних засобів пристосування до навчальних ситуацій.

Характеристичними ознаками діяльності студентів є: сформованість здатності до рефлексії, морального вибору у проблемних ситуаціях; усвідомлення власної значущості для інших людей, відповідальності за результати діяльності, причетності до відповідальності за явища природної і соціальної дійсності; спроможність не тільки привласнювати світ предметів та ідей, але й виробляти їх, перетворювати, творити нові, самостійно визначати їх у необхідних випадках; незалежність не у змісті ігнорування зовнішніх впливів, а у змісті усталеності поглядів, переконань, мотивів, їх корекції, зміни; спрямованість на реалізацію самоосвіти, самооцінки, самоаналізу, саморозвитку, самовизначення, самодетермінації тощо; володіння важливими індивідуально-процесуальними характеристиками (різнобічність умінь, самостійність, творчий потенціал тощо), унікальністю, неповторністю, що є основою для плідних міжсуб'єктних відносин і стимулюють прагнення до взаємодії, співробітництва, спілкування.

Оскільки студенти відрізняються за індивідуальними інтелектуальними здібностями і темпами просування у навчанні, важливо здійснювати рівневу диференціацію як у засвоєнні теоретичного матеріалу, так і особливо на практичних і лабораторних заняттях.

Отже, лише за умов компетентнісного підходу до підготовки майбутнього вчителя в умовах особистісно-зорієнтованого навчально-виховного процесу можливо забезпечити формування майбутнього вчителя початкової освіти на рівні сучасних вимог суспільства і потреб особистості студента та викладача вищої педагогічної школи. Пропонована «Web-мультимедіа енциклопедія «Історія педагогіки» задає ідеологію нового інструментарію навчання, здатна не тільки забезпечити засвоєння курсу на високому рівні, але й постійно оновлювати зміст навчального предмета (за рахунок створення і використання нових компонентів); спроможна істотно інтенсифікувати процес пізнання, а також підтримати індивідуальну траєкторію навчання.

У четвертому розділі «Методологічні засади формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів» розкрито вихідні концептуальні положення формування інформатичних компетентностей; обґрунтовано дидактичну модель формування означеного феномена; досліджено критеріальний підхід і реальний стан формування інформатичних компетентностей учителя початкових класів.

У дослідженні визначено систему вихідних концептуальних принципів і закономірностей як підґрунтя, що забезпечує стратегію ефективної організації системи інформатичної підготовки вчителів початкових класів відповідно до сучасних суспільних вимог. Так, процес формування інформатичних компетентностей, логіка його організації ураховували як категорії й закони пізнання філософського рівня, так і загальнотеоретичні принципи й частково-наукові методологічні вихідні положення. На філософському рівні методологічним обґрунтуванням навчального процесу були принципи розвитку й історичності, всебічної взаємообумовленості педагогічних явищ і процесів, прогностичності в передбаченні кінцевих результатів навчання і виховання, перехід кількісних змін у якісні тощо. Методологічним обґрунтуванням на загальнотеоретичному рівні виступили системність і комплексність, методи математичної статистики, моделювання, цілісність розглядуваних процесів, міжпредметний характер навчання і т.ін. Частково науковий рівень передбачав розгляд цього процесу як невід'ємної складової навчально-виховного процесу вищого навчального закладу, структурування змісту і організації навчально-виховного процесу відповідно до основних компонентів інформатичної компетентності, забезпечення цілісності і неперервності розвитку інформатичних компетентностей, формування позитивної мотивації майбутніх учителів до набуття інформатичних компетентностей і використання потенційних можливостей різновидів навчальної діяльності студентів на міжпредметній основі.

На основі обґрунтованого в дисертації інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища та означених науково-концептуальних вихідних положень було розроблено дидактичну модель формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів, структурування якої здійснено в межах класно-урочної системи навчання. Вона складається з таких основних компонентів: соціальне замовлення суспільства, освітньо-кваліфікаційна характеристика та освітньо-професійна програма (нормативна частина), блок цілепокладання, педагогічне завдання, концептуальні вихідні положення, змістово-процесуальний блок, блок управління, гіпотетична модель інформатичних компетентностей випускника, інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище, випускник. Усі ці компоненти взаємопов'язані між собою. Так, соціальне замовлення суспільства формує блок цілепокладання, у якому визначаються виховна, розвивальна і навчальна цілі. Відповідно до цілей формулюються педагогічні завдання, які, у свою чергу, обумовлюють вибір вихідних концептуальних положень - закономірностей, принципів, сучасних підходів, на основі яких будується педагогічний процес. Змістово-процесуальний блок визначає зміст, методи, засоби та форми організації діяльності студентів. Блок управління (блок зворотного зв'язку) передбачає діагностування, прогнозування, організацію, моніторинг і корекцію результату.

