Формування та розвиток творчої особистості

Дивергентність мислення - це мислення, яке характеризується швидкістю, гнучкістю й оригінальністю, тобто якостями, що дозволяють виявити розбіжності і сформулювати проблему. Критерії оцінки: вияв при вирішенні навчальних проблем швидкості, гнучкості та оригінальності мислення.

Точність мислення - це фіксація на розв'язанні проблеми, утримання її змісту, здатність мислення знаходити найбільш оптимальне рішення. Критерії оцінки: адекватність висновків умовам проблемної ситуації.

Готовність пам'яті - це здатність зафіксувати інформацію, зберегти її й відтворити негайно або з часом при необхідності. Критерії оцінки: потрібна інформація впізнається і відтворюється відразу або зчасом, самостійно або з допомогою, залежно від рівня вияву якості.

Асоціативність пам'яті - це встановлення зв'язків між віддаленими поняттями, явищами, об'єктами, теоріями на основі згаданого образу або ситуації. Критерії оцінки: при розв'язанні творчих і навчальних задач встановлюються зв'язки між віддаленими поняттями, явищами, об'єктами на основі згаданого образу або ситуації.

Цілісність, синтетичність, свіжість і самостійність сприйняття - це здатність сприймати дійсність у цілому, не поділяючи її на дрібні, відносно незалежні частини, і незалежність їх відтворення; незалежність сприйняття установок і суджень інших. Критерії оцінки: сприймання проблемної ситуації в цілому, самостійне конструювання розв'язання проблеми з окремих відносно незалежних частин.

Пошуковоперетворюючий стиль мислення - це стиль мислення, який передбачає побудову власного дослідницького проекта і новоутворень у пізнавальній діяльності. Критерії оцінки: при розв'язанні навчальних проблем виявляється пошукова активність, схильність до експерименту.

19.Специфіка формування творчої особистості учня

Видатні педагоги різних часів (Я.А. Коменський, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та ін.) вважали, що організація педагогічного процесу, застосування дидактичних засобів завжди повинні враховувати індивідуальність учнів. В.О. Сухомлинський писав, що у кожної людини є задатки, обдарування, талант до певного виду або декількох видів (галузей) діяльності. Саме цю індивідуальність і потрібно вміло розпізнати, спрямувати життєву практику учня на такий шлях, щоб у кожний період розвитку дитина досягала своєї вершини. З. Петрасинський наголошував, що розвиток комплексу творчих рис особистості сприяє формуванню творчого стилю життя і творчої особистості.

20.Формування творчої особистості

Формування - це педагогічне управління індивідуальним становленням людської особистості . Процес формування творчої особистості учня як суб'єкта творчих соціальних відносин і продуктивної творчої діяльності за своєю суттю є педагогічним управлінням розвитком потенційних творчих можливостей дитини, формуванням у неї таких творчих якостей, які забезпечують успішність у творчій діяльності, індивідуальне становлення особистості учня як суспільно,активної.

21.Розвиток творчої особистості

«Онтогенез - становлення людини як організму, як суспільної істоти і як особистості», - таке визначення Г.С. Костюка підкреслює складність і багатоаспектність поняття «розвиток». Недарма ця категорія є основною для філософії, соціології, біології, педагогіки, психології та інших наук. Існують різні форми онтогенезу - морфологічний, фізіологічний, психічний, соціальний. Однак сутність розвитку зберігається: це кількісні і якісні зміни живої людської системи, необхідні, послідовні і прогресивні, безперервні і дискретні. Рушійними силами розвитку є внутрішні суперечності. У педагогіці поняття «розвиток» вживається часто як синонім поняття «формування». Ми підтримуємо погляд тих авторів, які розрізняють змістовне навантаження цих понять. Якщо під розвитком особистості ми розуміємо зміни її внутрішніх задатків, спричинені внутрішніми факторами - протиріччями, то формування - це подальший розвиток або становлення особистості, обумовлене зовнішніми факторами, що сприяють виникненню протиріч як рушійної сили розвитку. Під зовнішніми факторами перш за все розуміють соціальне середовище. Це, за визначенням Г.С. Костюка, - предмети та явища природи, люди, їх відносини, речі, знаряддя діяльності, мовні засоби, духовні цінності. Середовищем розвитку дитини є ті зовнішні умови, з якими вона вступає в активний зв'язок. Прикладом мікросередовища - найближчого оточення дитини - виступає освітнє середовище, те, в якому відбувається її освіта, навчання і виховання. Система освіти від початкової до вищої школи має великі можливості для творчого розвитку особистості. Німецькі дослідники експериментально довели, що здібності до самостійного творчого мислення, творчої діяльності не є стороннім ефектом процесу засвоєння знань і не виникають самі по собі. Формування творчої особистості потребує особливої уваги, додаткових педагогічних впливів і напруги, що повинно враховуватися і в організації гри в дитячому садку, і на уроках у загальноосвітній школі, в усіх сферах позашкільної діяльності, а також у системі середньої спеціальної і вищої освіти.

