Теоретико-методичні основи позашкільної освіти в Україні

Дослідження показало, що системоутворюючим фактором позашкільної освіти є освітня діяльність у вільний час. Запропонована нами система позашкільної освіти включає сукупність компонентів, до яких належать: організаційні, змістові, методичні, процесуальні, функціональні, діяльнісні та інституціональні компоненти.

Виходячи із змісту і спрямованості позашкільної освіти, досліджено модель сучасної системи її організаційного забезпечення. Встановлено, що її основою є організаційні компоненти, де першою складовою є нормативно-правовий, що передбачає наявність необхідної нормативної бази. Аналіз показує, що вона нині в Україні включає понад 70 документів, які є основою забезпечення функціонування і розвитку системи позашкільної освіти, позашкільних навчальних закладів.

З'ясовано, що другою складовою є організаційно-управлінське забезпечення позашкільної освіти, що передбачає створення, ефективне функціонування та розвиток багаторівневої структури і різноманітних за типами, видами, чисельністю позашкільних навчальних закладів та інших соціальних інституцій.

Встановлено, що третьою складовою є кадрове забезпечення позашкільної освіти, що передбачає наявність необхідної кількості підготовлених педагогічних та інших працівників відповідної кваліфікації.

У процесі дослідження визначено, що науково-методичне забезпечення як четверта складова є системою організаційних заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагогічного працівника, розвиток творчого потенціалу педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів, досягнення позитивних результатів навчально-виховного процесу в процесі наукового обґрунтування та відповідного програмного і методичного забезпечення.

З'ясовано, що фінансове та матеріально-технічне забезпечення позашкільної освіти є п'ятою складовою і передбачає наявність необхідних для діяльності коштів та матеріально-технічної бази.

Під час дослідження встановлено, що позашкільна освіта розширяється як динамічна система в єдності всіх компонентів, її розвиток визначається соціально-економічними чинниками та ієрархією ціннісних орієнтацій суспільства. При цьому взаємозв'язок системи позашкільної освіти із соціальним середовищем має відкритий характер і проявляється у змінах як середовища, так і системи загалом.

У процесі роботи з'ясовано, що система позашкільної освіти в Україні в нових соціально-економічних умовах перебуває у пошуку шляхів і засобів подальшого її розвитку. Серед них особлива роль належить розробці і впровадженню методики, яка має бути спрямована на приведення змісту позашкільної освіти у відповідність до сучасних вимог і визначення таких форм, методів, засобів, що сприяють розв'язанню завдань навчання, виховання, розвитку, соціалізації особистості у вільний час в позашкільних навчальних закладах та інших соціальних інституціях.

У третьому розділі “Компетентнісний підхід як передумова підвищення ефективності методики позашкільної освіти” досліджуються методологічна сутність компетентнісного підходу та дидактичні основи методики позашкільної освіти в сучасних умовах.

У процесі дослідження встановлено, що ефективність методики позашкільної освіти забезпечується застосуванням компетентнісного підходу, що орієнтує відповідні мету, завдання, зміст, форм та методи позашкільної освіти на формування компетентностей особистості. Це зумовлено тим, що орієнтація освіти на новий результат, який вимагає забезпечення якості позашкільної освіти, критеріїв її оцінювання та організації і управління навчально-виховним процесом, знаходить найбільш адекватне відображення саме в компетентнісному підході.

Враховуючи різноманітність підходів, ми вважаємо доцільним у структурі компетентностей, що складають основу реалізації компетентнісного підходу в позашкільній освіті, виокремити такі: пізнавальну, практичну, творчу і соціальну.

У процесі дослідження було встановлено, що дані компетентності формуються в процесі реалізації компетентнісного підходу, що загалом враховано при дослідженні дидактичних основ змісту за основними напрямами позашкільної освіти, а саме: художньо-естетичним, науково-технічним, еколого-натуралістичним, туристсько-краєзнавчим, гуманітарним.

Для більш ефективної реалізації методики позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу нами було структуровано напрями позашкільної освіти за відповідними спеціалізованими профілями навчання:

– художньо-естетичний напрям позашкільної освіти (хореографічний, музичний, театральний, художній профілі навчання);

– науково-технічний напрям позашкільної освіти (початково-технічний, спортивно-технічний, предметно-технічний, інформаційно-технічний, художньо-технічний, виробничо-технічний профілі навчання);

– еколого-натуралістичний напрям (екологічний, біологічний, сільськогосподарський, лісогосподарський, медичний, хімічний профілі навчання);

– туристсько-краєзнавчий напрям позашкільної освіти (краєзнавчий, туристський, спортивний профілі навчання);

– гуманітарний напрям позашкільної освіти (суспільний, філологічний, соціальний профілі навчання).