Зауважимо, що дидактична модель не є статичною за рахунок уведення трьох нових компонентів: нормативна частина, гіпотетична модель інформатичних компетентностей випускника, інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище. Ці компоненти розташовані та поєднані з іншими блоками таким чином, щоб забезпечити максимально швидке й адекватне оновлення усіх інших елементів у процесі постійних змін знань і технологій, які продукуються цивілізацією і, як наслідок, постійно змінюють соціальне замовлення суспільства та вимоги до головного результату діяльності вищих навчальних закладів - його випускників. Відтак, через постійну взаємодію компонентів забезпечується постійне й адекватне оновлення гіпотетичної моделі інформатичних компетентностей випускника. Зрозуміло, що критерієм ефективності дидактичної моделі виступав рівень відповідності між результатами навчального процесу та гіпотетичною моделлю випускника.

Одним із ключових компонентів дидактичної моделі формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів є змістово-процесуальний блок. Реалізація змістово-процесуального блоку базується на дотриманні логіки поетапного засвоєння понять у галузі інформаційно-комунікаційних технологій: від наявного їх стану розвитку до сформованості інформатичних компетентностей. Цей процес здійснювався у межах ціннісного поля і стимулював поступове сходження студентів на вищий рівень їхнього інформатичного розвитку (рис.).

Організація поетапного впливу на формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкової школи в межах інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища здійснювалась у декілька етапів: підготовчий - спрямований на вирішення завдань діагностики рівня сформованості знань, умінь і навичок у галузі інформаційно-комунікаційних технологій; другий (діяльнісно-розвивальний) - слугував організації самого процесу опанування необхідного об'єкта змістового матеріалу, формуванню здатності до адекватного сприймання, розуміння і оцінки педагогічних програмних засобів, уміння співвідносити можливості програмного засобу з можливими ситуаціями його доцільного використання, знаходити зв'язки між можливостями інформаційно-комунікаційних технологій і матеріалом з різних дисциплін, формував потребу в удосконаленні навичок пошукової роботи та використання мережевих технологій; на третьому (рефлексивно-оцінювальному) етапі студенти опановували системи знань, умінь і навичок з інформаційно-комунікаційних технологій, розвивали здатність до визначення доцільності використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі, формували потреби в освоєння засобів інформаційно-комунікаційних технологій.

Закріплення і узагальнення результатів навчання за експериментальною технологією, а також сформованість здатності до рефлексивно-оцінювальної діяльності передбачало організацію самоконтролю і взаємоконтролю студентів, самооцінки, самотестування, оцінювання власних досягнень, ерудиції тощо.

Обґрунтований у дисертації механізм діагностики сформованості інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкової школи передбачає систему критеріїв (оволодіння знаннями в галузі інформаційно-комунікаційних технологій; сформованість умінь роботи з найпоширенішими офісними додатками та комп'ютерною мережею та здатність використовувати інформаційно-комунікаційні технології у професійній діяльності; сформованість мотивації до використання інформаційно-комунікаційних технологій для подальшої самоосвіти та у професійній діяльності, зокрема в навчальному процесі; розвиток рефлексії), компонентів (мотиваційний - наявність сформованості духовних, морально-етичних, матеріальних, пізнавальних потреб та інтересів, а також вольових якостей і спрямованість на творчість; змістовий - наявність знань і вмінь у галузі інформаційно-комунікаційних технологій, що розглядаються через призму мислення, сприйняття, пам'яті, світосприймання довкілля, уміння користуватись інформаційними джерелами; процесуально-діяльнісний - ініціативність, активність, організованість, самодисципліна, самоконтроль, самостійність, продуктивність; рефлексивний - здатність студента до самоспостереження, самооцінювання своєї діяльності, володіння методикою самоаналізу, адекватна «Я»-концепція, критичність мислення) та рівнів сформованості означеного утворення (ознайомлювальний, базовий, репродуктивно-пошуковий, продуктивний, стандартизований). Схарактеризуємо рівні.