Формування творчої особистості учня у навчально,виховному процесі слід розглядати як процес фасілітації, тобто як створення умов з метою полегшення, сприяння, стимулювання, активізації розвитку творчих можливостей учнів.

22.Управління творчим розвитком особистості в навчально-виховному процесі. Учнівський колектив як об'єкт управління

Школа - навчально,виховний заклад, у якому взаємодіють різні компоненти (учні, вчителі, зміст освіти, методи навчання, навчально,матеріальна база і т.д.). «Фокусом», у якому сходяться всі ці компоненти, є навчально,виховний процес. Саме він є головним системоутворюючим фактором, що визначає якісну специфіку школи. Сутність управління школою можна визначити терміном «педагогічне управління», яке здійснюють не тільки директор школи і його заступник, але й кожен вчитель у процесі навчання, виховання і розвитку учнів (Ю.В. Васильєв). Управління навчально,виховним процесом невідривно пов'язане із застосуванням законів педагогіки і психології. Більше того, воно є вторинним по відношенню до них, оскільки ці закони використовуються для організації навчально,виховного процесу. Саме на рівні діяльності вчителя і народжується той реальний процес управління, який стає (а точніше - повинен стати) об'єктом глибокого й зацікавленого дослідження. Специфіка управління школою полягає в тому, що види управління, які здійснюються в школі, не є рівнозначними. Згідно з основним соціальним завданням школи першорядними в її діяльності є виховання, навчання, розвиток особистості учня. Звідси випливає, що серед інших видів управління в школі першорядне значення повинно мати управління саме вихованням, навчанням, розвитком особистості дитини. Цілісний діяльнісний підхід до процесу навчання дозволяє більш повно і в певній послідовності розмістити його основні компоненти, більш коректно визначити місце суб'єктів, об'єктів і умов навчання, охопити у взаємних зв'язках соціальний (цілі, зміст), психологічний (мотиви, воля, емоції, мислення та ін.), кібернетичні (планування, організація, регулювання, контроль) аспекти, які не просто додаються, а якісно по,новому синтезуються. Основними умовами оптимальної побудови процесу навчання вважають такі: спеціальну науково,методичну підготовку вчителів; озброєння вчителів програмою й доступними методиками вивчення школярів з тією метою, щоб процес навчання оптимальною мірою враховував індивідуальні особливості учнів; сприятливі навчально,матеріальні, шкільні санітарно, гігієнічні та морально, психологічні умови для успішного функціонування навчального процесу.

Визначення рівня розвитку творчих можливостей і ступеня самостійності учнів - завдання значно складніше, ніж оцінка засвоєння навчального матеріалу.

Без засвоєння суми конкретних знань немає й не може бути творчого розвитку особистості. Діагностичні дослідження рівня розвитку творчих можливостей учнів повинні стати специфічним етапом в управлінській діяльності керівників і вчителів шкіл з метою формування творчої особистості учня в навчально-виховному процесі.

23.Характеристика процесу управління

Будь-який процес управління носить циклічний характер. У процесі кожного циклу незалежно від того, в якій галузі суспільного життя він реалізується, які об'єкт і суб'єкт управління, яка система управлінських органів і організацій, здійснюється низка певних, послідовно змінюючих одна одну операцій: вироблення і прийняття управлінського рішення, організація, регулювання, коригування, координація, облік і контроль.

