Соціальна дезадаптація та девіантна поведінка у підлітків

Теоретико–методологічні основи дослідження соціальної дезадаптації та девіантної поведінки особистості. Визначення дезадаптації як соціально-психологічної проблеми. Особливості прояву, методи профілактики та корекції девіантної поведінки у підлітків.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 28.01.2014
Размер файла 88,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Досить складно забезпечити одну з головних умов організації ранньої профілактики - своєчасне розпізнання початкових відхилень у моральному розвитку особистості, які можуть за певних обставин призвести до серйозних порушень моральних і правових норм. Серед традиційних виховних прийомів, учителі-новатори застосовують методи активного психологічного впливу: групові дискусії, ситуаційно-рольові ігри, міжособистісний тренінг, пантомімічні ігри, терапевтичні монологи й ін. [21, с. 108].

Внутрішня напруженість життя підлітка вимагає і від нього, і від учителів мужності і терпіння. Невирішена вчасно конфліктна ситуація, неуважність до переживань підлітка обов'язково проявляться й у порушеннях поведінки і в негативних звичках, негативних рисах характеру. Учитель не повинний забувати про те, що цей вік є не тільки яскравим періодом самозбагнення, але і початком самовдосконалення, прагнення до якого необхідно вчасно розбудити і стимулювати, направляти.

Сучасні вимоги нашого суспільства, яке знаходиться у перехідному стані, ставлять перед учителями завдання, що забезпечують особистісно-зорієнтований підхід у вихованні та навчанні підростаючого покоління. В зв'язку з цим, дуже важлою є робота вчителів, спрямована на запобігання дезадаптації молодших підлітків та встановлення умов щодо розвитку адаптивних ресурсів підростаючого організму. Ю.А. Клейберг, розробив наступні рекомендації для вчителів:

1. Утворювати на уроках атмосферу психологічного захисту, особливо у спілкуванні вчителя з учнями.

2. Враховувати індивідуальні особливості дітей, їх сильні та сякі сторони. Сприяти розкриттю сильних сторін підлітка.

3. Систематично аналізувати та співставляти дії учнів та їхню мотивацію, не забуваючи про те, що в дітей часто немає конструктивної форми реагування.

4. Вирішувати виникаючи учбові, організаційні та етичні проблеми творчо, разом з учнями та їх батьками.

5. Допомагати формуванню адекватної самооцінки у підлітків, бо соціальний статус має вплив на між особистісні стосунки.

6. Вчитель повинен засвоїти та закріпити навички повноцінного спілкування з учнями: уважність та сердечність, твердість принципових позицій, кмітливість.

7. Необхідно усвідомити те, що доросла людина не може бути повністю об'єктивна у своїх спостереженнях та висновках про другу людину, а особливо про підлітків.

8. Продовжувати працювати над собою, не зупиняючись на досягнутому [19].

Іноді батьки звертаються за консультацією до лікаря-психіатра з приводу порушень у поводженні сина чи дочки: утеч з будинку, суїцидальних думок, намірів (суїцид - самогубство), відмовлення від їжі і т.п. Після ретельного обстеження лікар пише: "патологічні реакції пубертатного періоду" (пубертат - вік статевого дозрівання). Такі реакції можуть бути провісниками й інших, більш серйозних порушень, але частіше проходять практично безболісно. Роль вчителя в таких обставинах не може зводитися тільки до вимоги медичного обстеження. Досвідчений педагог звичайно піклується про підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків, вчасно готує їх до можливого на кожнім віковому етапі новим складностям і проблемам, виробляє разом з ними єдину стратегію виховних впливів [20, с. 92].

Сімейне виховання - одна з найважливіших складових становлення особистості. Від нього в значній мірі залежить майбутнє людини, адже саме тут формуються основні стетеотипи та моделі поведінки. Баткам завжди хочеться бачити поряд з собою певний еталон, який відповідав би їхнім уявленням про ідеальну дитину. Проте, іноді, батьки забувають дати дитині найважливіше - своє терпіння та дружбу. Для уникнення конфліктних ситуацій в сім'ї та попередження антисоціальної поведінки, необхідно дотримуватись наступних рекомендацій:

1. Прийняття підлітка таким, яким він є.

2. Використання позитивного підкріплення та виявлення позитивних рис особистості підлітка.

3. Усвідомлення того факту, що домінантність, авторитарність по відношенню до дітей є причиною щодо прояву невротичних реакцій та других розладів поведінки.

4. Входження в контакт через властиві йому способи спілкування - мова, міміка, жести.