Ознайомлювальний рівень інформатичних компетентностей: студент має певні уявлення про інформаційні процеси, що відбуваються у суспільстві, може розкрити загальні закономірності інформаційних процесів у природі, суспільстві, технічних системах, розуміє основні поняття і принципи у сфері інформаційно-комунікаційних технологій такі, як модель, алгоритм, комп'ютер, апаратне та програмне забезпечення, операційна система, прикладні програми (може навести приклади), комп'ютерна мережа, електронна пошта і т. ін.

Базовий рівень передбачає систематизацію знань та елементарні навички роботи на комп'ютері, володіння основними прийомами виконання необхідних операцій хоча б в одному програмному продукті. На цьому рівні сформованості інформатичних компетентностей студент може самостійно або з незначною сторонньою допомогою знайти необхідну інформацію в Інтернеті, надрукувати і відформатувати текст, створити презентацію, відправити електронного листа.

Репродуктивно-пошуковий рівень: студент може за чітко визначеним завданням або за зразком самостійно виконати завдання щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій у подальшій професійній діяльності (Intel. Навчання для майбутнього). Цей рівень вимагає навичок застосування інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному і науковому процесах, навичок самостійного методичного опрацювання професійно-орієнтованого матеріалу (трансформація, структуризація і психологічно грамотне перетворення наукового знання у навчальний матеріал і його моделювання).

Продуктивний рівень: майбутній учитель самостійно використовує інформаційні технології у професійній діяльності, може оцінити вихідну ситуацію (версію операційної системи, версії прикладних програм, наявність або відсутність таких факторів, як комп'ютерна мережа, Інтернет, відеопроектор), спланувати можливі варіанти використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі, розробити проект, усі необхідні складові, викласти необхідну інформацію на шкільний сайт, дати презентацію, розробити дидактичні й методичні матеріали, визначити та створювати програмно-педагогічні засоби, які можна педагогічно доцільно використовувати у процесі вивчення визначеної теми та використання знанієвого тезаурусу в інших галузях.

Стандартизований рівень інформатичних компетентностей віддзеркалює систему знань і вмінь студента використовувати інформаційно-комунікаційні технології, що відповідають міжнародним стандартам, незалежним системам сертифікації. Прикладами таких систем є стандарт ECDL - The European Computer Driving Licence (Європейські комп'ютерні права), система сертифікації Microsoft.

Як засвідчують результати дослідження, у сучасній теорії і практиці підготовки вчителя початкових класів відсутні вимоги до нормування інформатичних компетентностей. У зв'язку з Болонським процесом і реалізацією нової освітньої парадигми особливої актуальності набуває стандартизований підхід до інформатичної підготовки, який забезпечує використання одержаних знань і навичок з інформаційно-комунікаційних технологій відповідно до міжнародних стандартів, незалежних систем сертифікації. Тому, на нашу думку, було б доцільно проводити стандартизацію інформатичної підготовки майбутнього вчителя, зокрема початкових класів, що забезпечується системою підготовки відповідно до вимог стандарту.

Необхідним, як нам убачається, є проведення роботи з Міністерством освіти і науки України (освітньо-кваліфікаційні характеристики), а також через громадські комітети, систему підвищення кваліфікації педагогічних кадрів та інші щодо визнання навчальними закладами міжнародних систем сертифікації.

За розробленим у дисертації кваліметричним механізмом було здійснено діагностику вихідного стану сформованості інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів. Для цього було використано комплекс методів: опитування, тестування, оцінювання рефератів та курсових робіт, дискусії, педагогічне спостереження, виконання практичних, творчих, самостійних робіт, аналіз результатів діяльності студентів, метод реєстрування, анкетування, бесіди, метод колізій, рейтингу і т.ін.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що студенти контрольних й експериментальних груп як за усередненими показниками, так і за кожним з критеріїв мали фактично однаковий рівень інформатичної підготовки. Так, за усередненими показниками продуктивний рівень сформованості інформатичних компетентностей показали лише 0,2 % студентів як експериментальних, так і контрольних груп; репродуктивно-пошуковий - 2,3 % і 2,5 %; базовий - 3,3 % і 3,6%; ознайомлювальний - 94,2 % та 93,7 % відповідно.