У ході розробки методики позашкільної освіти було з'ясовано, що пізнавальна компетентність є першою сходинкою в основі реалізації компетентнісного підходу в позашкільній освіті і передбачає оволодіння дітьми поняттями, знаннями про культуру, природу, техніку, суспільство; сфери життєдіяльності людини; види, способи, засоби праці, матеріали та інструменти; морально-психологічні якості особистості; способи організації вільного часу тощо. Також пізнавальна компетентність сприяє засвоєнню учнями технічної, екологічної, економічної та іншої термінології.

У роботі визначено, що сукупність морально-психологічних, емоційно-вольових, трудових понять, знань, переконань, якими оволодівають діти в процесі розвитку пізнавальної компетентності, є основою для формування у них життєвих принципів, світогляду, моральних якостей. Знання дітьми видів та способів організації вільного часу сприяє оволодінню навичками правильного його використанням. При цьому особливе значення має не лише засвоєння окремих знань, а оволодіння ними комплексно.

Конкретизуючи і узагальнюючи експериментальний зміст позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу за основними напрямами, ми встановили, що пізнавальна компетентність у художньо-естетичному напрямі передбачає оволодіння поняттями, знаннями з хореографії, музичного, театрального, художнього мистецтва тощо; у науково-технічному напрямі - оволодіння початково-технічними, спортивно-технічними, предметно-технічними, інформаційно-технічними, художньо-технічними, виробничо-технічними поняттями, знаннями; ознайомлення зі світом сучасної техніки, технологічними процесами; засвоєння знань технічної термінології, графічної грамотності з технічного моделювання і конструювання тощо; у еколого-натуралістичному напрямі - оволодіння екологічними, біологічними, сільськогосподарськими, лісогосподарськими, медичними, хімічними поняттями, знаннями; формування поняття про цілісну картину світу, закономірності існування життя на Землі, самоорганізацію та саморозвиток природи тощо; у туристсько-краєзнавчому напрямі - оволодіння поняттями, знаннями з краєзнавства, географії, археології, геології, етнології, народознавства; ознайомлення з природними та культурними особливостями свого рідного краю, держави, світу; оволодіння знаннями з історії рідного краю, світової цивілізації, географічних, етнографічних, історичних об'єктів тощо; у гуманітарному напрямі - оволодіння поняттями, знаннями з історії, права, філософії, мови, літератури, суспільствознавства та інших соціально-гуманітарних наук; вивчення основ характеристики явищ і процесів суспільного життя тощо.

Встановлено, що у реалізації компетентнісного підходу в позашкільній освіті необхідним є не лише набуття широкого кола відповідних знань, а й неодмінне вміння застосовувати їх у практичній діяльності. У цьому полягає наступна ? практична компетентність, що спрямована на формування вмінь та навичок особистості засвоювати поняття і застосовувати знання на практиці. Серед них основні види пізнавальної, дозвільної діяльності, роботи з матеріалами та інструментами, виготовлення різноманітних виробів тощо. З'ясовано, адже у сучасних умовах зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати різні способи пізнавальної діяльності. Причому знання, вміння і навички виконують функцію не стільки самостійних цілей, скільки засобів у процесі формування компетентної особистості.

Визначено, що формування практичної компетентності в позашкільній освіті дозволяє розв'язати типову для освіти проблему, коли учні, оволодівши набором теоретичних знань, зазнають значних труднощів у їх реалізації під час розв'язання конкретних завдань або проблемних ситуацій.

У результаті дослідження, конкретизації і узагальнення експериментального змісту позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу було встановлено, що практична компетентність у художньо-естетичному напрямі передбачає формування мистецьких вмінь та навичок; практичне введення дітей у світ культури та мистецтва, залучення їх до створення художніх виробів, виконання різних видів вокальних, музичних, театральних, танцювальних номерів тощо; у науково-технічному напрямі - формування техніко-технологічних умінь і навичок, проектування, конструювання; практичне введення дітей у світ техніки, залучення їх до створення моделей машин, механізмів, іграшок; набуття та формування вмінь і навичок з графічної підготовки, роботи з різноманітними матеріалами та інструментами; засвоєння основних прийомів використання технологій у машинобудуванні тощо; у еколого-натуралістичному напрямі - формування екологічних вмінь і навичок розв'язання екологічних проблем, раціонального природокористування, природоохоронної діяльності тощо; у туристсько-краєзнавчому напрямі - формування краєзнавчих умінь та навичок, участь у краєзнавчій роботі, збереження та відродження народних традицій, звичаїв, обрядів, оволодіння навичками здорового способу життя тощо; у гуманітарному напрямі - розвиток громадської активності, здатності реалізовувати і захищати свої права, орієнтуватися у соціальних відносинах, умінь оцінки суспільних явищ та процесів, встановлення зв'язку між подіями і явищами, формулювання, висловлювання та доведення власної думки, позиції, ведення дискусій тощо.

