Історичний розвиток педагогіки

* наукових керівників аспірантів і наукових консультантів докторантів - 175 осіб, більшість з них доктори наук,професори;

* наукові стажування в нашому університеті проходять понад 100 викладачів вузів України щорічно.

На сьогодні в структурі університету і його філіалах 88 кафедр, 14 інститутів. Професорсько-викладацький склад університету налічує 962 штатних викладача, в тому числі 104 доктори наук, професори і 427 кандидатів наук, доцентів, решта - старші викладачі, викладачі та асистенти. 30 осіб - дійсні члени і члени-кореспонденти академій наук України.

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова є засновником друкованих засобів масової інформації - збірників наукових праць, які затверджені ВАК України як фахові. Це 22 серії “Наукового часопису НПУ імені М. П. Драгоманова” „Наукові записки”, „Наука і сучасність”, „Нова парадигма”.

Університет є базою для проведення ґрунтовних наукових і науково-методичних заходів. Щорічно організовується понад 60 методичних і практичних конференцій, конференцій з міжнародним статусом, засідань “круглих столів”, науково-методичних семінарів тощо.

В університеті розробляється близько 520 наукових (ініціативних тем). Серед них 72 колективні, що спрямовані на вдосконалення змісту освіти, форм і методів навчання та методик їх вдосконалення у вищих педагогічних закладах. Ведеться спільна співпраця з вченими науково-дослідних інститутів, що працюють в системі АПН України, НАН України із розробки програм і методичного забезпечення для середніх загальноосвітніх навчальних закладів, розробки державних галузевих стандартів; проводяться дослідження інформаційного забезпечення та інформаційної культури суспільства на сучасному етапі; з оновлення змісту освіти. Ведеться робота над науковим проектом „Європейська інтеграція України”, видавничим проектом „Шевченківська енциклопедія” та „Історія української літератури” (у 10-ти томах). Продовжується робота над виконанням Державної Національної програми „Освіта - ХХІ століття”, цільової комплексної програми “Вчитель” і Державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні.

Основну частину науково-дослідних робіт становлять фундаментальні дослідження. За їх результатами друкується і видається щорічно близько 2500 найменувань друкованої продукції загальним обсягом 4700 друкованих аркушів. Так, у 2006 р. видано: монографій - 33; 74 підручники для середньої та вищої школи; 251 навчально-методичний посібник; збірників наукових праць - 45 (фахові видання), методичні розробки, програми, автореферати, статті в журналах (українських і зарубіжних), газетні статті, тези. 12 навчально-методичних посібників на електронних носіях (Інститути мистецтв, фізичного виховання та спорту, української філології, історичної освіти, фізико-математичної та інформатичної освіти і науки).

Щорічно викладачами університету захищається 3-5 докторських та 35-50 кандидатських дисертацій.

За останні роки отримано 17 деклараційних патентів на винаходи (кафедри загальної фізики, хімії); 2 свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір (Інститут корекційної педагогіки та психології); грант Державного фонду фундаментальних досліджень (кафедра вищої математики), 11 грантів міжнародних організацій і фондів. Науковці університету виграли 3 тендери на проведення науково-дослідних робіт, що фінансуються з бюджету м. Києва. Розробляються 12 фундаментальних і 10 прикладних наукових тем, які фінансує Міністерство освіти і науки України.

За рейтинговими оцінками потенціалу і результативності науково-дослідної роботи, проведеними у 2006 році МОН України, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова посів перше місце у групі педагогічних ВНЗ (Освіта України, № 95, 18 грудня 2006 р. С. 7).

85.Історичний досвід освіти педагогічного пошуку. Його переосмислення і втілення у концепції сучасної національної освіти

Інтенсивні процеси реформування освіти в Україні зумовлюють наполегливі пошуки шляхів трансформування освітнього процесу на гуманістичних засадах. Одним із проявів такого трансформування є інновації, що передбачають якісно нові перетворення як цілісного педагогічного процесу, так і його складових, що призводять до істотного підвищення його результативності. Разом із цим розробляється технологія застосування педагогічної експертизи в системі післядипломної освіти.

Педагогічні інновації - це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем. Педагогічним продуктом інновацій як процесу творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя і керівника, рівня його культури, мислення, світогляду.

Зміст Державної національної програми "Освіта ("Україна XXI ст.").

У Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXIcm") визначено "стратегію розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу на XXIст., створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації. Ці ж стратегічні завдання конкретизуються у " Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІстолітті".