Отже, переважна більшість респондентів перебувала на низькому рівні сформованості інформатичних компетентностей, вони не володіли знаннями щодо прийомів пошуку та опрацювання наукової інформації, наявних підходів до використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі та можливості доцільного їх використання у навчальній і практичній діяльності.

У п'ятому розділі «Дослідно-експериментальна система підготовки компетентнісного вчителя початкових класів (на прикладі курсу «Історія педагогіки»)» здійснено теоретичне обґрунтування процесу формування інформатичних компетентностей; висвітлено організацію та хід експериментального навчання; проаналізовано результати формувального етапу дослідження; висвітлено динаміку становлення інформатичних компетентностей учителя; розкрито основні тенденції та перспективи використання інформаційно-комунікаційних технологій у підготовці майбутніх учителів початкових класів.

Культурно-освітня та науково-технічна інтеграція суспільних процесів регламентується сформульованими в Болонській декларації принципами, реалізація яких вимагає створення якісно нового освітнього середовища як рівноправного суб'єкта навчального процесу. Інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище як компонент навчального процесу:

- сприяє формуванню мотивації підростаючого покоління до споживання контенту, що циркулює у ньому;

- надає доступ до ресурсів у будь-який зручний для людини час;

- володіє зручним, гнучким, дружнім, інтелектуальним сервісом, що допомагає людині знайти необхідні інформаційні ресурси, дані або знання;

- функціонує відповідно до запитів людини стільки, скільки їй необхідно;

- забезпечує наявність значного об'єму інформації, що збільшується зі зростаючою швидкістю;

- дозволяє організувати практично безкоштовні, зручні в часі контакти між будь-якою кількістю людей, забезпечити зручний і гнучкий обмін інформацією (причому в будь-якому вигляді) між ними;

- стандартизує й інтегрує функціональність усіх попередніх, нині, так званих, традиційних засобів отримання, збереження, обробки і представлення необхідної людству інформації, даних та знань;

- бере на себе все більше рутинних операцій, пов'язаних з операційною діяльністю людини;

- одержує все більше контролю над даними та операційною діяльністю людства.

Розроблена в дисертації система дистанційного навчання «Web-мультимедіа енциклопедія «Історія педагогіки» містить робочу програму (пояснювальна записка, навчально-тематичний план, програма курсу), змістові модулі (лекційні, семінарські і блоки самостійної роботи, методичні рекомендації, підсумкова тека), теку творчих завдань (відеофрагменти, кросворди), мультимедіа-галерею, тести, екзаменаційний мінімум, глосарій, журнал.

Відповідно до розробленої дидактичної моделі формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів проходило в декілька взаємопов'язаних етапів.

Основним завданням першого етапу було визначення вихідного стану наявності знань, умінь і навичок з інформаційно-комунікаційних технологій, сформувати зацікавленість у використанні засобів інформаційно-комунікаційних технологій, ціннісні орієнтації студентів тощо. Провідним видом діяльності на цьому етапі було усвідомлення і освоєння термінології інформаційно-комунікаційних технологій, інформаційних процесів, що відбуваються у суспільстві, а також тенденцій розвитку інформаційного суспільства, надбання потреби в подальшому освоєнні цих технологій. Так, на першому етапі студенти отримували вміння і навички роботи з сучасними комп'ютерними засобами, включаючи систему доступу Wi-Fi. Так, уже на І курсі у межах курсу «Вступ до нових інформаційних технологій» студенти знайомилися з принципами роботи комп'ютера, глибоко вивчали можливості програм «Microsoft Office», що в подальшому допомагало оформлювати курсові та дипломні роботи, виконувати розрахунки в електронних таблицях (наприклад, аналіз результатів дослідження, аналіз успішності студентів, тощо). Крім того, студенти отримували знання і навички пошуку інформації в електронних бібліотеках, у мережі Інтернет з її подальшою обробкою. Так, майбутні вчителі початкових класів створювали фільмотеки для різних галузей знань, систематизували добірки фільмів з тем: «Історія виникнення геометрії», «Піраміди», «Історія чисел», «Космос», «Тіло людини», «Все про вітаміни», «Цікава географія».