З'ясовано, що набуття практичної компетентності забезпечує лише застосування знань на практиці, оволодіння трудовими вміннями та навичками. Подальше формування компетентної особистості, її розвиток обумовлює третя ? творча компетентність, яка також лежить в основі реалізації компетентнісного підходу в позашкільній освіті і забезпечує розвиток творчої діяльності, майстерності, здібностей, нахилів та уяви особистості.

Особливе значення творча компетентність має в сучасних умовах, коли творчий підхід до розв'язання будь-яких завдань, творча праця, постійне підвищення своєї майстерності, самоосвіта стали життєво необхідними кожному. Адже опанування знаннями та вміннями у готовому вигляді, за готовими зразками і шаблонами забезпечує лише репродуктивний, виконавський рівень.

У дослідженні встановлено, що творча компетентність у позашкільній освіті зумовлює навчання дітей творчості, формування у них з раннього віку досвіду творчої діяльності, майстерності, розвитку творчих здібностей, нахилів. Це здійснюється в процесі розв'язання учнями творчих завдань, пошуку раціональних шляхів і способів виконання роботи, внесення раціоналізаторських пропозицій, самостійного визначення технології виготовлення виробів тощо.

Визначено, що необхідним фактором тут постає розвиток творчої уяви, фантазії, креативного мислення, інтересу до видів творчості, а також формування естетичних смаків, художнього і технічного хисту. Отже, творча компетентність забезпечує творчу трудову, раціоналізаторську, винахідницьку діяльність, розвиток здібностей особистості.

Унаслідок конкретизації і узагальнення експериментального змісту позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу за основними напрямами було встановлено, що творча компетентність у художньо-естетичному напрямі передбачає набуття досвіду власної творчої діяльності з хореографії, музичного, театрального, художнього мистецтва, розв'язання творчих завдань, здатності проявляти творчу ініціативу; розвиток художніх, творчих здібностей, виконавської та акторської майстерності, системного, просторового і логічного мислення, уяви, фантазії; формування стійкого інтересу до художньої творчості тощо; у науково-технічному напрямі - набуття досвіду власної творчої діяльності з науково-технічної творчості, розв'язання творчих завдань, здатності проявляти творчу ініціативу; формування вмінь самостійного виготовлення технічних об'єктів; розвиток конструкторських, винахідницьких, дослідницьких, творчих здібностей, системного, просторового і логічного мислення, уяви, фантазії; формування стійкого інтересу до науково-технічної творчості тощо; в еколого-натуралістичному напрямі - набуття досвіду власної творчої діяльності у сфері екології, розв'язання творчих завдань, здатності проявляти творчу ініціативу; формування досвіду взаємовідносин людини з природою, вмінь проведення самостійних наукових досліджень; розвиток дослідницьких, творчих здібностей, системного, просторового і логічного мислення, творчої уяви, фантазії; формування стійкого інтересу до екологічної освіти тощо; у туристсько-краєзнавчому напрямі - набуття досвіду власної творчої діяльності з краєзнавства, розв'язання творчих завдань, здатності проявляти творчу ініціативу; формування досвіду взаємовідносин людини з природою, вмінь проведення самостійних наукових досліджень; розвиток дослідницьких, творчих здібностей, системного, просторового і логічного мислення, творчої уяви, фантазії; формування стійкого інтересу до туристсько-краєзнавчої роботи тощо; у гуманітарному напрямі - творчої діяльності з соціально-гуманітарних наук, розв'язання творчих завдань, здатності проявляти творчу ініціативу; розвиток дослідницьких здібностей, системного, просторового і логічного мислення, уяви, фантазії; формування стійкого інтересу до соціально-гуманітарних наук тощо.

У дослідженні з'ясовано, що формування компетентної особистості неможливе без розвитку культури праці, комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб'єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства.