Систематизуючи різні підходи дослідників щодо функцій управління (В.С. Баймаковський, Є.С. Березняк, Б.С. Кобзарь, Ю.А. Конаржевський, Н.С. Сунцов, Р.Х. Шакуров) зазначимо: в управлінській діяльності керівників і вчителів шкіл виділяються такі операційні функції управління, як планування, організація, координування і контроль. При цьому функція діагностики органічно входить у функцію контролю і передбачає в управлінській діяльності вчителя контроль за рівнем знань, умінь і навичок учнів. Слід зауважити на об'єктивному існуванні взаємопов'язаних і взаємозумовлених функцій, які застосовує вчитель у педагогічному управлінні формуванням творчої особистості учня: планування, організація, координування і коригування, контроль, діагностика. При цьому функція діагностики передбачає побудову навчально,виховного процесу на основі оцінювання розвитку творчих можливостей учнів і, аналогічно, функція координування і коригування є функцією “слугою”, що виявляється на кожному етапі управлінського циклу і розглядається нами як система засобів щодо підвищення ефективності діяльності педагогічного колективу з формування творчої особистості учня. Вона спрямована на реалізацію прийнятого управлінського рішення (досягнення запланованого результату), містить у собі аналіз стану розвитку творчих можливостей учня, розкриття причин, що сприяють чи заважають формуванню творчої особистості учня в навчально-виховному процесі. Прийняття управлінського рішення, організація, контроль і облік, регулювання, оцінка ефективності циклу, планування, організація, інструктаж і контроль, - керівництво розглядає три групи функцій, дві з яких цільові (установчі) і організаційні, а третя містить в собі планування, інструктаж та контроль і розглядає функції як сформований вид діяльності тільки директора. У своїй сукупності виділені функції планування, організації, контролю і координації забезпечують практичну реалізацію установок держави з виховання підростаючого покоління. На певних етапах управлінського циклу, пов'язаного з розв'язанням конкретних задач, окремі функції потребують особливої уваги. Динаміка й удосконалення управління школою пов'язані не стільки зі змінами її зовнішньої структури, скільки зі змінами внутрішніми, що стосуються навчально,виховного процесу. «Зміст, методи, характер такої роботи визначається рівнем педагогічної культури педагогів», - так писав В.О. Сухомлинський. Ця думка має велике значення при формуванні творчої особистості учня і творчого розвитку самого вчителя. Р.Х. Шакуров вважає, що «бездітна педагогіка» й «безлюдська» наука управління - це сумні результати ігнорування соціально,психологічного фактору.

24.Педагогічне управління творчою навчальною діяльністю учнів

Під педагогічним управлінням творчою навчальною діяльністю учня будемо розуміти (побудовану на результатах психолого,педагогічної діагностики) діяльність педагога щодо відбору, вдосконалення і застосування системи цілей, змісту, форм і методів планування, організації, координування і коригування, контролю і діагностики навчально,виховного процесу, що сприяє розвитку творчих можливостей як окремої особистості, так і колективу учнів, а також впливає на підвищення рівня творчої педагогічної діяльності самого вчителя. За таких умов здійснення періодичного діагностичного контролю за розвитком творчих можливостей учня в процесі навчання стає необхідною умовою ефективності розвитку його особистості. Професор В.І. Бондар так пише про це: «Якщо вчитель не враховує навчальні можливості кожного учня, будує навчання, яке не веде за собою розвиток дитини, а підтасовується під їхні мінімальні можливості, - про який розвиток і виховання учнів може йтися на такому уроці». Cпецифіка творчої навчальної діяльності учнів, як зазначає В.І. Андрєєв, полягає в тому, що вона, як правило, здійснюється на основі самоуправління окремого учня, а також самоуправління колективу. Саме тому вчений наголошує, що педагогічний процес - це діалектична єдність педагогічного управління й самоуправління особистості і колективу вихованців у різних видах діяльності з метою всебічного й гармонійного розвитку останніх.

25.Умови успішності управління

Навчання - шлях підготовки особистості до життя, до участі у створенні матеріальних і духовних цінностей, потрібних для суспільства і для неї самої. В.О. Сухомлинський писав, що важливою умовою повноцінного розумового виховання є міцні, свідомі знання елементарних істин науки - тих азів, з яких починається навчання і без яких неможливо ово лодіти вершинами знань.