На другому етапі забезпечувалося опанування системою знань, умінь і навичок з інформаційно-комунікаційних технологій, розвитку здатності до визначення доцільності використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі, формування потреби в освоєнні засобів інформаційно-комунікаційних технологій, розвиток педагогічно важливих якостей, ціннісної сфери та спрямованості, самовдосконалення. Змістом діяльності для розв'язання висунутих завдань було освоєння ефективних прийомів роботи з комп'ютером, пошуку і опрацювання професійно-значущої інформації у процесі навчання, проходження педагогічних практик, виконання реферативних, курсових та дипломних робіт тощо. У студентів формувалися навички роботи з розробленими програмними комплексами «Віртуальна біологічна лабораторія», «Сходинки до інформатики», «Скарбниця знань», «Віртуальна бібліотека ХДУ», «Web-мультимедіа енциклопедія «Історія педагогіки». Ця робота носила не тільки навчально-пізнавальний характер, а й вимагала від студентів загального досвіду сформованості інформатичних компетентностей. У ході такої діяльності в майбутніх учителів формувались якості наполегливості, уважності, критичного мислення. Також здійснювалася реалізація на практиці знань, здобутих деякими викладачами під час тренінгів за програмою «Intel. Навчання для майбутнього», спрямованого на підготовку студентів педагогічних вищих навчальних закладів України до ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі тощо.

На третьому етапі реалізовувалися наступні завдання: закріпити знання, уміння і навички з інформаційно-комунікаційних технологій, сформувати здатність до рефлексії й активного професійного самовдосконалення, готовності до наукового пошуку, здатності до накопичення досвіду, пошуку і обробки інформації з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Змістове наповнення діяльності на цьому етапі полягало в оволодінні навичками використання інформаційно-комунікаційних технологій у науково-дослідній роботі, у навчальному процесі, надбання потреби у подальшому професійному самовдосконаленні. На цьому етапі майбутні вчителі отримали можливість змінювати траєкторію навчання завдяки роботі з електронними варіантами лекцій, що реалізовувало принципи індивідуалізації та диференціації навчання, а також застосовувати сучасні засоби інформаційно-комунікаційних технологій до роботи з інформацією та розв'язання різноманітних завдань. Так, студенти третього курсу в межах вивчення дисциплін «Нові інформаційні технології та ТЗН», «Нові інформаційні технології у дошкільній освіті» виконували проекти в середовищі Microsoft PowerPoint, які використовувались на заняттях з методик початкового навчання, що стало дидактичним матеріалом у подальшій професійній діяльності.

Експериментальне навчання відбувалося на основі поєднання традиційних та інноваційних методів в умовах інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища.

Таким чином формулювався інноваційний алгоритм набуття знань, умінь і навичок у природній інтеграції таких традиційних форм навчання, як лекція, лабораторна, контрольна та самостійна робота. Так, на етапі підготовки до лекції студенти через відповідний сайт вивчали навчальний матеріал, який буде викладатися на лекції, і готували запитання до лекції. Алгоритм проведення лекції передбачав обговорення ключових питань, а також дискусію навколо запитань, які підготували студенти. Логічним завершенням такої лекції була постановка творчих завдань викладачем для подальшої самостійної роботи. Під час самостійної роботи студенти опрацьовували необхідну інформацію для вирішення тих завдань, які виникали під час проведення лекції.

Інноваційний алгоритм забезпечував не тільки природне поєднання різних форм організації навчального процесу, але й включав студентів в активні форми взаємодії. Організація навчання історії педагогіки з використанням інформаційно-комунікаційних технологій активізувала роботу студентів завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям; підвищувала їхній інтерес до заняття, реалізувала контроль знань як на кожному занятті, так і після завершення кожної теми курсу, а також забезпечувала доступ студентів у будь-який зручний час до повного комплексу навчальних матеріалів і завдань для виконання та організації самостійної роботи із застосуванням технології дистанційного навчання.