Соціальна компетентність розглядається як четверта компетентність, що забезпечує реалізацію компетентнісного підходу в позашкільній освіті, ? спрямована на виховання та розвиток загальної культури особистості, здатності до співпраці, самореалізації та самовизначення. Вона також визначає сукупність якостей людини, що становлять її імідж, індивідуальний стиль діяльності.

З'ясовано, що соціальна компетентність у художньо-естетичному, науково-технічному, еколого-натуралістичному, туристсько-краєзнавчому та гуманітарному напрямах позашкільній освіті передбачає формування активної життєвої позиції, адаптацію, готовність до безперервної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потребу ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, підприємницьку діяльність. Засвоєння соціальної компетентності обумовлює прояв та розвиток важливих людських якостей і здібностей особистості, ставлення до праці, оволодіння соціальним досвідом. Також соціальна компетентність характеризує взаємодію людини з суспільством, соціумом, іншими людьми. Ця компетентність як сукупна характеристика громадянської зрілості професіонала виступає одночасно як соціальна дієздатність, його вміння передбачати наслідки своїх дій, робити правильний вибір під час їх виконання, дотримуватися балансу загальних та особистих інтересів.

У процесі дослідження розроблена система організаційних форм і методів ефективного формування компетентностей особистості, підвищення якості позашкільної освіти. При цьому враховано, що найбільш оптимальними для реалізації змісту позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу серед організаційних форм є групова та індивідуальна робота.

Було встановлено, що у формуванні компетентностей найкращий педагогічний ефект дає застосування форм і методів, структурованих за чотирма етапами: перший етап - пізнавальний, другий - практичний, третій - творчий, четвертий- соціалізуючий.

У дослідженні встановлено, що перший етап спрямовується на процес формування пізнавальної компетентності учнів, засвоєння ними понять, відомостей, навчального матеріалу за напрямами позашкільної освіти. Доцільним виявилися таки формі і методи, як розповіді, пояснення, бесіди, демонстрації, лекції на теми: “Значення праці в житті людини”, “Права і обов'язки кожного”, “Захистим себе”, “Права очима дітей”, “Український рушник”, “Доля села в долі держави”, “Ми родом з дитинства”, “Червона книга”, “Твої права”, зустрічі з народними майстрами, видатними вченими, громадськими діячами, артистами, екскурсії на виставки, експозиції культури, мистецтва, техніки тощо.

З'ясовано, що на другому етапі відбувається формування практичної компетентності, використовуються організаційні форми і методи, спрямовані на формування практичних умінь і навичок. Серед них практичні роботи, лабораторні роботи, вправи, інструктажі, репетиції, проведення дослідів та спостережень в природі, з технічними об'єктами, вправи з організації робочого місця, користування приладдям та інструментами, оркестрові і танцювальні репетиції, репетиції за голосовими партіями, семінари на теми: “Конвалія”, “Первоцвіт”, “Пролісок”, “Заповідник”, “Без верби та калини нема Батьківщини”, “Розумні машини”, “Від якого дерева листочок”, “Збери букет з осіннього листя”, “Для чого потрібен цей предмет”, “Шлях до успіху”, “На тернистому шляху до себе”, “Людина і світ професій”, “Екологія позитивного спілкування”, “Збережи природу”, “Турбота”, тощо.

Встановлено, що третій етап передбачає активізацію творчої діяльності учнів, формування їх творчої компетентності. Цей етап ефективно реалізовується тоді, коли гуртківець у сукупності наданих йому (накопичених ним) неупорядкованих фактів не тільки усвідомлює можливу проблему, а й розв'язує її.

На цьому рівні під час дослідження застосовувалися форми і методи, які поглиблювали і зміцнювали знання, сприяли розвитку творчої діяльності, а саме: колективна творча діяльність, проекти, ділові ігри, тренінги, проблемні ситуації - “Заповідник”, “Рослини під охороною”, “Посади калину”, “Перлини природи”, “Їм необхідна допомога”, “Я - громадяни”, “Слідами історії”, “Центр духовної культури”, “Партнерство позашкільних навчальних закладів і родини”, “Прикрасимо ялинку нашого району”, “День відкритих дверей”, “Підведення підсумків за рік”, “Підготовка до змагань”, “Книги для бібліотеки”, “Я в майбутньому”, “Професія дизайнера”, “Захистимо екологію”, тощо.