Ускладнення у формуванні творчої особистості учнів пов'язані з тим, що вчителями недостатньо усвідомлюється взаємозв'язок між навчанням і творчим розвитком. Навчання не тільки сприяє розвитку творчої особистості учня, а й певною мірою залежить від нього. Спираючись на досягнення у творчому розвитку учнів, процес навчання включає їх у виконання нових, складніших творчих навчальних завдань. Учні успішно оволодівають на кожному віковому етапі тим, що не виходить за межі їх можливостей, до засвоєння чого вони готові. Саме тому особливого значення для формування творчої особистості учня має індивідуальний підхід . Основою індивідуального підходу до учнів у навчанні є знання вчителем їх психолого-індивідуальних особливостей, здібностей, ставлення до навчання. Особливо помітними є різниця в темпах виконання творчих навчальних завдань, швидкості та якості оволодіння потрібними для цього діями, операціями і прийомами розумової роботи, в гнучкості, самостійності мислення, співвідношенні в ньому конкретного й абстрактного. Завдання школи полягає саме в тому, щоб на основі вивчення індивідуально,психологічних особливостей дитини якнайповніше розвивати її творчі можливості в процесі навчання. Індивідуальний підхід до учнів при організації їх творчої навчальної діяльності не зводиться тільки до того, щоб «пристосувати навчання до індивідуальних особливостей учнів». Через індивідуальний підхід учитель повинен впливати на формування індивідуальних особливостей учнів, сприяти максимальному розвитку нахилів, здібностей, талантів кожного, усувати негативні індивідуальні риси, якщо такі починають виявлятися в окремих учнів. Тільки враховуючи результати оцінювання творчих можливостей учнів, учитель може визначити стратегію навчально,виховного процесу, спрямованого на розвиток творчих можливостей кожного учня й учнівського колективу в цілому. Індивідуальний підхід до учнів виявляється й у педагогічному управлінні домашніми завданнями. Як демонструють наші дослідження, тільки 64% учнів старших, 52% середніх, 23% початкових класів чітко уявляють собі, як ефективно організувати свою самостійну роботу вдома. Вчителі практикують диференційовані, індивідуальні домашні завдання відповідно до конкретних хиб, помилок учнів, але тільки 9% учителів при визначенні змісту домашніх завдань свідомо враховують закономірності, етапи й умови протікання творчого процесу. Готовність до життя не вичерпується набутою в школі певною сумою знань, умінь і навичок, вона включає прагнення і бажання вчитися далі, певний ступінь творчого розвитку особистості. Творчий розвиток особистості відбувається через навчання і завдяки йому. Навчальна діяльність є формою вияву розвитку особистості дитини і його основним фактором.

Творча навчальна діяльність учнів є формою вияву й основним фактором розвитку і формування творчої особистості учня. В процесі творчої навчальної діяльності учні виконують передбачені творчі завдання, які сприяють розвитку їх творчих якостей, що забезпечують успішну творчу діяльність людини. Значною мірою це стосується розвитку творчого мислення учнів. У процесі виконання творчих навчальних завдань формуються різні дії мислення, що перетворюються потім на творчі операції мислення (висування гіпотез, виявлення протиріч, аналіз, синтез, абстрагування тощо). Під впливом навчання в учнів виникають нові потреби, інтереси, запити, емоції та інші компоненти їх пізнавальної та практичної діяльності. Інтереси до творчої діяльності не тільки виявляються, а й формуються в процесі творчої навчальної діяльності. У навчанні розвиваються й різні компоненти загальних і спеціальних здібностей учнів (сенсорні, перцептивні, мисленнєві, вербальні, мнемічні та ін.). Крім того, творча навчальна діяльність відіграє важливу роль у формуванні моральних, вольових якостей особистості. Існує така точка зору, що учнів з високим рівнем розвитку творчих можливостей не треба обмежувати при переході до вивчення складнішого матеріалу, навіть якщо вони не засвоїли повною мірою всіх елементів загальноприйнятої навчальної програми. Вважається, що такі обмеження гальмують розвиток потенціальних творчих можливостей.

26.Фактори успішності творчої діяльності та творчого розвитку учнів

Ставлення учнів до творчої діяльності зумовлюється цілим рядом факторів не тільки шкільного, а й позашкільного характеру. Проте вирішальна роль у формуванні позитивного ставлення до процесу творчості належить самому навчальному процесу, його змісту і методам, усій організації колективної та індивідуальної творчої діяльності учнів. В процесі створення сприятливих умов для розвитку творчих можливостей учнів у навчально,виховному процесі слід брати до уваги такі фактори:

Необхідність оптимального (кількісного і якісного) складу творчих груп. Учнів, у яких рівномірно проявляються всі якості, які сприяють успішній творчій діяльності, майже немає. Тому у групи для розв'язування творчих завдань треба підбирати учнів так, щоб за рівнем розвитку своїх творчих якостей вони доповнювали один одного. Безперечно, що обдаровані діти відіграють значну роль у вихованні й розвитку своїх товаришів, існує і зворотній зв'язок. Саме тому дослідники виступають проти спеціальних шкіл для обдарованих дітей, вважаючи, що це «обезкровлює» загальноосвітню масову школу.