У процесі дослідження було визначено організаційно-педагогічні умови ефективного формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів, які відповідають вимогам сучасної освітньої парадигми в межах реалізації трисуб'єктної дидактичної моделі і ґрунтуються на принципах особистісно орієнтованого навчання. Це, зокрема такі: адаптація змісту професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи відповідно до сучасних вимог; раціональне поєднання традиційних і комп'ютерних технологій навчання та активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів; посилення мотивації та інтересу студентів до набуття знань; формування професійних умінь і навичок і розвитку творчого педагогічного мислення студентів; залучення їх до продуктивної науково-дослідної роботи; використання засобів гіпертекстових, мультимедійних і дистанційних технологій як платформи побудови сучасної комп'ютерно-орієнтованої педагогічної системи навчання; врахування особливостей і прагнень студентів, зорієнтованих на індивідуальні освітні програми; систематичний і оперативний контроль і корекція результатів навчальної діяльності студентів; виконання вимог: загальних (інтенсифікація комунікативної взаємодії педагогів і студентів, за якої відбувається цілеспрямоване формування мотиваційної складової, реалізація особистісно орієнтованого підходу, що забезпечує взаємозв'язок мотиваційно-діяльнісного, професійно-когнітивного, комунікативно-операціонального компонентів інформатичних компетентостей, застосування активних форм і методів організації навчальної роботи - дискусійних і проблемних методів, професійно-сензитивного тренінгу, створення ігрових ситуацій, застосування різних форм контролю, ефективне поєднання традиційних та web-мультимедія технологій); специфічних (доступність матеріалів у зручний для студента час, структурованість і постійне оновлення матеріалу, інтеграція ресурсів та представлення матеріалу в різних формах, зручна навігація та зрозумілий інтерфейс, персоніфікований доступ); контролю якості (перелік вимог до підсумкової теки, можливість обговорення певних проблем на форумі, наявність і доступність різних форм контролю рівня знань, зрозумілість критеріїв оцінювання результатів студентів) та предметних (дозволяють здійснення педагогічної взаємодії вчителя й учнів в освітньому процесі з використанням відеоматеріалу для активізації розумової діяльності студентів на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій тощо).

Результати формувального етапу експерименту засвідчили, що більш якісні показники сформованості інформатичних компетентностей було зафіксовано у студентів експериментальних груп.

Як засвідчили результати формувального етапу експерименту, продуктивний рівень сформованості інформатичних компетентностей виявили 21,9 % студентів експериментальних і лише 8,2 % - контрольних груп; репродуктивно-пошуковий - 48,3 % і 40,8 %; базовий - 27,7 % і 43,6 %; ознайомлювальний - 2,1 % та 7,4 % відповідно. Різниця між експериментальними і контрольними групами за усередненими показниками складала на продуктивному рівні - 13,7 %; на репродуктивно-пошуковому - 7,5 %; базовому - 15,9 % і ознайомлювальному - 5,3 %.

Одержані дані формувального етапу експерименту засвідчили не тільки більш високі рівні сформованості інформатичних компетентностей у студентів експериментальних груп, а і більш позитивну їх динаміку за всіма критеріями. Приріст якісних показників в експериментальних групах набагато перевищив їх зростання у контрольних.

Так, за усередненими показниками на продуктивному рівні різниця в експериментальних групах становить 21,7 % проти 8 % у контрольних, а на репродуктивно-пошуковому - 46 % та 38,3 % відповідно. На базовому рівні за узагальненими показниками різниця становить 24,4 % в експериментальних групах та 40 % у контрольних; на ознайомлювальному рівні - 92,1 % та 86,3 % відповідно.

Отже, кількісний і якісний аналіз результатів дослідження підтвердив ефективність висунутої гіпотези щодо формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів і засвідчив більш високі показники інформатичних компетентностей у студентів експериментальних груп. Студенти, які навчалися за експериментальною дидактичною моделлю, продемонстрували міцні інформатичні знання, уміння їх використовувати, здатність до осмисленого аналізу й оцінки результатів роботи, вміння прогнозувати та моделювати як навчальний процес, так і власну педагогічну майстерність.