У процесі дослідження визначено, що четвертий етап характеризується тим, що учні виконують самостійні завдання, розв'язують проблемні ситуації самостійно, без допомоги педагога. У ході експериментів вони представляли результати свої творчої діяльності, досягнення поставленої мети - відбувалося формування їх соціальної компетентності. Застосовувалися такі організаційні форми і методи, як самостійна робота, самовиховання, самоконтроль, самоаналіз, самоспостереження, самооцінка, дебати, дискусії, диспути, різноманітні підсумкові заходи, акції в тому числі: “Природи вічна краса”, “Зелена скарбниця”, “Зелений німб України”, “Моє майбутнє”, “Професійна кар'єра”, “Людина і світ професій”, “Подаруй дитині книгу”, “Новий рік без самотності”, “Святий Миколай дітям допомагай!” тощо.

У четвертому розділі “Організація та результати експериментального дослідження” розкрито загальні питання організації експерименту, методи дослідження і подано результати перевірки методики позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу.

На сучасному етапі постало питання не про часткове вдосконалення окремих аспектів позашкільної освіти, а про підвищення її якості загалом. Якість освіти на сьогодні розглядається як один з індикаторів високої якості життя, інструмент соціальної і культурно-духовної злагоди та економічного зростання.

Встановлено, що якість позашкільної освіти є комплексом характеристик, що визначають здатність суб'єктів освітнього процесу успішно здійснювати діяльність у сучасних умовах.

Позашкільна освіта як об'єкт оцінювання характеризується великою кількістю і різноманітністю взаємозв'язків з багатьма іншими об'єктами, характер і кількість яких постійно змінюються. Якість позашкільної освіти не можна розглядати як статичний об'єкт. Вона постійно змінюється у взаємодії з іншими об'єктами, під дією зовнішніх, зокрема політичних, соціальних і економічних впливів.

З'ясовано, що найбільш поширені критерії якості включають кількісну і якісну фіксацію результатів навчання, сукупності вчинків, емоційних реакцій, які склалися в навчально-виховному процесі.

Опрацювання психолого-педагогічної літератури і потреб практики дозволило розробити критерії, що визначають якість позашкільної освіти на будь-якому з етапів її здійснення. Таким універсальним критерієм був визначений рівень освітніх досягнень учнів позашкільних навчальних закладів.

У процесі дослідження розроблені нами теоретичні основи і методика позашкільної освіти вимагали експериментального підтвердження. Педагогічний експеримент здійснювався в шести позашкільних навчальних закладах України. Його мета полягала в оцінці ефективності розробленої нами методики позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу.

При проведенні експерименту використовувалася розроблена нами методика педагогічної оцінки рівня освітніх досягнень учнів позашкільних навчальних закладів. В основу методики було покладено структурно-компонентний метод педагогічної оцінки рівня сформованості освітніх досягнень учнів, основу якого становили пізнавальний, практичний, творчий та соціальний компоненти.

Для оцінки прояву показників сформованості освітніх досягнень учнів за основу було обрано трирівневу систему з високим, середнім та низьким рівнями.

На основі порівняння експериментальних та контрольних груп, що характеризують рівні освітніх досягнень учнів позашкільних навчальних закладів, можна зробити висновок про ефективність запропонованого підходу до вдосконалення методики позашкільної освіти.

У процесі експериментальної роботи дослідження проводилося у гуртках початкового, основного та вищого рівнів, класифікація яких передбачена Законом України “Про позашкільну освіту”, Положенням про позашкільний навчальний заклад. Співвідношення показників освітніх досягнень учнів позашкільних навчальних закладів в експериментальних та контрольних групах на етапі формувального експерименту представлені на діаграмах. Так, високий рівень пізнавальної компетентності в експериментальній групі гуртка початкового рівня продемонстрували 15% учнів, а в контрольній групі - 11%. Середній рівень - 45% учнів експериментальної групи і 43% - контрольної. Низький рівень - 40% в експериментальній групі і 46% - у контрольній.

Високий рівень пізнавальної компетентності в експериментальній групі гуртків основного рівня показали 18% учнів, а в контрольній групі- 12%. Середній рівень - 46% учнів експериментальної групи і 34% - контрольної. Низький рівень - 36% учнів експериментальної групи і 54% - контрольній.

Найвищі показники у формуванні пізнавальної компетентності досягнуті в гуртках вищого рівня. Так, високий рівень пізнавальної компетентності в експериментальній групі продемонстрували 22% учнів, а в контрольній групі - 18%. Середній рівень - 46% учнів експериментальної групи і 43% -контрольної. Низький рівень - 32% в експериментальній групі і 39% - у контрольній.