Шкідливість ранньої спеціалізації . Статистика показує, що творче довголіття зберігають вчені, які за тих чи інших обставин уникли занадто ранньої спеціалізації і в молоді роки займалися проблемами, які відносилися до різних галузей науки.

Необхідність опосередкованого педагогічного управління творчою діяльністю учнів, прийняття на себе функції «внутрішнього критика». Для того, щоб акт творчості відбувся у повному соціальному значенні цього слова, дорослий повинен узяти на себе функцію відсутнього у дитини «внутрішнього критика». Дорослий, маючи потрібні знання, художні смаки, не лише відхиляє невдале, а й обирає серед багатьох варіантів той, що має технічну або художню цінність.

Фактор негативного впливу суперництва і конкуренції . Не можна ні в якому разі порівнювати і протиставляти за якістю «талановитості» роботи однолітків. Суперництво і конкуренція всередині учнівського колективу неприпустимі, бо вони одразу зміщують мотиви діяльності, а отже змінюють і характер діяльності: замість творчості задля спілкування, вираження почуттів, ставлень починається вигадництво задля першості. І.Г. Канєвська розробила поетапний підхід до творчого розвитку студентів, який може бути застосований для учнів старших класів: творче засвоєння знань, умінь (проникнення в лабораторію думки вченого), вироблення власної точки зору на проблему, творче застосування в навчальному процесі (перенесення знань на новий засіб діяльності), творча науково-дослідна робота студентів за межами навчальної програми.

Велике значення для формування творчої особистості учня мають свідомі мотиви творчої діяльності, які стимулюють ініціативу, творчу активність, формують передумови творчої діяльності, настанову на творчий пошук. Розвиток мотивації навчання - це не самоціль, а всього лише один із засобів розвитку особистості учня. За результатами наших досліджень, лише 12% (310 осіб) учителів звертають увагу на формування у своїх учнів саме тих мотивів, які сприяють успішній творчій діяльності людини. Така ситуація пов'язана з тим, що вчителі чітко не усвідомлюють таких мотивів (83%). Отже, велике значення для формування творчої особистості учня має усвідомлення вчителями провідних мотивів творчої діяльності і засобів їх формування в учнів у процесі навчання.

У монографії В.К. Вилюнаса розглядаються конкретні психологічні механізми, що забезпечують розвиток мотивації людини, обговорюються ті впливи, які змінюють мотиваційні відношення людини, емоційні процеси, які лежать в основі таких змін, умови, від яких залежить їх закріплення. За даними нашого дослідження, 47% (178 осіб) учителів ставляться до фактів байдужості, незацікавленості учнів у навчанні як до чогось «об'єктивного» й обмежуються тільки констатацією цих фактів у своїх педагогічних характеристиках («нецікавиться», «лінується» і т.п.).

Для повноцінного розвитку творчої особистості доцільно використовувати комплекс навчально,виховних та організаційних заходів, здійснюючи їх протягом тривалого часу. Ці заходи треба починати зі створення відповідного розвиваючого середовища в сім'ї, дитсадочку і розв'язання нескладних творчих завдань у дошкільному віці. У старшому шкільному віці треба використовувати спеціальні творчі завдання та проекти, інші заходи, втілення яких вимагає актуалізації в самостійній продуктивній діяльності всієї гами якостей і здібностей творчої особистості. Цей складний і довготривалий процес має бути добре організований, програмно та методично забезпечений. Мотиви творчої діяльності найбільш ефективно розвиваються в позашкільній роботі при відчутті радості від успішної творчої діяльності, задоволення від спільної роботи з товаришами. Віра в сили кожного і колективу в цілому, а також радість і задоволення від творчої діяльності формують такі якості і звички, як терпіння, захопленість і компетентність, старанність і готовність прийти на допомогу, які, як ми вже відмічали, в поєднанні з відповідними переконаннями є психічними передумовами для творчих досягнень. Так формуються довгочасні мотиви творчої діяльності, від яких залежать як ближчі, так і віддаленіші результати розвитку. Формування мотивів - це створення умов для появи внутрішніх спонукань до саморозвитку, усвідомлення їх особистістю і подальший розвиток учнем своєї мотиваційної сфери. Саме тому для формування творчої особистості учня специфічні переваги має позашкільна діяльність, у процесі якої учні можуть поглиблено вивчати предмет, мати великий простір для висунення оригінальних ідей, гіпотез, індивідуального підходу при розв'язанні задач і проблем.

Размещено на Allbest.ru