У розділі окреслено основні шляхи впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у систему освіти і, зокрема в інформатичну підготовку вчителів початкових класів. Показано, що швидкі темпи інформатизації суспільства детермінують відповідні зміни й у сфері освіти. Основними напрямами цього процесу в перспективі є:

- масова комп'ютеризація закладів освіти, зокрема і загальноосвітніх шкіл;

- постійна модернізація комп'ютерної техніки;

- розвиток комп'ютерних мереж між освітніми закладами із забезпеченням виходу до Інтернету;

- розширення персональної комп'ютеризації суспільства;

- розширення дидактико-методичного забезпечення інформаційно-комунікаційними технологіями всіх навчальних дисциплін;

Означені вище позиції відкривають і розширюють можливості підвищення якості системи підготовки майбутніх учителів, що вимагає зміщення акцентів з жорсткого регламентування організації навчального процесу на забезпечення необхідних, комфортних умов для роботи викладачів і студентів шляхом створення відповідного інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища як необхідної умови підвищення якості інформатичної підготовки майбутніх учителів початкових класів.

Висновки

У дисертації здійснено нове розв'язання проблеми формування інформатичних компетентностей, що виявляється у визначенні інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища та теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці дидактичної моделі формування означеного особистісного феномена майбутнього вчителя початкових класів на основі сучасної освітньої парадигми.

1. Вивчення відповідних наукових літературних джерел та узагальнення практики роботи вищої школи переконує, що традиційна організація навчання не забезпечує ефективного формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів, оскільки спрямована переважно на подолання певних труднощів: прогалини в раніше отриманих знаннях; недостатня інформаційна культура; невміння обрати правильний режим праці й відпочинку; відсутність навичок самостійно працювати над матеріалом; відсутність навичок контролювати свої знання і вміння; відсутність належного систематичного контролю за діяльністю; неадекватна самооцінка своїх можливостей; недостатня кількість консультацій, що відводяться на кожну з дисциплін педагогічного циклу; недостатній розвиток дослідницьких умінь; низький рівень розвитку абстрактного й аналітичного мислення та творчих здібностей студентів тощо.

2. Удосконалення процесу інформатичної підготовки у вищому навчальному закладі засобами інформаційно-комунікаційних технологій детермінується суперечністю між новою парадигмою освіти та недостатньою розробленістю необхідних теоретичних положень, наявною потребою практики вищої школи в науковому, навчальному і методичному забезпеченні комп'ютерної системи побудови індивідуальної траєкторії навчання. Своєчасність такого дослідження обумовлена, з одного боку, постійно зростаючим обсягом наукових знань, що генеруються людством, а, з іншого - неспроможністю традиційної педагогічної системи забезпечити їх адекватне представлення у відповідних навчальних курсах.

3. Інформатичну компетентність розуміємо як здатність до реалізації системного обсягу знань, умінь і навичок набуття та трансформації інформації у різних галузях людської діяльності для якісного виконання професійних функцій та усвідомленого передбачення наслідків своєї діяльності. Доведено, що інформатична компетентність є відкритою системою, на розвиток і функціонування якої впливає комплекс зовнішніх і внутрішніх чинників. Інформатична компетентність фахівця є динамічною системою, що самоорганізується. Для її розвитку, згідно із законами синергетики, дію позитивних чинників необхідно підсилювати і залучати всі ресурси особистої самоорганізації (ціннісні настановки, загальнокультурний і фаховий рівень підготовки, його особистісні потреби, інтереси, якості і т. ін.) особистості. Інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище - це сукупність знанієвих, технологічних і ментальних сутностей, які в синхронній інтеграції забезпечують якісне оволодіння системою відповідних знань. Інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище виступає третім повноправним суб'єктом сучасної дидактичної моделі навчання, що дозволяє ввести термін «трисуб'єктна дидактика». Трисуб'єктна дидактика - це один із напрямів педагогічної науки про найбільш загальні закономірності, принципи та засоби організації навчання, який забезпечує свідоме та міцне засвоєння системи знань, умінь і навичок у межах рівноправних взаємин учня (студента), вчителя (викладача) та інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища. Інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище розуміється як здатна до саморозвитку системно організована сукупність засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-програмного та організаційно-методичного забезпечення, орієнтована на задоволення освітніх потреб користувачів, що містить дидактичні, методичні матеріали, творчі завдання для студентів, елементи автоматизації управління навчальним процесом і обов'язкового надання можливості роботи з ресурсами глобальної мережі Інтернет.