5. Пошук і надання інформації для роботи з проблемною ситуацією

6. Робота з підлітками в рольовій позиції «Дорослий - Дорослий» (за Е.Берном) [5].

7. Еталонна поведінка психолога [23, с. 71].

Необхідно враховувати, що профілактика девіантної поведінки - це різносторонній процес. Ефективність проведення психокорекції залежить і від типу асоціальної поведінки. Так, наприклад, боротьбі з наркоманією можуть сприяти міри соціального, економічного, культурного характеру, у тому числі й ті, які застосовуються для викорінювання алкоголізму, а профілактика проституції молоді повинна містити в собі комплекс соціальних, психолого-педагогічних, медичних, адміністративно-правових мір (особливу увагу варто приділити відпрацьовуванню механізмів, що забезпечують захист прав і інтересів дитини й статевого виховання) [34].

Висновки

Девіантна поведінка - це поведінка індивіда чи групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, у результаті чого ці норми ними порушуються.

Психологія девіантної поведінки - це міждисциплінарна галузь наукового знання, що вивчає механізми виникнення, формування, динаміки розвитку и наслідки різноманітних форм поведінки, що виділяються вид норми, а також способи и методи їх корекції и терапії.

Девіантна поведінка підлітка - наслідок невдалого процесу соціалізації: у результаті порушення процесів ідентифікації й індивідуалізації.

Доведено, що шкільна дезадаптація негативно впливає на розвиток особистості учня. Установлено, що першопричиною, яка призводить до відхилень у поведінці, є порушення взаємин учня з класом, ізолювання його в колективі, що спонукає дитину шукати іншої спільності однолітків, чи навіть більш старших школярів, у якій зникало б емоційне напруження, знову б з'явилася можливість самоствердитися та самореалізуватись як особистість.

Підлітковий вік - один з найбільш складних та специфічних періодів розвитку людини. Саме в цьому періоді відбувається перехід від дитинства до дорослості. Не дивлячись на відносну короткочасність, цей період онтогенезу багато в чому визначає все подальше життя людини. Гормональна перебудова організму, зміна провідної діяльності та соціальної ситуації розвитку - роблять підлітка особливо уразливим до негативних впливів середовища.

Для підліткового віку характерні специфічні реакції, такі як: реакція емансипації, реакція групування з ровесниками, хобі-реакція; реакції, які
зумовлені сексуальною хіттю. Підвищена готовність до зазначених
поведінкових реакцій може визначити прихильність учня до асоціальних елементів.

Установлені основні проблеми підлітків з асоціальною поведінкою: емоційна нестабільність, низький рівень самоконтролю, суперечливість самооцінки і рівня домагань, деформація ціннісно-нормативних уявлень (системи внутрішньої регуляції, референтних орієнтацій). Визначено, що низький рівень розвитку психологічних детермінантів саморегуляції поведінки може слугувати критерієм соціальної дезадаптації школярів. Виявлено порушення смислової регуляції поведінки у соціально дезадаптованих підлітків, яке проявляється, по-перше, у зниженні загального рівня осмисленості життя, і по-друге, в посиленні фрустрації та ригідності у даної категорії учнів.

Проблема девіантної поведінки у підлітковому віці потребує детальнішого дослідження та глибшого аналізу з урахуванням специфіки цього віку та умов перхідного становища нашого суспільства. Кризова ситуація що склалася в Україні на момент її незалежності, набрала нових обертів і це відобразилось на багатьох сферах соціального життя. Отже, підлітковий вік характеризується високим рівнем вразливості до негативних впливів, тому важливим є створення оптимальних умов середовища, в якому повноцінно зможе розвиватись особистість. Методи профілактики відхилень у поведінці підлітка мають важливе значення, оскількидевіація являється перехідною формою від норми до патології, що піддається корекції.

Кожна людина являє собою неповторну особистість, складну автономну систему, яка відрізняється своєю спрямованістю. Як педагоги, так і батьки, повинні пам'ятати, що тільки за умовами любові та захищеності дитина вільно зможе гармонійно розвиватися. Завдання школи та см'ї полягає в тому, щоб надати можливість саморозвитку особистості, сприяти відшукуванню своєї індивідуальності, допомогти людині йти до самоактуалізації. Для зниження девіацій в молодіжному середовищі, необхідно дотримуватися законів розвитку особистості, тому що без цього ліквідувати окремі види девіантної поведінки чи блокувати зовнішні фактори фактично неможливо.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.