Аналогічно представлено співвідношення показників сформованості практичної, творчої та соціальної компетентності учнів гуртків початкового, основного та вищого рівня позашкільних навчальних закладів.

Для більш точної перевірки результатів педагогічного експерименту проводилася статистична обробка та аналіз отриманих даних, які характеризують рівні освітніх досягнень учнів позашкільних навчальних закладів. Для цього ми перевіряли достовірність різниці показників, що виражається у відсотках за методикою, запропонованою А.А.Киверялгом.

Враховуючи, що в усіх даних щодо рівнів сформованості компетентності учнів позашкільних навчальних закладів контрольних та експериментальних груп, різниця відсотків в 2-3 рази була більшою, ніж середнє відношення помилки різниці відсотків, відповідно відмінність можна вважати достовірною, а результати експерименту підтвердили доцільність запропонованого підходу до вдосконалення змісту та методики позашкільної освіти.

Проведене дослідження теоретико-методичних основ позашкільної освіти в Україні загалом підтвердило робочу гіпотезу і дозволило зробити відповідні висновки.

освіта педагогічний позашкільний гуманітарний

Висновки

1. Дослідження логіко-історичної сутності теорії та практики позашкільної освіти показало, що проблема є досить актуальною. Необхідність і своєчасність її розробки зумовлені тим, що після нормативного закріплення статусу позашкільної освіти як складової безперервної освіти в Конституції України (1996), Законі України “Про освіту” (1991), Законі України “Про позашкільну освіту” (2000), Законі України “Про охорону дитинства” (2001) не проводилися спеціальні дослідження щодо цілісності теоретико-методичних основ позашкільної освіти, наукового обґрунтування її як системи.

2. Встановлено, що теоретико-методичні основи позашкільної освіти є головними положеннями про позашкільну освіту, що забезпечують розробку її мети, завдань, змісту, форм і методів. Вони базуються на системі наукових ідей, положень, концепцій, які становлять основу педагогіки, і пов'язані з такими науками, як психологія, філософія, соціологія, фізіологія, економіка, кібернетика тощо.

Узагальнення різних підходів, аналіз практики показав, що в сучасних умовах позашкільна освіта - це складова системи безперервної освіти, цілеспрямований процес і результат навчання, виховання, розвитку та соціалізації особистості у вільний час у позашкільних навчальних закладах та інших соціальних інституціях.

3. На основі систематизації та узагальнення розвитку позашкільної освіти виділено п'ять укрупнених хронологічних етапів: І етап - до Х ст., який характеризується створенням передумов виникнення позашкільної освіти, а також спрямуванням її змісту на оволодіння елементарними трудовими вміннями і навичками; ІІ етап - Х-ХV ст., де активізація освітньої діяльності призвела до розвитку шкільництва, позашкілля, появи перших методичних настанов, а також відкриття іноземних закладів, ознайомлення з іншими культурами; ІІІ етап - ХVI - початок ХХ ст., що полягав у подальшому розвитку позашкільної освіти, розширенні її змісту на засадах народних традицій, народної та козацької педагогіки, урізноманітненні форм організації в позашкільних та інших навчальних закладах; ІV етап- 20?80-ірр. ХХ ст., де відбувалося розширення мережі позашкільних навчальних закладів, їх функціонування як центрів організаційно-масової та інструктивно-методичної роботи, формування позашкільної освіти як системи, розвиток змісту і форм її організації; V етап - сучасний, що розпочався у 1991р. і характеризується становленням і розвитком системи позашкільної освіти, наданням їй статусу складової системи безперервної освіти України, пошуком нових науково обґрунтованих підходів до гарантованої успішної діяльності у сучасних умовах.

4. У процесі дослідження з'ясовано, що питанням позашкільної освіти приділяється значна увага в різних країнах світу, що зумовлено специфічним характером позашкілля, його впливом на емоційний, фізичний та інтелектуальний розвиток дітей та молоді, організацію їхнього вільного часу.

На основі порівняльного аналізу сучасного стану позашкільної освіти в Україні з іншими європейськими державами, встановлена їх відмінність, а також спільність, що надає можливість для плідної співпраці, розширенню партнерських зв'язків, обміну досвідом роботи та є одним з важелів позитивного впливу на розвиток кожної країни, її соціальної і економічної сфери.

З'ясовано, що в сучасних умовах державна політика України в галузі позашкільної освіти здійснюється на трьох рівнях - національному, обласному та місцевому.