4. У дисертації обґрунтовано структуру інформатичних компетентностей, у якій принциповим є виділення фундаментальних сутностей, що формуються переважно під впливом зовнішніх факторів (знання, навички, вміння, цінності, мотивація) і сутностей, які базуються на здібностях і задатках особистості та формуються переважно під впливом внутрішніх факторів (мотивація, комунікабельність, здатність до синергетичних проявів, адаптації, масштабування та інтерпретації, саморозвитку, інтеграції, перенесення знань із однієї галузі в іншу).

5. Критеріями оцінювання інформатичних компетентностей виступили: оволодіння знаннями в галузі інформаційно-комунікаційних технологій, сформованість умінь роботи з найпоширенішими офісними додатками та комп'ютерною мережею, здатність використовувати інформаційно-комунікаційні технології у професійній діяльності, сформованість мотивації до використання інформаційно-комунікаційних технологій для подальшої самоосвіти та у професійній діяльності, зокрема в навчальному процесі, розвиток рефлексії. Було визначено рівні (ознайомлювальний, базовий, репродуктивно-пошуковий, продуктивний, стандартизований) сформованості інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів.

6. У дисертації розроблено дидактичну модель, яка включає цілепокладання, змістово-процесуальний блок, інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище, фактори, а також механізми зворотного зв'язку. Змістово-процесуальний блок моделі передбачає три етапи реалізації (підготовчий, діяльнісно-розвивальний, рефлексивно-оцінювальний). Перший етап спрямований на вирішення завдань діагностики рівня сформованості знань, умінь і навичок у галузі інформаційно-комунікаційних технологій. Метою другого є, власне, організація самого процесу опанування необхідним об'єктом змістового матеріалу, формування здатності до адекватного сприймання, розуміння і оцінки педагогічних програмних засобів, уміння співвідносити можливості програмного засобу з можливими ситуаціями його доцільного використання, знаходити зв'язки між можливостями інформаційно-комунікаційних технологій і матеріалом з різних дисциплін, сформувати потребу в удосконаленні навичок пошукової роботи та використання мережних технологій. Третій, рефлексивно-оцінювальний, етап спрямований на опанування системи знань, умінь і навичок з інформаційно-комунікаційних технологій, розвиток здатності до визначення доцільності використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі, формування потреби у освоєнні засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Блок зворотного зв'язку виконує функції діагностування, прогнозування, проектування, організації відстеження і корекції результатів перебігу навчально-виховного процесу.

7. Стрижнем запровадженої в експериментальних групах дидактичної моделі навчання був розроблений інструментарій - комп'ютерна програма «Web-мультимедіа енциклопедія «Історія педагогіки» (авторське свідоцтво № 26160 від 21.10.08 р., доступ до ресурсу: http://webhp.ksu.ks.ua/joomla/index.php). Механізм її функціонування включав: виконання державного освітнього стандарту навчання; поглиблення і розширення теоретичної бази курсу; урахування теорії, технології, техніки; використання систем віддаленого доступу до структурованої навчальної інформації для студентів і викладачів як у синхронному, так і в асинхронному режимах; можливість виділення навчальних одиниць; використання комп'ютерно-орієнтованих програм навчального і професійного призначення під час вивчення курсів педагогічного циклу; підвищення практичної значущості результатів навчання; створення умов для максимально повного розкриття здібностей студентів, формування необхідного рівня мотивації навчальної діяльності.

8. Організаційно-педагогічними умовами, які відповідають вимогам сучасної освітньої парадигми в межах реалізації трисуб'єктної дидактичної моделі і ґрунтуються на принципах особистісно орієнтованого навчання, виступили: адаптація змісту професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи відповідно до сучасних вимог; раціональне поєднання традиційних і комп'ютерних технологій навчання та активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів; посилення мотивації та інтересу студентів до набуття знань; формування професійних умінь та навичок і розвитку творчого педагогічного мислення студентів; залучення їх до продуктивної науково-дослідної роботи; використання засобів гіпертекстових, мультимедійних і дистанційних технологій як платформи побудови сучасної комп'ютерно-орієнтованої педагогічної системи навчання; врахування особливостей і прагнень студентів, орієнтованих на індивідуальні освітні програми; систематичний і оперативний контроль і корекція результатів навчальної діяльності студентів; запровадження навчального курсу «Історія педагогіки»; виконання таких груп вимог: загальних, специфічних, контролю якості та спеціальних (предметних).