Вона визначає стратегічні завдання реформування освіти в Українській державі: відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої, творчої особистості; виведення освіти в Україні на рівень розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад. Передбачається створення на рівноправній основі недержавних закладів освіти та глибокі демократичні перетворення у традиційних державних навчально-виховних закладах .

У програмі "Освіта" визначені також пріоритетні напрями, основні шляхи і принципи наступного реформування освіти. Вони спрямовані на досягнення певних стратегічних цілей.

ЗМІСТ ОСВІТИ

Оновлення змісту освіти є визначальною складовою реформування освіти в Україні і передбачає приведення його у відповідність з сучасними потребами особи і суспільства.

Стратегічні завдання реформування змісту освіти:

-вироблення державних стандартів і відповідне формування системи й обсягу знань, умінь, навичок творчої діяльності, інших якостей особистості на різних освітніх та кваліфікаційних рівнях;

-відбір і структурування навчально-виховного матеріалу на засадах диференціації та інтеграції, забезпечення альтернативних можливостей для одержання освіти відповідно до індивідуальних потреб та здібностей;

-органічне поєднання у змісті освіти його загальноосвітньої та фахової складових відповідно до освітніх рівнів та особливостей регіонів України;

-вивчення української мови в усіх навчально-виховних закладах, утвердження її як основної мови функціонування загальноосвітньої, професійної та вищої школи;

-орієнтація на інтегральні курси, пошук нових підходів до структурування знань як засобу цілісного розуміння та пізнання світу;

-оптимальне поєднання гуманітарної і природничо-математичної складових освіти, теоретичних і практичних компонентів, класичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки, органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями;

-створення передумов для розвитку здібностей молоді, формування готовності і здатності до самоосвіти, широке застосування нових педагогічних, інформаційних технологій;

-сприяння фізичному, психічному здоров'ю молоді, врахування потреб індивідуальної корекційно-компенсаційної спрямованості навчання і виховання дітей з вадами психофізичного розвитку.

Шляхи реформування змісту загальноосвітньої підготовки:

1. Гуманітарна освіта:

-формування гуманітарного мислення, опанування рідною, державною та іноземними мовами;

-прилучення до літератури, музики, образотворчого мистецтва, надбань народної творчості, здобутків української і світової культури;

-осмислення історичних фактів, подій і явищ, різноманітності шляхів людського розвитку;

-формування світоглядної, правової, моральної, політичної, художньо-естетичної, економічної, екологічної культури;

-утвердження пріоритетів здорового способу життя людини;

-відображення у змісті історичної освіти закономірностей історичного розвитку, широке вивчення україно- (народо-) знавства, етнічної історії та етногенези українців, інших народів України;

-забезпечення естетичного розвитку особистості, оволодіння цінностями й знаннями в галузях мистецтв;

--формування етичних цінностей, починаючи з ранньої родинної освіти.

2. Природничо-математична освіта:

-поєднання основ класичних фундаментальних дисциплін і сучасного розуміння закономірностей будови світу;

-обов'язкове вивчення природничо-математичних дисциплін в усіх типах загальноосвітніх навчально-виховних закладів на всіх ступенях освіти;

-посилення гуманістичного спрямування змісту природничо-математичної підготовки.

3. Трудова підготовка:

-вироблення елементарних трудових навичок у період дошкільної освіти;

-розширення трудового досвіду дітей, формування в них навичок самообслуговування;

-формування техніко-технологічних та економічних знань, практичних умінь і навичок, необхідних для залучення учнів до продуктивної праці та оволодіння певною професією;

-розширення політехнічного світогляду учнів і розвиток їхніх творчих здібностей на основі взаємозв'язку трудового навчання з основами наук;

-активне ознайомлення з масовими професіями, виховання потреби у праці та оволодіння певною професією;

-ознайомлення учнів з основами ринкової економіки, різними формами господарської діяльності;

-використання досвіду народної педагогіки, залучення школярів до вивчення народних ремесел, створення умов для органічного включення їх у трудову діяльність.

Шляхи реформування змісту фахової підготовки:

-приведення його у відповідність з рівнем розвитку духовної і матеріальної культури, науки, техніки, змінами, що відбуваються в суспільному житті, економічних відносинах, організації праці тощо;

-запровадження поліваріантності освітніх програм, поглиблення їх практичної спрямованості, широке використання новітніх педагогічних, інформаційних технологій та впровадження модульної побудови навчального матеріалу;

-забезпечення випереджального зростання кваліфікації робітника та спеціаліста, безперервності і наступності у здобутті кваліфікаційних рівнів;

-поєднання споріднених професій та спеціальностей для забезпечення мобільності фахівців на ринку праці.

Размещено на Allbest.ru