5. Науково-методологічне обґрунтування позашкільної освіти як системи показало, що вона є системним об'єктом, соціальним інститутом який розвивається й функціонує, зберігаючи свою сутність при зміні змісту і структури.

Система позашкільної освіти в загальнометодологічному аспекті являє сукупність положень, що є предметом теорії систем, системного підходу, системного аналізу. Найбільш доцільним виявилося щодо системи позашкільної освіти застосувати такі поняття, як: елемент, компонент, підсистема, середовище, характеристика, стан, структура, модель, зв'язки.

Узагальнюючи різні підходи щодо опису системи позашкільної освіти використано аналіз на трьох рівнях: з позиції розуміння системи позашкільної освіти як підсистеми; з позиції зовнішніх, цілісних якостей, що їй притаманні; з позиції внутрішньої будови і вкладу кожного компонента у формування цілісних якостей системи.

6. У дослідженні встановлено, що cистемоутворюючим фактором системи позашкільної освіти є освітня діяльність у вільний час.

Визначено, що структурними компонентами системи позашкільної освіти є: організаційні (нормативно-правові, організаційно-управлінські, кадрові, науково-методичні, фінансові та матеріально-технічні), змістові (природа, суспільство, культура, техніка, спорт), методичні (мета, зміст, форми, методи, засоби), процесуальні (навчання, виховання, розвиток, соціалізація), функціональні (дозвілля, пізнання, творчість), діяльнісні (художньо-естетичний, науково-технічний, еколого-натуралістичний, туристсько-краєзнавчий, гуманітарний та інші напрями), інституціональні (навчальні заклади, заклади культури, спорту, сім'я, організації). Кожен з даних компонентів є самостійним і являє собою систему нижчого порядку.

7. У ході дослідження з'ясовано, що модель сучасної системи організаційного забезпечення позашкільної освіти створена на основі організаційних компонентів і передбачає наявність необхідних нормативно-правових документів; багаторівневої структури і різноманітних за типами, видами, чисельністю позашкільних навчальних закладів та інших соціальних інституцій; підготовлених педагогічних та інших працівників відповідної кваліфікації; наукових і методичних матеріалів та програмних розробок; коштів та відповідної матеріально-технічної бази.

8. Дослідженням обґрунтовано, що у визначенні та розробці ефективної в сучасних умовах методики позашкільної освіти є доцільним використання компетентнісного підходу.

Встановлено, що у структурі компетентностей, що складають основу реалізації компетентнісного підходу в позашкільній освіті, необхідно виділити пізнавальну, практичну, творчу і соціальну компетентності. Застосування цих компетентностей в методиці позашкільної освіти забезпечить оволодіння поняттями, знаннями, розширення наукового світогляду; формування практичних умінь та навичок; розвиток здібностей, нахилів, майстерності, уяви, творчості; загальну культуру особистості, вихованість, здатність до співпраці, прийняття рішень.

9. У результаті дослідження розроблена методика позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу за основними напрямами позашкільної освіти, структурованими за профілями навчання: художньо-естетичним (хореографічний, музичний, театральний, художній); науково-технічним (початково-технічний, спортивно-технічний, предметно-технічний, інформаційно-технічний, художньо-технічний, виробничо-технічний); еколого-натуралістичним (екологічний, біологічний, сільськогосподарський, лісогосподарський, медичний, хімічний); туристсько-краєзнавчим (краєзнавчий, туристський, спортивний) та гуманітарним (суспільний, філологічний та соціальний). Дана методика розкривала мету, зміст, форми, методи і засоби позашкільної освіти.

10. З'ясовано, що серед організаційних форм і методів найбільш оптимальними в методиці позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу є групова та індивідуальна робота. Розроблена в процесі дослідження система організаційних форм і методів за чотирма етапами відкриває значні можливості для підвищення рівня освітніх досягнень учнів, якості та ефективності позашкільної освітньої діяльності.

11. У процесі дослідження встановлено, що в сучасних умовах постає питання не про часткове вдосконалення окремих аспектів позашкільної освіти, а про підвищення її ролі і якості загалом як багатоаспектного суспільного явища, що містить соціальні та психолого-педагогічні, економічні та інші характеристики. Враховуючи багатоаспектість досліджуваного питання, апробація і впровадження розроблених теоретико-методичних основ позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу здійснювалося на чотирьох рівнях: міжнародному, загальнодержавному, регіональному і локальному.

