Розвиток навчальної термінологічної лексики у процесі розбудови української системи освіти (кінець ХІХ ст. – початок 1930-х рр. ХХ століття)

2.Українська навчальна термінологія - національна за своїми витоками, міжнародна за своїм поширенням не є сталою системою. Динаміка її розвитку характеризується постійними змінами та пристосуванням до потреб суспільства. Творення навчальної термінології відбувається в одному руслі з розвитком народної освіти, що враховує скарби національних культурних традицій й контакти з близько- й дистантноспорідненими народами. Саме в термінології закодовано історію, культуру, науку й освіту народу.

3.В дослідженні розглянуто кілька основних етапів розвитку українськомовної навчальної термінологічної лексики. Перший - (друга половина ХІХ - поч. ХХ століття) початковий період формування навчальної термінології - зумовлений русифікаторською політикою царського уряду, недержавним статусом української мови, державною роз'єднаністю української мовної території - негативними і водночас спонукальними факторами творення навчальної термінолексики. Основною рисою термінотворчої роботи цього періоду є створення на західноукраїнських територіях сприятливих умов для вироблення україномовної термінології. Це - розроблення й видання україномовних підручників (галицьких та наддніпрянських); організація наукових дискусій з проблем навчальної термінолексики в часописі “Основа”; термінологічна робота Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка у Львові (праці І.Верхратського, В.Левицького, С.Рудницького, І.Горбачевського). Другий етап - (1905-1917 роки) - вироблення термінології на наддніпрянській та західноукраїнській мовних основах. В цей період відбувається найбільший сплеск відродження нації, розвиток суспільних наук, публіцистики, мистецтва. Протягом 1906-1913 років пожвавлюється видавнича робота, усталюється український правопис, з'являються україномовні видання, в яких пропагуються ідеї національної школи. Аналіз підручників (українських граматик) П.Залозного, А.Кримського, Є.Тимченка, Г.Шерстюка, І.Нечуя-Левицького, які виходили після 1905 року, свідчить про їхню спрямованість на розвиток українського шкільництва, про народні витоки термінолексики, вжитій у них. Розвитку навчальної термінолексики в зазначений період сприяло утворення наукових товариств, гуртків, які друкували свої наукові праці українською мовою. Третій етап - УНДР (1917-ті - 1920-ті роки) - формування національної шкільної політики, національної системи освіти й виховання, надання українській мові державного статусу і відповідного державного значення україномовній термінолексиці в освіті. Організація в цей період термінологічних комісій, укладання термінологічних словників з орієнтацією на рідномовний ґрунт, пошук найбільш вдалих термінів для шкільного використання та апробація їх в українських підручниках були логічним продовженням термінологічної роботи, розпочатої ще наприкінці ХІХ ст.

4.У дослідженні доведено, що 20-ті - початок 30-х років ХХ ст. характеризуються значним розвитком україномовної навчальної термінолексики, викликаним суспільно-політичними та культурними зрушеннями, які зумовили і визначили подальший шлях розвитку національної освіти. Школа потребувала усталеної відповідно до існуючих на той час правописних норм навчальної термінолексики, яка б використовувалась при створенні й виданні шкільних підручників, програм, навчально-методичної літератури. Поширення україномовної освіти в цей час створило широке підґрунтя для становлення навчальної термінолексики. Українізація освіти була підкріплена офіційними урядовими заходами, які сприяли виробленню навчальної термінолексики.

5.Для становлення навчальної українськомовної термінолексики наявність різного виду підручників, навчально-методичної літератури була показником як практичного втілення надбань термінологічної діяльності, так і станом розвитку освіти зазначеного періоду. Курс на створення національної термінолексики у сфері дисциплін гуманітарного та природничо-математичного циклів відбивав практичні потреби її застосування в шкільних підручниках, програмах, методичній літературі. Спостереження над словотворчим термінологічним процесом дають підставу зробити висновок, що творення термінів у цей період відбувалось переважно з використанням дериваційної (словотвірної) бази української мови. Разом із становленням українськомовної навчальної термінолексики вироблялися й основні методичні вимоги при її творенні чи доборі термінів для шкільного користування.

6.Протягом досліджуваного періоду розвитку української навчальної термінолексики спостерігаються дві основні суперечності між підходами до творення термінів: з одного боку - наблизити українську термінологію до міжнародної, а, з іншого - наполягання на вживанні народної термінології з метою кращого засвоєння її учнями (педагогічний аспект). Як показало дослідження у згадуваний період широкого застосування набув саме педагогічний принцип.

7.Запровадження навчальної термінологічної лексики у вітчизняну школу 20-их - 30-их років ХХ ст. було позначено як плідними здобутками, так і певними недоліками методів її вироблення та застосування. Брак підручників, навчально-методичної літератури, термінологічних словників призводив до поспішності при їх створення та укладанні, не завжди вдалому перекладі на українську мову, використанні термінів за західноукраїнським варіантом літературної мови, що не було прийнятним для східного регіону України.

До здобутків цього процесу відносимо поступове закріплення української навчальної термінологічної лексики у навчальну літературу, а також вироблення основних вимог до використання відповідних термінів у школі. Намагання окремих авторів, педагогів, термінологічних комісій тривало інтенсивне створення стрункої української термінологічної системи, яке було припинене на початку 30-х років у зв'язку з тогочасною політичною та ідеологічною ситуацією в суспільстві. Таким чином було закладено міцний фундамент для подальшої розбудови термінолексики, для функціонування національної школи.

Оцінка цього періоду діяльності мовознавців, фахівців, педагогів уже в 70-ті роки ХХ століття українською діаспорою розцінювалася як “золота доба” термінології. У 90-ті роки, за часів незалежності України знаходимо в цілому позитивну оцінку термінологічної спадщини.

Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів розвитку навчальної термінолексики. Подальшого поглибленого і цілісного дослідження потребує проблема розвитку термінолексики початкової освіти, а також впровадження її в шкільну практику.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Авраменко В.І. Розвиток навчальної термінологічної лексики період УНР // Рідна школа. - 2001. - № 2. - С.71-74.

2. Авраменко В.І. Проблеми розвитку термінологічної лексики в освітньому процесі в період 1905-1917 рр. // Рідна школа. - 2001. - № 3. - С.74-76.

3. Авраменко В.І. Становлення української навчальної термінолексики (1920 - початок 1930 рр.) // Шлях освіти. - 2002. - № 2. - С.51-53.

4. Авраменко В.І. З історії становлення навчальної термінологічної лексики // Проблеми сучасного підручника: Збірник наукових праць. - К.: Пед. думка, 2002. - С.63-64.

5. Авраменко В.І. Навчальна роль терміна в культурно-освітній концепції І.Огієнка. // Збірник наукових праць: Спеціальний випуск “До витоків становлення української педагогічної науки” / В.Г.Кузь (гол. ред.) та ін.. - К.: Науковий світ, 2002. - С.253-255.

Размещено на Allbest.ru