12. Експериментальна перевірка запропонованої методики позашкільної освіти підтвердила її ефективність та доцільність застосування у позашкільних навчальних закладах. Рівень освітніх досягнень учнів позашкільних навчальних закладів у експериментальних групах порівняно з контрольними суттєво вищий.

Водночас, проведене дослідження не претендує на вичерпне вирішення всіх питань розвитку позашкільної освіти. Ряд з них потребують подальшої теоретико-експериментальної розробки. Зокрема, важливим постає створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників для системи позашкільної освіти, науково-методичного забезпечення позашкільних навчальних закладів.

Список опублікованих праць

1. Биковська О.В.Теоретико-методичні основи позашкільної освіти в Україні: монографія / Олена Володимирівна Биковська. - К.: ІВЦ АЛКОН, 2006. - 356с.

2. Позашкільна освіта в Україні: навч. посіб. / БиковськаО.В., БутС.В., ДмитренкоО.П. [та ін.] ; за ред. О. В. Биковської. - К.: ІВЦАЛКОН, 2006. - 224с. (Рекомендовано Міністерством освіти і науки України).

3. Організація відпочинку та оздоровлення дітей: концепції, технології, досвід /БиковськаО.В. (кер. авт. кол.), ВагнерС.І., ГорбинкоВ.М. [та ін.]. - К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді, 2004. - 208 с.

4. Биковська О. В. Організація дозвілля, оздоровлення та відпочинку сільських дітей //Стан та соціальний захист сільських дітей: тематична державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2004року / АлексєєнкоТ.Ф., БезпалькоО.В., БиковськаО.В. [та ін.]. - К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді, 2005. - С. 106-123.

5. Биковська О. В. Залучення дитини до національної та світової культури //Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002року / О.М. Балакірєва, О.В. Биковська, О.В. Вакуленко[та ін.]. - К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003. - С.62-70.

6. Биковська О. В. Проблеми в організації дозвілля як чинник поширення бездоглядності дітей //Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей в Україні: тематична Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2003 року / БалакірєваО.М., БиковськаО.В., БаранчукД.Г. [та ін.]. - К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді, 2004. - С. 79-91.

7. Биковська О. В., Петрочко Ж. В. Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку як соціально-педагогічна система //Соціальна педагогіка: підруч. /Капська А.Й., БиковськаО.В., БезпалькоО.В. [та ін.] ; за ред. проф. А.Й.Капської. - К.: Центр навч. л-ри, 2006. - С.196-210. (Рекомендовано Міністерством освіти і науки України).

8. Биковська О. В. Організація дозвілля як фактор формування духовності дітей //Духовні потреби дітей України: монографія /Бабак О.М., Безпалько О.В., Биковська О.В. [та ін.]; за заг. ред. Ж.В. Петрочко. - К.: Видавн. дім “Калита”, 2005. - С. 35-42.

9. Биковська О. В., Шиманський М. А. Організація вільного часу дітей в Польщі /О.В. Биковська, М.А. Шиманський.- К., 2006. - 236с.

10. Діяльність сучасного позашкільного навчального закладу (з досвіду роботи Центру позашкільної роботи Святошинського району м. Києва): інформ.-метод. посіб. / Н.І. Савенко, О.В. Биковська, Г.Г. Ковганич [та ін.]. - К.: ЦПР, 2006. - 118с.

11. Становище дітей та жінок в Україні: Ситуаційний аналіз: 1991-2003 /Ю.Г. Антипкін, О.В. Биковська, Р.О. Моісеєнко [та ін.]. - К.: Юнісеф, 2005. - 180 с.

12. Биковська О.В. Основи позашкільної освіти: програма навч. дисципліни. - К.:НПУ ім. М.П. Драгоманова,2005.- 20с. (Рекомендовано Міністерством освіти і науки України).

13. Програми з позашкільної освіти: Науково-технічний напрям / [Антоненко С.А., Антоненко Т.І., Биковська О.В. та ін. - К.: Грамота, 2007. - Вип.1. - 360с. (Рекомендовано Міністерством освіти і науки України).

14. Програми для позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів: Гуртки науково-технічного напряму / БиковськаО.В., ВихренкоТ.О., Гайдай Л.М. [та ін.]. - К.: Грамота, 2005. - Вип.1. - 160с. (Рекомендовано Міністерством освіти і науки України).

15. Організаційно-виховна практика студентів: навч. програма /Уклад. Биковська О.В., Вернидуб Н.М., Волинська Л.В. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова,2007.- 16с.

Размещено на Allbest.ru